Кабо-Верде

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версия от 15:33, 4 октября 2019; imported>Viktor Legend (→‎Географія)
(разн.) ← Предыдущая | Текущая версия (разн.) | Следующая → (разн.)
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:Картка Країна

Респу́бліка Ка́бо-Ве́рде (Республіка Зеленого мису, порт. República de Cabo Verde [ˈkabu ˈveɾdɨ], Шаблон:Lang-kea) — держава на 15 однойменних островах в Атлантичному океані за 620 км від західного узбережжя Африки.

Площа 4033 км². Столиця — Прая.

Географія

Карта островів Кабо-Верде

Докладніше: Географія Кабо-Верде

Острівна держава знаходиться поблизу західного узбережжя Африки, поблизу узбережжя Мавританії та Сенегалу.

Архіпелаг з островів вулканічного походження, які умовно поділяються на дві групи островів:

  • північна Навітряна група (порт. Ilhas de Barlavento) — Санту-Антан, Сан-Вісенті, Сан-Ніколау, Санта-Лузія — ненаселений, Сал, Боавішта, а також малі ненаселені острови — Бранку та Разу між островами Сан-Ніколау та Санта-Лузія; Пассарус навпроти міста Мінделу на острові Сан-Вісенті; Рабо-ді-Жунку біля узбережжя острова Сал; Сал-Рей та Балуарті біля узбережжя острова Боавішта;
  • південна Підвітряна група (порт. Ilhas de Sotavento) — Маю, Сантьягу, Фогу, Брава, а також малі ненаселені острови — Санта-Марія навпроти міста Прая на острові Сантьягу; Гранді, Сіма, Рей, Луїш Карнейру, Сападу приблизно за 8 км від острова Брава та Арійа вздовж узбережжя цього острова.

Клімат

Шаблон:Клімат міста

Історія

Докладніше: Історія Кабо-Верде

Острови були відкриті у 1460 році португальськими мореплавцями під час їхнього просування на південь узбережжям Африки, колонізована у 1495 році. Її економіка трималася на рибних промислах і експорті продуктів тропічної рослинності. У 1581 році потрапили під іспанську корону. З 1640 року знов володіння Португалії.

У ХІХ ст. гавань Мінделу на острові Сан-Вісенте була важливим торговим центром, як головний склад для збереження британцями вугілля для кораблів, що вирушали до Нового Світу. Зусиллями британців область, у якій знаходилася бухта, отримала розвиток, на острові було створено вугільну та телеграфну станції.

У 1930 році урядом Португалії був прийнятий «Колоніальний акт». Метиси-кабовердівці до середини ХХ ст. становили більше ніж третину основного населення, що суттєво відрізнялося від положення в інших португальських колоніях. Серед них значну роль відігравали асиміладуші, які мали можливість отримати освіту та роботу в португальській адміністрації. Кабо-Верде стало першою колонією, в якій з'явилася вища освіта (станом на 1975 рік 25 % населення Кабо-Верде мало освіту, тоді як в Гвінеї-Біссау лише 5 %).

У 1951 році колонія Кабо-Верде отримала статус заморської провінції  (порт. provincia ultramarina). У 1953 році з португальської Гвінеї, після отримання вищої освіти, повернулися сини кабовердинців-плантаторів та підприємців, які створили на чолі з Амілкаром Кабралом підпільний рух за незалежність Гвінеї, членами якого стала революційно налаштована інтелігенція та місцеві робітники. Невдовзі А. Кабрал змушений був втікати до Анголи, де разом з Агостиньо Нето прийняв участь у створенні народного руху за звільнення Анголи.

У 1972 році провінція набула статусу автономії. У квітні 1974 року, після зміни правого режиму в Португалії, новий португальський уряд визнав Африканську партію незалежності Гвінеї та Кабо-Верде (PAIGC) як законного представника населення Кабо-Верде і організувало переговори, на яких партія висунула вимоги щодо незалежності країни. Португальська сторона відхилила вимоги, посилаючись на те, що в Кабо-Верде не було визвольної війни і що мешканці островів залишаються громадянами Португалії та запропонувавши території залишатися в статусі автономії. Проте, в листопаді 1974 року в Лісабоні було підписано угоду про проголошення незалежності і було сформовано перехідний уряд автономної Республіки Кабо-Верде. 30 червня 1975 року відбулися вибори в Національну Асамблею Республіки і 5 червня 1975 року було оголошено про незалежність. Після проголошення незалежності був обраний шлях подальшого розвитку на основі марксизму, який спрямовувався на побудову соціалістичної держави в короткочасному союзі з іншою колишньою африканською колонією Португалії, Гвінеєю-Бісау до 1981 року. До 1986 року назва країни -Республіка Островів Зеленого Мису (порт.República das Ilhas de Cabo Verde). Після приходу до влади демократичних сил з назви було прибрано слово «Ilhas», республіку почали іменувати як Кабо-Верде.

Перші вибори на багатопартійній основі проведені в 1991 році; переміг «Рух за демократію». Республіка спрямувала свій курс на демократичний устрій.

Політична система

Докладніше: Політична система Кабо-Верде

Кабо-Верде за формою правління є парламентською республікою, згідно з Конституцією 25 вересня 1992 року, глава держави — президент, що обирається парламентом з числа депутатів. Виконавча влада належить президентові та урядові на чолі з прем'єр-міністром. Державний устрій — унітарна держава.

Парламент

Докладніше: Парламент Кабо-Верде

Політичні партії

Докладніше: Політичні партії Кабо-Верде

Найголовніші політичні партії:

Зовнішня політика

Докладніше: Зовнішня політика Кабо-Верде

Кабо-Верде є членом ООН (з 1975), Африканського Союзу, низки інших міжнародних та регіональних організацій.

Українсько-кабо-вердійські відносини

Докладніше: Українсько-кабо-вердійські відносини

Уряд Кабо-Верде офіційно визнав незалежність України 16 січня 1992 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 25 березня 1992 року[1]. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Кабо-Верде, що відає справами щодо України, знаходиться в Москві (Росія)[1]. Справами України в Кабо-Верде відає українське посольство в Португалії.

Державна символіка

Державний прапор країни затверджено 22 вересня 1992 року. Прапор складається із двох білих і однієї червоної смуги на синьому тлі, що символізує Атлантичний океан, в лівій половині коло із 10 (за кількістю великих островів) золотих п'ятикутних зірок.

Державний герб було затверджено у 1992 році. Рівносторонній трикутник блакитного кольору — символ єдності, рівності громадянських прав, з білим смолоскипом усередині, символом свободи. 10 золотих зірок символізують населені острови країни, а золотий ланцюг — згуртованість народу під час посухи.

Державним гімном країни з 1966 року є «Пісня свободи» (порт. Cântico da Liberdade) на слова Амілкара Спенсера Лопіша і музику Адалберту Ігіну Тавариша Сілви.

Адміністративно-територіальній поділ

Докладніше: Адміністративний поділ Кабо-Верде

В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 14 районів.

Збройні сили

Докладніше: Збройні сили Кабо-Верде

Чисельність збройних сил у 2000 році складала 1,15 тис. військовослужбовців[1].

Економіка

Докладніше: Економіка Кабо-Верде

Кабо-Верде — одна з найменш розвинених держав. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 3,1 млрд доларів США (166-е місце в світі); що у перерахунку на одну особу становить 6 тис. доларів (93-е місце в світі)[1]. Промисловість разом із будівництвом становить 22 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 12 %; сфера обслуговування — 66 % (станом на 2006 рік)[1].

Надходження в державний бюджет Кабо-Верде за 2006 рік склали 325 млн доларів США, а витрати — 370 млн; дефіцит становив 14 %[1].

Валюта

Докладніше: Валюта Кабо-Верде

Національною валютою країни є ескудо Кабо-Верде.

Промисловість

Докладніше: Промисловість Кабо-Верде

Головні галузі промисловості: харчова і гірнича.

Гірнича промисловість

Докладніше: Гірнича промисловість Кабо-Верде

Енергетика

Докладніше: Енергетика Кабо-Верде

За 2004 рік було вироблено 44 млн кВт/год електроенергії; загальний обсяг спожитої — 40,9 млн кВт/год[1].

У 2004 році споживання нафти склало 1,1 тис. барелів на добу (100 % імпортується), природний газ не використовується для господарських потреб[1].

Агровиробництво

Докладніше: Аграрне виробництво Кабо-Верде

У сільськогосподарському обробітку знаходиться 9 % площі держави[1]. Головні сільськогосподарські культури: банани, батат, цукрова тростина, кава, кукурудза, квасоля.

Транспорт

Міжнародні морські порти: Міндело, Прая, Палмейра і Сал Рей. Міндело на острові Сан-Вісенте — головний порт для круїзних лайнерів і термінал для поромного сполучення з Санто-Антан. Прая на Сантьяго є основним центром для місцевих поромних перевезень на інші острови.

Морський торговий флот — 13 кораблів (2009) [9]. Здійснюються перевезення всередині архіпелагу, а також в Західну Африку, Європу і Америку. Вантажообіг портів (2000) — 450 тис. Т. Між сусідніми островами ходять пороми і катери.

У 2014 р в країні було 7 аеропортів, в тому числі 4 міжнародних і 3 внутрішніх. (Ще два аеропорти було закрито з міркувань безпеки).

Міжнародні аеропорт ім. Амілкар Кабрала на о. Сал (міжнародні рейси з 1973) і в м Прая (1999), що забезпечують повітряне сполучення з країнами Африки, Європи, Північної і Південної Америки. У 2000 р перевезено 140 тис. Пасажирів і 20 млн ткм вантажів). Авіалінії місцевих компаній Таква (Transportes Aéreos de Cabo Verde) і Halcyonair (англ. Halcyonair) з'єднують між собою майже всі острови архіпелагу (крім Брава).

Протяжність автодоріг — 1350 км, в тому числі 932 км асфальтованих (2013) [9].

Регулярне автобусне сполучення на островах відсутнє. Найдешевший спосіб пересування на островах — маршрутні таксі (порт. Aluguer) (звані в народі «Carrinhos»), плата за проїзд в них трохи більше 1 USD. У маршрутних таксі є пункти відправлення та прибуття, по дорозі вони зупиняються всюди, але не мають чіткого розкладу і відправляються, як тільки заповняться всі вільні місця. Інший вид транспорту, іноді єдиний — таксі.

Залізничного сполучення немає.

Туризм

Докладніше: Туризм Кабо-Верде

У 1996 році Кабо-Верде відвідало 36 тис. іноземних туристів, що дало прибуток у 11 млн доларів США[1]. У 2013 році в країні було 552 тис. туристів (серед яких 9 % місцевих), більшість з них прилетіло з Європи.

Зовнішня торгівля

Докладніше: Зовнішня торгівля Кабо-Верде

Основні торговельні партнери Кабо-Верде: Португалія, Іспанія, США, Італія, Нідерланди, Марокко, Бразилія.

Держава експортує: риба, банани, сіль. Основні покупці: Іспанія (38,2 %); Португалія (33,3 %); США (9,2 %), Марокко (5,4 %). У 2006 році вартість експорту склала 96,7 млн доларів США[1].

Держава імпортує: промислові вироби, продукти харчування. Основні імпортери: Португалія (40,8 %); Італія (7,8 %); Нідерланди (7,2 %); Іспанія (5,7 %); Бразилія (5,7 %). У 2006 році вартість імпорту склала 495,1 млн доларів США[1].

Торгівля з Україною

Торгівля з Кабо-Верде у 2009—2013 роках практично не велася (1 тис. доларів США на рік за позицією «конденсатори електричні»). У 2014 році зареєстровано експорт українських харчових продуктів вартістю у 26,5 тис. доларів США[2].

Населення

Вікова піраміда населення Кабо-Верде Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info

Докладніше: Населення Кабо-Верде

Населення держави у 2006 році становило 0,42 млн осіб (164-е місце в світі). Густота населення: 110,5 осіб/км² (61-е місце в світі). Згідно статистичних даних за 2006 рік народжуваність 24,9 ‰; смертність 6,6 ‰; природний приріст 18,3 ‰[1].

Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):

  • діти віком до 14 років — 37,9 % (80,6 тис. чоловіків, 79,3 тис. жінок);
  • дорослі (15-64 років) — 55,3 % (13,5 тис. чоловіків, 119,4 тис. жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 6,7 % (10,5 тис. чоловіків, 17,8 тис. жінок).

Урбанізація

Докладніше: Міста Кабо-Верде

Рівень урбанізованості в 2000 році склав 30 %[1]. Головні міста держави: Прая (113 тис. осіб), Мінделу (70 тис. осіб), Санта-Марія (17 тис. осіб).

Етнічний склад

Докладніше: Етнічний склад Кабо-Верде

Головні етноси, що складають кабо-вердійську націю: мулати — 71 %, темношкірі африканці — 28 %, європейці — 1 %.

Мови

Докладніше: Мови Кабо-Верде

Офіційна мова Кабо-Верде — португальська. Це мова навчання та управління. Вона також використовується у ЗМІ.

Кабувердьяну, креольська мова на основі португальської, ‎використовується в побуті і є рідною мовою практично всіх мешканців Кабо-Верде. Національна конституція вимагає заходів, щоб надати їй паритету з португальською мовою. На ній існує значна кількість літератури. З моменту незалежності від Португалії креольська поступово набуває авторитету всередині країни.

Релігії

Докладніше: Релігія в Кабо-Верде

Головні релігії держави: католицтво — 96 % населення, протестантизм — 3 %.

Охорона здоров'я

Докладніше: Охорона здоров'я в Кабо-Верде

Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 70,7 року: для чоловіків — 67,4 року, для жінок — 74,2 року[1]. Смертність немовлят до 1 року становила 46,5 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 550 жителів; лікарями — 1 лікар на 5130 жителів (станом на 1996 рік)[1].

Освіта

Докладніше: Освіта в Кабо-Верде

Рівень письменності в 2003 році становив 76,6 %: 85,8 % серед чоловіків, 69,2 % серед жінок[1].

Витрати на освіту в 2003 році склали 4,1 % від ВВП, 20 % усіх державних громадських видатків[1].

Інтернет

Докладніше: Інтернет Кабо-Верде

У 2001 році всесвітньою мережею Інтернет у Кабо-Верде користувались 5 тис. осіб[1].

Культура

Докладніше: Культура Кабо-Верде


Примітки

  1. а б в г д е ё ж з и й к л м н о п р с Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 839 с.
  2. Відносини між Україною та Кабо-Верде. — Посольство України в Португалії.

Література

  • Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 3. Предметно-тематична частина: К–О / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2012. — 315 с.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Данилов П. П. Республика Зеленого Мыса. — М. : Мысль, 1984. — 141 с.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Григорович А. А., Грибанов В. В. Кабо-Верде. — М. : Мысль, 1988. — 108 с.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Дябин А., Сидорова Г. Кабо-Верде на пути к демократии // «Азия и Африка сегодня» (Москва). — 2008. — № 8. — С. 37-49.

Посилання

Шаблон:Бібліоінформація

Шаблон:Кабо-Верде в темах Шаблон:Африканський Союз Шаблон:Африка Шаблон:Співдружність португаломовних країн

Категорія:Країни Африки Категорія:Західна Африка Категорія:Острівні країни Категорія:Макаронезія Категорія:Держави-члени ООН Категорія:Португаломовні країни Категорія:Колишні колонії Португалії Категорія:Держави і території, засновані 1975