Федір Любартович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:Державний діяч

Фе́дір Лю́бартович, або Федюшко Лю́бартович (бл.1351 — серпень 1431) — князь з роду Гедиміновичів. Великий князь Волинський (13831390), князь Сіверський (13931405), Жидачівський (бл. 14051431), Луцький (1431), Стрийський. Син Дмитра-Любарта. Кузин[1] короля Владислава II Ягайла.

Життєпис

Син князя Дмитра-Любарта Гедиміновича та його дружини — ростовської княжни Ольги-Агафії Костянтинівни[2].

Після смерті батька (бл.1384) успадкував Луцьку й Володимирську землі. У 1386 році Владислав II Ягайло відібрав у Федора Любартовича частину князівства з Луцьком й обмежив його владні прерогативи, вивівши з-під юрисдикції Федора Любартовича князя Федора Острозького.

Як князь володимирський Федір Любартович з братами Лазарем, Семеном та матір'ю Ольгою для цілковитого забезпечення цього надання мали підтвердити привілей від 4 листопада 1386 року короля Ягайла (підтвердили цього дня Ягайло та Витовт) для князя Федора Даниловича, за яким він отримував дідичним правом Острог та інші володіння[3].

В 1386 році перебував у Кракові, пішов «у заручники» як гарант зобовязань Ягайла Польщі; був звільнений 22 травня 1386 року в Сандомирі, повернувся на Волинь. 1387 року втратив Луцьке князівство, залишився князем тільки у Володимирі. 1393 року Федір Любартович був остаточно позбавлений Ягайлом спадкових володінь — Володимира, отримавши натомість Сіверську землю, де, видається, поставив брата Івана. Очевидно, так і не скористався з цього надання. Деякий час перебував разом із Свидригайлом в Угорщині у 13971398 роках. Після повернення завдяки симпатії до нього короля (звав його «Федюшко»), бл. 1400 року отримав у державлення Жидачів з околицями (землі Стрийську та Жидачівську[4]), який раніше належав князю Федору Ольгердовичу. Брав участь у Грюнвальдській битві, перебував біля короля. Королівський документ 1423 року називає його князем володимирським і стрийським. У липні 1431 року  під час війни зі Свидригайлом король повернув Володимир на Волині.

Не мав нащадків, маєтки та рухоме майно записав королю — так стверджував Ян Длугош. Король називав його братом (лат. frater carissimus).

Мав резиденцію, зокрема, у Жидачеві.[5]

Заснував василіянський монастир в Уневі.[6]

Примітки

  1. помилково названий внуком в статті про Володимир-Волинський у Географічному словнику Королівства Польського…Шаблон:SgKP — S. 171. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  2. Fedor Lubartowicz (Fiediuszko, Chwediuszko) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1947. — T. VI/4, zeszyt 29. — S. 384. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  3. Kuczyński S. M. Fedor Daniłowicz (†przed 1410) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1947. — T. VI/4, zeszyt 29. — S. 383. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  4. Шаблон:SgKP — S. 552. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  5. Kronika domowa Dzieduszyckich… — S. 30.
  6. Шаблон:SgKP — S. 807. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info

Джерела

Посилання

Попередник
Любарт-Дмитро
50px Князь володимирський
1384-1390
1431
50px Наступник
Свидригайло Ольгердович
Попередник
Корибут Ольгердович
50px Князь сіверський
1393-1405
50px Наступник
Сигізмунд Корибутович

Шаблон:Правителі Волині

Категорія:Князі володимирські Категорія:Луцькі князі Категорія:Стрийські князі Категорія:Новгород-Сіверські князі Категорія:Персоналії:Жидачів Категорія:Учасники Ґрюнвальдської битви Категорія:Померли 1431