Географія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Фізична карта світу

Геогра́фія, або земле́пис[1] (від грец. γεωγραφία — опис Землі, походить від двох еллінських слів: γεια — Земля і γραφειν — писати, описувати[2]) — наука, що вивчає географічну оболонку Землі (епігеосферу), її просторову природну і соціально-економічну різноманітність[3], а також зв'язки між природним середовищем і діяльністю людини. В сучасному розумінні поняття географія заміщено поняттям географічні науки.

Об'єкт вивчення географії — закони і закономірності розміщення і взаємодії компонентів географічного середовища і поєднань на різних рівнях.

Історична довідка[править]

Карта світу Птолемея (репродукція з книги «Географія», близько 150 року) Географія — одна з найдавніших наук зародилася у країнах Сходу і на початках мала описовий характер. Перші наукові основи географії були закладені в еллінську епоху. Перші спроби наукових пояснень природи географічних явищ відомі з праць Геродота (5 ст. до н. е.), Арістотеля (4 ст. до н. е.), Птолемея (2 ст. н. е.) та ін. Першою людиною, що використала термін «географія», був Ератосфен (276—194 до н. е.).

Географічні знання нагромаджувалися з відкриттям нових земель, розвитком торгівлі, воєнними походами, мореплавством тощо. Географічні уявлення і поняття за часів феодалізму виходили з біблійних догм. За часів Київської Русі важливі географічні відомості про Східну Європу були зібрані у літописах (зокрема у «Повісті минулих літ» тощо). У період XV—XVII століть в результаті великих географічних відкриттів, здійснених європейськими мандрівниками і мореплавцями, було встановлено контури майже всіх материків, досліджено більшу частину земної поверхні, одержано багато відомостей про раніше невідомі країни.

Розквіт класичної західної географічної традиції відбувся в епоху Відродження, яка відзначилась переосмисленням досягнень епохи пізнього еллінізму і значними досягненнями в картографії. Найвідомішою працею цього періоду стала «Geographia generalis» («Загальна географія», 1650) Б. Вареніуса. У XVI—XVII ст. значних успіхів досягнуто у галузі картографії, зокрема фламандським картографом Ґ. Меркатором розроблено картографічну проекцію, що названа його іменем.

Основи сучасної академічної географії в 1-й половині XIX століття заклали Олександр Гумбольдт і Карл Ріттер.

Географія виникла як опис географічної оболонки Землі, її структури та динаміки, взаємодії та розповсюдження у просторі окремих компонентів. Декілька тисячоліть пішло на становлення фізичної географії і формування підвалин класичної географічної науки. Водночас поодинокі дослідники намагалися поєднувати суспільні процеси з компонентами географічного середовища. У такий спосіб починали зароджуватися нові напрямки географічних досліджень, які, починаючи з XX століття, набули сучасних рис.

Структура сучасної географії[править]

Анімація трансформування палеогеографічної карти світу від Пангеї до наших днів Основне завдання сучасної географії полягає у вивченні законів і закономірностей розміщення та взаємодії компонентів географічного середовища та їхніх поєднань на різних рівнях. Складність об'єкта дослідження і широта предметної області зумовили диференціацію єдиної географії на низку спеціалізованих (галузевих) наукових дисциплін, які утворюють систему географічних наук. Водночас окремі дослідники намагалися поєднувати суспільні процеси з компонентами географічного середовища. У такий спосіб починали зароджуватися нові напрямки географічних досліджень, які, починаючи з XX століття, набули сучасних рис.

Географія на сучасному етапі поділяється на низку прородничо-географічних і суспільно-географічних наук, тісно пов'язаних між собою, а спільними їхнім завданнями є всебічне дослідження природно-територіальних і виробничо-територіальних комплексів[4]. Основною метою географічних досліджень на сучасному етапі є наукове обґрунтування шляхів раціональної територіальної організації суспільства і природовикористання, створення основ стратегії екологічно безпечного розвитку суспільства. Все-таки більшість географів класичної школи продовжують визначати фізичну географію як науку, а решту її суспільних напрямків  — похідними наукового пізнання та суспільними проектами, що переплітаються з різними сферами та науками[5][6].

У рамках географічної науки виділяються природничі (фізико-географічні), суспільні (соціально-економічні) географічні та картографічно-географічні науки а також науки, що мають міждисциплінарний статус[7].

До фізико-географічних наук належать:

а також галузеві — геоморфологія, кліматологія, метеорологія, гідрологія, океанографія, гляціологія, географія ґрунтів, географія рослин, зоогеографія, біогеографія. Кліматична карта світу за Кеппеном та Гейгером До соціально-економічних географічних наук належать:

а також галузеві — географія промисловості, географія сільського господарства, географія транспорту, географія торгівлі тощо.

Картографічно-географічний цикл складається з картографії (географічної, математичної, цифрової, економічної, атласної та картознавства).

До міждисциплінарних географічних наук належать: теоретична географія, історія географії, історична географія, медична географія, рекреаційна географія, меліоративна географія, військова географія, країнознавство, краєзнавство, регіональна географія.

Методи[править]

У географії використовують такі методи:

  • безпосереднє спостереження
  • історичний метод
  • картографічний метод — метод наукового дослідження, у якому карта виступає як модель досліджуваного об'єкта і проміжна ланка між об'єктом і дослідником. Картографічний метод дослідження включає:
    • опис за картами
    • графічні побудови
    • вимір за картами
  • фізичний метод
  • хімічний метод
  • математичні методи
  • космічні дослідження
  • метод наукових спостережень
  • статистичний
  • порівняльний
  • комплексні

Гілки[править]

Фізична географія[править]

Докладніше: Фізична географія

Фізична географія вивчає закономірності будови і розвитку географічної поверхні та її окремих частин (тобто об'єктом вивчення фізичної географії є географічна оболонка загалом). Основу фізичної географії становить загальне землезнавство і ландшафтознавство[8]. Загальне землезнавство вивчає закономірності географічної оболонки загалом, ландшафтознавство вивчає природно-територіальні (ландшафтні) комплекси, сформовані в межах географічної оболонки. За довге існування людської популяції її дослідники склали значний перелік географічних фізичних дисциплін, які створюють поняття Науки про Землю. Система фізичної географії включає також картографію, хоча інколи її окремо виділяють від головної гілки як окрему географічну дисципліну.


96px 96px 96px 96px
Біогеографія Кліматологія та Метеорологія Берегознавство Екологічний менеджмент
96px 96px 96px 96px
Геодезія Геоморфологія Гляціологія Гідрологія та Гідрографія
96px 96px 96px 96px
Ландшафтна екологія Океанографія Ґрунтознавство Палеогеографія
96px
Четвертинна геологія

Крім того, фізична географія має розмежування за об'єктами дослідження (за «сферами») — може вивчати літосферу, гідросферу, атмосферу, біосферу.

Суспільна географія[править]

Економічна та соціальна географія (у деяких країнах суспільна географія отримала назву «антропогеографія» — людська географія) — це розділ географії, який вивчає особливості людського існування на об'єкті Земля, що передбачає глибоке вивчення процесу взаємодії суспільства з природою, розміщення виробництва, розселення населення, організації території з урахуванням природних, соціальних, економічних і екологічних чинників.

До соціально-економічної географії належать науки, які вивчають географічне розміщення виробництва, умови та особливості його розвитку в різних країнах і регіонах тощо. Виокремлюють окремі галузі суспільної географії: географія населення, промисловості, сільського господарства, транспорту, невиробничої сфери та інші. Соціальну географію часто розглядають у комплексі з економічною географією.

96px 96px 96px 96px
Географія культури Географія розвитку Економічна географія Медична географія
96px 96px 96px 96px
Історична географія та Географія часу Політична географія та Геополітика Географія населення або Демографія Географія релігії
96px 96px 96px 96px
Соціальна географія Транспортна географія Географія туризму Геоурбаністика

Існують також інші дисципліни з опису окремих територій і вивчення проблем їхнього розвитку: Країнознавство і Геоурбаністика.

Політична географія[править]

Політична карта світу Приклад ілюстрованої карти

Політична географія — суспільно-географічна дисципліна, яка займається вивченням територіальної (геопросторової) організації та дослідженням географічних закономірностей формування і розвитку політичної сфери життя суспільства.

Основним об'єктом дослідження політичної географії є елементарні та інтегральні територіально-політичні системи — об'єктивно взаємопов'язані поєднання різноманітних елементів політичної сфери, що склалися на певній території — у їх взаємодії між собою і з географічним простором:

  • просторові особливості формування і розвитку суспільних інститутів, які реалізують різноманітні функції політичної влади (законодавчі, виконавчі, судові, примусу і ін.), як державних (центральні і місцеві органи державного управління, міжнародні міжурядові організації), так і недержавних (політичні партії, профспілки, суспільні рухи, громадські об'єднання тощо);
  • територіальні аспекти політичних відносин, які складаються між соціальними групами, націями і етносами, політичними партіями, суспільними рухами, державними і місцевими органами влади та іншими суб'єктами політичної діяльності з приводу завоювання, утримання і використання політичної влади;
  • територіальна організація діяльності, внаслідок якої окремі особи, суспільні спільноти, у тому числі територіальні, і суспільні інститути відстоюють свої політичні інтереси (організація, проведення і участь у виборах й референдумах, страйках, демонстраціях, терористичних акціях, збройних виступах тощо).

Картографія[править]

Докладніше: Картографія

Картографія — область науки, техніки і виробництва, що охоплює вивчення, створення і використання картографічних творів. Картографія як наука відображає і досліджує положення в просторі, поєднання, взаємозв'язки і розвиток у часі природних і суспільних об'єктів, явищ і процесів за допомогою картографічних зображень (карт, глобусів тощо). Картографічними символами на картах відображають об'єктивну дійсність.

Термін «картографія» застосовують і до картографічного виробництва як галузі, яке забезпечує потреби суспільства в картографічних зображеннях. Розділами картографії є картознавство, географічна картографія, математична картографія, цифрова картографія, картометрія, складання та редагування карт, видання карт та атласів, організація і економіка картографічного виробн[9].

Визначні географи[править]

Докладніше: Список географів

Дослідження з географії в Україні[править]

Дослідження з географії в Україні проводять установи НАН, зокрема відділення географії Інституту геофізики НАН України, профільні кафедри вищих навчальних закладів.

Географічна наука в НАН України на початку її формування на академічному рівні була представлена фізико-географом і геоморфологом П. А. Тутковським (академік з 1918 р.), економіко-географом К. Г. Воблим (академік з 1919 р.), метеорологом і кліматологом Б. І. Срезневським (академік з 1920 р.).

Важливу роль у розвитку географії відіграло вчення про біосферу і ноосферу академіка В. І. Вернадського — першого президента АН України. У наступні роки географічну науку в АН України розвивали відомий географ і мандрівник П. К. Козлов (академік з 1927 р.), географ С. Л. Рудницький (академік з 1929 р.), гідролог Є. В. Оппоков (академік з 1929 р.), полярник О. Ю. Шмідт (академік з 1934 р.), фізико-географ і ґрунтознавець Г. М. Висоцький (академік з 1939 р.), економіко-географ Я. Г. Фейгін (чл.-кор. з 1939 р.). У перші повоєнні роки в Академії проводилися дослідження з географії ґрунтів (П. С. Погребняк, академік з 1948 р.), геоморфології (В. Г. Бондарчук, академік з 1951 р.) та інші.

Примітки[править]

  1. http://r2u.org.ua/s?w=землепис&scope=all&dicts=all
  2. "Online Etymology Dictionary". Etymonline.com. Archived from the original on 2009-02-12. Retrieved 2009-04-17. 
  3. "Geography". The American Heritage Dictionary/ of the English Language, Fourth Edition. Houghton Mifflin Company. Archived from the original on 2006-11-09. Retrieved 2006-10-09. 
  4. Pattison, W.D. (1990). "The Four Traditions of Geography" (PDF). Journal of Geography 89 (5): 202–6. ISSN 0022-1341. doi:10.1080/00221349008979196.  Reprint of a 1964 article.
  5. "Архівована копія" (PDF). Archived from the original (PDF) on 10 вересень 2008. Retrieved 19 березень 2010.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  6. "1(b). Elements of Geography". Physicalgeography.net. Archived from the original on 2009-05-01. Retrieved 2009-04-17. 
  7. Шаблон:ЕСУ
  8. "What is geography?". AAG Career Guide: Jobs in Geography and related Geographical Sciences. Association of American Geographers. Archived from the original on 2006-10-06. Retrieved 2006-10-09. 
  9. Картографія //

Література[править]

Шаблон:Вікіпосилання

  • Категорія:МГЕ
  • Географія // Шаблон:УМЕ2
  • Жупанський Я. І. Історія географії в Україні: навчальний посібник. — К., 2006.
  • Удовиченко В. В. Методи комплексних географічних дослджень. — К., 2009. — 100 с.
  • Географічна енциклопедія України: В 3 т.
    • Т.1: А — Ж / Редкол.: Відп.ред. О. М. Маринич, інш. — К.: Українська Радянська Енциклопедія, 1989. — 414 с.
      Т.2: З — О / Редкол.: Відп.ред. О. М. Маринич, інш. — К.: Українська Радянська Енциклопедія, 1990. — 480 с.
      Т.3: П — Я / Редкол.: Відп.ред. О. М. Маринич, інш. — К.: Українська енциклопедія, 1993. — 480 с.
  • Сосса Р. І. Історія картографування території України: підручник для студ. ВНЗ / Р. І. Сосса. — К.: Либідь, 2007. — 334 с. — ISBN 978-966-06-0463-6

Англійською[править]

  1. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Key Methods in Geography / N. Clifford, S. French, G. Valentine (Eds.). — SAGE, 2010. — 569 p.
  2. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Research Methods in Geography: A Critical Introduction / B. Gomez, J.P. Jones (Eds.). — Blackwell Publishing, 2010. — 459 p.

Німецькою[править]

  1. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Hanno Beck: Geographie. Europäische Entwicklung in Texten und Erläuterungen. (Orbis academicus. Problemgeschichten der Wissenschaft in Dokumenten und Darstellungen. Band II/16). Karl Alber, Freiburg / München 1973, ISBN 3-495-47262-2
  2. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Hans Gebhardt, Rüdiger Glaser, Ulrich Radtke, Paul Reuber (plus 130 Autoren): Geographie — Physische Geographie und Humangeographie. Spektrum Akademischer Verlag in Elsevier, Heidelberg 2006/2007, ISBN 3-8274-1543-8.
  3. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Hans Heinrich Blotevogel: Geographie. In: E. Brunotte, H. Gebhardt, M. Meurer, P. Meusberger, J. Nipper (Hrsg.): Lexikon der Geographie. Spektrum, Heidelberg 2002, ISBN 3-8274-0416-9.
  4. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Hartmut Leser (Hrsg.): Wörterbuch Allgemeine Geographie. DTV und Westermann, München 2005, ISBN 3-423-03422-X.
  5. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Katharina Fleischmann; Ulrike Meyer-Hanschen, Stadt Land Gender: Einführung in feministische Geographien. Helmer, Königstein/Taunus 2005, ISBN 1-4051-0186-5

Іспанською[править]

  1. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Canal Apaza, Luis (2007). Geografía Regional. CBT.
  2. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Cuadrat, J.M; PITA, Mº.F. (2000). Climatología, Segunda edición, Madrid: Cátedra Geografía.
  3. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Ferreras, C.; Fidalgo, C.E. (1999). Biogeografía y edafología. Madrid: Síntesis.
  4. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info López Bermúdez, Francisco y Otros (1992). Geografía física. Madrid: Cátedra Geografía.
  5. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Méndez, Ricardo (1997). Geografía económica. La lógica espacial del capitalismo. Barcelona: Ariel Geografía.
  6. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Puyol, Rafael; Estébanez, José; Méndez, Ricardo (1995). Geografía humana. Madrid: Cátedra Geografía.
  7. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Valencia Rangel, Francisco (1987). Introducción a la Geografía Física, 13a edición, México: Herrero.

Російською[править]

  1. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Баранский Н. Н. Научные принципы в географии. // Избранные труды. — М.: Лепсель, 1980.
  2. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Дьяконов К. Н. Современные методы географических исследований / К. Н. Дьяконов, Н. С. Касимов, В. С. Тикунов. — М., 1996. — 207 с.
  3. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Максаковский В. П. Географическая картина мира. В 2 книгах./ В. П. Максаковский. — 3-е издание, исправленное. — М.: Дрофа, 2006. — 495 с.
  4. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Мересте У. Н., Ныммик С. Я. Современная география: вопросы теории. — М.: Мысль, 1984.
  5. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Саушкин Ю. Г. Географическая наука в прошлом, настоящем, будущем. — М.: Мысль, 1973.
  6. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Саушкин Ю. Г. История и методология географической науки. — М.: Издательство Московского университета, 1976.
  7. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Хореев Б. С. Некоторые методологические вопросы науковедения и развития теории географической науки // География в системе наук. — Л.: Наука, 1987.

Посилання[править]

Шаблон:Земля Шаблон:Authority control Шаблон:ВП-портали

Категорія:Статті, що повинні бути в усіх Вікіпедіях