Етимологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:Лінгвістика

  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Hatnote

Етимоло́гія (від грец. ἔτυμον «правда», «істина»[1] і грец. -λόγος — «слово, наука»)[2] — розділ лінгвістики, розділ порівняльно-історичного мовознавства, який вивчає походження слів мови; сукупність прийомів дослідження, спрямованих на з'ясування походження слова, а також сам результат цього з'ясування.

Тобто у сучасній мовознавчій практиці цей термін має принаймні три значення:[3] розділ мовознавства, що вивчає походження слів; походження (щодо словесного знаку) та встановлення;[4] науково-дослідну процедуру, спрямовану на розкриття походження слова, а також сам результат цієї процедури[5][4].

Завдяки давнім текстам, порівнянню слів зі словами з інших мов етимологія відновлює історію слів: як вони виникли у мові, первинне (істинне) значення, їхнє джерело та зміну їхнього значення.

Історія[править]

Термін виник у давньогрецькій філософії від (від грец. etymon — істина[6] та logos — слово, вчення), а у науковий обіг його запровадили стоїки — представники філософської грецької школи (IV ст. до н. е. — II ст. н. е.)[7].

Історія значень слів тісно пов'язана з історією народу, тому етимологічні дослідження набувають першорядного значення при вирішенні важливих історичних, етнографічних, етногенетичних тощо питань. В результаті етимологічних досліджень про значення слів на давніх етапах мовного розвитку одержують висновки про конкретні уявлення про життя і мислення носіїв мови в доісторичні часи, від яких не збереглося писемних пам'яток[8].

Історія певних слів та дані споріднених мов наводяться у спеціальних етимологічних словниках. Звертання до етимологічних словників розширює й поглиблює знання в галузі лінгвістики, у сфері історії, географії, літератури, культури. Лексикологія, наприклад, вивчає семантику слів, визначає первинність значень і встановлює послідовність їх розвитку. Розібратися в складних семантичних зміщеннях, які відбуваються в словах за історичного розвитку, без етимологічної інформації часто просто неможливо.

Розглядаючи явища народної етимології, дуже важливо визначити, яким чином відбувається осмислення слова.

Етимологічні розвідки є ефективним засобом заохочення дитини до пізнання навколишнього світу на ранній стадії розвитку[6]. Визначення походження та дослідження історії звичних слів та архаїзмів, діалектизмів, топонімів, антропонімів, етнонімів, спеціальних термінів стимулює інтерес підростаючого покоління до культурних традицій народу[6]. Етимології належить також важлива роль у вивченні та викладанні рідної та іноземних мов[6]. Дослідження будь-якої мови обов'язково потребує звернення до етимологічних даних. Мовознавчі розділи — фонетика, лексикологія, морфологія, фразеологія так чи інакше застосовують результати етимології[3].

Методи[править]

В етимології застосовують ряд методів для вивчення походження слів, деякі з яких є:

  • порівняльно-історичний метод, основою якого є реконструкція (відтворення) звукових форм і значень, спільних для зіставних слів і морфем як декількох мов (зовнішня), так і однієї мови (внутрішня реконструкція)[9].

Псевдоетимологія[править]

Значного поширення набула псевдоетимологія, у якій навмисно чи ненавмисно припускають зв'язок між неспорідненими словами, спираючись на зовнішню звукову подібність слів з різним семантичним значенням, на хибне морфологічне членування слова, на його семантичне переосмислення[10].

Див. також[править]

Примітки[править]

  1. етимон, справжнє, тобто первісне значення слова", пов'язане з прикметником ἔτυμος «істинний, правильний», похідним від ἔτεός (ἔτός) «дійсний, правдивий, правильний» і компонента
  2. Шаблон:ЕСУМ2 — С. 173
  3. а б Леміш Н. Є. Етимологія англійських причинових сполучників Шаблон:Webarchive // Актуальні проблеми іноземної філології: Лінгвістика та літературознавство Збірник наукових праць Шаблон:Webarchive. — 2010, Випуск 5 Шаблон:Webarchive.
  4. а б Введенская Л. А. Этимология: учебное пособие / Л. А. Введенская, Н. П. Колесников. — Ростов н/Д: Феникс, 2008. — с.338 (с.:8-9)
  5. Трубачев О. Н. Рецензия на «Краткий этимологический словарь» (М., 1961) / О. Н. Трубачев // Вопросы языкознания. — 1961. — № 5. (с.:407)
  6. а б в г Шпак К. В. Місце етимології у когнітивних процесахШаблон:Недоступне посилання // Studia Linguistica Збірник наукових працьШаблон:Недоступне посилання. — 2010, Вип. 4Шаблон:Недоступне посилання
  7. Семеог О. М. Вступ до слов'янської філології: Навчальний посібник / Олена Семеог. — Суми: Видавництво СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2010. — 190 с. Тираж: 300. (с.:27)
  8. Українська мова: енциклопедія / [редкол.: Русанівський В. М., Тараненко О. О. (співголови), М. П. Зяблюк та ін.]. — К. : Укр. енцикл., 2000. — 752 с. (с.:62)
  9. Семенюченко О. В. Особливості етимологічного методу в герменевтиціШаблон:Недоступне посилання // Культура і сучасність АльманахШаблон:Недоступне посилання. (наукова періодика України) — 2009, № 2Шаблон:Недоступне посилання
  10. Введенская Л. А. Этимология: [Учебное пособие] / Л. А. Введенская, Н. П. Колесников. — СПб.: Питер, 2004. — 221 с.

Література[править]

  • Етимологічний словник — Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі.— К., 1985.

Посилання[править]

Шаблон:Нормативний контроль Категорія:Лексикологія *