Москва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:Населений пункт Росії

  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Hatnote

Москва́ (рос. Москва, МФА[mɐˈskva]Категорія:Статті з транскрипцією)  — місто у Російській Федерації, що розташоване на річці Москва.

Столиця держави, одне з найбільших міст світу за населенням — 12 197 596 мешканців (2015)[1]. Займає площу 2510 км².

Місто федерального значення (окремий суб'єкт Російської Федерації), центр Московської області (до складу якої не входить)[2] і Московської агломерації[3], загальна кількість населення якої становить 16,8 млн осіб (17 місце у світі)[4].

Місто є культурним, урядовим, індустріальним, науковим і транспортим центром Росії. Розташоване у західній частині Російської Федерації. З кінця XV ст. до 1712, коли столицю перенесено до Санкт-Петербурга, стольне місто Московської держави, столиця Російської імперії (1728—1730); з 1918 — столиця РРФСР; в 1922-91 — столиця СРСР. Місто має свій герб і гімн. Місто-герой.

Місто обслуговують 5 аеропортів, 9 залізничних вокзалів, 3 річкові порти (є річкове сполучення з морями басейнів Атлантичного і Північного Льодовитого океанів). Від 1935 року в місті працює метрополітен.

Назва[править]

Шаблон:Див. також Перша згадка назви міста згадується в Іпатіївському літопису під 1147 р. у формі знахідного відмінка Шаблон:Lang-cu2 (Шаблон:Lang-cu2)[5]. Як вважають дослідники, слово «Москва» належало раніше до давньоруського типу відмінювання на *-ū-, називний відмінок якого закінчувався на Шаблон:Lang-cu2. Наприклад, Шаблон:Lang-cu2 (суч. брова), Шаблон:Lang-cu2 (суч. буква), Шаблон:Lang-cu2 (суч. кров), Шаблон:Lang-cu2 (суч. любов), Шаблон:Lang-cu2 (суч. свекруха), Шаблон:Lang-cu2 (суч. церква) і ін. Таким чином, найдавнішою формою топоніма мала бути незасвідчена в писемних пам'ятках форма *Москы. Уже в дуже ранню епоху форма називного відмінка даного типу відмінювання витіснилася формою знахідного. Для цієї стадії є засвідчені форми колишнього знахідного відмінка «Москъвь» і «Московь», звідки в іноземних мовах виникли назви типу англ. Moscow, нім. Moskau, фр. Moscou. Надалі тип відмінювання на *-ū- взагалі припинив своє існування: лексеми, які до нього належали, влилися в більш продуктивні типи на *-ĭ- (кров, любов) і *-ā- (буква, брова, бруква, смоква, ботва, плотва, церква, морква, свекруха, а також Москва). Узвичаєння варіанту «Москва» відносять до XIV століття[5].

У теперішній час загальнопризнаною є думка про вторинність назви міста стосовно гідроніма «Москва». Певність у цьому існувала здавна: ще в літературній пам'ятці кінця XVI — початку XVII ст. «Повѣсть о зачалѣ Москвы» повідомляється, що великий князь Юрій Володимирович повелів Шаблон:Lang-cu2[5]. Проте, в XVII—XVIII існувало кілька «кабінетних» етимологій, які намагалися пояснити назву міста як первинну (їхній огляд наводив І. Є. Забєлін)[5].

Ще до заснування города на Боровицькому пагорбі дещо західніше було розташоване село Кучково, назване так по імені власника, боярина Стефана Іванова Кучки. Нетривалий час назви «Москва» і «Кучково» вживалися паралельно, про що свідчить літопис під 1176 р. (Шаблон:Lang-cu2). Вихід з ужитку топоніма «Кучково» пов'язують зі стратою Кучки і відходом його земель до Долгорукого: у ті часи зв'язок назви селення з ім'ям власника був безпосереднім, тому стара назва втратила сенс[5].

Існують кілька гіпотез походження назви річки «Москва»: балтійська, слов'янська, фінська[6].

За найбільш переконливою гіпотезою, розробленою В. М. Топоровим, назва «Москва» має балтійську етимологію. Відоме, що район сучасної Москви лежав у східній частині розселення балтійського племені голядь, окрім того, балтійська етимологія з великою часткою ймовірності припускається і для багатьох інших гідронімів Московської області[5]. Згідно з нею, реконструйовані давні форми гідроніма: Mask-(u)va, Mask-ava чи Mazg-(u)va, Mazgava, що мають значення «дещо багнисте, сльотаве, мокре, в'язке». Оскільки в межах стародавнього міста Москви такий привід дали два місця — простір на низинних берегах річки Неглинки та особливо простір навпроти Кремля, за Москвою-рікою, що заливали весною водою, яка не висихала до середини літа, утворюючи цим болотисту місцевість — «смердюче багно»[7]. Проте, існує й інше тлумачення реконструйованих балтійських форм: аналогічно тому, як слов'янський корінь в'яз- означає не тільки багнистість (в'язнути), але й звивистість (в'язати, зав'язувати), таке ж двоїсте значення має і балтійський корінь mazg- (лит. mazgati — «мити», але mãzgas — «вузол»). Тому припускається і значення «звивиста», тим більш, що це підтверджується гідрографією: у межах міста коефіцієнт звивистості річки становить 2,2 (75 км довжини при 34 км відстані по прямій), на ділянці Лужники-Нагатіно він дорівнює 3,4 (14,4 і 4,2 км відповідно)[5].Тільки в межах міста Москви річка Москва робить 11 великих звивистих петель (не менше звивиста р. Москва у своїх верхів'ях, поблизу Можайська, і в середній течії, поблизу Звенигорода)[8][9].

Слов'янська етимологія підтримана або розроблена С. П. Обнорським, Г. А. Ільїнським, П. Я. Черних, Т. Лер-Сплавінським, М. Фасмером[10][11][12]. Згідно зі слов'янською гіпотезою, корінь *mosk- в праслов'янській мові означав «в'язкий, топкий» або «болото, вогкість, волога, рідина», причому існували паралельні дублетні утвори *mozg- і *mosk-. Те, що корінь Моск- за своїм значенням пов'язаний з поняттям «волога», підтверджується вживанням його в інших слов'янських і балтійських мовах: річка Москва на території Західної України (у 2016 перейменована на Сільський Потік), в словацькій мові зустрічається загальне слово moskva, що означає «вологий хліб в зерні» або «хліб, зібраний з полів в дощову погоду»; в литовській мові існує дієслово mazgati «мити, полоскати», а в латиській мові — дієслово mazgāt, що означає «мити». У сучасній російській мові цей корінь представлений словом промозглый — «сирий», «вогкий» (про погоду). Слабким місцем цієї гіпотези є те, що така велика річка навряд чи могла залишатися безіменною до приходу в ці землі слов'янських племен на межі I і II тисячоліть нашої ери[5].

Згідно з третьою версією, назва походить з фінно-угорської групи мов. Склад -ва означає «вода», «річка» або «мокрий», а основа моск- може мати значення «телиця, корова». За іншою версією, назва походить від фінно-угорського, а точніше мерянського, слова маскá, яке означає «ведмідь»[6]. Окрім того, відоме, що у верхній течії Москва мала назву Конопелька. У зв'язку з цим з'явилася ще одна гіпотеза: у мордовській мові коноплі називаються мушка, звідси реконструюють мерянське mosk з тим же самим значенням, отже «Москва» тлумачиться як «Конопляна»[5].

Згідно з книжковою легендою, назва річки походить від імені князя Мосоха, який кочував уздовж неї[13]. Академік Л. С. Берг, перебуваючи під впливом ідей М. Я. Марра, пов'язував гідронім з назвою народу мосхи[5]. Сучасною наукою ці й кілька інших аналогічних наївних версій не визнаються[5].

Історія[править]

Фіно-угорське населення території сучасної Москви належало до дяківської культури, предків літописного племені меря. Також у Підмосков'ї мешкало інше фіно-угорське плем'я — мещера і балтійське плем'я — голядь. З Х століття на території Москви існувало поселення слов'янського племені в'ятичі.

Точна дата заснування Москви невідома. Начебто перша літописна згадка про місто належить до 1147 року[14] і міститься в Іпатіївському літописі. 4 квітня 1147 року Юрій Долгорукий запросив сіверського князя Святослава Ольговича на військову нараду:

«Приди къ мьнѣ, брате, въ Московъ!».[15]

Через дев'ять років тут же, на кордоні свого князівства біля злиття Москви-ріки і Неглинної, Юрій Долгорукий вирішив збудувати град-фортецю[15]. І літописець записав:

«князь Юрий взыде на гору, и обозре с еѣ очима своими семо и овамо (туди і сюди), по обѣ стороны Москвы-рѣки и за Неглинною, возлюби села оные и повеле вскорѣ соделаты градъ малъ, деревянъ и нарече его Москва-градъ».[15]

У 1156 році на березі Москви-ріки на високому пагорбі виросла перша дерев'яна фортечна стіна — Московський Кремль.[15] Молода Москва була дальнім, глухим уділом Володимиро-Суздальського князівства.[15]

Поселення Москва виникло на місці хутора Кучкове боярина-купця Степана Івановича Кучки. «Москва […] на крові заснована, і на подив ворогів наших зробилася царством знаменитим. Вона довгий час іменувалася Кучковим» — писав М. М. Карамзін.[16]

Наприкінці XIII ст. Москва була незначним[17] поселенням, володінням молодших князів суздальської династії. До 1303 року князівство було дуже малим.

Своєму піднесенню Москва зобов'язана політиці ординських ханів, які вибирали серед заліських князівств збирача данини та провадили політику недопущення підсилення одного зі своїх васалів. Визначальним для подальшої долі Москви став період правління Івана Даниловича Калити (13251340), який допоміг хану Узбеку придушити Велике князівство Тверське.

У 1339 році Іван Калита на московському пагорбі будує новий Кремль (град), який охоплює увесь пагорб, і лише східний схил його, в напрямку до сучасної Червоної площі, залишається ще поза новими фортечними укріпленями.[15]

У другій половині XIV ст. формується радіально-кільцеве планування міста. Москва поширюється за межі річки, і до середини XIV ст. виростають нові райони: Занеглимення, Заяуззя, Заріччя, або Замоскворіччя[15].

У 1365 році Москва згоріла за дві години.[15]. 1367 була побудована перша білокам'яна фортеця, що займала місце Кремля. Внаслідок того, що у свій час з вапняку в Москві будували багато будинків — з того часу тому її і називають «білокам'яною».[18]

Під час правління Дмитра Донського Москва очолила боротьбу проти Золотої Орди, об'єднавши східноруські князівства, які здобули перемогу над татарами в Куликовській битві 1380 року.

В 1382 році Москву зруйнували війська Тохтамиша, але становище міста вже напряму не залежало від політики ханів, за московськими князями назавжди закріпилося Велике Володимирське княжіння, склалося територіальне ядро майбутньої Московської держави. Значення Москви посилюється перенесенням до неї митрополичої кафедри.

Протягом XIVXV ст. московська влада поширюється на сусідні князівства. 1478 було завойовано Новгород, 1485 — Твер.

Згідно з російською імперською історіографією, в 1480 році Москва звільнилась від Ординської залежності. Однак великі князі і дальше сплачували данину, тепер вже кримським ханам[джерело?]Категорія:Статті з твердженнями без джерел.

З 1485 по 1495 рр. в Москві проходять роботи зі спорудження нової кам'яної фортеці замість білокам'яних укріплень Дмитра Донського.[15] Новий Кремль являв собою правильний трикутник з 18 вежами, шість з яких були проїзними.[15] Від їх воріт через фортечний рів (або річку Неглинну) були перекинуті мости.[15] Будівництвом нового Кремля керували Марко Руфо і П'єтро Антоніо Соларіо з Мілана[15]. Побудована в той час фортеця — це і є нинішні стіни Кремля.[15]

Москва в XV—XVI столітті вже тягнеться довгою смугою (5 миль) вздовж берега Москви-ріки: будинки дерев'яні; майже всі доми мають при собі дерева, від чого рідкий город видається великим.[15] Біля найголовнішої частини граду впадає в річку Москва річка Неглинна, яка при впадінні утворює півострів, на краю якого споруджена фортеця.[15] Майже всі три частини міста омиваються двома річками, а інша частина оточена широким ровом з водою[15].

На початку XVI століття за стінами Кремля було викопано широкий рів, який з'єднав річки Неглинну і Москву, і нова фортеця перетворилась на справжній острів[15].

В XVI столітті Москву оточують ще трьома лініями укріплень; в 1534 році будують дерев'яно-земляні, а в 1535—1538 рр. — кам'яні стіни навколо примикаючого до Кремля Великого посаду, який отримав в той час іншу назву — Китай-город (назва, можливо, походить від слова «кита» — зв'язка тонких жердин, з яких у 1534 році було збудовано тут тимчасові укріплення)[15].

У XV—XVI ст. лише центральні вулиці Москви були замощені[15]. Замощування було виконано з колод (колодяна мостова)[15] (у той час у Львові, наприклад, брукування ринкової площі, головних вулиць міста завершили 1452 року, а всіх вулиць до 1487 року).

1547 Іван IV Грозний проголошує себе царем. Того ж року в Москві сталася сильна пожежа.[15]

У 1553 році в Москві було збудовано Друкарський двір[15], де в 1564 році Іван Федоров з помічниками випустив «Апостол» — першу книгу, яка вийшла в Москві із позначеннями місця і року друку[15].

1571 місто було захоплене кримським ханом Девлетом I Ґераєм. Осаджувати Кремль хан не наважився і пішов із безліччю полонених, за деякими даними, до 150 тисяч (від 10 до 80 тисяч москвичів загинули при нападі кримських татар). Значну частину міста було спалено[15]. Вцілів лише Кремль, де в церкві Успіння Богородиці перебував митрополит Кирило зі скарбницею[19]. Про страшне розорення Москви свідчить і папський легат Антоніо Поссевіно, який налічував в 1580 р. не більше 30 тисяч населення, хоча ще в 1520 році в Москві було 41 500 будинків і не менше 100 тисяч жителів[20].

В 1585—1591 рр. замість більш древніх укріплень, які охороняли слободи, було збудовано нову кам'яну стіну протяжністю близько 9 км.[15] Ця стіна, названа Білим Городом, або Цар-городом, огинала серпом Кремль і Китай-город (на його місці зараз Бульварне кільце).[15]

У 161012 рр. в Москві перебували війська Речі Посполитої, які були вигнані народним ополченням під проводом К. Мініна та Д. Пожарського. 1613 на московський престол обрано Михайла Романова.

1618 р. відбувся похід гетьмана Петра Сагайдачного на Москву. Українське козацтво під проводом гетьмана Петра Сагайдачного взяло участь у черговій польсько-московській війні. Окремі загони козаків захопили міста Ярославль, Переяславль, Романів, Каширу і Касимів. 11 жовтня 1618 року українсько-польські війська розпочали штурм Москви. Сам П. Сагайдачний був біля Арбатських воріт. Один з штурмових загонів розламав Острожну браму і козаки рушили туди, але несподівано гетьман наказав припинити штурм та відвів війська[21].

1712 Петро I переніс столицю Московської Держави до новозбудованого Санкт-Петербурга, але Москва залишалася важливим центром культури і торгівлі. 1812 протягом п'яти тижнів Москвою володів Наполеон, а перед відступом російська армія влаштувала велику пожежу, яка знищили три чверті міста.

Після Жовтневого перевороту В. І. Ленін 5 березня 1918 переносить столицю більшовицької Росії знову до Москви. З 1922 року вона стала також столицею СРСР. В грудні 1941 під Москвою були зупинені німецькі війська (див. Битва за Москву).

З 1991 року Москва — столиця Російської Федерації.

Шаблон:Див. також

Географія[править]

Розташування[править]

Москва розташована у центральній частині Східно-Європейської рівнини, у міжріччі Оки і Волги, приблизно на відстані 600 км від кордону з Україною, у зоні мішаних лісів. Природний рельєф зазнав суттєвих змін через інтенсивну забудову; виражені невисокі пагорби, що піднімаються над терасами р. Москви і її притоки р. Яузи. Річка Москва перетинає територію міста, утворюючи декілька закрутів. Долина річки має асиметричну терасну будову. Місто розташоване на висотах від 120 до 250 м над рівнем моря, його площа в межах московської кільцевої автодороги — 1045 км². Найдавніша частина Москви, в тому числі Кремль, розташована на лівому (північному) березі р. Москви. Основні бізнесові, комерційні й адміністративні райони розміщуються на північ і схід від Кремля. Місто має радіально-кільцеве планування, оточене лісопарковим поясом, що займає близько 1800 км².

Клімат[править]

Шаблон:Кліматограма

Клімат помірно континентальний, річна амплітуда температур 27,5 °C (середня температура січня −9,3 °C, липня +18,2 °C). Середня річна кількість опадів бл. 700 мм. Висота снігового покриву 40-45 см. Теплий період триває з квітня до жовтня.

Територія Москви знаходиться в межах Московського артезіанського басейну. <div class="thumb tnone" style="margin-left: auto; margin-right:auto; width:100%; max-width:Ошибка выражения: неопознанный символ пунктуации «[»px;">

Демографія[править]

Файл:Engraving of Red Square & Kremlin (Moscow, 1654).jpg
Рисунок з альбому Мейєрберга «Святкування Вербної неділі, в 1654 році»

Москва — найбільш населене місто Росії, її агломерація налічує постійного населення близько 15 мільйонів осіб і також є найбільшою в Росії.

За офіційними даними статистичного обліку, населення міста на 1 червня 2009 року становить 10 мільйонів 524 тисяч осіб.

Це число враховує лише постійних мешканців. За даними управління Федеральної міграційної служби у Москві, офіційним обліком зареєстровано ще 1 мільйон 800 тисяч приїжджих (трудових мігрантів, студентів та інших осіб).

Постійне зростання населення Москви пояснюється в основному притоком населення з інших російських регіонів.

Жителі Москви називають себе москвичами. Населення складається з людей різних національностей. За даними 2002 року: росіяни — 84,83 %, українці — 2,44 %, татари — 1,60 %, вірмени — 1,20 %, азербайджанці — 0,92 %, євреї — 0,76 %, білоруси — 0,57 %. В місті не існує етнічних кварталів. Через різницю рівня життя в столиці та регіонах, зумовлену нерівномірностями російської економіки, Московський уряд обмежує в'їзд і проживання в Москві іногородніх громадян Російської Федерації, які мають реєструватися в органах місцевої влади.


Москва: демографічний розвиток від 1400 до 1856

1400 1638 1710 1725 1738 1775 1785 1811 1813 1825 1840 1856

40 000 200 000 160 000 145 000 138 400 161 000 188 700 270 200 215 000 241 500 349 100 368 800
Москва: демографічний розвиток від 1868 до 2002

1868 1871 1888 1897 1912 1920 1926 1939 1959 1979 1989 2002

416 400 601 969 753 459 1 038 600 1 617 157 1 027 300 2 101 200 4 609 200 6 133 100 8 142 200 8 972 300 10 383 000

Житло[править]

Більшість москвичів мешкає в одно- та двокімнатних квартирах багатоповерхових будинків, зведених переважно після 1950. Через високі ціни на житло багато сімей живуть роками в очікуванні покращення житлових умов. Мерія Москви здійснює широкомасштабну програму забудови, за останні 15 років побудовано близько 55 млн  м² житла. Існують програми соціального житла, а також заміни старих п'ятиповерхових будинків (хрущовки) на сучасні.

Соціальні проблеми[править]

Як і у всіх великих містах, в Москві гостро стоїть проблема злочинності. Серед інших проблем особливе місце займають злочинні угруповання, незаконний бізнес та корупція. Економічні перетворення 90-х призвели до появи бездомних та людей які живуть за межею бідності.

В місті існують екологічні проблеми. Протягом десятиліть економічне зростання супроводжувалось повною зневагою до навколишнього середовища. На одного москвича припадає 46 кг шкідливих речовин на рік. Шкідливі викиди в атмосферу індустріальних підприємств та автомобілів призводять до того, що захворювання органів дихання, алергічні та серцево-судинні захворювання в Москві в середньому вищі, ніж в інших районах Російської Федерації. Москва за народжуваністю знаходиться 62-му, за смертністю — на 70-му, за природним приростом — на 71-му місці у світі. Середня щільність населення становить 8,9 тис. осіб на 1 км².

З початку війни в Чечні москвичі тимчасово потерпають від терористичних атак. Найгучнішою стало захоплення заручників в театральному центрі на Дубровці 22 жовтня 2002, коли бл. 130 відвідувачів театру загинули.

Релігія[править]

Після розпаду Радянського Союзу, в якому людей виховували в дусі наукового матеріалістичного світогляду та вели пропаганду спрямовану на позбавлення релігійних забобонів, багато москвичів залишаються нерелігійними й не належать жодній з церков. Як і переважна більшість росіян, релігійні москвичі належать до Російської Православної Церкви.

В Москві також існує багато інших релігійних груп, включаючи баптистів, юдеїв, мусульман, католиків. В Москві є кілька католицьких і протестантських церков, синагоги та мечеть.

Адміністрація[править]

Адміністративний поділ[править]

Москва поділена на 12 округів: Східний, Західний, Зеленоград, Північний, Північно-Східний, Північно-Західний, Центральний, Південно-Західний, Південно-Східний, Південний, Новомосковський, Троїцький.

Органи влади[править]

Виконавчим органом міського самоврядування і виконавчим органом державної влади міста є Уряд Москви (Мерія) Мер і Віце-мер обираються одночасно жителями Москви на 4 роки. Мер Москви обіймає посаду Прем'єра Уряду Москви і формує його склад. Мером Москви і Прем'єром Уряду Москви з 1992 до 28 вересня 2010 року був Ю. М. Лужков, який неодноразово (обирався в 1996, 1999 і 2003 роках на цю посаду). Нині виконуючим обов'язки призначений Ресін Володимир Йосифович. Віце-мер Москви — В. П. Шанцев. У 2011 році мером Москви став Сергій Собянін.

Представницьким органом міського самоврядування, представницьким і законодавчим органом державної влади міста Москви є виборний орган — Московська міська Дума. Депутати думи обираються терміном на 4 роки.

Офіційна символіка[править]

Герб[править]

Докладніше: Герб Москви

Відповідно до Закону міста Москви від 11 червня 2003 року № 39 «Про герб міста Москви», герб столиці являє собою чотирикутний із закругленими нижніми кутами і загострений в краю темно-червоний геральдичний щит із зображенням розгорненого вправо від глядача вершника — Святого Георгія Перемогоносця в срібній зброї і блакитній мантії (плащі), на срібному коні з срібною збруєю, що вражає золотим списом чорного Змія.[22]

Прапор[править]

Докладніше: Прапор Москви

Прапор міста Москви відповідно до Закону від 11 червня 2003 року № 38 є темно-червоним прямокутним полотнищем з відношенням ширини до довжини 2:3 з двостороннім зображенням в центрі розгорненого від держака основного елементу герба міста Москви — Святого Георгія Перемогоносця на коні, що вражає списом Змія. Габаритна ширина зображення основного елементу герба на прапорі міста Москви повинна складати дві п'ятих частини довжини полотнища.[23]

Гімн[править]

Гімном міста Москви є музично-поетичний твір, створений на основі пісні Ісаака Осиповича Дунаєвського на вірші Марка Самойловича Лисянського і Сергія Івановича Аграняна «Моя Москва».[24]

Економіка[править]

Докладніше: Економіка Москви

Москва — найбільший в загальноросійському масштабі фінансовий центр і центр управління більшою частиною економіки країни. Наприклад, в Москві зосереджена близько половини банків з числа зареєстрованих в Росії.[25] Крім того, більша частина найбільших компаній зареєстровані і мають центральні офіси саме в Москві, хоча їхнє виробництво може бути розташоване за тисячі кілометрів від неї.

Оборот роздрібної торгівлі в 2007 році склав 2040,3 млрд руб. (зростання по відношенню до 2006 року — 105,1 %)[26], оборот оптової торгівлі у свою чергу склав 7843,2 млрд руб. (зростання до 2006 року — 122,3 %)[27], обсяг платних послуг населенню — 815,85 млрд руб. (це 24 % від обсягу послуг зі всієї Росії)[28].

Москва найбільше промислове місто Росії. На її підприємствах зайняті бл. 1 млн осіб. Структура промисловості визначається закладеною в радянський період диспропорцією, де основна увага приділялася розвиткові машинобудування, металообробки та інших галузей важкої промисловості на шкоду легкої і харчової. Частка машинобудування в промисловій структурі Москви зросла з 10 % у 1913 до понад 55 % у 1970-і роки. У місті заборонено будівництво нових великих промислових підприємств, йде активне створення малих підприємств, що займаються виробництвом споживчих товарів, продуктів харчування, транспортним обслуговуванням тощо. Москва — фінансовий, економічний центр Росії, швидкими темпами розвивається сфера послуг, що займає велику частку в структурі економіки міста.

<div class="thumb tnone" style="margin-left: auto; margin-right:auto; width:100%; max-width:Ошибка выражения: неопознанный символ пунктуации «[»px;">

Транспорт[править]

Залізничний[править]

Залізнична мережа в Москві представлена ​​десятьма основними напрямками з дев'ятьма провідними пасажирськими залізничними станціями (з восьми станцій — Москва-Пасажирська-Смоленська, Москва-Пасажирська-Казанська, Москва-Пасажирська-Курська, Москва-Пасажирська-Київська, Москва-Пасажирська, Москва-Пасажирська-Павелецька, Москва-Ризька та Москва-Пасажирська-Ярославська — здійснюють як приміське, так і далеке сполучення; одна станція — Москва-Бутирська — обслуговує тільки приміські перевезення), Московською окружною залізницею, декількома сполучними гілками та низкою відгалужень, в основному одноколійних, невеликої довжини, основна частина з яких повністю знаходиться в межах міста.

Всі залізниці Москви відносяться до Московської залізниці, крім Ленінградського напрямку, що відноситься до Жовтневої залізниці, яка теж входить до Московського залізничного вузла, має при цьому ССГ з деякими напрямками Московської залізниці.

Авіаційний[править]

На території Москви розташовані міжнародні аеропорти Внуково і Остафьево. Також місто обслуговують аеропорти, розташовані на території Московської області: Домодєдово, Чкаловський, Шереметьєво, Жуковський. У 1933—2010 рр. повітряні судна цивільної авіації приймав аеропорт Биково, на початок ХХІ сторіччя використовується лише як відомчий вертолітний порт.

Річковий[править]

Завдяки системі каналів, Москва відома як «порт п'яти морів» — Балтійського, Білого, Каспійського, Азовського і Чорного[29][30].. Від Північного і Південного річкових вокзалів ходять круїзні теплоходи, що сполучають Москву з Санкт-Петербургом, Астраханню, Ростовом-на-Дону та іншими містами Росії[31]. У період навігації на Москві-річці працюють кілька маршрутів річкового трамваю[32].

Вантажні причали є в Північному, Західному та Південному річкових портах. Вантажні річкові перевезення по Москві-річці в основному забезпечують доставку різних насипних вантажів будівельного характеру; у Південному порту є великий контейнерний термінал[32][33].

Міський громадський транспорт[править]

Місто обслуговує наступні види міського муніципального транспорту:

Суспільство та культура[править]

Пам'ятки культури та архітектури[править]

Новодівочий монастир

В серці Москви знаходиться Кремль, велична кам'яна фортеця площею 27,5 га, що є історичним центром міста та втіленням історії Росії, її скарбницею мистецтва та старовини. З радянських часів тут знаходяться урядові установи, в яких розміщується і сучасне російське керівництво. За фортечними стінами товщиною 4-6 м, висотою 5-19 м, що тягнуться на 2,4 км знаходяться величні церкви та урядові споруди. Деякі собори побудовані у XVI ст. У Соборі святого Архістратига Михаїла знаходяться поховання московських царів. Великий Кремлівський палац побудований на початку XIX ст. як імперська резиденція.

Перед кремлівськими стінами розташована Красна площа, що тягнеться на 0,4 км зі східного боку Кремля. На площі знаходиться Мавзолей Леніна, де лежить його забальзамоване тіло. Кремлівська стіна є великим кладовищем, де поховано видатних діячів радянського періоду.

Храм Василія Блаженного, який був зведений за часів Івана IV на честь перемоги над Казанським ханством, є визначною пам'яткою московської архітектури. Місто славиться своїми культовими спорудами, монастирі XIVXVI ст., церкви XVII ст. (Знаменський монастир, Данилів монастир, Спасо-Андроніков монастир, Казанський собор).

Значну туристичну привабливість мають палаци та будівлі XVIIIXX ст., пов'язані з культурним та політичним життям Російської імперії та Радянського Союзу.

Історична місцевість Маросейка, в районі однойменної вулиці, що названа через Малоросійське подвір'я, де в XVIIXVIII ст. зупинялися офіційні делегації з Гетьманщини. Збереглися Мазепині палати в Ковпачному провулку.

Мистецтво[править]

Москва є значним центром російської та світової культури. Діє понад 100 театрів, включаючи найвідоміший Большой театр1776), Малий театр1824), Московський художній академічний театр1898), Театр імені Вахтангова. Всесвітньо відомий Концертний зал ім. П. І. Чайковського.

Серед нових закладів, створених на початку 21 ст. — Московський міжнародний Будинок музики.

Музеї та бібліотеки[править]

Москву, в якій понад 100 музеїв, по праву називають містом музеїв. Серед найвідоміших — Історичний музей, споруджений у XIX ст.; найбільший у світі музей російського мистецтва —Третьяковська галерея; Алмазний фонд;Державний історичний музей; Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна; Державний музей мистецтв народів Сходу; Політехнічний музей; Державний центральний музей музичної культури імені Глинки; Артилерійська колекція Кремля, Музей садибної російської культури; Музей російської гармоніки.

У місті понад 400 бібліотек, включаючи одну з найбільших у світі Російську державну бібліотеку. У 1989—2017 рр. в Москві також діяла Українська бібліотека.

Спорт[править]

Файл:Luzhniki Stadium17.jpg
посилання=Special:FilePath/Luzhniki_Stadium17.jpg

У місті досить популярний футбол, хокей, баскетбол, гандбол, волейбол. У ньому існує багато спортивних клубів. Це футбольні клуби: «Спартак» Москва, ЦСКА Москва, «Динамо» Москва, «Локомотив» Москва, ФК «Москва», «Торпедо» Москва, «Спортакадемклуб» Москва.

Відпочинок[править]

В Москві багато рекреаційних закладів. Серед них 96 великих стадіонів, 92 бассейна, спортивні комплекси «Олімпійський», Центральний стадіон в Лужниках, спортивний комплекс клубу Російської Армії.

Парк Горького — найпопулярніший розважальний центр на 120 га, який пропонує відкриті театри, зимові ковзанки та теніс.

В центрі знаходиться відома вулиця Арбат, з магазинами, ресторанами та книгарнями, символ старої Москви.

Значною популярністю користуються Московський зоопарк та Московський цирк — один з найкращих світових цирків.

Освіта та наука[править]

В Москві понад 100 закладів вищої освіти. Головні з них — Московський державний університет ім. М. В. Ломоносова (заснований 1755, 30000 студентів та бл. 7000 аспірантів) та Московський державний технічний університет імені Баумана. В Москві близько 1500 початкових та середніх шкіл, приблизно 150 технічних закладів освіти.

В місті розташовані сотні академічних, науково-дослідних та проектних інститутів.

У місті діє понад півтори тисяч загальноосвітніх шкіл, зокрема ліцеїв, гімназій і шкіл-інтернатів, понад 1800 установ дошкільної освіти, близько чотирьохсот бібліотек, серед яких найстарша публічна бібліотека Росії — Наукова бібліотека МДУ, Українська бібліотека у Москві і найбільше книгосховище в країні — Російська державна (Ленінська) бібліотека.

Наука[править]

Файл:RAN 01.jpg
Нова будівля Президії Російської академії наук на Воробйових горах в Москві

Москва — значний науковий центр. Наука розвивалася тут ще від царату, і особливо активно — за радянських часів. Тут багато різних науково-дослідних інститутів, що працюють в багатьох галузях науки, таких, як ядерна енергетика, мікроелектроніка, космонавтика і інших передових наукових напрямках.

Перші наукові дослідження в Москві почали проводитися в Московському університеті з 1755 року. У XIX столітті при університеті стали виникати наукові співтовариства, що вивчали історію Росії, медицину, фізику, російську мову і інші науки.[35]

У радянські часи в Москві почала формуватися мережа галузевих наукових установ. У Москві з'явилися Центральний аеродинамічний інститут (ЦАГИ) (1918), Хімічний інститут ім. Л. Я. Карпова (1921), Московський технічний університет зв'язку і інформатики (1921) та інші.

Також почала створюватися академічна мережа. Були створені:

Московські академічні інститути відомі своїми досягненнями в області фізики, кристалографії, радіотехніки і електроніки, хімії, біохімії, космічних досліджень, археології.

Найвідоміші галузеві науково-дослідні інститути:

  • Інститут атомної енергії ім. Курчатова
  • Інститут теоретичної і експериментальної фізики
  • Центральний аерогідродинамічний інститут їм. Жуковського (ЦАГИ)
  • Физико-хімічний інститут ім. Карпова
  • Всесоюзний інститут мінеральної сировини

<div class="thumb tnone" style="margin-left: auto; margin-right:auto; width:100%; max-width:Ошибка выражения: неопознанный символ пунктуации «[»px;">

Релігія[править]

Архієрейської кафедри в Москві не було аж до появи московського патріаршества. Тобто ні єпископів, ні митрополитів з титулом «Московський» не було на Русі. І лише в XIІX Столітті з'являється московська митрополича кафедра (Платон в 18 столітті отримав титул митрополита)[36].

Зовнішні зв'язки[править]

Консульства[править]

Міста-побратими[править]

Див. також[править]

Примітки[править]

  1. "Найбільші міста світу за населенням" (in англійською). world-gazetteer.com. 2010. Archived from the original on 2012-02-02. Retrieved 2011-09-12. 
  2. "Общероссийский классификатор объектов административно-территориального деления. Московская область" (in російською). mosclassific.ru. Archived from the original on 2012-02-02. Retrieved 2010-11-20. 
  3. "Энциклопедия «Москва». Московская агломерация" (in російською). Яндекс.Словари. Archived from the original on 2012-02-02. Retrieved 2009-11-09. 
  4. Сайт citypopulation.de, 1.04.2015 . [1]
  5. а б в г д е ё ж з и й Шаблон:Книга Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  6. а б "Какие существуют гипотезы о происхождении слова «Москва»?". moscow.gramota.ru. Archived from the original on 2011-08-21. Retrieved 2010-08-19. 
  7. Н. М. Михайлова, «МОСКВОВЕДЕНИЕ», Учебное пособие, курс лекций 1994—1997 г.г., сайт издательства «Летучая мышь» Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  8. Шаблон:Книга Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  9. Шаблон:Книга Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  10. Смолицкая Г. П. История формирования топонимии Москвы // Вопросы географии. — М.: Мысль, 1985. — Сб. 126. — С. 13—14.
  11. Афанасьев А. П. Финно-угорская гипотеза топонима Москва // Вопросы географии. — М.: Мысль, 1985. — Сб. 126. — С. 99.
  12. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс, 1987. — Т. 3. — С. 660—661.
  13. Сочинение Георгія Конискаго, Архиепіскопа Беларускаго — Исторія Русов или Малой Россіи, — Москва, Императорскаго Общества Исторіи і Древностей Російских, 1846. (репринтное воспроизведение издания 1846 года, РИФ «Колокол», 1991 ISBN 5-7707-1294-5)
  14. Мельниченко В. Москва… — С. 76.
  15. а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш Детская энциклопедия: для среднего и старшего возраста. Том: 7 Из истории человеческого общества / Гл.редакция: Д. Д. Благой, В. А. Варсанофьева, Б. А. Воронцов-Вельяминов, П. А. Генкель и др.; гл. редактор: А.И. Маркушевич; научн.редакторы: С. Д. Сказкин, М. В. Нечкина, Н. П. Кузин, А. В. Ефимов, А. И. Стражев, А. Г. Бокщанин;, зам. Гл. редактора: П. А. Мичурин. - Изд. Академии педагогических наук РСФСР, Москва 1961, С: 621 (с.:243, 245, 251-255)
  16. Карамзинъ Н. Исторія государства Россійскаго. — С.-Петербургъ, 1892. — т. II. — С. 142.
  17. Синор Д. (США. Блумингтон, Индиана) Монголы на Западе / Степи Європи в епоху середньовіччя Збірник наукових праць. — 2008. — Т. 6.
  18. Скаткін М. М. // Природознавство: підручник для 4 класу. — К. : Радянська школа, 1967. — с.256 (сторінка:58)
  19. Білінський В. Країна Моксель, або Московія… — С. 283.
  20. "Як Москву завойовували - Винники Plus". plus.lviv.ua. Retrieved 2017-06-08. 
  21. "Як Москву завойовували - Винники Plus". plus.lviv.ua. Retrieved 2017-06-08. 
  22. Правительство Москвы. "Закон города Москвы «О гербе города Москвы»" (in російською). Archived from the original on 2011-08-21. Retrieved 2009-01-13. 
  23. Правительство Москвы. "Закон города Москвы «О флаге города Москвы»" (in російською). Archived from the original on 2013-06-22. Retrieved 2009-01-13. 
  24. Правительство Москвы. "Закон города Москвы «О гимне города Москвы»" (in російською). Официальный сервер правительства Москвы. Retrieved 2009-01-13.  Invalid |dead-url=404 (help)
  25. Центральный банк Российской федерации (1 марта 2008). "Справка о количестве действующих кредитных организаций и их филиалов" (in російською). Archived from the original on 2011-08-21. Retrieved 2009-01-13.  Check date values in: |date= (help)
  26. "Социально-экономическое положение России — 2007 год: оборот розничной торговли" (in російською). Федеральная служба государственной статистики. Archived from the original on 2011-08-21. Retrieved 2009-01-13. 
  27. "Социально-экономическое положение России — 2007 год: оборот оптовой торговли организаций оптовой торговли" (in російською). Федеральная служба государственной статистики. Archived from the original on 2011-08-21. Retrieved 2009-01-13. 
  28. "Социально-экономическое положение России — 2007 год: объём платных услуг населению" (in російською). Федеральная служба государственной статистики. Archived from the original on 2011-08-21. Retrieved 2009-01-13. 
  29. Мячин И. К. Москва. Краткий путеводитель.— Изд. 4-е, доп.‑ М.: Мысль, 1964.— С. 178.
  30. Бродский Я. Е. Москва. Спутник туриста: Путеводитель.‑ М.: Моск. рабочий, 1987.— С. 175.
  31. "Северный речной вокзал". Энциклопедия «Москва». Archived from the original on 2013-01-14. Retrieved 2013-01-11. 
  32. а б Доходное место: Будни московских доков // Ведомости Шаблон:Проверено
  33. Москва. Северный речной вокзал // locman.net Шаблон:Проверено
  34. На криласі цієї церкви співав у молоді роки Петро І.
  35. "Наука" (in російською). KM.RU. Archived from the original on 2011-08-21. Retrieved 2009-01-13. 
  36. Кураевwrote, диакон Андрей; 20:37:00, 2018-09-01 20:37:00 диакон Андрей Кураев diak_kuraev 2018-09-01. "Еще раз о несуществовании московских митрополитов" (in en-us). Retrieved 2018-09-04. 
  37. "Москва и Тегеран стали городами-побратимами" (in російською). Официальный сайт правительства Москвы. 4 октября 2008. Retrieved 2009-01-11.  Invalid |dead-url=404 (help); Check date values in: |date= (help)
  38. "Chicago Sister Cities Обнаружена петля в шаблонах: [[Шаблон:Ref-info]]". Archived from the original on 6 червень 2012. Retrieved 1 грудень 2009.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help); URL–wikilink conflict (help)

Див. також[править]

Джерела та література[править]

Посилання[править]

Шаблон:Вікіпосилання

Шаблон:Міста Європи з населенням понад 500 тисяч осіб Шаблон:50 найбільших міст Росії Шаблон:РосіяШаблон:Росія в темах Шаблон:Міста-герої СРСР Шаблон:Столиці літніх Олімпійських ігор

Категорія:Міста-мільйонники Росії Категорія:Столиці країн Азії Категорія:Столиці країн Європи Категорія:Обласні центри Росії Категорія:Центральний федеральний округ Категорія:Столиці Літніх Олімпійських ігор Категорія:Населені пункти, засновані 1147 Категорія:1147 у Європі Категорія:Міста зі Списку руських міст далеких і близьких