Словенія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:Картка Країна

Респу́бліка Слове́нія (словен. Republika Slovenija)  — країна на півдні Центральної Європи. За офіційними оцінками, населення в 2019 році становить близько 2,08 млн жителів (33-є місце в Європі), а площа — 20 273 км² (38-е місце в Європі). Любляна — столиця і єдине місто з населенням більше 100 тис. жителів.

Країна знаходиться на перехресті важливих європейських культурних і торгових шляхів і має сухопутні межі з Італією на заході, з Австрією на півночі, з Угорщиною на північному сході і з Хорватією на південному сході, а на південному заході має вихід до Адріатичного моря. Має переважно гірську місцевісць з континентальним кліматом за винятком Словенського Примор'я з середземноморським кліматом і північного заходу з Альпійським кліматом. Крім того, на території частково розташовані Динарське нагір'я і Середньодунайська низовина. Країна характеризується значним біологічним різноманіттям і багата на водні ресурси, маючи щільну річкову мережу, водоносну систему і значні карстові підземні водотоки.

Історично нинішня територія Словенії була частиной різних держав, включаючи Римську імперію, Візантійську імперію, Каролінгську імперію і Священну Римську імперію, Габсбурзьку монархію, Венеціанську республіку, Іллірійські провінції Наполеона І під французьким керівництвом, Австрійську імперію і пізніше Австро-Угорщину. У жовтні 1918 році вперше реалізували своє право на самовизначення, ставши одними із засновників Держави Словенців, Хорватів і Сербів. У грудні 1918 року вони обʼєдналися з Королівством Сербія в Королівство Сербів, Хорватів і Словенців (перейменоване в 1929 році в Королівство Югославія).

Під час Другої світової війни (1939—1945) територія Словенії була окупована і анексована Німеччиною, Італією і Угорщиною, а невелика територія перейшла до Незалежної Держави Хорватії, нацистської маріонеткової держави. У 1945 році Словенія стала членом-засновником Федеративної Народної Республіки Югославії, перейменованої в 1963 році на Соціалістичну Федеративну Республіку Югославію. У перші роки після Другої світової війни держава відпочатку була союзником зі Східним блоком, але ніколи не підписувала Варшавський договір, і в 1961 році стала одним із засновників Руху неприєднання.

В червні 1991 року після введення багатопартійної представницької демократії Словенія стала першою республікою, що відділилася від Югославії й оголосила суверенітет і незалежність. Після цього в країну було введено Югославську армію і почалась Десятиденна війна, яка закінчилась підписанням Бріонської угоди за посередництва ЄС. 2004 року вступила до НАТО та ЄС, а 2007 року стала першим членом Єврозони з колишніх комуністичних країн. 2010 року приєдналася до Організації економічного співробітництва та розвитку — асоціації розвинених країн з високим доходом громадян.

Етимологія[править]

Назва Slovenija походить від етноніма «словени» — праслов'янської форми етноніма «слов'яни», тобто означає «земля словен»[1]. Етимологія етноніму «слов'яни», за оцінками ряду лінгвістів, нез'ясована[2].

Офіційною назвою держави в 1945—1946 роках було «Федеральна Словенія» (словен. Federalna Slovenija), в той час — одна з країн СФРЮ. 20 лютого 1946 року «Федеральна Словенія» була перейменована в «Народну Республіку Словенію» (словен. Ljudska republika Slovenija), яка, в свою чергу, 9 квітня 1963 року в «Соціалістичну Республіку Словенію» (словен. Socialistična republika Slovenija). 8 березня 1990 року Словенія видалила приставку «Соціалістична» зі своєї назви, ставши «Республікою Словенія», а 25 червня 1991 року здобула незалежність.

Географія[править]

Топографічна карта Словенії Словенське узбережжя з скелями Країна розташована між Альпами, Адріатичним морем і Панонською низовиною, межує з Італією, Австрією, Угорщиною та Хорватією. Словенія розташована між 45° та 47° північної широти, а також 13° та 17° східної довготи.

Словенія знаходиться в Альпійсько-Дунайському регіоні Центральної Європи. Виділяють чотири основні географічні регіони: на північному заході знаходяться Альпи (Юлійські, Кам'янсько-Савінський хребет, хребет Караванке, що займають 42 % території), на північному сході — Паннонська (Середньодунайська) низовина (28 %), на півдні — Динарське нагір'я (21 %), що включає карстове плато Карст, що дало назву рельєфу такого типу, на заході — Середземноморське узбережжя (Адріатичне море, 9 %). Альпійський пейзаж Площа 20 273 км². Площа суші: 20, 151 км². Площа водного простору: 122 км². Найвища точка — вершина гори Триглав (2864 м), найнижча — узбережжя Адріатичного моря — 0 м.

Клімат на більшій частині півночі помірно-континентальний, середня температура січня 0 … -2 ° С, липня +19 … 21 °C. Опадів 800—1200 мм, в горах місцями понад 3000 мм/рік. Гора Триглав Більше половини території займають букові, дубові, хвойні ліси, в горах — альпійські луки, Примор'я — маквіс, на плато Карст — степова рослинність.

Рельєф[править]

Рельєф гористий. Словенії сягає східна арка Юлійських Альп[3], яка переходить у мальовничий куполоподібний масив лісів — Похор'є.

Найвища вершина країни — гора Триглав (2 864 метри). Герб Словенії являє собою щит з вузькою червоною облямівкою в підставі і з боків, в блакитному полі якого двічі хвилясто вирізана срібна фігура, що є символічним зображенням гори і Адріатичного моря.

Річки і водойми[править]

Найбільші річки: Сава і Драва.

Історія[править]

Слов'янські пращури сучасних словенців осіли на території країни в VI сторіччі від Р. Х. В VII сторіччі вони заснували Карантанію, яка була однією з перших слов'янських держав. В 745 році Карантанія в обмін на військову допомогу визнала протекторат з боку франків, зберігши при цьому формальну незалежність до свого розпаду в 1180. Вплив франків сприяв поширенню християнства серед словенців.

Близько 1000 року було написано Brižinski spomeniki, перший письмовий документ словенською мовою. В XIV сторіччі територія сучасної Словенії підпала під владу Габсбургів і згодом увійшла до складу Австро-Угорщини. Словенію було розділено на три провінції: Краньську, Горишку і Штаєрську.

Перенаправлення торгових шляхів і Тридцятирічна війна у XVII сторіччі спричинили економічний занепад Словенії, але в XVIII сторіччі господарський розвиток знов активізувався: промислове виробництво збільшилось.

В 1809—1813 роках велика частина Словенії входила до складу Іллірійських провінцій. В XIX сторіччі, особливо під час Революції 18481849 рр., в Словенії розпочинається національний рух (центр — Крайна). Проголошення держави словенців, хорватів та сербів на конгрес-сквері в Любляні 20 жовтня 1918 р. У 1918 році розвалилась Австро-Угорщина, в результаті чого Італія окупувала області Приморську і Істру, а також частину Далмації. Частина словенських земель, що залишилась, увійшла до Королівства сербів, хорватів и словенців, яке в 1929 було перейменовано в Королівство Югославія.

В 1941 році після окупації Югославії державами Осі, Італія анексувала територію до Любляни — Провінція Любляна, а Німеччина — решту території з містом Марибор.

Після Другої Світової війни Словенія увійшла до складу соціалістичної Югославії, що було проголошено 29 листопада 1945. Від Італії до Словенії було приєднано території Обална-Крашка і Горишка. Розташування Словенії в Соціалістичній Федеративній Республіці Югославії Згідно з референдумом, Словенія проголосила незалежність від СФРЮ 25 червня 1991 р.

Незалежність[править]

Війна в Словенії (один з військових конфліктів війни, що почалася при розпаді Югославії) тривала десять днів. В ході 72 бойових контактів втрати Югославської армії склали 45 убитими, 146 пораненими, при цьому 4 693 військовослужбовців і 252 співробітника федеральних служб були взяті в полон. Втрати словенських сил самооборони — 19 убитих (9 комбатантів, інші — цивільні особи) та 182 поранених. Також загинули 12 громадян іноземних держав, в основному водії на службі міжнародних транспортних компаній. Був виведений з ладу 31 танк (включаючи спалені і пошкоджені), 22 транспортні бронемашини, 172 транспортних засоби і 6 літальних апаратів.

У грудні 1991 року прийнята нова конституція, пізніше в 1992 році відповідно до законодавства розпочався процес роздержавлення і приватизації. Члени Європейського Союзу визнали Словенію як незалежну державу 15 січня 1992, і Організація Об'єднаних Націй прийняла її в свій склад 22 травня 1992.

Словенія отримала членство в ЄС у 2004 році. Словенія приєдналася до Європейського союзу 1 травня 2004 р. Словенія має одного комісара в Європейській Комісії, і сім словенських парламентаріїв були обрані до Європейського Парламенту на виборах 13 червня 2004 р. У 2004 р. Словенія також вступила в НАТО. Словенії згодом вдалося відповідати Маастрихтським критеріям, і тому країна приєдналася до єврозони (перша перехідна країна, що зробила так). Станом на 1 січня 2007 р. вона була першою посткомуністичною країною, що головувала в Раді Європейського Союзу протягом перших шести місяців 2008 р. 21 липня 2010 р. вона стала членом ОЕСР.

Пізніше було висловлено розчарування вітчизняними соціально-економічними елітами на муніципальному та національному рівнях під час словенських протестів 2012—2013 рр., яким передували невеликі протести 15 жовтня 2011. У зв'язку з відповіддю провідних політиків до заяв, зроблених Офіційною комісією з попередження корупції Республіки Словенія, юридичні експерти заявили про необхідність змін у системі, щоб обмежити політичне свавілля.[4]

На території Словенії відомо понад 600 різночасових городищ[5]. З них понад 70 % (450) збудовано протягом ранньозалізної доби.[6]

Адміністративний поділ[править]

Статистичні області Словенії

Словенія адміністративно розділена на 212 общин (словен. Občine). Общини є однією з форм місцевого самоврядування, які визначаються статтями з 138 до 144 Конституції Республіки Словенія.

З метою підтримки національної статистики Статистичним Бюро Республіки Словенія вся Словенія розділена на 12 статистичних регіонів:

  1. Горенський
  2. Горишка
  3. Засавський
  4. Корошка
  5. Споднєпосавський
  6. Нотрансько-крашка
  7. Обално-крашка
  8. Південно-Східна Словенія
  9. Подравський
  10. Помурський
  11. Савинський
  12. Осреднєсловенський

Також Словенія поділяється на 10 виборчих одиниць.

Традиційні регіони[править]

Традиційні регіони Словенії
1 Словенське Примор'я; Крайна:
2a
Верхня, 2b Внутрішня, 2c Нижня
3 Каринтія; 4 Нижня Штирія; 5 Прекмур'я

Традиційні регіони базувалися на колишній землях корони Габсбурги, які включали Крайну, Каринтію, Штирію, і Словенське Примор'я. Сильніше, ніж з Крайною в цілому, або зі Словенією як державою, словенці історично схильні ототожнювати себе з традиційними регіонами Словенське Примор'я, Прекмур'я і навіть традиційними підрегіонами Верхньої, Нижньої і меншою мірою Внутрішньої Крайни.[7]

Столиця Любляна була історично адміністративним центром Крайни і належала Внутрішній Крайні,[8] за винятком району Шентвіда, який знаходився в Верхній Крайні, а також там, де був кордон між територією приєднаною Німеччиною та італійською Провінція Любляна під час Другої світової війни.[8]

Найбільші міста[править]

Шаблон:Largest cities

Населення[править]

Річний приріст (2012) + 0,16 %. Народжуваність — 10,66 %. Смертність — 9,35 %. Сальдо міграції (+0,31, 2012 р). Сумарний коефіцієнт народжуваності — 1,592 народжень на жінку. (2012) Загальна тривалість життя: чоловіків — 76,96 років; Жінок — 82,89 року. (2012)

Зміни населення
Рік Населення ЗмінаШаблон:Historical populations/RowШаблон:Historical populations/RowШаблон:Historical populations/RowШаблон:Historical populations/RowШаблон:Historical populations/RowШаблон:Historical populations/RowШаблон:Historical populations/RowШаблон:Historical populations/RowШаблон:Historical populations/RowШаблон:Historical populations/RowШаблон:Historical populations/Row

Етнічний склад[править]

Етнічний склад: із загальної чисельності населення по перепису 2002

  • Словенці: 1 631 363 (83,1 %)
  • Серби: 38 964 (2,0 %)
  • Хорвати: 35 642 (1,8 %)
  • Босняки: 21 542 (1,1 %)
  • Угорці: 6 243 (0,3 %)
  • Албанці: 6 186 (0,3 %)
  • Македонці: 3 972 (0,2 %)
  • Чорногорці: 2 667 (0,1 %)
  • Італійці: 2 258 (0,1 %)
  • Незазначені і невідомі: 174 913 (8,9 %)

Станом на 1 січня 2013 в Словенії зареєстровано 2 058 821 жителя. Словенія займає 145 місце в світі за чисельністю населення. Середній вік населення 41,7 років. (Чоловіків — 40, жінок — 43).

Середня щільність населення становить 101,66 чоловік на км. Приблизно половина жителів проживає в містах, решта — в сільській місцевості.

Офіційна мова[править]

Офіційна мова словенська. Італійська має статус офіційної мови в деяких населених пунктах муніципалітетів Ізола, Копер і Піран, угорська в п'яти громадах. Також офіційний, хоча і більш низький статус, має циганська мова.

Словенська мова є південно-слов'янською мовою з писемністю на основі латинського алфавіту. Словенська мова має спільне коріння з хорватською і сербською мовами, але істотно від них відрізняється. У той же час, він має деякі риси, близькі до західнослов'янських мов, а також прислівнику російської мови. Словенська — одна з небагатьох слов'янських мов, що зберегла двоїсте число і супін. В даний час збереглося 49 діалектів словенської мови.

Релігія[править]

Згідно з переписом 2002 р. католики становлять 57,8 % населення, мусульмани — 2,4 %, православні — 2,3 %, протестанти — 0,8 % (Союз баптистських церков Словенії, Союз п'ятидесятницьких церков Словенії, адвентисти).

У 1992 році відбулося перше опитування Організації громадської думки словенців, згідно з яким 20 % повнолітніх словенців заявили, що вірили в «свого Бога» (39 % стверджували, що вірили в Бога як «життєву силу»). У 1997 році беззастережно віруючими вважалися 24 % опитаних (29 % дорослих громадян вірили в життя після смерті; 37,5 % визнавали існування Раю, а 24 % — існування пекла). Близько половини респондентів (57 %) сповідують якусь релігію і по цей день.

Політична структура[править]

Урядовий корпус та офіс Президента в Любляні Глава Словенії — президент, що обирається кожні 5 років. Виконавчу владу має президент і кабінет міністрів. Останній призначається парламентом.

Парламент складається з двох палат: Національної асамблеї (državni zbor) і Державної ради (državni svet). 90 депутатів: з них 88 — за пропорційною системою, а 2 місця — за мажоритарною системою для Словенсько-італійської та угорської громад. Державна Рада виконує функції верхньої палати. 40 депутатів, які обираються на п'ятирічний термін, представляють важливі економічні, структурні і національні групи суспільства. Парламент обирається кожні 5 років. Основними партіями парламенту є Словенська демократична партія і Ліберальна демократія Словенії.

Орган конституційного нагляду — Конституційний суд (Ustavno sodišče), вища судова інстанція — Верховний суд (Vrhovno sodišče), суди апеляційної інстанції — вищі суди (Višje sodišče), суди першої інстанції — земельні суди (Okrajno sodišče) і окружні суди (Okrožno sodišče), вищий орган прокурорського нагляду — верховна державна прокуратура (Vrhovno državno tožilstvo), вищий контрольний орган — фінансовий суд (Računsko sodišče).

Політичні партії[править]

Політичні партії Словенії:

Конституція[править]

Конституція була прийнята рівно через рік після проведення референдуму про незалежність Словенії від Югославії. За основу взято конституції Німеччини і Австрії, а також Баварії. Поправки до Конституції вносяться в формі конституційного закону, прийнятого 2/3 голосів Парламенту, крім того пропозицію про внесення змін до Конституції може бути винесено на референдум.

Встановлено, що загальновизнані принципи міжнародного права і міжнародні договори мають пряму дію на території Словенії (в зв'язку з вступом Словенії до Європейського союзу). Містить перелік основних прав (рівність перед законом, недоторканність людського життя, заборона катувань, захист особистої свободи, правила утримання під вартою, право на судовий захист, право на оскарження, презумпція невинуватості, забезпечення судового процесу, право на приватну власність і місцеве самоврядування). Значну увагу приділено захисту людської гідності.

Зареєстровані партнерства для одностатевих пар стали юридичними з 23 липня 2006 року. 3 березня 2015 року парламент Словенії прийняв закон про легалізацію одностатевих шлюбів, на користь законопроекту проголосували 51 депутатів, в той час як 28 були проти. Словенія є першою країною в Центральній Європі, першою країною в посткомуністичній Європі і першою слов'янською країною, яка легалізувала одностатеві шлюби.

Збройні сили Словенії[править]

Чисельність особового складу сухопутних військ — 9 550 осіб.

Культура[править]

Картина Івана Грохара Сівач відтворена на словенській монеті в 5 євроцентів (2007). Самим знаменитим письменником Словенії є Франце Прешерн (1800—1849), чиї ліричні поеми встановили нові стандарти для словенської літератури і допомогли пробудити національну самосвідомість. З часів Другої світової війни багаті словенські фольклорні традиції були втрачені, але існують спроби відродити національну культуру, наприклад, тріо «Трутамора Словеніка» виконує словенську народну музику, на початку 90-х рр. міжнародний конкурс баяністів виграла Алессандра Міначча, яка виконала словенські наспіви. У 1970-х рр. в країну прийшов музичний стиль, який до початку 1980-х рр. охопив всю Словенію (яскравий приклад — група Laibach з Любляни, Laibach — німецький варіант назви словенської столиці).

Постмодернізм в живописі та скульптурі висувався з 1980-х рр. групою «Neue Slowenische Kunst» і п'ятьма невідомими художниками, що працюють під псевдонімом «IRWIN». Багато споруд та площ в Словенії були створені архітектором Йоже Плечник (1872—1957). Люблянський університет. Ректорат університету знаходиться в історичному будинку (1902 рік) в центрі Любляни. У 1919 році був відкритий перший університет — Люблянський. Після були засновані університети в Мариборі (1975 рік), Копері (2001 рік) і Нові Гориці (2006 рік).

Кухня[править]

Prekmurska gibanica За даними, опублікованими MSN, кращою стравою словенської кухні є Краньська ковбаса. На офіційному рівні вона визнана «шедевром національного значення». Традиційне вживання риби. Багато страв запозичено у сусідніх країн: у Австрії — завітек (штрудель) і дунайський зрезек (віденський шніцель). Ньокі (картопляні галушки), ріжота і схожий на равіолі жіркроф — місцеві італійські страви. З угорської кухні були запозичені голаш і папрікаш (курча або яловичина). Поширені також шаруватий пиріг з м'ясом або сиром «бурек» (слово турецького походження), яблучний пиріг. Тут існує багато видів клецек, з яких штрукли (сирні галушки) — найпопулярніші. Традиційні страви краще пробувати в гостільнах — місцевих ресторанах. Приклад — «Говея юха» (goveja juha, суп з наваристого яловичого бульйону з довгою вермішеллю (rezanci — резанца), іноді з додаванням сиру пармезану, а також «Гобова юха» (gobova juha, суп з білими грибами). В Словенії виробляється біле і червоне вино, а також міцні напої, такі як «шнопс» (šnops), бренді, звані «жганье» (žganje), і популярні в Словенії марки пива — «Laško» (Лашко), «Union».

Свята[править]

Закон про державні свята і святкові дні в Республіці Словенії передбачає наступні свята та святкові дні:

  • 1 і 2 січня — Новий рік
  • 8 лютого — День Прешерна, культурне свято Словенії
  • 1 і 2 квітня — неділя і понеділок Великодня (дати для 2018 роки)
  • 27 квітня — День повстання проти окупації
  • 1 і 2 травня — День праці
  • 25 червня — Національний День
  • 15 серпня — Успіння Богородиці
  • 31 жовтня — День Реформації
  • 1 листопада — День поминання покійних
  • 25 грудня — Різдво
  • 26 грудня — День незалежності

Див. також[править]

Шаблон:Вікісховище

Примітки[править]

  1. Поспелов, Евгений (2002). Географические названия мира: топонимический словарь (второе, стереотипное ed.). Москва: Русские словари. ISBN 5271004465. OCLC 611927503. 
  2. Нидерле Л. Славянские древности. / Перевод с чешского Т. Ковалевой и М. Хазанова. Предисловие проф. П. Н. Третьякова. Редакция А. Л. Монгайта. — М.: Издательство иностранной литературы, 1956. — С. 42.
  3. "Юліанських Альп". Archived from the original on 2013-06-22. Retrieved 2012-12-5.  Check date values in: |access-date= (help)
  4. A Symposium of Law Experts. Political arbitrariness has gone wild
  5. Truhlar F. Gradišča utrjene naselbine v Sloveniji // AV. — 1981. — S. 530—538
  6. Б. Завітій. Історія досліджень городищ ранньозалізної доби в Словенії (за матеріалами словенської літератури) / Вісник Інституту археології Збірник наукових праць. — 2008, Вип.3.
  7. Repe, Božo (2003) Od deželana do državljana: Regionalni razvoj Slovencev v letih 1918—1991 Шаблон:Webarchive, Zgodovinski časopis, 3–4, Ljubljana.
  8. а б Mehle Mihovec, Barbka (19 березня 2008). "Kje so naše meje?". Gorenjski glas. Archived from [http: //arhiv.gorenjskiglas.si/article/20080319/C/303199950/kje-so-nase-meje the original] Check |url= scheme (help) on 12 липень 2019. Retrieved грудень 19, 2018.  Check date values in: |access-date=, |date=, |archive-date= (help)

Література[править]

  • Мартинов А. Ю. Словенія, Республіка Словенія // Шаблон:ЕІУ
  • Stanić, Stane, Slovenia (London, Flint River Press, 1994).
  • Oto Luthar (ed.), The Land Between: A History of Slovenia. With contributions by Oto Luthar, Igor Grdina, Marjeta Šašel Kos, Petra Svoljšak, Peter Kos, Dušan Kos, Peter Štih, Alja Brglez and Martin Pogačar (Frankfurt am Main etc., Peter Lang, 2008).
  • The World Book Encyclopedia of People and Places, O–S Oman to Syria (Chicago, World Book, 2011).

Посилання[править]

Шаблон:Розташування2 Шаблон:Словенія в темах Шаблон:NavboxesШаблон:Ac Шаблон:ВП-портали


Категорія:Слов'янські країни Категорія:Країни ЄС Категорія:Республіки Категорія:Країни Середземного моря Категорія:Центральна Європа Категорія:Держави-члени ООН