Стрий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:НП України

  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Hatnote

Стрий (Шаблон:МФА2) — місто обласного значення у Львівській області, районний та адміністративний центр Стрийського району.

Один із головних та найбільших транспортних вузлів Західної України, важливий економічний та культурний центр Львівської області. Місто розташоване на лівому березі річки Стрий. Населення міста — 60 тис. осіб, площа — 16,95 км².

Перша згадка про місто датується 1385 роком. Вже тоді місто згадується як центр волості. У 1431 році місто отримує Магдебурзьке право. Значне зростання Стрия відбувалося у другій половині XVII століття, сприяв розвиткові міста колишній стрийський староста, а пізніше король Речі Посполитої Ян Собєський. У ті часи місто мало титул «Вільного королівського міста».

Після Першого поділу Польщі місто відійшло до Імперії Габсбургів, згодом Австро-Угорська імперія. З початком Першої світової війни Стрий стає місцем народження легіону Українських січових стрільців. У 19201930-х роках Стрий був одним із найактивніших осередків УВО й ОУН. В середині XIX століття місто перетворилося на значний залізничний та газопромисловий центр, що сприяло швидкому розвитку міста. За Пактом Молотова — Ріббентропа 1939 року Стрий анексований Радянським Союзом.

14 березня 1990 року у Стрию, першому з українських міст, підняли національний символ — прапор України[1][2]. У 2003 році місто визнано найкращим районним центром Львівської області[3].

Содержание

Назва міста[править]

Найімовірніше свою назву місто отримало від назви річки, однієї з найбільших приток Дністра, на берегах якої воно виросло. Отже «Стрий» — топонім, що означає одночасно річку і місто. Очевидно, що першою виникла назва річки, а пізніше — назва міста.

Назва річки Стрий — давня за походженням і означає «течія», «пливуча вода». Етимологія слова Стрий бере початок з індоєвропейського кореня *sreu. Слова з таким коренем та подібним змістом існують в українській — струм, струя, струмок, струмінь, польській — struga, strumień, ірландській — sruami (струм), німецькій — Strom, іранській — struth (річка), староіндійських — sravati (пливе), латиській — straume, литовській — sriatas, strautas (те що пливе, струя) та інших мовах.

У минулому назва міста могла писатися по-різному, проте звучала завжди однаково (звичайно з врахуванням деяких давніх латинсько-польських ортографічних особливостей). Наприклад, у різних старовинних документах можна натрапити, крім назви Стрий, на такі варіанти: Stryg, Stry, Stryj, Strig, Strigenses, Stryi, Striy, Strey, Striig, Strya, Sthryensis, Sthrya, Stryei, Stri. За весь свій час існування місто зберегло свою первісну назву.

Географія[править]

Розташування[править]

Місто розташоване у південно-західній частині Львівської області, за 67 кілометрів від обласного центру, в східноєвропейському часовому поясі між 23 та 24 меридіанами, на лівому березі однойменної річки на низькогірній частині Стрийсько-Сянської Верховини. Рельєф на території міста — рівнинний. Зручне розташування на перехресті міжнародних залізничних та автомобільних шляхів, а також близькість курортів Моршина, Трускавця і Славсько та рекреаційної зони Карпат відкриває перспективи для розвитку міста як торговельного та рекреаційно-туристичного центру. Стрий є центром Стрийської агломерації, яка разом із Дрогобицькою агломерацією утворює Дрогобицько-Стрийську конурбацію[4].

Клімат[править]

Клімат — помірно-континентальний. Головними чинниками формування клімату є сонячна радіація, атмосферна циркуляція та характер місцевості. У Стрию в середньому налічується на рік всього 50 сонячних днів, 150 хмарних і 165 днів[5] із перемінною хмарністю. Радіаційний баланс земної поверхні у цілому за рік достатній і становить 49 ккал/см², тільки листопад, грудень, січень і лютий мають від'ємний показник радіаційного балансу. Усього за рік випаровується 560 мм вологи, на що витрачається понад 30 ккал/см².[5]

Середньорічна температура повітря дорівнює + 5,2 °C-8,0 °C. Найвища середня температура липня — +18,0 °C, в окремі дні температура доходить до +37 °C. Зима порівняно тепла, з частими відлигами, середня температура січня — 4 °C, але в окремі роки бувають морози і поза 30 °C.[5]

Річна кількість опадів у середньому сягає 750—800 мм, найбільше опадів у літні місяці, найменше — взимку.[5]

Водні ресурси[править]

Колись Стриєм протікало декілька водяних потоків, що впадали у річку. На них працювали водяні млини. Для відпочинку жителів міста облаштований пляж на річці та діє відновлене озеро.

Найбільшою річкою Стрийщини є річка Стрий (загальна довжина — 230 км). Течія річки швидка, часто змінює русло, а також рве дамбу у Стрию вздовж об'їзної автомагістралі. Особливо небезпечна річка у паводкові дні. Тоді найвищий рівень води становить 4—5 метри. Паводки тривають 5—15 днів. Найбільші повені були у 1927, 1941, 1955, 1969 роках. Зокрема повінь 1941 року стала однією із причин голоду 1942 року на Стрийщині. Остання велика повінь сталася в 2008 році.

Населення[править]

<timeline> Colors=

 id:lightgrey value:gray(0.9)
 id:darkgrey  value:gray(0.7)
 id:canvas value:rgb(1,1,1)
 id:barra value:rgb(0.6,0.7,0.8)

ImageSize = width:auto height:250 barincrement:30 PlotArea = left:50 bottom:50 top:20 right:10 DateFormat = yyyy Period = from:0 till:80000 TimeAxis = orientation:vertical AlignBars = late BackgroundColors = canvas:canvas ScaleMajor = gridcolor:darkgrey increment:10000 start:0 ScaleMinor = gridcolor:lightgrey increment:2000 start:0 BarData=

 bar:1662 text:1662
 bar:1843 text:1843
 bar:1849 text:1849
 bar:1880 text:1880
 bar:1895 text:1895
 bar:1897 text:1897
 bar:1900 text:1900
 bar:1910 text:1910
 bar:1915 text:1915
 bar:1921 text:1921
 bar:1926 text:1926
 bar:1936 text:1936
 bar:1939 text:1939
 bar:1959 text:1959
 bar:1970 text:1970
 bar:1973 text:1973
 bar:1974 text:1974
 bar:1976 text:1976
 bar:1979 text:1979
 bar:1981 text:1981
 bar:1989 text:1989
 bar:1991 text:1991
 bar:2001 text:2001
 bar:2002 text:2002
 bar:2004 text:2004
 bar:2005 text:2005
 bar:2006 text:2006
 bar:2007 text:2007
 bar:2009 text:2009
 bar:2010 text:2010
 bar:2011 text:2011
 bar:2012 text:2012

PlotData=

 color:barra width:5 align:left
 bar:1662 from:0 till:1448
 bar:1843 from:0 till:8000
 bar:1849 from:0 till:6000
 bar:1880 from:0 till:12600
 bar:1895 from:0 till:16764
 bar:1897 from:0 till:26200
 bar:1900 from:0 till:23205
 bar:1910 from:0 till:30942
 bar:1915 from:0 till:33400
 bar:1921 from:0 till:27358
 bar:1926 from:0 till:27400
 bar:1936 from:0 till:30500
 bar:1939 from:0 till:34000
 bar:1959 from:0 till:36800
 bar:1970 from:0 till:48000
 bar:1973 from:0 till:52000
 bar:1974 from:0 till:54000
 bar:1976 from:0 till:55000
 bar:1979 from:0 till:55100
 bar:1981 from:0 till:56000
 bar:1989 from:0 till:66500
 bar:1991 from:0 till:68200
 bar:2001 from:0 till:62100
 bar:2002 from:0 till:62500
 bar:2004 from:0 till:61700
 bar:2005 from:0 till:61500
 bar:2006 from:0 till:61200
 bar:2007 from:0 till:60700
 bar:2009 from:0 till:60382
 bar:2010 from:0 till:60354
 bar:2011 from:0 till:60267
 bar:2012 from:0 till:60154

TextData=

 fontsize:S pos:(170,30)
 text:Кількість мешканців (осіб)

</timeline>

  • 1662 — 1448 осіб (72,5 % — Українці, 22,7 % — Поляки, 4,8 % — Євреї)[6]
  • 1843 — 8000 осіб
  • 1849 — 6000 осіб[7]
  • 1880 — 12 600 осіб
  • 1895 — 16 764 осіб[5]
  • 1897 — 26 200 осіб[8]
  • 1900 — 23 205 осіб[7]
  • 1910 — 30 942 осіб (29,2 % — Українці, 33,8 % — Поляки, 34,6 % — Євреї, 2,3 % — Німці)[9]
  • 1915 — 33 400 осіб[8]
  • 1921 — 27 358 осіб
  • 1926 — 27 400 осіб[8]
  • 1936 — 30 500 осіб[8]
  • 1939 — 34 000 осіб (28 % — Українці, 34,5 % — Поляки, 35,6 % — Євреї, 1,6 % — Німці)[8]
  • 1959 — 36 800 осіб (68 % — Українці, 30 % — Росіяни, 2 % — Інші національності)[7]
  • 1970 — 48 000 осіб[8]
  • 1973 — 52 000 осіб[8]
  • 1974 — 54 000 осіб[8]
  • 1976 — 55 000 осіб
  • 1979 — 55 100 осіб[10]
  • 1981 — 56 000 осіб[8]
  • 1989 — 64 550 осіб (83,8 % — Українці, 13,8 % — Росіяни, 0,8 % — Поляки, 0,8 % — Білоруси)[11]
  • 1991 — 65 700 осіб
  • 2001 — 62 100 осіб (92,1 % — Українці, 5,2 % — Росіяни, 0,5 % — Поляки, 0,3 % — Білоруси)[11]
  • 2002 — 59 500 осіб[10]
  • 2004 — 59 700 осіб[10]
  • 2005 — 59 500 осіб[10]
  • 2006 — 59 200 осіб[10]
  • 2007 — 55 390 осіб[10]
  • 2009 — 55 382 осіб[12]
  • 2010 — 55 354 осіб[12]
  • 2011 — 55 257 осіб[12]
  • 2012 — 55 154 осіб[13]

Історія[править]

Докладніше: Історія Стрия

Стрийський замок (реконструкція) Ян III Собеський, картина Яна Матейки Найбільша пожежа в місті (1886) Стара карта міста (1922 рік) Флагшток Стрийської міської ради. Саме на ньому 14 березня 1990 року (за СРСР) у Стрию, першому з українських міст, підняли національний символ — прапор України.

Київська Русь[править]

Друге археологічне дослідження Ланів Долішніх відбулося 22 травня 1990 року. Його проводила Археологічна комісія Наукового товариства ім. Т. Шевченка під керівництвом Миколи Бандрівського та Романа Сулика виявило сліди поселення в межах рубежу XI—середини XIII століття, що підтвердило припущення про існування поселення в Стрию в княжі часи.

Одним із науковців, які припускали постання Стрия як міста в цей період, був Лев Шанковський. Він вважав, що «місто мусіло мати вже велике значення в оборонній системі князя Ярослава Осмомисла… Водночас місто Стрий мало теж велике економічне значення» (його торговельний характер підтверджує герб, що на ньому зображений мандрівний купець), адже було розташоване на перетині шляхів Київ-Угорщина, Галич-Угорщина та Коломия-Перемишль-Шльонськ[14].

Період польсько-литовської держави[править]

Перша офіційно визнана письмова згадка про Стрий датується 1385 роком, коли місто уже було центром волості. А перша відома згадка про Стрийське староство датується 1398 роком. Король Владислав Ягайло на початку XV століття уступив Стрийський повіт своєму братові Свидригайлові, а той незабаром передав ці землі князеві Федору Любартовичу. В руках князя Стрийська волость залишалась до 1430 року.

Між 1398 та 1431 роками місто було повністю знищено монголо-татарами, тому своїм привілеєм 21 жовтня 1431 року Владислав II Ягайло дозволив шляхтичу-лицареві Закліці Тарлові з Щекаровичів[15] наново заснувати місто і розвивати його на Магдебурзькому праві. Північно-західний кордон міста проходив по сучасній вулиці Т. Шевченка біля парку ім. О. Нижанківського, а за цією межею пізніше було закладено міський цвинтар. За привілеями наданими місту Ягайлом було визначено будівництво різних споруд, зокрема «суконниць» на Ринку, встановлення конкретних днів для торгівлі та звільнення міщан на 10 років від усіх податків і данин.

Після смерті Владислава ІІ Ягайла у 1434 році у Стрия відібрали Магдебурзьке право, а поновлене воно було у 1460 році королем Казимиром IV Ягеллончиком під час перебування його у Львові. Стрий почав розвиватися як потужний торговельний центр на перехресті двох шляхів — найважливішого через Карпати (Львів — Мукачеве) та повздовжнього — на Передкарпатті. Особливо інтенсивно розвивались торговельні зв'язки з Угорщиною. Запорукою цього було те, що цим привілеєм міщани звільнялися від юрисдикції воєвод, каштелянів, старостів та інших королівських урядників. Міщан було піддано судові війта, який був підзвітним тільки королівському судові.

У 1523 році Стрий вкотре був знищений набігами татар. Для оборони від набігів у місті в XVI столітті побудований Стрийський замок, як оборонна споруда він проіснував до XVIII століття, також був земляний вал, що оточував місто і передмістя, частокіл, що відокремлював передмістя від центральної частини. Правами міщан користувались тільки ті, хто володів нерухомістю у самому місті (юридично це була площа Ринок і прилеглі до неї вулиці). У передмісті Лани жила громада, що не мала прав міщан, але підпорядковувалась магістрату, на Підзамчі (біля замку) мешканці були підвладними королівського старости, в передмісті Війтівство — стрийських війтів, на Шумлявщині -українських шляхтичів Шумлявських.

Саме в середині ХVI століття Магдебурзьке право в Стрию набуло класичної форми. Влада в місті належала магістрату, який складався з ради, на чолі якої стояв бургомістр, і судової лави, очолюваної війтом. Резиденцією старост та їх намісників був Стрийський замок, а магістрат урядував у ратуші. До компетенції ради входила посередницька діяльність між державою та міщанами, поліцейський нагляд у місті, розподіл земель, здача в оренду міського майна, встановлення мита, опіка над вдовами і сиротами, затвердження цехмістрів тощо. Однією з важливих функцій магістрату було надання міського права, себто прав стрийського міщанина. Воно надавалось на підставі рекомендаційних листів і не було спадковим. Навіть народжені в місті по досягненню повноліття мали формально набути прав міщанина, а неодружені молодики такого права не отримували взагалі.

У ХVI столітті розвинулись склярський, бондарський, кушнірський, кравецький і ткацький, солодовицький цехи, кілька млинів, які мололи зерно та дробили дубову кору для вичинки шкіри.

У стрийському музеї «Верховина» збереглися два унікальні документи, датовані 1547 та 1563 роками. Це грамоти короля Сигізмунда ІІ Августа. Одна з них надає право Кінорасу Балтазару та Бартоломею Кулі займатися шкіряним ремеслом, друга- надає права міщан громадянам-цеховикам, які цей промисел розвивали.

У 1576 король Стефан Баторій офіційно надав євреям право проживання в Стрию і гарантував їм рівні з християнами права. Виникла організована єврейська громада.

Інтереси українців-міщан у середньовічному Стрию відстоював радчий, а згодом війт Василь Цибульчак. Православні міщани-українці мали значний вплив в управі міста, ремісничих цехах, хоч організовувати їх мали право тільки міщани-католики.

У першій половині XVII століття у Стрию діяло 5 українських церков, при яких виникло 4 братства, які об'єднали широкі кола українського населення міста та передмість. При братствах діяли школи, що переросли у важливі культурні осередки, центри розповсюдження рукописної та друкованої книги. Більшість ремісників міста була об'єднана в цехи. Одними з перших створились цехи кушнірів, чоботарів, гончарів, ткачів, кравців, об'єднаний цех ковалів, слюсарів, мечників та золотарів, а згодом і бондарів. Крім ремісницьких майстерень, були й гуральні та водяні млини. Так, в середині XVIII століття на річці Стрий та її притоках діяло 7 млинів.

Піднесення Стрия відбулося у другій половині XVII століття, коли розвиткові міста сприяв колишній стрийський староста, майбутній король Речі Посполитої — Ян III Собєський.

Великий вплив на життя міста мало козацьке повстання під проводом Богдана Хмельницького. У 1648 та 1652 роках місто було знищене та спалене, а в 1657 році козацьке військо прибуло до Стрия для об'єднання з полками угорського князя Д'єрдя Ракоці

Кінець XVII та перша половина XVIII століть для міста були спустошливими: спочатку місто у 1699 році було спалене в ході татарського нападу, а потім пережило декілька великих пожеж (1701 р., 1708 р., 1712 р., 1738 р., 1742 р.). Зокрема під час пожежі 1742 року згоріло 40 будинків.

Період Габсбургів та Австрійської імперії[править]

У 1772 році Галичина в результаті першого поділу Польщі відійшла до австрійської династії Габсбургів1804 року — Австрійська імперія). В цей період часу місто було спочатку центром округу (бецирк), пізніше — повітовим містом і осідком окружного суду та військових гарнізонів. Населення міста складалося приблизно по-третині з євреїв, поляків та українців. Передмістя здебільшого були заселені українцями.

У 1784 році відкрито першу державну школу, а в 1786 році коронний кухмістр Михайло Вієльгорський перебудовує замок на палац.

За даними 1811 року у місті з промислових підприємств були тільки ремісницькі майстерні (миловарна, позументна, сідлярська, ткальня), а також водяні млини, пивоварні, чотири гуральні, цегельня.

Під час пожежі 1827 року згоріло 96 будинків, значною мірою постраждав костел.

У 1848 році у Стрию організовується українська інтелігенція і утворює окружну Руську Раду, яка виступила із закликом боротися проти національного гноблення і за розвиток української культури. Для захисту ради був створений загін української національної гвардії. Однак, у січні 1849 року, після поразки революційного уряду у Львові, національну гвардію було розпущено. Припинили свою діяльність і окружні ради, в тому числі і Стрийська.

Швидким темпом місто почало розвиватися після будівництва залізниці, яке тривало із 1872 по 1875 рік. Коли Стрий став залізничним вузлом, було відкрито паровозоремонтні майстерні. Наприкінці XIX століття, на базі слюсарної майстерні, виник невеликий чавуноливарний завод Верштайна. Англійській фірмі «Перкінс та Макінтош» належав завод по випуску обладнання для нафтодобувної промисловості зведений у 1885 році. Також Стрий стає центром деревообробної промисловості Прикарпаття. Тут виникли деревообробні заводи, сірникова фабрика «Ватра». Віденський капіталіст Штаєрман побудував млин з механізованим розмелюванням зерна. Крім того, на той час діяли три парових і шість водяних млинів, десятки майстерень.

17 квітня 1886 року найбільша пожежа за всю історію Стрия знищила більшу частину міста. Після цього Львівське політехнічне товариство розробило план регуляції міської забудови.

У 1890-х роках були створені товариства «Руське касино», «Підгірська Рада», «Міщанська бесіда» та філія товариства «Просвіта» (1892).

1897 року українці міста подали петицію з проханням відкрити українські класи в гімназії. Через кілька років перебування в різних інстанціях вона раптом «згоріла». Нову петицію, складену 1905, Шкільна Рада відіслала місцевому старості, який «терором» вимагав відкликати підписи. Потім Краєва Шкільна Рада повідомила, що то — не її компетенція, а Галицького сейму.[16]

З кінця XIX століття Стрий був одним із найважливіших осередків українського національного руху в Галичині. 1 січня 1900 року відбулося урочисте відкриття приміщення Народного дому. Активізація громадського і політичного життя міста відбувалася під впливом діяльності доктора Євгена Олесницького, отця Олекси Бобикевича та отця Остапа Нижанківського (так звана Стрийська трійця).

Перша світова війна, Легіон УСС[править]

З початком Першої світової війни Стрий став місцем народження легіону «Українських січових стрільців». Сюди на заклик Головної Української Ради (ГУР) і Бойової управи прибуло близько 10 тисяч добровольців. Однак австрійська влада, побоюючись формування такої могутньої військової сили, погодилась прийняти тільки десять сотень по 250 стрільців кожна.

З 8 вересня по 19 жовтня 1914 року і з 22 жовтня 1914 по 31 травня 1915 рік Стрий було окуповано російськими військами. Потім знову потрапляє під панування Австро-Угорщини, яке тривало до листопада 1918 року. Стрий у 1914

Західноукраїнська Народна Республіка[править]

1 листопада 1918 року у Стрию відбулось довгоочікуване відновлення української влади — місто увійшло до складу ЗУНР. У місті встановлюється влада ЗУНР, а на щоглі біля Стрийської ратуші замайорів синьо-жовтий прапор. Українське врядування тривало до 13 травня 1919 року.

В місті були організовані: залізничний курінь, залізничне депо, сотня залізничних мостів Української Галицької Армії; пізніше перенесені до Станиславова.

У складі польської держави[править]

Під час українсько-польської війни 1918—1919 років у Стрию розташовувалося командування Третього Корпусу Української Галицької Армії.

13 травня 1919 року Стрий окупувало польське військо, розпочалися розстріли та репресії.

За результатами підписання Ризького договору у 1921 році Стрий у складі Західної України підпадає під владу Польщі.

30 грудня 1930 р. територія міста розширена шляхом приєднання частини території сіл Грабовець і Дуліби[17].

У 19201930-х роках Стрий був одним із найактивніших осередків УВО та ОУН.

На межі XIXXX століть Стрий стає важливим осередком українського жіночого та економічного руху. Саме тут з ініціативи Наталі Кобринської відбулося перше українське жіноче віче у 1891 році і вийшов перший жіночий альманах «Наша Доля» (1893). А в 1907 році у Стрию виник Крайовий Молочарський Союз, згодом Маслосоюз. У 1909 році відбулася перша в Галичині українська Крайова господарська виставка.

У 19181923-х роках діяла Державна українська гімназія (19061918 і з 1924 — українські відділи при польській гімназії), у 19201930-х роках — українська приватна жіноча семінарія та гімназія «Рідної Школи», філія Львівського Вищого Музичного Інституту, музей «Верховина» (з 1932 року) та низка інших культурно-освітніх, суспільно-політичних, економічних і виховних організацій і товариств, серед іншого — найбільший після Львова осередок Пласту.

У Стрию виходило понад 10 газет: «Стрийський Голос» (18941895), «Господар і промисловець» (19091911), «Підгірська Рада» (19101911), «Стрийська Думка» (19331939), «Українська Музика» (19371939) та інші. У 1888 році вийшов літературно-науковий збірник «Ватра».

У 1928 році розроблено план електрифікації Стрия.

Радянські часи[править]

Після початку Вторгнення СРСР до Польщі внаслідок обміну територіями з нацистськими військами 22 вересня 1939 року місто потрапило під контроль совітів.[18]

Радянська окупація у липні 1941 року знов змінюється нацистською. Війська вермахту зайняли місто 2 липня 1941 року.

Докладніше: Стрийське гетто

Окупаційна влада почала проводити репресії проти єврейського населення, заснувала в Стрию юденрат. Почалися депортації в табір смерті Белжець. Решту жителів переселили в єврейське гетто, яке було повністю знищено до серпня 1943 року[19].

5 серпня 1944 року в Стрий вступають радянські війська.

У післявоєнний період місто стає великим промисловим центром. Своєму швидкому соціально-економічному розвитку Стрий завдячує зручному розташуванню на перехресті міжнародних залізничних та автомобільних шляхів. В 1961 році в місті діяло 22 підприємства.

За радянських часів зростає кількість мешканців. Докорінно змінюється національний склад населення: станом на 1959 рік — 68 % українців, 30 % росіян, 2 % інших національностей. Багато українців з Надсяння і Лемківщини, виселених під час операції «Вісла» з рідних земель польською владою, залишилися проживати у Стрию. Майже все польське населення було виселене із міста і депортоване у Східну Польщу. Зменшилася частка євреїв. До міста починається інтенсивний приплив російського населення.

З 30.12.1962 Стрий (з селищем міського типу Моршин) був містом обласного підпорядкування Львівської області.[20]

У вересні 1988 року в Стрию створено перший в своєму роді дискусійно-політичний клуб «Аргумент» як опозицію діючому тоді Стрийському міськкому партії, який послужив основою для створення Товариства української мови імені Тараса Шевченка. У жовтні 1989 року відбулися установчі збори-конференція Стрийської крайової організації Народного Руху України за перебудову.

4 березня 1990 року відбулися перші демократичні вибори до Верховної ради України, обласних, міських та селищних Рад народних депутатів, на яких в Західній Україні перемогли національні демократичні сили. По Стрийському виборчому округу в голосуванні взяли участь 88 140 виборців.

14 березня 1990 року, ще за існування СРСР, у Стрию, першому з українських міст, підняли національний символ — прапор України[1][2].

У період із 1990 по 1992 роки у Стрию створюються багато різноманітних громадських організацій: Стрийський осередок Спілки політв'язнів України, Братство шанувальників Тараса Шевченка, Братство УПА (спілка колишніх політв'язнів УПА), Стрийське гімназійне братство (гурт колишніх учнів гімназії та семінарів Стрия); а також відроджуються молодіжно-юнацька організація «Пласт» і жіноча організація «Союз Українок», стрийський осередок «Просвіти».

У вересні 1990 року рішенням спеціальної сесії міської Ради в Стрию перейменовано вулицю Леніна на вулицю Шевченка та площу Леніна на площу Шевченка (тепер — площа Незалежності). Демонтовано пам'ятник Леніну та ряд пам'ятників радянського режиму. А в жовтні цього року було відновлено українську незалежну пресу, а 1 жовтня вийшов перший номер часопису «Гомін волі».

Часи незалежності України[править]

У вересні 1991 року відкрили відроджену гімназію імені митрополита Андрея Шептицького.

8 березня 1992 року Народний дім повернено стрийській громаді.

У 2003 році місто визнано найкращим районним центром Львівської області[3].

22 лютого 2014 демонтували пам'ятник радянському солдату на площі Ринок.[21]

Засоби зв'язку та масової інформації[править]

Засоби масової інформації[править]

В інформаційному просторі Стрийщини засоби масової інформації представлені виданнями: «Гомін волі», «Рідне поле», «Фортуна», «Фішка плюс», «Заграва», «Високий замок» (додаток «Плюс Стрийщина»). Функціонує міська друкарня та Видавничий Дім «Укрпол».

У місті діють телерадіокомпанії «Телст» та «ТРК Лан», остання володіє регіональною телекомпанією «TV Лан» та радіостанцією Стрий FM (101,0 FM). У місті встановлений передавач радіостанцій Fresh FM (104,8 FM) та FM Галичина (107,9 FM). Окрім цього транслюються дві радіостанції проводового мовлення: «Голос Стрия» та «Радіо Стрийська хвиля».[22]

Засоби зв'язку[править]

У місті розвивається мережа Інтернет. Основні інтернет-провайдери: «ТРК Лан», ПАТ «Укртелеком», ТзОВ «Телст». Стрий знаходиться в зоні покриття національних операторів зв'язку, що працюють у стандартах GSM 900\1800, NMT 450 та CDMA.

Транспорт[править]

Вокзал

Стрий є важливим транспортним вузлом Західної України. Через місто проходять міжнародні автошляхи Шаблон:Автошлях М (Стрий — Знам'янка) та Шаблон:Автошлях М (Київ — Чоп), європейські — Шаблон:Автошлях E (Брест — Махачкала), Шаблон:Автошлях E МукачевеЛьвів, національні Шаблон:Автошлях Н (Стрий — Кишинів) та ряд регіональних. Транзитні автомобільні потоки оминають місто об'їзною дорогою.

Сучасний Стрий є важливим залізничним вузлом. Крім сполучень із іншими областями, через залізничну станцію Стрий ідуть поїзди на Прагу, Відень, Белград, Загреб та Венецію.

За 4 кілометри на південний захід від міста розташований колишній військовий аеродром «Стрий», унікальний тим, що може приймати літаки всіх існуючих типів[23]. Саме його характеристики, географічне розташування міста може в майбутньому посприяти створенню аеропорту.

В місті діють три автостанції: автостанція «Стрий» (вул. Успенська, 31), автостанція «Стрий» (вул. Багряного, 4 А) та міжміська автостанція «Стрий» (вул. Вокзальна, 7).

Основним видом громадського транспорту у Стрию є мікроавтобуси, що курсують в режимі маршрутного таксі. Станом на 2018 рік вартість проїзду становить 7 гривень.

Економіка[править]

Промисловість[править]

«Видавничий Дім „Укрпол“» в Стрию Будівля Стрийського управління підземного зберігання газу Вигляд на промзону Стрия з висоти пташиного лету

Стрий є одним із промислово розвинутих центрів Львівської області. Переломним для розвитку економіки міста став 1999 рік, коли промисловість подолала тривалий період спаду виробництва. Важливим для промисловості міста став 2003 рік, коли завершилося будівництво заводу німецької фірми Leoni AG (ТзОВ «LEONI Wiring Systems UA (GmbH)»). У розбудову проекту було інвестовано понад 50 млн євро. Виготовленими на заводі кабельними мережами оснащуються автомобілі світових брендів «Опель», «Порше» та «Фольксваґен»[24]. Після 2008 року на показники промисловості негативно вплинула світова фінансова криза.

Промисловість в місті представлена такими галузями: машинобудівною, металообробною, деревообробною, легкою, харчовою, поліграфічною та виробництвом будівельних матеріалів. Стрий — осідок газового промислу області і тут розташоване Стрийське газопромислове управління.

Найважливіші підприємства міста:

  • ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» — одне із найбільших і найстаріших сьогодні діючих (діє із 1874 року) підприємств регіону;
  • ТзОВ «LEONI Wiring Systems UA (GmbH)» — завод з випуску кабельних мереж для автомобілів;
  • ВАТ Стрий-Авто — виробник автобусної техніки;
  • ТзОВ Discovery Drilling Equipment Ltd. (створений на базі ВАТ «Стрийський завод „Металіст“») — виробництво бурової геологорозвідувальної техніки;
  • ТзОВ «Екран» — виробництво дверей та вікон з ПВХ;
  • ТзОВ «Перша Українська Цинковня» — завод гарячого цинкування металу, як частина концерну «Екран»;
  • ВАТ «Меблевий комбінат „Стрий“» — одне із найбільших і найсучасніших українських виробників меблів із масиву деревини;
  • ТзОВ «Видавничий Дім „Укрпол“» — лідер у галузі поліграфії в Західному регіоні України;
  • «Стрітекс» — україно-данська швейна фабрика, одне із найстаріших підприємств регіону;
  • ВАТ «Стрийський завод КПО» — випуск ковальсько-пресового обладнання;
  • Комбінат хлібопродуктів № 1 та Комбінат хлібопродуктів № 2 — виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості;
  • ПП «СМіО» (торгова марка «Стрийські делікатеси») та ПП «Роман» — виробництво м'ясопродуктів.

Медицина[править]

У 1809 році в Стрию був заснований перший оздоровчий центр — аптека, пізніше на її базі була відкрита перша приватна лікарня. Відкрив її чех Баулік. До того часу люди в основному лікувалися методом народної медицини в домашніх умовах. В середині XIX століття у Стрию відкрилася друга приватна лікарня. Лікування було дорогим і не всі жителі могли оплатити послуги лікарів. Тому за показником смертності місто посідало третє місце серед міст Австро-Угорської імперії наприкінці XIX століття.

Дещо покращилися умови лікування під час Першої світової війни, коли у Стрию відкрилися військові шпиталі. За допомогою до військових лікарів зверталися мешканці Стрия та навколишніх сіл. В цей час наприкінці XIX століття відкрилася перша стаціонарна міська лікарня. З утворенням ЗУНР у місті розташувалася військова лікарня Третього корпусу Української Галицької Армії, яка була створена в 1919 році. Поряд діяла міська лікарня.

При радянський владі було запроваджено безплатне лікування мешканців, відкрито лікарню і поліклініку.

На сьогоднішній день охорона здоров'я міста представлена чотирма медичними установами, які підпорядковані відділу охорони здоров'я виконкому Стрийської міської ради:

  • Стрийська центральна міська лікарня, складається з таких відділень: терапевтичне, пульмонологічне, кардіологічне, неврологічне, шкірно-венерологічне, інфекційне, поліклінічне.
  • Стрийська міська дитяча лікарня, складається з таких відділень: педіатричне, поліклінічне.
  • Стрийський міжрайонний пологовий будинок, складається з таких відділень: пологове, патологія вагітних, гінекологічне, жіноча консультація.
  • Стрийська міська стоматологічна поліклініка, складається з таких відділень: терапевтичне, ортопедичне, дитяче.

Крім цього в місті діє:

  • Стрийська залізнична лікарня
  • Стрийська центральна районна лікарня

При Стрийській центральній районній лікарні діє клініка Міжнародного центру нейрохірургії[25], аналог такої клініки в Україні є лише у Києві.

Освіта[править]

Спеціалізована ЗСШ № 4 з вивчення англійської мови Пам'ятна дошка встановлена на будівлі школи № 7, де колись навчався Степан Бандера

Заклади дошкільної освіти[править]

Дошкільна освіта міста представлена 12 дошкільними навчальними закладами (дитячі садочки), 5 з яких — комбінованого типу і один — компенсуючого типу.

Заклади шкільної освіти[править]

Місто нараховує 13 середніх навчальних закладів (школи), з них 10 середніх загальноосвітніх шкіл, серед них одна — спеціалізована з вивчення англійської мови (ЗСШ № 4), одна гімназія та дві початкові школи № 11 та № 12.

Заклади шкільної освіти міста Стрия: ЗСШ I—III ступенів № 1, ЗСШ I—III ступенів № 2, ЗСШ I—III ступенів № 3 ім. І.Франка, Спеціалізована ЗСШ I—III ступенів № 4, ЗСШ I—III ступенів № 5 імені В. Стасюка, ЗСШ I—III ступенів № 6, ЗСШ I—III ступенів № 7, ЗСШ I—III ступенів № 8, ЗСШ I—III ступенів № 9, ЗСШ I—III ступенів № 10, Початкова школа І ступеня № 11, Початкова школа—сад І ступеня № 12, Навчально-виховний комплекс «Школа І ступеня — гімназія імені Митрополита Андрея Шептицького».

Заклади спеціальної та вищої освіти[править]

У місті знаходиться Стрийська філія інституту підприємництва та перспективних технологій при Національному університеті «Львівська політехніка», Стрийський коледж Львівського національного аграрного університету, три вищі професійні училища: ВПУ № 8, ВПУ № 34, ВПУ № 35 та художньо-професійний ліцей.

Заклади позашкільної освіти[править]

Позашкільні заклади освіти міста Стрия: міська та районна ДЮСШ, філія Малої академії наук України, станція юних техніків, станція юних натуралістів, дитяча музична школа імені Остапа Нижанківського, школа мистецтв, центр творчості дітей та юнацтва, хорова школа «Щедрик», будинок працівників освіти, польський культурний центр імені Корнеля Макушинського (вивчення польської та англійської мов), міжшкільний виробничий комбінат.

Культура[править]

У Стрию функціонує понад 20 закладів культури[26]. Найголовніші із них: Народний дім, міський та районний будинки культури.

У місті діє Стрийське відділення Національної спілки письменників України та літературно-мистецькі об'єднання «Хвилі Стрия» та «Стрий-КО». Традиційними для міста стали Всеукраїнський конкурс юних піаністів імені Нестора Нижанківського та пісенний фестиваль «Цвіт папороті», який у 2009 році проводився у статусі всеукраїнського[27].

У Стрию діє декілька мистецьких колективів, зокрема такі[26]: муніципальний чоловічий хор «Каменяр» (художній керівник та диригент — заслужений діяч мистецтв України Степан Целюх), Народний камерний хор імені Михайла Вербицького (художній керівник та диригент — заслужений працівник культури України Ігор Михайлів), Зразковий дитячий хор «Щедрик» (художній керівник та диригент — Ігор Іваницький), Народний камерний оркестр (художній керівник — Іриней Турканик), Народний драматичний колектив (керівник — Іван Нагірний), Народний вокально-інструментальний гурт «Говерла» (керівник — Михайло Золотуха).

Бібліотеки[править]

Всі бібліотеки міста об'єднані у Централізовану бібліотечну систему. За сприяння Стрийської міської ради, місцевих підприємців та програми «Бібліоміст» бібліотеки є комп'ютеризовані і під'єднані до мережі Інтернет. Центральна міська бібліотека в 2010 році стала членом Української бібліотечної асоціації[28].

Назва бібліотеки Створена Бібліотечний фонд
Центральна бібліотека імені Маркіяна Шашкевича 1940 125000 примірників
Бібліотека-філія № 2 1956 1130 примірників
Бібліотека-філія № 3 1972 19804 примірників
Центральна дитяча бібліотека імені Стефаника 1948 53000 примірників
Бібліотека-філія № 4 1962 21000 примірників
Бібліотека-філія № 6 1990 23052 примірників

Музеї[править]

Докладніше: Музеї Стрия

У Стрию на сьогоднішній день діє близько десятка музеїв. Головним музеєм міста є краєзнавчий музей «Верховина».

Музей «Верховина» має декілька філіалів, зокрема:
  • Меморіальний комплекс «Борцям за волю України» — меморіальний комплекс жертвам репресій, розташований у будинку колишньої тюрми;
  • Музей Петра Обаля — музей-виставкова зала українського художника і викладача малювання Петра Обаля;
  • Музей-садиба родини Бандерів — музей створений у будинку, в якому впродовж 19191928 років проживав під час свого навчання в Стрию Степан Бандера;
  • Музей Ольги Бачинської — музей відомої стриянки Ольги Бачинської, учасниці багатьох громадських товариств і подій;

Крім музею «Верховина» та його філій в місті діють ще такі музеї:

  • Літературно-мистецький музей «Хвилі Стрия» — музей літературно-мистецького об'єднання «Хвилі Стрия»;
  • Музей бджільництва Прикарпатського краю — музей історії бджільництва Прикарпатського краю;
  • Кімната-музей Остапа та Нестора Нижанківських — музей присвячений пам'яті війни в Афганістані;
  • Народний дім — музейні експозиції присвячені стрийським композиторам;
  • Музей Афганської пам'яті
  • Музей історії Народного дому та стрийського осередку «Просвіти» — музей головної культурної споруди міста та історії стрийського осередку «Просвіти».

Природно-заповідний фонд[править]

Ботанічні пам'ятки природи[править]

Віковий дуб, Група дерев та кущів, Група тиса ягідного, Дуб І. Франка, Магнолія.

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва[править]

Парк Злуки, Парк ім. Т. Шевченка, Парк Нижанківського.

Втрачені об'єкти ПЗФ[править]

Група акацій бородавчастих, Група дерев, Модрина, Сосна веймутова (3).

«Місто магнолій»[править]

Навесні 2015 року у Стрию розпочалась акція «Стрий — місто магнолій». Організаторами виступили ГО «Молодь Стрийщини» та її керівник Михайло Шмігельський. Станом на весну 2016 року в загальному у місті посаджено понад 50 молодих магнолій.

Релігія[править]

Докладніше: Храми Стрия

Найбільшою релігійною громадою є греко-католицька. У місті діє Стрийська єпархія УГКЦ, до складу якої входять п'ять адміністративних районів Львівської області: Стрийський район, Городоцький район, Жидачівський район, Миколаївський район (центральна частина), Перемишлянський район (північно-східна частина). При єпархії діє міжнародний благодійний фонд «Карітас». До храмів УГКЦ у Стрию належать: кафедральний храм Успіння Пресвятої Богородиці, Благовіщення Пречистої Діви Марії, Святих Апостолів Петра і Павла, Святих Володимира і Ольги, Всіх Святих Українського Народу, Блаженного Священномученика Миколая Чернецького*, Блаженного Священномученика Йосифата Коциловського*, Святого Апостола Якова*. Руїни Великої синагоги До релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату належить церква Архістратига Михаїла та собор Святого Іонна Хрестителя.

Костел Різдва Пресвятої Богородиці  — єдиний римо-католицький храм міста. При єпархії діє релігійна місія «Карітас-Спес-Стрий».

Також в місті діють ряд протестантських громад, зокрема: християни віри євангельської, адвентисти та баптисти.

Архітектура[править]

Докладніше: Вулиці Стрия

Арка на честь 600-річчя міста Стрий Костел Пресвятої Діви Марії Пам'ятник Тарасові Шевченку, Івану Франку та Лесі Українці на майдані Незалежності

Значною мірою на архітектуру міста вплинуло 18 великих пожеж. Найбільша пожежа 1886 року знищила 3/4 міста (970 будинків): всі громадські будівлі, житлові квартали, суд, магістрат, костел, військові склади, податковий уряд, повітову раду, синагогу. Для відбудови міста уряд Австро-Угорщини надав грошову допомогу в сумі 10 000 золотих крейцерів для відбудови міста згідно з архітектурним планом Львівського політехнічного товариства, котрий передбачав правильні геометричні форми забудови кварталів, спорудження двоповерхових кам'яних домів. Кошти для новобудов збирали в цілій імперії. Саме тому в Стрию немає споруд з XVIII і XIX століть. Зате чудово представлені зразки архітектурних стилів початку XX століття — романтичний модерн, сецесія, конструктивізм. Найдавніші будови — реконструйований наприкінці XIX століття костел та будинок санстанції, збудований у стилі класицизму.

У першій половині XX століття Стрий мав ошатний та привабливий вигляд: бруковані вулички із газовими ліхтарями, перед будинками — городи з квітами, вздовж вулиць висаджені низькорослі дерева декоративних порід.

Пам'ятки архітектури[править]

В Стрию налічується 105 пам'яток архітектури місцевого значення[29]. До найголовніших історико-архітектурних пам'яток міста належать:

Пам'ятники[править]

Докладніше: Пам'ятники Стрия

У 1862 році в парку «Вільшина» (тепер парк імені Тараса Шевченка) спорудили один із перших, а можливо й перший пам'ятник у Стрию присвячений пам'яті австрійських солдат, що загинули під Маджентою і Сольферіно (скульптор Ципріан Годебський). Приблизно у 19191920 роках пам'ятник знищено.[30]

У Стрию встановлено багато пам'ятників видатним українським діячам, зокрема єдиний в Україні пам'ятник-триптих Тарасу Шевченку, Івану Франку, Лесі Українці[31], єдиний на Львівщині пам'ятник Ярославу Стецьку[32], а також пам'ятники Степану Бандері, Богдану Хмельницькому, Тарасу Шевченку, два пам'ятники Івану Франку, пам'ятник «Синам Стрийщини, які не повернулися з Афганської війни», скульптурна композиція «Пієта» (як частина меморіального комплексу), арка на честь 600-річчя міста, пам'ятний знак Зеновію Красівському та пам'ятник радянському солдату на міському цвинтарі.

Спорт[править]

Найпопулярнішим видом спорту в Стрию є футбол. Традиції стрийського футболу закладались ще на початку XIX століття, коли в Стрию існували дві команди — польська «Погонь» та українська «Скала». Трохи пізніше з'явилися команди «РКС» та «Стриянка».

Перші відомості про футбол у Стрию відносяться до 1906 року, до речі, другі у Галичині[33]. Перший матч у Стрию відбувся 29 червня 1906 року, коли збірна стрийської гімназії поступилась збірній Львова — 0:3. Наступного року було засновано Студентський Клуб Спортовий (СКС), який незабаром був перейменований у «Погонь».

У 1911 році українці Стрия організували власний спортивний клуб. Клуб отримав назву — Український Спортовий Клуб (У. С. К.) «Скала». 28 серпня 2011 року клуб відзначив своє сторіччя і є одним із найстаріших футбольних клубів України[34]. Сьогодні ФК «Скала» виступає у другій лізі Чемпіонату України з футболу.

Високих успіхів стрияни досягли в автомодельному спорті (кордові моделі), двічі поспіль (2010 р.[35], 2011 р.[36]) стаючи чемпіонами України. В Стрию із цього виду спорту проводилися етапи чемпіонату України, 57-й чемпіонат Європи (з 31 липня по 2 серпня 2008 року)[37], фінальний етап Кубка Європи-2011 (з 9 вересня по 11 вересня 2011 року)[38].

У місті є декілька стадіонів, на найбільшому з них, стадіоні «Сокіл» домашні поєдинки проводить місцева футбольна команда «Скала», проводяться чемпіонати із легкої атлетики та автомодельного спорту (кордові моделі).

У Стрию діють дві дитячо-юнацькі спортивні школи, 15 спортивних клубів за місцем проживання, а також 12 спортивних залів та відкритих спортивних майданчиків.[39] Найпопулярніші види спорту серед молоді — це: футбол, єдиноборства та бойові мистецтва (бокс, карате, тайський бокс, дзюдо), легка атлетика, теніс, картинг, настільний теніс та багато інших.

Міста-побратими[править]

Місто Країна Дата угоди
Новий Сонч[40][41] Польща Польща 6 червня 2004
Лешно[40][41] Польща Польща 6 червня 2004
Львувецький повіт[40][41] Польща Польща 6 червня 2004
Закопане[40][41] Польща Польща 6 червня 2004
Збоншинек[41] Польща Польща 6 червня 2004
Бєльці[40] Молдова Молдова 30 грудня 1980
Дюрен[40][42] Німеччина Німеччина 15 вересня 2001
Даугавпілс[40] Латвія Латвія
Кішкунгалаш[40] [[Файл:Шаблон:Прапор HUN|20x13px|Угорщина]] Угорщина
Ґрадачац[40] Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина
Менсфілд[40][43] Велика Британія Велика Британія
Ле-Ерб'є[40] Франція Франція
Веґревіль[44] Канада Канада 2009

Пов'язані особи[править]

Лесь Мартович Степан Бандера Богдан Весоловський Філарет Колесса Лев Ребет Остап Нижанківський Казімєж Новак Дософтей Святослав Шевчук Корнелій Макушинський

Науковці[править]

Письменники, поети, перекладачі[править]

У Стрию народилися українські перекладачі та поети: Анатолій Онишко, Ігор Шанковський, поетеса, письменниця і художниця Ліда Палій та поетеса, перекладач, мистецтвознавець Марта Калитовська, бібліограф, літературознавець, музеєзнавець, видавець, педагог, упорядник книжок, автор передмов і приміток до книг, громадський діяч, пластун Євген-Юлій Пеленський. У місті певний час працював український письменник та громадський діяч Лесь Мартович, який видав у Стрию літературно-художній, науково-публіцистичний збірник «Ватра». Уродженцями міста також є американський письменник Луї Беглі та польські письменники Юліан Стрийковський та Корнелій Макушинський. У стрийській гімназії навчався польський поет Казимир Вежинський.

Художники[править]

Одним із найперших стрийських художників є представник Львівського ренесансу — Василь зі Стрия[45]. Половину свого життя в місті прожив український художник та викладач малювання Петро Обаль. До стрийських художників також належать Ігор Боднар, Олекса Харків, Григорій Паламар, Ігор Завозін та Остап Оброца.

Музиканти, композитори, диригенти[править]

У Стрию свої дитячі роки провів популярний український пісняр, композитор, акордеоніст Богдан Веселовський. Із містом тісно пов'язані долі таких українських композиторів, як Філарет Колесса, Нестора та Остапа Нижанківських. Уродженцями міста є польський композитор Джозеф Кофлер, українські диригенти Тарас Микитка та Ярема Скибинський, брати Володимир та Леонтій Бебешки (відомий за псевдонімом «Левко Дурко»). У місті певний час жив та працював український диригент та композитор Євген Форостина.

Архітектори[править]

У місті провели свої дитячі роки та навчалися такі українські архітектори, як Іван Левинський, Василь Нагірний та Григорій Пежанський. Тут працювали Адам Опольський та Сильвестр Гавришкевич.

Історики, етнографи та мандрівники[править]

У Стрию народився український філософ, історик культури Іван Мірчук. Тут провів свої дитячі роки український історик Ярослав Ісаєвич. Уродженцем міста є польський мандрівник і кореспондент Казімєж Новак, який свого часу став першою людиною в світі, яка самостійно двічі перетнула Африку з півночі на південь і у зворотному напрямку. В місті певний час проживав чеський етнограф, дослідник українського народного побуту і фольклору в Галичині Франтішек Ржегорж.

Релігійні діячі[править]

У 16831684 роках у місті проживав молдовський митрополит і політичний діяч Дософтей. Із містом пов'язані імена багатьох діячів УГКЦ: Андрій Білецький, Олекса Бобикевич, Мирослав Любачківський, Олексій Зарицький. Теперішній глава УГКЦ Святослав Шевчук народився в Стрию.

Громадсько-політичні та військові діячі[править]

Громадсько-політичні діячі:

Діячі ОУН, пов'язані зі Стриєм:

Вахнянин Остап — засновник Закарпатського Пласту.

Військові діячі, пов'язані із Стриєм:

Спортсмени[править]

Стрийські спортсмени: Ганна і Марія Музичуки (шахи), Гордій Остапович (спортивне запам'ятовування) Олександр Зубріхін (бокс), Роман Романчук (бокс) та футболісти: Володимир Данилюк, Юрій Дубровний, Василь Кардаш, Сергій Сібіряков, Андрій Тлумак, Тарас Петрівський

Почесні громадяни міста[править]

Стрийські старости[править]

Цікаві факти[править]

Примітки[править]

  1. а б Гаврош Олександр. Вуйко Стрий. Старовинне галицьке місто очима закарпатського подорожувальника // Україна Молода. — 2009. — 8 лип.
  2. а б Все про прапор над Стриєм Сайт СГО «Новий Стрий»
  3. а б Стрий і Стрийщина Львівська газета
  4. Дрогобицько-Стрийська конурбаціяШаблон:Недоступне посилання goroda.blogsome.com
  5. а б в г д «Географія Стрийщини», Євстахій Сакаль, Щедрик -Стрий, 2005 р., ISBN 966-7378-56-X
  6. Prochaska A. Historja miasta Stryja. — Л. — 1926
  7. а б в Атлас Стрийщини, Стрий, «Щедрик», 2006, ISBN 966-7378-56-X
  8. а б в г д е ё ж з UKRAINE historical demographical data of the urban centers populstat.info
  9. Історія міст і сіл УРСР, К., 1968.- С. 793
  10. а б в г д е «Стрийщина» (книга 1), сторінки історії, Щедрик — Стрий, 2009 р., ISBN 978-966-15-2401-8
  11. а б Всеукраїнський перепис населення Державний комітет статистики України
  12. а б в Статистичний збірник «ЧИСЕЛЬНІСТЬ НАЯВНОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ на 1 січня 2011 року»
  13. Статистичний збірник «ЧИСЕЛЬНІСТЬ НАЯВНОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ на 1 січня 2012 року»
  14. Стрийщина: історично-мемуарний збірник 1. Нью-Йорк: НТШ. 1990. pp. 77–78, 83. 
  15. Tarłowie (01) Шаблон:Webarchive Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  16. Василь Верига. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX ст.). — Львів: Світ, 1996. — 448 с.— С. 179—180. ISBN 5-7773-0359-5
  17. Dz.U. 1926 nr 3 poz. 18 Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 30 grudnia 1925 r. o zmianie granic gminy miejskiej Stryj w powiecie stryjskim.Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  18. Руккас А. Польсько-радянська війна 1939 // Шаблон:ЕІУ
  19. https://eleven.co.il/diaspora/communities/13958/
  20. Указ ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР «Про віднесення в підпорядкування обласних (промислових) Рад депутатів трудящих міських поселень Української РСР»
  21. В Стрию демонтували пам'ятник радянському солдату
  22. Українське проводове мовлення www.proradio.org.ua
  23. Філія Української авіаційної транспортної компанії "Аеропорт «Львів-2» Шаблон:Webarchive веб-сайт УКРАЇНА СЬОГОДНІ
  24. Про ЛЕОНІ Ваерінг Системс УА ГмБХ
  25. Західноукраїнська філія Міжнародного центру нейрохірургії Офіційний сайт Міжнародного центру нейрохірургії
  26. а б Стрий мистецький Офіційний сайт Стрийської міської ради
  27. XVI Всеукраїнський фестиваль української пісні «Цвіт папороті» Офіційний сайт Стрийської міської ради
  28. Сайт Стрийської міської Централізованої бібліотечної системи
  29. Вікі любить пам'ятки (статистика районів і міст)
  30. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 71. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  31. Подаруй коханій поїздку на курорт + Карпати на вихідні!
  32. 100-річчя Ярослава Стецька
  33. 1911 — 2011: Славетна історія галицького клубу
  34. Славетній галицькій футбольній команді «Скала» (Стрий) — 100 років
  35. Команда «Стрий-Бізнес» — чемпіони України 2010 року
  36. "Команда «Стрий СТК ТСОУ» — чемпіони України 2011 року". Archived from the original on 12 жовтень 2011. Retrieved 15 жовтень 2011.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  37. Стрий стане євростолицею автомодельного спорту
  38. "Кубок Європи з автомодельного спорту". Archived from the original on 12 жовтень 2011. Retrieved 15 жовтень 2011.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  39. Спорт у Стрию Офіційний сайт Стрийської міської ради
  40. а б в г д е ё ж з и й Міста побратими Офіційний сайт Стрийської міської ради
  41. а б в г д Співробітництво міст України та Польщі
  42. "Побратимські стосунки між містами та регіонами України та Німеччини". Archived from the original on 6 березень 2012. Retrieved 21 січень 2012.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  43. Культурна й гуманітарна співпраця міст України та Великої Британії
  44. "Cooperation between the regions and twinning between the cities of Ukraine and Canada". Archived from the original on 6 липень 2011. Retrieved 21 січень 2012.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  45. Володимир Січинський «Львівський ренесанс» www.ji.lviv.ua
  46. Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Стрия» Степану Бандері (посмертно) Офіційний сайт Стрийської міської ради
  47. Вночі з 23 на 24 грудня померла Оксана Бандера newzz.in.ua
  48. Рішення № 440 від 09.12.2009 Офіційний сайт Стрийської міської ради
  49. Завозін Ігор Творче об'єднання «Арт — Простір»
  50. Михайлу Мандрику присвоїли звання «Почесний громадянин міста Стрия» zik.ua
  51. Хто є Почесним громадянином Стрия? guru.ua
  52. "Pileccy (01)". Archived from the original on 19 жовтень 2013. Retrieved 10 березень 2014.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  53. Сколівщина під польською займанщиною та габсбурзьким орлом
  54. Onomastica: Випуски 1 - 14 Читати на Google Books
  55. Вісник Академії наук Української Радянської Соціалістичної Республіки, Випуски 1 — 12, Видавництво Академії наук Української РСР, 1957 Читати на Google Books
  56. Биография Калашников Михаил Тимофеевич persona.rin.ru
  57. Україна Генріха Белля

Джерела[править]

Шаблон:Вікіпосилання

Література[править]

Посилання[править]

Шаблон:Населені пункти Львівської області Шаблон:Історичні місця Львівської області Шаблон:Стрий

Категорія:Міста Львівської області Категорія:Районні центри Львівської області Категорія:Міста обласного значення Категорія:Населені пункти з історичною єврейською громадою Категорія:Надпопулярні статті Категорія:Засновані 1385 Категорія:1385 в Україні Категорія:Виборчий округ 126