Північна Корея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:Картка Країна

Коре́йська Наро́дно-Демократи́чна Респу́бліка (КНДР; кор. 조선민주주의인민공화국, 朝鮮民主主義人民共和國, чосон мінджуджуий інмін конхваґук), неофіційно відома як Півні́чна Коре́я (кор. 북조선, пук чосон) — країна в Східній Азії. Розташована у північній частині Корейського півострова. Межує на півночі з Китаєм та Росією, а на півдні Південною Кореєю. На сході омивається Східним морем (Японським морем), на заході — Жовтим морем. Столиця — Пхеньян.

Географія[править]

Мапа країни.

Див. Географія КНДР, Геологія КНДР, Гідрогеологія КНДР, Сейсмічність КНДР.

Розташована У Східній Азії, межує на півночі з Китайською Народною Республікою, на півдні з Південною Кореєю, на північному сході із Росією, на сході омивається Японським морем, на заході — Жовтим морем. Має площу 120,538 км². Столиця — місто Пхеньян. Рельєф: широка прибережна рівнина на заході піднімається до гір, розділених глибокою долиною посередині.

Найвища точка країни — г.Пектусан (2,744 м над рівнем моря). Найнижча точка — Східне море (Японське море).

Природні ресурси — свинець, вольфрам, вугілля, цинк, графіт, залізна руда, мідь, золото, сірчаний та залізний колчедан, сіль, флюорит, можливість встановлення гідроелектростанцій.

Весняна сильна посуха, на зміну якій приходять дощі та повінь. Бувають буревії на початку осені.

Проблеми навколишнього середовища
Забруднення води, нерівномірне розповсюдження питної води, поширені захворювання, які передаються водними шляхами, надмірна вирубка лісів, ерозія та деградація ґрунтів. Хоча при цьому у КНДР майже немає забруднення повітря, адже у країні не розвинуті чорна та нафтопереробна галузі промисловості.

Історія[править]

У 1905 році Корея підпала під юрисдикцію Японської імперії, і у 1910 році Японська імперія повністю приєднала Корею до своєї імперії. Після капітуляції Японської імперії у 2-й світовій війні, Корея була окупована у 1945 році двома державами, які раніше оголосили стан війни з Японією, — СРСР зайняв північну частину країни, США зайняли її південну частину. Цей поділ мав тимчасовий характер, були плани щодо об‘єднання країни у майбутньому. У двох зонах впливу з часом відбулися заснування 2 різних урядів, — комуністичний північнокорейський та капіталістичний ліберальний уряд у південній частині.
15 серпня 1948 року південну частину Кореї проголошено Республікою Корея. У свою чергу північні комуністи проголосили північну частину країни Народною Демократичною Республікою Корея 9 вересня 1948. Жодну сторону не задовольняв такий розподіл країни, почались сутички, громадянська війна та Корейська війна, яка розпочалася нападом Північної Кореї на Південну.

Війна тривала до 1953 року і стала найкривавішим конфліктом після Другої світової війни. За Угодою про перемир'я, підписаною 27 липня 1953 року, Північну і Південну Корею розділяє військово-демаркаційна лінія, по обидва боки якої проходить демілітаризована зона загальною шириною чотири кілометри.

Офіційною ідеологією держави є ідеї чучхе, яку її творці — Кім Ір Сен та Кім Чен Ір визначають як «філософську ідеологію, в центрі уваги якої стоїть людина».

У липні 1972 року було підписано Спільну заяву Півночі і Півдня, в якій було зафіксовано головні принципи об'єднання: самостійно, без опори на зовнішні сили; мирним шляхом; на основі «великої національної консолідації». Об'єднання країни в Пхеньяні бачили шляхом створення конфедерації (Конфедеративна демократична республіка Корея) за формулою «одна нація, одна держава — дві системи, два уряди».

У 1991 році КНДР і Республіка Корея уклали Угоду про примирення, ненапад, співпрацю і обміни, в 1992 році прийняли Спільну декларацію про денуклеаризацію Корейського півострова. Солдати КНДР дивляться на солдатів Південної Кореї у Демілітаризованій зоні 13—15 червня 2000 року у Пхеньяні відбувся перший в історії міжкорейський саміт. За його підсумками голова Комітету оборони КНДР Кім Чен Ір і тодішній президент РК Кім Де Джун підписали Спільну декларацію Півночі і Півдня (15 червня), що нині розглядається як основоположний документ у питаннях об'єднання на довгострокову перспективу. У декларації, зокрема, мовилося про намір сторін добиватися об'єднання країни «силами самої корейської нації».

2-4 жовтня 2007 року у Пхеньяні пройшла друга міжкорейська зустріч на вищому рівні, за підсумками якої Кім Чен Ір і президент РК Но Му Хьон підписали «Декларацію про розвиток міжкорейських стосунків, мир і процвітання», що розвиває ідеї і принципи Спільної декларації 2000 року.

Характерною особливістю розвитку політичного діалогу Півночі і Півдня залишається нестабільність. При цьому міжкорейська економічна співпраця останніми роками розвивається достатньо стійко. Обсяг торгівлі між Північчю і Півднем у 2007 році склав близько 1,5 мільярдів доларів США. Найбільшими поточними проектами є Кимгансанська туристична зона, Кесонська промислова зона, з'єднання залізниць й автомобільних доріг Півночі і Півдня на східному і західному узбережжях. Крім того, Південна Корея надає Півночі значну економічну і гуманітарну допомогу. У 2007 році Пхеньян отримав від Півдня 400 тисяч тон рису на кредитних умовах.

На початку 2013 року британська газета «The Daily Mail» повідомила, що у КНДР почався голод, внаслідок якого загинуло близько 10 тисяч осіб, і зафіксовані випадки канібалізму[1].

Державний устрій[править]

Шаблон:Див. також Шаблон:Див. також ліворуч У державі одночасно існує й відсутня посада президента: ним довічно проголошений Кім Ір Сен[2], котрий помер 1994 року. Його син, Кім Чен Ір, довічно проголошений Генеральним секретарем Робітничої партії КНДР[3]. Він помер у 2011. Монумент ідеям Чучхе в центрі Пхеньяна Поточний очільник країни, Кім Чен Ин, займає спеціально створену для нього посаду Першого секретаря Робітничої партії КНДР[4].

Політична система Північною Кореї є прикладом зразкового тоталітаризму у класичному (за К. Марксом) варіанті крайнє азійської деспотії. КНДР є останньою після розпаду СРСР та комуністичного блоку досі нереформованою «комуністичною» країною. Формально Північна Корея вважається однопартійною республікою, але в дійсності нею самодержавно керує єдина особа — «вождь» та диктатор з клану Кімів (від 2012 року це Кім Чен Ин — онук засновника держави Кім Ір Сена та син його спадкоємця Кім Чен Іра). Згідно з Конституцією 2009 року КНДР — це «революційна і соціалістична» держава, що «керується у своїй діяльності ідеєю чучхе та ідеєю сонгун». Практичне керівництво країною виконує верхівка правлячої Трудової партії Кореї[5] Трудова партія Кореї має у своїх рядах приблизно 3 млн членів і домінує у всіх аспектах повсякденного життя Північної Кореї.

Зовнішня політика[править]

Святкування корейсько-китайської дружби Спочатку Північна Корея мала дипломатичні зв'язки лише з іншими комуністичними країнами. У 60-х і 70-х роках вона проводила незалежну зовнішню політику, встановила відносини з багатьма країнами, що розвиваються, і приєдналася до Руху неприєднання. Наприкінці 1980-х і 1990-х років її Шаблон:ФонШаблон:Як. Страждаючи від економічної кризи, держава закрила ряд своїх посольств. У той же час Північна Корея прагнула налагодити відносини з розвинутими країнами вільного ринку.[6] Внаслідок ізоляції її іноді називають «відлюдним королівством», терміном, яким спочатку називався ізоляціонізм в останні роки династії Чосон.[7]

У 2015 році Північна Корея мала дипломатичні відносини зі 166 країнами та посольства в 47 країнах.[6] Північна Корея продовжує мати міцні відносини зі своїми колишніми «соціалістичними» союзниками Південно-Східної Азії у В'єтнамі та Лаосі, а також з Камбоджею.[8] Більшість закордонних посольств, акредитованих у Північній Кореї, розташовані у Пекіні, а не в Пхеньяні.[9] Корейська демілітаризована зона з Південною Кореєю є найбільш сильно укріпленим кордоном у світі.[10]

Воєнна експансія[править]

Про створення ядерної зброї КНДР уперше відкрито заявила у лютому 2005 року. В 2000 році нею була отримана невелика кількість збагаченого урану. Пізніше почалося випробування балістичних ракет середньої дальності. 9 жовтня 2006 КНДР оголосила про успішне проведення ядерного випробування.

6 жовтня 2006 року члени Ради Безпеки ООН одноголосно схвалили заяву голови РБ, що закликає Північну Корею відмовитися від ядерних випробувань та негайно повернутися до переговорів у шестисторонньому форматі без попередніх умов. Проект заяви був підготовлений Японією. Саме вона взяла на себе ініціативу вироблення спільної позиції світових держав щодо північнокорейської загрози. Через мілітаризм держава опинилася у жорсткій ізоляції, США та ряд інших країн наклали на Північну Корею економічні санкції.

25 травня 2009 року КНДР знову провела ядерні випробування. У 2017 році Північна Корея заявила про успішне випробування водневої бомби[11]. 30 жовтня 2017 у КНДР засипався тунель для випробування ядерної зброї на полігоні Пунгері, унаслідок чого могли загинути 200 осіб.[12]

Адміністративний поділ[править]

Адміністративно КНДР складається з дев'яти провінцій, міста центрального підпорядкування Пхеньяну, повітів (міських районів), сіл (міських кварталів). Особливим адміністративним статусом володіють торгово-економічна зона «Расон» (район центрального підпорядкування), Кесонська і Кимгансанська спеціальні економічні зони, місто Нампхо (місто особливого підпорядкування у складі провінції Південна Пхьонан).

Мапа Код Назва абетка Хангиль абетка Ханча
Шаблон:North Korea Provincial level Labelled Map KP-01 Пхеньян (місто прямого підпорядкування) 평양직할시 平壤直轄市
KP-02 Пхьонан-Південь 평안남도 平安南道
KP-03 Пхьонан-Північ 평안북도 平安北道
KP-04 Чагандо 자강도 慈江道
KP-05 Хванхе-Південь 황해남도 黃海南道
KP-06 Хванхе-Північ 황해북도 黃海北道
KP-07 Канвон 강원도 江原道
KP-08 Хамгьон-Південь 함경남도 咸鏡南道
KP-09 Хамгьон-Північ 함경북도 咸鏡北道
KP-10 Янган 량강도 兩江道

КНДР — соціалістична держава. Вища державна посада — голова Комітету оборони. Найвищий військовий орган державної влади КНДР — Міністерство оборони. Законодавча влада здійснюється Верховним народним зібранням, виконавча — кабінетом міністрів.

Економіка[править]

Шаблон:Див. також Супутниковий знімок Корейського півострова уночі. 2012 рік. На противагу Південній Кореї, на частині Північної Кореї нічне освітлення більш рідке. Ця країна має найбільш ізольовану та проблематичну економіку, що планується верхівкою, тобто Трудовою партією Кореї[13]. Погодні умови, брак палива та техніки для цивільного вжитку, брак капіталовкладень у галузі промисловості окрім воєнної мають негативні наслідки для економіки Північної Кореї. З середини 90-х років країна офіційно визнала існування голоду. Світовим благодійним організаціям був відкритий доступ до раніше закритої країни задля допомоги голодуючим. За офіційними даними північно-корейської сторони у 1995 року від голоду загинули 220 тисяч жителів, за іншими неофіційними підрахунками число померлих наближається до 2-х мільйонів. Проте, за оцінками аналітиків з Peterson Institute for International Economics об'єм торгового обігу між Північною Кореєю і КНР у I кварталі 2012 р. досяг рекордного значення — $1, 4 млрд. На цьому фоні, згідно з попередніми оцінками, «в північнокорейській економіці збереглося позитивне сальдо платіжного балансу». ліворуч Валовий внутрішній продукт у 2002 році складався з таких основних секторів: сільське господарство 30 %, промисловість 34 %, послуги 36 %.

2005 рік продемонстрував такий розподіл робочих місць: сільське господарство 36 %, промисловість та послуги 36 %.

Основні галузі промисловості країни: воєнна, машинобудівна, електровиробна, хімічна, гірнича промисловість (видобуток залізної руди, вугілля, графіту, магнезиту, цинку, міді, свинцю, дорогоцінних металів), металургія, текстильна, харчова, туристична.

У 2004 році країна експортувала мінерали, металургійну продукцію, вироби різного вжитку, зброю та боєприпаси, текстиль, риболовне приладдя.

Партнерами з експорту у 2004 року були: Китай — 45,6 %, Південна Корея — 20,2 %, Японія — 12,9 %.

Того ж року статтями імпорту були паливо, вугілля, машини та механізми, текстиль, зернові.

Основні партнери з імпорту на 2004 рік: КНР — 32,9 %, Таїланд — 10,7 %, Японія — 4,8 %.

Див. також: Корисні копалини КНДР, Історія освоєння мінеральних ресурсів Кореї, Гірнича промисловість КНДР.

Транспорт[править]

Тепловоз М62, збудований у СРСР

У країні дуже поширеним є велосипедний рух, але навіть велосипед можуть дозволити собі не всі. Автомобіль має лише незначна частка населення, здебільшого через те, що в цій ізольованій країні є багато проблем із постачанням нафти.

Метро є лише у Пхеньяні. Характерними ознаками є повна відсутність реклами і своєрідне освітлення ескалаторів. У кожному поїзді має перебувати портрет Кім Ір Сена. Метро саме по собі невелике, проте найдешевше у світі: один жетон коштує лише 5 вон (це при курсі валют 1 долар≈1000 вон). Цікавим також є те, що, хоча двері у вагоні відкриваються автоматично, проте зачиняти їх потрібно самостійно (для цього на дверях є спеціальні ручки). До того ж, можна помітити вміння корейців вигадувати цікаві світильники.

Маршрутних таксі у КНДР немає, зате непогано розвинутим є тролейбусний рух. Що цікаво: пресів у корейців немає, тому всі тролейбуси виробляються вручну.

У Пхеньяні не працюють світлофори — замість них на вулицях стоять регулювальники, найчастіше жінки. Напевно, це зроблено для того, щоб забезпечити зайнятість і зробити місто привабливішим.

Зв'язок та комунікації[править]

Телекомунікаційна система країни доволі застаріла. Телефонні дроти здебільшого протягнуті лише до державних установ та організацій, а також до великих поштових офісів. На вулицях телефонів-автоматів і телефонних будок майже немає. Також деякі столичні готелі надають послугу міжнародних дзвінків за тарифом 1 хвилина = 4-5 євро (якщо хвилина неповна, то округлюється у більший бік). Можна використовувати телефон, телекс і факс у Центрі Міжнародного Зв'язку. У провінційних готелях міжнародний зв'язок є, проте там такої послуги туристам не надають.

Міжнародний код країни — 850. Міські коди: Пхеньян — 2, Хамгьон — 9, Чхонджин — 73. Усі номери, що починаються з 381, використовуються лише для міжнародних викликів, а ті, що починаються з 382 — тільки всередині країни.

У березні 2009 року Уряд Північної Кореї скасував заборону громадянам на користування мобільними телефонами. Мешканці Пхеньяна тепер можуть купити телефони і підключитися до оператора Koryolink, створеного разом із єгипетською телекомунікаційною фірмою. У 2012—2013 роках проникнення мобільного зв'язку в Північній Кореї зростає швидкими темпами. Станом на 2013 рік у Koryolink приблизно 2 млн абонентів.

Компанія SUNNET (KPTC, GSM 900), яка колись була єдиним постачальником стільникового обслуговування у КНДР, офіційно не підтримує роумінгу з іншими країнами. Проте поблизу Південної Кореї можна підключитися до її операторів. Також на Півночі (за сприятливих умов) можна підключитися до операторів російського Далекого Сходу і Китаю.

Інтернет та інші технології, пов'язані із мережами, розвиваються повільно, під наглядом державних спецслужб. Декілька інтернет-кафе у Пхеньяні (переважно у великих готелях) мають обмежений доступ до мережі.

Туризм та візовий режим[править]

Група корейських туристів. Позаду — Кимсусанський меморіальний палац. Через політичну ізоляцію туризм не дуже розвинений, проте громадянам інших країн в'їзд не забороняється. У КНДР туристів приваблює неосталінська атмосфера, будівлі і просто комуністичний спосіб життя. Приїжджають сюди здебільшого китайці, для яких, до речі, працюють спеціальні казино (КНР забороняє у себе казино, крім Макао) і молодь з пострадянських країн, яка хоче відчути життя у СРСР. Китайців також приваблюють дешеві, порівняно з китайськими, товари. Корейцям є чим здивувати туристів: від специфічного корейського вбрання до не менш специфічної корейської кухні. Для туристів спеціально виготовляють три сорти горілки: тростинна, женьшенева і, найдорожча, зі змією. Гірськолижний курорт біля міста Вонсан Якщо до країни хоче потрапити громадянин Південної Кореї, йому потрібно отримати дозвіл від посольств і Північної, і Південної Кореї (для громадян інших держав потрібний лише дозвіл посольства КНДР).

Бували випадки затримання американських туристів з метою отримання поступок за їхнє звільнення в ході візитів американських високопосадовців. Так у 2016 році американського студента Отто Вормбіра, який приїхав до країни як турист, було заарештовано і засуджено на 15 років трудових таборів за крадіжку політичного плакату в пхеньянському готелі «Янгакто».[14]

З часів СРСР діяла угода з Північною Кореєю щодо взаємних поїздок громадян, яку було пролонговано, тому громадянам України візи отримувати було не потрібно. 26 червня 2016 року Кабінет міністрів України розірвав угоду з Північною Кореєю щодо взаємних поїздок громадян. Основною причиною такого рішення став той факт, що Корейська Народно-Демократична Республіка не визнає суверенітет та територіальну цілісність України, оскільки уряд КНДР підтримав незаконну окупацію території Криму військами Російської Федерації. Відповідна заява була зроблена наприкінці 2014 року директором департаменту друку та інформації МЗС КНДР Чжон Дон Хаком.

Наразі, в'їзд в Північну Корею Громадянам України дозволяється тільки в складі офіційно організованих груп, тому візи також оформляються тільки на групу.

Демографія[править]

Етнічні групи: корейці — 99 відсотків, є невелика китайська діаспора. Корейська мова є державною.

Релігія[править]

Шаблон:Блок-графік У Конституції КНДР проголошено свободу релігії. Насправді ж, усі релігії були жорстоко придушені. Християнство від початків КНДР сприймалося корейцями як ворог комунізму. Тисячі християн були вбиті під час і після Корейської війни. В 1945 р. у Пхеньяні було 13 % християн (всього — 400 тис. на півночі Кореї). Більшість із них втекли на Південь. Церкви були розриті бульдозерами. У країні є офіційна ідеологія — чучхе. Також діють два протестантських храми, один католицький (не визнає влади Ватикану) і один православний.

Культура[править]

Фреска з пропагандою кіновиробництва Уся культура підвладна державі. У країні виготовляють кінофільми у стилі «соціалістичного реалізму з корейським відтінком». Виготовляються й мультиплікаційні фільми. За деякими джерелами північнокорейські мультиплікатори доволі часто виконують замовлення для європейських і американських студій. В останнє десятиріччя у КНДР нелегально потрапляють південнокорейська музика та фільми.

Національні свята
  • 16 лютого — День народження Кім Чен Іра, лідера КНДР;
  • 15 квітня — Свято сонця (День народження Кім Ір Сена, попередника Кім Чен Іра);
  • 9 вересня — День утворення КНДР (1948).
  • День народження наступника Кім Чен Іра.
Музика

Див. також[править]

Примітки[править]

  1. У КНДР почався голод і канібалізм. Шаблон:Webarchive Тві. 28.01.2013.
  2. Death Doesn't End Rule of Kim Il Sung, 'Eternal President'Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  3. Kim Jong-il made General Secretary for Eternity at North Korea ceremonyОбнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  4. Korean Workers’ Party (KWP)Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  5. Constitution of the DPRK
  6. а б Issue Brief: DPRK Diplomatic Relations
  7. N Korea: Tuning into the hermit kingdom
  8. Kim Yong Nam Visits 3 ASEAN Nations To Strengthen Traditional Ties
  9. "北 수교국 상주공관, 평양보다 베이징에 많아". Archived from the original on 29 квітень 2011. Retrieved 21 червень 2017.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  10. Koreas agree to military hotline
  11. Шаблон:Citation
  12. "Up to 200 feared dead as 'North Korean nuclear site collapses'". The Independent (in en-GB). 2017-10-31. Retrieved 2017-10-31. 
  13. "Втім, на початку серпня 2012 року стало відомо про започаткування «Нової системи економічного управління 28 червня», яка по суті означає відхід від строгої планової економіки". http://tsn.ua. Archived from the original on 2013-06-22. Retrieved 2012-08-09. 
  14. Затриманий у КНДР американець «зізнався» у ворожих діях // Голос Америки. — 29.02.2016.

Посилання[править]

Література[править]

Шаблон:Розташування2 Шаблон:КНДР у темах Шаблон:Navboxes Шаблон:Держави з обмеженим визнаннямШаблон:Ac

Категорія:Корея Категорія:Країни Азії Категорія:Республіки Категорія:Комуністичний режим Категорія:Держави-члени ООН