Монреаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску
Шаблон:Картка/рядки
Шаблон:IfemptyШаблон:If1Шаблон:Checkwd

Категорія:Населені пункти за алфавітом

[[Зображення:Armoiries de Montréal 1938.svg|Шаблон:Ifempty|Герб]] [[Зображення:Шаблон:Ifempty|Шаблон:Ifempty|Прапор]]
Шаблон:Ifempty Шаблон:Ifempty
Шаблон:Картка/рядкиШаблон:Картка/рШаблон:Картка/рШаблон:Картка/рядки

Шаблон:If1 Шаблон:Картка/р Шаблон:Картка/р

  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Hatnote
Файл:Palais des congrès de Montréal.JPG
Палац конгресів Монреалю
Файл:Casino de Montréal 2.JPG
Казино Монреалю
Файл:Jacques Cartier Bridge 2.JPG
Міст Жак-Картьє

Монреа́ль (фр. Montréal [mɔ̃ʁeˈal]) — найбільше місто провінції Квебек (Канада); четверте за розмірами франкомовне місто світу (після Парижа, Кіншаси та Абіджана).

Населення[править]

Динаміка росту населення Монреаля
Рік Кількість мешканців
1801 9000
1811 13 300
1821 18 767
1831 27 297
1841 40 356
1851 57 715
1861 90 323
1871 107 225
1881 140 747
1891 216 650
1901 267 730
1911 467 986
1921 618 506
Рік Кількість мешканців
1931 818 577
1941 903 007
1951 1 036 542
1961 1 257 537
1971 1 214 532
1981 1 018 609
1991 1 017 666
1996 1 571 630
2001 1 617 680
2006 1 637 563
2011 1 649 519
2016 1 704 694
Джерело: Сайт міста Монреаль

Освіта[править]

У Монреалі — 4 університети:

Франкомовні:

Англомовні:

Друкована преса[править]

Головні франкомовні газети міста Монреаль: La Presse Le Devoir Journal de Montréal

Англомовна: Montreal Gazette

Історія[править]

Острів, на якому розташоване місто, було відкрито французом Жаком Картьє у 1535 році: французький мореплавець назвав гору в центрі острова «Монреаль», на честь короля Франції (старофранцузькою мовою Mont réal означає «королівська гора»). Тоді ж на острові вже існувало індіанське селище Ошлага (фр. Hochelaga) — зараз так зветься один з міських районів Монреаля.

Саме місто Монреаль засновано 17 травня 1642 року. Спочатку воно носило назву Віль-Марі (фр. Ville-Marie). Його засновником був Поль Шомеді де Мезоннев (фр. Paul de Chomedey de Maisonneuve).

Місто планувалося як «зразкове християнське поселення», адже головною метою засновників була християнізація індіанців. Проте незабаром Віль-Марі перетворилося на сучасне поселення.

Жанна Манс (фр. Jeanne Mance) — одна з перших колоністок — засновує у місті лікарню.

Після тривалих війн, у 1701 році було укладено Великий Монреальський мир з індіанцями.

У 1760 році Монреаль захоплено англійцями.

Під час індустріалізації XIX та початку ХХ століть населення міста швидко збільшується (від кількох тисяч наприкінці XVIII століття, до сотень тисяч на початку ХХ). Частково це відбувається за рахунок переселення до міста франкоканадських селян, частково — завдяки імміграції.

Франко- й англомовні монреальці[править]

У часи Нової Франції майже всі колоністи були французькими католиками. Після англійського завоювання (1759—1763) іммігранти були майже винятково англомовними. І аж наприкінці XIX століття з'явилися так звані алофони — іммігранти, для яких рідною мовою не були ані англійська, ані французька.

Бульвар Сен-Лоран був неформальним кордоном між англо- та франкомовними монреальцями. На заході від бульвару був відносно багатий «англійський» Монреаль, на сході — Монреаль «французький», значно бідніший від «англійського». Відносини між двома спільнотами були (й залишаються) не найкращими.

Слід додати, що «франко-» монреальців завжди було значно більше, ніж «англо-».

Протягом майже всього XIX століття суттєва більшість іммігрантів були англійцями, шотландцями, або ірландцями. Але з кінця XIX століття у місті збільшується кількість представників інших народів. Дедалі більше стає італійців, євреїв, українців, поляків, німців. З'являється й помітна китайська громада.

Більшість іммігрантів інтегрується в англомовне середовище й навіть не намагається вивчити французьку. Це можна пояснити двома причинами: 1) англомовні були багатші, в них були кращі навчальні заклади, англійською легше було зробити кар'єру; 2) до 1960-х років франкомовне суспільство було патріархальне й майже повністю закрите для «чужинців».

Після так званої Тихої революції 1960-х років франкоканадське суспільство різко змінилося. Церкви спорожніли. Народжуваність впала. Суспільство стало відкритішим. Прагнучи побудувати сучасну націю, квебекські політики закликали до інтеграції іммігрантів до франкомовного суспільства.

Але попри численні зусилля, більшість переселенців і далі обирала англійську, бо вважала це вигіднішим для себе. Вони інтегрувалися в англомовне суспільство. За умов низької народжуваності серед франкоканадців, ця тенденція загрожувала французькій мові та квебекській культурі поступовим зникненням.

Прийнятий наприкінці 1970-х, Закон 101 захищає французьку мову (зокрема, в освіті й комерційній рекламі).

Зусилля щодо «франкофонізації» суспільства дали певні наслідки: все більше іммігрантів обирає французьку та цікавиться квебекською культурою.

Проте, нащадки іммігрантів «старих» хвиль (так само, як нащадки англійців та шотландців) бачать у «франкофонізації» замах на свої мовні права.

Українці в Монреалі[править]

Під час перепису 2006-го року 4850 людей назвали рідною українську мову[2].

Українська діаспора з'явилася близько 120 років тому. З нагоди цієї річниці 24 червня 2011 року був запущений Історичний Потяг українських піонерів, що пройшов за маршрутом Галіфакс — Монреаль — Оттава — Торонто — Вінніпег — Саскатун — Едмонтон.[3]

В Монреалі є бульвар Шевченка, вулиця Івана Франка, парк Івана Франка, вулиця України, парк України.

Персоналії[править]

Українські церкви[править]

Греко-католицькі[править]

Святого Архистратига Михаїла, заснована 1911 року.

rue D'Iberville 2388. Настоятель о. Ярослав Півторак.[4]

«Один острів — одне місто»[править]

Файл:Montreal2006.png
Карта острова Монреаль. Червоним виділена територія міста, синім — незалежні муніципалітети станом на 2006 рік.

У 2000 році набирає силу програма «Один острів — одне місто» (fr. «Une île — une ville»). Її «батько» — П'єр Бурк, тодішній мер Монреаля. Ідея — об'єднати всі міста острова Монреаль у один муніципалітет.

Справа у тому, що формально на острові Монреаль містилося близько 20 незалежних муніципалітетів. Фактично, вони давно вже зрослися у одне велике місто. Формально ж мерія міста Монреаля контролювала лише частину території. У кожному «місті» був свій мер, своя міська рада, свій бюджет, свої службовці, податки і навіть власна мовна політика.

Перехожий міг навіть не помітити, що потрапив з одного міста до іншого. Такі самі назви вулиць, така сама архітектура. Спільна для всіх міст система транспорту. Йдучи тією самою вулицею, можна було кілька разів вийти з Монреаля й знов туди повернутися.

Проект об'єднання викликав бурю протестів. Контр-аргументів було два: 1) маленькі міста дають собі раду краще, ніж великий Монреаль; в них прозоріший бюджет, менші податки, чистіші вулиці; їхні мери більш цікавляться думкою мешканців; 2) більшість таких муніципалітетів були англомовними; статус «міст» давав їм певну автономію, зокрема у мовній сфері.

Попри протести, Квебекський уряд вирішив об'єднати міста примусово. З 2002 року кордони Монреаля розширилися до меж острова. Це непопулярне рішення уряду стало однією з причин поразки Квебекської партії (Parti québécois) — сувереністської — на виборах 2003 року.

Уряд Жана Шаре — Ліберальна партія Квебеку (Parti libéral du Québec, федералісти) — дозволив деяким з колишніх муніципалітетів відокремитися (після проведення відповідного референдуму у 2004-му році) від Монреаля й повернути собі статус міст.

Культура[править]

У місті з 1983 року проводиться щорічний фестиваль гумору Заради сміху.

У Монреалі багато музеїв, найбільш відомими з яких є: музей красних мистецтв, музей сучасного мистецтва, музей Редпад, музей Маккорд, Біосфера, канадський центр архітектури, музей археології та історії. Також в місті є інсектарій, планетарій і ботанічний сад.

Спорт[править]

Файл:CentreBell.jpg
Відкритий у 1996 році Белл-центр є спортивно-розважальним комплексом, а також служить домашньою ареною для «Монреаль Канадієнс».
Файл:Le Stade Olympique 3.jpg
Олімпійський стадіон

Найпопулярніший вид спорту — хокей з шайбою. Професійна хокейна команда «Монреаль Канадієнс» є однією з перших шести команд («Original Six») Національної хокейної ліги (НХЛ) і виграла 24 Кубка Стенлі. Остання перемога «Монреаль Канадієнс» у Кубку Стенлі відбулася 1993 року.[5] Головними суперниками команди є «Торонто Мейпл Ліфс», «Бостон Брюїнс» та «Оттава Сенаторс». З 1996 року домашньою ареною «Канадієнс» є спортивний комплекс Белл-центр. До цього команда грала на спортивній арені «Монреаль-Форум».

«Монреаль Імпакт» — професійна футбольна команда міста. Команда грає на футбольному стадіоні Стад Сапуто. 2012 року команда приєдналася до Major League Soccer, найбільшої футбольної лізі Північної Америки. Чемпіонат світу з футболу серед молодіжних команд 2007[6] та Чемпіонат світу з футболу 2014 (дівчата до 20 років)[7] були проведені на Олімпійському стадіоні, також тут проходили матчі Чемпіонату світу з футболу серед жінок 2015.[8]

«Алуетт-де-Монреаль» з Канадської футбольної ліги (канадський футбол) грає на стадіоні Молсон у кампусі Університету Макгілла під час ігор регулярного чемпіонату. У кінці сезону та в іграх плей-офф команда грає на набагато більшому, закритому Олімпійському стадіоні, де проходив Кубок Ґрей 2008 року. Команда вигравала Кубок Ґрей сім разів, останній раз 2010 року[9].

Щорічно в Монреалі проходять автомобільні гонки високого рівня: Гран-прі Канади в гонках Формули-1 (F1). Ця гонка проходить на знаменитому автодромі імені Жиля Вільнева на острові Нотр-Дам. Тут також проводяться гонки NASCAR Xfinity Series, а у 2002–2006 роках проходили етапи Гонки Чемпіонів (Champ Car).

Монреаль був господарем літніх Олімпійських ігор 1976 року. Стадіон коштував 1,5 мільярда доларів[10], разом з відсотками вартість зросла майже до 3 мільярдів доларів, і була виплачена тільки в грудні 2006 року.[11]

Галерея[править]

<div class="thumb tnone" style="margin-left: auto; margin-right:auto; width:100%; max-width:Ошибка выражения: неопознанный символ пунктуации «[»px;">

Панорама Монреаля з оглядового майданчика на горі Мон Руаяль.

<div class="thumb tnone" style="margin-left: auto; margin-right:auto; width:100%; max-width:Ошибка выражения: неопознанный символ пунктуации «[»px;">

Центр Монреаля та Старий порт

Див. також[править]

Примітки[править]

  1. Profil du recensement
  2. "Архівована копія". Archived from the original on 8 лютий 2012. Retrieved 2 жовтень 2011.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  3. «Історичний Потяг» пройде шляхом українських переселенців у Канаді
  4. http://www.ukemonde.com/stmich.htm
  5. "The Complete List of Stanley Cup Champions". About.com. 2007. Archived from the original on 2013-06-25. Retrieved 2010-05-21.  Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  6. "Olympic Stadium – Montreal's FIFA U-20 World Cup Venue". Canada Soccer. July 17, 2006. Retrieved September 28, 2013. 
  7. "FIFA U-20 Women's World Cup Canada 2014 Destination: Montreal". FIFA. Retrieved January 12, 2015. 
  8. "FIFA Women's World Cup Canada 2015™ Destination: Montreal". FIFA. Retrieved January 12, 2015. 
  9. HISTOIRE DES ALOUETTES
  10. "Quebec's Big Owe stadium debt is over". Canada: Canadian Broadcasting Corporation. CBC. December 19, 2006. Retrieved March 26, 2009. 
  11. Markham, Christina (February 7, 2006). "FEATURE: It's all fun and games 'til you're up to your eyes in debt". The McGill Tribune. Archived from the original on August 10, 2011. Retrieved March 26, 2009. 


Посилання[править]

Ошибка скрипта: Модуля «Portal» не существует.

Шаблон:Бібліоінформація


Шаблон:Stub-meta Шаблон:Столиці літніх Олімпійських ігор

Категорія:Монреаль Категорія:Міста-мільйонники Канади Категорія:Міста Квебеку Категорія:Регіони Квебеку Категорія:Столиці Літніх Олімпійських ігор