Ла-Манш

Материал из МДПУ Вікіпедія | MDPU Wikipedia
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:Картка:Протока

Ла-Ма́нш (фр. La Manche — «Рукав»), або Англійський канал (англ. English Channel) — протока (за гідрологічним режимом — море)[джерело?]Категорія:Статті з твердженнями без джерел між островом Великою Британією та материком Євразія (Франція). На сході звужується і переходить в протоку Па-де-Кале.

У часи Давнього Риму Ла-Манш називали Oceanus Britannicus — Британським океаном. У вікторіанську епоху його називали «Британським морем», а сьогоденні моряки його звуть «рукавом» (The Sleeve).

Географічне положення

Файл:English Channel.jpg
Мапа Ла-Маншу

Разом з Па-де-Кале з'єднує Північне море з Атлантичним океаном. Довжина 578 км, ширина на заході 250 км, на сході 32 км, найменша глибина на фарватері 23,5 м. Під Ла-Маншем (між Дувром і Кале) споруджений тунель (загальна довжина 52,5 км, у тому числі 38 км під дном протоки). Має площу близько 75000 км².

Міжнародна гідрографічна організація встановила межі каналу[1]:

На заході: проходить між мисом Лендс-Енд (Ошибка скрипта: Модуля «Coordinates» не существует.{{#coordinates:50|04|N|5|43|W|||

| |name= }}) в Англії і острівцем Іль Віргіл (Ошибка скрипта: Модуля «Coordinates» не существует.{{#coordinates:48|38|23|N|4|34|13|W| | |name= }}), віддаленим від французького узбережжя Бретані на 1,5 км

На сході: проходить між французьким маяком Вальді (Ошибка скрипта: Модуля «Coordinates» не существует.{{#coordinates:50|59|06|N|1|55|00|E|

| |name= }}), розташованим на 6 км на схід від міста Кале, і північним краєм затоки Святої Маргарет (Ошибка скрипта: Модуля «Coordinates» не существует.{{#coordinates:51|10|00|N|1|24|00|E| | |name= }}). в Англії. Це поруч з портовим містом Дувр.

Порти: Фалмут, Плімут, Торбі, Ексмут, Веймут, Пул, Саутгемптон, Портсмут, Богнор-Ріджис (Велика Британія), Сен-Мало, Шербур, Кан, Ле-Гавр, Фекам, Дьєпп (Франція).

Межі каналу найчастіше визначається як лінія між Ленд Ендом й і Уессаном на заході і протокою Па-де-Кале на сході. На заході переходить у Кельтське море.

Клімат

Акваторія протоки знаходиться в помірному кліматичному поясі[2]. Увесь рік панують помірні повітряні маси. Переважає західний перенос. Значні сезонні коливання температури повітря. Зволоження надмірне. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, шторми. Відносна тепла вітряна зима; відносно прохолодне вологе літо з більш спокійною погодою[3].

Геологічне утворення

Прорив передльодовикового озера Доггерланду

Згідно з існуючою теорією, на місці Ла-Маншу лежали низинні землі, на кшталт сьогоденних Нідерландів. Після рівень моря став підніматися, і просторі долини поступово заповнилися водами океану, ставши дном протоки, відрізавши Велику Британію від материка.

Проте нове дослідження Санджива Гупта (Sanjeev Gupta) та ін. (2007)[4][5] довело, що Англійський канал був створений в результаті ерозії, викликаної двома великими повенями відтоку води з велетенського озера, утвореного в льодовиковий період злиттям Темза і Рейну.

Згідно з цими дослідженнями антикліналь Вельд-Артуа понад 425 тисяч років тому була крейдяним гірським пасмом висотами до 180 метрів в районі нинішнього Па-де-Кале, на захід від якої лежали низини.

Стікання води басейну Темзи, Рейну та інших річок району відбувалося через Північне море.

Коли Північне море було заблоковано льодовиком від Скандинавії до Шотландії, вода з річок стала накопичуватися в замкнутому басейні, формуючи гігантське передльодовикове озеро, яке живилось як річками, так і талими водами льодовика. Льодовик тоді зупинився трохи на північ від гирла Темзи. Південь же Англії льодовиком ніколи не покривався.

425 тисяч років тому піднявшись вода прорвалася на південно-захід, промив в районі Па-де-Кале русло кілька десятків км завширшки і близько 50 метрів завглибшки.

Прорив води був різким, що призвело до раптового затоплення терен. Прямуючий Ла-Маншем потік протягом багатьох місяців досягав 1 млн м³/сек (Для порівняння, стік Волги біля Волгограду становить всього 8 тис. м³/сек). На сьогоденному дні Па-де-Кале вода промили пряму і широку підводну долину з характерним «рифленим» дном, вивернувши і розколовши скелі.

На думку науковців, ситуація повторилася 225 тисяч років тому, в ході наступного заледеніння. Другий прорив Темзи і Рейну на південно-захід був навіть масштабнішим за перший. Чергова мегаповінь розширила Па-де-Кале майже до сьогоденних розмірів.

Останній льодовиковий період

Під час останнього льодовикового періоду 110.000 — 12.000 років тому дно протоки переважно залишалось сухим через низький рівень моря. Маас, Шельда і Темза були притоками Рейну. Сомма й Сена, а також річки південної Англії впадали в Ла-Манш. Ця ситуація змінилась близько 8 000 років тому, коли піднявся рівень моря і Північне море через Па-де-Кале знову з'єдналось з Англійським каналом.

Визначні дати перетинання Ла-Маншу

Вид на Дувр з французького узбережжя Форт дю Геклен на острові Геклен біля узбережжя Бретані в Англійському каналі

Примітки

  1. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  2. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  3. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  4. Шаблон:Citation.
  5. Europe cut adrift", by Philip Gibbard, pp 259—260, Nature, vol 448, 19 July 2007
  6. "Є рекорд світу": український паралімпієць Олег Іваненко підкорив Ла-Манш – За 18 годин безперервного запливу він подолав 62 кілометри
  7. Український паралімпієць встановив світовий рекорд у Ла-Манші
  8. Oleg Ivanenko Solo, 1 way / England to France
  9. Французький винахідник Френкі Запата перелетів протоку Ла-Манш на флайборді

Шаблон:Геостратегічні точки світового океану Шаблон:ВП-портали

*