Тимошенко Юлія Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:Нейтральність

Шаблон:If1
Юлія Володимирівна Тимошенко
Шаблон:Wikidata
Юлія Володимирівна Тимошенко

Час на посаді:
18 грудня 2007 — 11 березня 2010
Президент  Віктор Ющенко
Віктор Янукович
ПопередникВіктор Янукович
НаступникМикола Азаров

Час на посаді:
4 лютого 2005 — 8 вересня 2005 (в.о. з 24 січня 2005)
ПрезидентВіктор Ющенко
ПопередникМикола Азаров
НаступникЮрій Єхануров

Час на посаді:
30 грудня 1999 — 19 січня 2001
ПрезидентЛеонід Кучма
Прем'єр-міністр  Віктор Ющенко

Народилася{{wikidata/p569||{{{дата смерт
Шаблон:Wikidata/p19
ПомерлаШаблон:Wikidata/p570
Шаблон:Wikidata/p20
Політична партіяВО «Батьківщина»
ЧоловікТимошенко Олександр Геннадійович
ДітиЄвгенія
Професіяполітик
РелігіяУПЦ КП
Юлія Володимирівна Тимошенко на сайті Верховної Ради

15px [{{localurl:Ошибка скрипта: Модуля «Wikidata/Interproject» не существует.}}?uselang=uk Роботи] у Вікіджерелах

15px [{{localurl:Ошибка скрипта: Модуля «Wikidata/Interproject» не существует.}}?uselang=uk Висловлювання] у Вікіцитатах

15px [{{localurl:Commons:Category:{{#property:P373}}}}?uselang=uk Медіафайли] у Вікісховищі

Категорія:Персоналії за алфавітом

Шаблон:Депутат Ю́лія Володи́мирівна Тимоше́нко (Шаблон:Н Шаблон:ДН, м. Дніпропетровськ) — український підприємець, державний діяч, політик. Народний депутат України з 1997 року.

У 1990-х керівник ряду приватних компаній з торгівлі бензином і газом, видобутку природних копалин. До 1997 року очолювала монополіста з торгівлі газом на ринку України корпорацію «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ), оборот якої 1996 року склав 11 млрд $.

10-й та 13-й Прем'єр-міністр України (2005, 20072010), віце-прем'єр-міністр України з питань паливно-енергетичного комплексу (19992001), одна з лідерів «Помаранчевої революції» 2004, керівник партії «Батьківщина» та блоку Тимошенко.

Перша жінка-прем'єр-міністр України. Кандидат економічних наук. З 5 серпня 2011 до 22 лютого 2014 була політв'язнем режиму Януковича.[1][2][3][4][5][6] Реабілітована Верховним судом України і Європейським судом з прав людини.

Виступає за інтеграцію України до ЄС, вступ до НАТО[7].

Содержание

Дитинство, освіта, перше робоче місце

Юлія Володимирівна народилася 27 листопада 1960 року у Дніпропетровську у родині українського латиша й українки[8]. Навчалася в Дніпропетровську в середній школі № 37, останній рік — у школі № 75, яку закінчила 1977-го[9].

1978 — вступила на факультет автоматики-телемеханіки Дніпропетровського гірничого інституту. 1979 року одружилася з Олександром Тимошенком, 1980-го народила доньку. 1981-го перевелася на економічний факультет ДНУ. 1984-го закінчила університет і отримала диплом з відзнакою за спеціальністю «економіка праці» з кваліфікацією «інженер-економіст»[10]. За розподілом у 1984—1988 працювала на Дніпровському машинобудівному заводі (ДМЗ, ДніпроМаш) у Дніпропетровську, на посаді інженера-економіста.

Підприємницька діяльність

Перший бізнес

1988 — на початку розвитку кооперативів з чоловіком відкрила пункт відеопрокату[11]. Вважається, що істотну допомогу у цій справі надав свекор Геннадій Тимошенко, який наприкінці 1980-х керував мережею обласного кінопрокату.

З 1989 — комерційний директор молодіжного центру «Термінал». За статутом ця структура також займалася відеопрокатом і розташовувалася у літньому кінотеатрі парку імені Шевченка (Дніпро). Первинний капітал, зароблений у «Терміналі», дозволив створити ще один бізнес — торгівлею нафтопродуктами через Російську товарно-сировинну біржу (РТСБ).

З 1991 — комерційний, а згодом генеральний директор СП Корпорація «Український бензин» (СП КУБ). В період з 1992 до 1994 року КУБ стала монополістом у постачанні нафтопродуктів для сільського господарства Дніпропетровської області. Постачання здійснювалось за бартерною схемою, що дозволяло отримувати сільгосппродукцію по низьким цінам[12][13].

Одночасно чоловік створив міжнародну компанію «Сіаль», яка займалась розробкою родовища червоного граніту. Оборот цієї компанії становив $ 84 млн на рік[14].

В березні 1995 була затримана в аеропорту Запоріжжя при спробі вивезення валюти[15] на загальну суму біля 26 тисяч доларів[16] при тодішньому ліміті на вивезення валюти — 500 доларів[15]; в результаті проти подружжя Тимошенків було порушено кримінальні справи за ст. 17 і 70 Кримінального кодексу Україниконтрабанда валюти»). 30 квітня 2002 Києво-Святошинський місцевий суд Київської області ці постанови скасував.

ЄЕСУ

Докладніше: ЄЕСУ

У листопаді 1995 року КУБ була перереєстрована в промислово-фінансову корпорацію «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ). Перереєстрація була здійснена для збереження податкових пільг, які мала компанія КУБ як «компанія з іноземними інвестиціями». В 1995—1996 була президентом корпорації ЄЕСУ, яка досягла річного обсягу продажів у $ 11 млрд[17][18] і мала монополію на торгівлю російським природним газом в Україні.

Політична кар'єра (1997—2003)

Січень 19971998 — народний депутат України (ВРУ II скликання, Бобринецький виборчий округ № 229 Кіровоградської області).[19] На момент обрання народним депутатом була безпартійною. Член Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності.

Вересень 19971999 — перший заступник голови партії «Громада» Павла Лазаренка.[20]

У 1999 захистила в Київському національному економічному університеті кандидатську дисертацію за спеціальністю «08.02.03 — організація управління, планування та регулювання економіки» на тему «Державне регулювання податкової системи»[21]

19982000 — народний депутат України (ВРУ III скликання від ВО «Громада», виборчий округ № 99 Кіровоградської області). Голова Бюджетного комітету ВРУ. На цій посаді ініціює бюджетну реформу, розробляє перший Бюджетний кодекс України, прийнятий у 2001,[22][23][24] проєкти Податкового і Соціального кодексів і пенсійної реформи, соціальні програми.[25]

У березні 1999 організувала депутатську фракцію «Батьківщина» у ВРУ.[26] Була одним із засновників партії «Батьківщина», створеної у липні 1999-го. 18 грудня того ж року на другому з'їзді була обрана головою партії.[27]

Грудень 1999 — січень 2001 — віце-прем'єр-міністр з питань паливно-енергетичного комплексу в уряді Ющенка. За період роботи Тимошенко на посаді віце-прем'єра були ліквідовані бартерні розрахунки в галузі та створений єдиний розрахунковий центр Оптового ринку електроенергії — державне підприємство «Енергоринок»,[28] значно підвищено рівень розрахунків за енергоносії,[29] залучено додаткові кошти до Держбюджету.[30][31]

Організовані віце-прем'єром антикризові заходи та реформи в ПЕК зачіпали інтереси оточення Президента Кучми та наштовхнулися на протидію.[32][33]

18 серпня 2000 був затриманий, а 21-го — заарештований Олександр Тимошенко — чоловік Юлії Тимошенко та керівник ЄЕСУ.

5 січня 2001 Генпрокуратура повідомила про відкриття двох кримінальних справ щодо Тимошенко як колишнього президента корпорації «Єдині енергетичні системи України». Їй було висунуто звинувачення в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах і призначено запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Юлія 2002-го року 19 січня 2001 Указом Президента Кучми була відправлена у відставку.[34]

9 лютого 2001 — стає ініціатором створення Форуму національного порятунку (ФНП) — громадського об'єднання, яке ставить перед собою мету усунути від влади «олігархічний корумпований режим Кучми». ФНП, до складу якого увійшли ВО «Батьківщина», Українська республіканська партія, Українська консервативна республіканська партія, партія «Собор», Українська соціал-демократична партія, Українська християнсько-демократична партія і Патріотична партія, об'єднує розрізнені опозиційні сили.

13 лютого 2001 було оприлюднене «Звернення до українського народу» Кучми, Голови ВРУ Плюща та Прем'єр-міністра Ющенка, спрямоване проти ФНП та протестної акції «Україна без Кучми», яка тоді відбувалася. Автори звернення порівнюють опозиційний рух та створення ФНП із зародженням фашизму.[35] Того ж дня Тимошенко була заарештована згідно з санкцією Генеральної прокуратури України. Її звинуватили у розкраданні (при перебуванні на посаді голави ЄЕСУ) мільярда доларів, призначеного для оплати російського газу. У березні 2001 Печерський районний суд Києва скасував санкцію на арешт Тимошенко.

9 серпня 2001 рішенням Києво-Святошинського суду був звільнений з-під варти Олександр Тимошенко.[36] Згодом це рішення підтримали Апеляційний суд Київської області та Верховний Суд України. 30 квітня 2002 Києво-Святошинський суд закрив усі кримінальні справи, порушені щодо О. Тимошенка, скасував усі висунуті йому обвинувачення.

9 квітня 2003 Апеляційний суд Києва ухвалив рішення, яким було визнано незаконним і скасовано рішення про порушення кримінальної справи стосовно Юлії Тимошенко та її чоловіка Олександра Тимошенка, а провадження в усіх кримінальних справах закрито.

57 вересня 2001 під час Економічного форуму в Криниці (Польща) Тимошенко представляла Україну в списку претендентів на звання «Людина року Центрально-Східної Європи» (єдина жінка серед претендентів).

У листопаді 2001 на базі ФНП був створений Блок Тимошенко.

У березні 2002 на виборах до ВРУ Блок Юлії Тимошенко здобув 7,2 % голосів виборців. Юлія фракцію БЮТ у Верховній Раді 4-го скликання, яка об'єднала 24 народні депутати.

У вересні 2002 — разом з іншими опозиційними лідерами очолювала акцію «Повстань, Україно!», спрямовану на організацію загальнонародного опору режиму Кучми.[37] У рамках акції здійснює тур багатьма містами України та збирає багатотисячні мітинги.

Президентські вибори і Помаранчева революція (2004)

  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Докладніше

Протягом 2003 — першої половини 2004 тривали переговори між Блоком Тимошенко, Нашою Україною і Соціалістичною партією про створення коаліції та висунення єдиного кандидата на пост Президента України.[38][39] Юлія Тимошенко відмовилася балотуватися на виборах на користь Віктора Ющенка.[40][41]

2 липня 2004 «Наша Україна» та БЮТ утворили коаліцію «Сила народу». Відповідну угоду підписали лідери блоків — Ющенко та Тимошенко.[42] Вони закликали СПУ на чолі з Морозом приєднатися до коаліції.[43] Домовленості між учасниками коаліції включали обіцянку Ющенка призначити Тимошенко Прем'єр-міністром у разі його перемоги на президентських виборах.

За результатами голосування на президентських виборах 31 жовтня 2004 в другий тур вийшли Ющенко та Янукович.[44] Напередодні другого туру виборів Тимошенко закликала прихильників опозиції 21-22 листопада збиратися на Майдані Незалежності в Києві для захисту результатів свого волевиявлення та проведення паралельного підрахунку голосів на Майдані Незалежності.[45] Для цього була встановлена велика сцена, де виступали лідери опозиції, та 27 наметів.[46]

21 листопада 2004, коли стало зрозуміло, що вибори сфальсифіковано, опозиція закликала громадян до всенародного протесту. 22 листопада в багатьох містах України розгорнулися масові акції. Найбільша з них відбувалася на Майдані Незалежності в Києві.[47] Того дня на Майдані Незалежності зібралося близько 150 тисяч людей. Уздовж Хрещатика було встановлено сотні наметів.[48] Мітинги відбувалися також біля Верховної Ради та Адміністрації Президента. Тимошенко стала одним із лідерів масових протестів проти фальсифікації президентських виборів, які дістали назву «Помаранчева революція». Вона часто виступала на Майдані Незалежності, очолювала колони демонстрантів.[49][50][51]

Про невідповідність виборів міжнародним демократичним стандартам та необхідність перегляду їх результатів рішуче заявила низка європейських країн та Євросоюз у цілому[52][53], США[54][55], Канада, ОБСЄ[56][57], Рада Європи[58], НАТО[59] та інші міжнародні організації.

Тим часом Президенти Росії[60], Білорусі[61], Казахстану та Вірменії[62] привітали Януковича з перемогою.

25 листопада був створений Комітет національного порятунку з 30 осіб — «народний орган захисту Конституції України» — одним із керівників якого стала Юлія Тимошенко.[63][64][65]

27 листопада Верховна Рада України визнала результати виборів такими, що не відповідають волевиявленню громадян, та висловила недовіру ЦВК.[66] Цього дня протести в столиці були наймасовішими: за оцінками МВС і міжнародних спостерігачів, на Майдані Незалежності, Хрещатику, біля Верховної Ради, Кабміну, Адміністрації Президента й ЦВК стояло близько 1,5 мільйона демонстрантів.[67]

28 листопада прихильники Януковича провели в Сєвєродонецьку «з'їзд депутатів усіх рівнів» під гаслом створення «автономної південно-східної республіки». Юлія Тимошенко від імені Комітету національного порятунку оголосила ультиматум Л.Кучмі, в якому, зокрема, були поставлені вимоги щодо звільнення Януковича з посади Прем'єр-міністра за сприяння фальсифікації виборів і участь у сепаратистських акціях та щодо внесення на розгляд парламенту кандидатур нового складу Центрвиборчкому.[68]

3 грудня Верховний Суд України ухвалив рішення про визнання недійсними результатів другого туру президентських виборів та визнав неправомірними дії ЦВК щодо встановлення результатів повторного голосування. Суд скасував постанову ЦВК від 24 листопада «Про результати виборів Президента України 21 листопада 2004 року та обрання Президента України». У рішенні суду було сказано, що повторне голосування повинно відбутися 26 грудня.[69]

Докладніше: Справа «Ющенко проти ЦВК» (2004)

8 грудня Верховна Рада затвердила новий склад Центральної виборчої комісії. У результаті повторного голосування у другому турі виборів Президента України 26 грудня 2004 перемогу отримав Ющенко з результатом 51,99 % голосів. Янукович отримав 44,2 % виборців.[70]

28 грудня ЦВК опрацювали 100 % бюлетенів.[71] Напередодні Нового року Янукович подав у відставку з посади Прем'єр-міністра.[72]

Перше прем'єрство (2005)

  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Докладніше

24 січня 2005 року призначена виконувачем обов'язків прем'єр-міністра України. 4 лютого 2005 року Верховна Рада призначила Юлію Тимошенко на посаду прем'єр-міністра України (за — 373 народні депутати, проти — 0).[73][74]

У кабміні Тимошенко-2005 не було жодного міністра від БЮТ, крім самої Тимошенко; також Ющенко не призначив жодного голову обласної державної адміністрації від БЮТ, лише посаду керівника СБУ зайняв Турчинов).[75][76]

У липні 2005 року авторитетний американський журнал Forbes, складаючи рейтинг 100 найвпливовіших жінок світу, називає українського прем'єра Юлію Тимошенко третьою за впливовістю жінкою планети.[77]

Протягом каденції першого уряду Тимошенко Ющенко та секретар РНБО Порошенко намагалися перетворити РНБО на структуру, яка б дублювала роботу Кабміну.[78][79][80][81]

24 серпня на День Незалежності України у виступі на Майдані президент Ющенко назвав уряд Тимошенко «найкращим». Однак, через два тижні — 8 вересня 2005 Ющенко відправив уряд Тимошенко у відставку. Водночас Ющенко звільнив секретаря РНБОУ Порошенка, який опинився в епіцентрі корупційного скандалу, та задовольнив заяву про відставку держсекретаря Олександра Зінченка.[82][83][84][85]Своє рішення Ющенко пояснив конфронтацією між членами владної команди.[86][87]

На думку Тимошенко, Ющенко відправив її у відставку під впливом свого оточення, «щоб відвернути увагу від звинувачень його оточення в корупції», а також тому, що її рейтинг перевищив популярність Президента.[88][89]

В опозиції (2005—2007)

У вересні 2005 року Тимошенко отримала нагороду «Людина року Центрально-Східної Європи», яку їй присудив «Економічний форум у Криниці Гурській» (Польща).[90]

Тимошенко у ВРУ, 11 січня 2007[91] — в цей день БЮТ докладав чимало зусиль для початку розпуску Ради 26 вересня 2005 Головна військова прокуратура РФ припинила міжнародний розшук Тимошенко та скасувала рішення про міру запобіжного заходу у вигляді взяття під варту у справі, порушеній у 2001 за звинуваченням у підкупі посадовців Міноборони РФ у 1996, коли Тимошенко очолювала ЄЕСУ.[92] 26 грудня 2005 справу було закрито за строком давності.[93] 11 листопада 2005  Верховний суд України своїм рішенням остаточно скасував усі кримінальні справи, порушені проти Ю.Тимошенко та членів її родини.[94]

Опинившись поза урядом, Тимошенко зуміла сформувати досить потужну команду, яка повела боротьбу за владу як зі старими противниками з табору Януковича, так і з недавніми союзниками з табору Президента Ющенка[95]

7 грудня 2005 року у Києві відбувся міжпартійний з'їзд Блоку Тимошенко. На цьому з'їзді Тимошенко презентувала нову ідеологію БЮТ («солідаризм») та оголосила першу десятку виборчого списку Блоку для участі у парламентських виборах 2006. 26 березня 2006 на виборах до ВРУ Блок Тимошенко здобуває 22,29 % голосів (5 млн 652 тис. 876 осіб), отримавши найбільшу підтримку в 14 регіонах України.[96] БЮТ здобуває у ВРУ V скликання 129 мандатів.

У результаті політичних інтриг і боротьби БЮТ, Блоку «Наша Україна» та Соціалістичної партії України за повноваження було зруйновано домовленості про створення Коаліції демократичних сил. Соціалістична партія вийшла з коаліції з БЮТ і «Нашою Україною» та взяла участь у формуванні (7 липня 2006) «Антикризової коаліції» разом із Партією регіонів та комуністами.[97][98]

Докладніше: Коаліціада в Україні 2006

3 серпня 2006 року Тимошенко відмовилася підписувати ініційований Президентом Ющенком «Універсал національної єдності» (який підписали Ющенко, Янукович, лідери комуністів і соціалістів, та на основі якого Ющенко дав згоду на призначення Януковича Прем'єр-міністром), назвавши Універсал «актом зради».[99][100] У вересні 2006, після створення «Кабміну Януковича», призначеного «правлячою коаліцією» Партії регіонів, соціалістів і комуністів, до якої неформально приєдналася «Наша Україна» В. Ющенка (в «КабМіні Януковича» було вісім міністрів від Ющенка і «Нашої України») — БЮТ приймає рішення про перехід в опозицію.[101]

12 січня 2007 — «пакетне голосування» «Антикризової коаліції» та БЮТ: було подолане вето Президента на закон про Кабінет Міністрів в обмін на запропоновані БЮТ закони про парламентську опозицію та про імперативний мандат депутатів місцевих рад (див. «Політична криза в Україні 2007»).

31 березня 2007 року в Києві за ініціативою й під керівництвом Тимошенко та БЮТ відбувся «Стотисячний Майдан»[102] (де також були присутні Кириленко і Луценко), на якому звучали заклики до Президента Ющенка розпустити Верховну Раду й призначити перевибори.

2 квітня 2007 року Президент Ющенко видав Указ «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради» — у зв'язку з тим, що Партія регіонів порушила Конституцію (стаття 83) й почала залучати до «правлячої коаліції» не обрані народом фракції, а окремих депутатів-перебіжчиків. Тобто ПР намагалась створити конституційну більшість у 300 голосів, що дало б їй (і Прем'єр-міністру Януковичу) можливість долати вето Президента, а значить — приймати закони без волі глави держави. ПР не підкорилася цьому законному Указу Президента.

З метою забезпечити розпуск Верховної Ради 170 депутатів фракцій БЮТ (у тому числі Тимошенко) та НУНС 2 червня 2007 подали заяви про складання депутатських мандатів, що, згідно з Конституцією, робило Верховну Раду неповноважною. Цей хід був додатковим аргументом для розпуску Верховної Ради Президентом України та проведення дострокових парламентських виборів. Ці вибори були проведені 30 вересня 2007; за їх результатами більшість у 229 голосів набрали фракції БЮТ (30,71 % голосів виборців (156 мандатів) і НУНС.[103][104]

Друге прем'єрство (2007—2010)

Докладніше: Другий уряд Юлії Тимошенко
Докладніше: Політична криза в Україні 2008

4 грудня 2007 року коаліція БЮТ і НУНС висунула Юлію Тимошенко на пост Прем'єр-міністра України.[105] 18 грудня 2007 Юлія Тимошенко була призначена Прем'єр-міністром. «За» проголосували 226 депутатів.[106] 250px

Друге прем'єрство Юлії Тимошенко припало на період світової фінансово-економічної кризи 2008—2009. З метою стабілізувати державні фінанси, Голова уряду разом з міністром фінансів, головою Національного банку та Президентом України звернулася до МВФ за позикою. 31 жовтня 2008 року з'явилися лист про наміри до МВФ і Меморандум про економічну та фінансову політику. У ньому передбачалося, зокрема: «до кінця 2011 року ми зрівняємо ціни на газ внутрішнього видобутку та ціни на імпортований газ. … дотування цін на імпортований газ, що споживається тепловими комунальними підприємствами, буде скорочуватися шляхом щоквартального коригування тарифів і припинить своє існування до 1 липня 2010 року.»[107].

2 вересня 2008 пропрезидентська фракція «Наша Україна — Народна самооборона» вийшла з Коаліції демократичних сил.[108] Нова коаліція не була створена протягом місяця, і Президент видав Указ про розпуск Верховної Ради та призначення позачергових виборів на 7 грудня 2008.[109][110] БЮТ оскаржив цей Указ у суді.[111] Після тривалої судової «війни» і коаліційних переговорів цей виток політичної кризи завершився 9 грудня 2008 утворенням нової коаліції за участю фракцій БЮТ, НУНС і Блоку Литвина.[112]

2008 — прем'єр Тимошенко ініціювала відкликання ліцензії й анулювання угоди на розробку шельфу поблизу Керченської протоки з американською компанією Vanco Prikerchenska Ltd укладеної в жовтні 2007 року. Наслідком був позов компанії до Стокгольмського арбітражу й повне припинення розробки шельфу у цій місцевості.[113][114][115]

Також це вплинуло на майже повне припинення розробки українського Чорноморського шельфу.[116]

Розгорталася газова криза (детальніше — у розділі «Газовий конфлікт між Росією та Україною 2008—2009»).

25 лютого 2009 Тимошенко звинуватила керівництво НБУ в продовженні свідомого маніпулювання курсом гривні[117]. Наприкінці березня 2009 Тимошенко заявила, що поки вона Прем'єр-міністр, підвищення пенсійного віку ні для чоловіків, ні для жінок не буде.[118] 15 травня 2009 прем'єр Юлія Тимошенко відзначила стабілізацію курсу національної валюти.[119].

11 липня 2008 і 5 лютого 2009 Верховна Рада двічі не підтримала ініціативи Партії регіонів про недовіру уряду Тимошенко.[120][121]

У період другого прем'єрства Юлії Тимошенко — у лютому 2008 — очолювана нею партія ВО «Батьківщина» стала асоційованим членом Європейської народної партії (ЄНП)— об'єднання центристських та християнсько-демократичних партій Європи.[122]

2009 — проголосила себе очільником боротьби із «газовою» та «земельною» мафією. Під «газовим мафіозі» вона мала на увазі олігарха Дмитра Фірташа, якому персонально і оголосила війну.

Першим кроком боротьби із бізнесменом та співвласником РосУкрЕнерго стало фактичне усунення посередника РосУкрЕнерго зі схеми постачання природного газу з Російської Федерації в Україну[123][124] і Україна перейшла на прямі контракти з «Газпромом»[125]. «Земельну» ж мафію за словами Тимошенко було усунено — започаткуванням безкоштовного оформлення та видачі громадянам державних актів на право власності на земельні ділянки[126].

Газовий конфлікт між Росією та Україною 2008—2009

Путін і Тимошенко в листопаді 2009 р.

Докладніше: Українсько-російський газовий конфлікт 2008—2009

Меморандум Путіна-Тимошенко про постачання газу в Україну

До нового газового конфлікту між Україною і Росією призвела відсутність контракту на постачання газу Україні у 2009 та борг компанії-посередника «РосУкрЕнерго» перед російською стороною в розмірі 2,4 млрд доларів(зокрема, «РосУкрЕнерго» не заплатила за 11,2 млрд кубометрів газу, закачаного в українські сховища). Юлія Тимошенко вимагала прибрати «РосУкрЕнерго» з газового ринку України та перейти на прямі контракти з РФ.[127][128]

У 2008 році ціна на російський природний газ для України становила 180 доларів США за 1 тис. куб. метрів.[129]

2 жовтня 2008 прем'єр-міністри Путін і Тимошенко підписали Меморандум, який передбачав ліквідацію посередників у торгівлі газом між Україною та Росією і детально визначав умови майбутніх контрактів з постачання газу в Україну на найближчі роки[130]. Незабаром для забезпечення домовленостей, зафіксованих у Меморандумі, НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Газпром» підписали угоду про принципи довгострокового співробітництва в газовій сфері. Сторони, зокрема, домовилися про підписання до 1 листопада 2008 довгострокових контрактів на постачання і транзит газу та про перехід протягом трьох років до «ринкових, економічно обґрунтованих і взаємоузгоджених цін» на газ для споживачів України[131].

Конфлікт прем'єр-міністра Тимошенко з Ющенком

На тлі політичної кризи в Україні, в грудні 2008 року почала загострюватися ситуація в газовій сфері, оскільки компанія РосУкрЕнерго мала заборгованість перед російською стороною в розмірі 2,4 млрд доларів за поставлений газ у 2008 (зокрема, «РосУкрЕнерго» не заплатила за 11 млрд кубометрів газу, які були закачані у сховища України). Росія почала ультимативно вимагати погашення боргу, обіцяючи в іншому випадку — не підписати Договір про постачання газу в Україну на 2009 рік. Президент Ющенко, зі свого боку, вимагав від Уряду Тимошенко, щоб ціна була не вищою за 205 доларів.

На 31 грудня 2008 було намічено підписання Договору на газопостачання у 2009 році. Але 31 грудня президент Ющенко наказав керівнику «Нафтогазу України» Олегові Дубині припинити переговори, не підписувати угоду з «Газпромом» та відкликав делегацію «Нафтогазу» з Москви[132], проти чого заперечували Юлія Тимошенко, Дмитро Мєдвєдєв та Володимир Путін.

Припинення Росією постачання газу в Україну з 1 січня 2009

З 9:00 1 січня 2009 «Газпром» у повному обсязі припинив постачання газу в Україну.[133] 4 січня 2009 російський монополіст запропонував постачати газ в Україну в січні за ціною 450 дол. за 1 тис. куб. м, яка визначена як ціна на газ у країнах Східної Європи, суміжних з Україною, мінус транзитні витрати через територію України[134]. 8 січня 2009 прем'єр Росії В.Путін заявив про те, що ціна газу для України складе $ 470 за 1 тис. куб. метрів[135].

З 1 по 18 січня відбулося істотне скорочення постачання газу до країн Центральної та Східної Європи, в Україні підприємства теплокомуненерго працювали на межі можливостей. Через холоди постала загроза колапсу всієї української системи ЖКГ[136]. 6 січня Європейська комісія і чеське президентство в ЄС заявили, що якщо потік газу не буде відновлено негайно і в повному обсязі, то репутації України та Росії як надійних партнерів ЄС буде завдано непоправної шкоди[137]. 7 січня Росія повністю припинила його транзит через територію України[138]. ЄС виступив із низкою заяв, у яких вимагав від Росії й України негайно розв'язати конфлікт і відновити постачання газу до країн ЄС[139][140].

Укладання газової угоди та її наслідки

18 січня 2009 в результаті п'ятигодинних переговорів прем'єр-міністри Путін і Тимошенко домовились про відновлення транспортування газу в Україну та країни ЄС. Сторони погодились на наступне: 1. Перехід до прямих контрактних відносин між «Газпромом» та «Нафтогазом України» усунення непозорих посередників. 2. Запровадження формульного принципу формування ціни для України, характерного для інших європейських країн. 3. Перехід на транзитну ставку (2,7 дол. США), що наближається до середньоєвропейських показників.

Відповідно до нових газових контрактів ціна на російський природний газ для України у 2009 склала 232,98 дол. США за 1 тис. куб. метрів — з урахуванням 20-відсоткової знижки, про яку домовилися сторони.[141][142][143] (базова ж ціна згідно угоди склала 450,00 дол. США за 1 тис. куб. метрів, як того забажала російська сторона)[144][145][146]. Відразу після підписання контрактів Росія відновила постачання газу до Європи[147].

У 2017 було опубліковане інтерв'ю, в якому Дмитро Фірташ заявив, що Віктор Ющенко йшов на загострення газового конфлікту цілком свідомо, оскільки намагався таким чином відстояти вигідні для України тарифи. В цих умовах підписані Тимошенко газові угоди з Росією виявились не тільки невигідним для України економічно, але й зафіксували газову капітуляцію України та врятували Газпром від зисків європейських споживачів за припинення газопостачання. В цих умовах Віктор Ющенко виявив політичну слабкість, не здійснивши арешт Тимошенко одразу по її поверненню в Україну[148].

2014 року компанія «Нафтогаз України» звернулася до Стокгольмського арбітражного суду з вимогою про перегляд контракту щодо ціни газу з російським «Газпромом», а також окремо про перегляд контракту на транзит газу і про компенсації у зв'язку з недостатніми обсягами прокачування. «Газпром», у свою чергу, подав до Стокгольмського арбітражу три позови проти «Нафтогазу». У грудні 2017 Стокгольмський арбітраж відхилив вимоги РАТ «Газпром» до «Нафтогазу України» щодо принципу «бери або плати» на суму 56 мільярдів доларів за 2009—2017 роки[149].

Формула розрахунку ціни на газ

У російсько-українських газових угодах від 19 січня 2009 була вперше зафіксована «формула розрахунку ціни на газ»[150] — тепер «ціна газу для України» визначалася не довільно, а прямопропорційно ціні нафти і нафтопродуктів (газойль, мазут); причому при розрахунку «місячної ціни газу» береться «ціна нафтопродуктів, яка існувала 9 місяців тому» (котирування Platts[151] для мазуту і газойлю — .. з дев'ятимісячним запізненням)[150] За аналогічним формулами розраховується «ціна газу» для всіх іноземних партнерів Газпрому.

У період підписання зазначених угод (січень 2009 року) існував пік «світової ціни на нафту» (квітень—серпень 2008 р), тому «базова ціна газу» була піковою (450 дол. за 1000 м³). Реальна ж ціна (з урахуванням знижки 20 %) «в I кварталі 2009 року ціна газу для України становила 360 дол за 1000 м³, у II — 270,95 дол, в III — 198,34 дол, в IV — 208. Таким чином, середньорічна ціна, виходячи з обсягів закупівлі газу, становила 228 дол за 1000 м³»[150].

В результаті цього контракту ціна газу у 2012 році складала 516 доларів[152].

Протягом наступних 2 років ціни на нафту впали — відповідно були нижчими ціни на газ:

Динаміка цін на «Нафта Brent» (ICE.Brent), USD / барель. З сайту «Commodities. Огляд цін на нафту і метали»[153]
Рік Січ Лют Берез Квіт Трав Черв Лип Сер Вер Жов Лис Груд
2004 31.1 31.2 33.6 33.4 38.0 35.0 38.7 42.9 43.7 49.6 42.6 39.6
2005 44.3 46.1 53.3 51.6 48.9 54.5 57.9 64.4 62.8 58.6 55.4 56.9
2006 63.6 59.9 62.3 70.6 70.1 68.9 74.1 73.3 62.3 58.2 58.9 62.0
2007 54.6 58.1 62.5 67.2 68.4 71.8 78.1 71.3 78.2 83.7 92.0 91.8
2008 91.3 94.8 102.8 111.1 125.6 135.1 133.5 115.0 100.2 73.8 54.6 43.6
2009 46.3 44.2 47.7 51.9 59.0 69.5 65.9 72.9 68.5 74.0 77.7 75.3
2010 76.7 75.2 80.4 85.9 76.9 75.6 75.4 77.1 78.6 83.5 86.4 92.3
2011 97.2 105.0 114.8 123.3 114.0 113.4 116.7 116.88 114.45 102.15 108.60 109.00
2012 112.17 111.66 126.37 124.84 119.33

Слід зазначити, що «фактична ціна закупівлі газу Україною у Росії в 2009 році» склала 232[154] дол. за 1000 м³. Уряд Тимошенко домігся нижчої ціни за рахунок: знижки 20 %, яка була в «угодах 19.01.2009»; і за рахунок використання потужних газосховищ «Нафтогазу» (тобто газ закачувався в ті місяці, коли «формульна ціна» була мінімальна), але потім це призвело до повної залежності України від Росії, оскільки передбачало кожнорічні торги за газ, виходячи з базової ціни 450 дол. за 1000 м³.

Вибори Президента України 2010

  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Докладніше

7 червня 2009 в телезверненні до народу Ю.Тимошенко оголосила про рішення балотуватися на пост Президента України.[155]

12 вересня 2009 великим концертом на Майдані Незалежності в Києві розпочався всеукраїнський тур під назвою «З Україною в серці» на підтримку майбутнього кандидата в президенти Ю.Тимошенко. До участі в турі були залучені популярні українські музичні виконавці.[156]

24 жовтня 2009 делегати IX з'їзду Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина», який відбувався на Майдані Незалежності, одностайно проголосували за висунення кандидатом у президенти Юлії Тимошенко.[157] При цьому були присутні близько 200 тис. громадян. 31 жовтня 2009 Центральна виборча комісія прийняла рішення зареєструвати Юлію Тимошенко кандидатом на посаду Президента України.[158]

У першому турі президентських виборів 17 січня 2010 Ю.Тимошенко здобула друге місце, отримавши 25,05 % голосів, В.Янукович отримав 35,32 %.[159] Таким чином, Тимошенко і Янукович пройшли в другий тур.

За чотири дні до другого туру, 3 лютого 2010, депутати Верховної Ради — члени фракцій Партії регіонів, Компартії, блоку «Наша Україна — Народна самооборона» та позафракційні — на спеціально скликаній позачерговій сесії парламенту ухвалили зміни до закону про вибори Президента, що стосувалися принципів формування та організації роботи виборчих комісій.[160] БЮТ заявив, що ці зміни створюють передумови для масштабної фальсифікації виборів. Юлія Тимошенко закликала Президента накласти вето на ухвалений закон.[161] З таким же закликом звернулася до В.Ющенка і колишня співдоповідач Моніторингового комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи по Україні Ханне Северінсен. У її зверненні відзначалося, що «Партія регіонів знову, як і у 2004 році, намагається створити умови для фальсифікації виборів».[162] Незважаючи на це, Президент Ющенко підписав закон.[163] Це викликало міжнародну критику, зокрема, з боку Ради Європи[164], та Гельсінської Комісії при Конгресі США.[165] Комітет виборців України заявив, що в змінах до закону про вибори «закладені найбільші загрози демократичності при проведенні другого туру».[166] Перед другим туром виборів Ющенко заявив про доцільність голосуватипроти обох кандидатів. Тимошенко назвала це «найбрутальнішою, найцинічнішою технологією, яка, по суті, є зрадою України».[167][168]

За результатами другого туру, який відбувся 7 лютого 2010, Віктор Янукович став Президентом України — за офіційними даними ЦВК, його підтримали 48,95 % виборців, за Юлію Тимошенко проголосували 45,47 %.[169] Ю.Тимошенко перемогла у 17 (з 27-ми) регіонах України: у західних, центральних, північних областях та в м. Києві.[170]

Блок Юлії Тимошенко негайно заявив про масові системні порушення під час голосування та підрахунку голосів у другому турі.[171][172][173][174]

10 лютого 2010 Янукович закликав Тимошенко припинити боротьбу та подати у відставку з поста Прем'єр-міністра.[175]

13 лютого Тимошенко заявила, що оскаржуватиме результати виборів у суді. За її словами, «можливі обсяги фальсифікації складають більше одного мільйона голосів».[176]

17 лютого 2010 Вищий адміністративний суд України зупинив дію рішення ЦВК про встановлення результатів виборів Президента до розгляду позову Юлії Тимошенко.[177][178] 20 лютого 2010 Тимошенко відкликала свій позов після того, як Вищий адмінсуд, за її словами, «відмовився вивчати та досліджувати доказову базу, на якій ґрунтується позов».[179]

22 лютого 2010 в телезверненні до громадян Юлія Тимошенко заявила, що вважає президентські вибори сфальшованими й не визнає їх результатів.[180].

В опозиції — з березня 2010

Втрата посади Прем'єр-міністра в березні 2010

  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Докладніше

На момент інавгурації В. Януковича (25 лютого 2010) Україна була парламентсько-президентською республікою і зміна Президента не вела до зміни Прем'єр-міністра та Кабінету Міністрів Тимошенко:

Тобто, змінити Кабмін Тимошенко можна було лише шляхом перевиборів, бо на виборах-2007 перемогли БЮТ і НУНС; або шляхом входження фракції НУНС чи БЮТ в коаліцію з «Партією Регіонів».

Однак «Партія Регіонів» (за підтримки депутатів орієнтованих на екс-президента Ющенка, блоку Литвина, та КПУ) 10 березня 2010 року ухвалила Закон України «Про Регламент Верховної Ради», цей «Регламент» всупереч Конституції дозволив формувати владу за допомогою депутатів-перебіжчиків. На базі цього закону «Про Регламент ВР», 11 березня 2010 була створена коаліція «Стабільність та реформи» (з фракцій ПР, КПУ, Блоку Литвина та депутатів-перебіжчиків), що того ж дня сформувала Кабінет Міністрів М.Азарова[181].

БЮТ подав заяву до Конституційного Суду, в якій вимагав скасувати відповідні положення закону «Про Регламент Верховної Ради» як неконституційні. Конституційний Суд:
 — не дав відповіді щодо «конституційності чи неконституційності положень Закону про Регламент ВР»;
 — натомість, на базі цього «Регламенту» 6 квітня 2010 ухвалив Рішення (оприлюднено 7 квітня 2010), яким дозволив залучати окремих депутатів при формуванні коаліції[182].

8 квітня 2010 року Юлія Тимошенко опублікувала офіційну заяву[183], в якій зазначила, що Конституційний Суд України порушив головну норму Конституції щодо формування влади[184].

Файл:Meeting Clinton.jpg
Зустріч Тимошенко та держсекретаря США Гілларі Клінтон (Київ, 2 червня 2010)

Карні справи супроти Юлії Тимошенко та її соратників

  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Докладніше
  2. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Докладніше
  3. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Докладніше

Починаючи з травня 2010 року було відкрито ряд справ проти Юлії Тимошенко; найбільш відомими є справи по Кіотським грошам; по автомобілям для сільської медицини; по «газовому договору з Росією від 19.01.2009».

Також з травня 2010 року відкрито карні справи супроти соратників Тимошенко та проти посадовців «Другого уряду Тимошенко» (дехто з них перебуває в СІЗО по 8-14 місяців); в основному їм пред'явлено звинувачення в перевищенні службових повноважень[185][186][187][188][189][190][191][192][193][194][195][196]

Найвідоміші кримінальні справи проти Тимошенко

  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Currentdate року була викликана на перший допит щодо «грошей Кіотського протоколу». Генпрокуратура звинуватила Тимошенко не в розкраданні, а у використанні коштів, отриманних за Кіотським протоколом, на виплату пенсій населенню в кризовому 2009 році, тоді як за правилами Кіотського протоколу на ці кошти треба було висаджувати ліси. Друга відома справа — щодо автомобілів медичної допомоги для села; у цьому випадку Генпрокуратура також не звинувачує Тимошенко у розкраданні грошей, але вбачає порушення в тому, що одна тисяча автомобілів була придбана в кредит (з оплатою у 2010 році), і їх придбання нібито не було передбачене в Бюджеті-2009. Згодом, у 2010 році за результатами аудиту Рахункової палати з'ясувалося, що придбання цих автомобілів було передбачене з 2008 ст. 87 Бюджетного кодексу,[197] Державним бюджетом-2009[198] та ст. 13 Закону України «Про державні цільові програми».[199] З червня 2011 справи щодо «кіотських грошей» та автомобілів медичної допомоги для села були призупинені — після того як аудиторська компанія «BDO USA», яка має філії в більш аніж ста країнах світу, та велика юридична компанія «Covington & Burling» дослідили ці справи та заявили, що вони «не варті паперу, на якому написані».[200]

У заяві цих компаній відзначається, що провина Юлії Тимошенко не підтверджена документами, а відтак «звинувачення проти колишнього Прем'єр-міністра виглядають політичними за своєю природою, тому що не існує фактів, як б їх підтверджували». У справі щодо «кіотських грошей» американські експерти констатували наступне: «Документи, з якими ми змогли ознайомитись, чітко зазначають, що баланс Цільового Кіотського рахунку у розмірі приблизно 3,3 мільярдів гривень на дату отримання залишався незмінним протягом всього періоду, що розглядається, причому в 2009 Кіотські надходження взагалі не витрачались. Оскільки баланс цього рахунку залишався незмінним на дату отримання, будь-які звинувачення, що прем'єр-міністр Тимошенко „використала“ ці кошти всупереч їхньому цільовому призначенню, є очевидно неправдивими». Аудитори наголошують, що «вперше Кіотські надходження було використано лише у грудні 2010 року (вже після того, як прем'єр-міністр Тимошенко пішла у відставку)».

Автори заяви зазначили, що «звинувачення Генеральної прокуратури України… або ігнорують, або викривляють вищезгадані факти… Вони не аналізують та не вивчають матеріали звітності. Вони роблять висновки, не підтримані жодними фактами».

7 серпня 2014 року голова Державної казначейської служби Тетяна Слюз підтвердила, що уряд Тимошенко ніколи не витрачав «кіотських грошей», вони знаходилися на спецрахунках і у 2010 були передані уряду Януковича.[201]

Стосовно придбання автомобілів «Opel Combo», «Covington & Burling» і «BDO USA» встановили, що всі операції були цілком законними та прозорими.[202]

11 квітня 2011 року Генпрокуратура повідомила про порушення проти Юлії Тимошенко справи за звинуваченням у перевищенні влади та службових повноважень під час укладання «газових» контрактів із Росією 19 січня 2009 року.[203] А 24 червня 2011 в Печерському районному суді м. Києва розпочався суд у цій справі.[204][205] 5 серпня 2011 Юлію Тимошенко було заарештовано в залі суду (внаслідок її суперечки з Прем'єр-міністром М.Азаровим, який давав свідчення в суді).[206][207]

11 жовтня 2011 року суд визнав Тимошенко винною за частиною 3 статті 365 Кримінального кодексу (перевищення влади та службових повноважень) і її було засуджено до семи років в'язниці із забороною займати державні посади протягом трьох років[208]. Суд також задовольнив цивільний позов НАК «Нафтогаз України», який вимагав від Тимошенко компенсації збитків, завданих, цій компанії внаслідок підписання угод у січні 2009 в обсязі 1,516 млрд ₴ (тобто 189.5 млн доларів США).[209] та судових витрат на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на загальну суму 10434 гривні.[210] На думку Тимошенко та її соратників, а також низки лідерів демократичних країн її засудили в тому числі за те, що за домовленістю з Росією на тих переговорах був усунутий український посередник у торгівлі газом — зареєстрована у Швейцарії компанія РосУкрЕнерго.[211][212] Також політичні експерти відзначають, що Тимошенко була засуджена за вказівкою В.Януковича з метою усунення її як головного конкурента від участі в президентських виборах-2015.[213][214]

Відповідно до Кримінального процесуального кодексу,[215] Вищий спеціалізований суд України був зобов'язаний на підставі рішення ЄСПЛ передати заяву Тимошенко про перегляд вироку в «газовій» справі до Верховного Суду України, однак після тривалого і безпідставного зволікання[216] двічі відмовився це робити.[217][218]

Розгляд у ЄСПЛ скарги Тимошенко щодо порушення Україною статті 6 Європейської Конвенції (права на справедливий суд) та статті 8 (права на приватність інформації) триває.

Після засудження Юлії Тимошенко у «газовій» справі стали з'являтися нові кримінальні справи проти неї. У жовтні 2011 року було порушено низку справ, пов'язаних з її діяльністю на посаді керівника ЄЕСУ.[219] Захисники екс-прем'єра наголошували, що справи щодо ЄЕСУ були закриті ще у 2005 Верховним Судом України за відсутністю складу злочину,[220] а також на тому, що сплив термін давності щодо цих справ.[221] Згодом кримінальні справи проти Тимошенко щодо ЄЕСУ були об'єднані в одне провадження.[222]

8 грудня Тимошенко судили в приміщенні медсанчастини СІЗО протягом 12 годин (у «справі ЄЕСУ 1996 року»), під час суду вона лежала в ліжку, їй кололи знеболювальне. Суд постановив ще раз заарештувати вже ув'язнену Тимошенко.[223] Посли США, ЄС і 24 країн-членів Євросоюзу організували зустріч з омбудсменом Карпачовою, де висловилися, що даний суд «не відповідає міжнародним нормам судочинства»[224] та є порушенням Європейської конвенції з прав людини.[225]

Від 19 квітня 2012 року судові засідання у справі ЄЕСУ багато разів переносилися через відсутність підсудної.

28 лютого 2014 року Київський районний суд Харкова закрив провадження у кримінальній справі щодо ЄЕСУ у зв'язку з відмовою прокурорів від обвинувачення (за відсутністю складу злочину).[226]

23 травня 2014 року у телепрограмі «Шустер LIVE» колишній перший заступник Генерального прокурора України Ренат Кузьмін заявив про відсутність даних про те, що Тимошенко відмовлялася з'являтися до суду; крім того, за його словами, у матеріалах справи є заява Тимошенко про її бажання брати участь у судових засіданнях.[227][228]

Світова реакція на вирок Тимошенко від 11 жовтня 2011 року

Ще

  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Currentdate Державний департамент США повідомив українському уряду про стурбованість про те, що «переслідування не повинно бути вибірковим або політично мотивованим»[229].

МЗС Росії, коментуючи вирок, заявив, що Печерський суд по суті справи засудив Тимошенко «за діючі та ніким не скасовані юридично зобов'язуючі угоди між ВАТ „Газпром“ і НАК „Нафтогаз Україна“».[230] Президент РФ Медведєв (18.10.2011) висловив побажання, «щоб вирок Тимошенко не був політичним і антиросійським».[231]

Євросоюз заявив, що вирок Тимошенко є несправедливим,[232][233] і політично вмотивованим[234]. Адміністрація президента США закликала «звільнити Ю. Тимошенко та інших політичних лідерів і колишніх урядовців».[235] Аналогічні заяви зробили: Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада, Швеція, Польща, Чехія, Угорщина …; в своїх заявах вони підкреслювали, що підписання «Угоди про асоціацію України та ЄС» (яке заплановане на грудень 2011 року) неможливе в умовах «політично вмотивованого вироку лідерові опозиції Тимошенко і судових процесів над її соратниками».[236]

Прес-служба Генерального секретаря ООН Пан Гі Муна повідомила[237] (12.10.2011), що він глибоко стурбований з приводу судового процесу над колишнім прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко.

У відповідь на ці закиди президент Янукович заявив (11.10.2011), що вирок Тимошенко «це прикрий випадок, який перешкоджає українській євроінтеграції».[238]

У травні 2012 року президент Європарламенту Мартін Шульц і прем'єр-міністр України Микола Азаров домовилися про створення спеціальної Моніторингової місії Європарламенту під керівництвом Пета Кокса і Александра Квасневського зі спостереження за розглядом справ екс-прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко і колишнього міністра МВС Юрія Луценка. Місія діє з червня 2012. У квітні 2013 Європарламент продовжив роботу місії до вересня 2013, а в жовтні 2013 — до середини листопада 2013.[239]

У 2011—2013 роках Данський Гельсінський Комітет оприлюднив чотири звіти за результатами низки візитів, інтерв'ю та досліджень юридичних документів щодо кримінальних справ проти Тимошенко. Комітет дійшов висновку, що її переслідування є політично вмотивованим.[240][241][242][243]

Правозахисна організація FreedomHouse, яка фінансується американським урядом, неодноразово закликала українську владу звільнити Юлію Тимошенко, заявляла про можливість застосування Сполученими Штатами санкцій проти українських високопосадовців та просила Євросоюз не підписувати з Україною Угоду про асоціацію, доки опозиціонери перебувають за гратами.[244][245][246][247]

Протягом 2012—2013 років офіційні особи Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) заявляли про те, що Юлія Тимошенко є політичним в'язнем.[248][249]28 червня 2013 ПАРЄ схвалила Доповідь Пітера Омтцігта, в якій українського екс-прем'єра було офіційно визнано політв'язнем.[250] 6 лютого 2014 про це було сказано і в резолюції Європарламенту щодо ситуації в Україні.[251]

Апеляція

24 жовтня 2011 Юлія Тимошенко подала апеляцію на рішення Печерського районного суду Києва у «газовій» справі.[252] 1 грудня 2011 Апеляційний суд Києва почав розгляд апеляції. Тимошенко не була присутня на суді через хворобу. Після судового засідання суддю, яка брала участь у розгляді спави, забрала карета швидкої допомоги.[253] Розгляд апеляції по суті суд розпочав 13 грудня 2011,[254] судові засідання також відбувалися без участі Юлії Тимошенко.[255] Безпосередньо перед розглядом апеляції склад колегії суддів був повністю замінений: головуюча була призначена за день до першого засідання, інші судді — за декілька днів до початку розгляду апеляції по суті. Таким чином, судді не мали часу на вивчення матеріалів справи (84 сторінки).[256][257] У ході процесу захисту стало зрозуміло, що все вирішено заздалегідь, і наприкінці розгляду апеляції він бойкотував судові засідання.[258]

23 грудня 2011 було оприлюднене рішення Апеляційного суду, згідно з яким вирок Печерського районного суду щодо Ю.Тимошенко залишився в силі. Судді не знайшли порушень у ході досудового та судового слідства у «газовій» справі та відхилили низку клопотань захисників екс-прем'єра. Ухвала суду була оголошена за відсутності Ю.Тимошенко та її захисників.[259]

Рішення Апеляційного суду викликало негативну реакцію у світі, зокрема з боку Європарламенту,[260] Європейської комісії,[261] зовнішньополітичних відомств Франції,[262] США[263] та Канади[264], Європейської народної партії[265], Світового конгресу українців.[266]

Касація

26 січня 2012 захист Тимошенко подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вирок у «газовій» справі.[267] Тільки після 7-ми місяців, 16 серпня 2012, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду взялася до розгляду касації.[268] На судових засіданнях були присутні члени місії Європарламенту Пет Кокс та Александр Квасневський, дипломати, депутати парламенту та журналісти.20 серпня 2012 суд завершив слухання і пішов до нарадчої кімнати.[269][270] Оголошення рішення судді відбулось 29 серпня — наступного дня після публічного слухання в ЄСПЛ справи «Тимошенко проти України» — за заявою про незаконність арешту екс-прем'єра і тримання її під вартою.[271]

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2012 зазначено, що касаційна скарга захисту екс-прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко на вирок у «газовій» справі задоволенню не підлягає.[272] На судових засіданнях були присутні члени місії Європарламенту Пет Кокс та Александр Квасневський, дипломати, депутати парламенту та журналісти.

У зв'язку з цим Європейський Союз,[273] ПАРЄ,[274] уряди США,[275] Великої Британії[276] та Канади[277] висловили глибоке розчарування у зв'язку з негативним рішенням суду щодо касації екс-прем'єра Юлії Тимошенко у «газовій» справі.[278]

Справа Манафорта

За даними видання The Guardian[279], колишній політтехнолог «Партії регіонів» і екс-голова передвиборного штабу президента США Дональда Трампа Пол Манафорт ухвалював розробку таємної медіа-стратегії, націленої проти Юлії Тимошенко. Проєкт був створений у 2011 році з метою підвищення рейтингів Януковича за кордоном.

Перебування Тимошенко у в'язниці, 2012 рік

Відбувала покарання у Качанівській виправній колонії № 54.

У лютому 2012 року Юлію Тимошенко було номіновано на Нобелівську премію миру[280], а на початку жовтня 2012 року вона на думку букмекерів була третім кандидатом на цю нагороду[281].

Різке погіршення здоров'я Тимошенко в СІЗО

До арешту (5.08.2011) Тимошенко відрізнялася завидною працездатністю і фізичною формою. Наприклад, в травні 2011 папараці опублікували репортаж, як Тимошенко бігає крос в неділю — 10 км (три кола навколо гаю у своєму дачному селищі).[282]

Однак, починаючи з першого тижня після арешту — вже 15.08.2011 адвокати Тимошенко заявили про появу на тілі Тимошенко синців, і зажадали у суді допуску до Тимошенко особистого лікаря, який взяв би кров для аналізу. 22.08.2011 депутати від БЮТ (Бригинець і Павловський) заявили, що на думку медиків, зазначені синці є наслідком отруєння Тимошенко у в'язниці.[283] 25 серпня Тимошенко повторно подала до суду клопотання: «Я вас прошу, щоб моя медсестра взяла у мене аналіз крові… щоб провести експертизу у своїй лабораторії».[284]

Соратники Тимошенко вважають, що хвороба Тимошенко у в'язниці — результат її отруєння. Тому тема «аналізу крові» є головною вимогою Тимошенко до влади:

  • Омбудсмен Ніна Карпачова (колишня регіоналка), побувавши у Тимошенко, сказала, що стан Тимошенко дуже важкий і що «Тимошенко вимагає, вимагає і благає — взяти у неї аналіз крові».[285]
  • На з'їзді ЄНП (6-8.12.2011) у Марселі була прийнята резолюція щодо України з вимогою: допустити до Тимошенко «комісію лікарів Євросоюзу», зокрема для взяття аналізу крові.[286]
  • Донька Тимошенко (Євгенія) на з'їзді ЄНП (6.12.2011) сказала, що влада вже більше 4 місяців відмовляють Тимошенко в аналізі крові, «Боюся, що ці тортури будуть продовжуватися, поки маму не вб'ють».[286] Після виступу Євгенії — зал аплодував стоячи.[286]

Здоров'я Тимошенко почав погіршуватися у вересні-жовтні 2011 року: у вересні вона важко перехворіла на ангіну. З кінця жовтня Тимошенко вже не могла ходити через болі (коментатори вказують, що подібні «нелюдські болі хребта» були у Ющенко в перші тижні його отруєння в 2004 році).[284] 23 листопада 2011 Тимошенко нарешті обстежили в «Київської обласної клінічної лікарні» — магнітно-резонанскная томографія (МРТ) виявила у Тимошенко «міжхребцеву грижу».[287][287][288]

На зустрічі з президентом Комаровським (28.11.2011) президент Янукович запевнив, що «Тимошенко будуть лікувати на рівні європейських стандартів» і пообіцяв внести зміни до «Кримінально-процесуального кодексу України» (мається на увазі декриміналізація статті, за якою засуджено Тимошенко).[289] Однак адвокат Власенко заявив (29.11.2011), що Тимошенко не надають медичної допомоги; в неї з'явилися нові симптоми: «запаморочення, у неї йде кров з носа, у неї німіє ліва рука»; Власенко додав: «жива Тимошенко Януковичу не потрібна».[290] Нарешті 30.11.2011 Тимошенко перевели з камери в медсанчастину СІЗО.

Політичний резонанс щодо Тимошенко

6-8 грудня 2011 депутати БЮТ заблокували роботу парламенту України (парламент не працював три дні) з вимогою звільнити Тимошенко, над кріслом спікера вони повісили транспарант «Янукович, не вбивай Юлю».[291]

За соціологічними опитуваннями, на початок грудня 2011 «політична сила Тимошенко» вперше обігнала за рейтингом (правда, всього лише на 1 %) «Партію регіонів» Януковича.[292]

Європейський парламент (1.12.2011) і з'їзд Європейської народної партії (7.12.2011) — прийняли резолюції по Україні, в яких сказано, що «умовою асоціації Євросоюзу і України» є: звільнення Тимошенко та надання їй можливості участі в майбутніх виборах.[293][294]

Прем'єр-міністр Канади звернувся в Блок Юлії Тимошенко з пропозицією: надати для Тимошенко «найкращих лікарів Канади»; з аналогічною пропозицією звернувся «комітет Євросоюзу з питань попередження катувань».[295]

2 жовтня 2012 року в газеті «Коммерсантъ Украина» було опубліковано інтерв'ю голови моніторингового комітету ПАРЄ Андреса Еркеля, в якому він висловив припущення, що Юлія Тимошенко є політичним в'язнем[296].

Лікування Тимошенко в ЦКБ № 5 Харкова

15 березня 2012 Європейський суд з прав людини виніс уряду України припис «забезпечити отримання Юлією Тимошенко адекватної медичної допомоги у відповідній інституції».[297]

27 квітня 2012 лікарі берлінської клініки «Шаріте» (Charité), які обстежили Тимошенко в Качанівській колонії, повідомили її діагноз: хронічна грижа міжхребцевого диска. Німецькі фахівці заявили, що успішне лікування екс-прем'єра неможливе в Україні, де клініки не мають необхідного оснащення і методики.[298]

9 травня 2012 Юлію Тимошенко перевезли з Качанівської колонії до центральної клінічної лікарні № 5 «Укрзалізниці» в Харкові,[299] де вона перебувала під посиленою охороною в умовах в'язничного режиму.[300][301] З моменту її ув'язнення Тимошенко тричі оголошувала голодування.[302][303][304]

13 вересня 2012 року стало відомо, що під час обшуку в палаті Тимошенко було виявлено схованку, замасковану під Кримінально-процесуальний кодекс України, в якій зберігалися заборонені для обігу технічні пристрої, а також серед її речей виявлено і вилучені невідомі ліки[305]. Ю. Тимошенко поширила повідомлення, що в неї було вилучені 2 дозиметри, які 4 рази за час контролю показували перевищення дозволеного рівня радіації[306], а її захисник Олександр Плахотнюк, якого того дня не пускали до підзахисної, заявив, що жодних ліків у Тимошенко не вилучали[307].

Того ж дня під час брифінгу лікар німецької клініки «Шаріте» Лутц Гармс заявив, що не володіє інформацією стосовно вилучених у Ю. Тимошенко заборонених ліків[308] та не виключає, що вона може стати внаслідок хвороби інвалідом[309], а перший заступник міністра охорони здоров'я Раїса Моісеєнко заявила, що ув'язнена перебуватие в Центральній клінічній лікарні № 5 Харкова ще місяць[310].

У другій половині 2012 — першій половині 2013 лікарі з клініки «Шаріте» наполягали на продовженні госпіталізації Тимошенко, не виключали загрозиінвалідності та необхідності оперативного втручання.[311][312] Після проведення клінічного обстеження німецькі фахівці дійшли висновку про необхідність операції. Про це на початку липня 2013 повідомила дочка екс-прем'єра Євгенія Тимошенко.[313] У жовтні 2013 керівник «Шаріте» професор Айнхойпль заявив, що оперативне втручання є єдиним шансом Тимошенко на одужання.[314] Напередодні Вільнюського саміту Східного партнерства ЄС, що відбувся в кінці листопада 2013, питання про надання Тимошенко можливості лікуватися в Німеччині обговорювалося як одна з умов підписання Україною Угоди про Асоціацію та Зону вільної торгівлі з Євросоюзом.[315][316][317][318][319] Влада наполягала на законодавчому врегулюванні цього питання, у Верховній Раді розроблялися відповідні законопроєкти.[320][321] 21 листопада 2013 уряд України відмовився від підписання Угоди з Євросоюзом і провладна більшість у парламенті не підтримала жодного з семи запропонованих законопроєктів щодо лікування ув'язнених за кордоном.[322] Тимошенко закликала лідерів ЄС підписати Угоду про асоціацію з Україною, не висуваючи будь-яких умов, у тому числі й щодо її звільнення, якщо Янукович усе ж прийме таке рішення.[323]

У квітні 2013 Українська Гельсінська спілка з прав людини, Львівська обласна рада, Луцька і Тернопільська міськради звернулися до Президента Януковича з клопотаннями про звільнення Юлії Тимошенко.[324][325][326][327]

5 вересня 2013 Комітет Ради Європи з питань запобігання катуванням опублікував доповідь за результатами візиту до Тимошенко в грудні 2012. Висновки делегації Комітету підтвердили, що права Тимошенко були порушені за кількома статтями Європейської конвенції з прав людини, зокрема за ст. 3 (заборона катування) та ст. 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя).[328][329] У доповіді підкреслювалося, що «заходи безпеки, які застосовувалися до пані Тимошенко, не можуть вважатися пропорційними». Зокрема, в її палаті постійно були присутні співробітники пенітенціарної служби. Крім цього, ув'язнена перебувала під цілодобовим відеоспостереженням: у палаті були виявлені три відеокамери та ще «чотири інші, приховані відео- та/або аудіозаписуючі пристрої (у тому числі в санітарному вузлі)»; ще щонайменше шість відеокамер були встановлені в коридорі, а також у приміщеннях для медичних процедур.[330] Регулярно порушувалося і право екс-прем'єра на побачення.[331][332][333][334][335] Делегація КЗК підтвердила, що Тимошенко «зазнавала серйозних труднощів у здійсненні свого права на побачення і телефонні дзвінки».[336]

Упродовж усього періоду перебування Тимошенко в колонії та лікарні вона, за словами німецьких лікарів, захисників та відвідувачів, майже не могла пересуватися самостійно.[337][338][339][340][341] Водночас вивозити її на свіже повітря не дозволялося;[342] натомість їй пропонували вийти на вулицю без допомоги та засобів для пересування. Так, у доповіді КЗК зазначалося, що «пані Тимошенко не мала доступу до прогулянок… ані в колонії № 54, ані в клінічній лікарні № 5 в Харкові, оскільки їй не було надано належної допомоги, коли вона бажала здійснювати прогулянки».[343] За словами захисників, ув'язненій, яка не могла ходити, тюремники також пропонували самотужки діставатися до телефону, який знаходився в іншому приміщенні, та до автомобіля, щоб добратися в суд.[344][345] Перебуваючи в лікарні, екс-прем'єр ще двічі оголошувала голодування: на знак протесту проти фальсифікації виборів-2012[346] та на знак солідарності з учасниками протестів проти відмови керівництва країни від євроінтеграції.[347]

Звільнення

10 серпня 2011 захист Тимошенко звернувся до Європейського суду з прав людини зі скаргою на незаконність арешту екс-прем'єра 5 серпня 2011. У скарзі йшлося про порушення положеньЄвропейської конвенції з прав людини, зокрема, ст. 3 (заборона катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання), ст. 5 (право на свободу та особисту недоторканність), ст. 8 (право на повагу до приватного життя) та ст. 18 (межі застосування обмежень прав).[348]

30 квітня 2013 Європейський суд із прав людини видав постанову у справі «Тимошенко проти України», в якій зазначається: «Суд вирішив, зокрема: що утримання під вартою пані Тимошенко як запобіжний захід було свавільним; що законність її тримання під вартою не було належним чином оцінено; а також що у неї не було можливості вимагати компенсації за незаконне позбавлення волі».[349] Відповідно до Кримінального процесуального кодексу,[350]Вищий спеціалізований суд України повинен був на підставі рішення ЄСПЛ передати заяву Тимошенко про перегляд вироку в «газовій» справі до Верховного Суду України, однак після тривалого зволікання[351]двічі відмовився це робити.[352][353]

15 липня 2013 ЄСПЛ повідомив про початок розгляду другої заяви Юлії Тимошенко, яка, зокрема, стосується справедливості кримінального провадження в «газовій» справі. У заяві йдеться про порушення права Тимошенко на справедливий суд та відображеного в Європейській конвенції з прав людини принципу «ніякого покарання без закону»;зазначається, що кримінальна справа була політично мотивованою та становила зловживання системою кримінального правосуддя.Крім того, Тимошенко заявила про незаконне оприлюднення в мережі Інтернет(зокрема, й на сайті Державної пенітенціарної служби) та на телеканалах відеозаписів її перебування в лікарні, а також сфальсифікованого аудіозапису її телефонної розмови з чоловіком.[354][355]

5 вересня 2013 Комітет Ради Європи з питань запобігання катуванням опублікував звіт за результатами візиту до Юлії Тимошенко в грудні 2012. Висновки делегації Комітету підтвердили, що права Юлії Тимошенко були порушені за кількома статтями Європейської конвенції з прав людини, зокрема за ст. 3 (заборона тортур) та ст. 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя).[356][357]

18 січня 2013 Генеральна прокуратура України вручила Тимошенко повідомлення про підозру в її причетності до організації вбивства бізнесмена та народного депутата Євгена Щербаня у 1996.[358] Тимошенко спростувала обвинувачення та назвала їх абсурдними. 21 травня 2013 слідство у справі про вбивство Щербаня було призупинене.[359] Тимошенко спростувала обвинувачення та назвала їх абсурдними.[360]З 6 лютого 2013 в Апеляційному суді м. Києва проводилисяслідчі дії(допит свідків) з цієї справи.[361]Засідання відбувалися без участі Тимошенко- Державна пенітенціарна служба повідомляла, що екс-прем'єр відмовляється їхати до суду. Проте захисники Тимошенко і вона сама неодноразово це спростовували та заявляли, що насправді тюремники самі не хочуть її етапувати.[362][363]

Нову кримінальну справу західні країни розцінили як продовження «явно несправедливих і політично мотивованих судових розглядів проти Тимошенко та інших представників опозиції».[364][365]21 травня 2013 слідство у справі про вбивство Щербаня було зупинене.[366]

Європейский суд з прав людини 30 квітня 2013 вирішив, що арешт Ю.Тимошенко був політично вмотивованим, незаконним та став результатом свавілля у діях прокурорів та судді.[367]

21 лютого 2014 року Верховна Рада імплементувала до національного законодавства положення статті 19 Конвенції ООН проти Корупції, згідно з якими була декриміналізована стаття, за якою засуджено Тимошенко.[368]

22 лютого, не дочекавшись підпису Президента під цим законом, Верховна Рада прийняла Постанову «Про виконання міжнародних зобов'язань України щодо звільнення Тимошенко Ю. В.»[369][370].

Безпосередньо на підставі цієї Постанови Тимошенко змогла залишити лікарню ЦКБ Укрзалізниці у Харкові приблизно о 17:00 год.[371] Зовнішньополітичне відомство США привітало Юлію зі звільненням і побажало їй продовжити лікування, щоб якнайшвидше одужати.[372]

Діяльність Тимошенко після Революції Гідності (2014)

Перші дні на волі

22 лютого 2014, при виїзді з аеропорту «Жуляни» (після перельоту з Харкова до Києва) кортеж Юлії Тимошенко зупинили активісти Майдану і звернулися до неї зі словами: «Ви пам'ятаєте, хто зробив цю революцію?!» Активістам не сподобалося, що вона виїхала не через загальний виїзд з аеропорту[373][374]. Того ж дня Тимошенко дала перше інтерв'ю на волі. Насамперед вона відвідала вул. Грушевського, де вшанувала пам'ять перших загиблих у протистоянні з міліцейськими спецпідрозділами.[375] О 21.30 вона виступила з промовою на Майдані Незалежності[376].

У перші дні після завершення лікування Тимошенко провела низку зустрічей і телефонних переговорів із представниками ЄС, США, ОБСЄ.[377][378]

6—7 березня Ю. Тимошенко взяла участь у конгресі Європейської народної партії в Дубліні. Виступаючи на цьому форумі, вона закликала лідерів Євросоюзу і країн Європи «разом стати на захист України».[379]

З 7 до 19 березня перебувала на лікуванні в берлінській клініці Charité[380][381]. Пропозиція лікування у клініці надійшла від канцлера Німеччини Анґели Меркель, про згоду Тимошенко було відомо 24 лютого[382].

Повернувшись до Києва, Тимошенко ініціювала створення оперативного штабу для напрацювання рішень у відповідь на загрози національній безпеці. До роботи в штабі було запрошено групу провідних фахівців у сфері безпеки, оборони та міжнародної політики.[383] У розвиток цієї ініціативи 15 квітня 2014 Тимошенко оголосила про створення Національного руху опору, покликаного об'єднати зусилля добровільних захисників країни: насамперед, військових експертів, колишніх працівників спецслужб і правоохоронців, людей з досвідом участі в бойових діях.[384][385] У травні 2014 на базі Руху були створені два батальйони територіальної оборони: 34-й батальйон «Батьківщина» та 42-й — «Рух опору».[386][387][388][389]

Юридична реабілітація

28 лютого 2014 Київський районний суд Харкова закрив провадження у кримінальній справі щодо ЄЕСУ у зв'язку з відмовою прокурорів від обвинувачення (за відсутністю складу злочину). Суд також послався на рішення Верховного Суду України, який у 2005 році підтвердив законність закриття цієї справи, та визнав, що постанова екс-генпрокурора Віктора Пшонки про скасування даного рішення Верховного Суду не відповідала законодавству. Суд також скасував постанову про арешт деякого майна Тимошенко.[390]

Того ж дня Верховна Рада ухвалила закон «Про реабілітацію осіб на виконання рішень Європейського суду з прав людини», згідно з яким Тимошенко була реабілітована та поновлена в усіх правах.[391]

Колишній перший заступник Генпрокурора Ренат Кузьмін в ефірі програми «Шустер LIVE» визнав, що «фактів отримання… екс-прем'єр-міністром (Юлією Тимошенко), грошей, або інших матеріальних цінностей, або корупційних дій виявлено не було».[392]

Заступник Генерального прокурора Микола Голомша, який у 2003—2004 роках займався кримінальними справами, порушеними проти Юлії Тимошенко заявив, що підстав для порушення кримінальних справ проти Тимошенко не було. [393]

14 квітня 2014 Верховний Суд України під час спільного засідання всіх палат рішенням 42 із 48 суддів закрив «газову» справу Юлії Тимошенко за відсутністю події злочину.[394] 24 червня 2014 був оприлюднений повний текст цього рішення, суд дійшов висновку про відсутність у даній кримінальній справі події злочину. Таким чином, у «газовій» справі Юлії Тимошенко було поставлено крапку.[395]

22 січня 2015 року Європейський суд з прав людини опублікував рішення за другою скаргою Юлії Тимошенко та підтвердив порушення cтатей 18 (межі використання обмежень відносно прав, політична мотивація кримінальної справи), стаття 3 (заборона тортур), стаття 8 (право на повагу приватного і сімейного життя), стаття 10 (свобода висловлювання думки) у поєднанні із статтею 18 Європейської конвенції про права людини.Таким чином ЄСПЛ визнав політичні переслідування і катування та поставив остаточну крапку в усіх кримінальних справах порушених проти Юлії Тимошенко[396][397]

Вибори Президента України

Шаблон:Див. також

27 березня 2014 на прес-конференції в Києві Юлія Тимошенко заявила про своє рішення йти в президенти.[398] 29 березня з'їзд ВО «Батьківщина», який відбувся на Софійському майдані, висунув її кандидатуру на пост Президента України.[399] Ключовими тезами передвиборчої програми Тимошенко були викорінення корупції, боротьба з олігархами, європейський шлях розвитку України (зокрема, підписання Угоди про асоціацію з ЄС), протидія російській агресії та відновлення територіальної цілісності України.[400]

Для перемоги на виборах президента і наступної політичної боротьби кандидат у президенти України Юлія Тимошенко найняла в свою команду політичного технолога Таля Зільберштейна, який колись консультував екс-прем'єр міністра Ізраїлю Ехуда Ольмерта.[401]

На позачергових виборах Президента України, які відбулися в один тур 25 травня 2014, Юлія Тимошенко посіла друге місце з результатом 12,81 %.[402] На виборах переміг Петро Порошенко.

Після виборів Тимошенко приступила до реформування партії «Батьківщина».[403]

Парламентські вибори в Україні 2014

Шаблон:Див. також

Наприкінці серпня 2014 Тимошенко виступила з ініціативою щодо проведення всеукраїнського референдуму з питання вступу України до НАТО. Провести його лідер «Батьківщини» запропонувала 26 жовтня 2014, одночасно з позачерговими парламентськими виборами.[404]5 вересня 2014 у Києві відбулися збори громадян (за участю 2735 осіб), на яких було сформовано ініціативну групу з організації референдуму.[405][406]

На парламентські вибори Юлія Тимошенко ішла із новою командою молодих політиків.14 вересня 2014 на з'їзді ВО «Батьківщина» Юлію Тимошенко вперше в її політичній кар'єрі було включено до виборчого партійного списку під другим номером: перший номер, на її пропозицію, віддали льотчиці Надії Савченко, яка перебувала в російському полоні.[407] Також до першої п'ятірки передвиборчого списку «Батьківщини» увійшли: Ігор Луценко, Сергій Соболєв, Альона Шкрум.

За результатами парламентських виборів 2014 Юлія Тимошенко знову стала Народним депутатом України та провела до парламенту партію Батьківщина.

Парламентська діяльність 2014—2018 роки

11 грудня 2014 ВРУ підтримала Тимошенко щодо звільнення Надії Савченко.[408] 5 березня 2015 Парламент підтримав законопроєкт про підтримку Волонтерського руху в Україні.[409]

Виступає за зниження комунальних тарифів, вважає їх завищеними[410]. 21 квітня 2015 ініціювала створення робочої групи щодо перевірки обгрунтованості тарифів на комунальні послуги.[411] Виступає проти продажу і приватизації стратегічно важливих для держави об'єктів[412].

Виступає за збереження мораторію на продаж землі.[413][414] Шляхом до закінчення російсько-української війни вважає переговори у форматі Будапештського меморандуму.[415]

Президентські вибори 2019

Протягом тривалого періоду до початку передвиборної кампанії Юлія Тимошенко була беззаперечним лідером соціологічних опитувань[416][417]. Ситуація змінилася після новорічної заяви Володимира Зеленського про намір балотуватися у президенти, після чого саме Зеленський почав набирати рейтинг, обійшовши Тимошенко вже наприкінці січня 2019 року[418]. Надалі протягом усієї передвиборчої кампанії Тимошенко ділила 2-3 позиції рейтингу разом з чинним президентом Петром Порошенком: різниця підтримки між обома кандидатами часто не перевищувала рівня статистичної похибки[418][419][417].

У червні 2018 року Юлія Тимошенко запропонувала стратегічну програму «Новий курс України». Вона передбачає оновлення Конституції України[420] та фундаментальні зміни в економічній[421], безпековій[422] та соціальній політиці держави[423]. 25 січня 2019 року ЦВК зареєстрував Тимошенко кандидатом в Президенти України на виборах 2019 року.

Вартість передвиборчої кампанії Юлії Тимошенко відповідно до звіту ЦВК становила понад 164 млн гривень, всі кошти передвиборчого фонду були надані ВО «Батьківщиною». Проте з урахуванням витрат на рекламу 2018 року до початку офіційної виборчої кампанії загальний обсяг витрат за даними руху «Чесно» сягає 320 млн гривень[424]. Журналісти проєктів Bihus.info та «Схеми» оприлюднили власні розслідування про те, що фінансування партії ВО «Батьківщина», а отже і передвиборчої кампанії Юлії Тимошенко, здійснюється за допомогою підставних осіб-спонсорів[425][426]. Крім того, журналісти виявили, що серед таких спонсорів фігурують люди з оточення народного депутата Олександра Онищенка, який з 2016 року переховується за кордоном через звинувачення у розкраданні газу[427].

Окрім того, штаб Юлії Тимошенко звинувачувався у створенні мережі підкупу виборців, яка фігурувала у ЗМІ під назвою «піраміда». Суть «пірамід» полягає у створенні регіональних мереж агітаторів, яка вибудовується за пірамідальної схеми, що складається з різних ланок співробітників штабу з так званими «десятниками» на найнижчому рівні, завданням яких є залучення виборців безпосередньо на дільниці[428]. СБУ спільно з ДБР проводило обшуки в офісах ВО «Батьківщини» щодо організації схем підкупу виборців, відповідальним за їхню організацію правоохоронці назвали народного депутата від ВО «Батьківщини» Валерія Дубіля[428]. За даними СБУ бюджет схеми становив 2,22 млрд гривень, її організацією займалися 49 осіб, які встигли залучити до «піраміди» 686 тисяч осіб, кожен з яких мав би привести по 10 виборців на дільницю[429].

Сім'я

Про своє етнічне походження Тимошенко сказала: «У мене по лінії батька всі латиші до десятого коліна, а по лінії мами — всі українці до десятого коліна»[430].

Мати, Телєгіна Людмила Миколаївна (дівоче прізвище Нелєпова, Шаблон:Нар 11 серпня 1937 в Дніпропетровську, нині Дніпро), українка. Згідно з дослідженнями Антоніни Ульяхіної (сестри Людмили Миколаївни): "Ми бачили документи, що її (Юлії Володимирівни) прадід Єрофєй Неліпа — козак з Запоріжжя, під час служби в армії прізвище записали — «Нелєпов»[431]. За словами Ю. Тимошенко, вся родина її матері мешкає в селі Перещепино на Дніпропетровщині[432].

Батько, Грігян Володимир Абрамович (Шаблон:Нар 3 грудня 1937 року в Дніпропетровську), за словами Тимошенко, латиш[433][432] (Євген Червоненко[430], Дмитро Чобіт стверджують, що єврей[434]). Батьки розійшлися, коли Юлії ще не було одного року[432] (за іншими даними, їй було три[433]).

Чоловік, Тимошенко Олександр Геннадійович (Шаблон:Нар 11 червня 1960) — одружився з Юлією в 1979 році. Займається підприємництвом з 1990-х. Через політичну діяльність дружини зазнав кримінального переслідування у 2000—2001.[435][436] Був захисником Юлії під час судового процесу проти неї у 2011. У 2012 отримав політичний притулок у Чехії.[437] Був одним із організаторів Євромайдану у Празі[438] та створив Міжнародне громадське об'єднання «Батьківщина».[439][440] Після звільнення дружини з ув'язнення повернувся до України.[441]

Дуже близькою людиною був свекор Геннадій Опанасович Тимошенко. За радянських часів він працював керівником відділу кінопрокату Дніпропетровської облради; в часи незалежності — головою райради Кіровського району Дніпропетровська. В 1990-х роках Геннадій Тимошенко був гендиректором корпорації «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ)[442]. Геннадій Тимошенко помер 24 травні 2012 року (у віці 75 років, генпрокуратура в той час намагалася вкотре відновити «справу ЄЕСУ»)[442]. Ю.Тимошенко тоді знаходилася в ув'язненні, та їй не дозволили бути присутній на похованні[443].

Донька, Тимошенко Євгенія Олександрівна (Шаблон:Нар 20 лютого 1980). Закінчила Лондонську школу економіки, здобула ступінь бакалавра за спеціалізацією «Державне управління» та ступінь магістра за спеціалізацією «Російська та пострадянська політичні науки».[444] Була захисником матері під час судового процесу у 2011. Протягом двох з половиною років перебування Юлії Тимошенко в ув'язненні Євгенія проводила активну кампанію задля її звільнення й інформувала міжнародну спільноту про антидемократичні процеси в Україні. Євгенія Тимошенко мала десятки зустрічей з керівниками Євросоюзу, країн Заходу та міжнародних організацій[445][446][447][448][449], виступала в Сенаті США[450][451], в парламенті Італії[452], на Борнгольмській конференції[453], на форумах європейських політичних партій[454][455][456][457] у ЗМІ.[458][459] Одружена із Артуром Чечоткіним[460]. Виховує доньку Єву.

Наукова діяльність

Нагороди й відзнаки

  • За визначні заслуги перед Українською Православною Церквою Московського Патріархату нагороджена орденом святої великомучениці Варвари (1998).
  • У липні 2005 авторитетний американський журнал Forbes, складаючи рейтинг 100 найвпливовіших жінок світу, називає українського прем'єра Юлію Тимошенко третьою за впливовістю жінкою планети.[463]
  • У вересні 2005 одночасно з відставкою з посади голови українського уряду Юлія Тимошенко отримує європейське визнання — нагороду «Людина року Центрально-Східної Європи», яку присуджує їй Економічний форум у Криниці Гурській (Польща).
  • У грудні 2005 під час другої щорічної сесії Євросередземноморського форуму в Монако Юлії Тимошенко вручено ще одну міжнародну нагороду — Prix de la Foundation — за «видатні лідерські якості, економічні досягнення під час керівництва Кабінетом міністрів й антикорупційну політику, а також за боротьбу із загрозами демократії, що виникають у сучасному світі».[464]
  • У березні 2007 авторитетний французький журнал «Міжнародна політика» вручив лідеру БЮТ Юлії Тимошенко відзнаку «За політичну мужність». Це перша нагорода, яку одержав представник України за 25 років існування проєкту. Попередня така нагорода була вручена у 2004 Папі Римському Іоану Павлу II.[465]
  • У березні 2007 Ю.Тимошенко отримала нагороду впливової неурядової організації США Conservative Political Action Conference «за внесок у розвиток демократії».[466]
  • На урочистих зборах з нагоди Дня шахтаря, які відбувалися в Луганську, нагороджена знаком «Шахтарська слава» III ступеня (2008)[467].
  • У жовтні 2009 Патріарх Єрусалимський Теофіл III нагородив Юлію Тимошенко найвищою нагородою Єрусалимської Православної Церкви — Орденом Святогробського Братства.[468]
  • У жовтні 2012 екс-прем'єр-міністру України Юлії Тимошенко присуджено Міжнародну премію Папи Римського Боніфація VIII. Уперше цією премією у 2003 було нагороджено Папу Римського Іоана Павла II.[469]
  • У липні 2013 політична партія Іспанії Уніо Демократіка де Каталунія (Unio Democratica de Catalunya) нагородила лідера української опозиції Юлію Тимошенко медаллю Мануеля Карраско Формігуера за її внесок у захист демократії та свободи і боротьбу за відновлення верховенства права в Україні. Раніше цією медаллю були нагороджені колишній Президент Чехії Вацлав Гавел (2007), Президент Європарламенту Ганс-Герт Петтерінг (2008) та інші видатні діячі.[470]
  • 18 жовтня 2014 у м.Хмельницький журналісти вручили Юлії Тимошенко премію імені Якова Гальчевського «За вагомий внесок в розвиток демократії та подвижництво у державотворенні в Україні». Цією премією лідер «Батьківщини» була нагороджена в 2011. Диплом був вручений Юлії Тимошенко в Печерському суді, а саму нагороду — книгу Якова Гальчевського «Проти червоних окупантів» журналісти змогли передати лише тепер.[471]

Відображення у культурі

  • У серпні 2013 в Единбурзі (Шотландія) під час відкриття фестивалю Edinburgh Festival Fringe було презентовано виставу про життя лідера української опозиції Юлії Тимошенко. П'єса «Хто хоче вбити Юлію Тимошенко?» (Who Wants to Kill Yulia Tymoshenko?) розповідає про боротьбу колишнього Прем'єр-міністра України за демократію та про її політично мотивоване ув'язнення.[472][473]

Див. також

Примітки

  1. Шаблон:Citeweb
  2. Шаблон:Citeweb
  3. Шаблон:Citeweb
  4. Шаблон:Citeweb
  5. Шаблон:Citeweb
  6. Шаблон:Citeweb
  7. Юлія Тимошенко: Майбутнє України — в об'єднаній Європі (ВІДЕО)
  8. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  9. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  10. Шаблон:Citeweb
  11. Александр Фидель. «Непотопляемая ЮВТ».Тижневик «2000», № 3 (542), 21-27 січня 2011 р.
  12. Сегодня № 168 (669) за 25.09.2000 Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  13. Юлия Тимошенко как символ украинской революции Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  14. Andrew Wilson. Ukraine's Orange Revolution
  15. а б Корчинский Александр, Сибирцев Александр, Мирошниченко Максим, Рафал Анастасия, Дмитрий Коротков, Александр Ильченко, Тимошенко — 50: путь от песочницы до властиОбнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info // Сегодня, 25 листопада 2010
  16. Юрій Шведа. Феномен Юлії Тимошенко: реконструкція міфу. 12 жовтня 2011.
  17. Юлина життя-2. Розкіш королеви. Документи
  18. UESU damage to state $3.75 m, Tymoshenko evades over UAH 680,000 in taxes, says newspaper 25.06.2012
  19. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  20. Тимошенко Юлия Владимировна
  21. «Державне регулювання податкової системи» Автореф. дис… канд. екон. наук: 08.02.03 / Ю. В. Тимошенко ; Київ. нац. екон. ун-т. — К., 1999. — 19 с. — укp.
  22. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  23. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  24. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  25. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  26. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  27. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  28. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  29. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  30. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  31. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  32. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  33. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  34. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  35. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  36. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  37. Відкритий лист Юлії Тимошенко до громадян України
  38. Шаблон:Citeweb
  39. Шаблон:Citeweb
  40. Шаблон:Citeweb
  41. Шаблон:Citeweb
  42. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  43. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  44. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  45. Шаблон:Citeweb
  46. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  47. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  48. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  49. Шаблон:Citeweb
  50. Шаблон:Citeweb
  51. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  52. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  53. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  54. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  55. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  56. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  57. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  58. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  59. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  60. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  61. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  62. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  63. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  64. Шаблон:Citeweb
  65. Шаблон:Citeweb
  66. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  67. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  68. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  69. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  70. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  71. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  72. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  73. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  74. Шаблон:Citeweb
  75. Шаблон:Citeweb
  76. Шаблон:Citeweb
  77. Шаблон:Citeweb
  78. Шаблон:Citeweb
  79. Шаблон:Citeweb
  80. Шаблон:Citeweb
  81. Шаблон:Citeweb
  82. Шаблон:Citeweb
  83. Шаблон:Citeweb
  84. Шаблон:Citeweb
  85. Шаблон:Citeweb
  86. Шаблон:Citeweb
  87. Шаблон:Citeweb
  88. Шаблон:Citeweb
  89. Шаблон:Citeweb
  90. Шаблон:Citeweb
  91. Тимошенко сьогодні: без коси, в пальто від Valentino. Сайт «Обозреватель», 11.1.2007.
  92. Шаблон:Citeweb
  93. Шаблон:Citeweb
  94. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  95. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  96. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  97. Шаблон:Citeweb
  98. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  99. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  100. ЮЩЕНКО НАКРИЧАВ НА ТИМОШЕНКО, що вона ледь не заплакала
  101. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  102. Більше ста тисяч людей на Майдані вимагають розпустити ВР, сайт «Громадський спротив України», 31.3.2007.
  103. Шаблон:Citeweb
  104. Шаблон:Citeweb
  105. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  106. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  107. Шаблон:Cite web 2
  108. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  109. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  110. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  111. Шаблон:Citeweb
  112. Шаблон:Citeweb
  113. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  114. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  115. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  116. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  117. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  118. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  119. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  120. Шаблон:Citeweb
  121. Шаблон:Citeweb
  122. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  123. Фірташ багато років конкурував із Тимошенко
  124. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  125. «Українська правда», Сергій Лещенко: Тимошенко і газові контракти
  126. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  127. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  128. Шаблон:Citeweb
  129. Ошибка цитирования Неверный тег <ref>; для сносок 565р не указан текст
  130. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  131. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  132. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  133. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  134. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  135. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  136. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  137. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  138. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  139. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  140. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  141. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  142. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  143. Газова угода Тимошенко-Путіна. Повний текст
  144. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  145. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  146. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  147. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  148. Фирташ о газовой войне 2009 года. Публикуется впервые Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  149. Стокгольмський арбітраж відхилив вимоги «Газпрому» на суму 56 мільярдів доларів — «Нафтогаз»
  150. а б в «Испугавшись народных волнений Азаров заявил, что Украина будет добиваться пересмотра формулы цены на российский газ». Сайт «Новости банков Украины и СНГ», 25.8.2010.
  151. «Котировки Platts». Сайт «www.Platts.com», 2011.Шаблон:Недоступне посилання
  152. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  153. Сайт" Сировинні товари. Огляди цін на нафту і метали «, розділ» Ціна на нафту "за 1998—2011 роки. Росія, 2011.
  154. «Я ціну в $ 450 в Україну не привозила: Тимошенко звинуватила слідство у фальсифікаціях її справи» // Сайт «Корреспондент.net», 7.08.2011.
  155. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  156. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  157. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  158. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  159. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  160. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  161. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  162. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  163. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  164. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  165. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  166. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  167. Шаблон:Citeweb
  168. Шаблон:Citeweb
  169. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  170. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  171. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  172. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  173. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  174. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  175. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  176. Шаблон:Citeweb
  177. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  178. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  179. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  180. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  181. «После создания в парламенте Украины „коалиции тушек“ премьером страны стал Азаров. Правительство утверждено, 11.03. 2010».
  182. КС легалізував коаліцію
  183. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  184. Тимошенко назвала КС злочинцями і звернулася до світу
  185. «Всі, хто сидить, і лише готується». Павло Вуєць. Сайт «Главком», 10.01.2011.
  186. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  187. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  188. «Генпрокуратура затримала екс-міністра Тимошенко». Сайт газети «Лівий берег», 14.12.2010.
  189. «Звичайний садизм». Соня Кошкіна. Сайт газети «Лівий берег», 26.12.2010.
  190. Адмірали та офіцери ВМФ Росії написали листа президенту Януковичу з проханням звільнити з-під варти їхнього колишнього товариша по службі Анатолія Макаренка. Сайт «ТСН.ua» (служба новин українських телеканалів «1 + 1», «2 + 2», «ТЕТ»). 27.8.2010.
  191. Суд дозволив арешт Тараса Шепітька. Сайт «Версії», 22.07.2010.
  192. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  193. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  194. Спецслужби Україні затримали топ-менеджера «Нафтогазу», відповідального за операції з RosUkrEnergo.
  195. СБУ підтверджує факт затримання в Російській Федерації колишнього заступника головного бухгалтера НАК «Нафтогаз України» Марії Кушнір, в наш часШаблон:Коликоли?]Шаблон:Недоступне посиланняКоли?] вирішується питання про її екстрадицію в Україну. Газета «Дзеркало тижня», 15.9.2010.
  196. «Екс-заступнику міністра загрожує до 10 років ув'язнення». Сайт «Ліга. Новини», 24.12.2010.
  197. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  198. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  199. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  200. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  201. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  202. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  203. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  204. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  205. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  206. Українська Правда: Тимошенко арештували. Відео
  207. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  208. Суд засудив Тимошенко до семи років в'язниці
  209. ТИМОШЕНКО ДАЛИ СІМ РОКІВ
  210. Вирок Юлії Тимошенко
  211. «Турчинов: Тимошенко врятувала Європу і Україна». Сайт «Донбасс.ua», 11.08.2011.
  212. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  213. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  214. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  215. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  216. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  217. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  218. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  219. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  220. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  221. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  222. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  223. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  224. Посли країн-членів ЄС проведуть екстрену зустріч з Карпачовою. Сайт «Фокус», 8.12.2011.
  225. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  226. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  227. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  228. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  229. 01.01.11, The Financial Times: США розповсюдили різке попередження керівництву Україні
  230. Заява МЗС Росії. Сайт МЗС Росії. 11.10.2011.
  231. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  232. ЄС визнав несправедливим вирок Тимошенко. Сайт «ЛентаРу», 11.10.2011.
  233. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  234. ЄС вважає вирок Ю . Тимошенко політичній мотивованостіШаблон:Недоступне посилання//РБК, 11.10.2011.
  235. УП: "Обама вимагає звільнення Тимошенко "
  236. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  237. «Генсек ООН стурбований вироком Тимошенко». Сайт інформагентства «РБК-Україна», 12.10.2011.
  238. Янукович про вирок Тимошенко: Це прикрий випадок, що перешкоджає євроінтеграції. Сайт «Кореспондент», 11.10.2011.
  239. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  240. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  241. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  242. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  243. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  244. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  245. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  246. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  247. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  248. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  249. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  250. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  251. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  252. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  253. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  254. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  255. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  256. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  257. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  258. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  259. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  260. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  261. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  262. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  263. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  264. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  265. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  266. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  267. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  268. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  269. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  270. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  271. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  272. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  273. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  274. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  275. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  276. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  277. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  278. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  279. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  280. Тимошенко з Клінтоном і Колем потрапила до списку номінантів на «Нобеля».Шаблон:Недоступне посилання Дзеркало тижня. 27.02.2012. Шаблон:Перевірено
  281. Тимошенко — третій кандидат на Нобелівську премію за версією букмекерів. Шаблон:Webarchive Дзеркало тижня. 05.10.2012.
  282. В інтернет потрапило відео: Тимошенко з собачкою біжать 10 кілометрів. Сайт «newsru.com», 3.05.2011.
  283. В СІЗО кажуть: камеру Тимошенко отрутою не білили, а кров пропонують взяти у її сусідок. Сайт газети «Сегодня», 22.08.2011.
  284. а б Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  285. Карпачова розповіла, як слідчі робили Тимошенко масаж серця. Сайт телеканалу «ТСН» (Київ), 24.11.2011.
  286. а б в Катування будуть продовжуватися, поки маму не вб'ють. Євгенія Тимошенко.7.12.2011.
  287. а б Депутат: По коридорах лікарні Тимошенко тягнули два амбали. А на голову їй накинули рядно. Сайт «Кореспондент», 25.11.2011.
  288. Над Тимошенко знущалися під час обстеження? Євген Солонина.Сайт радіо «Свобода», 25.11.2011.
  289. Що Янукович пообіцяв Коморовському: підсумки зустрічі. Сайт "Міський дозор. Харків ", 28.11.2011.
  290. Власенко: жива Тимошенко Януковичу не потрібна. Сайт «MigNEWS.com.ua», 29.11.2011.
  291. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  292. Батьківщина обігнала по рейтингу партію Януковича, — опитування. Сайт «Фокус», 9.12.2011.
  293. ЄС вже каже, що Україна може залишитися без асоціації. Сайт газети «Сегодня», 9.12.2011.
  294. Конгрес з Тимошенко. Віталій Червоненко, сайт «Главком», 9.7.2011.
  295. Екс-прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко згодна провести медичне обстеження стану її здоров'я будь-яким незалежним медичним спеціалістом. Сайт «Фокус», 9.12.2011.
  296. Андрес Эркель: те, кто сравнивает Украину с Белоруссией, просто не знают, что там происходит. «Коммерсантъ Украина». 02.10.2012. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Шаблон:Перевірено
  297. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  298. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  299. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  300. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  301. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  302. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  303. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  304. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  305. У палаті Тимошенко виявили схованку — пенітенціарна служба. Радіо Свобода. 13.09.2012.
  306. Тимошенко: рівень радіації у палаті чотири рази перевищував норму. Радіо Свобода. 13.09.2012.
  307. Ліки Тимошенко могли підкинути під час обшуку — адвокат. Радіо Свобода. 13.09.2012.
  308. Медики харківської лікарні нічого не знають про вилучені у Тимошенко ліки — Гармс. Радіо Свобода. 18.09.2012.
  309. Німецький лікар не виключає, що Тимошенко може стати інвалідом. Радіо Свобода. 18.09.2012.
  310. Тимошенко перебуватиме у харківській лікарні ще щонайменше місяць. Радіо Свобода. 18.09.2012.
  311. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  312. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  313. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  314. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  315. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  316. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  317. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  318. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  319. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  320. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  321. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  322. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  323. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  324. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  325. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  326. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  327. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  328. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  329. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  330. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  331. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  332. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  333. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  334. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  335. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  336. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  337. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  338. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  339. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  340. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  341. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  342. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  343. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  344. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  345. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  346. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  347. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  348. Шаблон:Citeweb
  349. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  350. Шаблон:Citeweb
  351. Шаблон:Citeweb
  352. Шаблон:Citeweb
  353. Шаблон:Citeweb
  354. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  355. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  356. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  357. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  358. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  359. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  360. Шаблон:Citeweb
  361. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  362. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  363. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  364. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  365. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  366. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  367. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  368. Шаблон:ЗУ
  369. Верховна Рада України прийняла Постанову «Про виконання міжнародних зобов'язань України щодо звільнення Тимошенко Ю. В.» / Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України, 22.02.2014 13:40
  370. Шаблон:Постанова ВРУ
  371. ТИМОШЕНКО ВИПУСТИЛИ. Вона йде на президентські вибори /УП, 22 лютого 2014, 17:46
  372. США привітали звільнення Тимошенко і роботу Ради Радіо свобода, 22 лютого 2014 р.
  373. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  374. Когда Тимошенко прибыла в Киев, активисты Майдана остановили ее машину / Гордон
  375. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  376. Експресо ТВ: пряма трансляція події з Євромайдану
  377. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  378. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  379. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  380. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  381. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  382. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  383. Шаблон:Citeweb
  384. Шаблон:Citeweb
  385. Шаблон:Citeweb
  386. Шаблон:Citeweb
  387. Шаблон:Citeweb
  388. Шаблон:Citeweb
  389. Шаблон:Citeweb
  390. Шаблон:Citeweb
  391. Шаблон:Citeweb
  392. Шаблон:Citeweb
  393. Шаблон:CitewebШаблон:Недоступне посилання
  394. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  395. Шаблон:Citeweb
  396. Шаблон:Citeweb
  397. Шаблон:Citeweb
  398. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  399. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  400. Шаблон:Citeweb
  401. Війна штабів. Навіщо їй участь, а йому — перемога
  402. Шаблон:Citeweb
  403. Шаблон:Citeweb
  404. Шаблон:Citeweb
  405. Шаблон:Citeweb
  406. Шаблон:Citeweb
  407. Шаблон:Citeweb
  408. Верховна рада вимагає звільнити нардепа Надію Савченко
  409. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  410. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  411. В Раді створена робоча група щодо перевірки обгрунтованості тарифів на комінальні послуги
  412. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  413. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  414. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  415. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  416. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  417. а б Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  418. а б Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  419. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  420. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  421. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  422. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  423. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission deniedОбнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  424. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission deniedШаблон:Недоступне посилання
  425. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  426. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  427. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  428. а б Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  429. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  430. а б Із відповіді Прем'єр-міністра України Ю. Тимошенко на закиди міністра транспорту Є. Червоненка восени 2005 року (Червоненко з 2002 року є віце-президентом «Євро-Азійського Єврейського конгресу»).
  431. Кужель веде свій родовід від Рюриковичів, Табачник — від Романових, а Юлія Григян — від запорізьких козаків // Сайт «ОБКОМ». — 2009. — 14 травня.
  432. а б в Шаблон:Citeweb Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  433. а б Шаблон:Citeweb Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  434. Родовід Ю. Тимошенко
  435. Шаблон:Citeweb
  436. Шаблон:Citeweb
  437. Шаблон:Citeweb
  438. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  439. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  440. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  441. Шаблон:Citeweb
  442. а б Свекор Юлії Тимошенко помер вночі. Оксана Шамонова. 24 травня 2012.
  443. Шаблон:Citeweb
  444. Шаблон:Citeweb
  445. Шаблон:Citeweb
  446. Шаблон:Citeweb
  447. Шаблон:Citeweb
  448. Шаблон:Citeweb
  449. Шаблон:Citeweb
  450. Шаблон:Citeweb
  451. Шаблон:Citeweb
  452. Шаблон:Citeweb
  453. Шаблон:Citeweb
  454. Шаблон:Citeweb
  455. Шаблон:Citeweb
  456. Шаблон:CitewebШаблон:Недоступне посилання
  457. Шаблон:Citeweb
  458. Шаблон:CitewebШаблон:Недоступне посилання
  459. Шаблон:Citeweb
  460. Шаблон:Citeweb
  461. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  462. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  463. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  464. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  465. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  466. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  467. Урядовий портал
  468. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  469. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  470. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  471. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission deniedШаблон:Недоступне посилання
  472. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  473. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied

Джерела і література

Посилання

Шаблон:Sister- Шаблон:Sister Категорія:Посилання на категорію Вікісховища відрізняється від властивості Вікіданих

Мультимедіа про Юлію Тимошенко
Попередник: 13-й Прем'єр-міністр України
4 лютого8 вересня 2005
Наступник:
Микола Азаров Юрій Єхануров
Попередник: 16-й Прем'єр-міністр України
18 грудня 20073 березня 2010
Наступник:
Віктор Янукович Микола Азаров

Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Епоха Тимошенко Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied

Шаблон:Кандидати у президенти України 2010 Шаблон:Кандидати у президенти України 2014 Шаблон:Кандидати у президенти України 2019 Шаблон:Прем'єр-міністри України Шаблон:Депутати ВРУ-8 Шаблон:Другий уряд Юлії Тимошенко Шаблон:Перший уряд Юлії Тимошенко Шаблон:Уряд Віктора Ющенка Шаблон:Депутати ВРУ-9 Категорія:Юлія Тимошенко Категорія:Статті, що вимагають конкретизації Категорія:Уродженці Дніпра Категорія:Випускники Дніпровського університету Категорія:Кандидати економічних наук України Категорія:Прем'єр-міністри України Категорія:Статті, що вимагають конкретизації Категорія:Віце-прем'єр-міністри України Категорія:Політики України Категорія:Статті, що вимагають конкретизації Категорія:Українські жінки-політики Категорія:Українські економісти Категорія:Українські підприємці Категорія:Народні депутати України 2-го скликання Категорія:Народні депутати України 3-го скликання Категорія:Статті, що вимагають конкретизації Категорія:Народні депутати України 4-го скликання Категорія:Народні депутати України 5-го скликання Категорія:Народні депутати України 6-го скликання Категорія:Члени ВО «Громада» Категорія:Члени ВО «Батьківщина» Категорія:Учасники Помаранчевої революції Категорія:Бранці Лук'янівської в'язниці Категорія:Статті, що вимагають конкретизації Категорія:Нагороджені знаком «Шахтарська слава» Категорія:Лауреати премії імені Богдана та Левка Лепких Категорія:Надпопулярні статті Категорія:Лауреати конкурсу «Людина року» (Тернопільщина) Категорія:Члени РНБО Категорія:Члени конституційних комісій в Україні Категорія:Фігуранти бази «Миротворець» Категорія:Латиші України Категорія:Статті, що вимагають конкретизації