Тайвань

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:Otheruses-2 Шаблон:Острів

Тайва́нь, або Тайва́н[1] (кит. 臺灣 або 台灣, Táiwān; тайванська Tâi-oân) — острів у Східній Азії. Управляється урядом Республіки Китай, яка також володіє Охрідськими островами, Зеленими островами в Тихому океані, а також Пескадорськими, Кінменськими і островами Мацу. Окрім Республіки Китай, на володіння островом претендує комуністичний уряд Китайської Народної Республіки. Найбільше місто — Сіньбей[2]. Розташований у південній частині Східної Азії, на південний схід від континентального Китаю. На сході і північному сході Тайвань межує з водами Японії і островами Рюкю. На південь від нього розташовані Філіппіни. Тайвань омивається Тихим океаном на сході, Південно-Китайським морем і Лусонською протокою на півдні, Тайванською протокою на заході і Східно-Китайським морем на сході. Площа острова становить 35.801 км², довжина — 394 км, ширина — 144 км[3]. На Тайвані переважають скелясті уступчасті гори вкриті тропічними і субтропічними лісами. Традиційна європейська назва — Формо́за (порт. Formosa, Шаблон:IPA2[4] «Красивий»).

Загальний огляд[править]

Острів витягнутий з півночі на південь на 394 км, ширина близько 140 км, площа 35 834 км2.

Східні береги часто обривчасті, західні пологі. Протяжність берегової лінії — 1566 км.

Уздовж усього острова тягнуться вкриті лісами Тайванські гори (найвища точка — гора Юйшань, 3952 м); на півночі — група вимерлих вулканів, на заході — прибережна рівнина (тут мешкає 90 % населення острова).

Клімат[править]

Клімат на півночі субтропічний, на півдні — тропічний мусонний. Сума опадів на рівнинній частині — 1500—2500 мм, у горах понад 5000 мм. У серпні і вересні часті тайфуни.

На Тайвані із червня по серпень триває сезон дощів. Для північної частини острова характерна висока хмарність упродовж усього року. На півдні 90 % річних опадів випадає під час сезону дощів.

Шаблон:Climate chartШаблон:Climate chart Шаблон:Climate chart Шаблон:Climate chart

Річки[править]

Річки острова — гірські і багатоводні. Використовуються для зрошення і гідроенергетики.

Флора і фауна[править]

Ведмідь Selanarctos thibetanus formosanus Вологі тропічні ліси з великою видовою різноманітністю (понад 3000 видів, з яких понад 1500 ендемічні —  Chamaecyparis formosensis, ялиця Кавакамі Abies kawakamii, Cinnamonum camphora).

На нижніх частинах схилів — вологі вічнозелені ліси з панданусів, пальм, бамбуку, ліан; вище — широколистяні листопадні і змішані ліси з камфори, кипарисів, ялини, ялиці, деревоподібних папоротей, та ін.

На висоті 3300 м ліси заміщаються поясами кущів рододендрону і високогірними луками. Прибережні рівнини зайняті полями рису, батату, плантаціями цукрової тростини, ананасів та ін. Уздовж узбережжя — місцями мангрові ліси.

У минулому в гірських лісах траплялося багато ендемічних видів — лазурова сорока, тайванський чорний ведмідь, плямистий олень, прісноводний лосось і багато інших.

Природні ресурси[править]

Корисні копалини[править]

Природні ресурси: невеликі родовища золота, міді, кам'яного вугілля, природного газу, вапняку, мармуру та азбесту.

Землеробство[править]

Понад половину території острова займають ліси і чагарники, переважно в гірських районах, 24 % — орні землі (в основному на рівнині), 15 % території використовується для інших потреб. 5 % території займають пасовища, 1 % — багаторічні культури.

Екологічний стан[править]

До найбільш серйозних екологічних проблем відносяться забруднення повітря, забруднення води промисловими водами і каналізацією, зараження джерел питної води, незаконне вивезення тварин, занесених до Червоної книги, а також забруднення радіоактивними відходами. Загрозу здоров'ю населення і місцевих лісах становлять кислотні дощі. На думку місцевих вчених, понад половина кислотних опадів потрапляє на острів з материкової частини Китаю під час періоду мусонів.

Стихійні лиха[править]

Населення острова часто потерпає від землетрусів і тайфунів. 21 вересня 1999 в центрі острова стався землетрус, в результаті якого загинуло більше 2 тисяч осіб. До людських жертв і значних руйнувань призводять і селеві потоки і зсуви, що виникають унаслідок проливних дощів.

Національні парки[править]

Парк Кендін На острові налічується 17 заказників, 20 біосферних заповідників, 8 національних парків:

  1. Янміншань
  2. Юйшань
  3. Тароко
  4. Кендін
  5. Сюеба
  6. Шейпа
  7. Цзіньмень
  8. Тайдун

34 лісових резерватів (загальна площа 452 тис. га). Створено 13 особливих ландшафтних зон: Північного узбережжя, Північно-Східного узбережжя, Східного узбережжя, затоки Дапен, Маулін, Сіраю, гори Алішань, Жіюетань (Озеро Сонця і Місяця), Південного узбережжя, Острови Пенху, Східна рифтова долина Хуадун, гори Саншань, Островів Мацзу.

Історія[править]

Див. також[править]

Примітки[править]

  1. Вісник Академії Наук УРСР. Київ, 1951. С.5.
  2. 內政部戶政司. "人口統計資料". www.ris.gov.tw (in zh-TW). Retrieved 2017-09-10. 
  3. "Wayback Machine". 2014-03-29. Retrieved 2017-09-10. 
  4. European Portuguese: Convert Text to IPA Transcription

Посилання[править]

Шаблон:Геостратегічні точки світового океану Шаблон:Географія країн світу Шаблон:Тайвань у темах Шаблон:Ac

Категорія:Острови Східнокитайського моря Категорія:Острови Китаю Категорія:Острови Тихого океану Категорія:Географія Тайваню Категорія:Острови Тихого океану Категорія:Острови за алфавітом