Кравчук Леонід Макарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску
Шаблон:If1
Леонід Макарович Кравчук
Шаблон:Wikidata
Леонід Макарович Кравчук

Час на посаді:
5 грудня 1991 — 19 липня 1994
Прем'єр-міністр  Вітольд Фокін
Валентин Симоненко (в. о.)
Леонід Кучма
Юхим Звягільський (в. о.)
ПопередникМикола Плав'юк як останній Президент УНР у вигнанні
НаступникЛеонід Кучма

Час на посаді:
23 липня 1990 — 5 грудня 1991
ПопередникВолодимир Івашко
НаступникІван Плющ

Народився{{wikidata/p569||{{{дата смерт
Шаблон:Wikidata/p19
ПомерШаблон:Wikidata/p570
Шаблон:Wikidata/p20
ГромадянствоПольща Польща
Шаблон:USSR
Україна Україна
Національністьукраїнець
Політична партіяКомуністична партія Радянського Союзу (19581991)
Безпартійний (19911998)
Соціал-демократична партія України (об'єднана) (19982009)
ДружинаАнтоніна Михайлівна Кравчук, доцент економічного факультету КНУ ім. Т. Г. Шевченка
ДітиОлександр
РелігіяУПЦ КП
Особистий підпис120px
Нагороди
Шаблон:Орден Держави (Україна)
Шаблон:Орден Свободи Шаблон:Орден князя Ярослава Мудрого II ступеня Шаблон:Орден князя Ярослава Мудрого III ступеня
Шаблон:Орден князя Ярослава Мудрого IV ступеня Шаблон:Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня Шаблон:Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Шаблон:Орден Жовтневої Революції Шаблон:Орден Трудового Червоного Прапора Шаблон:Орден Трудового Червоного Прапора
Леонід Макарович Кравчук на сайті Верховної Ради

15px [{{localurl:Ошибка скрипта: Модуля «Wikidata/Interproject» не существует.}}?uselang=uk Роботи] у Вікіджерелах

15px [{{localurl:Ошибка скрипта: Модуля «Wikidata/Interproject» не существует.}}?uselang=uk Висловлювання] у Вікіцитатах

15px [{{localurl:Commons:Category:{{#property:P373}}}}?uselang=uk Медіафайли] у Вікісховищі

Категорія:Персоналії за алфавітом

Шаблон:Депутат Леоні́д Мака́рович Кравчу́к (Шаблон:Н. 10 січня 1934, село Великий Житин, Волинське воєводство, Польська Республіка, нині Рівненська область) — перший Президент України після здобуття нею незалежності (19911994), Голова Верховної Ради України у 1990-1991, Народний депутат України у 19901991 та 1994-2006, Герой України (2001).

Життєпис

Народився 10 січня 1934 у родині селянина, в селі Великий Житин Волинського воєводства (тепер Рівненська область України). Макар Кравчук в 1930-ті роки служив у польській кавалерії, пізніше він та мати Кравчука (Юхимія Іванівна, дівоче прізвище Мельничук) працювали у польських осадників, під час Другої світової війни батько Леоніда Кравчука загинув на фронті (у 1944) і був похований у братській могилі в Білорусі. Виховувався вітчимом і матір'ю, яка померла в 1980 від інсульту в рідному селі Житин, і там похована. Спочатку здобував освіту за спеціальністю «Бухгалтерський облік» в Рівненському кооперативному економіко-правовому технікумі (теперішній Рівненський кооператиний економіко-правовий коледж) в період з 1951 по 1953. Згодом закінчив Київський державний університет, отримав спеціальність викладача суспільних наук (1958) та Академію суспільних наук при ЦК КПРС (1970). Кандидат економічних наук.

Наукова та політична діяльність (до 1991)

Член КПРС з 1958.

У 19581960 викладав політекономію у Чернівецькому фінансовому технікумі.

У 19601967 — консультант-методист Будинку політпросвіти, лектор, помічник секретаря, завідувач відділу пропаганди і агітації Чернівецького обласного комітету КПУ.

У 19671970 — аспірант Академії суспільних наук при ЦК КПРС.

У 19701980 — завідувач сектору перепідготовки кадрів відділу організаційно-партійної роботи ЦК КПУ, інспектор, помічник секретаря ЦК, перший заступник завідувача відділу, а з 1980 — завідувач відділу агітації та пропаганди ЦК КПУ. У червні 1982 завідувач відділом пропаганди і агітації Л. Кравчук звернувся до ЦК КПУ з доповідною запискою, в якій виклав заходи по протидії «східній політиці» Ватикану в західних областях України, і пропонував створити групи для аналізу проповідницької діяльності священнослужителів, обстежити територію церков та кладовищ на предмет виявлення та знищення «уніатсько-націоналістичних символів», виявити «проуніатські настроєних осіб», провести інші організаційні та ідеологічні заходи.

У 19811991 — член ЦК КПУ.

У 19881990 — завідувач ідеологічного відділу, з жовтня 1989 — секретар ЦК КПУ, у 1990 — другий секретар ЦК КПУ. У 19891990 — кандидат у члени Політбюро, у 19901991 — член Політбюро ЦК КПУ.

У 1989 відстоював ухвалення постанови Політбюро ЦК КПУ про заборону Народного руху України, проте зазнав невдачі.

Народний депутат України Х—XIV (в тому числі І—IV) скликань.

У 19901991 — Голова Верховної Ради України.

Президент України

Файл:Кравчук.jpg
Київ, 2009. Палац «Україна»

У серпні 1991 залишив лави КПУ і балотувався на посаду президента як безпартійний. Водночас його підтримали як активісти забороненої на той час компартії (їхній висуванець Олександр Ткаченко зняв свою кандидатуру на користь Кравчука), так і частина націонал-демократів, які рекламували голову Верховної Ради як «батька незалежності». Кравчук переміг уже в першому турі, отримавши понад 60 % голосів. Основний опонент від демократичних сил В'ячеслав Чорновіл зібрав 23,27 % голосів.

У 19911994 — Президент України.

3 вересня 1993 підписав Масандрівські угоди, які стосувалися подальшої долі розміщених на території України ЧФ та ядерної зброї. Після того погодився на дострокові вибори глави держави (призначені на липень 1994). У першому турі набрав найбільшу кількість голосів серед інших кандидатів, але в другому програв Леоніду Кучмі.

14 січня 1994 у Москві, всупереч ратифікованому Верховною Радою 18 листопада 1993 Лісабонському протоколу (СНО-1), яким передбачалося поступове скорочення стратегічних ядерних озброєнь розташованих на території України, самочинно прийняв рішення підписати «Тристоронню заяву» президентів України, США та Росії щодо негайного вивезення всієї української ядерної зброї до Росії (яке завершилося вже 1 червня 1996), причому без будь-яких конкретних гарантій безпеки та документально зафіксованих фінансових компенсацій[1].

Політична діяльність (після 1994)

Обраний народним депутатом у 1994 — на довиборах у Теребовлянському мажоритарному окрузі на Тернопільщині. У 1998, залишаючись безпартійним, очолив виборчий список Соціал-демократичної партії України (об'єднаної). Напередодні голосування вступив до СДПУ(о) і привів її до Верховної Ради.

З жовтня 1998 член Політбюро і Політради СДПУ(о). У 20022006 очолював фракцію СДПУ(о) у Верховній Раді України.

З 1999 — співголова Всеукраїнського об'єднання демократичних сил «Злагода».

У 2006 очолив список опозиційного блоку «Не так». Але за підсумками виборів той не подолав 3-відсотковий бар'єр.

У листопаді 2004 позбавлений звання почесного доктора (Doctor honoris causa) Києво-Могилянської академії за «негромадянську позицію під час Помаранчевої революції».

На честь Кравчука названа тачка-кравчучка.

Почесний Президент Міжнародного громадського об'єднання «Рівненське земляцтво».[2]

Почесний Голова Всеукраїнського фонду сприяння міжнародному спілкуванню «Українське народне посольство» (з 1994).

25 лютого 2009 закликав президента Віктора Ющенка подати у відставку.[3]

3 2011 — Почесний Президент Фонду «Перспективна Україна».

У січні 2016 запропонував надати Криму державну автономію у складі України[4], а Донбасу — «особливий статус»[5].

Державні нагороди

Поштова марка України, 2014

  • Звання Герой України з врученням ордена Держави (21 серпня 2001) — за визначний особистий внесок у становлення і розбудову незалежної Української держави, багаторічну активну політичну та громадську діяльність[6]
  • Орден Свободи (10 січня 2014) — за визначний особистий внесок у розбудову Української держави, багаторічну плідну громадсько-політичну діяльність[7]
  • Орден князя Ярослава Мудрого II ст. (9 січня 2007) — за визначну державну і політичну діяльність в ім'я побудови незалежної України, вагомий внесок у становлення та розвиток українського громадянського суспільства[8]
  • Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (10 січня 2004) — за визначні особисті заслуги у становленні та розвитку незалежної Української держави, багаторічну плідну громадсько-політичну діяльність та з нагоди 70-річчя від дня народження[9]
  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (10 січня 1999) — за видатні особисті заслуги перед Українською державою в галузі державного будівництва, багаторічну громадську діяльність[10]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (21 серпня 1996) — за значний особистий внесок у становлення і розбудову суверенної демократичної Української держави та з нагоди п'ятої річниці незалежності України[11]
  • Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19 серпня 2016) — за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу[12]
  • Орден Жовтневої Революції, два ордени Трудового Червоного Прапора (СРСР)[13]
  • Медаль «На славу Чернівців»

Твори

  • Палкин Ю. И. Краткий экономический словарь пятилетки эффективности и качества [Текст] / Ю. И. Палкин, М. С. Черненко, Л. М. Кравчук, П. С. Ещенко. — К. : Политиздат Украины, 1978. — 264 с.
  • Союз нерушимый [Текст] : справочник / [А. И. Акбаров, З. Г. Ахвеледиани, А. Г. Бабаев,… Л. М. Кравчук,…] ; сост. А. А. Гришкевич ; под общ. ред. М. А. Морозова. — М. : Политиздат, 1982. — 304 с.
  • Ещенко П. С. Экономический словарь одинадцатой пятилетки [Текст] / П. С. Ещенко, Л. М. Кравчук, Ю. И. Палкин, М. С. Черненко. — К. : Политиздат Украины, 1982. — 300 с.
  • Ещенко П. С. Новый хозяйственный механизм [Текст] : справочник / П. С. Ещенко, Л. М. Кравчук, Ю. И. Палкин. — К. : Политиздат Украины, 1989. — 254 с. — ISBN 5-319-00633-0.
  • Василенко В. К. Идеологическая работа: опыт перестройки [Текст] : на материале парторганизации республики / В. К. Василенко, Л. М. Кравчук, А. А. Спирин и др. — К. : Политиздат Украины, 1989. — 252 с. — ISBN 5-319-00579-2.
  • Кравчук Л. М.:Одна Україна, єдиний народ.(Політичні роздуми над записами в щоденнику).:Фоліо.2010 р., укр.,542 с.(кольорові вклейки), 130×210 мм, тв. пал., 1500 екз., ISBN 978-966-03-5317-6.[14]
  • Кравчук Л. М.: Перший про владу. 2018.

Примітки

Джерела та література

Література

  • Л. В. Губерський. Кравчук Леонід Макарович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
  • Ю. Шаповал, М. Михальченко. Кравчук Леонід Макарович // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.371 ISBN 978-966-611-818-2

ЗМІ про Леоніда Кравчука

Посилання

Попередник: Президент України


19911994

Наступник:
Посада заснована Леонід Кучма
Попередник: Голови Верховної Ради України


19901991

Наступник:
Володимир Івашко Іван Плющ

Шаблон:Президент України Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Керівники українського парламенту Шаблон:Кандидати у президенти України 1991 Шаблон:Кандидати у президенти України 1994 Шаблон:Герої України Шаблон:Портали Шаблон:Бібліоінформація

Категорія:Уродженці Великого Житина Категорія:Випускники економічного факультету Київського університету Категорія:Народні депутати України 1-го скликання Категорія:Народні депутати України 3-го скликання Категорія:Народні депутати України 4-го скликання Категорія:Голови Верховної Ради України Категорія:Президенти України Категорія:Верховні Головнокомандувачі Збройних сил України Категорія:Діячі КПРС Категорія:Секретарі ЦК КП(б)У-КПУ Категорія:Члени СДПУ (о) Категорія:Кавалери міжнародного ордена Святого Станіслава Категорія:Нагороджені медаллю «На славу Чернівців» Категорія:Люди на марках Категорія:Члени конституційних комісій в Україні Категорія:Керівники Верховної Ради Української РСР Категорія:Кандидати в члени Політбюро ЦК КП(б)У-КПУ Категорія:Леонід Кравчук