Малі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:Картка Країна Шаблон:Політичні структури Сахеля

Малі́, офіційна назва Респу́бліка Малі́ (фр. République du Mali, Шаблон:Lang-bm, Шаблон:Lang-ful) — держава в північно-західній Африці. Площа країни становить 1 240 192 км². Населення за оцінкою на липень 2009 року — 12 666 987 жителів. Малі — член ООН, Західноафриканського митного союзу. Грошовою одиницею є франк КФА.

Географія

Краєвид в центральному регіоні країни

Докладніше: Географія Малі

Держава знаходиться в Західній Африці, територія країни простягається з півночі на південь на 1610 км, а із заходу на схід — на 1850 км. На півночі й північному сході межує з Алжиром (спільний кордон — 1100 км); на півночі й північному заході — з Мавританією (2237 км); на заході — з Сенегалом (420 км); на сході — з Нігером (820 км); на півдні — з Гвінеєю (858 км), Кот-д'Івуаром (370 км), Буркіна-Фасо (1100 км).

Шаблон:Розташування2

Тер. країни б.ч. рівнинна. Північна половина Малі розташована в пустелі Сахара, центральна частина зайнята напівпустелями Сахеля, на крайньому півдні і південному заході тягнуться савани. На півночі, півдні і сході — гірські масиви вис. до 1155 м. (г. Хомборі-Тондо). На крайньому північному сході Малі підноситься масивне плато Адрар-Іфорас (до 890 м). Головні судноплавні річки — Нігер і Сенегал. Клімат субекваторіальний (на півдні) і тропічний.

Річка Нігер, що бере початок у Ґвінеї, у верхній течії протікає територією Малі в межах плато, що має загальний схил до північного сходу. Нижче за Сегу русло річки розгалужується і утворює велику внутрішню дельту з численними протоками, озерами і болотами. У межах цієї дельти зведені великі гідротехнічні споруди, завдяки яким вода поступає розподільними каналами на зрошування. Деякі з каналів прокладені по древніх руслах Нігеру.

На крайньому південному заході країни піщані плато висотою понад 600 м обрамовують рівнини у верхніх частинах басейнів Нігеру і його притоки Бані. Нижче внутрішньої дельти Нігеру знаходиться зона недавнього підняття земної кори, яке обумовило різкі зміни в конфігурації русла цієї річки на ділянці між містами Мопті і Гао.

Клімат Малі субекваторіальний (на півдні) і тропічний. На території країни виділяються три географічні області: Сахара, Сахель і Судан.

Сахара характеризується найвищою денною температурою і значними добовими перепадами температури (до 30-40 °C)[1]. Кількість опадів становить 50-100 мм. Рослинний світ надзвичайно бідний. Зустрічаються посухостійкі злаки і ксерофітні кущі з глибокою кореневою системою і тонкин колючим листям. Серед тварин поширені плазуни (гекони, сцинки, варани, змії), є і дикі види ссавців (антилопи аддакс, газелі дорка і дама).

В межах Сахелю середньорічна кількість опадів становить 150—600 мм. Чітко виражена сезонність клімату. Більшість опадів випадає в 2-4 літні місяці. Серед рослин поширені акації, злаки(крам-крам, арістіда), баобаби, пальми дум і роньє. Тваринний світ представляють газелі, антилопи, жирафи, страуси, леопарди.

На південь від Сахелю знаходяться суданські савани. Кількість опадів в цьому регіоні коливається від 600—800 мм на півночі до 1000—1500 на півдні. Ґрунти переважно червоні і буро-червоні з малопотужним гумусним горизонтом[2]. Надзвичайно багатий тваринний світ саван. Тут зустрічаються леви, леопарди, шакали, гієни, жирафи, слони, бегемоти, крокодили та ін.

Історія

Давня імперія Малі

Докладніше: Історія Малі

Археологічні знахідки свідчать про те, що територія сучасного Малі була населена ще в 5-4 тисячоліттях до н. е., а розвиток землеробства почався в 3 тисячолітті до н. е. Перші письмові згадки про ці землі містяться в арабській літературі, датованій 4 ст н. е. У 8 ст. через Сахару по караванних шляхах сюди проникли араби. З 4 ст. н. е. на території сучасного Малі існували, поперемінно підсилюючись і переживаючи епоху розквіту, середньовічні держави Гана (4-13 століття), Малі (8-17 століття) та Сонгаї (9(?)-17 століття).

У 1591 державу було завойовано армією мароканського султанату. Древні міста були розграбовані, велика частина населення виселена в Марокко, а завойовники частково асимілювалися з місцевим населенням. У 17 — 19 століттях на території Сонгаї існували королівства бамбара Сегу, Каарта, фульбе (Масіна) та інші ранньодержавні утворення народів регіону.

Першими європейцями, що проникли на територію сучасного Малі, були майор Хаутон з Ірландії (1790), шотландці хірург Мунго Парк (1796) і дослідник А. Г. Ленг (1826, першим з європейців побував в м. Томбукту) і француз Р.Кайе (1827). Військова експансія Франції почалася в 1855. Місцеве населення протистояло французьким колонізаторам (туареги чинили озброєний опір владі до 1914). У 1890-х французькі війська підпорядкували практично всю територію сучасного Малі. Кордони і назва колонії неодноразово мінялися — Верхній Сенегал з центром в м. Каєс (1890), Судан (1892), Сенегамбія-Нігер (1902), Верхній Сенегал-Нігер (1904), Французький Судан (1920). У 1895 колонія включена до складу федерації колоній під назвою Французька Західна Африка (ФЗА). З 1908 адміністративним центром Французького Судану став Бамако.

Антиколоніальний рух очолила партія «Суданський союз» на чолі з Модібо Кейтою (нащадком правителів імперії Малі). Після її перемоги на виборах в територіальну асамблею (1957) був сформований автономний уряд. 28 вересня 1958 Французький Судан став автономною Суданської Республікою в складі Французького Співтовариства.

Незалежність Республіки Малі (назва взята в пам'ять про історичне минуле) проголошена на надзвичайному з'їзді СС — АДО 22 вересня 1960. Президентом незалежної держави став лідер партії Модібо Кейта, столицею оголошений м. Бамако. Нове керівництво встановило однопартійний режим, розірвало відносини з Францією і проводило політику співпраці з країнами соціалістичного табору.

У листопаді 1968 внаслідок військового перевороту, здійсненого групою офіцерів під керівництвом лейтенанта Муси Траоре, влада перейшла до Військового комітету національного звільнення (ВКНЗ). У вересні 1969 М. Траоре став президентом Малі. У 1976 з ініціативи ВКНЗ створена нова політична партія «Демократичний союз малійського народу» (ДСМН), очолювана М. Траоре. Після прийняття нової конституції у 1979 влада перейшла від ВКНЗ до цивільному уряду, президентом країни вибраний М. Траоре.

У 1991 режим М. Траоре було скинуто внаслідок військового перевороту, очоленого начальником штабу армії, підполковником Амаду Тумане Туре. У 1992 прийнята нова конституція, що проголосила багатопартійну систему. На президентських виборах, що відбулися в 1992, главою держави вибраний колишній лідер «Панафриканської партії за свободу, солідарність і справедливість» (АДЕМА, створена в 1990) Альфа Умар Конаре. Переобраний на цей пост в 1997. У 2002 і 2007 роках президентом було обрано Амаду Тумані Туре.

22 березня 2012 група військових оголосила по місцевому телебаченню про державний переворот. Змовники контролюють державне теле- і радіомовлення і президентський палац. Вони оголосили про припинення діяльності конституції і про розпуск уряду та інших державних інститутів країни. За словами військових, виступити проти президента їх змусила його некомпетентність у боротьбі з повстанням туарегів на півночі країни[3].

Політична система

міні

Докладніше: Політична система Малі

Малі за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент, що обирається терміном на п'ять років максимум на два терміни[4]. Державний устрій — унітарна держава.


У країні діє конституція, що була прийнята 12 січня 1992 року з поправками 1999 року.

Головою виконавчої влади є прем'єр-міністр, що обирає Раду Міністрів. У теперішній час президентом є Ібрагім Бубакар Кейта, прем'єром — Модібо Сідібе.

Парламент

Докладніше: Парламент Малі

Вищою законодавчою владою є однопалатний парламент — Національна асамблея, 147 представників якої обираються на 5 років.

Політичні партії

Докладніше: Політичні партії Малі

Серед політичних партій країни важливими є:

Зовнішня політика

Докладніше: Зовнішня політика Малі

Українсько-малійські відносини

Докладніше: Українсько-малійські відносини

Уряд Малі офіційно визнав незалежність України 24 січня 1992 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 5 листопада 1992 року[5]. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Малі, що відає справами щодо України, знаходиться в Москві (Росія)[5]. Справами України в Малі відає українське посольство в Алжирі.

Державна символіка

Державний прапор

Державний герб

Державний гімн

Адміністративно-територіальній поділ

Файл:Mali Regions.png

Докладніше: Адміністративний поділ Малі

В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 8 районів і 1 столичний округ.

Область Область (фр.) Центр Площа, .км² Населення (1998), осіб.
Бамако Bamako Бамако 267 848 315
Гао Gao Ґао 170 572 335 976
Каес Kayes Каес 197 760 1 506 099
Кідаль Kidal Кідаль 151 430 31 046
Кулікоро Koulikoro Кулікоро 89 833 1 563 444
Мопті Mopti Мопті 88 752 1 427 173
Сегу Ségou Сегу 56 127 1 678 749
Сікасо Sikasso Сікасо 76 480 1 610 772
Тімбукту Tombouctou Тімбукту 408 977 467 361

Збройні сили

Докладніше: Збройні сили Малі

Чисельність збройних сил у 2000 році складала 7,35 тис. військовослужбовців[5]. Загальні витрати на армію склали 30 млн доларів США[5].

Економіка

Докладніше: Економіка Малі

Малі — відстала аграрна держава. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 14,6 млрд доларів США (129 місце в світі); що у перерахунку на одну особу становить 1,2 тис. доларів (170 місце в світі)[5]. Промисловість разом із будівництвом становить 26 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 38 %; сфера обслуговування — 36 % (станом на 2006 рік)[5]. Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: 20 % — промисловість, будівництво і сфера обслуговування; 80 % — аграрне, лісове і рибне господарства (станом на 2006 рік)[5].

Надходження в державний бюджет Малі за 2006 рік склали 0,76 млрд доларів США, а витрати — 0,83 млрд; дефіцит становив 8 %[5].

Малі належить до 25 найбідніших країн світу. Країна значною мірою залежить від іноземної допомоги (основні фінансові донори: Франція, країни ЄС і МВФ) і є дуже вразливою до коливань цін на золото і бавовну. Прямі закордонні інвестиції становлять 44 млн доларів США на рік.

За даними індексу економічної свободи (англ. Index of Economic Freedom) від The Heritage Foundation за 2001 рік темп зростання ВВП становив 3,6 %.

Валюта

Докладніше: Валюта Малі

Національною валютою країни слугує франк КФА.

Промисловість

Докладніше: Промисловість Малі

Головні галузі промисловості: гірнича (видобування золота і фосфатів), харчова, будівельних матеріалів і текстильна.

Гірнича промисловість

Докладніше: Гірнича промисловість Малі

Енергетика

Докладніше: Енергетика Малі

За 2004 рік було вироблено 410 млн кВт/год електроенергії (експортовано 0 млн кВт/год); загальний обсяг спожитої — 381,3 млн кВт/год (імпортовано 0 млн кВт/год)[5].

У 2004 році споживання нафти склало 4,3 тис. барелів на добу, природний газ не використовується для господарських потреб[5].

Агровиробництво

Докладніше: Аграрне виробництво Малі

У сільськогосподарському обробітку знаходиться 26,5 % площі держави[5]. Головні сільськогосподарські культури: рис, сорго, бавовник і арахіс (1 місце в регіоні). Більша частина населення займається натуральним господарством.

Велике значення для господарства країни має відгінне скотарство. Поголів'я великої рогатої худоби в 2006 році становило 6 млн голів, кіз — 8 млн голів, вівців — 5 млн голів.

Помітне місце в експорті займають рибопродукти.

Транспорт

Докладніше: Транспорт Малі

Внутрішній транспорт головним чином автомобільний. У 1987 році пущена транссахарська автомагістраль, що зв'язала Малі з Алжиром і Тунісом, а дорога в південному напрямі на Уагадугу зв'язує країну з ганським портом Тема. Є лише одна залізнична лінія Кулікоро — Бамако — Каєс — Дакар (Сенегал). З червня по лютого вантажі перевозять по судноплавних ділянках р. Нігер. У 1995 в країні було 24 аеропорти.

Туризм

Докладніше: Туризм Малі

У 1992 році Малі відвідало лише 38 тис. іноземних туристів, що дало прибуток у 17 млн доларів США[5].

Зовнішня торгівля

Докладніше: Зовнішня торгівля Малі

Основні торговельні партнери Малі: Китай, Кот-д'Івуар, Франція, країни Бенілюксу та Іспанія.

Держава експортує: продукція агровиробництва, сировина. Основні покупці: Китай (13 %); країни Бенілюксу (9 %); Іспанія (3 %). У 2006 році вартість експорту склала 326 млн доларів США[5].

Держава імпортує: паливо (30 %), промислові товари, продукти харчування. Основні імпортери: Кот-д'Івуар (23 %); Франція (17 %); Велика Британія (4 %). У 2006 році вартість імпорту склала 529 млн доларів США[5].

Населення

Докладніше: Населення Малі

Населення держави у 2006 році становило 11,7 млн осіб (70 місце в світі). Густота населення: 8,8 осіб/км² (172 місце в світі). Згідно статистичних даних за 2006 рік народжуваність 49,8 ‰; смертність 16,9 ‰; природний приріст 32,9 ‰[5].

Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):

  • діти віком до 14 років — 48,2 % (2,9 млн чоловіків, 2,8 млн жінок);
  • дорослі (15-64 років) — 48,8 % (2,8 млн чоловіків, 2,9 млн жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3 % (0,15 млн чоловіків, 0,21 млн жінок).

Урбанізація

Докладніше: Міста Малі

Рівень урбанізованості в 2000 році склав 27 %[5]. Головні міста держави: Бамако (815 тис. осіб), Сегу (90 тис. осіб), Мопті (74 тис. осіб). Більшість населення Малі (73 %) проживає у сільській місцевості. Шаблон:Найбільші міста Малі

Етнічний склад

Дівчина фульбе

Докладніше: Етнічний склад Малі

Біля половини населення країни становлять народи групи манде (бамбара, малінке, сонінке), 17 % — фульбе, 12 % — вольтійські народності (сенуфо, догони), 6 % — сонгаї, туареги — 2 %.

Найчисельніший народ — бамбара проживає в основному в західній і центральній частині країни, малінке — на крайньому південному заході. Обидва народи традиційно осілі землероби. Сенуфо і догони проживають у південно-східній частині країни, сонгаї — на сході Малі по обидва боки річки Нігер. Ці народи теж традиційно займалися землеробством. До кочових народів Малі належать Туареги, що проживають на сході країни і фульбе, які зустрічаються на значних територіях, найбільше в середній течії Нігеру. Араби живуть на півночі країни.

Мови

Докладніше: Мови Малі

Державна мова: французька.

Релігії

Докладніше: Релігія в Малі

Головні релігії держави: іслам (суніти) — 90 % населення, анімізм — 9 %, католицтво — 1 %.

Малійці вважають себе глибоко релігійною нацією і пишаються цим. Тим не менш, офіційно Малі вважається «світською мусульманською державою».

Охорона здоров'я

Докладніше: Охорона здоров'я в Малі

Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 49 років: для чоловіків — 47,1 року, для жінок — 51 рік[5]. Смертність немовлят до 1 року становила 107,6 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 560 жителів; лікарями — 1 лікар на 21,2 тис. жителів (станом на 1996 рік)[5]. Витрати на охорону здоров'я в 1990 році склали 5,2 % від ВВП країни[5].

У 1993 році 49 % населення було забезпечено питною водою[5].

У квітні — травні 2013 року, після військового конфлікту, ВООЗ провела оцінку медичної допомоги з використанням системи HeRAMS. Згідно зі звітом було пошкоджено п'яту частину (18,7 %) закладів охорони здоров'я. Для надання багатьох медичних послуг не вистачало кваліфікованого персоналу[6].

Освіта

Докладніше: Освіта в Малі

Рівень письменності в 2003 році становив 46,4 %: 53,5 % серед чоловіків, 39,6 % серед жінок[5]. У країні діє обов'язкова шкільна освіта у 7 класів.

Витрати на освіту в 1996 році склали 3,2 % від ВВП, 17,3 % усіх державних громадських видатків[5].

Інтернет

Докладніше: Інтернет у Малі

У 2001 році всесвітньою мережею Інтернет у Малі користувались 10 тис. осіб[5].

Культура

Докладніше: Культура Малі

Архітектура

Докладніше: Архітектура Малі

Образотворче мистецтво

Докладніше: Мистецтво Малі

Література

Докладніше: Література Малі

Театр

Докладніше: Театр Малі

Музика й танці

Докладніше: Музика Малі

Кінематограф

Докладніше: Кінематограф Малі

Кухня

Докладніше: Кухня Малі

Малійський чай

Рис і пшоно є основними компонентами малійської кухні, яка досить широко використовує хлібні злаки.[7][8] Зерна зазвичай готуються із соусами, що виготовлені з їстівного листя, такого як шпинат або баобаб, з томатно-арахісовим соусом, і може супроводжуватися шматками смаженого м'яса (зазвичай курки, баранини, яловичини або м'яса кози).[7][8] Кухня Малі дуже різноманітна в різних регіонах країни.[7][8] Інші популярні страви — фуфу, рис джолоф і маафе.

Свята

Докладніше: Свята Малі

Наука

Докладніше: Наука в Малі

Засоби масової інформації

Докладніше: ЗМІ Малі

Спорт

Докладніше: Спорт у Малі

Найпопулярнішим видом спорту в країні є футбол. Країна приймала Африканський кубок націй 2002. В Бамако народився знаменитий футболіст збірної Франції Жан Тігана. Багато гравців збірної Малі виступають за європейські футбольні клуби, зокрема Фреді Кануте, Мамаду Діарра, Сейду Кейта, Мохамед Сіссоко та ін. Також в країні популярні баскетбол і традиційні види боротьби.

Примітки

  1. Страны и народы. Зап и центр Африка. с. 45
  2. Страны и народы. Зап и центр Африка. с. 46
  3. У Малі відбувся державний переворот
  4. Конституція Малі, ст. 30.
  5. а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с т у ф х Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 839 с.
  6. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  7. а б в Velton, p. 30.
  8. а б в Milet, p. 146.

Література

  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Витухина Г. О. Мали. — М. : Мысль, 1987. — 134 с.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Дегтерев Д. Западноафриканская «Восьмерка» набирает обороты // «Азия и Африка сегодня» (Москва). — 2003. — № 12. — С. 28-31.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Диаките С. Финансовые и организационные предпосылки формирования фондового рынка в Республике Мали // Финансы и кредит. — 2007. — № 44. — С. 73-77.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Иванов И. Амаду Туре // Эхо планеты. 2007. — № 18. — С. 13.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Савинова Н. А. Мали. — М. : Мысль, 1987. — 134 с.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Филиппов В. Р. Туареги Мали: долгий путь к миру // Азия и Африка сегодня. — 2012. — № 9. — С. 46-51.

Посилання

Шаблон:Sister Категорія:Посилання на категорію Вікісховища відрізняється від властивості Вікіданих

  • Africa South of the Sahara. 2004. L.-N.Y.: Europa Publications, 2003
  • Encyclopedia of African Peoples. L., 2000
  • Новиков С. С., Урсу Д. П. История Мали в новое и новейшее время. М.: Наука, 1994—286 с.
  • Страны и народы. Науч.-попул. геогр.-этноггр. изд. Зап. и Центр. Африка — М.:Мысль 1979.
  • http://lcweb2.loc.gov/frd/cs/profiles/Mali.pdf Mali country profile. Відділ досліджень Бібліотеки Конгресу — 2005

Шаблон:Малі в темах Шаблон:Африканський Союз Шаблон:Африка Шаблон:Бібліоінформація

Категорія:Країни Африки Категорія:Країни, що не мають виходу до моря Категорія:Франкомовні країни Категорія:Держави-члени ООН Категорія:Країни з мусульманською більшістю Категорія:Держави-члени Організації ісламського співробітництва Категорія:Держави і території, засновані 1960