Рильський Максим Тадейович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(перенаправлено с «Максим Рильський»)
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:КарткаКатегорія:Персоналії за алфавітом Категорія:Письменники за алфавітом Шаблон:Ifempty Ри́льський Макси́м Таде́йович (Шаблон:ДН2, Київ — Шаблон:ДС, Київ) — український радянський поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець. Академік АН УРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 2—6-го скликань.

Життєпис[править]

Шаблон:Докладніше Народився в Києві (Київська губернія, Російська імперія, нині столиця України). Батько майбутнього поета, етнограф, громадський діяч, економіст і публіцист Тадей Рильський, був сином поміщика Розеслава Теодоровича Рильського та князівни Трубецької. Один із предків Рильських у XVII столітті був київським міським писарем. Прапрадід Ромуальд був учнем василіянської школи; під час Коліївщини (1768) його мало не було страчено (за переказом, він заспівав православний гімн «Пречиста Діво, мати Руського краю», це справило на ватажка гайдамаків таке враження, що він відпустив як хлопця, так і решту засуджених на смерть поляків та євреїв).

Мати, Меланія Федорівна, була простою селянкою з села Романівки (нині Попільнянського району Житомирської області).

1902 року помер батько й родина переїхала з Києва до Романівки. Максим спершу навчався в домашніх умовах, потім (з осені 1908 року) в приватній гімназії в Києві.

Змалку познайомився з композитором Миколою Лисенком, етнографом, дослідником і збирачем українських народних дум та пісень Дмитром Ревуцьким, актором і режисером Панасом Саксаганським, етнографом та фольклористом Олександром Русовим, які справили на нього великий вплив. Деякий час він жив і виховувався в родинах Миколи Лисенка та Олександра Русова. Максим Рильський гімназист Після закінчення приватної гімназії Науменка Рильський у 1915—1918 роках навчався на медичному факультеті Київського імператорського університету Святого Володимира, потім на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві, заснованому за гетьмана Павла Скоропадського, але через події революції й громадянської війни жодного з них не закінчив. Займався самоосвітою, вивченням мов, музикою. Зустріч харківських і київських митців. Київ, 1923. Зліва направо, перший ряд: Максим Рильський, Юрій Меженко, Микола Хвильовий, Майк Йогансен, Григорій Михайлов, Михайло Вериківський. Другий ряд: Наталя Романович, Михайло Могилянський, Василь Еллан-Блакитний, Сергій Пилипенко, Павло Тичина, Павло Филипович. У третьому ряду стоять: Дмитро Загул, Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Григорій Косинка, Володимир Сосюра, Тодось Осьмачка, Володимир Коряк, Михайло Івченко Якийсь час проживав у м. Сквирі, де в 1918 році працював у садовому відділі земської управи у (будинок зберігся). У 1918—1929 роках учителював у селах Сквирського повіту, зокрема й у Романівці.[1])[1] У 1919—1929 поряд з учителюванням у селі, викладав у київській залізничній школі, на «робітничому факультеті» Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти.

Писати Рильський розпочав рано. Перший його вірш надруковано 1907 року, перша юнацька збірка поезій «На білих островах» вийшла 1910 року. Першою вже зрілою, що засвідчила появу видатного поета, була збірка «Під осінніми зорями» (1918, перевидана в скороченому вигляді 1926). Зліва направо Дмитро Тась, Ярослав Вітошинський, Максим Рильський, Валер'ян Михальчук. Київ, 1929 р. У 1920-х роках Рильський належав до мистецького угруповання «неокласиків», переслідуваного офіційною критикою за декадентство і відірваність від сучасних потреб соціалістичного життя. Протягом десятиріччя вийшло десять книжок поезій, серед яких «Синя далечінь» (1922), «Поеми» (1925), «Крізь бурю і сніг» (1925), «Тринадцята весна» (1926), «Гомін і відгомін», «Де сходяться дороги» (1929), та декілька книжок поетичних перекладів, зокрема 1927 року — переклад поеми Адама Міцкевича «Пан Тадеуш».

Як і решта неокласиків, Рильський безпосередньо своєю творчістю не реагував на політичні події й протягом 1920-х років цілковито ізолювався від радянської дійсності, лише подеколи у відвертій формі (наприклад, у вірші «На світі є співучий Лянґедок») чи у вигляді іронічних «відступів» (як у «Чумаках» чи в поемі «Сашко») виявляв обурення проти ідейно-політичної та літературної атмосфери, що панувала тоді (зокрема, у статті «Моя апологія, альбо самооборона», що вийшла в київській газеті «Більшовик» 23 вересня 1923 року, ч. 216.).

Така поведінка поета викликала гострі напади офіційної критики, що врешті 1931 року закінчилося арештом органами НКВС, після чого він майже рік просидів у Лук'янівській тюрмі. Після ув'язнення Остап Вишня забрав його до себе в Харків на кілька днів у гості.

1932 року творчість Рильського зазнає змін, і в збірці «Знак терезів» (1932) він проголошує активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору й був зарахований до числа офіційних радянських поетів. Його товариші-неокласики — Михайло Драй-Хмара, Павло Филипович, Микола Зеров — за кілька років були репресовані й знищені радянською владою.

Під час Другої світової війни перебував у евакуації спочатку в Уфі, а потім у Москві. Член ВКП(б) з 1943 року.

Творчість Рильського поділилась на два річища — офіційне та ліричне, в останньому йому вдавалося створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили поета. Одначе це не заважало радянським органам «профілактично» його шпетити. Зокрема, на початку жовтня 1947 року газета «Радянська Україна» друкує статтю «Про націоналістичні помилки М. Рильського», де його звинувачують у «буржуазному об'єктивізмі, відсутності більшовицької партійності і забутті істини, що змістом радянської ідеології і культури була більшовицька ідейність… він не оволодів основами марксистсько-ленінського світогляду… не позбувся впливу буржуазно-націоналістичної ідеології».

У радянську добу Рильський написав 35 книжок поезій, найкращі серед яких — «Знак терезів» (1932), «Літо» (1936), «Україна», «Збір винограду» (1940), «Слово про рідну матір», «Троянди й виноград» (1957), «Голосіївська осінь», «Зимові записи» (1964); чотири книжки ліро-епічних поем, багато перекладів зі слов'янських та західноєвропейських літератур, наукові праці з мовознавства та літературознавства. 1943 року його обрано академіком Академії наук УРСР.

Попри звання, премії, а отже, і виконання замовлень влади («Пісня про Сталіна», скажімо, була написана на офіційне замовлення від Комітету у справах мистецтв УРСР), за тоталітарних часів Максим Тадейович зумів зберегти в собі людську порядність. Наприклад коли перекладач Григорій Кочур звільнився з таборів, Рильський позичив йому 80 тис. рублів, щоб він купив собі будинок в Ірпені. Як згадувала вдова видатного поета Євгена Плужника, єдиний, хто з друзів-літераторів носив заарештованому чоловікові в тюрму передачі, був Рильський.

Файл:Максим-Рильський.JPG
Надгробок Максима Рильського на Байковому кладовищі в Києві. Скульптори Петро Остапенко, Павло Кальницький. 1969

У 1944—1964 роках Максим Рильський був директором академічного Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії. Поетові двічі було присуджено Сталінську премію в галузі літератури й мистецтва (1943 року премію 1-го ступеня за збірки віршів: «Слово про рідну матір», «Світова зоря», «Світла зброя» й поему «Мандрівка в молодість»; 1950 року премію 3-го ступеня за переклад українською мовою поеми Адама Міцкевича «Пан Тадеуш»), а 1960 року — Ленінську премію в галузі літератури, журналістики, публіцистики й мистецтва за збірки віршів «Далекі небосхили» (1959) та «Троянди й виноград» (1957). Крім «офіційної» поезії поет творив і глибоко патріотичну, яку декламував тільки з пам'яті окремим близьким і не довіряв паперу та забрав із собою в могилу[2].

Помер 24 липня 1964 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.

Вшанування пам'яті[править]

Див. також Вулиця Максима Рильського.
  • 1965 року на честь Максима Рильського було названо вулицю в Києві, де він жив і працював у 1951—1964 роках (колишня назва — Радянська). Вулиця пролягає поруч із Голосіївським парком, який 1964 року теж був названий на честь Рильського. 2003 року біля центрального входу до парку відкрито пам'ятник поетові (автори — скульптор Петро Остапенко та архітектор Олег Стукалов).
  • У будинку в Києві, де жив Максим Рильський (нинішня адреса — вул. Максима Рильського, 7), з 1968 року працює літературно-меморіальний музей поета. Перед будинком-музеєм встановлено бронзове погруддя Рильського (скульптор Олександр Ковальов).
  • 1972 року постановою Ради Міністрів УРСР була заснована щорічна премія ім. Рильського за найкращий художній переклад.
  • Пам'ятна дошка на будинку колишньої земської управи в м. Сквирі, де працював М. Рильський (встановлена його другом Йосипом Магометом).[1]
  • В Уфі 2 жовтня 1985 року на честь Максима Рильського названа одна з вулиць на житловому масиві Сіпайлово.
  • Восени 2016 року його іменем назвали центральну вулицю в місті Сквирі[3][1]

Твори[править]

Збірки поезій[править]

Шаблон:Стовпці

  • На білих островах (1910)
  • Під осінніми зорями (1918)
  • Синя далечінь (1922)
  • Поеми (1925)
  • Крізь бурю і сніг (1925)
  • Тринадцята весна (1926)
  • Гомін і відгомін (1929)
  • Де сходяться дороги (1929)
  • Знак терезів (1932)
  • Київ (1935)
  • Літо (1936)
  • Україна (1938)
  • Збір винограду (1940)
  • За рідну землю (1941)
  • Слово про рідну матір (1942)
  • Світла зброя (1942)
  • Жага (1943)
  • Неопалима купина (1944)
  • Мандрівка в молодість (1944)
  • Чаша дружби (1946)
  • Вірність (1947)
  • Під зорями Кремля (1953)
  • На оновленій землі (1956)
  • Троянди й виноград (1957)
  • Голосіївська осінь (1959)
  • Зграя веселиків (1960)
  • В затінку жайворонка (1961)
  • Поезії (І—ІІІ, 1946)
  • Поезії (І—ІІІ, 1949)
  • Твори (І—ІІІ, 1956)
  • Твори (I—Х, 1960—1962)

та інші.

Переклади[править]

Шаблон:Стовпці

переклади оперних лібрето

Вірші, покладені на музику[править]

Пісні на вірші іноземних авторів, в яких використовуються переклади М. Рильського

Джерела[править]

Примітки[править]

  1. а б в г Ціон В. Свято на нашій вулиці, або як Максим Тадейович Карла Генріховича поборов // Літературна Україна. — 2016. — № 38 (5667) (6 жовт.). — С. 16. (У плині подій).
  2. Свою таємницю Рильський забрав у могилу.
  3. досі називалась ім. Карла Маркса
  4. "Л. В. Коломієць. Перекладацька й редакторська діяльність Максима Рильського в період національного ренесансу" (PDF). Archived from the original (PDF) on 13 жовтня 2017. Retrieved 13 червня 2018.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  5. Текст лібрето
  6. Ошибка Lua в package.lua на строке 80: module 'Module:Citation/CS1/Suggestions' not found.
  7. Ошибка Lua в package.lua на строке 80: module 'Module:Citation/CS1/Suggestions' not found.
  8. Ошибка Lua в package.lua на строке 80: module 'Module:Citation/CS1/Suggestions' not found.
  9. Ошибка Lua в package.lua на строке 80: module 'Module:Citation/CS1/Suggestions' not found.
  10. Ошибка Lua в package.lua на строке 80: module 'Module:Citation/CS1/Suggestions' not found.
  11. Повний текст лібрето
  12. ноти, відео
  13. аудіо
  14. https://www.youtube.com/watch?v=3ZalsKF71Fc відео]
  15. текст
  16. відео
  17. відео
  18. Веселовський, Б. «Ти танго заспівай мені.» [Ноти] / Б. Веселовський. — Київ: Дуліби, 2015. — c.89
  19. аудіо
  20. ноти, відео
  21. Козак C. Пісні [Ноти] / Сергій Козак. — Київ, «Музична Україна», 1978. — с.22
  22. ноти, відео
  23. ноти, відео

Посилання[править]

Шаблон:Вікіпосилання

  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Век

Твори в інтернет-бібліотеках[править]

Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:ВП-портали

Категорія:Уродженці Києва Категорія:Померли в Києві Категорія:Поховані на Байковому кладовищі Категорія:Українські прозаїки Категорія:Українські радянські письменники Категорія:Українські поети Категорія:Українські перекладачі Категорія:Перекладачі Вільяма Шекспіра Категорія:Перекладачі лібрето Категорія:Українські перекладознавці Категорія:Українські поліглоти Категорія:Перекладачі фантастики Категорія:Дійсні члени НАН України Категорія:Неокласики Категорія:Поети XX століття Категорія:Випускники історико-філологічного факультету Київського університету Категорія:Персоналії:Попільнянський район Категорія:Персоналії:Сквира Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці Категорія:Розстріляне відродження Категорія:Люди на марках Категорія:Люди на монетах України Категорія:Українські перекладачі поезії Категорія:Депутати Верховної Ради СРСР 2-го скликання Категорія:Депутати Верховної Ради СРСР 3-го скликання Категорія:Депутати Верховної Ради СРСР 4-го скликання Категорія:Депутати Верховної Ради СРСР 5-го скликання Категорія:Депутати Верховної Ради СРСР 6-го скликання Категорія:Перекладачі Йоганна Вольфганга фон Гете