Монастир Енряку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:日本の寺院 Розташований на горі Хіей, на північ від стародавньої столиці Кіото. Один з найстаріших буддистських центрів країни. Був місцем навчання засновників багатьох релігійних діячів країни. Об'єкт світової спадщини ЮНЕСКО.

Короткі відомості

Файл:Enryakuji yokawachudo.jpg
«Центральний храм» Йокава.
Файл:Enryakuji1.jpg
Спалення Енряку 1571 року військами Оди Нобунаґи

Перший храм монастиря був закладений у 788 році (7 році Енряку) буддистським монахом Сайтьо (767822), який поширював у країні вчення китайської школи тяньтай після стажування у імперії Тан. У 807 році Сайтьо, з дозволу Імператора Камму, зібрав сотню учнів і оселився з ними на горі Хієй. Храм Енряку перетворився у монастирський комплекс. У ньому панувала жорстока дисципліна. Молоді монахи повинні були вчити Закон Будди і медитувати по 12 годин на добу.

В часи розквіту, які припадають на 10-12 століття, монастир мав величезний храмовий комплекс із 3-тисяч культових споруд, а також утримував могутню армію монахів-воїнів. Вони часто використовувались для боротьби з опозиційними монастирями і вороже налаштованими політиками.

З 14 століття розпочався культурний занепад монастиря Енряку. Монахи почали займатися лихварством і работоргівлею.

У першій половині 15 столітті монастир виступив проти релігійних інновацій 6-го сьоґуна сьоґунату Муроматі Асікаґи Йосінорі. Боротьбу проти центральної влади Енряку програв і зазнав руйнування у 1435 році. Головний храм, храм Компон-тюдо, була спалена, а керівництво монастиря — вирізано. Проте за 20 років, у зв'язку із поступовим занепадом самурайського уряду, монахи зуміли відновити втрачені позиції. На початок 16 століття монастир Енряку знову відігравав роль релігійного і наукового центру країни.

На середину 16 століття монастир зіткнувся із своїм найлютішим ворогом Одою Нобунаґою. Захопивши столицю у 1568 році, він конфіскував ряд монастирських земель, чим викликав невдоволення серед монахів. У 1570 році ченці монастиря виступили на боці ворогів Оди Нобунаги, допомагаючи військам родів Адзаї та Асакура. Спроби Нобунаґи змусити монахів передумати і перейти на його бік провалилися, тому наступного, 1571 року, він спалив монастир дощенту разом із усіма його мешканцями.

Сучасний вигляд монастиря — реконструкція кінця 16 — початку 17 століття. Він умовно поділений три райони — Тодо (яп. 東塔 — «Східні вежі», колишнє місце засідання голів монастиря), Сайто (яп. 西塔 — «Західні вежі») і Йокава (横川). Більшість головних будівель монастиря зосереджені у східній частині — Тодо.

Галерея

Див. також

Посилання

Джерела та література

Шаблон:Енциклопедія Ніппоніка-2

  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Коваленко О. О. Ода Нобунаґа в японській антихристиянській літературі на прикладі «Записів про розквіт і падіння Храму південних варварів» // Східний світ. — Київ: Інститут Сходознавства НАН України, 2009. — № 2 — с.10-19.

Шаблон:Рубель Японська цивілізація

Категорія:Період Нара Категорія:Період Хей'ан Категорія:Період Камакура Категорія:Період Муроматі Категорія:Період Сенґоку Категорія:Світова спадщина в Японії