Микола II (російський імператор)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:НТЗ під сумнівом Шаблон:Державний діяч Шаблон:Див. також Микола II Рома́нов (Шаблон:ДН — 17 липня 1918) — останній російський імператор (1 листопада 1894 — 15 березня 1917), старший син Олександра III та Марії Федорівни. Продовжував реакційну внутрішню і зовнішню політику свого попередника, спрямовану на зміцнення самодержавства, посилення жорстоких репресій щодо національно-визвольного руху поневолених народів імперії та розширення колоніальних володінь. За Миколи II Росія зазнала поразки в російсько-японській війні 1904-1905. У період правління Миколи II відбулася перша російська революція 1905—1907, події якої примусили уряд піти на проведення обмежених конституційних реформ. За Миколи II Російська імперія вступила в Першу світову війну.

23 жовтня 1915 Микола II зайняв пост Верховного головнокомандувача російської армії. Невдачі на фронті, величезні втрати, розруха, голод викликали незадоволення самодержавством у всіх колах суспільства. Лютнева революція 1917 в Росії ліквідувала монархію. 2(15) березня Микола II зрікся престолу. 8(21) березня 1917 був заарештований в Олександрівському палаці (Царське Село) і відправлений в Тобольськ, а згодом у Єкатеринбург. У ніч із 16 на 17 липня 1918 року Миколу II та членів його сім'ї розстріляно в Єкатеринбурзі.

На правлінні Миколи ІІ скінчилося 300-річне правління династії Романових, російська абсолютна монархія, феодальний суспільний лад в країні та існування Російської імперії як держави.

З 2000 року Миколу ІІ, а також членів його сім'ї Російська Православна Церква визнає як страстотерпців.

Загальна характеристика політики і особи[править]

Феодальна, з 90 % селянського населення держава, яка відстала від Західної Європи і Америки майже на цілу епоху, ввійшла в смугу модернізації і індустріалізації, яка напружила та ламала стару соціальну феодально-сословну структуру російського суспільства. Великий вплив на світогляд молодого імператора мав його вихователь та «сірий кардинал» правління його батька — вкрай консервативний правознавець Костянтин Побєдоносцев.

Замість реформ, які були потрібні країні, Микола, вдався до містики, легко підпадав під вплив усіляких прохіндеїв-«ясновидців», на кшалт відомого авантюриста-чаклуна Григорія Распутіна. Микола також легко піддався впливу придвірних та різноманітних радників з ультра-консервативної аристократії. Замість політичної лібералізації імператор зробив ставку на жандармський репресивний апарат, політичні провокації та репресії. Це був період створення проурядових «чорносотених» організацій та провокації єврейських погромів; розстріл народної демонстації 9 січня 1905 в Петербурзі, яка призвела до революційного вибуху 1905—1907, та судова справа по повністю сфальсифікованому звинуваченню у «ритуальних вбивствах» православних слов'янських дітей євреями — «Справа Бейліса» (1913).

Особливе місце в правління Миколи ІІ посідало його загравання з ліберальними, підприємницькими та заможними класами країни — імператорський Маніфест про дарування «конституційних свобод» та створення першого в історії російського парламенту — державної «Думи», а потім її придушення.

Продовжував реакційну внутрішню і зовнішню політику свого попередника — також не дуже освіченого та культурного свого батька Олександра ІІІ, спрямовану на зміцнення самодержавства, посилення жорстоких репресій щодо національно-визвольного руху поневолених народів імперії та розширення колоніальних володінь.

Коронація. Ходинська трагедія[править]

14 травня 1896 року в Успенському соборі Московського кремля був коронований Микола ІІ[1]. На честь цієї події були організовані урочистості, а також запланована роздача продуктових пайків для простого люду. До складу подарунку входило півфунта ковбаси, сайка, трохи цукерок, горішків, пряники, а також емальована кружка. Місцем роздачі пайків було обрано Ходинське поле на околицях Москви, що слугувало полігоном для московського гарнізону. Чутки про можливість отримати дармові продукти пішли по усій Московській губернії, і до Москви потягнулися мешканці навколишніх сіл та містечок. Розуміючи, що подарунків на всіх не вистачить, москвичі вирішили піти на поле у ніч перед роздачею, аби зранку опинитись у перших рядах. Тиснява була неймовірна, і перші жертви з'явилися вже о третій годині ночі. Після початку роздачі пайків натовп кинувся до крамниць з продуктами; тих, хто падав затоптували в землю, багато загинуло, потрапивши в ями чи колодязі. За офіційними даними, загинуло близько 1400 чоловік, проте в реальності жертв було значно більше.

Дізнавшись про трагедію, Микола ІІ вирішив продовжити святкування. Солдати терміново почали вивозити трупи з поля, аби встигнути до прибуття імператора. На полі відбувався концерт під керівництвом Сафронова, о 14-й годині прибув Микола ІІ і прийняв парад. Не зважаючи на прохання скасувати святкування, Микола ІІ поїхав на бал, який відкривав разом з графинею Монтебелло. За свою поведінку Микола ІІ отримав прізвисько «Кривавий»[2].

Позбавлення трону[править]

23 жовтня 1915 Микола II зайняв пост Верховного головнокомандувача російської армії. Невдачі на фронті, величезні втрати, розруха, голод викликали незадоволення самодержавством у всіх колах суспільства. Лютнева революція 1917 в Росії ліквідувала монархію. 2(15) березня Микола II зрікся престолу. 8(21) березня 1917 був заарештований в Олександрівському палаці (Царське Село) і відправлений в Тобольськ, а згодом у Єкатеринбург. У ніч із 16 на 17 липня 1918 року Миколу II та членів його сім'ї розстріляли в Єкатеринбурзі.

Вбивство[править]

Файл:Nikolaus II. (Russland).jpg
Микола ІІ Романов після зречення від престолу

Микола II (ліворуч) за пилянням дров, 1917 Розстрілом Миколи ІІ та членів його родини керував комендант Дому особливого призначення Яків Юровський. Близько першої години ночі він доручив лікарю Боткіну розбудити імперське сімейство, попросити його одягтися та вийти. Щойно Микола ІІ вийшов у коридор, до нього звернувся Юровський. Він повідомив, що до Єкатеринбургу наближаються білі армії, і пояснив, що імператору треба спуститися у підвальне приміщення, щоб урятуватися від обстрілу. Микола ІІ попросив узяти з собою два стільці — для себе та дружини.

Щойно імператор та його сім'я опинилися у підвалі, з'явилися група, на яку було покладено виконання розстрілу. Яків урочисто зачитав постанову Уралвиконкому. Імператор, не зрозумівши, про що йдеться коротко перепитав: «Що?». Саме в цей час виконавці підняли рушниці — усе стало зрозуміло. Як згадує один з охоронців, імператриця та донька Ольга намагалися перехреститися, але не встигли: почувся залп. Щоб провітрити приміщення від порохового диму, відкрили вікна та двері.

Мертві тіла почали укладати на носилки. Виявилося, що дехто з розстрілюваних були тільки сильно поранені, але живі. Стріляти повторно було не можна. Через відкриті двері постріли могли бути почуті ззовні. Тих, хто залишався живими, добили багнетами.[3]

Оцінки сучасників[править]

Академік Іван Павлов (нобелівська промова, 1918)

«

Візьміть нашу Думу. Як тільки вона збиралася, вона піднімала в суспільстві обурення проти уряду. Що у нас на троні сидів вирожденець, що уряд був поганий - це ми всі знали. Але ви вимовляєте запальні фрази, ви піднімаєте бурю обурення, ви хвилюєте суспільство.[4]

»

Сьогоднішні оцінки[править]

  • 1999 року Микола ІІ, а також члени його сім'ї стали блаженними двох єпархій УПЦ МП, а у 2000 році їх було приєднано до святих РПЦ. З 2000 року Микола ІІ, а також члени його сім'ї визнаються РПЦ, як страстотерпці.
  • Від грудня 2005 року нащадки імператорської сім'ї домагаються реабілітації розстріляної в 1918 імператорської сім'ї, однак Генеральна прокуратура Росії відмовляється визнавати загиблих жертвами політичних репресій, вважаючи їх жертвами кримінального злочину.

Галерея[править]

Примітки[править]

  1. Шаблон:Lang-ru-dor Чин дії, яким чином відбулося священне коронування Його Імператорської Величності Государя Імператора Миколи Олександровича самодержця Всеросійського, за церковним чиноположенню. М., Синодальна друкарня. 1896. -56 с.
  2. http://www.univer.omsk.su/omsk/socstuds/nicholas2/4.html
  3. Лаврин, А. П. 1001 смерть / А. П. Лаврин. — М. : РЕТЕКС, 1991. — 416 с. — ISBN 5-86638-001-3.
  4. «О русском уме».Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info — Нобелівська промова, почитана 1918 в Санкт-Петербурзі
  5. ТАСС: Справороссы просят Собянина переименовать станцию метро «Войковская» в честь Манделы
  6. Комсомольська правда: Когда имя убийцы царя и его семьи — большевика Войкова уберут с карты России?

Література[править]

Посилання[править]

Шаблон:Sister Категорія:Посилання на категорію Вікісховища відрізняється від властивості Вікіданих

Шаблон:Start box Шаблон:Succession box

|- style="text-align: center;" |- style="text-align:center;" |style="width:30%;" rowspan="3"|Попередник:
Олександр Олександрович | style="width: 40%; text-align: center;" rowspan="1"|Імператор та самодержець всероссійський
18941917 |width="30%" align="center" rowspan="1"| Наступник:
припинення існування монархії;
Михайло Олександрович
Михайло Володимирович Родзянко
(голова Тимчасового комітету Думи);
Георгій Евгенійович Львов
(міністр-голова Тимчасового уряду)
|- |- | style="width: 40%; text-align: center;" rowspan="1"|Цар польський
18941915 (німецька окупація)/
1917 (зречення) |width="30%" align="center" rowspan="1"| Наступник:
незалежність Польщі (під окупацією, потім реальна)
Юзеф Пілсудський (голова держави)
|- |- | style="width: 40%; text-align: center;" rowspan="1"|Великий князь фінляндський
18941917 |width="30%" align="center" rowspan="1"| Наступник:
незалежність Фінляндії,
Свінхувуд Пер Евінд (в. о. голови держави),
Карло Юхо Стольберг (президент)
|-


Шаблон:Succession box

|}


Шаблон:Імператори Росії


Категорія:Імператори Росії Категорія:Романови Категорія:Скинуті монархи Категорія:Монархи, які зреклися престолу Категорія:Страчені монархи Категорія:Померли в Єкатеринбурзі Категорія:Святі Росії Категорія:Мученики Категорія:Канонізовані монархи Категорія:Російські філателісти Категорія:Кавалери ордена Серафимів Категорія:Фельдмаршали Великої Британії Категорія:Адмірали флоту Великої Британії Категорія:Поховані в Петропавлівському соборі Категорія:Кавалери Великого Хреста ордена Корони Італії

Шаблон:Authority control