Кенія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску
  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Hatnote
  2. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Картка країни

Респу́бліка Ке́нія (Шаблон:Lang-sw англ. Kenya) — держава на сході Африки, що межує на півночі з Південним Суданом і Ефіопією, на сході з Сомалі, на південному заході з Танзанією, на заході з Угандою, на південному сході омивається Індійським океаном. Площа Шаблон:Num км². Столиця Найробі.

Географічне положення

Межує з Ефіопією на півночі, Сомалі на сході, Танзанією на південному заході, Угандою на заході і Південним Суданом на північному-заході. З південного сходу омивається Індійським океаном. Майже посередині країни проходить екватор.

Політична система

27 серпня 2010 р. набула чинності конституція, схвалена на референдумі 4 серпня 2010 р. До цього діяла Конституція 1963 року, яка була прийнята у зв'язку з отриманням свободи від Великої Британії. Нова конституція обмежує деякі повноваження президента, розширює громадянські права, сприяє проведенню земельної реформи.

Виконавча влада

Глава держави — президент, який обирається загальним прямим голосуванням терміном на 5 років і може бути переобраний ще раз. Вибори президента проводяться одночасно з парламентськими виборами. Головнокомандувач Збройними силами. У разі недієздатності або смерті президента його функції переходять до віце-президента на З-місячний термін, протягом якого в країні мають бути проведені президентські вибори.

Нинішній Президент Кенії — Угуру Кеніятта (Uhuru Kenyatta), син першого президента Кенії Джомо Кеніати. Обраний на загальних виборах у березні 2013 року. Віце-президент — Вільям Руто (William Ruto).

Прем'єр-міністр Республіки Кенія очолює уряд (посада введена в 2008).

Законодавча влада

Законодавча влада складається з: Верхня палата — Сенат:
-Кожний з 47 округів має сенатора, якого обирають.
-Попередньо узгоджена кількість сенаторів — 60.
-Розглядає процес імпічменту Президента.
Нижня палата — Національна Асамблея
-Більшість членів Національної Асамблеї обираються прямим голосуванням.
-Кожна окружна асамблея обирає депутата-жінку, що гарантує щонайменше 47 жінок серед депутатів
Національної Асамблеї.
-Запланована кількість депутатів — 347.
-Голосуванням ініціює процес розслідування діяльності та імпічменту Президента.
Окружні асамблеї та виконавча влада.
-Країна поділяється приблизно на 47 округів, які співвідносні з теперішніми округами.
-Кожен округ має виконавчий орган, котрий очолює губернатор округа, обраний прямим голосуванням.
-Кожен округ має окружну асамблею, членами якої обирають представників муніципалітетів усієї країни.

Судова влада

Верховний суд Кенії Судова система складається з верховних суддів, суддів та інших працівників.
Судами вищої інстанції є Верховний Суд, Апеляційний Суд, Високий Суд.
Верховний Суд — найвищий судовий орган, що складається з головного судді, заступника головного судді та п'яти інших суддів. Цей суд розглядає апеляції з Апеляційного та Конституційного судів. Він також є найвищою інстанцією в процесі імпічменту Президента.
Апеляційний Суд — розглядає апеляції з Високого Суду і за дорученням Парламенту. Він складається щонайменше з 12 суддів та очолюється президентом, призначеним верховним суддею. Незалежна Комісія з судових справ скликається для участі в процесі призначення суддів. Вони подають список суддів Президенту на затвердження (ця стаття буде введена до дії після перехідного періоду).
Комісія складається з:

  • Суддя Верховного Суду — обирається членами Верховного Суду, очолює комісію.
  • Суддя Апеляційного Суду — обирається членами Апеляційного суду, очолює комісію.
  • Генеральний прокурор.
  • Два адвокати, жінка й чоловік, кожен з яких має принаймні 15 років досвіду, висунені уповноваженим органом, що відповідає за професійну діяльність адвокатів.
  • Одна особа, висунена Комісією з державної служби.

Генеральний прокурор

  • Призначається Президентом за ухвалення Національної Асамблеї.
  • Перебуває на посаді не більше одного терміну тривалістю в 6 років.

Економіка

Три чверті працівників у Кенії зайняті в сільському господарстві.

Культивуються — чай, кава, кукурудза, зернові, цукрова тростина, фрукти, овочі. М'ясо-молочне тваринництво, також розводяться свині й кури.

Промисловість — в невеликих кількостях виробляються споживчі товари (батарейки, тканини, мило, сигарети), переробка сільгосппродукції. З колоніальних часів збереглося кілька нафтопереробних підприємств, виробництво цементу, судноремонтні майстерні.

Експортуються в основному чай та кава, імпортуються промислові товари, нафтопродукти тощо.

«Кенійські авіалінії» — найбільша авіакомпанія Африки.

Через розмаїття кліматичних екологічних зон, існує широка різноманітність садівничій продукції в Кенії. Основні з них — це квіти: наприклад, троянди, гвоздики, альстроемеріі, туберози, арабікуми, ерінгії тощо.

Транспорт

Залізниці та автомобільні дороги зосереджені переважно на півдні країни. Основна залізнична магістраль йде від Момбаси через Найробі в Уганду. Є також кілька бічних відгалужень, загальна довжина залізниць становить приблизно 3000 км. Головні міста сполучає мережа доріг, загальна довжина яких становить 70 000 км (10 % — з твердим покриттям). Шосе сполучає Найробі зі столицею Ефіопії Аддис-Абебою. Аеропорти міжнародного значення знаходяться в околицях Найробі і Момбаси. У 1996 національна авіакомпанія «Kenya Airways» була приватизована і включена до складу авіакомпанії КЛМ з метою розширення мережі повітряних сполучень. Кенійсько-Угандська залізниця, 1899

Клімат

У Кенії переважає субекваторіальний тип клімату. Найспекотніше і найпосушливіше місце Кенії — північно-східне плоскогір'я і околиці озера Туркана. У лютому-березні денні температури досягають тут + 36 .. 38 градусів Цельсія, а нічні опускаються до +24 .. +26 градусів. У липні-серпні вдень повітря прогрівається до +32 .. +34 градусів, а вночі охолоджується до +22 .. +24 градусів. На Центральному нагір'ї температура повітря сильно залежить від висоти місцевості. Наприклад, у столиці країни, яка розташована на висоті 1800 м над рівнем моря, у січні вдень відзначається близько + 25 градусів, а вночі — близько +12 градусів, в липні — +21 і +11 градусів відповідно. На великих висотах в нічні години нерідкі заморозки, а найвища точка країни — гора Кенія — покрита снігом цілий рік. На узбережжі клімат більш м'який. У січні вдень повітря прогрівається до +29 .. +31 градусів, а вночі охолоджується до +22 .. +24 градусів, в липні денні температури повітря досягають 26 .. 28 градусів тепла, а нічні — 21 .. 23 градусів тепла.

Протягом року в Кенії відзначається два сезони дощів: яскраво виражений — з березня по червень, і менш виражений — з жовтня по грудень. Найбільше дощів випадає на півдні узбережжя Індійського океану і на заході країни (на східних схилах Центрального нагір'я). У цих регіонах відзначається до 1500 мм опадів на рік. На крайньому північному сході країни випадає до 500 мм опадів на рік, а в північно-західній частині країни, поблизу озера Туркана — до 200 мм опадів на рік.

Населення

Чисельність населення — 42,8 млн (перепис за липень 2012). Річний приріст — 2,7 %; Кенійська жінка Народжуваність — 37 на 1000 (фертильність— 4,6 народжень на жінку, дитяча смертність — 55 на 1000);

Смертність — 10 на 1000;

Середня тривалість життя — 58 років;

Зараженість вірусом імунодефіциту (ВІЛ) — 6,7 % (оцінка на 2003 рік).

Етнічний склад — кікуйю 22 %, лух'я 14 %, луо 13 %, календжин 12 %, камба 11 %, кисії 6 %, меру 6 %, інші африканці 15 %, неафриканці (індійці, англійці, араби) 1 %.

Офіційна мова Кенії — англійська; нею викладають у школах і складають всі урядові документи. Але більша частина населення розмовляє на суахілі (мова народів банту з великим числом арабських запозичень), тому вона вважається національною мовою. Крім того, в Кенії існує понад 40 місцевих говірок.

Письменність — 90 % чоловіків, 80 % жінок (за 2003 рік).

Релігії — близько 50 % сповідують містичні культи, 40 % християни, 10 % мусульмани (оцінки релігійної приналежності сильно відрізняються).

Релігія

За даними сайту www.nashaplaneta.org складає:

  • протестантизм (45 %),
  • католицизм (33 %),
  • іслам (10 %),
  • традиційні релігії (10 %),
  • інші віросповідання (2 %).

Історія

Докладніше: Історія Кенії

Стародавні часи

Територія Кенії, на думку багатьох вчених, входить в область, яка стала прабатьківщиною людства. Там, на східному узбережжі озера Туркана, виявлені знаряддя праці та рештки предків людей, що жили близько 3 млн років тому.

Значно пізніше територія Кенії була заселена людьми, близькими за своїми рисами до нинішньої ефіопської раси. Також там жили племена койсанських (нині південноафриканського) расового типу. Пізніше з заходу прийшли негроїдні бантумовні племена, предки сучасних покомо, суахілі та міджікенда.

У VII—VIII століттях на узбережжі Кенії почали утворюватися торгові центри суахілі (Ламу, Манда, Малінді, Момбаса та ін.) Вони займалися посередницькою торгівлею між внутрішніми районами Африки з Індією та Аравією. З Африки вивозили залізо, золото, слонову кістку, ріг носорога, рабів, а ввозили металеву зброю, ремісничі вироби, тканини.

З XX століття на узбережжі Кенії став поширюватися іслам.

Кенія одержала незалежність від Великої Британії в 1964 році. Прем'єр-міністром і президентом став Джомо Кеніатта. Після його смерті в 1978 його місце зайняв віце-президент Даніель Арап Моі. У 1991-92 роках були великі виступи народу за демократичніший уряд.

Середньовіччя

У 1498 році до узбережжя Кенії прибули кораблі португальської експедиції під командуванням Васко да Гами, що шукала морський шлях в Індію. На початку XVI століття португальці захопили багаті портові міста на узбережжі Кенії, щоб використовувати їх, як проміжні пункти на шляху до Індії.

Однак, у середині XVII століття правителі султанату Оман стали виганяти португальців з Кенії. До 1699 року оманський імам Султан ібн Сейф остаточно заволодів Момбасою і вигнав португальців з усього узбережжя. Правителі Оман, а поставили при владі своїх намісників з місцевих мешканців, які претендували на арабське походження.

XIX століття

До початку XIX століття основою економіки Кенії стала работоргівля. Один з головних шляхів арабських работорговців у Східній Африці пролягав з Момбаси в африканську державу Ванга.

На початку XIX століття в Момбасі виникли сепаратистські тенденції — суахілійська династія Мазруі прагнула до незалежності від султанів Занзібара й до встановлення свого панування над всім узбережжям Східної Африки.

У 1824 році Мазруі взяли британський протекторат над Момбаса. Однак це їм не допомогло. У 1828 році султан Занзібару відправив до Момбаси флот і розгромив війська Мазруі. Війна тривала до 1837 року, закінчилася перемогою султана Занзібару. Усі члени родини Мазруі були відправлені як раби в Оман.

З 1846 року в Кенії з'явилися християнські місіонери, спочатку на узбережжі, а потім і в глибинних районах.

З 1870-х років Східна Африка стала об'єктом суперництва між європейськими державами, в першу чергу Британії і Німеччини. У 1886 році вони уклали угоду про розподіл Східної Африки, за яким територія нинішньої Кенії увійшла в британську сферу впливу.

У 1890 р. Британія та Німеччина уклали так званий Гельголандський договір, за яким англійці віддали Німеччини острівець Гельголанд біля її північного узбережжя, визнали права Німеччини на Танганьїку (материкову частина сучасної Танзанії), а натомість отримали права на Кенію і Занзібар.

З 1890 р. англійці почали інтенсивно освоювати родючі землі у внутрішніх районах Кенії, засновуючи «білу» поселенську колонію. Вже в 1897−1901 роках була побудована залізниця і лінія зв'язку від Момбаси до озера Вікторія. Англійці-поселенці створювали великі плантаційні господарства, у тому числі для виробництва експортних культур — чаю, кава, сизалю. Британці створювали підприємства з переробки сільгосппродукції, виробництва споживчих товарів, інфраструктуру тощо.

XX століття

На початку XX століття активізувалася імміграція англійців до Кенії. У 1902 році в адміністративному центрі Східно-африканського протекторату, Найробі, британські поселенці створили першу громадську організацію — Асоціацію колоністів. У 1906 році при британському губернаторові було сформовано дві ради — Виконавчу і Законодавчу, в які входили тільки білі.

У 1907 році, розпорядженням британського губернатора, в Кенії було заборонено рабовласництво, що традиційно практикувалося в місцевих африканських племенах.

У роки Першої світової війни британська влада мобілізувала в армію близько 200 тисяч кенійців, в основному як носії військових вантажів, однак кілька тисяч з них (у складі Королівського корпусу африканських стрільців) взяли безпосередню участь у бойових діях проти німецьких військ у Східній Африці.

З 1927 року до Законодавчої ради увійшли обрані представники арабів та азіатів (в основному з Південної Азії), корінні жителі отримали перше місце в Законодавчій раді тільки в 1944 році.

У жовтні 1952 в Кенії спалахнуло повстання «мау-мау», з вимогою відібрати майно білих і віддати його місцевим. У повстанні брали участь в основному племена кікуйю, ембу, міру. За деякими оцінками, партизанська армія мау-мау доходила до 30 або навіть 50 тисяч бійців. Цю армію очолив 32-річний Дедан Вачіурі Кіматі з племені кікуйю. Він мав досвід служби в британській армії.

Партизани мау-мау, озброєні стрілецькою зброєю, а також списами, луками та ножами, нападали на місцеві поліцейські ділянки, вбивали місцевих, які працювали на британців, грабували і спалювали фермерські господарства англійських поселенців.

У 1956 році партизани мау-мау були розгромлені, більшість їхніх командирів вбито або взято в полон, у тому числі і головнокомандувач Кіматі, який був страчений.

Адміністративно-територіальний поділ

Провінції Кенії

Докладніше: Адміністративно-територіальний поділ

Територія Кенії розділена на 8 провінцій та на 71 округ. Є острівне поселення Фунзі.

Провінція Центр Площа, км² Населення(2007), тис.чол.
1 Центральна Ньєрі 13 236 4 145,794
2 Прибережна Момбаса 84 113 3 035,306
3 Східна Ембу 154 354 5 277,037
4 Найробі Найробі 693 2 982,226
5 Північно-Східна Гаріса 126 186 1 762,370
6 Ньянза Кісуму 12 507 5 050,174
7 Ріфт-Валлі Накуру 182 413 8 786,372
8 Західна Какамега 8 285 4 022,913

Туризм

Туристи на сафарі у Кенії Одним з основних джерел доходів уряду є туризм.

Дика природа Кенії приваблює туристів з усього світу. Тут можна побачити полювання лева на антилоп, сімейне купання бегемотів і найбільшу у світі колонію рожевих фламінго. Величезна територія Кенії ось вже більше 15 років є національним парком, тому будь-яке полювання тут суворо заборонено.

Любителі екстремального відпочинку приїжджають за альпінізмом на згаслий вулкан Кенія, а дайвери — за зануреннями в гігантську морську печеру, довжиною близько 65 км і глибиною близько 900 метрів.

Національний парк «Амбоселі» найбільш відвідуваний у Кенії, тому що розташований біля підніжжя Кіліманджаро, найвищої гори Африки.

Момбаса — місто-курорт на узбережжі індійського океану, друге за величиною в Кенії.[1].

Культура

Музеї Кенії

Національні парки та заповідники Кенії

  • Самбуру (Samburu National Reserve)
  • Найробі (Nairobi National Park)
  • Масаі Мара (Maasai Mara National Reserve). Межує з національним парком Серенгеті (англ. Serengeti), Танзанія. Названа на честь корінних мешканців цих місць — народу Маса́ї.
  • Парк «Озеро Накуру» (Lake Nakuru National Park)

Всього в Кенії налічується близько 59 національних заповідників і парків.

Спорт

Усьому світу відомі кенійські бігуни — багаторазові переможці олімпійських ігор. У Кенії проводиться всесвітньо відоме «Сафарі-ралі», що довго входило в календар чемпіонату світу з ралі й яке вважалося одним із найскладніших як для гонщиків, так і для машин.

Див. також

Примітки

  1. Андрій Котлярчук: Африканський вирій // Український тиждень № 11 (176) від 18 березня 2011 Посилання

Література

  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Алексеев Л. А. Кения: два десятилетия по пути независимого развития. — М. : Знание, 1984. — 64 с.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Матвеева Н. Ф. Кения: имидж стабильности? // «Азия и Африка сегодня» (Москва). — 2009. — № 6. — С. 34–37.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Почепский В. А. Внешняя политика Кении. М. : Международные отношения, 1987. — 134 с.

Посилання

Шаблон:Бібліоінформація

Шаблон:Розташування2 Шаблон:Африканський Союз Шаблон:Африка Шаблон:Східноафриканське співтовариство

Категорія:Країни Африки Категорія:Англомовні країни і території Категорія:Держави-члени ООН Категорія:Держави і території, засновані 1963 Категорія:1963 в Африці