Косово

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску
  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Hatnote

Частково визнана держава
Республіка Косово
алб. Republika e Kosovës
серб. Република Косово / Republika Kosovo

Прапор Косова Герб Косова
Прапор Герб
Гімн: Європа[1]
Файл:National Anthem of the Republic of Kosovo.ogg
Столиця
(та найбільше місто)
Приштина
Визнання країн ООН Визнана 100 країнами-членами Організації Об'єднаних Націй

Затверджена Сербією як Автономний край Косово і Метохія (відповідно до резолюції 1244 Ради Безпеки ООН)

Офіційні мови албанська, сербська
Мови національних меншин:
турецька, ґоранська, циганська, боснійська
Етнос 92,9 % албанці, 1,6 % босняки, 1,5 % серби, 1,1 % турки, 0,6 % горанці[2]
Форма правління парламентська республіка
 - Президент Хашим Тачі
 - Прем'єр-міністр Рамуш Харадінай
Розбудова держави  
 - Автономний регіон Кос-Мет 1945 
 - Автономна провінція Косова і Метохії 1963 
 - Соціалістична автономна провінція Косово 1974 
 - Автономна провінція Косова і Метохії 1990 
 - Адміністрація ООН 1999 
 - Декларація про незалежність 17 лютого 2008 
Площа
 - Загалом Шаблон:Areadisp (166)
 - Внутр. води 1,0[3] %
Населення
 - оцінка 2017  1 920 079 осіб[4] (151)
 - Густота Шаблон:Densdisp (-)
ВВП (ПКС) 2017 р., оцінка
 - Повний $22 млрд.[5] (-)
 - На душу населення $12 003[5] (-)
ВВП (ном.) 2017 рік, оцінка
 - Повний $7 млрд.[5] (-)
 - На душу населення $4140[6] (-)
ІЛР (2013) 0.786[7] () (-)
Валюта євро (EUR)
Часовий пояс CET (UTC+1)
Домен -
Телефонний код +381
Шаблон:Mapframe для карток
22px Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: [[:commons:Category:{{#property:p373}}|Косово]]

Респу́бліка Ко́сово (Шаблон:Lang-al, серб. Косово, Република Косово) — частково визнана держава на Балканах, чию незалежність визнали 100 держав члени ООН.

Внаслідок війни 1999 року між сербами та албанцями край перейшов під контроль ООН (хоча де-юре залишався автономією у складі Сербії). 17 лютого 2008 року парламент Косова проголосив незалежність краю в односторонньому порядку. Сербія досі не визнає незалежності Косова, через що країна не має остаточного визнання у світі. 2016 року підписано Угоду про асоціацію між Косовом та Європейським Союзом[8]. Держава є потенційним кандидатом на вступ у ЄС (який ще не подав заявку на членство).

Косово межує з Північною Македонією, Сербією на сході та півночі, Албанією на південному заході та Чорногорією на північному заході.

Албанська більшість (92 %), що проживає в Косові, яка й вимагала незалежності, контролює всю територію краю, за винятком декількох громад, більшість в яких становлять серби.

Географія[править]

Поля бiля Приштини

Докладніше: Географія Косова

Косово лежить всередині континенту, за 85 км від узбережжя Адріатичного моря. За формою край нагадує ромб, кожна з діагоналей якого простягається приблизно на 145 км[9]. Основна частина території Косова являє собою піднесену рівнину, яка ділиться на дві приблизно рівні міжгірські улоговини: східну — Косово, або Косово Поле (частина велетенського Дунайського басейну), і західну — Метохію, по якій протікають притоки Дрина — річки, що несе свої води в Адріатику. По периметру краю височіють середньогірські масиви: Мокра гора, Рогізна та Копаонік — на півночі, Голяк і Црна-Гора — на сході, Шар-Планина — на півдні і Північно-Албанські Альпи — на заході. Джеравіца Гори визначають кордони Косова із Албанією і Північною Македонією. Найвища точка знаходиться на горі Джеравіца (2556 м).

Територією Косова протікають річки: Білий Дрин, Ситниця, Південна Морава та Ібар[10].

Найбільші міста — Приштина з населенням близько 200 тисяч чоловік[11] і Прізрен з населенням близько 85 тисяч[12]. Шаблон:Розташування2

Клімат[править]

Шаблон:Докладніше Клімат помірний або субсередземноморський. Зима характеризується великою кількістю опадів, в той час як решта року, в основному, посушливий. Весна і осінь, як правило, з дрібними опадами. Це викликано тим, що Косово загороджене високими горами, які запобігають раптовому вторгнення холодних повітряних мас з півночі і північного заходу. Клімат характеризується теплим сухим літом. Кількість опадів становить менше 1000 мм на рік.

Сонячний період триває 2079 годин на рік або 5,7 годин в день, що складає 47 % від потенціалу сонячної енергії. Середня температура у січні -0,9 °С), в липні і серпні 20,9 °C). Середня температура взимку становить близько 1 °С, навесні і восени близько 10,8 °С, та 20,8 °C в літній час. Максимальне значення температури в Косові становить +37…+39 °C, в той час мінімальні значення зафіксовані до -32.5 ° С. Негативні екстремальні значення температури в Косові дуже рідкісні, в іншому випадку вони завдають великої шкоди сільському господарству, особливо винограду і фруктовим деревам[13][14].

Історія[править]

Докладніше: Історія Косова

У 191845 Косово було частиною Королівства Югославія (в 1918—1929 Королівства сербів, хорватів і словенців) у складі різних провінцій. У цей час тодішніми королями королівства Югославії, які були сербами за національністю, здійснювався курс на всебічну державну підтримку заселення Косова сербами, водночас косовські албанці були позбавлені права на освіту рідною мовою, та зазнавали утиску в правах. Земельна реформа 1919 позбавила албанських землевласників належних їм земель. Албанці, та інші мусульмани були змушені тікати з Косова та емігрувати. Ба більше, у 1935 та 1938 роках між Югославією та Туреччиною було підписано дві угоди, відповідно до яких планувалося виселити з Косова 240 тисяч албанців до Туреччини, проте вони не були здійснені через початок II Світової війни.

У 19411944 більшість території Косова було приєднано до Албанії, що перебувала під контролем Італії Муссоліні. Після виходу фашистської Італії з війни, територія була під прямим контролем Німеччини.

Після закінчення Другої світової війни на території Косова був створений Автономний край Косово і Метохії (серб. Аутономна Косовско-метохијска област), як частина Демократичної Федеральної Югославії, з 1946 — частина НР Сербії в складі Федеративної Народної Республіки Югославія.

У 1963, за новою конституцією створено Соціалістичний автономний край Косово (серб. Социјалистичка Аутономна Покрајина Косово), як частину Соціалістичної Республіки Сербія в складі СФРЮ. У післявоєнний період, аж до 1974 року, албанське населення Косова зазнало численних утисків і репресій від органів державної безпеки Югославії, переважну більшість яких становили серби. У 1974 було розширено автономні права краю Косова та зрівняно за цими правами до інших республік Югославії.

У 1980 році косовські албанці розпочинають рух за визнання Косова окремою республікою СФРЮ, а далі і за повну незалежність. Але в 1990 (під час розпаду СФРЮ) автономія була зменшена заснуванням Автономного Краю Косова (серб. Аутономна Покрајина Косово и Метохија) та «деградацією» головного статуту з Конституції Краю до Статуту Краю. У відповідь група албанських політиків створює «Конституцію Республіки Косова» і проголошує незалежність провінції. Владою СРЮ було оголошено надзвичайний стан і в липні був розпущений парламент Косова. Косово (темно-червоне) у складі Югославії (1946—1992) Починаються негаразди з югославським та сербським керівництвом та заворушення на етнічному ґрунті. Більша частина албанців у Косові бойкотує перепис населення 1991, як і всі вибори. Пізніше вони обрали тимчасовий уряд, очолюваний Буджаром Букоші, який був визнаний Албанією в жовтні 1991. На неконституційному референдумі 1992 року більшість каже «так» незалежності Косова.

У 1992 Косово стало частиною Республіки Сербія (Союзної Республіки Югославія).

Ситуація загострюється 1996 року і переходить у відкриту громадянську війну між Армією визволення Косова (алб. Ushtria Çlirimtare e Kosovës) й албанських військових частин з одного боку та сербсько-югославських з іншого.

Це призводить до виїзду з Косова близько 500 тис. албанців та 12 тис. загиблих.

У 1999 році НАТО примушує вийти з Косова сербсько-югославські війська і ставить край під контроль ООН. Це призводить до повернення албанців до Косова та приходу нових 100 тис. з самої Албанії, кордону з якою Косово фактично не мало.

Дуже часто трапляються міжетнічні зіткнення між сербами і албанцями, що досягли кульмінації в 2004 року, коли після вбивства албанського хлопця сербами, албанці відплатили руйнуванням сербських церков та державних інституцій.

Сербські і албанські претензії[править]

Зазіхання сербів на Косово ґрунтуються на посиланнях на принципи Гельсінського заключного акту 1975 року, що узгоджує непорушність кордонів Європи. Албанці, натомість, наполягають на перевазі етнічного права, а також на міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 19 грудня 1966 року, що твердить про право націй на самовизначення, водночас підводячи під свої вимоги історичну основу (розвиваючи теорію про іллірійське походження сучасного албанського етносу).

Файл:Косово у складі Сербії.png
Косово у складі Сербії

На території нинішнього Косова ще здавна мешкало іллірійське плем'я дарданців, від яких веде свій родовід нинішнє албанське населення Косова. У 6 році н. е. Дарданію було захоплено римлянами, та приєднано до складу Римської Імперії. 284 року н. е. імператор Діоклетіан виділив Косово в окрему провінцію Дарданію зі столицею в Ніссусі (сучасний Ниш). Під час візантійської адміністрації Дарданія зберігала свій статус окремої провінції.

У середньовіччі внаслідок загарбницьких походів сербського царя Стефана Душана нинішню територію Косова було приєднано до сербської держави, а починаючи з XIV століття і аж до 1767 року тут же розташовувався престол сербського патріарха (поряд із містом Печ). Сьогодні край рясніє пам'ятниками православної архітектури як середніх століть, так і нового часу. Зокрема, тут наявні шановані православними вірянами монастирі Високі Дечани і Печська патріархія. Крім того, саме звідси після поразки на Косовому Полі в 1389 році почалося завоювання Сербії турками і саме сюди внаслідок перемоги в Першій Балканській війні у 1912 році повернулася сербська армія. Проте, центром новітньої сербської держави є північна частина сучасної Сербії з центром в Белграді, під егідою якого почалося звільнення країни від влади Османської імперії на початку XIX століття.

Незалежність[править]

Незалежність проголошена парламентом краю Косова 17 лютого 2008

Незалежність проголошена парламентом краю Косова 17 лютого 2008 року о 17:20 за місцевим часом (18:20 — за київським)[15]. Того ж дня презентовано офіційні символи Косова. Прапором Косова є жовте зображення обрисів краю на синьому полотнищі з шістьма білими зірками вгорі. З 1999 року Косово перебуває під контролем адміністрації ООН зі столицею в Приштині. 18 лютого парламент Сербії прийняв рішення про анулювання рішення парламенту краю Косова.

Країна не є членом ООН, проте її незалежність визнали понад сто чотирнадцять країн з усього світу, серед яких: Афганістан, США, Бельгія, Німеччина, Франція, Велика Британія та Польща[16]. Натомість країни, як-от Іспанія, Росія, Грузія, Молдова, сама Сербія і т. д. досі не готові визнати Косово, найбільше через те, що побоюються виходу окремих територій зі свого складу схожим чином, як це відбулося з Косовом. Воїслав Коштуниця, тодішній прем'єр Сербії, заявив, що його країна ніколи не визнає незалежність Косова й боротиметься мирним шляхом за існування Косова на правах автономії лише в складі Сербії. Питання визнання Косова Сербією ставиться міжнародними організаціями (ЄС, НАТО) на шляху просування до членства, якого прагне Сербія. При цьому вже досягнуто певного поступу і розуміння з її боку щодо Косова.

Офіційно Україна проводить консультації з міжнародними партнерами (2008)[17] та займає позицію вичікування (2008) і невизнання (2010[18]-дотепер), юридично не приймаючи жодного рішення стосовно визнання Косова (2008).

У вересні 2014 Уряд Республіки Косово ухвалив рішення про запровадження санкцій щодо РФ. За словами голови МЗС Косова Енвера Ходжая, таке рішення прийнято на знак солідарності з країнами ЄС, США та іншими державами, які у зв'язку з ситуацією в Україні запровадили санкції стосовно РФ. «Ми маємо намір підтримати міжнародний порядок, суверенітет та незалежність України. Таким чином Косово прагне показати, що є надійним союзником для євроатлантичних партнерів», — заявив Енвер Ходжай.[19]

Адміністративний поділ[править]

Файл:Kosovo map-ru.svg
Фізична мапа Косовa

Республіка Косово ділиться на 7 округів, що складаються з 30 муніципалітетів[20].

Економіка[править]

Вид на Приштину

Докладніше: Економіка Косова

На території Косова містяться великі поклади корисних копалин: свинцю, цинку, нікелю, кобальту, бокситів та магнезиту. Є поклади рідкісних мінералів: індій, кадмій, германій, талій та зеоліт. Родовище бурого вугілля оцінюють більш як в 15 млрд. т, що дає можливість вести їхню експлуатацію впродовж 150—200 років.

У Косові найбільше виробляють вино, видобувають нікель, свинець і цинк.

Найбільший ринок експорту і імпорту — це Північна Македонія (€220 млн і €9 млн), за нею йде Сербія (€111 млн та €5 млн)[21], Німеччина і Туреччина.

Євро — основна валюта в Косові, вона використовується UNMIK та державними органами. У 1999 році Косово прийняло німецьку марку, аби не користати сербський динар і, отже, перейшло на євро, слідом за Німеччиною. Нині Сербський динар використовується лише серед сербської частини населення на півночі країни.

У липні 2009 року Косово стало членом Світового банку і Міжнародного валютного фонду.

Політика[править]

Державний устрій[править]

Файл:CountriesRecognizingKosovo.svg
Країни (позначено зеленим), які визнали Косово як незалежну країну

Республіка Косово є демократичною республікою, заснована на принципі поділу влади і стримувань і противаг між гілками. Республіка Косово має три гілки влади: законодавча, яка очолюється Асамблеєю, виконавча гілка влади на чолі з президентом і прем'єр-міністром і судова — на чолі з Верховним судом.

Президент є главою держави і являє собою єдність народу Республіки Косово.

Асамблея Республіки Косово є вищим представницьким і законодавчим органом Республіки Косово обирається безпосередньо народом. Асамблея складається із 120 депутатів, що обираються шляхом таємного голосування. Саміт «Західні Балкани 2015», Відень. У саміті взяли участь Європейський Союз, Албанія, Австрія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Німеччина, Італія, Косово, Франція, Північна Македонія, Чорногорія, Сербія та Словенія.

Визнання незалежності і міжнародний статус[править]

Проголошення незалежності Косова відбулося в неділю 17 лютого 2008 року, шляхом одностайного кворуму Асамблеї Косова, при 109 голосах «за» та жодного «проти», за винятком 11 представників сербської меншини, які бойкотували процедуру голосування.

За станом на травень 2019 незалежність Косова визнали 100 держав із 193 (52 %), країн-членів ООН. Також, 23 з 28 (82 %) країн-членів Європейського Союзу та 25 з 29 (86 %) країн-членів НАТО, 34 з 57 (60 %) країн-членів ОІС визнають державу Косово.

Україна, на відміну від переважної більшості європейських країн і світу, не визнає державу Косово. Позиція з приводу визнання Косова залишається незмінною, а саме: базуючись на основоположних міжнародно-правових документах, Україна дотримується принципу безумовної поваги до суверенітету і територіальної цілісності всіх держав у міжнародно-визнаних кордонах. Україна вважає Косово невід'ємною частиною Сербії[22][23][24]. Серед інших, п'ять країн-членів ЄС, які не визнають край як державу: Кіпр[25][26], Греція[27], Румунія[28], Словаччина[29][30] та Іспанія[31][32].

Збройні сили[править]

Збройні сили Республіки Косово

Після війни в Косові в 1999 року, відповідно до резолюції Ради Безпеки ООН № 1244 і Кумановською військово-технічною угодою були створені колективні міжнародні сили безпеки KFOR, які вступили до Косова 12 липня 1999 року. До сили KFOR входять 30 країн (23 — члени НАТО).

З 21 січня 2009 року Сили безпеки Косова змінив Корпус захисту Косова.

5 березня 2014 року прем'єр-міністр Хашим Тачі заявив, що правління Косова створить міністерство безпеки, і до 2019 року офіційно перетворить Сили безпеки Косова в армію, яка відповідатиме всім стандартам НАТО. Нова армія матиме річний бюджет в € 98 млн і 15 000 солдат та 8000 резервістів[33]. Міністр Аґім Чеку заявив, що метою Сил безпеки Косова буде захист суверенітету і територіальної цілісності Косова, його людей та їхньої власності, а також захисту інтересів Республіки Косово[34][35][36].

7 березня 2017 року президент частково визнаної Республіки Косово Хашим Тачі запропонував парламенту перетворити сили безпеки на регулярну армію.

Демографія[править]

Населення[править]

Косовар

Чисельність населення за підсумками перепису 2011 становила 1 733 872 осіб. З них приблизно 874 тис. чоловіків і 860 тис. жінок.[37]

Файл:Kosovo ethnic map 2005-ru.svg
Етнічна мапа Косова
Етнічний склад Косова та Метохії по роках, у %
Рік Албанці Серби Решта
1871 32 64 4
1899 48 44 8
1921 66 26 8
1931 69 ?? ?
1939 60 34 5
1948 68 27 5
1953 67 27 6
1961 67 27 6
1971 74 21 5
1981 77 15 8
1991 82 11 7
2000 88 7 5
2007 92 5 3

Релігійна мапа Косова У сучасному стані, населення Республіки Косово становлять переважно албанці (понад 92 %). Згідно з офіційною інформацією, кількість білих зірок на прапорі Республіки Косово відповідає числу етнічних груп, що населяють Косово — це албанці, серби, цигани, боснійці (бошняки, босняки, босанці), турки та ряд албанізованих меншин (ашкалі, горанці та ін.).

Мова[править]

Докладніше: Мови Косова

Офіційні мови: албанська — володіє 94,5 % населення країни, сербська — 1,6 %. Інші поширені мови: боснійська — 1,7 %, турецька — 1,1 %, інші мови — 0,9 % (дані на 2011 рік). Згідно із законом 2006 року, в муніципалітетах компактного проживання етнічних менших, їхні національні мови повинні отримати статус офіційних.

Релігія[править]

Докладніше: Релігія в Косово

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 95,6 % (1,7 млн осіб), римо-католицтво — 2,2 % (38,4 тис. осіб), православ'я — 1,5 % (25,8 тис. осіб), інші — 0,07 %, не сповідують жодної — 0,07 %, не визначились — 0,6 % (станом на 2011 рік).

Міста[править]

Докладніше: Міста Косова

Прізрен Качанік

Місто Міська територія Муніципальний округ
2011 2011
Приштина 145 149
1
198 897
1
Призрен 85 119
2
177 781
2
Гнілане 54 239
3
90 178
6
Печ 48 962
4
96 450
4
Косовська Митровиця 46 230
5
84 235
7
Урошевац 42 628
6
108 610
3
Джяковіца 40 827
7
94 556
5
Вучітрн 26 964
8
69 870
9
Подуєво 23 453
9
88 499
8
Rahovec / Orahovac 15 892
10
56 208
13
Косово Поле 12 919
11
33 997
22
Suharekë / Suva Reka 10 422
12
59 722
10
Качанік 10 393
13
33 409
23

Культура[править]

Монастир Високі ДечаниКосово приваблює туристів своєю мальовничою природою та кухнею. Після проголошення незалежності у 2008 країна почала потрапляти в добірки туристичних пунктів призначень[38][39][40][41].

Архітектура[править]

Косово є краєм багатьох монастирів та церков 13-го і 14-го століття, які представляють сербську православну спадщину. У Косові розташовані близько 1300 храмів і монастирів. Під час конфлікту 1999 року в Косові численні церкви та мечеті були зруйновані або пошкоджені.

Монастир Високі Дечани був внесений до переліку об'єктів Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКОФрески монастиря були охарактеризовані як «одні з найбільш цінних експонатів палеологовского ренесансу у візантійському образотворчому мистецтві» і «цінне відображення життя XIV століття». У 2006-му році він був зарахований до переліку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою, з причини можливих атак албанських бойовиків. Через два роки, в 2006 році об'єкт спадщини був розширений і в списку були включені ще 2 православних монастиря і одна церква.Святкування Дня Незалежності: торт у вигляді національного прапора

Свята[править]

Докладніше: Свята Косова
Дата[42] Назва Місцева назва Примітки
1 січня Новий Рік Viti i Ri
2 січня Новий Рік Viti i Ri
7 січня Різдво Христове Krishtlindjet Ortodokse (Pravoslavni Božić) Православ'я
17 лютого День Незалежності Dita e Pavarësisë 2008
7 березня День працівників освіти Dita e Mësuesit Робочий день
8 березня День матері Dita e Nënës Робочий день
перша неділя після повного місяця, що настає не раніше дня умовного весняного рівнодення 21 березня Великдень Pashkët Katolike (Katolicki Uskrs) Католицтво
9 квітня День конституції Dita e Kushtetutës
1 травня День міжнародної солідарності трудящих Dita Ndërkombëtare e Punës
перша неділя після повного місяця, що настає не раніше дня умовного весняного рівнодення 21 березня Великдень (православний) Pashkët Ortodokse (Pravoslavni Uskrs) Православ'я
5 травня День святого Георгія Dita e Shën Gjergjit Робочий день
9 травня День Європи Dita e Evropës
закінченням місяця посту Рамадан Свято розговіння Bajrami i Madh (Fitër Bajrami) Іслам
після закінчення посту урази Курбан-байрам Bajrami i Vogël (Kurban Bajrami) Іслам
28 листопада День албанського прапора Dita e Flamurit
25 грудня Різдво Христове Krishtlindjet Katolike (Katolicki Božić) Католицтво

Леарт Пакярада — косовський, албанський та німецький футболіст, що грає на позиції захисника.

Спорт[править]

На Олімпійських іграх Республіка Косово дебютувала у 2016 році в Ріо-де-Жанейро. Нація також взяла участь у Європейських іграх 2015.

Ігри Спортсменів Золото Срібло Бронза Разом Місце
Ріо 2016 8 1 0 0 1 54
Усього 1 0 0 1 107

Найбільш популярним видом спорту в країні є футбол. Три футболісти, котрі народилися в Косово, входили до складу національної збірної Югославії, яка здобула золоту медаль на літніх Олімпійських іграх 1960 року та срібну медаль на Чемпіонаті Європи 1960 року. Збірна Косова з футболу представляє Косово в міжнародному футболі. Федерація футболу Косова входить до УЄФА та ФІФА.

Баскетбол також є одним з найулюбленіших видів спорту в Косово. Перший чемпіонат відбувся в 1991 році за участю восьми команд.

Медіа[править]

Файл:RWB-PressFreedomIndex-WorldMap.svg
Індекс свободи преси 2014[43]
   Дуже серйозна ситуація
   Складна ситуація
   Помітні проблеми
   Задовільна ситуація
   Гарна ситуація
   Не класифіковано / Немає даних

Країна займала 58-е місце у звіті «Індекс свободи преси 2008», складеному журналістами «Репортери без кордонів», а у 2016 році посіла 90-е місце.

Кінематограф[править]

Кіноіндустрія зародилася у 1970-х роках. У 1969 році парламент Косова створив «Косоварфільм», державну установу з виробництва, розповсюдження та демонстрації фільмів.

Міжнародний фестиваль документальних та короткометражних фільмів — найбільший кінофестиваль у Косові. Фестиваль проходить у серпні в Призрені. Міжнародний кінофестиваль «Приштина» проводиться щорічно таз вертає увагу на кіноіндустрію Косова.

Акторка Арта Доброші стала першою уродженкою Косова, хто удостоївся честі пройти у Каннах по червоній доріжці[44].

Кухня[править]

Схожа на кухню сусідів (Албанія, Чорногорія, Греція), на її становлення вплинула турецька кухня та албанська кухня. Хліб та молочні продукти є важливими елементами.

Найбільш широко використовуваними молочними продуктами є молоко, йогурт, айран, спреди, сир і каймак. Також популярні трави, сіль та чорний перець, червоний перець і овочі. Овочі використовуються сезонно. М'ясо (яловичина, курка та баранина), квасоля, рис і перець також є основними частинами дієти.

Традиційні десерти часто роблять із шербетом, цукром або з лимонним та ванільним смаком.

Див. також[править]

Шаблон:Wikinews

Примітки[править]

  1. «Assembly approves Kosovo anthem», b92.net, 11 June 2008. Link accessed 11 June 2008.
  2. CIA (19 June 2014). "World Factbook". CIA. 
  3. "Water percentage in Kosovo (Facts about Kosovo; 2011 Agriculture Statistics)". Kosovo Agency of Statistics, KAS. 
  4. "Demographics of Kosovo (2016)". Geoba.se. Retrieved 2017-08-29. 
  5. а б в http://ask.rks-gov.net/media/3965/bruto-produkti-vendor-tm4-2017.pdf
  6. http://data.worldbank.org/indicator/NY.GDP.PCAP.CD
  7. "Kosovo Human Development Report 2014" (PDF). Swiss Cooperation Office Kosovo. 2014. Retrieved 4 July 2015. 
  8. "EUR-Lex - 22016X0324(01) - EN - EUR-Lex". eur-lex.europa.eu. Retrieved 2017-09-24. 
  9. "The World Factbook". www.cia.gov. Retrieved 2016-07-31. 
  10. "One river flowing into two seas". Retrieved 2016-07-31. 
  11. "Ballina". ask.rks-gov.net. Retrieved 2016-07-31. 
  12. "Page not found | OSCE" (PDF). www.osce.org. Retrieved 2016-07-31. 
  13. Çavolli, Riza (1993). Gjeografia e Kosovës. p. 23.
  14. "Climatic Conditions". www.kosovo-mining.org. Archived from the original on 2014-05-27. Retrieved 2016-07-31. 
  15. "Kosovo MPs proclaim independence". BBC. 2008-02-17. Retrieved 2016-07-31. 
  16. "Serbia's neighbours accept Kosovo". BBC. 2008-03-19. Retrieved 2016-07-31. 
  17. Україна визначиться щодо Косова після консультацій із США, Росією та ЄС // ua.korrespondent.net. — 19.02.2008.
  18. Міжнародне визнання Республіки Косово
  19. Косово ввело санкції проти Росії
  20. "Ueb sajtet e komunave te Republikes Kosoves". kk.rks-gov.net. Retrieved 2016-07-31. 
  21. The World Bank (April 2006). "Kosovo Monthly Economic Briefing: Preparing for next winter" (PDF). Archived from the original (PDF) on 2008-02-16. Retrieved 2008-01-14. 
  22. "Петріт Селімі: "Навіть Сербія почала сприймати Косово як незалежну державу"". Retrieved 2016-07-31. 
  23. "МЗС України не бачить підстав для визнання Косова, Абхазії і Південної Осетії". Retrieved 2016-07-31. 
  24. "Україна не визнає Косово, незважаючи на рішення суду ООН". Retrieved 2016-07-31. 
  25. "FM: Cyprus will never recognize unilaterally declared independence of Kosovo - People's Daily Online". english.peopledaily.com.cn. Retrieved 2016-07-31. 
  26. "WebCite query result". www.webcitation.org. Retrieved 2016-07-31. 
  27. ""Recognition of Kosovo condition for Greece" - daily - - on B92.net". Retrieved 2016-07-31. 
  28. "President Basescu says Romania not to recognize Kosovo independence". Retrieved 2016-07-31. 
  29. "kosovotimes.net - kosovotimes Resources and Information. This website is for sale!". 2012-02-23. Retrieved 2016-07-31. 
  30. "Словаччина почала визнавати загальногромадянські паспорти Косово — Подорож до Європи". tourputevka.com. Retrieved 2017-02-19. 
  31. Признать или не признавать Косово?Шаблон:Недоступне посилання
  32. "Latin American Herald Tribune - Spain Will Not Change Position Against Kosovo Independence". www.laht.com. Retrieved 2016-07-31. 
  33. "Kosovo to create national army of 5,000 soldiers" (in en-GB). Retrieved 2016-07-31. 
  34. Косово створив армію в 5000 солдат Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  35. Армія Косово до 2019 року Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  36. Косово створює першу національну армію Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  37. "Table 1-Dwellings, Households and Population by Municipality". ???. 2011. Archived from the original on 2013-10-13. Retrieved 2014-09-18. 
  38. "The 41 Places to Go in 2011". The New York Times. 7 January 2011. 
  39. "Архівована копія". Archived from the original on 4 серпень 2012. Retrieved 24 вересень 2017.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  40. "Kosovo improves on tourism. June 15, 2011". Archived from the original on жовтня 10, 2017. Retrieved вересня 24, 2017.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  41. http://www.visitkosova.org/ VisitKosova.org Portal
  42. "Kosovo Public Holidays 2016 and 2017". Public Holidays Europe (in en-US). Retrieved 2016-11-25. 
  43. «Press Freedom Index 2014» Шаблон:Webarchive, Reporters Without Borders, 11 May 2014
  44. Sander, Daniel (2008-09-29). "Grenzgängerin: Die Grenzenlose". Spiegel Online. Retrieved 2017-09-24. 

Література[править]

Офіційні сайти[править]

Шаблон:Sister Категорія:Посилання на категорію Вікісховища відрізняється від властивості Вікіданих

Посилання[править]

Шаблон:Косово в темах Шаблон:NavboxesШаблон:Ac

Категорія:Частково визнані держави * Категорія:Історичні області Європи Категорія:Республіки Категорія:Країни, що не мають виходу до моря Категорія:Держави і території, засновані 2008 Категорія:Невизнані держави Європи