Степ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску
  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Hatnote

Поширення степів у світі, показано жовтим та жовтогарячим (субтропічні степові масиви)

Файл:Flag colors.jpg
Український степ.

Монгольський степ Степовий тюльпан — типовий ефемер степу. Казахстан Бабак — типовий представник тваринного світу степів Лощина на просторах центральноукраїнських степів, у межах Кіровоградської області Половецькі баби Степ в Криму.

Степ — біом помірного поясу, для якого характерне майже повсюдне поширення трав'янистої, в основному злакової рослинності на чорноземних і каштанових ґрунтах[1].

Генезис[править]

Природними передумовами утворення степів є поєднання кліматичних і біологічних факторів. Клімат має поєднувати зволоження достатнє для росту трав з недостатнім зволоженням товщі ґрунту, що не дає розвиватися деревам. Подібні умови складаються за нечастих або ж нетривалих дощів. Головним біологічним фактором є наявність великої кількості пасовищних тварин, які настільки активно об'їдають рослинність, що подібний тиск витримують лише трави. Тобто розуміння степу як місцевості де дерева взагалі не ростуть є неправильним. Антропогенний вплив протягом тисячоліть, а саме випас тварин та вирубка лісів призвели до значного розширення степової зони. Сучасні дослідження свідчать, що наприклад в Україні степи є виключно антропогенними і розвинулися починаючи з 3 тисячоліття до н. е. До того часу зона лісостепу доходила безпосередньо до чорноморського узбережжя. «Сучасного» вигляду степи набули в перші сторіччя н. е. Невеликі заповідні ділянки українського степу без впливу людини та без пасовищних тварин заростають кущами та деревами втрачаючи власне степовий вигляд.

Клімат[править]

Клімат помірно континентальний. Степова зона має найбільші теплові ресурси. Безморозний період триває до 220 днів. Середні липневі температури зростають у південному напрямі від +21,5 °C до +23 °C. Річні суми опадів зменшуються від 550 мм на півночі до 400 мм — на півдні. Характерною особливістю для степу є висока випаровуваність.

Ґрунти й рослинність[править]

Для степів типовими є трав'яні угруповання, в складі яких переважають ксерофіти, зокрема в євразійському степу ковили, типчаки, житняки, келерії, тонконоги, з домішкою кореневищних злаків та посухостійкого різнотрав'я на чорноземних і каштанових ґрунтах[1].

Типи степів[править]

Розрізняють два види степів:[2]

  • Помірний степ, або так званий «справжній» степ, що розташований в континентальних районах світу.
  • Субтропічний степ — маючи засухостійку рослинність, розташований в найпосушливіших районах середземноморського типу клімату. Зазвичай короткий дощовий період.

Своєрідні типи степів — чагарниковий степ і альпійські луки.

Степ помірного поясу[править]

Найбільша у світі зона степів, називається «Великий Степ», знаходиться на південному заході Росії і сусідніх країн Центральної Азії, що тягнеться від румунської Добруджі через Україну на заході через Туркменістан, Узбекистан і Казахстан до хребтів Алтаю, Копетдагу і Тянь-Шаню.

Центральна Анатолія в Туреччині, та Паннонійська рівнина Європі є холодним степом.

Інший великий терен степу — прерія — розташований в центральних штатах США й Західній Канаді. Степ Високих рівнин знаходиться в найзахіднішій частині регіону Великих рівнин, Чаннелед скрабленд в південній частині Британської Колумбії і штату Вашингтон[1].

У Патагонії Південної Америки також переважають степи. Відносно невеликі терени степу можна знайти у внутрішній частині Південного острова Нової Зеландії, а також в Угорщині (пуста).

Український степ[править]

Докладніше: Український степ

В Україні степ збігається приблизно з Південною Україною, крім Кримських гір, та їх продовженням на південний схід — Передкавказзям. Степ займає майже 300 000 км² (40 %) української суцільної етнічної території і 460 000 км² (48 %) всіх українських земель. Степ майже цілком розораний, залишки колишньої рослинності збереглися у заповідниках і частково на схилах балок і долин річок. Відомими збереженими ділянками степової рослинності є Хомутовська цілина — частина Українського державного степового заповідника та Асканія-Нова.

Субтропічний степ[править]

В Європі, деякі середземноморські райони мають степову рослинність, такі як центральна Сицилія та центрально-східна Іспанія, особливо на південно-східному узбережжі (Мурсія), а також місця розташовані в дощовій тіні, на кшталт Сарагоси. В Азії це пустеля Тар на півострові Індостан, в Австралії — між хребтами Масгрейв (даунленди)[1]. В Південній Африці — Драконові гори (гірський велд)[1]. У Північній Америці це перехідна область між зонами з середземноморським кліматом і справжніх пустель, такі як Ріно, штат Невада, і внутрішня частина Каліфорнії. У Південній Америці — теплі степи пампи[1].

Тропічні луки і чагарники[править]

Серед інших терен де випаровування в півтора рази більше за опади і за складом флори можна назвати Сахель в Африці і Сертао в північно-східній Бразилії.

Див. також[править]

Примітки[править]

Література[править]

  1. Шаблон:Публікація
  2. Докучаев В. В. «Русский чернозем» (1883). Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  3. Докучаев В. В.«Наши степи прежде и теперь». СПБ., 1892. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  4. Бекетов А. «География растений» (1896). Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  5. Гризебах «Растительность земного шара» (переклад та зауваження А. Бекетова, 1874).
  6. Костычев «Почвы черноземной области» (1886). Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  7. Измаильский «Влажность почвы» (1894). Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  8. Танфильев «География растений» (1900). Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  9. Танфильев «Пределы лесов на юге России» (1894). Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  10. Танфильев «Доисторические степи Европеййской России» (1896). Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  11. Воейков «Климаты земного шара». Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  12. Рупрехт «Геоботанические исследования о черноземе» (1866). Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  13. Коржинский «Предварительный отчет о почвенных и геоботанических исследованиях 1886 года» (1887). Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  14. Коржинский «Северная граница черноземно-степной области восточной полосы Европейской России» (2 ч. и приложение 1888 — 1891 года). Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  15. Вальтер Г., Алехин В., Основы ботанической географии. М.—Л., 1936. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  16. Растительный покров СССР. М.—Л., 1956. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  17. Richhofen, «China» (т. I). Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  18. Nehring, «Ueber Tundren und Steppen der Jetzt- und Vorzeit» (1890). Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  19. Kerner, «Das Pflanzenleben der Donauländer» (1863). Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  20. Woenig, «Die pusztenflora der grossen ungarischen Tiefebene» (1899). Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  21. Whitney, «Climatic changes» (3 т., 1880—1882). Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  22. Weaver J. Е., North American prairie. Lincoln, 1954. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  23. Weaver J. Е., Albertson F. W., Grasslands of the great plains. Lincoln, 1956. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info

Посилання[править]

Шаблон:Sister Категорія:Посилання на категорію Вікісховища відрізняється від властивості Вікіданих

Шаблон:ВП-портали

Категорія:Біоми Категорія:Природні зони