Панама

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску
  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Hatnote

Шаблон:Картка Країна Пана́ма (ісп. Panamá Шаблон:МФА2 Панама́), офіційно Респу́бліка Пана́ма — країна в Північній Америці на Панамському перешийку між Карибським морем і Тихим океаном, межує з Коста-Рикою на заході і Колумбією на сході; площа — 75517 км²; населення — 3,232 млн. (2005) (метиси 70 %, західні індіанці 14 %, нащадки європейців 10 %, індіанці 6 %); столиця — Панама.

З однієї з індіанських мов назву країни можна перекласти як «місце, де багато риби».

Панама є членом Організації Об'єднаних Націй та інших міжнародних організацій, таких як Організація Американських Держав, Асоціація латиноамериканської інтеграції, Група 77, Всесвітня організація охорони здоров'я та Рух неприєднання.

На початку 2012 року газета The New York Times в щорічному списку місць нашої планети, які варто відвідати в новому році, поставила Панаму на перше місце (на другому місці — Гельсінкі, на третьому — М'янма)[1].

Географія[править]

Докладніше: Географія Панами

Мапа Панами. Географічні координати — 9 00 N, 80 00 W.

Країна розташована на стратегічному Панамському перешийку, що поєднує Північну та Південну Америки. Рельєф крутий, нерівний, гори і рівнини.

Домінантою панамської географії є ​​центральний хребет гір і пагорбів, який утворює континентальний вододіл. Вододіл не є частиною великих гірських ланцюгів Південної Америки, і тільки поблизу колумбійського кордону знаходяться високогір'я (Серранія-дель-Дар'єн), пов'язані з системою Анд Південної Америки. Хребет, який формує вододіл, являє собою сильно розмиту арку, яка піднялася з дна моря і гірські вершини якої утворилися в наслідок вулканічної діяльності.

Гірський ланцюг вододілу біля кордону з Коста-Рікою має назву Кордильєра-де-Таламанка. Далі на схід він продовжується як Серранія-де-Табасара, а частину цього хребта ближче до нижнього сідла перешийка, де прокладений Панамський канал, часто називають Сьєрра-де-Верагуас. В цілому, гори між Коста-Рікою і каналом зазвичай згадуються географами як Кордильєра-Сентраль. Найвища точка країни — Вулкан Бару, 3 475 м. заввишки, знаходиться в провінції Чирикі, близ кордону з Коста-Рикою.

У районі кордону між Панамою і Колумбією майже непрохідні джунглі утворюють Дар'єнський розрив. У цьому місці переривається Панамериканське шосе, що пов'язано не стільки з технічними складнощами, скільки з діяльністю колумбійських наркоторговців і протестами екологів.

Клімат — морський, тропічний; висока вологість, хмарність; з травня по січень — сезон дощів, з січня по травень — сухий сезон.

Природні ресурси — мідь, деревина, креветки, гідроенергія, рибні ресурси тощо.

У цих місцях трапляються сильні урагани та лісові пожежі. Річки забруднюються сільськогосподарськими відходами, що шкодить рибним ресурсам. Непомірне вирубування тропічних лісів призводить до деградації землі, змиву родючого шару землі дощами, що, також, завдає шкоди панамському каналові.

Історія[править]

Докладніше: Історія Панами

Маршрути експедицій Бальбоа в Центральній Америці До появи на території нинішньої Панами іспанських конкістадорів тут жило понад 60 індіанських племен. На заході жили індіанці чибча-муїска, які займалися рибальством, полюванням, землеробством і ремеслами, в тому числі виготовленням керамічного посуду і золотих прикрас, на сході — каріби, які переважно займалися полюванням і рибальством, а на південному сході — чако.

1501 року Родріго де Бастідас відправився з Венесуели на захід в пошуках золота і став першим європейцем, який досліджував Панамський перешийок. Рік по тому Христофор Колумб відвідав перешийок і заснував поселення Санта-Марія-де-Белен у гирлі річки Белен, яке невдовзі було зруйновано індіанцями.

Подорож Васко Нуньєса де Бальбоа від Атлантики до Тихого океану 1513 року продемонструвала, що перешийок є найкоротшим шляхом між океанами, і Панама швидко стала важливим перехрестям іспанських колоній в Новому Світі. Золото і срібло доставлялося на кораблях з Південної Америки, потім перевозилося через перешийок і завантажувалося на кораблі, які слідували в Іспанію. Маршрут став відомий як Каміно Реал (Королівська дорога), хоча він був більш відомий як Каміно де Крусес (Дорога Хрестів) через велику кількість могил на цьому шляху. Панама перебувала під владою Іспанії протягом майже 300 років (з 1538 по 1821 рік) і стала частиною Віце-королівства Перу разом з усіма іншими володіннями Іспанії в Південній Америці.

Після здобуття незалежності від Іспанії 1821 року Панама входила до складу Колумбії. За підтримки США Панама у 1903 році оголошує незалежність від Колумбії. В період з 1904 до 1914 інженерними військами армії США було споруджено Панамський канал. Канал та земля навколо каналу віддається під контроль США.

Генерал Мануель Нор'єга, що правив країною з 1983, 1988 року був звинувачений США у зв'язках з наркомафією. У 1989 він оголосив перемогу опозиції на виборах недійсною, а себе лідером. Був оголошений стан війни з США, вторгнення США призвело до відставки Норьєги і передачі влади Гільєрмо Ендара.

Життя країни зосереджене навколо Панамського каналу, поруч з яким розташована і столиця. Основні політичні зусилля урядів країни у 20 ст. були направлені на те, щоб включити в її юрисдикцію зону Панамського каналу, що офіційно знаходилася під контролем США, і в 1979 ці зусилля нарешті увінчалися успіхом. Зона каналу площею 1432 км² і протяжністю 68 км, з населенням в 47 тисяч осіб, перетинає Панаму з північного заходу на південний схід, зв'язуючи Карибське море з Тихим океаном.

Адміністративний устрій[править]

Хмарочоси міста Панама

10 провінцій (provincias, в однині — provincia) та 3 автономні провінції (Комарки) та 2 автономні підпровінції (Корреґіменто), 79 дистриктів та 666 корреґіменто (адміністративно-територіальних одиниць нижчого рівня).

Державний устрій[править]

Тип державного устрою — конституційна демократія. Голова правління — президент Хуан Карлос Варела (з 1 липня 2014), віце-президент Ісабель Сен Мало (з 1 липня 2014).

Кабінет міністрів обирається президентом, президент з прем'єр-міністрами обираються загальним голосуванням кожні 5 років. Останнє таке голосування проводилося у травні 2014, наступне відбудеться у травні 2019 року.

Однопалатна Національна Асамблея(Asamblea Nacional)(зараз 78 місць, члени обираються кожні 5 років загальним голосуванням, з 2009 номер місць буде 71).

Верховний Суд (Corte Suprema de Justicia) (9 суддів призначаються на 10-річний строк).

Юридична система базується на цивільному кодексі, з переглядом законодавчих актів Верховним Судом.

Діє конституція від 11 жовтня 1972; реформи 1978, 1983, 1994,та 2004.

Мови країни[править]

Іспанська (офіційна), англійська 14 %,* — багато панамців розмовляє кількома мовами. Індіанські мови.

Економіка[править]

Панамський канал

Докладніше: Економіка Панами

Панама знаходиться на перехресті світових морських комунікацій, один з найбільших міжнародних торгово-фінансових центрів. Основні галузі промисловості: конструкційних матеріалів, нафтопереробна, рибна, цементна. Панама — велика транзитна країна, що обумовлено г.ч. Панамським каналом. Транспорт г.ч. автомобільний, морський, повітряний. У країні є 115 аеродромів. Сучасний аеропорт в місті Панама є теж важливим транзитним пунктом, що зв'язує Північну і Південну Америку.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]: ВВП — $ 8,8 млрд (понад 60 % — за рахунок транзитних транспортних операцій). Темп зростання ВВП — 4,1 %. ВВП на душу населення — $ 3200. Прямі закордонні інвестиції — $ 1,2 млрд. Імпорт — $ 4 млрд. (г.ч. США — 39,7 %; Японія — 9 %; Мексика — 4,9 %). Експорт — $ 3 млрд. (г.ч. США — 39,0 %; Швеція — 7 %; Коста Рика — 6,6 %; Іспанія — 5,4 %; країни Бенілюксу — 4,3 %). Витрати Панами на імпорт завжди перевищували прибутки від експорту. Панама ввозить сиру нафту, транспортні засоби і іншу промислову продукцію. Основні статті експорту — банани, креветки, цукор-сирець і нафтопродукти.

Див. також: Корисні копалини Панами, Історія освоєння мінеральних ресурсів Панами, Гірнича промисловість Панами.

Грошова система[править]

Панамська валюта — бальбоа була введена з 1903 року, після відділення від Колумбії. Однак на практиці бальбоа мало застосовується. Панама має власну чеканку, але як паперова валюта використовуються долари США. У Панамі карбуються монети максимальним номіналом в 5 бальбоа, а також 1 бальбоа і більш дрібні (з 1934 року курс бальбоа твердо прив'язаний до американського долара у співвідношенні 1: 1).

Етнічні групи країни[править]

Метиси (Mestizo) (мішані індіанці та білі європейці) — 70 %, індіанці та мішані (кариби) 14 %, білі європейці 10 %, корінні народи (індіанці) — 6 %.

Релігії країни[править]

Католики 70 %, протестанти 15 % (в основному чорношкірі вихідці з Вест-Індії), 4 % мешканців, головним чином вихідці з Індостану та Близького Сходу, — мусульмани.

Релігійні цінності та інтереси у політиці Панами представлені кількома партіями, найбільшими з яких є Народна партія (до 2001 року — Християнсько-демократична партія) та Соціально-християнський рух.

Природа[править]

Річки[править]

Майже 500 річок течуть по території Панами, 150 з них впадають в Карибське море, 350 — в Тихий океан. Здебільшого вони повноводні, не судноплавні. Багато з них беруть початок у вигляді швидких гірських струмків, звивистих в долинах, у гирлах вони утворюють прибережні дельти. Однак річка Ріо-Чагрес, басейн якої знаходиться в центральній Панамі, є однією з небагатьох широких річок, які володіють значним гідроенергетічним потенціалом. Центральна частина річки перекрита греблею Гатун і утворює озеро Гатун, штучне озеро, яке є частиною Панамського каналу. Озеро було створено в результаті будівництва греблі Гатун на Ріо-Чагрес у період з 1907 по 1913 роки. Після створення озеро Гатун було найбільшим водосховищем у світі, а гребля була найбільшою земляною греблею. Далі річка тече на північний захід в Карибське море. На Ріо-Чагрес також створені водосховища Кампо і Медден і побудовані гідроелектростанції, які забезпечують електроенергією територію колишньої зони каналу.

Ріо-Чепо, інше джерело гідроелектроенергії, є однією з більш ніж 350 річок, що впадають в Тихий океан. Ці тихоокеанські річки довше і повільніше, ніж ті, що на карибської стороні. Їх водозбірні басейни також більші. Одна з найдовших — Ріо-Туїра, яка впадає в затоку Сан-Мігель і є єдиною річкою країни, яка судноплавна.

Міжнародні відносини[править]

Панама як держава — власник Панамського каналу має розгалужені зв'язки з більшістю країн світу. Дипломатичні відносини з Україною були встановлені 21 травня 1993 р.[2]

Туризм[править]

Пляжний відпочинок в Панамі пропонує узбережжя, розташоване поруч з містом Панама. Пляжі: Горгона, Пунта-Чаме, Ріо-Мар, Санта-Клара. Відпочинок на островах Табога і Контадора, Коїба і Ігуана. Досить популярні курорти на островах архіпелагу Бокас-дель-Торо і острова Сан-Блас.

Найпопулярніші пляжі знаходяться в Національному парку Коїба, на островах Табога і Контадора. На острові Коїба розташований найбільший кораловий риф площею 135 га. Тут можна побачити найбільших мешканців морських глибин таких як: горбаті кити, дельфіни, різні види акул, риба-вітрильник, тунець. Карибське узбережжя популярне для дайвінгу на архіпелазі Бокас-дель-Торо. Тут спостерігаються групери, мурени, скати, різні види губок і коралів, анемони, акули і т. д. Також води архіпелагу, а саме острову Колон відмінне місце для заняття серфінгом. Тихоокеанське узбережжя для серфінгу пропонує хвилі і вітер о. Морро-Негрито, провінцію Лос-Сантос, пляжі Тета і Малібу, розташовані недалеко від Панама Сіті.

Примітки[править]

  1. The 45 Places to Go in 2012 // The New York Times — 6 січня 2012. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  2. Л. Д. Чекаленко. Зовнішня політика України: Підручник. Київ. «Либідь» 2006. 712с. с.48.

Література[править]

Шаблон:Вікіцитати1

Посилання[править]

Шаблон:Розташування2 Шаблон:Країни Карибського басейну

Шаблон:Північна Америка Шаблон:Нормативний контроль

Категорія:Країни Америки Категорія:Держави-члени ООН Категорія:Іспаномовні країни і території Категорія:Держави і території, засновані 1903