Кременчук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску
Кременчук

Шаблон:(! style="margin: 0 auto; background-color: #F9F9F9; text-align:center;" width=100%

120x120px 140x120px
Герб Кременчука Прапор Кременчука

Шаблон:!)

Шаблон:InfoboxImageШаблон:If1
colspan="2" style="text-align:center; font-size: 110%; background-color: Шаблон:Колір;"| Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Полтавська область
Район Кременчуцький район
Рада Кременчуцька міська рада
Код КОАТУУ 5310400000
Засноване 1571
Поділ міста Автозаводський район, Крюківський район
Населення 220 065 (01.01.2019)[1]
Агломерація 460 000 (Кременчук, Горішні Плавні, Світловодськ, Кременчуцький район, Козельщинський район, Глобинський район, Світловодський район, Онуфріївський район)
Площа 92 км²
Густота населення 2392 осіб/км²
Поштові індекси 39600-39689
Телефонний код +380-536 (6)
Координати 4|47|N|33|25|57|E|scale:104_region:UA Шаблон:Talk other name=

}}

Висота над рівнем моря 90 м
Водойма Дніпро, Сухий Кагамлик
Міста-побратими Бидгощ, Свіштов, Біла Церква, Бітола, Снина, Провіденс
День міста 29 вересня
colspan="2" style="text-align:center; font-size: 110%; background-color: Шаблон:Колір;" | Відстань
Найближча залізнична станція Кременчук
До обл./респ. центру
 - залізницею 119 км
 - автошляхами 113 км
До Києва
 - залізницею 337 км
 - автошляхами 291 км
colspan="2" style="text-align:center; font-size: 110%; background-color: Шаблон:Колір;" | Міська влада
Адреса пл. Перемоги, 2, 73-00-44
Веб-сторінка Офіційний сайт Кременчуцької міської ради
Міський голова Малецький Віталій Олексійович

20px [{{localurl:Commons:Category:{{#property:P373}}}}?uselang=uk Кременчук] у Вікісховищі

colspan="2" bgcolor="Шаблон:Колір" style="text-align:center" | Карта
Шаблон:Карта розташування

Категорія:Міста УкраїниКатегорія:Населені пункти за алфавітом

  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Hatnote

Кременчу́к — місто обласного підпорядкування в Полтавській області України, адміністративний центр Кременчуцького району.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року місто увійшло до списку історичних населених місць України.[2].

Населення міста — 220 тисяч осіб (2019). За цим показником займає 29 місце в Україні.

Місто розміщене в зоні помірного континентального клімату в межах Придніпровської низовини і середньої течії річки Дніпра на лівому та правому її берегах, в центральній частині України на відстані 115 км від обласного центру міста Полтави і 290 км від столиці України міста Києва. Територія становить 9600 га.[3] Адміністративно місто поділене на два райони: Автозаводський (лівобережна частина) та Крюківський (правобережна та частково лівобережна).[3]

Кременчук — великий індустріальний центр Полта́вщини. На сьогодні у місті функціонує 86 промислових підприємств, 58 будівельних організацій різних форм власності та близько 14 тисяч суб'єктів підприємницької діяльності.[3] За рейтингом регіонів, міст та районів України, який проводить недержавний аналітичний центр «Інститут Реформ», Кременчук займає 8-ме місце із 494 територій України.[3] За економічними показниками він займає 15-те місце серед 45 великих міст України.[3] Загальна сума від зборів та податків, зібраних у Кременчуці та районі за перші 11 місяців 2011 року — 9,2 мільярда гривень.[4]

Содержание

Походження назви[править]

За найпоширенішою версією назва міста походить від тюркського слова «керменчик», що у перекладі означає «невелика фортеця»[5]. Словосполучення «кермен» (фортеця) «чик» (кордон, межа) дослівно з татарської перекладається і як «прикордонна фортеця». Саме як «Керменчик» згадана переправа через Дніпро в районі сучасного міста у документі 1550 року.[6] Назва ця досить поширена на всій території історичного поширення тюркських топонімів. Наприкінці XVIII ст. поширилася зрусифікована[джерело?]Категорія:Статті з твердженнями без джерел форма «Кременчуг».

Також тюркське походження має версія Ф. Ніколлайчика про походження назви міста від татарського «кер», або «кир», що означає пагорб[7].

Серед інших припущень — патронімічна легенда про походження назви від імені міфічного засновника — козака (або рибалки) Кременя.[8] Також існує легенда про те, що у старі часи, коли тут пропливали торговельні човни, стерновий, помітивши гранітні пороги, вигукував: «Кремінь! Чув?» (згодом це словосполучення переросло у теперішню назву).

У середині XIX ст. зрусифікований фольклор народив версію про засновника Кремень-Чуга, сина Чуга — засновника Чугуєва[9] (легенда відбивала реальне зростання значення Харкова для Кременчука — між містами пролягла залізниця).

Наприкінці ХХ ст. з'явилася фантастична версія про руське походження міста — що Володимир, вдячний одному воїнові, віддав йому кременчуцьку землю під заселення.

У староукраїнській та діаспорній літературі зустрічається назва міста «Кремінчук».[10][11]

Символіка[править]

Офіційно затвердженими символами Кременчука є герб та прапор[12].

Емблема до 440-річчя Кременчука (автор О. Манько) Емблема до 440-річчя Кременчука (автор С. Брилев)

Прапором Кременчука є прямокутне полотнище зі співвідношенням сторін 1:1, що складається з трьох горизонтальних смуг — синьої, білої та синьої (співвідношення 2:1:2)[12]. Прапор ілюструє географічне положення міста: біла смуга означає річку Дніпро, яка протікає через місто. Прапор був затверджений 21 вересня 1995 року на сесії міської ради. Герб прийнятий 21 вересня 1995 року[12] та як і прапор ілюструє географічне положення міста, але Дніпро означає срібна смуга. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною з трьома вежками.

З нагоди 440-річчя міста, яке місто відзначало у 2011 році, мерія влаштувала конкурс на найкращий логотип до ювілею міста. Було зібрано 61 роботу, в яких учасники поєднували символи міста — «КрАЗ», Гонг Миру, Крюківський міст. Емблему Олександра Манька визначили найкращою, роботу Сергія Брильова — другою[13].

Неофіційним молодіжним гімном Кременчука є пісня «Мій Кременчук — місто моє»[14].

День міста відзначається 29 вересня у день визволення Кременчука від нацистьских загарбників під час Другої світової війни.

Географія[править]

Розташування та фізична географія[править]

Місто розташоване в зоні помірного континентального клімату в межах Придніпровської низовини і середньої течії Дніпра на лівому та правому її берегах, у центральній частині України на відстані 115 км від обласного центру Полтави (автошлях Шаблон:Автошлях E), 290 км від столиці України Києва і 180 км від географічного центру України — Мар'янівки. Територія становить 9600 га.

Місцевість являє собою горбувату рівнину, розділену Дніпром на дві частини: лівобережну низинну і правобережну з ярово-балковою рельєфною системою.

Лівобережна частина міста знаходиться в роздлубаних болотами і озерами річищах Дніпра і його притоки — Сухого Кагамлика. Тільки на північному сході підіймається невисокий пагорб — Піщана гора, складений із пісків другої бортової тераси Дніпра.

Правобережна частина, Крюків, розташована на півострові, утвореному річищем Домахою, куди впадали річки Крюків і Гнила, а з іншої — широкою затокою річки Семова. Долини цих сильно заболочених річок були природними межами у яких розвивався Крюків. За декілька кілометрів від Дніпра здіймається Деївська гора, невелика система пагорбів, урочищ і ярів. Тут знаходиться найвища точка Полтавської області — курган, на якому встановлено пам'ятник солдатам, які загинули у перші дні оборони міста від німців у Другій Світовій. Його висота — 204 м над рівнем моря. У той час як висота нижніх частин міста приблизно 40 м.

Відстань від Кременчука до різних міст (автошляхами)[15]
Польща Варшава ~ 1084 км
Україна Київ ~ 302 км
Україна Черкаси ~ 178 км
Росія Ст-Петербург ~ 1481 км
Росія Москва ~ 985 км
Білорусь Мінськ ~ 822 км
Україна Суми ~ 289 км
УкраїнаХарків ~ 263 км
Україна Полтава ~ 116 км
Франція Париж ~ 2610 км
Австралія Відень ~ 1625 км
Україна Львів ~ 842 км
Україна Луганськ ~ 558 км
Росія Волгоград ~ 1023 км
Казахстан Нур-Султан ~ 3396 км
Україна Кропивницький ~ 131 км
Україна Одеса ~ 457 км
Молдова Кишинів ~ 467 км
Україна Херсон ~ 337 км
Україна Сімферополь ~ 542 км
Україна Дніпро ~ 163 км
Україна Запоріжжя ~ 249 км
Донецьк ~ 415 км

Кременчук та його околиці займають унікальну в природному відношенні ділянку Придніпров'я. На лівому та правому берегах Дніпра — забудови Кременчука, а поміж ними, в долині річки, збереглися до нашого часу типові та рідкісні напівприродні різноманітні екосистеми — Кременчуцькі плавні та різні за площею острови з лісовими, лучними та водно-болотними угіддями[16].

Зелені масиви міста представлені у вигляді парків і скверів (понад 15), розташованих в різних частинах міста, різновікових соснових насаджень у північно-східній частині околиць, прилеглих до міста островів, а також вуличних та внутрішньоквартальних насаджень[16].

На території міста знаходяться п'ять об'єктів природно-заповідного фонду, у тому числі один загальнодержавного значення (заказник «Білецьківські плавні», що входить до регіонального ландшафтного парку «Кременчуцькі плавні») та чотири — місцевого (острів Стрілечий-2, Балка Широка, острів Стрілечий-4, Скеля — гранітний реєстр)[16].

У геоструктурному відношенні верхня частина Кам'янського водосховища, в межах якої знаходяться право- та лівобережна частини Кременчука, розміщена на стику двох геологічних структур — Українського кристалічного масиву та Дніпровсько-Донецької западини. У геологічній будові беруть участь породи пізнього докембрію протерозойського еону Українського кристалічного масиву, на еродованій поверхні яких залягають товща відкладень палеогенової та четвертинної системи[16].

Кристалічні породи пізнього докембрію представлені гранітами, граніто-гнейсами та гнейсами, їхня верхня зона (30-50 м) місцями тріщинувата. Одним з найвищих залягань гранітів спостерігається у прибережній частині міста біля Річкового вокзалу, де виходить на поверхню (Скеля — гранітний реєстр), де їхні абсолютні позначки досягають 64-65 м і вздовж південної частини правобережжя (Крюків), де вони утворюють рогоподібне підняття та куполоподібні підняття, що досягають 63-70 абсолютної висоти[16].

Клімат[править]

Докладніше: Клімат Кременчука

Площа Перемоги (2007 рік).

Клімат — помірно-континентальний. Зима м'яка з переважно похмурою погодою і частими відлигами. Морози зазвичай невеликі. Абсолютний мінімум — в січні −35 °C. Тривалість безморозного періоду в регіоні в різні роки сильно змінюється і коливається від 155 до 183 днів. Літо тепле, в окремі роки спекотне та посушливе. Дні з мінливою хмарністю та слабким вітром; ночі ясні та прохолодні. Абсолютний максимум температури зареєстрований в липні-серпні +37 °C. Середньорічна температура +8-12°С[16].

Вітри на території міста, як і регіону в цілому, не відзначаються постійністю характеристик. Але спостереження свідчать про певну закономірність в їх характері та поширенні. Більшу частину року, з жовтня до квітня, переважають вітри східного та південно-східного напрямків, у теплий період року, з травня по серпень західного напрямків. Середня швидкість вітру за рік 4-5 м/сек. Взимку і в перехідні сезони бувають вітри з підвищеними швидкостями 6-10 м/сек. Найбільші швидкості вітру можливі раз за 20 років — 28-29 м/с, за рік — 20-22 м/с. Штилі бувають частіше влітку, ніж взимку[16].

При низькій вологості та сильному вітрі можуть виникати пилові бурі, які частіше бувають в період з березня по вересень[16].

Опади випадають у вигляді короткочасних злив, нерідко з грозами і вітрами. Середньорічна кількість атмосферних опадів на території міста становить 565 мм з коливанням по роках від 320 до 720 мм. Основна їх кількість (близько 70 %) припадає на період з квітня по жовтень. Особливістю літніх гроз у Кременчуці є те, що при переході з одного берега Дніпра на інший, вони слабшають. Тому на лівому березі може бути сильна злива, а на правому — сухо, хоча відстань між цими частинами міста не перевищує кілометра. Відносна вологість повітря досягає найбільшої величини в зимові місяці — 87 %, найменшої в літні — 48 %, середньорічна — 65 %[16].

Створення Кременчуцького та Кам'янського водосховищ вплинуло на клімат міста та прилеглого регіону: збільшилась вологість; відсутні постійний сніговий та льодовий покрови, взимку переважають опади у вигляді дощу зі снігом та мокрим снігом[16].

Шаблон:Клімат міста

Екологія[править]

Місто Кременчук з його промисловістю є центром урбанізації регіону, проявляє значний вплив на довкілля за рахунок викиду забрудників На обліку у відділенні комунальної гігієни перебувають близько 100 підприємств, які здійснюють викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря. Близько 95 % викидів підприємств припадає на 9 з них: АТ «Укртатнафта», ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю», Кременчуцька ТЕЦ, ВАТ «Кременчуцький колісний завод», ХК «АвтоКрАЗ», ВАТ «Сталеливарний завод», концерн «Крюківський вагонобудівний завод», ВАТ «Кредмаш».[17]

Валовий обсяг викиду забрудників в атмосферну у м. Кременчуці є найбільшим серед населених пунктів Полтавської області (97 % усіх промислових та побутових відходів області приходяться на Кременчук). Щільність викиду забрудників території міста у 2006 році становить — майже 320 т/км².[18]

Оцінка стану атмосферного повітря проводиться цілодобово на чотирьох стаціонарних постах спостереження у місті Кременчуці. Спостереження ведеться за концентраціями основних, характерних для підприємств міста забрудників.[19]

За даними спостережень стан забруднення поверхневих водних об'єктів оцінюється як помірний для Кам'янського водосховища (сезонне перевищення ГДК за 2—3 компонентами), за винятком літнього періоду з несприятливими метеорологічними умовами, та значний для всіх малих річок міста. В забруднення останніх основний внесок роблять скиди неочищених дощових вод з території міста. Також значну роль відіграє відсутність процесів самоочищення з причини порушення природного гідрологічного режиму. Скид стічних вод здійснюється через локальні очисні споруди. Загальний скид стічних вод у місті знаходиться в межах 42—47 млн м3 на рік.[20]

26 лютого 2006 року була затверджена міською радою програма впровадження роздільного збору та сортування твердих побутових відходів на території міста Кременчука. У 2008—2009 роках придбало 880 депо-контейнерів для роздільного збору ТПВ ємкістю 3,2 м³ та автомобілі для їх обслуговування.[21] З наявних контейнерів, використовується половина через брак обслуговчих автомобілів.[22]

Історія[править]

Перші поселення на території сучасного Кременчука були у V—III тисячолітті до н. е.

Заснування[править]

Офіційною датою заснування Кременчука, за згадкою в хроніці Йоахима Бєльського (який продовжував історичну працю свого батька Мартина Бєльського), вважають 1571 (дату цю у XIX ст. спопуляризувала «Історія Малоросії» Миколи Марковича). У Бєльського згадка Кременчука навіяна проектом 1590 р., коли польський король видав наказ про побудову тут фортеці, куди також планували вивести козаків з Запоріжжя, аби менше конфліктували з турками.

З історіографії XIX ст. (за непідтвердженою джерельно згадкою литовського історика Теодора Нарбута) походить версія про заснування Кременчука (1390—1420 рр.) великим литовським князем Вітовтом.

Джерельно засвідчене безперервне існування Кременчука як урбаністичного осередку (а не рибальського уходу, згадуваного ще за ревізією Черкаського замку 1552 р.) лише з 1637 р., коли осадив тут місто шляхтич-поліщук Стефан Рудзький (Степан Рутський).

Утім, деякі дослідники, відштовхуючись від археологічних даних про проживання людей на території сучасного Кременчука, відстоюють києво-руський родовід міста.

Козаччина[править]

Деївська гора. Період кременчуцької історії з 1571 по 1764 роки з повним правом можна назвати козацьким, адже козаки від часів давнього Черкаського староства і до територіальних полків Гетьманщини (Чигиринського, Миргородського, Лубенського і Полтавського) лишалися на Кременчуччині провідною верствою населення.

Ще 1550 р. відомий інтелектуал і патріот Великого князівства Литовського, який писав під псевдонімом Михалон Литвин, пропонував Кременчук під базу «річкових загонів», які здатні були ефективно заблокувати одну з популярних татарських переправ.

1561 р. черкаський староста князь Михайло Вишневецький разом зі своїм відомішим двоюрідним братом князем Дмитром Вишневецьким (Байдою) при Пивських Горах (себто на правому березі Дніпра проти гори Пивихи) розбив значний загін білгородських татар на чолі з Рудашем.

1590 р. королівський уряд видав Миколаю Язловецькому розпорядження про будівництво фортеці в урочищі Кременчука чи іншому зручному місці,[23] куди мали переселити козаків з Запоріжжя, аби вони менше дратували турків. Хоча проект цей швидко заглух, але пам'ять про Кременчук як місце однієї з козацьких Січей зберігалася довго (ще наприкінці XIX ст. засвідчені фольклорні перекази про цей «первісний» осідок запорожців).

1625 р. на Курукові або Крукові (тоді урочище на березі «озера» себто затоки-невеличкої притоки Дніпра) відбулася фінальна битва козацької війни з урядом Речі Посполитої, яка завершилася компромісом (Куруківська угода), що вперше узаконила постійний козацький реєстр (6-тисячний).

1635 р. план Кременчуцької фортеці накреслив на місці французький військовий інженер Ґійом Левассер де Боплан, автор славнозвісного «Опису України». Особливе стратегічне значення Кременчука визначалося тим, що саме звідси Дніпро переставав розгалужуватись і плинув «єдиним коритом» до Запоріжжя (отже місце було зручним для нагляду за запорожцями, таким собі другим Кодаком). Відтак, не дивно що початок повстання під проводом Якова Острянина (Остряниці) 1638 р. ознаменувався захопленням Кременчука повстанцями-запорожцями.

1649 р. Зборівський 40-тисячний реєстр затвердив Кременчук сотенним містечком правобережного Чигиринського полку. З 1661 по 1666 роки — центр Кременчуцького полку. Але з 1663 р., відколи місто взяли штурмом (крім замку) та вирізавши зо три тисячі мешканців спалили[24] війська гетьмана І. Брюховецького, воно підупадає.

У складі Російської імперії[править]

Новий підйом Кременчука починається наприкінці 1730-х років, у зв'язку з колонізаційним рухом на Правобережжя («Задніпрські місця») та зацікавленнями російської регулярної армії (яка будує тут свої армійські склади).

1764 р. в зв'язку з утворенням Новоросійської губернії Кременчук виведено з-під юрисдикції Гетьманщини. Місто стає столицею нової губернії, місцевих козаків добровільно-примусово записують у пікінери (до складу Дніпровського пікінерного полку).

Цей час ознаменувався зародженням у місті промисловості. У Кременчуці засновується ливарний, збройовий заводи, кораблебудівна верф, засновані селітровий завод, панчішна та шкіряна фабрики. Розвивається торгівля, роль чумацького промислу зростає настільки, що Крюків стає своєрідною «чумацькою столицею»[джерело?]Категорія:Статті з твердженнями без джерел. Місто входить до всеросійського ринку[джерело?]Категорія:Статті з твердженнями без джерел.

Із середини 1760-х років починає працювати одна з перших в Україні друкарень. 1754 року на березі Дніпра відкривається митниця. Під час епідемії чуми 1784 року доктор медицини Д. Самійлович проводить дослідження цієї хвороби[джерело?]Категорія:Статті з твердженнями без джерел. Д. Биков-Поздняков уславлює своє ім'я винаходами машин і пристроїв для підйому суден, пропозиціями в галузі суднобудування тощо[джерело?]Категорія:Статті з твердженнями без джерел. С. Романовський стає одним із перших винахідників підводного човна та водолазного спорядження[джерело?]Категорія:Статті з твердженнями без джерел.

Вулиця Катерининська. Кін XIX — поч. ХХ ст. З 1786 року командувачем Кременчуцьким гарнізоном призначається О. В. Суворов. У 1787 році по приїзді в Кременчук Катерини ІІ художник В. Боровиковський розписує палац. Закладаються корабельні верфі, відкривається перша в Росії консерваторія, директором якої був знаменитий італійський композитор Дж. Сарті. За проектом архітектора Д. Кваренгі споруджується соборний храм.

План міста, кінець XVIII ст.

1798 року Кременчук отримує свій герб.

Із відкриттям пароплавного сполучення (1850 рік), будівництвом залізниці та мосту через Дніпро (1872 рік) розширюється торгівля. Це дало повне право професору Ю. Янсону так оцінити торгове значення Кременчука: «На всім Дніпрі між порогами і гирлом Прип'яті немає місця важливішого в торговому відношенні, ніж Кременчук».

Завдяки вигідному географічному положенню, розвитку торгівлі Кременчук протягом першої половини XIX сторіччя перетворюється в найбільше промислове місто Полтавської губернії. Провідна роль у промисловому виробництві належить переробним галузям. Діють пивоварні, медоварні, канатні заводи, млини, круподерні, винокурні. Успішно розвивається суконна промисловість, деревообробна, тютюново-махоркова.

З'являються нові підприємства: вагонні майстерні (зараз Крюківський вагонобудівний завод), механічний завод (зараз Кредмаш). У 1899 році завдяки Бельгійському акціонерному товариству в Кременчуці з'являється електричний трамвай.

За кількістю населення, торговим обігом, промисловим потенціалом Кременчук на початку ХХ сторіччя входить до першого десятку найбільших українських міст. Розподіл населення в місті за мовою в той час (перепис 1897 року): українська — 30,1 %, російська — 19,3 %, єврейська — 46,9 %, польська — 1,7 %, німецька — 0,7 %, інші — 0,2 %.

У місті на той час працювало близько 100 промислових підприємств, а населення становило 63 тисячі.

Перші визвольні змагання[править]

Визвольні змагання у Кременчуці характеризуються частою зміною влади (подекуди кожного місяця), зниженням кількості населення принаймні на третину, погіршенням економічного стану, епідеміями холери, іспанського грипу.

Після Лютневої революції влада у місті перейшла до Ради робітничих депутатів, яку контролювала РСДРП. Головою Ради, а потім і міської думи став більшовик Георгій Лапчинський.[25] Після Жовтневого перевороту влада залишилась у більшовиків. Отже, і депутатами до Всеукраїнського зїзду Рад у Київ на початку грудня були обрані переважно більшовики (Александров, Галинський, Лапчинський, Люксембург).[26].

5 січня 1918 року розпочався загальний наступ радянських військ під керівництвом М. Муравйова. 21 (9) січня було окуповано Кременчук. У середині місяця місто було відвойоване військами УНР. Але вже 26 січня 1918 року більшовицькі війська знову захопили Кременчук.[27]

9 (22) січня 1918 року IV універсалом було проголошено незалежність України, після якого було укладено з країнами Четверного Союзу мир. 25 березня 1918 року німці разом з українськими військами ввійшли до Кременчука. 30 листопада 1918 року після капітуляції Німеччини, німецький гарнізон залишив місто. 28 листопада (11 грудня) 1918 року влада у місті переходить до представників Директорії.

21 січня 1919 р. у Кременчуці завершилося розгортання Кінного дивізіону ім. Петра Дорошенка 2-ї Республіканської дивізії Армії УНР на Кінний полк ім. Петра Болбочана, перейменованого згодом на Кінний полк Чорних Запорожців[28].

У середині січня 1919 року Запорізький корпус зазнав поразки в боях за Харків і Полтаву. У цьому було звинувачено командувача Петра Болбочана і 22 січня Омелян Волох, що прибув із Києва узяв його під варту, відправив до Києва і сам обійняв посаду командувача корпусу[29]. 1 лютого 1919 року Кременчук зайняла дивізія РРФСР, очолювана Барабашем[30].

Із 7-го по 20 травня 1919 року містом володіли війська отамана Григор'єва. Із 10 серпня по 20 грудня 1919 року Кременчук захопили денікінці. Залишаючи місто, вони підірвали міст через Дніпро.[31]. З 20 грудня 1919 року місто захопили більшовики.

Радянська влада[править]

Демонстрація в Крюкові. У березні 1920 року була сформована повітова і карна міська міліція. 20 липня 1920 року Кременчуцький повіт був поділений на три райони з райцентрами у Градизьку, Потоках та Глобиному. 30 липня 1920 року була утворена Кременчуцька губернія[32].

За перше десятиріччя нової влади Кременчук відроджує статус великого промислового центру. Будуються заново або реконструюються понад 60 промислових підприємств. Крюківські вагонні майстерні виростають у вагонобудівний завод, великих перетворень зазнає 2-й механічний завод, що починає випускати дорожню техніку. На березі Дніпра збудовано потужна суконна фабрика. Будуються беконна, макаронна фабрики, створюються швейна, взуттєва, трикотажна.

1930-ті[править]

На 1930-ті припадають голод і репресії.

Під час Голодомору 1932—33 рр. загинуло 497 осіб[33]. У 1930—40-ві роки у Кременчуці від репресій постраждало понад 2000 людей[34]. Проти кременчужан НКВС-КДБ завели 544 справи, причому 277 людей затримали саме у Кременчуці[35]. Більшість проходило за статтею 54-10 — антирадянська пропаганда та агітація[35].

Друга світова війна[править]

Шаблон:Multiple image 9 липня 1941 року у результаті прицільного бомбардування німецький літак зруйнував 88-метрову ферму залізничного моста через Дніпро у Кременчуці. 9 серпня 1941 року німецькі війська захопили Крюків. У Кременчуці розміщувалась 297 стрілецька дивізія, яка обороняла місто. Близько місяця місто зазнавало інтенсивного артилерійського обстрілу німецьких військ з правого, високого берега Дніпра. Німці форсували Дніпро південніше Кременчука, на що радянське командування аж ніяк не сподівалося. Місто обороняв лише один полк 297 стрілецької дивізії, який не міг протистояти чисельнішим силам ворога[36]. 9 вересня 1941 року німецькі війська захопили місто. 1 вересня 1942 р. місто стало центром новоутвореного Кременчуцького ґебіту[37]. На території Кременчука було створено мережу концтаборів, де за два роки окупації було розстріляно і замордовано понад 97 тисяч людей. На місці одного з колишніх таборів тепер споруджено меморіал «Вічно Живим». Близько 10 тисяч кременчучан вивезені на роботи до Німеччини.

Під час війни діяло 8 антинацистських груп, що об'єднували близько 400 чоловік.

29 вересня 1943 року, після триденних боїв, місто зайняли радянські війська. Житловий фонд міста було зруйновано на 95 %, було знищено 93 промислові підприємства, усі культурно-просвітницькі та навчальні заклади, залізницю, електростанцію, міст через Дніпро. Загальна сума збитків становила понад 1 млрд крб.

До Книги Пам'яті України занесені імена 6210 кременчужан.

Післявоєнна відбудова[править]

Сквер ім. Олега Бабаєва, 60-ті 1949 року на старих биках було збудовано новий міст — Крюківський, замість того, що був знищений. Після Другої світової війни швидким темпом розвивалася важка промисловість. Три кременчуцькі машинобудівні заводи: автомобільний (КрАЗ), вагонобудівний (КВБЗ) та шляхових машин («Кредмаш») стали основою промисловості міста. У 1959 р. було випущено перші вантажівки на «КрАЗі». У сусідньому Світловодську побудована Кременчуцька гідроелектростанція.

29 грудня 1965 р. Великокохнівську селищну раду передано у підпорядкування Кременчуцькому міськвиконкому.

У 1960—1980-ті роки в Кременчуці було збудовано цілий комплекс хімічних підприємств, найпотужнішу в області ТЕЦ, один з найпотужніших в Європі нафтопереробний завод (КНПЗ), Завод технічного вуглецю. З'явилися нові житлові масиви, вулиці, проспекти, парки, сквери, кінотеатри, палаци культури, бібліотеки. Побудовано новий мікрорайон Кременчука Молодіжний.

Роки незалежності[править]

Після розпаду СРСР економічна ситуація в місті погіршилась.

Під час Ленінопаду 24 лютого 2014 року у місті офіційно демонтовано два пам'ятники Леніну — на центральній площі міста і біля прохідної Крюківського вагонобудівного заводу на вулиці Приходька.

Органи влади[править]

Олег Бабаєв, мер міста у 2010—2014 на святкуванні Дня міста 25 вересня 2011. До складу Кременчуцької міської ради входять 60 депутатів[38], що обираються громадою міста строком на 5 років.

Виконавчу владу очолює міський голова (мер) та Виконавчий комітет (Виконком), який складається з дванадцяти членів, серед яких міський голова, 7 заступників міського голови, 2 голови районних рад міста, керівник справ виконкому міської ради та секретар міської ради[39]. Виконком поділяється на 30 структурних підрозділів[40]. В кожному адміністративному районі органом виконавчої влади є районна адміністрація.[41][42]

Єдиного загальноміського органу судової влади у Кременчуці немає, натомість існує 2 міські районні суди та суд Кременчуцького району[43][44], юрисдикції яких розповсюджуються на відповідні адміністративні одиниці. У місті діють 4 міськрайоргани[45][46], які підпорядковуються Кременчуцькому міському управлінню УМВС України у Полтавській області. У місті є військова частина внутрішніх військ № 3059[47]. Крім частини внутрішніх військ на території міста розміщений 107-й реактивний артилерійський полк.[48][49][50] У Кременчуці діють Кременчуцька виховна колонія та виправна колонія № 69.[51]

Адміністративний поділ[править]

Райони[править]

Місто розділене на два райони: Автозаводський район (144 тис. жителів) і Крюківський район (93 тис. жителів)

Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 3 березня 1975 року утворено Крюківський район у м. Кременчук і ліквідовано Великокохнівську раду Кременчуцького району, а с. Велика Кохнівка включено до складу міста.

Крюківський район знаходиться не лише на правому березі (Крюків, Раківка), а також займає частину центру із залізничним вокзалом та мікрорайони Перший, Другий і Третій занасипи.

До Автозаводського входить частина центру із міськвиконкомом, Щемилівка, Ревівка (Реївка), Новоіванівка, Чередники, Млинки-Лашки, Велика Кохнівка, селище Молодіжне).

Межа між районами проходить вулицями Небесної Сотні, Троїцька, Проспект Свободи та Європейською.

Населення[править]

Шаблон:Sister За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року у м. Кременчуці на 234 тисячі чоловік населення налічується більше ніж 76 тисяч молодих людей у віці від 14 до 35 років.[52] За даними за 2001 рік частка чоловіків серед міського населення становить 108,2 тис. осіб, жінок — 125,9 тис. осіб, що у відносних показниках — 46,2 і 53,8 відсотків відповідно.[53]

На 1 січня 2012 року в Полтавській області постійно проживало 673 600 чоловіків та 795 700 жінок. На кожну 1000 представниць жіночої статі в середньому по області припадає 846 чоловіків. За 2011 рік хлопчиків народжується більше, ніж дівчаток (на кожні 100 народжених дівчаток припадало 110 хлопчиків). Середній вік населення області на 1 січня 2012 року склав 41,7 років (у чоловіків — 38,7 року, у жінок — 44,2 року).[54]

Віковий склад населення[54]:

  • 0-29 років — чоловіки становлять 51,4 % загальної кількості населення цієї вікової групи.
  • 30-34 роки — кількість жінок перевищує 50 % і поступово збільшується.
  • 70 років і старше — доля жінок становить 68,3 %.

За 2010 рік народилось 2233 і 3075 містян померло, за 2011 рік народилось 2269, що на 36 більше, та 2823 людини померли, що на 252 записи менше, ніж у 2010 році.[55]

Частка молоді становить 24,5 % від усього населення міста[56].

За 2011 рік центральним РАГСом міста зареєстровано 1295 шлюбів[57].

Графік зміни чисельності населення Кременчука починаючи з XVIII сторіччя (Джерела: основні —[58][59], допоміжні —[60][61][62])

<timeline> Colors=

id:lightgrey value:gray(0.8)
id:darkgrey value:gray(0.7)
id:sfondo value:rgb(1,1,1)
id:barra value:rgb(0.6,0.7,0.8)

ImageSize = width:1000 height:300 PlotArea = left:50 bottom:50 top:30 right:30 DateFormat = x.y Period = from:0 till:250 TimeAxis = orientation:vertical AlignBars = justify ScaleMajor = gridcolor:darkgrey increment:500 start:0 ScaleMinor = gridcolor:lightgrey increment:100 start:0 BackgroundColors = canvas:sfondo

BarData=

bar:1773 text:1773
bar:1800 text:поч.XIXст.
bar:1859 text:1859
bar:1897 text:1897
bar:1916 text:1916
bar:1923 text:1923
bar:1926 text:1926
bar:1928 text:1928
bar:1939 text:1939
bar:1942 text:1942
bar:1959 text:1959
bar:1964 text:1964
bar:1967 text:1967
bar:1970 text:1970
bar:1974 text:1974
bar:1979 text:1979
bar:1981 text:1981
bar:1989 text:1989
bar:1992 text:1992
bar:1995 text:1995
bar:1998 text:1998
bar:2001 text:2001
bar:2005 text:2005
bar:2010 text:2010
bar:2013 text:2013

PlotData=

color:barra width:12 align:left
bar:1773 from:0 till: 0.789
bar:1800 from:0 till: 9.427
bar:1859 from:0 till: 19.259
bar:1897 from:0 till: 63.007
bar:1916 from:0 till: 78.649
bar:1923 from:0 till: 51.411
bar:1926 from:0 till: 57.331
bar:1928 from:0 till: 64.180
bar:1939 from:0 till: 89.723
bar:1942 from:0 till: 31.818
bar:1959 from:0 till: 86.569
bar:1964 from:0 till: 121.000
bar:1967 from:0 till: 136.000
bar:1970 from:0 till: 148.117
bar:1974 from:0 till: 171.000
bar:1979 from:0 till: 209.616
bar:1981 from:0 till: 215.000
bar:1989 from:0 till: 236.495
bar:1992 from:0 till: 244.500
bar:1995 from:0 till: 248.000
bar:1998 from:0 till: 240.700
bar:2001 from:0 till: 234.073
bar:2005 from:0 till: 231.202
bar:2010 from:0 till: 227.611
bar:2013 from:0 till: 225.892

PlotData=

bar:1773 at: 0.789 fontsize:S text: 0,789 shift:(-10,5)
bar:1800 at: 9.427 fontsize:S text: 9,427 shift:(-10,5)
bar:1859 at: 19.259 fontsize:S text: 19,259 shift:(-10,5)
bar:1897 at: 63.007 fontsize:S text: 63,007 shift:(-10,5)
bar:1916 at: 78.649 fontsize:S text: 78,649 shift:(-10,5)
bar:1923 at: 51.411 fontsize:S text: 51,411 shift:(-10,5)
bar:1926 at: 57.331 fontsize:S text: 57,331 shift:(-10,5)
bar:1928 at: 64.180 fontsize:S text: 64,180 shift:(-10,5)
bar:1939 at: 89.723 fontsize:S text: 89,723 shift:(-10,5)
bar:1942 at: 31.818 fontsize:S text: 31,818 shift:(-10,5)
bar:1959 at: 86.569 fontsize:S text: 86,569 shift:(-10,5)
bar:1964 at: 121.000 fontsize:S text: 121,000 shift:(-10,5)
bar:1967 at: 136.000 fontsize:S text: 136,000 shift:(-10,5)
bar:1970 at: 148.117 fontsize:S text: 148,117 shift:(-10,5)
bar:1974 at: 171.000 fontsize:S text: 171,000 shift:(-10,5)
bar:1979 at: 209.616 fontsize:S text: 209,616 shift:(-10,5)
bar:1981 at: 215.000 fontsize:S text: 215,000 shift:(-10,5)
bar:1989 at: 236.495 fontsize:S text: 236,495 shift:(-10,5)
bar:1992 at: 244.500 fontsize:S text: 244,500 shift:(-10,5)
bar:1995 at: 248.000 fontsize:S text: 248,000 shift:(-10,5)
bar:1998 at: 240.700 fontsize:S text: 240,700 shift:(-10,5)
bar:2001 at: 234.073 fontsize:S text: 234,073 shift:(-10,5)
bar:2005 at: 231.202 fontsize:S text: 231,202 shift:(-10,5)
bar:2010 at: 227.611 fontsize:S text: 227,611 shift:(-10,5)
bar:2013 at: 225.892 fontsize:S text: 225,892 shift:(-10,5)

TextData=

fontsize:S pos:(20,20)
text:тис. осіб

</timeline>

Економіка[править]

Самоскиди КрАЗ на Московській міжнародній автовиставці, 2006. Кременчуцький молокозавод компанії «Danone». Прохідна заводу. Кременчук — великий індустріальний центр Полтавщини. На сьогодні у місті функціонує 86 великих промислових підприємства, 58 будівельних організацій. Бюджет Кременчука та Кременчуцького району наповнюють 22342 платники податків (на 2011 рік): 5844 підприємства та 16,5 тисяч приватних підприємців. Із них спрощену систему оподаткування обрали 5907 фізичних осіб і 640 підприємства.[4] На малих підприємствах і у приватних підприємців працює понад 16,5 тисяч кременчужан.[63] За 11 місяців 2011 року фізичні особи сплатили до бюджету 6,5 мільйона гривень, юридичні — 3,4 мільйона гривень, що склало 0,12 % від загальної суми податків, які надійшли до бюджету. Загальна сума від зборів та податків, зібраних у Кременчуці та районі за перші 11 місяців 2011 року — 9,2 мільярда гривень. У місті залишилося 947 млн, інші гроші перераховано у державний бюджет. Основну роль у наповненні бюджету займають 12 кременчуцьких підприємств.[4]

У місті представлені такі галузі промисловості: нафтопереробна, хімічна, машинобудівна, металургійна, металообробна, харчова, легка, будівельна тощо.

Інвестиції в місто надходять з 26 країн. За рейтингом регіонів, міст та районів України Кременчук займає 8 місце з 494 територій України[64].

Сьогодні в місті працює близько 1000 магазинів, 470 об'єктів ресторанного господарства, 555 об'єктів сфери послуг та 15 ринків[65].

Промисловість[править]

Промисловий потенціал налічує 89 великих підприємств з чисельністю працівників 39,4 тис. чол.[66] За 2009 р. суб'єктами промислової діяльності реалізовано продукції у відпускних цінах підприємств (без ПДВ і акцизу) на суму 17,06 млрд грн.

Ринки Кременчука[править]

Докладніше: Ринки Кременчука

Вхід до ринку зі сторони перетину вулиць Павлівської та Пролетарської. В різний час кількість ярмарків у місті змінювалась. Здебільшого їх було три[67]:

  • Трьохсвятительський тривав 6 днів з 29 січня
  • Іванівський — на 8 днів, починаючи з 20 червня
  • Семенівський — з 26 серпня на 8 днів
  • а також Христовідродженський — з 14 вересня на 6 днів у Крюкові

Наразі у місті функціонує 14 ринків[68]. Найпопулярнішими і найбільшими є Придніпровський, Новоіванівський, Центральний ринок, Троїцький ринок, Авторинок.

З 1998 року за ініціативою тодішнього міського голови Івана Пономаренка та Президента АСМБР Андрія Мельника у квітні кожного року Кременчуцький міськвиконком й Асоціація сприяння міжнародному бізнесу та розвитку запрошують до міста українських і закордонних підприємців, бізнесменів, дипломатів, а також народних умільців узяти участь у Міжнародній універсальній виставці-ярмарку «Чумацький шлях».[69]

Агломерація[править]

Детальніше Кременчуцька агломерація

Кременчук є центром агломерації, яка налічує близько півмільйона чоловік[70]. Багато людей з навколишніх сіл, селищ, та міст працює і навчається Кременчуці.

Кременчук тісно пов'язаний із сусідніми містами Горішніми Плавнями та Світловодськом, які були збудовані в 1961 для робітників Полтавського Гірничо-збагачувального Комбінату та Кременчуцької ГЕС відповідно. Вони знаходяться приблизно на одній відстані від Кременчука (близько 20 км).

Приміські села:

Інфраструктура[править]

Сфера послуг[править]

Наразі у Кременчуці надається понад 500 видів побутових послуг і утримується тенденція до їх розширення.[68]

На території міста функціонує близько 2,4 тисяч об'єктів підприємств торговельно-побутового призначення, із них[68]

  • магазинів — 986, у тому чисі продовольчих — 365, непродовольчих — 585, із мішаним асортиментом — 36, оптових — 84.

У місті представлено багато національних та місцевих магазинів різного профілю діяльності[71]. Серед них є універсальні гіпермаркети: Велмарт та Амстор, декілька будівельних — Нова Лінія, є декілька торгових центрів (Будинок торгівлі, Мега, Галактика, Пролетарський). Загалом у місті представлені декілька загальнонаціональних та місцевих мереж: продуктових (АТБ-Маркет, ЕКО-маркет, Сударь, Оптовичок, Сільпо, Billa), меблевих (Мир Мебели), магазинів електроніки (Фокстрот, Ельдорадо, Брейн, Технополіс, Алло). Також є багато місцевих магазинів та їх мереж.

  • підприємств ресторанного господарства — 320

Мережа ресторанного господарства міста налічує 12,8 тисяч посадкових місць.[68] Серед кафе найпоширенішимиШаблон:Факт є піцерії: «Челентано», «Помідор» та ін. Також є ресторани: «Україна», «Метрополь», «Казка», «Чотири сезони»; є чайні та кавові кафе (Шалє, Адажіо); бари.

Місто має багато ринків, зазвичай особливої спеціалізації вони не мають. Хоча спроби спеціалізувати ринки за групами товарів були з боку влади, але повністю це зробити не вдалось. Найпопулярнішими і найбільшими є Придніпровський, Новоіванівський, Центральний ринок, Троїцький ринок, Авторинок.

  • підприємств сфери послуг — 450

Готель «Дніпровські зорі» Представлені кінотеатри: Кінопалац у будівлі НК «Зебра», Нафтохімік у відповідному палаці культури та на другому поверсі супермаркета «Сільпо». Є декілька нічних клубів: «Джос», «Зебра», «Орех», «Ваніль» (ТРЦ «Європа»).

Серед кременчуцьких готелів є один чотиризірковий готель «Європейський» та декілька тризіркових: «Дніпровські зорі», «Кремінь», «Онтаріо», Пантагрюель, Грейс.[72][73]

У місті є багато банків. Є міжнародні банки (ОТП Банк), національні (ПриватБанк, ІндустріалБанк, ОщадБанк), місцеві (АвтоКрАЗБанк, ПолтаваБанк, Промислово-фінансовий банк).[74][75]

Станом на 1 січня 2011 року мережа охорони здоров'я Кременчука складається із 14 лікарняних закладів місцевого підпорядкування та 12 закладів обласного[76]. Також свої послуги надає багато приватних клінік[77][78]. Найвідоміші з них: «Арніка», «Віком», «Нафтохімік».

Комунальне господарство[править]

Вакуумна підмітально-прибиральна машина КрАЗ К12.2 на вулицях Кременчука. Житлово-комунальне господарство міста Кременчука нараховує 40 підприємств, на яких працює 2300 чоловік. 2011 року бюджет житлово-комунального господарства міста склав 35 мільйонів 570 тисяч гривень. Це більше, ніж минулого року, на 80,3 %[79]. Серед підприємств[80]:

  • КАТП-1628 (Кременчуцьке автотранспортне підприємство 1628)
  • КП «Міськсвітло»
  • КП «КПС ШРБУ» (Кременчуцьке підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління)
  • КП «КТУ» (Кременчуцьке тролейбусне управління)
  • КП «Кременчукводоканал»
  • КП «Теплоенерго»
  • КП «СКРП» (Спецкомбінат ритуальних послуг)
  • «Автозаводське» (комунальне госпрозрахункове житлово-експлуатаційне підприємство)
  • «Крюківське» (комунальне госпрозрахункове житлово-експлуатаційне підприємство)
  • КП «Кременчук Інвест»

Даними підприємствами виконуються роботи з озеленення, освітлення міста, його санітарній очистці, капітального і поточного ремонту доріг, благоустрою території, капітального ремонту та поточного утримання житлового фонду тощо.[80]

Житловий фонд, що належить до територіальної громади міста становить 65584 м², приватизовано 57670 квартир, що становить майже 90 %, не приватизованого житлового фонду залишилося близько 10 %.[80] В комунальній власності міста налічується 1239 житлових будинків, з них — 244 будинки віком до 25 років з моменту забудови, 712 будинків віком від 25 до 50 років, 175 будинків — від 50 до 75 років, 67 будинків віком понад 75 років і 41 будинок у поганому стані.[80]

Кременчукводоканал. Послуги водопостачання та водовідведення місту та деяким деяким навколишнім селам надає комунальне підприємство Кременчуцький водоканал, створене ще у 1910 році (Саме тоді була пробурена перша свердловина).[81] Водопостачання м. Кременчука здійснюється через розподільну мережу «Кременчукводоканал». Основним джерелом водопостачання є води річки Дніпро з Кременчуцького водосховища. Обробка води здійснюється на водопровідних очисних спорудах, загальною проектною продуктивністю 150 000 м³/добу. Загальна довжина водогінної мережі м. Кременчука становить близько 423,37 км, загальна довжина каналізаційної мережі міста становить порядку 283,6 км. Функції контролю якості за станом вихідної і подаваних на господарсько-питні нестатки води здійснюються хіміко-бактеріологічними лабораторіями «Кременчукводоканалу»[82].

Під час літніх криз з якістю води на початку 2000-х років було побудовано у житлових кварталах багато колонок для отримання питної води. Зараз на території міста розташовано 99 трубчастих колодязів, але лише з 25 колонок воду можна пити[83]

Вуличне освітлення у Кременчуці здійснюється КП «Кременчуксвітло», на балансі якого знаходиться 1093,4 км мереж зовнішнього освітлення та 11,4 тисяч одиниць світлоточок[82]. Постачання теплової енергії здійснює комунальне підприємство «Теплоенерго», на балансі якого знаходиться 10 квартальних та 2 дахові котельні, 49,9 км трубопроводів центрального опалення та гарячого водопостачання у 2-х трубному вимірі. Для Раківки, що розташована у правобережній частині міста, джерелом теплопостачання є ТЕЦ ВАТ «КВБЗ»[82].

Транспорт[править]

Автотранспорт

Міський

Тролейбус на маршруті.

Основними видами міського пасажирського транспорту є автобусний (АО АТП-15307), тролейбусний (комунальне підприємство «Тролейбусне управління») та 13 автотранспортних приватних підприємств.

Довжина тролейбусних маршрутів — 54 км[84]. Проїзд в тролейбусах з 1 жовтня 2016 року вартує 2 грн[85], для пенсіонерів безкоштовний.

Автобусне сполучення нараховує 34 маршрути (на 2010 р.). Загальна довжина автобусної маршрутної мережі міста становить 311,7 км. Основним міським видом транспорту є маршрутне таксі, станом на червень 2017 року вартість більшості з них становить 5 гривень. Проїзд в автобусі коштує від 2 гривень до 8 грн. для приміських маршрутів, наприклад до села Стара Білецьківка (маршрут № 131).[86]

У Кременчуці близько 28 служб таксі.[87]

Трамвай на вулиці Херсонській. У 1899—1922 роках у місті існував трамвай.

Міжміський Автостанція У місті діє автовокзал, який є центром міжміського автобусного сполучення. З нього відправляються автобуси у навколишні села та міста. Також діють міждержавні маршрути (наприклад, Харків-Кишинів).

Автобуси та маршрутні таксі також відправляються від залізничного вокзалу (до Києва, Харкова, Дніпра, Полтави, Світловодська, Власівки) та Центрального ринку (до Горішніх Плавнів).[88]

Залізничний Залізничний вокзал.

Рух потягів у Кременчуці почався ще в 1870 році. У 1888 році місто з'єднується з балтійським портом Либава (зараз Лієпая)[89]. Тоді ж було побудовано Кременчуцький залізничний вокзал.

Окрім головного вокзалу є ще Крюківський залізничний вокзал та Кагамлицький залізничний вокзал та декілька залізничних станцій. До них входять станції Череднички і Терешківка, зупинні пункти Екіпіровка, Гірка, Передгірковий парк, 289 км, 287 км, 7 км, Вагонзавод та Маланівка.

Наразі залізничним транспортом з Кременчука можна добратись до Києва, Харкова, Львова, Дніпра, Сімферополя, Мінська, Москви, Санкт-Петербурга. З Кременчука до Харкова і Києва ходить потяг-експрес, але відправляється лише раз на день.

Річковий

Є річкових порти і пасажирський вокзал, останній не працює — здається в оренду.

Шляхи та мости

Крюківський міст. Загальна довжина кременчуцьких доріг з твердим і ґрунтовим покриттям становить близько 400 км.[90].

Через місто проходять автошляхи Шаблон:Автошлях М / Шаблон:Автошлях E (Полтава — Олександрія), Шаблон:Автошлях Н (Бориспіль — Дніпро — Запоріжжя — Маріуполь) та Шаблон:Автошлях Т.

Кременчук на своїй території має багато автомобільних та залізничних мостів. Найбільшим і найважливішим є Крюківський міст через Дніпро, що сполучає правобережну частину міста, Крюків, з лівобережною. Через міст проходять траси Шаблон:Автошлях М та Шаблон:Автошлях Н[91].

Зв'язок[править]

1768 року було влаштовано перевезення пошти із Києва через Переяслав у Кременчук, 1770 р. — між Полтавою і Кременчуком[92]. Вже у 1862 році Кременчук був з'єднаний телеграфним зв'язком із іншими містами Російської імперії[93]. 11 серпня 1892 р. у Кременчуці була введена перша телефонна станція на 60 абонентів[94].

Пошта

У місті розміщений Центр поштового зв'язку № 2 Полтавської дирекції УкрПошти. Він обслуговує власне Кременчук, а також Кременчуцький район, смт. Козельщина, Козельщинський район, м. Глобине та Глобинський район[95]. Зараз працюють 21 відділення зв'язку УкрПошти[96]. Поштові послуги у місті також надають: «Нічний експрес», «Нова Пошта», «Ін-Тайм», «Автолюкс» тощо.

Телефон

У Кременчуці діє 3 відділення «Телекомсервіс» та «Центр продажу послуг та обслуговування споживачів»[97]. У місті та районі налічується 30 АТС, 20 радіовузлів, 82899 абонентів телефонної мережі, 3251 користувачів мережі Інтернет (вказані тільки ті користувачі, що підключені до Укртелеком)[98].

Мобільний зв'язок

У місті є покриття більшості національних операторів мобільного зв'язку. Також діють їхні представництва (Vodafone Україна, Lifecell, Київстар).

Інтернет

Послуги інтернету надають 4нет, HomeNet (Домашній Телеком), ZeusNet, Сетілайт, Link, S-Net (Респект), Укртелеком, Dream-Net, YouNet, SkyHome, Velton та ін.[99]. Також послуги дротового інтернету надає Київстар. Послуги бездротового інтернету (WiMax, Wi-Fi, CDMA, 3G) надають People.net, ІнтерТелеком, МТС Коннект, CDMA Україна, Velton Telecom, Кременчуцькі бездротові мережі[100]. На кінець 2011 року майже всі бібліотеки міста мають комп'ютери з доступом до мережі інтернет, у тому числі можливий скайп-зв'язок[101]. У 2011 році у Придніпровському парку з'явився безкоштовний Wi-Fi-доступ до інтернету[102]. Крім того набувають популярності кафе з Wi-Fi-доступом до інтернету. Також у місті багато комп'ютерних клубів.

Медицина[править]

Третя міська лікарня Кременчука. Наразі в місті діють[103] загальнодержавні та місцеві програми, пов'язані з охороною здоров'я населення міста:

  • програми розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах загальної практики та сімейної медицини на 2008—2010 роки;

Станом на 1 січня 2011 року мережа охорони здоров'я Кременчука складається із 14 лікарняних закладів[104], які фінансуються з місцевого бюджету: 1-ша, 2-га, 3-тя, 4-та, 5-та (усі лікарні — на 870 ліжок), дитяча лікарня (на 240 ліжок), пологовий будинок (на 196 ліжок), міська автозаводська поліклініка, стоматологічні поліклініки № 1, № 2, № 3, дитяча стоматологічна поліклініка, станція швидкої медичної допомоги, центр здоров'я; а також 8 закладів, що фінансуються з обласного бюджету, а саме: госпіталь інвалідів Великої Вітчизняної війни, протитуберкульозний, онкологічний, психоневрологічний, наркологічний, шкірно-венерологічний, лікарсько-фізкультурний диспансери, станція переливання крові. Ліжковий фонд міста — 1306 ліжок, разом з обласним — 1831 ліжок.

Окрім вищеназваних восьми до лікарняних закладів обласного підпорядкування відносяться: міська санітарно-епідеміологічна станція, міська дезінфекційна станція, будинок дитини, психо-неврологічний санаторій.[105]

Також у місті є багато приватних клінік[106][107]. Найвідоміші з них: «Арніка», «Віком», «Нафтохімік», «Європейська медицина».

Аптечна мережа в місті досить розвинена. Аптеки Кременчука в основному працюють в стандартному режимі — з 8 до 20 годин. Проте є в місті багато і цілодобових аптек. Ціни на медикаменти в місті загалом нижчі, ніж в інших містах області.

Освіта[править]

  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Докладніше

Протягом останніх десятиліть у Кременчуці склалася розгалужена система закладів освіти. Працює 120 закладів освіти різного підпорядкування та різних форм власності (90 з яких належать до комунальної власності). На початок 2012 року в міських школах навчається 18 тисяч учнів, дитсадки відвідує 8 тисяч кременчуцьких малюків[108].

Дошкільна та середня освіта[править]

Кременчуцький ліцей інформаційних технологій № 30. На даний час у місті діє 46 дитячих дошкільних закладів — 7500 вихованців, 32 загальноосвітніх навчальних заклади, в яких здобувають загальну середню освіту 20005 учнів (2010—2011 навчальний рік)[109]. Всі школи Кременчука надають знання, відповідно програми міністерства освіти. Серед шкіл міста є ліцеї, гімназії і колегіуми, що спеціалізуються на поглибленому вивченні окремих предметів. Наприклад, учні 4-го ліцею поглиблено вивчають математику, 5-й гімназії — українська мова, 10-ї школи — іноземні мови, 25-го колегіуму — право, 30-го ліцею — інформаційні технології. Окрім цього в місті існують приватні школи, в яких основний нахил робиться на естетичне виховання.

Серед дитячих соціальних закладів у Кременчуці діють Кременчуцький міський центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів, Дитячий притулок-розподільник «Промінь», Кременчуцька загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів ім. А. С. Макаренка, Кременчуцька загальноосвітня спеціальна школа-інтернат, Обласний спеціалізований Будинок Дитини в Кременчуці. Окрім вищезгаданих у Кременчуці на кінець 2011 р. діють дитячий будинок сімейного типу Ганни Леонідівни Кондрик, де виховуються 7 дітей та дві прийомні родини Мосієнко — 3 дітей та Пасько — 4 дитини.[110]

У загальноосвітніх навчальних закладах міста працюють 1339 учителів, у тому числі 161 учитель зі званням «вчитель-методист», 178 — «старший учитель», 592 учителі мають вищу кваліфікаційну категорію, 324 — І, 124 — ІІ і 137 учителів — спеціалісти. Праця 112 педагогічних працівників відзначена державою присвоєнням високого звання «відмінник освіти України». Вперше в місті три педагогічні працівники дошкільних закладів та міського методичного кабінету відзначені Почесним знаком «Софія Русова», а один педагогічний працівник — Почесним знаком Василя Сухомлинського[111].

Позашкільна освіта[править]

Змістовну позашкільну освіту молоді організовують заклади позашкільної освіти: будинок дитячої та юнацької творчості, клуб юних моряків «Гардемарин» — єдиний на Полтавщині, об'єднання дитячо-юнацьких клубів за місцем проживання, 2 центри позашкільної освіти (станція юних техніків, …), 3 дитячі музичні школи (№ 1, № 2, № 3), Дитяча художня школа з двома філіями та інші.

Спеціальна освіта[править]

Кременчуцький льотний коледж. Спеціальну освіту в Кременчуці можна отримати в спеціалізованих училищах. Училища Кременчука дають можливість здобути найрізноманітнішу освіту — від слюсаря і сантехніка, до залізничника, пекаря, закрійника і навіть педагога і працівника медичної сфери. Найбільш відомими серед них є: Кременчуцьке педагогічне училище ім. А. С. Макаренка, Кременчуцький медичний коледж, Кременчуцький льотний коледж НАУ, Вище професійне училище № 7, Технікум залізничного транспорту.

Виші[править]

КНУ ім. Михайла Остроградського. У місті працюють 11 вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації та форм власності. Кількість студентів становить понад 18 тис. чол. Найпотужнішим вищим навчальним закладом регіону є Кременчуцький національний університет. Також повагою серед абітурієнтів користуються Кременчуцький інститут Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля (філія Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля) та Кременчуцький інститут економіки та нових технологій. Окрім вищеназваних вузів Кременчука, в міста також розміщуються численні філії інших вищих навчальних закладів.

Управління освіти[править]

Управління освіти. Освітнім процесом Кременчука керує Управління освіти виконкому Кременчуцької міської ради[112][113]. У наш часШаблон:Коли діє єдина інформаційна систему: управління освіти — міський методичний кабінет — загальноосвітні навчальні заклади — дошкільні заклади; сайт управління освіти та міського методичного кабінету.[114][115].

Перспективи розвитку освіти міста визначає комплексна Програма «Освіта Кременчука», затверджена рішенням ІХ сесії міської ради від 28 листопада 2006 р.

Культура[править]

Палаци культури[править]

Кременчуцький міський палац культури. Осередками культури у Кременчуці є палаци культури. Найбільшим є Міський палац культури. Завдяки потужностям — площам і технічному оснащенню він якнайкраще пристосований для проведення культурних та суспільних заходів — концертів, виставок, ярмарок, аукціонів різноманітного профілю. Крім цього у палаці розміщено 26 гуртків народної самодіяльності, 8 з яких носять звання «народних». На його сцені гастролюють театральні трупи з різних міст України та ближнього зарубіжжя, проходять всі виступи фольклорних колективів[116], зірок естради. Тут же проходять різноманітні інші заходи, акції, шоу, торговельні виставки тощо (наприклад, саме у палаці відбувалися кастинги до популярних телепроектів каналу СТБ талант-шоу Україна має талант під своєрідною назвою «Кременчук має талант» [117]).

Окрім міського ПК є ще чотири Палац культури «Кредмаш», Палац культури «КрАЗ», Палац культури ім. І. Ф. Котлова, Палац культури «Нафтохімік». На їх базі діють безліч гуртків. Також діє Міський центр культури і дозвілля.

Кінотеатри[править]

  • Кінотеатр у ПК «Нафтохімік»
  • Кінотеатр у ТРК «Галактика»
  • 3D LUX
  • Filmax

Бібліотеки[править]

Центральна бібліотека для дорослих імені Максима Горького на Європейській вулиці. У місті працюють 2 комунальні централізовані бібліотечні системи для дорослих та дітей (20 філій)[118]

Крім комунальних бібліотек діють[118]:

  • 8 науково-технічних бібліотек
  • 7 бібліотек навчальних закладів різних рівнів акредитації
  • 7 бібліотек системи профтехосвіти
  • 33 шкільних бібліотек
  • 4 спеціалізовані бібліотеки

Музеї та галереї[править]

Сквер імені Олега Бабаєва Діють два комунальні музеї — краєзнавчий і музей А. С. Макаренка. Також працюють 5 громадських народних музеїв. За роки Незалежності у місті відкрилися Центр культури і дозвілля, Міська картинна галерея, Картинна галерея Наталії Юзефович.

Парки[править]

Зелені насадження Кременчука, згідно з даними міського управління житлово-комунального господарства, займають площу 3440 га, з них загального користування — 480 га. На одного жителя припадає близько 15 м² зелених насаджень, що втричі менше норм затверджених Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Зелену зону міста утворюють 8 парків, 8 скверів, 3 бульвари, зелена зона вздовж набережної.[119] Два парки міста входять до пам'яток садово-паркового мистецтва (Придніпровський парк та Міський сад)[120]. Наразі готуються документи щодо внесення Парку Миру до переліку пам'яток історії та архітектури Кременчука.[121] На островах, що на Дніпрі розташований регіональний ландшафтний парк Кременчуцькі плавні[122].

Пляжі[править]

Центральний міський пляж, 2014 рік. У місті є такі пляжі: На річці Дніпро:

  • Центральний пляж — найблільший пляж у місті. Знаходиться у центрі міста поряд з Ювілейний парком. На пляжі встановлено: радіовузол, медпункт, водні гірки, дитячий майданчик, рятувальний пост. Кожного року кілька разів на тут беруть проби води. Загальна довжина пляжу 1 км: від старої лодочної станції до Крюківського мосту. Щорічно проводиться чистка дна;
  • Дикий пляж — намита коса у парку Придніпровський. Знаходиться за Набережною у парку Придніпровський. Пляж є стихійним. Його намили для укріплення Набережної міста Кременчука. Зараз на пляжі встановленовлений рятувальний пост. Щорічно проводиться чистка дна. Довжина пляжу 350 м.
  • Демурівська коса — намита коса у Крюкові, вздовж Набережної Лейтенанта Дніпрова. Пляж є стихійним. Довжина пляжу приблизно 700 м. Улітку на пляжі купається досить багато мешканців Крюкова та Раківки, але купаться на цьому пляжі офіційно заборонено бо на пляжі немає рятувального посту і не чиститься дно пляжу;
  • 1 пірс — невеликий стихійний пляж, розташований на території гавані Кременчуцького річкового порту. Зараз пляж не користується великою популярністю через поганий стан;
  • Афіни — невеликий облаштований пляж, знаходиться у районі першого насипу, біля кафе АФІНИ. Щорічно тут проводиться чистка берега та дна пляжу. Беруться проби води. На пляжу встановлено рятувальний пост. Довжина пляжу близько 100 м.

На річці Сухий Кагамлик :

  • Пляж у парку Воїнів-Інтернаціоналістів — невеликий стихійний пляж на річці Сухий Кагамлик у районі Молодіжного, знаходиться у парку Воїнів-Інтернаціалістів. Щорічно проводиться чистка дна та берегу, беруться проби води. Встановлено рятувальний пост та дитячий майданчик. Довжина пляжу приблизно 70 м;
  • Пляж за 4-ю Поліклінікою — невеликий стихійний пляж у районі Молодіжного. На пляжу з 2016 року проводиться чистка дна та берегу, беруться проби води, встановлений рятувальний пост. З 24 червня 2016 року Вважається офіційним. Довжина пляжу становить 65 м;
  • Керченський пляж — невеликий стихійний пляж на вулиці Керченській у районі Молодіжного. Пляж є сусідом пляжу за 4-ю поліклінікою. На пляжі чистка дна не проводиться, але тут дно не є замуленим тому як течія річки на цьому пляжі врізається у суходіл. Рятувального посту немає. Довжина пляжу 50 м;
  • Пляж Ковальова — маленький стихійний пляж на річці Сухий Кагамлик у районі Пивзаводу. 2015 року на пляжі провели чистку дна та берегу, засипали берег піском. Рятувального посту немає.

Також на річці Сухий Кагамлик встановлено багато маленьких стихійних пляжів у районі вулиці Героїв України.

Спорт[править]

Щорічно в місті проводяться комплексні та багатоступеневі спортивні заходи, змагання районних, міського, обласного та державного рівнів серед всіх верств та груп населення. Всіма видами фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи охоплено 47,3 тис. осіб, що становить 20,4 % від загальної кількості мешканців міста.[123]

Починаючи з 2003 року провідним спортсменам міста встановлюються та виплачуються стипендії Кременчуцької міської ради. За останні роки створено чотири нових комунальних заклади фізичної культури і спорту: міський футбольний клуб «Кремінь»; Автозаводський районний центр фізичного здоров'я населення «Спорт для всіх»; комплексна дитячо-юнацька спортивна школа «Авангард»; філія спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву з боксу.[123]

Станом на 1 січня 2009 року в місті діють[123]

  • 7 комунальних дитячо-юнацьких спортивних шкіл
  • Автозаводський районний центр фізичного здоров'я населення «Спорт для всіх»
  • МФК «Кремінь»
  • 2 відомчі заклади фізичної культури і спорту
  • ДЮСШ «Вагонобудівник» ВАТ «Крюківський вагонзавод»
  • 2 комунальні позаміські спортивно-оздоровчі комплекси
  • 28 дитячо-юнацьких клубів за місцем проживання

Існують громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості (товариства, асоціації, федерації, клуби), більшість з яких отримують часткову фінансову підтримку з міського бюджету (фізкультурно-оздоровчі клуби інвалідів, міська федерація баскетболу та «Кремінь-Політехнік», міська федерація футболу, міська федерація шахів, міські ради фізкультурно-спортивних товариств «Україна» та «Спартак» тощо).[123]

У місті є 6 стадіонів, 2 плавальних басейни, 2 легкоатлетичні манежі, 14 стрілецьких тирів, ковзанка. Діє Клуб інтелектуальних ігор «Ерудит». На його основі майже щотижня протягом року проводяться змагання у різних турнірах зі спортивних варіантів ігор: Що? Де? Коли?, Брейн-ринг[124], Своя Гра, Ерудит-квартет.

Футбол Стадіон «Кремінь-Арена» Найвідомішими футбольними клубами з Кременчука були або є футбольні клуби: «Кремінь» (виступає у другій лізі чемпіонату України з футболу, у групі Б[125]), «Адомс», «Вагонобудівник», «Нафтохімік», «Атлант».

Найбільш відомий та найтитулованіший з кременчуцьких футбольних клубів — «Кремінь», який було створено у 1959 році під назвою Дніпро. З 1992 по 1997 рік команда — незмінний учасник «вищолігових» змагань.

Найбільшим досягненням «Кременя» у вищій лізі стало друге коло сезону 1995/1996, коли команду тренував відомий спеціаліст Валерій Яремченко, який привіз з «Шахтаря» Матвєєва, Ателькіна та Леонова. Результат — третє місце за підсумками матчів другого кола. Перед чемпіонатом 2000—2001 років Кремінь знявся зі змагань.[126]

23 жовтня 2003 рішенням Кременчуцької міської ради було відроджено команду під назвою «Муніципальний футбольний клуб „Кремінь“». Команда провела два переможні сезони в обласних змаганнях і 3 серпня 2005 МФК «Кремінь» отримав статус професійної команди, замінивши у другій лізі зняту зі змагань «Ворсклу-2».[126] Зараз, у міжсезоння чемпіонату України 2011—2012 років, посідає у другій лізі у групі Б друге місце з 32 заліковими очками.[125]

Театр[править]

У місті діє театр комедії «МО».

Суспільно-політичне життя[править]

З 28 липня 1998 діє Кременчуцький міський комітет молодіжних організацій (КМКМО), який було створено для представництва інтересів молодіжних організацій міста Кременчука на всеукраїнському та обласному рівнях, в органах державної влади та місцевого самоврядування[127].

Релігія[править]

Докладніше: Храми Кременчука

Троїцька церква на Електростанції. Сьогодні діє понад 50 церков різних конфесій. Серед вірян найбільші громаду становить Православна церква України та Українська православна церква Московського патріархату). Їм належить і більшість храмів міста.

Також у місті представлені інші релігії: католицизм, протестантизм, Іслам (Мусульманська громада "Іслам" м. Кременчук[128]), Юдаїзм та інші. Синагога у Кременчуці на вул. Залудяка. Особливістю Кременчука у дореволюційні часи є те, що майже половину населення належало до єврейського етносу і було юдеями. Тоді у місті діяли декілька синагог. Разом з тим було багато православних храмів (Успенський собор, Троїцька церква (стара), Спасо-Преображенська церква та інші). Також у 1828 році було споруджено лютеранську кірху, яка до наш часів не збереглась. 1910 було збудовано католицький собор (зараз Свято-Миколаївський собор)

Архітектура[править]

Клуб ім. І. Ф. Котлова в Крюкові.

Архітектура Кременчука сформувалась переважно у післявоєнний період оскільки під час війни було зруйновано майже всі будівлі, лишилось тільки 3 відсотки міського фонду[129]

Зараз у місті лишилося лише 22 будинки, побудовані в дореволюційні та довоєнні часи. Серед них приміщення технікуму залізничного транспорту (1889 рік), будинок АКБ «Укрсоцбанк» (1900—1903 рр.), Успенська церква (1871), будівлі колишніх готелів «Вікторія» та «Пальміра» на вул. Лейтенанта Покладова тощо.

Задля збереження пам'яток архітектури, 10 квітня 2003 року на XI сесії міської ради IV скликання було затверджено «Перелік пам'яток культурної спадщини міста Кременчука», до якого ввійшло:

Серед них два пам'ятники архітектури республіканського значення — клуб ім. І. Ф. Котлова та Будинок для спостереження за рухом суден по Дніпру.

Пам'ятники, меморіальні дошки та пам'ятні знаки[править]

  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Докладніше та Меморіальні дошки Кременчука

Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Кременчук багатий на пам'ятники та меморіальні дошки. Їх можна умовно поділити на декілька категорій:

Меморіал «Вічно живим».

Під час затвердження «Переліку пам'яток культурної спадщини міста Кременчука» на ХІ сесії міської ради IV скликання від 10 квітня 2003 року було затверджено 72 пам'ятки монументального мистецтва, 42 братські могили та окремі поховання відомих людей. На той час на обліку і під охороною держави знаходилась 201 пам'ятка.

З прийняттям закону «Про охорону культурної спадщини» в місті стали більше приділяти уваги історичному надбанню, почали з'являтись нові пам'ятники. В період з 2000 по 2008 рік у Кременчуці встановлено і взято на облік 16 нових пам'ятників, меморіальних дощок та пам'ятних знаків.

Медіа[править]

Телекомпанія «Візит».

Окрім загальноукраїнських та обласних каналів, у місті та районі веде трансляцію кременчуцька приватна телекомпанія «Візит».

Також в Кременчуці з 2014 року працює інтернет-телеканал Кременчуцьке Громадське Телебачення.

На території міста в межах радіочастот FM-діапазону своє мовлення проводять 16 всеукраїнських та регіональних радіостанцій[130]:

УКХ-діапазон:

Більшість радіостанцій ретранслюється з міської телевежі.

До міських радіокомпаній, у яких є студії, а не лише ретранслятор належать:

  • міська телерадіокомпанія з 2003 року (з 1967 року працювала, як радіокомпанія);
  • «Відкрите радіо» з 2006 року;
  • «Мелодія FM» з 2011 року;
  • «Авторадіо» з 2005 року;
  • «NRJ Кременчук» з 1999 року.

Серед друкованих видань найпопулярнішими є AVтограф[131], Вісник Кременчука — офіційне видання Кременчуцької міської ради[132][131], Для дому і сім'ї[131], Кременчуцька Панорама[133][131], Кременчуцький ТелеграфЪ[134][131], Кремінь[131], Програма Плюс[135][131], Приватна газета[136][131].

Особистості[править]

В різні часи Кременчук відвідували Тарас Шевченко (1843)[137], Іван Котляревський (1818)[137], Микола Лисенко[137], Микола Гоголь (1828)[137], Олександр Пушкін (1820, 1824), Катерина II (1787). Підготовкою до її приїзду займався князь Григорій Потьомкін. Під час російсько-турецької війни 1787—1792 рр. місто відвідували полководці Олександр Суворов та Михайло Кутузов. Суворов командував Кременчуцькою дивізією. Тяжко поранений у Кінбурзькому бою, він всю зиму і весну 1788 року лікувався в кременчуцькому госпіталі.

Колишній президент України Віктор Янукович відбував покарання у Кременчуцькій виховній колонії упродовж 6—7 місяців.[138][139].

Уродженці[править]

Меморіальна дошка встановлена на будівлі колишнього реального училища, де навчався письменник А. В. Головко.

Меморіальна дошка встановлена на будівлі колишнього індустріального технікуму, де навчався композитор Г. І. Майборода (1928—1931).

У місті народились багато відомих та обдарованих людей, серед них:

Детальніше: Категорія:Уродженці Кременчука
літератори та мовознавці:
художники, скульптори, архітектори:
актори, режисери:
композитори, музиканти:
науковці:
військові:
політики, громадські та релігійні діячі:
спортсмени:

Меморіальна дошка встановлена на честь В. В. Докучаєва та В. І. Вернадського, які зупинялися у 1890 році в будинку колишнього готелю «Вікторія» під час дослідження ґрунтів Кременчуцького повіту.

спортсмени:


Відомих людей, що мешкають або мешкали у місті можна поділити на дві групи: ті, що навчалися у Кременчуці та ті, що працювали.

Детальніше: Категорія:Персоналії:Кременчук
навчались:
працювали:

Використання назви міста[править]

У місті є однойменні автобусна та залізнична станції. Також багато підприємств міста у своїй назві використовують топонім «Кременчук» (наприклад, Кременчукм'ясо) або похідне від нього «кременчуцький» (наприклад, Кременчуцький автомобільний завод, Кременчуцький завод дорожніх машин та інші). Окрім підприємств, прикметник «кременчуцький» входить до назв установ освіти, міських та районних органів влади (Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, Кременчуцька районна рада), адміністративно-територіальних формувань та місцевостей, центром яких був Кременчук (Кременчуцький район, Кременчуцька губернія, Кременчуччина). Назви Кременчуцьких також отримали створені поряд водосховище та гідроелектростанція.

Теплохід Кременчук.

На честь Кременчука названо декілька вулицьПолтаві та Кропивницькому).

12 липня 2001 року було створено регіональний ландшафтний парк Кременчуцькі плавні.

7-и військовим з'єднанням і частинам, що відзначились у боях за Кременчук під час війни було присвоєно назву Кременчуцьких:

На честь Кременчука названо кораблі: Кременчук (пароплав), теплохід[145] та корвет.

Щоб показати приналежність до Кременчука окрім назви самого міста, використовується слово кремінь як можливе похідне топоніму Кременчук (футбольна команда, газета, готель).

Кременчук у культурі[править]

У творі Іллі Ільфа та Євгена Петрова Кременчук згадується як місто, у якому провів дитинство Остап Бендер:

« "Я бідний студент, я заочник. У мене грошей немає! Убоге дитинство в Кременчуці! Дядько грудьми мене вигодував!" »

Пам'ятний знак кременчуцькій щуці у Придніпровському парку. Тарас Шевченко, перебуваючи у місті, записав у своїх нотатках народну пісню «Пливе щука з Кременчука»[146][147].

Пливе щука з Кременчука,
Пливе собі стиха,
Хто не знає закохання,
Той не знає лиха.
Пливе щука з Кременчука,
Луска на їй сяє,
Хто не знає закохання,
Той щастя не має.

1958 року на місці руїн заводу Ямпольського (на початку сучасної вул. Гоголя, біля Дніпра) Марлен Хуцієв знімав окремі епізоди фільму «Два Федора»[148].

Цікаві факти[править]

  • У Кременчуці до Другої світової війни серед міщан найбільшу частку становило єврейське населення. Так на 1 жовтня 1928 року, у місті проживало 64 180 людей, у тому числі: 46 % — євреїв, 43,9 % — українців та 8,3 % — росіян.[60]
  • 14 червня 1975 року у будинку № 2 по вулиці 1905 року проживав Володимир Висоцький. Зберігся запис його невеликого домашнього концерту для молоді Кременчука зроблений за цією адресою. На будинку встановлена меморіальна дошка.

Міста-побратими[править]

Побратимами Кременчука є 13 міст України та світу[149]:

Панорами міста[править]

<div class="thumb tnone" style="margin-left: auto; margin-right:auto; width:100%; max-width:Ошибка выражения: неопознанный символ пунктуации «[»px;">

Панорама Кам'янського водосховища в районі міста

Див. також[править]

Ошибка скрипта: Модуля «Portal» не существует.

Примітки[править]

  1. Шаблон:UKR-EnumPopEstimate2019
  2. Постанова Кабінету міністрів України № 878 від 26.07.2001
  3. а б в г д Місто сьогодні Шаблон:Webarchive Офіційний сайт Кременчуцької міської ради
  4. а б в У Кременчуці зібрали 9,2 мільярди гривень податків за 11 місяців цього рокуОбнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info — Сайт газети Кременчуцький Телеграф
  5. Осташко О., Юшко В. та ін. Нарис історії Кременчука. — Кременчук, 1995. — С.9
  6. Литвин М. «О нравах татар, литовцев и московитян». — М. 1994.
  7. Ніколайчик Ф. Город Кременчук. Исторический очерк. — СПб, 1891. — С.8
  8. Справочная и адресная книжка г. Кременчуга на 1875 год/ сост. К. Сторчаков и Г. Розенталь. — Кременчук, 1874. — С. 15.
  9. Яворницький Д. І. Запоріжжя в залишках старовини і переказах народу. — Дн-ськ, 2005 (першодрук — СПб., 1888). — Ч. І. — С.60.
  10. Закон про поділ України на землі (6 березня 1918 р.)
  11. Іван Крип'якевич. Куруківська війна 1625 р. / В МИРІ ТА У ВІЙНІ З ПОЛЬЩЕЮ // Історія українського війська
  12. а б в Герб Кременчука patent.net.ua
  13. Сайт газети Кременчуцький Телеграф Визначили емблему 440-річчя Кременчука
  14. YouTube Молодіжний гімн Кременчука «Мій Кременчук — місто моє», у виконанні РКС.
  15. "Відстань від Кременчука до різних міст". Archived from the original on 2009-06-21. 
  16. а б в г д е ё ж з и Географічне розташування, територія, природне середовище та екологія міста Шаблон:Webarchive на сайті «Екологічний атлас Кременчука»
  17. Географічне розташування, територія, природне середовище та екологія міста Шаблон:Webarchive на сайті «Екологічний атлас Кременчука»
  18. Географічне розташування, територія, природне середовище та екологія міста Шаблон:Webarchive на сайті «Екологічний атлас Кременчука»
  19. Географічне розташування, територія, природне середовище та екологія міста Шаблон:Webarchive на сайті «Екологічний атлас Кременчука»
  20. Географічне розташування, територія, природне середовище та екологія міста Шаблон:Webarchive на сайті «Екологічний атлас Кременчука»
  21. Інформація про роботу КАТП — 1628 Шаблон:Webarchive — сайт Кременчуцької міської ради
  22. Мешканці промислової столиці переходять на роздільне збирання сміття Шаблон:Webarchive — сайт «Вечірня Полтава»
  23. Дмитро Яворницький. Історія запорізьких козаків. Том 2.— С. 57.
  24. Горобець В. М. «„Чорна рада“ 1663 року. Передумови, результати, наслідки» НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України, 2013. — 200 с. (133—137 с.) К., 2013 ISBN 978-966-02-6884-5
  25. Летопись революции.— № 5-6.— К., 1927.— С. 51-52.
  26. Летопись революции.— № 5-6.— К., 1927.— С. 56.
  27. Газета «Дело революции» від 30 січня 1918 року
  28. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
  29. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
  30. ЦДАВОВУУ. — Ф.1738. — Оп.1. — Спр.2. — Арк.43; Там само. — Спр.141. — Арк..116.
  31. Див.: Історія міст і сіл УРСР. Полтавська область. — С.476.
  32. Див. про нього: Євселевський Л. І., Пустовіт П. М. Олександр Калістратович Сербиченко. — Харків, 1975.
  33. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Полтавська область стор. 321
  34. У Кременчуці вшанували пам'ять жертв політичних репресійОбнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Кременчуцький Телеграф
  35. а б Кременчуцький Телеграф: Секретні справи КДБ-НКВС — у вільному доступі
  36. "Війна на Полтавщині.". Archived from the original on 10 грудень 2012. Retrieved 10 грудень 2012.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  37. Territoriale Veränderungen in Deutschland unddeutsch verwalteten Gebieten 1874—1945
  38. Список депутатів Кременчуцької міської ради Шаблон:Webarchive Офіційний сайт Кременчуцької міської ради
  39. Склад виконкому Шаблон:Webarchive Офіційний сайт Кременчуцької міської ради
  40. Структурні підрозділи виконкому Шаблон:Webarchive Офіційний сайт Кременчуцької міської ради
  41. Автозаводська районна рада Шаблон:Webarchive Офіційний сайт Автозаводської районної адміністрації
  42. "Крюківська районна рада у Кременчуці". Archived from the original on 29 січень 2012. Retrieved 22 вересень 2011.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  43. Суди Кременчука Zhovta.info
  44. Кременчуцький районний суд Полтавської областіОбнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Дом юриста™
  45. Підрозділи міста Кременчук Шаблон:Webarchive УМВС України в Полтавській області
  46. Органи правопорядку Zhovta.info
  47. Військова частина 3059 (м. Кременчук) Шаблон:Webarchive Внутрішні війська
  48. Склад Збройних сил України
  49. На День народження шикуйсь! Струнко! Шаблон:Webarchive Сайт газети Кременчуцька Панорама
  50. Ракетні війська та артилерія Шаблон:Webarchive Український мілітарний портал
  51. Кременчуцька виховна колоніяШаблон:Недоступне посилання Управління Державного департаменту України з питання покарань в Полтавській області
  52. Молодіжна політика Шаблон:Webarchive Офіційний сайт Кременчуцької міської ради
  53. Про кількість та склад населення Полтавської області за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року на сайті Всеукраїнського перепису населення 2001
  54. а б Кременчуцький Телеграф: На Полтавщині домінують жінки Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  55. У Кременчуці у 2011 році зросла народжуваністьШаблон:Недоступне посилання на сайті «Кременчуг Today»
  56. Кременчук Полтавщина — Ехо з регіону
  57. Кременчуцький Телеграф: В Кременчуге начался сезон свадеб Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  58. Статистика населення міст УкраїниОбнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  59. Населення міст України
  60. а б Кременчук на сайті журналу «Вісті Комбатанта»
  61. Статистический сборник Полтавского губернского земства на 1916 год. — Полтава, 1915. — 260 с., с. 180.Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  62. "Кременчуччина в першій половині XIX ст.". Archived from the original on 5 березень 2012. Retrieved 5 березень 2012.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  63. В Кременчуці стало менше підприємцівОбнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info на сайті газети Кременчуцький Телеграф
  64. Проводив недержавний аналітичний центр «Інститут Реформ» (Київ)
  65. "Місто сьогодні". Archived from the original on 23 листопад 2011. Retrieved 12 травень 2011.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  66. Економічний розвиток міста Шаблон:Webarchive на сайті Кременчуцької міської ради
  67. Осташко О. І. Нарис історії Кременчука / О. І. Осташко, В. М. Юшко, В. О. Крот, П. А. Стегній. — Кременчук, 1995. — 179 с.
  68. а б в г Мережа об'єктів торгівлі та сфери послуг Шаблон:Webarchive офіційний сайт Кременчуцької міської ради
  69. «Чумацький шлях» — 10 років. Хроніка подій Шаблон:Webarchive Кременчуг Today
  70. Уривок з книжки Дмитра Вирського «Українне місто»: Кременчук від заснування до року 1764-го. — 2-ге вид., випр., доп. Шаблон:Webarchive Форум Кременчука
  71. Магазини, супермаркети КременчукаОбнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info — Бізнес-каталог Кременчука
  72. Готелі Кременчука на Stejka.com
  73. Готелі Кременчука
  74. Банки Кременчука на сайті Tuugo.com.ua
  75. Банки Кременчука Бізнес-довідник — Кременчук
  76. "сайт Кременчуцької міської ради — Охорона доров'я". Archived from the original on 16 листопад 2012. Retrieved 3 червень 2019.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  77. Бизнес-справка 12 — Кременчуг Шаблон:Webarchive Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  78. Бізнес-атлас КременчукаШаблон:Недоступне посилання
  79. Господарство стало багатшим Шаблон:Webarchive на сайті газети Вісник Кременчука
  80. а б в г Житлово-комунальне господарство Кременчука Шаблон:Webarchive на сайті Кременчуцької міської ради
  81. КП Кременчугводоканал на сайті Бізнес-каталог Кременчука Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  82. а б в "Комунальні підприємства". Archived from the original on 23 листопад 2011. Retrieved 10 листопад 2011.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  83. Лише з 25 колонок Кременчука воду можна пити
  84. Офіційний веб-портал Кременчуцької міської ради
  85. Цена на проезд в троллейбусе повыситсяОбнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  86. Реєстр міських автобусних маршрутів загального користування в м. Кременчуці Шаблон:Webarchive на сайті Кременчуцької міської ради
  87. Таксі КременчукаОбнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  88. Міжміські перевезення у Кременчуці
  89. Кременчук Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  90. Кременчуцьким дорогам зроблять паспорти Шаблон:Webarchive на сайті Кременчуцької Панорами
  91. Крюківський містОбнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  92. Гуржій О. Пошта Гетьманщини XVII—XVIII ст. // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Міжвідомчий збірник наукових праць. —— Вип. 6 — К.: Інститут історії України НАН, 2002. — С. 172—177
  93. Історія Електрозв'язку Херсонщини Сайт Укртелеком
  94. "Архівована копія". Archived from the original on 5 березень 2012. Retrieved 5 березень 2012.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  95. Полтавська дирекція. Виробничі підрозділи дирекції Сайт УкрПошти
  96. Поштовий зв'язокШаблон:Недоступне посилання
  97. Послуги пунктів «Телекомсервіс» та ПОС мобільного зв'язку Сайт Укртелеком
  98. Центр телекомунікаційних послуг № 2 м. Кременчук Сайт Укртелеком
  99. Інтернет-провайдери Кременчука Шаблон:WebarchiveОбнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Кременчук — міський портал
  100. Кременчук: провайдери WiMax, Wi-Fi, CDMA, 3GОбнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  101. Відвідувачі кременчуцьких бібліотек розмовлятимуть по скайпу Сайт інтернет-видання «Полтавщина»
  102. Піаром по парку Шаблон:Webarchive Сайт газети «Кременчуцька Панорама»
  103. "Офіційний сайт Кременчуцької міської ради — Охорона доров'я". Archived from the original on 23 листопад 2011. Retrieved 14 травень 2011.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  104. Охорона доров'я Шаблон:Webarchive Офіційний сайт Кременчуцької міської ради
  105. Заклади охорони здоров'я Шаблон:Webarchive Офіційний сайт Кременчуцької міської ради
  106. Бизнес-справка 12 — Кременчуг Шаблон:WebarchiveОбнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  107. Бізнес-атлас КременчукаШаблон:Недоступне посилання
  108. У Кременчуці школярів поменшало, дошкільнят стало більше Шаблон:Webarchive Сайт газети Вісник Кременчука 11 лютого 2012
  109. Офіційний сайт Кременчуцької міської ради Шаблон:Webarchive — Освіта
  110. "У Крюківському районі дітей пільгових категорій привітали з Днем Святого Миколая". Archived from the original on 1 грудень 2012. Retrieved 10 січень 2012.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  111. Офіційний сайт Кременчуцької міської ради Шаблон:Webarchive — Освіта
  112. Офіційний сайт Управління освіти виконкому Кременчуцької міської ради
  113. Офіційний сайт Кременчуцької міської ради Шаблон:Webarchive — Розділ «Освіта»
  114. Офіційний сайт Кременчуцької міської ради Шаблон:Webarchive — Освіта
  115. Офіційний сайт Управління освіти виконкому Кременчуцької міської ради
  116. В Україну приїхав національний грузинський балет «Сухішвілі» Шаблон:Webarchive Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  117. В Кременчуці шукатимуть таланти
  118. а б Інформація про розвиток культури і туризму у Кременчуці Шаблон:Webarchive Офіційний сайт Кременчуцької міської ради укр.
  119. Парки Кременчука Шаблон:Webarchive Екологічний атлас Кременчука
  120. Пам'ятки архітектури та містобудування Кременчука на сайті Управління культури і туризму Полтавської облдержадміністрації
  121. Парк Миру увійде до переліку пам'яток історії та архітектури Шаблон:Webarchive Сайт газети Вісник Кременчука
  122. "Екологічна карта кременчука". Archived from the original on 2013-06-21. Retrieved 15/4/2011.  Check date values in: |access-date= (help).
  123. а б в г Фізкультура та спорт у Кременчуці — Загальна інформація Шаблон:Webarchive Офіційний сайт Кременчуцької міської ради
  124. Кременчуг: Крюковский мост
  125. а б Першість серед команд другої ліги групи «Б» Шаблон:Webarchive Професій футбольна ліга
  126. а б Історія однієї командиОбнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Football.ua
  127. Офіційний сайт Кременчуцького міського комітету молодіжних організацій
  128. "Мусульманская община "Ислам" г. Кременчуг". Ислам в Кременчуге (in en-US). Retrieved 2019-08-30. 
  129. Літопис Великої Вітчизняної війни. Живи, пам'ять (Вони захищали наше місто)Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Сайт газети «Набат»
  130. Українське наземне ефірне мовлення — м. Кременчук
  131. а б в г д е ё ж Газети КременчукаОбнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  132. Сайт газети «[[Вісник Кременчука»]
  133. Сайт газети «[[Кременчуцька Панорама»]
  134. Сайт газети [[Кременчуцький ТелеграфОбнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info]
  135. Сайт газети «[[Програма Плюс Шаблон:Webarchive»]
  136. Сайт газети «[[Приватна газета»]Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  137. а б в г "Історія Кременчука". Archived from the original on 5 березень 2012. Retrieved 5 березень 2012.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  138. Судимості Януковича на сайті інтернет-газети «Українська правда»
  139. «Прємьєр-міністр» Янукович, или неофициальная биография для тех, кто подзабыл Шаблон:WebarchiveОбнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info на сайті pravda.com.ua
  140. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 290 с. ISBN 966-8201-26-4
  141. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 336 с. ISBN 966-8201-26-4
  142. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 185 с. ISBN 966-8201-26-4
  143. У Кременчуці встановили пам'ятну дошку кіборгу Миколі Вашурі
  144. E. Janas, W. Kłaczewski, J. Kurtyka, A. Sochacka (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków. — Kórnik, 1998.— 243 s.— S. 136. ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  145. Вперше прапор України був піднятий в іспанському порту Шаблон:WebarchiveОбнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  146. «Пливе щука з Кременчука, луска на їй сяє…»
  147. Пливе щука з Кременчука
  148. Пивоварний завод Ямпольського у КременчуціОбнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Окраїни Кременчука
  149. Міста-побратими Кременчука
  150. "У Кременчука з’явилося китайське місто-побратим Цзяюйгуань". «Вісник Кременчука» (www.vestnik.in.ua). 2012-09-21. Archived from the original on 2013-12-03. Retrieved 2012-09-21. 

Джерела та література[править]

Література[править]

  1. Вирський Д. "Українне місто": Кременчук від заснування до року 1764-го. — К.: Видавничій дім «Києво-Могилянська Академія», 2011. — 681 с.
  2. Євселевський Л. І. Кременчуччина з давніх часів до XIX століття: Історичний нарис. — Полтава: Криниця, 1995. — 95с.
  3. Євселевський Л. І. Кременчуччина у XIX — на початку XX ст.: Історичний нарис. — Кременчук, 1996. — 144 с.
  4. Евселевский Л. И., Пустовит П. Н. Кременчук: путеводитель. — 2-е изд., доп. — Х.: Прапор, 1985. — 111 с.
  5. Кременчук // Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область. — К., 1967. — с. 463—490.
  6. Кременчук. «Імідж 99»: Інформаційно-рекламний каталог.- Кременчук, 1999. — 151 с. Історія Кременчука с.2
  7. Лушакова А. М., Євселевський Л. І. Вулицями старого Кременчука. — К.: Техніка, 1997. — 152 с.: іл. — Бібліогр.: с. 152. — Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info. мовою.
  8. Нарис історії Кременчука: Наукове видання / Осташко О. І., Юшко В. М., Крот В. О., Стегній П. А. — Кременчук, 1995. — 179 с.
  9. Николайчик Ф. Д. Город Кременчук: Исторический очерк. — С.-Петербург: Типогр. М. Стасюлевича, 1891. 217 с.
  10. Полтавщина: Енциклопедичний довідник / За ред. А. В. Кудрицького — К.: УЕ, 1992. — 1024 с. Кременчук с. 401—435
  11. Юшко В. М. Кременчук. Минуле наддніпрянського міста: Випуск перший. — Кременчук, 2000. — 12 с.
  12. Твердохліб М. Ф. Кременчуччина в роки німецько-радянської війни. 1941—1945 роки, Кременчук, 2000.-200с.
  13. Шаблон:SgKP.— S. 662. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info

Посилання[править]

Шаблон:Sister Категорія:Посилання на категорію Вікісховища відрізняється від властивості Вікіданих

Шаблон:Кременчук у темах Шаблон:50 найбільших міст України Шаблон:Населені пункти над Дніпром

Шаблон:Населені пункти Полтавської області Шаблон:Історичні населені місця Полтавської області

Кременчук

Категорія:Сотенні центри Гетьманщини Категорія:Міста Полтавської області Категорія:Районні центри Полтавської області Категорія:Міста обласного значення Категорія:Полкові центри Гетьманщини Категорія:Надпопулярні статті Категорія:Населені пункти над Кам'янським водосховищем Категорія:Населені пункти, засновані 1571 Категорія:Населені пункти з історичною єврейською громадою Категорія:1571 в Україні