Iron Maiden

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:КарткаКатегорія:Музичні колективи за алфавітом Iron Maiden (А́йрон Ме́йден, укр. Залізна діва) — британський рок-гурт з Лейтона, Лондон, заснований у 1975 році. Вважаються одними із найпопулярніших і найзначніших виконавців у стилі хеві-метал, частиною «Нової хвилі британського важкого металу» (NWOBHM). Iron Maiden продали більше 110 мільйонів альбомів у всьому світі[1]; три з них досягли першого місця і 15 потрапили в Тор 10 хіт-параді одної лише Британії.[2]

Незважаючи на малу підтримку радіо чи телебачення, Iron Maiden вважаються одним з найуспішніших метал-гуртів в історії, за даними The New York Times в 2010 році, вони продали понад 85 мільйонів платівок по всьому світу. Гурт отримав Ivor Novello Award за міжнародні досягнення в 2002 році. Станом на жовтень 2013 року, гурт відіграв понад 2000 концертів протягом всієї своєї кар'єри. Протягом 35 років гурт має свого відомого маскота, «Едді», який з'явився майже на всіх їх обкладинках альбомів і синглів, а також концертах.

Історія гурту[править]

Ранні роки (1975–1978)[править]

Гурт Iron Maiden був заснований на Різдво 1975 року бас-гітаристом Стівом Гаррісом. Назва гурту, «Залізна Діва», була запозичена Стівом із кінофільму «Людина в залізній масці», де фігурувало середньовічне знаряддя тортур із такою назвоюШаблон:Sfn. Після кількох місяців репетицій Iron Maiden зіграли свій перший концерт в Залі Св. Нікса у 1 травня 1976 рокуШаблон:Sfn.

Незабаром, після чергового виступу в пабі Cart And Horses (місто Стратфорд), гурт покинув Пол Дей, який відіграв з Iron Maiden 26 концертівШаблон:Sfn. Його змінив Денніс Вілкок (також колишній учасник Smiler), котрий мав слабкіший голос, але вмів поводити себе на сцені. Денніс часто робив фокус із кров'яними капсулами: він проводив лезом меча по губах і з рота починала цебеніти кровШаблон:Sfn.

Прослуховування разом з Вілкоком проходив також Дейв Меррей. Гурт усвідомив, що необхідно міняти звучання, а здійснити це було можливо лиш за умовою залучення нових учасників. Із приєдинанням Меррея припускалося збільшити склад учасників до шістьох, але Салліван і Ренс через те, що мали сім'ю, оголосили про вихід з гурту (висловлювалась також версія, що їх вихід був викликаний появою більш технічного гітариста Меррея). Незабаром до Iron Maiden приєднався другий гітарист Роб «Боб Сойєр» Ейнджело.

Виявляючи свої лідерські якості, Денніс Вілкок часто конфліктував з іншими членами гурту. Незабаром через особисту неприязнь він поставив вимогу Гаррісу звільнити Дейва Мюррея. Гарріс розумів, що знайти доброго фронтмена куди складніше, ніж гітариста, і тому піддався на умови Денніса. Незабаром таким же шляхом були звільнені Боб Сойер і Рон Метьюз.

Новим гітаристом став Террі Вопром, а місце ударника зайняв Баррі «Громовідвід» Грехем. Усвідомлюючи, що одного гітариста недостатньо, колектив знайшов рішення в особі Тоні Мура, котрий став клавішником Iron Maiden. Але після декількох виступів стало очевидно, що таке рішення не є виходом із становища. Весною 1977 року про свій вихід заявив Вілкок. Гра Грехема ставала все гіршою, а недоречність клавішних уже після першого виступу ні в кого не викликала сумнівів.

В результаті Гарріс запросив на місце ударника свого колишнього колегу з Smiler Даґа Семпсона. На місце другого гітариста було вирішено знову прийняти Дейва Меррея, хоча цього разу проти виступив Террі Ренс, котрий звик грати сам і не бажав приєднання другого гітариста. Це і стало причиною його виходу. Новим вокалістом незабаром був найнятий Пол Ді’Анно.

Шаблон:Початок цитати «He wasnt this tight-white-spandex-trousered screamer. He was this gruff urchin, this rough-and-tumble guy. It added this real interesting edge to Maiden’s music.» — Geoff Barton Шаблон:Кінець цитати

Приблизно в той же час гурт почав експериментувати з маскою театру кабукі, яка висіла на стіні над барабанщиком і у визначений момент вивергала кров (ідейний спадок, залишений Вілкоком). Ця маска стала прототипом для створення символу гурту. Зміни складів не припинялися, оскільки музиканти перебували у пошуку другого гітариста. Пол Тод протримався у гурті тиждень, Тоні Парсонс — декілька місяців, Mad Mac відіграв лиш пару виступів. В той же час відбувались постійні гастролі усім королівством.

Контракт і перші релізи (1978-1981)[править]

Накопичені гроші дозволили музикантам зробити перший демо, запис якого проходив у студії Spaceward у Кембриджі. За декілька днів перед Новим роком (в цей час надавалися знижки) Iron Maiden записали чотири композиції — «Prowler», «Invasion», «Iron Maiden» і «Strange World». Студійна сесія обійшлася гурту в £200. Але музиканти не змогли викупити майстер-плівки, вирішивши повернутися через тиждень. Але на момент їх повернення студія загубила всі записи, тому Iron Maiden довелось задовольнятися касетними копіями. Демо не мав особливої популярності, доки не опинився у ді-джея клубу Bandwagon, прихильника важкої музики Ніла Кея. Багато в чому завдяки йому незабаром композиція «Prowler» досягла № 1 місця в метал-чарті. Шаблон:Звук Незабаром колектив був запрошений для живого виступу до клубу Soundhouse. Зростаюча популярність привернула увагу декількох незалежних лейблів, котрі були готові підписати контракт із гуртом, який на їх думку звучав достатньо панково, але лиш за умовою, що Iron Maiden зістрижуть довге волосся. Гарріс, котрий не йшов і на менші компроміси, категорично відповідав усім відмовою.

Через свого знайомого Гарріс познайомився із Родом Смоллвудом, який незабаром став продюсером гурту. Род відразу ж організував декілька концертів. 3 вересня вони виступили «розігрівом» на секретному концерті Motörhead в клубі «Music Machine». А 6 вересня із гуртом трапився курйоз. За 5 хвилин до виходу на сцену в клубі «The Swan» поліція заарештувала Пола ДіАнно за несанкціоноване носіння холодної зброї. Довелось Iron Maiden виступати втрьох, граючи в основному інструментальні речі. Декілька пісень все ж було виконано в оригінальних варіантах, причому вокальні партії взяв на себе Стів Гарріс.

Для привертання більшої уваги Смоллвуд порадив видати три пісні — «Invasion», «Iron Maiden» і «Prowler» — окремим синглом, який можна було б розповсюджувати на концертах. Пропозицію було здійснено з виходом The Soundhouse Tapes (на честь закладу Ніла Кея), випущеним на власному лейблі гурту Rock Hard Records. Було зроблено 5000 копій, які розійшлися в лічені місяці, враховуючи той факт, що купити платівку можна було тільки на концертах гурту або замовивши поштою.

Гурт також здобув увагу з боку преси: ведучий рок-журналіст Джефф Бартон вперше посвятив їм окрему статтю в журналі Sounds, де поза іншим друкував серію статей про груп-представників нової хвилі британського хеві-метала.

Ріст популярності привернув увагу представників компанії EMI, котрі, вражені концертом гурту, негайно підписали з ними контракт (листопад 1979 р).

Напружена робота, щільний гастрольний графік, алкоголь, паління, недосипання — все відразу позначилося на здоров'ї Даґа Семпсона, ставши причиною його виходу. Новим ударником став Клайв Барр, якого запросив на прослуховування новий гітарист гурту Деніс Стреттон. Новий склад відразу ж рушив у студію записувати дебютний альбом із продюсером Віллом Малоне. Але ще до його виходу на прилавках крамниць з'являється сингл із піснею «Running Free» (на другому боці була розміщена річ «Burning Ambition», записана ще старим складом). Незважаючи на свою простоту, «Running Free» — одна з найяскравіших пісень у творчості раннього періоду, і не дивно, що сингл без складнощів забрався у Top-50 англійського хіт-параду. На його обкладинці вперше з'являється Едді. В березні 1980 р. Iron Maiden виступили у програмі Top Of The Pops (вперше після The Who в 1974 р.). Виступ в передачі сприяв росту успіху гурту, в результаті сингл «Running Free» досяг 34 місця в англійському хіт-параді.

Дебютний альбом, однойменний гурту — Iron Maiden — вийшов у квітні 1980 року і відразу мав успіх: він піднявся до четвертого місця у британському чарті продажів альбомів, що й не дивно, тому що альбом становив збірку найкращих пісень, виконаних гуртом протягом попередніх чотирьох років. Альбом являв собою хеві-метал у дусі Black Sabbath, але більш швидкий та енергійний, із деяким впливом панк-року та войовничими і розбещеними текстами.

Вже на першому альбомі, оформлювачем якого виступив Дерек Ріґз, почало з'являтися чортеня-зомбі, прозване Eddie the Head (Едді-голова). Едді став талісманом гурту і відтоді зображувався на всіх її обкладинках. Він з'являвся також на сцені під час концертів гурту (спочатку в масці вибігав Род Смоллвуд, потім — тур-менеджери). На обкладинках двох ранніх синглів, «Sanctuary» і «Women in Uniform», Едді був зображений у бійці з Маргарет Тетчер, прем'єр-міністром Великої Британії, що спочатку зажило гурту протестну і трохи скандальну репутацію.

У травні гурт рушив у велике англійське турне, відкриваючи виступи Judas Priest, а потім влаштував серію власних концертів. Перед виступом в Единбурзі з'ясувалося, що Клайв Барр заробив серйозний розлад шлунка і не може грати. Тим не менш, голова гастрольної команди Вік Велла та інші дорожники принесли Клайва на сцену на руках і посадили за ударну установку. Концерт він відіграв, але після його закінчення знепритомнів, не встаючи з-за барабанів. У кінці літа Iron Maiden підтримують у Європі Kiss і грають на фестивалі в Рідинзі перед UFO. Із поверненням з гастролей Деніс Стреттон покинув гурт через музичні розбіжності з Гаррісом.

Новим гітаристом став Едріан Сміт, лідер гурту Urchin і колишній однокласник Дейва Меррея. Його запрошували приєднатися до Iron Maiden ще перед Денісом Стреттоном, але Едріан сподівався пробитися зі своїм гуртом, що в результаті не вдалося.

Другий альбом, Killers був доволі холодно зустрінутий критикою. Iron Maiden провели свій перший світовий тур, відвідавши США, Канаду і Японію. Починаючи з цього альбому, продюсером гурту став Мартін Бірч. В цей час більшість музикантів були незадоволені роботою вокаліста ДіАнно: він багато пив, вживав наркотики і часто не міг співати на необхідному рівні[3]. Рішенням гурту Пол був звільнений, його місце зайняв Брюс Дікінсон (ще один колишній учасник Samson), що став пізніше найвідомішим «голосом» Iron Maiden. ДіАнно продовжив кар'єру, заснувавши однойменний його останньому альбому з «дівою» гурт Killers.

Успіх (1981–1985)[править]

Поява менш панкового і більш артистичного фронтмена, ніж ДіАнно, сприяла росту популярності гурту. У 1982 вийшов The Number of the Beast (Число Звіра): третій альбом гурту і перший з участю Дікінсона. Брюс, хоча виконав усі вокальні партії на альбомі, навіть не згадувався в титрах під час першого видання, тому що мав контракт із іншою студією, яка погрожувала йому позовом. Альбом супроводжувався цілим рядом синглів — на пісні «Run to the Hills», «The Number of the Beast», «Hallowed Be Thy Name» — і став проривом для гурту, зайнявши перше місце в чартах продажів у Британії[4], потрапивши в десятку найкращих у США, Канаді й Австралії. На підтримку альбому гурт провів тур «Beast on the Road», що завершився аншлаговим концертом в Нью-Йоркському паладіумі. Американська частина турне супроводжувалася тиском з боку громадськості, оскільки гурт був обвинувачений в сатанізмі через титульний трек альбому.

У грудні 1982 року барабанщик Клайв Барр був звільнений з Iron Maiden і замінений Ніко Макбрейном з французького гурту TrustШаблон:Sfn. Незважаючи на те, Гарріс стверджує, що його звільнення відбулося через його живі виступи були порушені закулісних діяльностіШаблон:Sfn, Барр заперечував на це і стверджував, що був несправедливо відсторонений від гуртуШаблон:Sfn. Незабаром після цього гурт вперше вирушив на Багами, щоб записати перший з трьох послідовних альбомів на Compass Point Studios. В 1983 році був виданий Piece of Mind, який досяг 3 рядку у Великій БританіїШаблон:Sfn, і став дебютом в північноамериканських чартах, досягнувши 70 рядку в Billboard 200. Piece of Mind включає в себе успішні сингли «The Trooper» і «Flight of Icarus», останній з яких є однією з небагатьох пісень гурту, що отримали значну ротацію в СШАШаблон:Sfn.

Натхнені успіхом платівки, Iron Maiden у вересні 1984 року випустили альбом Powerslave. Тур World Slavery Tour, проведений на підтримку, донедавна був наймасштабнішим в історії гурту, оскільки містив більше 193 виступів і тривав понад 13 місяцівШаблон:Sfn.

Експерименти (1986–1989)[править]

Під час туру на підтримку альбому гурт став хедлайнером фестивалю Monsters of Rock, на першому концерті, 20 серпня 1988 року гурт відіграв перед найчисленнішим натовпом в історії фестивалю (107,000 осіб)Шаблон:Sfn. Однак фестиваль був затьмарений смертю двох фанатів у натовпі під час виступу Guns N' Roses; в результаті наступного року фестиваль був скасованийШаблон:Sfn. Тур закінчився кількома шоу у Великій Британії в листопаді і грудні 1988 року, з концертами в NEC Arena, Бірмінгемі, які були записані для концертного відео під назвою Maiden EnglandШаблон:Sfn. Протягом туру басовий технік Гарріса, Майкл Кенні, виконував клавішні партіїШаблон:SfnШаблон:Sfn.

Зрушення (1989-1994)[править]

Едріан Сміт скептично ставився до експериментів Гарріса, і в 1990 році залишив гурт через стилістичні розбіжності. Його замінив Янік Ґерс — екс-гітарист Gillan и White Spirit. В той же час Брюс Дікінсон записав свій перший сольний альбом Tattooed Millionaire, а в кінці того ж року вийшов альбом No Prayer for the Dying, який відзначився важчим порівняно з попередніми альбомами звуком. Пісня «Bring Your Daughter… to the Slaughter» вийшла окремим синглом і ввійшла в саундтрек до фільму «Кошмар на Вулиці В'язів-5». Вслід був записаний Fear of the Dark, один із найвідоміших альбомів гурту, що знов потрапив на верхні рядки хіт-парадів. Едді перетерпів значні зміни, тому що вперше художником-оформлювачем був не Дерек Ріґґс, а Мелвін Ґрант. Після виходу альбому гурт провів світовий тур, запис якого був випущений на концертному альбомі The Real Live Dead One. В останньому концерті брав участь ілюзіоніст Саймон Дрейк, котрий демонстрував свої фокуси-жахи протягом перерв між виступами гурту.

Ще до початку туру стало відомо, що Брюс Дікінсон, «голос» гурту, залишає Iron Maiden. Брюс був незадоволений останніми роботами гурту і хотів у своїй сольній кар'єрі вільніше експериментувати з різними стилями. 28 серпня 1993 року Брюс Дікінсон відіграв останній виступ з Iron Maiden, після чого його місце зайняв Блейз Бейлі из Wolfsbane.

Вітри зміни (1994-1999)[править]

У новому складі гурт випустив альбом The X Factor в 1995 і Virtual XI в 1998. Альбоми були практично повністю написані Стівом Гаррісом, котрий почав експериментувати з клавішними і електронною обробкою звуку. Однак відсутність популярного Дікінсона позначилося негативно на популярності гурту і продажах альбомів, які поступалися попереднім показникам.

Тур в підтримку альбомів, намічений на наступний рік, був зірваний з вини Блейза. Вокаліст страждав від нападів алергії і не зміг взяти участь у живих виступах.

Повернення Дікінсона і Сміта, Brave New World (1999-2002)[править]

Iron Maiden провели тур, названий Ed Hunter тільки в 1999 році, і для участі в ньому були запрошені колишні музиканти гурту: Брюс Дікінсон та Едріан Сміт. Гурт возз'єднався і був записаний альбом Brave New World (2000), після чого відбувся тур на його підтримку. Тур був такий вдалий, що виступ возз'єднаного гурту в Ріо-де-Жанейро вийшло окремим концертним DVD Rock in Rio.

Дікінсон і Сміт прийняли рішення залишитися з гуртом на постійній основі. При цьому ні Янік Ґерс, ні Дейв Меррей не покинули її складу, таким чином, в Iron Maiden опинилося ураз три гітариста і шість постійних музикантів загалом. Це помітно позначилось на стилі їх наступних альбомів: Brave New World (2000) і Dance of Death (2003). На цих альбомах гурт продемонстрував елементи прогресивного метала: записував пісні більшої довжини — до тринадцяти хвилин, з багатохвилинними соло, часто здійсненими всіма трьома гітаристами по черзі.

Популярність гурту знов рушила вгору. Кожний тур Iron Maiden був успішним, відеокліпи транслювалися телебаченням.

Недавні роки (2006-зараз)[править]

Дейв Меррей та Янік Ґерс Восени 2006, Iron Maiden випустили альбом A Matter Of Life And Death. Найчастіші теми на цьому альбомі це війна і релігія, і це також видно на художніх роботах альбому.

Успішне турне у Північній Америці і Європі слідували, протягом якого вони вперше грали альбом повністю. Група оголосила, що живий альбом, записаний під час цього турне, буде випущений. Це було протягом цього турне в 2007, коли Iron Maiden зіграна в Бангалорі, Індія вперше перед 35,000 фанами. Група також озаглавила Фестиваль «The Desert Rock Festival» в Дубаї, розпродавши фестиваль з натовпом 20,000.

Iron Maiden записала живу сесію в «Abbey Road Studios» для альбому Live from Abbey Road в грудні 2006. Їх робота була прикрита в епізоді пліч-о-пліч сесії з Наташою Бедінгфілд і Gipsy Kings в березні 2007 на Каналі 4 (Велика Британія) і 2007 червня на Каналі Sundance (США).

У 2007, група підтвердила декілька головних виступів у всьому світі, щоб сформувати другий етап турне A Matter Of Life And Death, котрий тепер назвали A Matter of the Beast, щоб відзначити 25-у річницю альбому The Number of the Beast. Група оголосила що планує грати п'ять пісень з A Matter Of Life And Death і п'ять з The Number of the Beast, але групи грала тільки чотири пісні з The Number of the Beast. 24 червня вони закінчили турне з одноразовою роботою в лондонській Академії Брикстон в допомозі Довірчого фонду.

5 вересня 2007, група оголосила їх світове турне Somewhere Back In Time, яке пов'язане в з їхнім DVD у Live After Death альбомі. Сет для турне складався з хітів від 80-х, із специфічним центром на ері Powerslave. Турне почалося в Мумбаї, Індія 1 лютого 2008 року, де група зіграна до аудиторії близько 30,000 фанів. Перший етап турне складався з 24 концертів в 21 місті, подорожуючи понад 50,000 миль в групі власному літаку «Ed Force One» — вони грали їхні перші концерти в Коста-Риці і Колумбії і їх вперше після 1992 року у Австралії. 12 травня група випустила нову компіляцію, з назвою Somewhere Back In Time — The Best Of: 1980-1989. Диск містить вибір треків від дебюту групи у 1980 до альбому Seventh Son Of A Seventh Son, зокрема деяка кількість живих версій з Live After Death.

Це турне також відзначається першим західно-канадським етапом за минулі 20 років, на якому всі канадські дати були розпродані в межах пари днів. З єдиним концертом в стадіоні Твікенгем у Великій Британії, це турне також відзначається першим британським шоу у стадіоні для Iron Maiden.

Протягом турне Somewhere Back In Time, Брюс Дікінсон сказав, що є плани, що Iron Maiden напише і запише новий альбом, котрий ймовірно вийде наступного року. Дікінсон також інформує аудиторії, що майбутні тури зображатимуть більш недавній матеріал групи.

4 серпня планується реліз нового альбому групи The Book of Souls[5], який вийде на двох дисках та включатиме 11 композицій з загальною тривалістю 92 хвилин 11 секунд, що робить його найтривалішим із альбомів групи[6].

Музичний стиль[править]

Вплив[править]

Iron Maiden були класифіковані №24 в VH1 «100 найграндіозніших виконавців хард-року», і в журналі Kerrang! були оцінені як найголовніша група минулих 25 років. Група потрапила на четверте місце на MTV «10 найліпших хеві-метал-груп всіх часів». Iron Maiden були на «VH1 Classic: 20 найліпших метал-груп» названі третьою найкращою метал-групою всіх часів. Група також отримала премію Ivor Novello для міжнародного досягнення в 2002 році. Група була також офіційно введена в посаду в голлівудський RockWalk протягом їх турне в Сполучених Штатах в 2005.

Дискографія[править]

Студійні альбоми

Склад гурту[править]

(1975—1976)
  • Пол Дей — вокал
  • Дейв Салліван — гітара
  • Террі Ренс — гітара
  • Стів Гарріс — бас-гітара
  • Рон Метьюз — ударні
(1976)
  • Пол Дей — вокал
  • Дейв Меррей — гітара
  • Террі Ренс — гітара
  • Стів Гарріс — бас-гітара
  • Рон Метьюз — ударні
(1976—1977)
  • Денніс Вілкок — вокал
  • Дейв Меррей — гітара
  • Боб Сойєр — гітара
  • Стів Гарріс — бас-гітара
  • Рон Метьюз — ударні
(1977)
  • Денніс Уилкок — вокал
  • Террі Вопром — гітара
  • Стів Гарріс — бас-гитара
  • Тоні Мур — клавішні
  • Тандерстік — ударні
(1977—1978)
  • Стів Гарріс — бас-гітара
  • Дуґ Семпсон — ударні
(1978—1979)
The Soundhouse Tapes
  • Пол Ді’Анно — вокал
  • Дейв Меррей — гітара
  • Стів Гарріс — бас-гітара
  • Дуґ Семпсон — ударні
(1979)
  • Пол Ді’Анно — вокал
  • Дейв Меррей — гітара
  • Пол Кеенс — гітара
  • Стів Гарріс — бас-гітара
  • Дуґ Семпсон — ударні
(1979)
  • Пол Ді’Анно — вокал
  • Дейв Меррей — гітара
  • Пол Тодд — гітара
  • Стів Гарріс — бас-гітара
  • Дуґ Семпсон — ударні
(1979)
  • Пол Ді’Анно — вокал
  • Дейв Меррей — гітара
  • Дейв Мак — гитара
  • Стів Гарріс — бас-гітара
  • Дуґ Семпсон — ударні
(1979)
  • Пол Ді’Анно — вокал
  • Дейв Меррей — гітара
  • Тоні Парсонс — гітара
  • Стів Гарріс — бас-гітара
  • Дуґ Семпсон — ударні
(1979)
  • Пол Ді’Анно — вокал
  • Дейв Меррей — гітара
  • Стів Гарріс — бас-гітара
  • Дуґ Семпсон — ударні
(1979—1980)
  • Пол Ді’Анно — вокал
  • Дейв Меррей — гітара
  • Деніс Стреттон — гітара, бек-вокал
  • Стів Гарріс — бас-гітара
  • Дуґ Семпсон — ударні
(1980)
Iron Maiden
  • Пол Ді’Анно — вокал
  • Дейв Меррей — гітара
  • Деніс Стреттон — гітара, бек-вокал
  • Стів Гарріс — бас-гітара, бек-вокал
  • Клайв Барр — ударні
(1980—1981)
Killers
  • Пол Ді’Анно — вокал
  • Дейв Меррей — гітара
  • Адріан Сміт — гітара, бек-вокал
  • Стів Гарріс — бас-гітара, бек-вокал
  • Клайв Барр — ударні
(1981—1982)
The Number of the Beast
  • Брюс Дікінсон — вокал
  • Дейв Меррей — гітара
  • Адріан Сміт — гітара, бек-вокал
  • Стів Гарріс — бас-гітара, бек-вокал
  • Клайв Барр — ударні
(1982—1990)
Piece of Mind,
Powerslave,
Somewhere in Time,
Seventh Son of a Seventh Son
  • Брюс Дікінсон — вокал
  • Дейв Меррей — гітара
  • Адріан Сміт — гітара, бек-вокал
  • Стів Гарріс — бас-гітара, бек-вокал
  • Ніко МакБрейн — ударні
(1990—1993)
No Prayer for the Dying,
Fear of the Dark
  • Брюс Дікінсон — вокал
  • Дейв Меррей — гітара
  • Янік Ґерс — гітара
  • Стів Гарріс — бас-гітара, бек-вокал
  • Ніко МакБрейн — ударні
(1993—1999)
The X Factor,
Virtual XI
  • Блейз Бейлі — вокал
  • Дейв Меррей — гітара
  • Янік Ґерс — гітара
  • Стів Гарріс — бас-гітара, бек-вокал
  • Ніко МакБрейн — ударні
(1999-present)
Brave New World,
Dance of Death,
A Matter of Life and Death,
The Final Frontier

<timeline> ImageSize = width:820 height:400 PlotArea = left:100 bottom:60 top:0 right:50 Alignbars = justify DateFormat = mm/dd/yyyy Period = from:12/01/1975 till:08/16/2010 TimeAxis = orientation:horizontal format:yyyy

Colors =

 id:Vocals    value:redorange       legend:Вокал 
 id:Guitars   value:green     legend:Гітари 
 id:Bass      value:red      legend:Бас
 id:Drums     value:oceanblue     legend:Ударні
 id:Lines     value:black     legend:Основні_Релізи
  1. какая то проблема с поддержкой кириллицы, не пойму..

Legend = orientation:horizontal position:bottom

ScaleMajor = increment:2 start:1976 ScaleMinor = unit:year increment:1 start:1976

LineData =

 at:04/14/1980 color:black layer:back
 at:02/09/1981 color:black layer:back
 at:03/29/1982 color:black layer:back
 at:05/16/1983 color:black layer:back
 at:09/03/1984 color:black layer:back
 at:06/29/1986 color:black layer:back 
 at:04/11/1988 color:black layer:back
 at:10/01/1990 color:black layer:back
 at:05/12/1992 color:black layer:back
 at:10/02/1995 color:black layer:back
 at:03/23/1998 color:black layer:back
 at:05/29/2000 color:black layer:back 
 at:09/08/2003 color:black layer:back
 at:09/28/2006 color:black layer:back 
 at:08/16/2010 color:black layer:back 

BarData =

 bar:Harris        text:"Стів Гарріс"
 bar:Day           text:"Пол Дей"
 bar:Wilcock       text:"Денніс Уілкок"
 bar:Di'Anno       text:"Пол Ді Анно"
 bar:Dickinson     text:"Брюс Дікінсон"
 bar:Bayley        text:"Блейз Бейли"
 bar:Sullivan      text:"Дейв Салліван"
 bar:Murray        text:"Дейв Мюррей"
 bar:Rance         text:"Террі Ренс"
 bar:Sawyer        text:"Боб Сойєр"
 bar:Wapram        text:"Террі Вопром"
 bar:Cairns        text:"Пол Кеєнс"
 bar:Todd          text:"Пол Тодд"
 bar:Mac           text:"Дейв Мак"
 bar:Parsons       text:"Тоні Парсонс"
 bar:Stratton      text:"Денніс Стреттон"
 bar:Smith         text:"Едріан Сміт"
 bar:Gers          text:"Янік Герс"
 bar:Matthews      text:"Рон Метьюз"
 bar:Thunderstick  text:"Тандерстік"
 bar:Sampson       text:"Дуг Семпсон"
 bar:Burr          text:"Клайв Барр"
 bar:McBrain       text:"Ніко МакБрейн"

PlotData =

 width:12 textcolor:black align:left anchor:from shift:(10,-4)
 bar:Harris from:12/01/1975 till:end color:Bass
 bar:Day           from:12/01/1975  till:05/01/1976  color:Vocals
 bar:Wilcock       from:11/01/1976  till:07/01/1977  color:Vocals
 bar:Di'Anno       from:01/01/1979  till:10/01/1981  color:Vocals
 bar:Dickinson     from:11/01/1981  till:08/28/1993  color:Vocals
 bar:Bayley        from:01/01/1994  till:02/01/1999  color:Vocals
 bar:Dickinson     from:03/01/1999  till:end         color:Vocals
 bar:Sullivan      from:12/01/1975  till:05/01/1976  color:Guitars
 bar:Rance         from:12/01/1975  till:05/01/1976  color:Guitars
 bar:Murray        from:02/01/1976  till:02/01/1977  color:Guitars
 bar:Murray        from:04/01/1977  till:end         color:Guitars
 bar:Sawyer        from:09/01/1976  till:11/01/1976  color:Guitars
 bar:Wapram        from:03/21/1977  till:06/01/1977  color:Guitars
 bar:Cairns        from:07/01/1978  till:10/01/1978  color:Guitars
 bar:Todd          from:10/01/1978  till:10/15/1978  color:Guitars
 bar:Mac           from:10/15/1978  till:11/01/1978  color:Guitars
 bar:Parsons       from:11/01/1978  till:12/31/1978  color:Guitars
 bar:Stratton      from:01/01/1979  till:10/01/1980  color:Guitars
 bar:Smith         from:01/01/1981  till:01/01/1990  color:Guitars
 bar:Smith         from:02/01/1999  till:end         color:Guitars
 bar:Gers          from:02/01/1990  till:end         color:Guitars
 bar:Matthews      from:12/01/1975  till:11/01/1976  color:Drums
 bar:Thunderstick  from:01/01/1977  till:06/30/1977  color:Drums
 bar:Sampson       from:07/01/1977  till:10/01/1979  color:Drums
 bar:Burr          from:10/01/1979  till:11/01/1982  color:Drums
 bar:McBrain       from:12/01/1982  till:end         color:Drums

</timeline>

Примітки[править]

  1. "AboutUs". Archived from the original on 24 вересень 2008. Retrieved 28 вересень 2008.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  2. Iron Maiden stick with EMI
  3. Siva, Shan. «Paul Di'anno», at BattleHelm.com; Шаблон:Webarchive last accessed October 8, 2006.
  4. Wall, Mick (2001), p. 228.
  5. www.ironmaiden.com, Iron Maiden,. "NEW IRON MAIDEN STUDIO ALBUM “THE BOOK OF SOULS”". www.ironmaiden.com. Retrieved 2015-08-30. 
  6. "Bir Bruce Dickinson röportajı: “Iron Maiden’ın farklı dİn ve kültürlerden İnsanları bİrleştİren yanını sevİyorum”". Retrieved 2015-08-30. 

Джерела[править]

Посилання[править]

Шаблон:Sister

  • "Офіційний сайт" (in англ.). remhq.com. Retrieved 3 вересня 2015.  Check date values in: |access-date= (help)
  • "Iron Maiden" (in англ.). YouTube. Retrieved 3 вересня 2015.  Check date values in: |access-date= (help)
  • "Iron Maiden" (in англ.). Discogs. Retrieved 3 вересня 2015.  Check date values in: |access-date= (help)

Шаблон:Iron Maiden

Категорія:Iron Maiden Категорія:Хеві-метал-гурти Категорія:Музиканти Capitol Records Категорія:Музичні колективи, що з'явились 1975