Гібралтар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:Картка Країна

Файл:Gibraltar map-uk.svg
Схема Гібралтару

Гібралта́р — британська заморська територія, що лежить на вузькому гористому просторі на півдні Піренейського півострова; площа становить 6,5 км².

Керує територією губернатор, якого призначає королева Великої Британії. Політичні партії: Соціалістична лейбористська партія Гібралтару, Соціал-демократична партія Гібралтару, Прогресивна демократична партія.

Історія[править]

Назва «Гібралтар» походить від арабського імені Джабаль Аль-Тарік, що значить гора Тарік, або від Ґібр Аль-Тарік, що значить скеля Тарік. Цей термін пов'язаний із ім'ям Таріка ібн Зіяда, армія якого висадилися в Гібралтарі 29 квітня 711, розпочавши арабську експансію на Піренейський півострів. 1492 року Гібралтар було відвойовано під час закінчення Реконкісти.

В Іспанії територію було захоплено 1704 року англійським адміралом Джорджем Руком (16501709) і приєднано до Англії за Утрехтським миром 1713 року. Референдум 1967 показав, що люди хочуть залишитися під управлінням Британії, але Іспанія продовжує пред'являти права на цю територію й у 1969-85 закривала кордон із нею. У 1989 році британський уряд оголосив, що зменшить штат військового гарнізону наполовину. Виведення наземних військ почалося в березні 1991, але морські й повітряні сили залишилися.

Завдяки особливому географічному розташуванню Гібралтар — один з важливих стратегічних пунктів, що дозволяє контролювати вихід із Середземного моря і підходи до нього з Атлантики. Економіка Ґібралтару пов'язана з обслуговуванням великого відкритого порту, британської військово-морської і військово-повітряної бази та іноземних туристів.

Геологія[править]

Рельєф місцевості Гібралтару складається з 426-метрової Гібралтарської скелі з юрського вапняку і вузької прибережної низовини навколо. Довжина берегової лінії становить 12 кілометрів.

Клімат[править]

Середземноморський з помірними зимами і теплими літніми періодами Шаблон:Weather box

Фауна і флора[править]

Шаблон:Докладніше

Гібралтарська скеля була оголошена природним заповідником у 1993 році для захисту природи Гібралтару[1]. У Гібралтарі зростає більш як 600 видів рослин[2]. Серед них Iberis gibraltarica ендемік, який у дикому вигляді росте тільки в Гібралтарі. Дуже поширеними є чагарники маквіс.

На території Гібралтару мешкає єдиний в Європі примат Макака лісовий, який живе у напівдикому стані й має непевне походження[3]. У першій половині XX-го століття були повідомлення про спостереження Balaenoptera edeni у водах поблизу Гібралтару[4].

Гібралтар також має невеликий ботанічний сад площею 6 га.

Економічне становище[править]

Стратегічна морська й авіаційна база, з підземним штабом і центром зв'язку військ НАТО; прикордонна зона з'єднується з іспанським портом Ла-Лінеа;

Експорт: переважно торговий центр для імпорту і реекспорту товарів; населення 30 тис. (1988);

Населення[править]

Основні етнічні групи, відповідно за поданням імен до списків виборців, є британці (27 %), іспанці (24 %, переважно з Андалузії, і близько 2 % з Менорки), генуезці та інші італійці (20 %), португальці (10 %), мальтійці (8 %), євреї (3 %). Є також (менш як 1 %) представники інших народів, як-от марокканці, французи, австрійці, китайці, японці, поляки та данці.

За переписом 2001 за національністю гібралтарці становили 83,22 %, «Інші британці» — 9,56 %, марокканці — 3,5 %, іспанці — 1,19 % та «Інші країни ЄС» — 1 %.

Мова[править]

Офіційна мова Гібралтару — англійська, вона використовується в урядових установах і школах. Більшість місцевих мешканців двомовна і також говорить іспанською через близькість Гібралтару до Іспанії. Однак через різноманітні поєднання етнічних груп інші мови теж поширені. Берберською та арабською говорять марокканські громади, гінді і сіндхі — індійські, іврит є рідною мовою єврейської громади, мальтійською мовою говорять деякі сім'ї мальтійського походження.

Гібралтарці часто розмовляють мовою яніто. В її основі лежить іспанський діалект Андалузії зі значною домішкою британської англійської й елементів з мальтійської, португальської, італійської генуезької і гакетії (ладіно). Понад 500 слів яніто, наприклад, є генуезького та єврейського походження. Гібралтарці часто називають себе янітос.

Релігія[править]

Файл:Cathedral of the Holy Trinity.jpg
Собор Святої Трійці

За даними перепису 2001 року, близько 78,1 % католиків, англіканці — 7,0 %, 2,9 % повідомили, що не релігійні.

Політична система[править]

Файл:Gibraltar Parliament at dusk.jpg
Парламент Гібралтару
Файл:The convent in Gibraltar 7.jpg
Резиденція генерал-губернатора Гібралтару

Населення обирає парламент, який складається з семи осіб. Кандидат, який набирає найбільшу кількість голосів, призначається Головним міністром Гібралтару. Його кандидатуру затверджує губернатор.

Головні міністри Гібралтару
Прізвище Початок каденці Кінець каденці
1 Джошуа Гассан 11 серпня 1964 6 серпня 1969
2 Роберт Пеліза 6 серпня 1969 25 червня 1972
3 Джошуа Гассан 25 червня 1972 8 грудня 1987
4 Адольфо Канепа 8 грудня 1987 25 березня 1988
5 Джо Боссана 25 березня 1988 17 травня 1996
6 Пітер Каруана 17 травня 1996 9 грудня 2011
7 Шаблон:Нп 9 грудня 2011 на посаді

Уряд складається також із міністра юстиції і міністра фінансів.

З погляду ЄС, мешканці Гібралтару — громадяни Великої Британії, а отже і члени ЄС. З 2003 року мешканці Гібралтару беруть участь у виборах Європарламенту.

Питання політичної належності[править]

Населення міста двічі вирішувало голосуванням зовнішньо-політичний статус території:

  • 10 вересня 1967 року 12 138 жителів, або 99,6 % населення з правом голосу проголосували за належність до Великої Британії; проти проголосували 44 особи[5].
  • 7 листопада 2002 населення вирішувало питання про «спільне, британо-іспанське правління». 17 900 або 98,97 відсотка проголосували «проти» іспансько-британської влади, себто «за» британське правління. «За» проголосували 187 громадян. Рівень участі в голосуванні — 88 % із тих, хто має право голосу.

29 травня 2016 року головний міністр Гібралтару, Фабіан Пікардо, оголосив, що країна готова підняти питання про спільний суверенітет з Іспанією, у разі виходу Великої Британії з Євросоюзу[6][7].

Міжнародні відносини[править]

У міста є чотири побратими:

Спорт[править]

Футбольна асоціація Гібралтару є членом УЄФА. Національна збірна бере участь у відбіркових матчах до чемпіонату Європи з футболу й чемпіонату Європи з футзалу команди з Гібралтару беруть участь у турнірах Ліга чемпіонів УЄФА, Ліга Європи УЄФА, Кубок УЄФА з футзалу. Ще одним популярним видом спорту в Гібралтарі є крикет. Збірна Гібралтару з крикету бере участь у чемпіонатах Європи з крикету.

Див. також[править]

Ошибка скрипта: Модуля «Portal» не существует.

Примітки[править]

  1. A Guide To The Upper Rock Nature Reserve
  2. "Gibraltar Flora". www.gonhs.org. Archived from the original on 2012-08-29. Retrieved 2017-03-02. 
  3. Modolo, Lara; Salzburger, Walter; Martin, Robert D. (2005-05-17). "Phylogeography of Barbary macaques (Macaca sylvanus) and the origin of the Gibraltar colony". Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America 102 (20). pp. 7392–7397. ISSN 0027-8424. PMC PMC1129121 Check |pmc= value (help). PMID 15870193. doi:10.1073/pnas.0502186102. Retrieved 2017-03-02. 
  4. "Balaenoptera edeni (Bryde's Whale, Common Bryde's Whale, Eden's Whale, Pygmy Bryde's Whale, Tropical Whale)". www.iucnredlist.org. Retrieved 2017-03-02. 
  5. Cassese, Antonio (1995-01-01). Self-Determination of Peoples: A Legal Reappraisal. Cambridge University Press. ISBN 9780521637527. 
  6. Ошибка Lua в package.lua на строке 80: module 'Module:Citation/CS1/Suggestions' not found.
  7. Ошибка Lua в package.lua на строке 80: module 'Module:Citation/CS1/Suggestions' not found.

Посилання[править]

Шаблон:Розташування2 Шаблон:Велика Британія Шаблон:Території Британської імперії Шаблон:Європа

Шаблон:Країни Середземного моря Шаблон:Міста-держави Шаблон:Фінікія Шаблон:Нормативний контроль

Категорія:Країни Середземного моря Категорія:1704 у Європі Категорія:Англомовні країни і території