Українська радянська енциклопедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:Видання

Українська радянська енциклопедія — багатотомна універсальна українська енциклопедія, перша республіканська енциклопедія в СРСР.

Перше видання

Після появи першого тому «Української Загальної Енциклопедії» у Львові (1930) з ініціативою великої «Української Радянської Енциклопедії» (УРЕ) виступив М. Скрипник.
Під його головуванням створено в Харкові редакційну колегію УРЕ, секретарем якої став С. Бажан. Редакція видавала «Бюлетень УРЕ» (3 числа)[1]. Залучено до співпраці понад 100 фахівців. З запланованих 20 томів підготовані три. Друк першого був передбачений на початок 1933 року, але московська цензура заборонила його як націоналістичний. Того ж року Скрипник вчинив самогубство і його наступником став В. Затонський. Виготовлені матеріали були знищені, і в листопаді 1934 редакцію УРЕ розпущено[2].

Проект 20-томної УРЕ знов виринув на початку 1948 р., але реально почато його здійснювати невдовзі після XX з'їзду КПРС (1956), знов у відповідь на українську енциклопедію поза УРСР — Енциклопедію Українознавства, що її почало видавати Наукове товариство ім. Т. Шевченка.

18 грудня 1957 р. доручено працю над УРЕ АН УРСР. На чолі створеної тоді Головної редакції УРЕ (понад 40 осіб) став М. Бажан. Заплановано 15—16 тт. на 1958–1962. У 1959–1965 видано в Києві 17 тт. (17-й том цілковито присвячений УРСР, у 1967 і 1969 видано його російську і англійську версії). У 1968 додатково видано «Алфавітний предметно-іменний покажчик». У сумі УРЕ охопила 45 000 гасел, тобто реєстрових слів. Серед ілюстрацій — понад 120 кольорових мап. Наклад — 80 000. У виданні УРЕ взяло участь понад 5000 авторів.

Зміст українознавчих гасел УРЕ згідний з заявою «Передмови», що УРЕ «має показати братерську єдність українського народу з великим російським і всіма іншими народами Радянської Вітчизни» і що вона спрямована проти «насамперед українського буржуазного націоналізму» (це останнє поширюється і на постаті XVII—XVIII ст., наприклад, на І. Виговського, П. Дорошенка, І. Мазепу, П. Орлика).

В УРЕ є тенденція (хоч не послідовна) розуміти українство за територіальним принципом (хто працює в Україні, той українець), але у випадку письменності — за мовним. Багато географічних назв подані не за нормами української мови. Усі назви книг цитовані в УРЕ українською, внаслідок чого не можна дізнатися, якою мовою вони написані[2].

У 17 томі дуже скупо потрактовано розділ «Населення» (3 стор. з мапою), «Мова» (6 стор.), «Релігія і церква» (3 стор.), тоді як КПУ присвячено 25 сторінок. Немає зовсім розділів про етнографію та українців у світі, непропорційно мало місця приділено історії до Жовтневого перевороту 1917 р. (50 сторінок, а радянській добі — 54), що загалом є характерним для історичних праць радянської доби.

Бібліографія

Друге видання

У 1974 році почало виходити друге видання УРЕ за редакцією того ж Миколи Бажана, випуск якого завершено 1985 року. У складі редакції знову було понад 40 осіб. Видання складалося із 12 тт. і 50 000 гасел[3]. Нововведенням другого видання стала російськомовна версія, яка почав з'являтися від 1978 року. Україномовна версія 2-го видання УРЕ мала менший тираж у порівнянні з першим ((50 000 примірників проти 80 000 примірників в 1-му виданні). Російськомовна версія 2-го видання також мала 50 000 примірників, тож загальний наклад 2-го видання УРЕ 2 склав 100 000.

У «Передмові» зазначено, що це видання УРЕ показує «характерні риси… радянського народу — нової історичної спільноти людей»[2].

Бібліографія

Інші видання Головної редакції УРЕ

Після усунення з України П. Шелеста (1972) помітна тенденція Головної редакції УРЕ перейти частково на російську мову видань. Це відповідало прийнятій у 1970—80-х рр. методології зросійщення видань через двомовність, коли гостро актуальні чи важливі оригінальні українські видання перекладали паралельно російською мовою, з поступовим зменшенням чи навіть ліквідацією українськомовних варіантів[2].

Див. також

Примітки

  1. ↑ Рубльов О. С. Бюлетень УРЕ // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2003. — 688 с.: іл.
  2. ↑ а б в г Блог історика: 1966 рік. Нарешті українська енциклопедія! Цалик Станіслав Миколайович
  3. ↑ більша кількість гасел при зменшенні числа томів пояснюється збільшенням кількості шпальт на стор. з 2 до 3

Джерела

  • Борчук Степан. Маловідома сторінка «розширення прав союзних республік»: «Українська Радянська Енциклопедія»-2 (1944—1947 рр.).— Краєзнавство. Науковий журнал.— Число 1(83), 2013.— С. 188—199.
  • Зуц В. Л. 50 років «Українській радянській енциклопедії» // Український історичний журнал. — 2008. — № 2. — С.205–206.

Посилання

Шаблон:Радянські енциклопедії

Категорія:Українські наукові енциклопедії Категорія:Україномовні енциклопедії Категорія:Російськомовні енциклопедії Категорія:Енциклопедії СРСР Категорія:Джерела Категорія:Універсальні енциклопедії

Источник — http://wikiinfo.mdpu.org.ua/index.php?title=Українська_радянська_енциклопедія&oldid=12117