Плав'юк Микола Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:Державний діяч Шаблон:Однофамільці Микола Васильович Плав'юк (англ. Mykola Vasyliovych Plaviuk; 5 червня 1927[1][2][3], с. Русів, Снятинський повіт, Станіславівське воєводство, Польща — 10 березня 2012, Гамільтон, Онтаріо, Канада[4][2]) — український політичний і громадський діяч в еміграції, останній Президент УНР в екзилі (19891992), п'ятий Голова Організації українських націоналістів (19792012), визначний публіцист, співорганізатор та один з президентів СКВУ. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі[5].

Життєпис

Раннє життя

Народився Шаблон:ДН року в селі Русів, Снятинського повіту, Станіславського воєводства, Польської Республіки (нині Снятинський район, Івано-Франківська область, Україна). Навчався в Русівській публічній загальній та Снятинській середній школах. З 1941 року — в лавах юнацтва Організації українських націоналістів[6][7]. У 1943 році закінчив Снятинську державну торговельну школу. У 1944 році емігрував через Австрію до Німеччини.

Друга світова війна

За дорученням ОУН в березні 1945 року став у ряди 2-ї дивізії Української національної армії, яка формувалася в Берліні під командуванням полковника Андрія Долуди, аби перейти фронт і діяти в запіллі Червоної армії. Кінець війни застав в Західній Чехії, де дивізія потрапила до американців. Завдяки цьому знову опинився в Німеччині[8].

В еміграції

У 1946 році закінчив українську гімназію в Мюнхені, де викладав його майбутній тесть професор Володимир Бойко. З 1948 року — член «Пласту», з 1949 — член студентського ідеологічного товариства національного соціалізму «Зарево». Також у 1949 році закінчив Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, отримавши кваліфікацію економіста.

У 1950 році переїжджає до Монреалю, Канада, де стає активним членом української діаспори. У 1954 році закінчує Університет Конкордія. У 1956 році на з'їзді Українського національного об'єднання Канади Миколу Плав'юка було обрано заступником Голови Президії УНО, а у 1959 — Головою цього товариства. Висунув ідею створення громадського об'єднання під назвою Ідеологічно споріднені націоналістичні організації (ІСНО). У 1964 році на установчому з'їзді ІСНО був обраний першим Головою Проводу цього об'єднання.

З 1964 року — член Проводу українських націоналістів. У 1967 році був одним з організаторів першого Світового Конґресу Вільних Українців у Нью-Йорку. У 1973, на другому Світовому конґресі, обраний його першим віце-президентом, у 1978, на третьому з'їзді, став президентом СКВУ[9]. Після смерті Олега Штуля-Ждановича в 1977 році, коли ОУН очолив Денис Квітковський, обійняв посаду заступника Голови ПУН. З 1979 — Голова ОУН. У період з 1979 по 2010 обирався Головою ПУН ще 10 разів.

17-19 червня 1989, на X Сесії Української Національної Ради, що пройшла у місті Баунд-Брук (штат Нью-Джерсі, США), був обраний віце-президентом УНР в екзилі, а згодом після смерті Миколи Лівицького, президентом УНР в екзилі[8]. 14-15 березня 1992 Надзвичайна Сесія Української Народної Ради схвалила постанови, про передачу 24 серпня 1992 грамоти, заяви, президентської Відзнаки (клейнода-хрест гетьмана Івана Мазепи), президентських печатки і прапора останнім президентом УНР в екзилі Плав'юком Миколою Васильовичем першому всенародно обраному Президентові України Кравчуку Леоніду Макаровичу. Таким чином, незалежна Україна є прямою правонаступницею Української Народної Республіки[10][11][12].

У «Пласті» займав посади Крайового Коменданта Уладу пластунів-юнаків Канади, заступника Голови Головної Пластової Булави і Головного Булавного Уладу пластунів-сеньйорів. Належав до куреня Лісові Чорти.

18 травня 1993 року Миколі Плав'юку було надано українське громадянство[13]. Також був удостоєний ордена князя Ярослава Мудрого I (2007)[14] і II (2002)[15] ступенів, та ордена «За заслуги» III ступеня (1996)[16].

Проживав в Києві та Канаді. Помер 10 березня 2012 року у місті Гамільтон, Онтаріо, Канада[4][2][8]. Похований на Цвинтарі святого Володимира у Оквіллі[17].

Сім'я

  • Дружина: Бойко Ярослава Володимирівна
    • Син: Плав'юк Орест Миколайович
    • Син: Плав'юк Нестор Миколайович
    • Дочка: Плав'юк Уляна Миколаївна
    • Дочка: Плав'юк Оксана Миколаївна

Також має 9 онуків та 4 правнуків.

Нагороди

Україна

УПЦ КП

  • Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого

Пам'ять

  • Вулиця Миколи Плав'юка існує в деяких населених пунктах України.
  • Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 90 років з дня народження Миколи Плав'юка відзначалося на державному рівні[18].

Примітки

Шаблон:References

Джерела та література

Література

  • В. Крушинський. Плав'юк Микола Васильович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.:Парламентське видавництво, 2011. — с.558 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

Шаблон:Нормативний контроль Шаблон:Послідовність Президентів УНР Шаблон:Послідовність голів ОУН Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:УНР2 Шаблон:Провідники ОУН

Категорія:Уродженці Русова Категорія:Діячі ОУН Категорія:Діячі ОУН(М) Категорія:Президенти УНР Категорія:Пластуни Категорія:Випускники Мюнхенського університету Категорія:Світовий конгрес українців Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці Категорія:Померли в Онтаріо Категорія:Поховані в Канаді Категорія:Лауреати премії імені Івана Огієнка Категорія:Українці Канади Категорія:Борці за незалежність України у XX столітті

Категорія:Українські антикомуністи

  1. Керівні органи Організації українських націоналістів, Микола Плав'юк народився 5 червня 1925 року
  2. а б в Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  3. за іншими даними, 1927, див. Енциклопедія історії України, 8-й том, стор. 265—266
  4. а б Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  5. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  6. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  7. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  8. а б в Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  9. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  10. Ошибка цитирования Неверный тег <ref>; для сносок kleynod не указан текст
  11. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  12. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  13. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  14. а б Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  15. а б Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  16. а б Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  17. Цвинтар св.Володимира. Оквілл, Онтаріо. Канада. Ukrainian necropolis in Canada.
  18. Політика // Голос України. — Україна : Верховна Рада України, . — Шаблон:Бскор.