Закон дисперсії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Закон дисперсії — загальна назва законів залежності різних фізичних характеристик від частоти або імпульсу.

Закон дисперсії релятивістських частинок:

<math> E^2 - p^2c^2 = m^2c^4 </math>,

де E - енергія, p - імпульс, m - маса, c - швидкість світла.

При малих імпульсах ця залежність квадратична:

<math> E = \frac{p^2}{2m}</math>.

На відміну від масових частинок закон дисперсії для безмасових частинок, таких як фотони, лінійний:

<math> E = pc</math>.

В оптиці

В оптиці дисперсією називають залежність показника заломлення середовища від частоти. Показник заломлення залежить від діелектричної проникності. Закон дисперсії для електромагнітної хвилі в однорідному ізотропному середовищі в загальному випадку визначається рівнянням:

<math> k^2 = \frac{\omega^2}{c^2} \varepsilon (\omega, \mathbf{k}) </math>,

де <math> \omega </math> - циклічна частота, c - швидкість світла, <math> \varepsilon (\omega, \mathbf{k}) </math> - діелектрична проникність, яка в загальному випадку залежить як від частоти, так і від хвильового вектора, <math> \mathbf{k} </math> - хвильовий вектор.

У теорії твердого тіла

Залежність енергії квазічастинки від квазі-імпульсу.

У вужчому сенсі для електронних зон — залежність енергії одноелектронного стану від квазі-імпульсу.

Див. також

Шаблон:Stub-meta

[[Категорія:Статті без джерел з Шаблон:Ambox/date]]Категорія:Статті з неправильним параметром дати у шаблоніКатегорія:Усі статті без джерел

Категорія:оптика Категорія:Фізика твердого тіла