Вибори в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:Sidebar with collapsible lists

Вибори в Україні — це спосіб формування вищих органів влади України шляхом голосування громадян. В Україні проводяться вибори Президента України (загальнодержавні); народних депутатів України (загальнодержавні); депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, старост (місцеві). В Україні шість разів було проведено чергові місцеві вибори[1].

Законодавство[править]

Правову основу виборів в Україні становлять Конституція України, Закони України «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»[2].

У разі введення в дію Виборчого кодексу України, він замінить собою інші закони, що регулюють підготовку та проведення різних типів виборів.

Центральна виборча комісія України наділена повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів.

Єдиний державний реєстр виборців України[править]

Наразі усі вибори в державі відбуваються на підставі Єдиного державного реєстру виборців, розпорядником якого чинним законодавством визначена ЦВК.[3]

2019[править]

Вибори Президента України 2019 — чергові вибори Президента України, що відбулись 31 березня 2019 року.


Опитування Дата Тимошенко Зеленський Порошенко Гриценко Бойко Вакарчук Ляшко Садовий Мураєв Шевченко Вілкул Тарута Налив. Безсм. Рабінович Тягнибок Інші
кандидати
Важко сказати /
проти всіх
Визначились з кандидатом Не планують
голосувати
Відсотки серед респондентів, які мають намір голосувати % серед усіх респондентів
«Дем. ініціативи»& Razumkov 19.12.18 – 25.12.18 16,1 8,8 13,8 6,8 8,4 2,6 6,9 2,4 3,1 2,9 2 1,0 0,9 0,6 7,5 16,4 70,4 11,1
УІСД [4] 16.12.18 – 22.12.18 15,5 12,5 8,9 9,4 9,8 3,8 6,9 3,9 4,5 3,5 1,4 0,7 3,6 15,4 73,2 13,4
СОЦИС 8.12.18 – 18.12.18 14,4 9,4 10,8 7,2 6 3,1 7,1 3,4 2,5 4,1 1,1 0,7 0,3 5,7 25,3 12,3
KIIS [4] 30.11.18 – 14.12.18 12,6 11,6 7,4 5,9 6,8 3 7,7 1,9 2,5 3,5 1,1 0,5 0,5 0,5 3,2 31,2 62,8 8,7
Rating 16.11.18 – 10.12.18 16,4 10,6 8,8 6,2 7,6 3,7 5,2 2,2 3,5 3,3 0,9 0,8 0,7 2,1 6,9 20,9 65,3 13,8
УІСД [4] 1.12.18 – 10.12.18 16.8 10.0 9.2 9.8 9.4 3.2 6.9 4.6 5.2 3.3 0.3 0.7 4.9 16,0 74,1 11,8
KIIS[4] 23.11.18 – 03.12.18 13,1 9,0 7,2 5,1 6,8 2,3 5,4 1,4 2,5 3,9 0,6 0,6 0,8 3 38,3 56,3 9,3
KIIS, Razumkov, Rating 19.10.18 – 02.11.18 16 8,8 8 7,7 6,8 4,3 5,9 2,2 3,9 2,6 1 1,1 1,1 2,8 5,3 22,6 63,4 15,1
KIIS, Rating, УІСД 28.09.18 – 16.10.18 15,3 8,7 8 8 7,9 5,6 6,5 2,8 2 1 0,8 0,7 4 2,1 7,5 19,1 70,8 12,5

2017[править]

Центральна виборча комісія призначила вибори у 202 об’єднаних територіальних громадах на неділю, 29 жовтня 2017 року.

Зокрема, у Вінницькій області такі вибори відбудуться в 9 об’єднаних територіальних громадах, у Волинській області – в 19 ОТГ, у Дніпропетровській області – в 19 ОТГ, у Донецькій області – в 2 ОТГ, у Житомирській області – в 13 ОТГ, у Закарпатській області – в 1 ОТГ, у Запорізькій області – в 10 ОТГ, в Івано-Франківської області – в 8 ОТГ, у Київській області – в 4 ОТГ, у Кіровоградській області – в 6 ОТГ, у Луганській області – в 4 ОТГ, у Львівській області – в 8 ОТГ, у Миколаївській області – в 1 ОТГ, в Одеській області – в 11 ОТГ, у Полтавській області – в 12 ОТГ, у Рівненській області – в 5 ОТГ, у Сумській області – в 9 ОТГ, у Тернопільській області – в 4 ОТГ, у Харківській області – в 7 ОТГ, у Херсонській області – в 10 ОТГ, у Хмельницькій області – в 7 ОТГ, у Черкаській області – в 15 ОТГ, у Чернівецькій області – в 4 ОТГ, у Чернігівській області – в 14 ОТГ.

Комісія оголосила початок виборчого процесу в цих громадах з 9 вересня 2017 року.

Кількість громад не є остаточною. Вибори можуть бути призначені до кінця поточного року на будь-яку неділю грудня крім останньої. Центральна виборча комісія продовжує очікувати надходження звернень від обласних державних адміністрацій щодо призначення перших місцевих виборів в інших громадах, які вже об'єдналися, або мають намір об'єднатися.[5][6]

2015[править]

2014[править]

Кандидат % голосів кількість голосів
Петро Порошенко 54,70 Шаблон:СЧТ
Юлія Тимошенко 12,81 Шаблон:СЧТ
Олег Ляшко 8,32 Шаблон:СЧТ
Анатолій Гриценко 5,48 Шаблон:СЧТ
Сергій Тігіпко 5,23 Шаблон:СЧТ
Михайло Добкін 3,03 Шаблон:СЧТ
Вадим Рабинович 2,25 Шаблон:СЧТ
Ольга Богомолець 1,91 Шаблон:СЧТ
Петро Симоненко 1,51 Шаблон:СЧТ
Олег Тягнибок 1,16 Шаблон:СЧТ
Дмитро Ярош 0,70 Шаблон:СЧТ
Андрій Гриненко 0,40 Шаблон:СЧТ
Валерій Коновалюк 0,38 Шаблон:СЧТ
Юрій Бойко 0,19 Шаблон:СЧТ
Микола Маломуж 0,13 Шаблон:СЧТ
Ренат Кузьмін 0,10 Шаблон:СЧТ
Василь Куйбіда 0,06 Шаблон:СЧТ
Олександр Клименко 0,05 Шаблон:СЧТ
Василь Цушко 0,05 Шаблон:СЧТ
Володимир Саранов 0,03 Шаблон:СЧТ
Зорян Шкіряк 0,02 Шаблон:СЧТ
визнані недійсними 1,35 Шаблон:СЧТ
Всього 100 Шаблон:СЧТ
Порошенко (54.70%) Тимошенко (12.81%) Ляшко (8.32%)
Партія % Голосів Місць за пропорційною системою Місць за одномандатними округами Загалом[7] Зміна[8]
Народний фронт 22.14 3 487 766 64 18 82 82
Блок Петра Порошенка 21.81 3 437 078 63 69 132 92[9]
Об'єднання «Самопоміч» 10.97 1 729 131 32 1 33 33
Опозиційний блок 9.43 1 486 195 27 2 29 157[10]
Радикальна партія Олега Ляшка 7.44 1 173 060 22 0 22 21
Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» 5.68 894 757 17 2 19 93
Самовисуванці - - - 96 96
Вакантні місця - - - - 27
Народний фронт (22.14%) Блок Петра Порошенка (21.82%) Самопоміч (10.97%)
Опозиційний блок (9.43%) Радикальна партія (7.44%) ВО Батьківщина (5.68%)

2012[править]

Фракція Голосів % Загалом[7]
Партія регіонів 6 116 746 30,00 % 72
ВО «Батьківщина» 5 209 090 25,54 % 62
УДАР 2 847 979 13,96 % 34
Комуністична партія України 2 687 269 13,18 % 32
ВО «Свобода» 2 129 933 10,44 % 25

2010[править]

Шаблон:ElectiontableПідсумок Президентських виборів в Україні 2010, перший тур 17 січня та другий тур 7 лютого |- style="background-color:#E9E9E9" ! align=left valign=top | Кандидати ! align=right | Перший тур 17 січня 2010 ! align=right | % ! align=right | Другий тур 7 лютого 2010 ! align=right | % |- |align=left valign=top|Віктор Янукович |valign="top"|8 686 751 |valign="top"|35.32 |valign="top"|12 481 266 |valign="top"|48.95 |- |align=left valign=top|Юлія Тимошенко |valign="top"|6 159 829 |valign="top"|25.05 |valign="top"|11 593 357 |valign="top"|45.47 |- |align=left valign=top|Сергій Тігіпко |valign="top"|3 211 257 |valign="top"|13.06 |colspan=2 rowspan=16| |- |align=left valign=top|Арсеній Яценюк |valign="top"|1 711 749 |valign="top"|6.96 |- |align=left valign=top|Віктор Ющенко |valign="top"|1 341 539 |valign="top"|5.45 |- |align=left valign=top|Петро Симоненко |valign="top"|872 908 |valign="top"|3.55 |- |align=left valign=top|Володимир Литвин |valign="top"|578 886 |valign="top"|2.35 |- |align=left valign=top|Олег Тягнибок |valign="top"|352 282 |valign="top"|1.43 |- |align=left valign=top|Анатолій Гриценко |valign="top"|296 413 |valign="top"|1.20 |- |align=left valign=top|Інна Богословська |valign="top"|102 435 |valign="top"|0.41 |- |align=left valign=top|Олександр Мороз |valign="top"|95 169 |valign="top"|0.38 |- |align=left valign=top|Юрій Костенко |valign="top"|54 376 |valign="top"|0.22 |- |align=left valign=top|Людмила Супрун |valign="top"|47 349 |valign="top"|0.19 |- |align=left valign=top|Василь Противсіх |valign="top"|40 352 |valign="top"|0.16 |- |align=left valign=top|Олександр Пабат |valign="top"|35 475 |valign="top"|0.14 |- |align=left valign=top|Сергій Ратушняк |valign="top"|29 796 |valign="top"|0.12 |- |align=left valign=top|Михайло Бродський |valign="top"|14 991 |valign="top"|0.06 |- |align=left valign=top|Олег Рябоконь |valign="top"|8 334 |valign="top"|0.03 |- |align=left valign=top|Проти всіх |valign="top"|540 942 |valign="top"|2.20 |valign="top"|1 113 055 |valign="top"|4.36 |- |align=left valign=top|Недійсні |valign="top"|405 789 |valign="top"|1.65 |valign="top"|305 837 |valign="top"|1.19 |- |align=left valign=top|Всього |valign="top"|24 588 261 |valign="top"|100 |valign="top"|25 493 529 |valign="top"|100 |- |align=left colspan=7|Джерело: Центральна виборча комісія України[11]. |}

2007[править]

Виборець на виборчій дільниці, 2007

Парламентські, у зв'язку з достроковим припиненням повноважень Верховної Ради України.

Відбулися 30 вересня 2007 року за пропорційною системою в загальнодержавному виборчому окрузі. Прохідний бар'єр для партій і блоків становив 3% від числа виборців, що взяли участь у голосуванні.

Коротко про історію призначення цих виборів див. у наступному розділі статті.

Найбільшу кількість голосів виборців набрала Партія регіонів (8 013 918 — 34,37% — 175 народних депутатів, що на 11 менше, ніж на останніх виборах), друге місце за Блоком Юлії Тимошенко (7 162 174 — 30,71% — 156 — на 27 більше), третє — за Нашою Україною — Народною самообороною (3 301 012 — 14,15% — 72 — на 9 менше). Крім того до парламенту пройшли КПУ (1 257 397 — 5,39% — 27 — на 6 більше) та Блок Литвина (924 568 — 3,96% — 20). Верховна Рада України 6 скликання розпочала свою роботу 23 листопада 2007 року.

За результатами виборів 30 вересня 2007 року створена Демократична коаліція у складі Блоку Юлії Тимошенко та «Нашої України — Народної Самооборони» (228 народних депутатів).

2006[править]

Парламентські, чергові. Відбулися 26 березня 2006 року за пропорційною системою в загальнодержавному виборчому окрузі. Прохідний бар'єр для партій і блоків становив 3% від числа виборців, що взяли участь у голосуванні.

Найбільшу кількість голосів виборців набрала Партія регіонів (186 народних депутатів), друге місце за Блоком Юлії Тимошенко (129 народних депутатів), третє — блок «Наша Україна» (81 народний депутат). Крім того, до парламенту пройшли СПУ (33 народних депутати) та КПУ (21 народний депутат).

22 червня 2006 року була утворена Коаліція демократичних сил у складі фракцій Блоку Юлії Тимошенко, блоку «Наша Україна» та СПУ, в яку ввійшло 243 народних депутати цих фракцій. Ця коаліція внаслідок виходу з неї фракції СПУ припинила існування зі створенням 7 липня 2006 року Антикризової коаліції23 березня 2007 року — Коаліція національної єдності) у складі фракцій Партії регіонів, СПУ та КПУ і трьох народних депутатів України інших фракцій (243 народних депутата).

На початку 2007 року керівництвом Партії регіонів і СПУ робились заяви про необхідність збільшення кількості народних депутатів у коаліції до 300 з тим, щоб нейтралізувати так зване «вето Президента» на прийняті Верховної Радою України закони і змінити Конституцію України. Частина народних депутатів фракцій Блоку Юлії Тимошенко та «Нашої України» з невизначених мотивів вийшли зі своїх фракцій і вступили на основі індівідуального членства до Антикризової коаліції. Це стало приводом до видання Президентом України Указу, яким було оголошено дострокове припинення повноважень Верховної Ради України і призначено позачергові вибори народних депутатів України: Президент вважав неконституційним індивідуальне членство в коліції і на підставі цього оголосив коаліцію неіснуючою протягом строку, який надає Президенту право на розпуск Верховної Ради. Пізніше цей указ змінювався: формулювалися по-іншому як підстави для розпуску, так і дата позачергових виборів. Урешті-решт вибори пройшли 30 вересня 2007 року, у зв'язку з відсутністю Верховної Ради внаслідок складення повноважень більш як третиною депутатів (склали повноваження депутати, що не увійшли в коаліцію, спеціально для максимальної легітимізації позачергових виборів). Політична причина прийняття рішення про розпуск парламенту полягала в тому, що Блок Юлії Тимошенко та «Наша Україна» вважали переорієнтацію СПУ кроком, який не відповідав очікуванням виборців СПУ; тому утворена коаліція описувалася як така, що не відображає волі виборців, так що виборцям слід дати можливість знову висловити свою думку.

Результати виборів
Фракція % ЗА Голосів ЗА
Партія регіонів 32.14 8 148 745
«Блок Юлії Тимошенко» 22.29 5 652 876
Блок «Наша Україна» 13.95 3 539 140
Соціалістична партія України 5.69 1 444 224
Комуністична партія України 3.66 929 591
Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція» 2.93 743 704
«Народний блок Литвина» 2.44 619 905

2004[править]

Президентські, відбувалися протягом трьох голосувань — 31 жовтня, 21 листопада і 26 грудня 2004 року. Одразу після другого голосування 21 листопада 2004 року, в якому за попередніми данними Центральної виборчої комісії переміг Віктор Янукович, почались масові виступи громадян України в Києві та інших містах України; громадяни протестували проти численних порушень виборчого законодавства та їх виборчого права чесно і справедливо обирати Президента України. Ці виступи в подальшому стали називати Помаранчевою революцією. Результати другого голосування 21 листопада 2004 року та відповідні рішення Центральної виборчої комісії, прийняті під головуванням Сергія Ківалова, були визнані недійсними рішенням Верховного Суду України від 3 грудня 2004 року через численні порушення виборчого законодавства на користь кандидата на посаду Президента України Віктора Януковича. Остаточну перемогу під час голосування 26 грудня 2004 року з перевагою 7,79% або 2 267 184 голоси виборців одержав Віктор Ющенко, який і вступив на посаду Президента України 23 січня 2005 року. Шаблон:ElectiontableВибори Президента України у 2004 році[12] |- style="background-color:#E9E9E9" ! align=left valign=center| Кандидат (Партія) ! align=center valign=center | Голосування
першого туру ! align=center valign=center | % ! align=center valign=center | Повторне голосування
другого туру[13] ! align=center valign=center | % |- |align=left valign=top|Ющенко Віктор Андрійович (Блок "Наша Україна") |valign="top"|11.188.675 |valign="top"|39,90 |valign="top"|15.115.712 |valign="top"|51,99 |- |align=left valign=top|Янукович Віктор Федорович (Партія регіонів) |valign="top"|11.008.731 |valign="top"|39,26 |valign="top"|12.848.528 |valign="top"|44,20 |- |align=left valign=top|Мороз Олександр Олександрович (Соціалістична партія України) |valign="top"|1.632.098 |valign="top"|5,82 |colspan=2 rowspan=3| |- |align=left valign=top|Симоненко Петро Миколайович (Комуністична партія України) |valign="top"|1.396.135 |valign="top"|4,97 |- |align=left valign=top|Вітренко Наталія Михайлівна (Прогресивна соціалістична партія України) |valign="top"|429.794 |valign="top"|1,53 |-

|colspan=5 align=left valign=center|

  1. Нестерович В.Ф. Конституційно-правова характеристика хронології проведення виборів у сучасній Україні (PDF). Експерт. 2019. № 1. p. 121. 
  2. [1]
  3. Офіційний сайт Державного реєстру виборців
  4. а б в г Відсотки з прес-релізу перераховано серед тих, хто має намір голосувати
  5. "ЦВК призначила на 29 жовтня 2017 року перші місцеві вибори у 202 об'єднаних громадах - Новини - Децентралізація влади". decentralization.gov.ua. Retrieved 2017-08-22. 
  6. ЦВК. "Постанова №164 від 18.08.2017". www.cvk.gov.ua. Archived from the original on 22.08.2017. Retrieved 2017-08-22.  Check date values in: |archive-date= (help)
  7. а б Загальна кількість місць
  8. Зміна кількості депутатів відносно минулого скликання цієї політичної сили
  9. відносно партії «УДАР»
  10. відносно Партії регіонів
  11. "Архівована копія". Archived from the original on 10 лютий 2010. Retrieved 10 лютий 2010.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  12. Джерело: Центральна виборча комісія.
  13. докладніше у статті Помаранчева революція

|}

2002[править]

Фракція За списком В округах Самовисуванці Депутати %
style="background-color:Шаблон:Наша Україна/meta/color"|   Блок «Наша Україна» 70 42 7 119 26,6
style="background-color:Шаблон:КПУ/meta/color"|   Комуністична партія України 59 6 65 14,5
style="background-color:Шаблон:ЗаЄдУ/meta/color"|   За єдину Україну! 35 86 54 175 39,2
style="background-color:Шаблон:БЮТ/meta/color"|   Блок Юлії Тимошенко 22 1 23 5,2
style="background-color:Шаблон:СПУ/meta/color"|   Соціалістична партія України 20 2 22 4,9
style="background-color:Шаблон:СДПУ(о)/meta/color"|   Соціал-демократична партія України (об'єднана) 19 8 4 31 6,9
style="background-color:Шаблон:Інші/meta/color«|   Позафракційні 12 12 2,7

1999[править]

Кандидати — Партія Перший тур % Другий тур %
Леонід Кучма — незалежний 9 598 672 36,49 15 870 722 56,25
Петро Симоненко — КПУ 5 849 077 22,24 10 665 420 37,80
Олександр Мороз — СПУ 2 969 896 11,29
Наталія Вітренко — ПСПУ 2 886 972 10,97
Євген Марчук — незалежний 2 138 356 8,13
Юрій Костенко — незалежний 570 623 2,17
Геннадій Удовенко — НРУ (Рух) 319 778 1,22
Василь Онопенко — СДПУ(о) 124 040 0,47
Олександр Ржавський — «Єдина Родина» 96 515 0,37
Юрій Кармазін — ПЗВ 90 793 0,35
Віталій Кононов — ПЗУ 76 832 0,29
Олександр Базилюк — СП 36 012 0,14
Микола Габер — ППУ 31 829 0,12
проти всіх 477 019 1,81 970 181 3,44
недійсні 1 038 749 3,95 706 161 2,50
Всього[1] 26 305 198 100 28 212 484 100
Зареєстровані виборці/явка 37 498 630 70,15 37 680 581 74,87

1998[править]

Фракція % Пропорційно Одномандатно Депутати
Комуністична партія України 24,65 % 84 37 121
Народний рух України 9,40 % 32 14 46
Виборчий блок Соціалістичної партії України та Селянської партії України «За правду, за народ, за Україну!» 8,55 % 29 5 34
Партія зелених України 5,43 % 19 19
Народно-демократична партія 5,01 % 17 11 28
Всеукраїнське об'єднання «Громада» 4,67 % 16 8 24
Прогресивна соціалістична партія України 4,04 % 14 2 16
Соціал-демократична партія України (об'єднана) 4,01 % 14 3 17
Усього 100,00 % 225 220 445

1994[править]

Кандидати — Партія Перший тур % Другий тур %
Леонід Кравчук — незалежний 9,977,766 38.36 12,112,442 45.06
Леонід Кучма — незалежний 8,107,626 31.17 14,017,684 52.14
Олександр МорозСоціалістична партія України 3,466,541 13.33
Володимир Лановий — незалежний 2,483,986 9.55
Валерій Бабич — незалежний 644,263 2.48
Іван Плющ — незалежний 321,886 1.24
Петро Таланчук — незалежний 143,361 0.55
проти всіх 892,740 3.43 551,380 2.80

1991[править]

Кандидат Кількість голосів % Висунення
Кравчук Леонід Макарович 19 643 481 61,59 Самовисування
Чорновіл В'ячеслав Максимович 7 420 727 23,27 Народний рух України
Лук'яненко Левко Григорович 1 432 556 4,49 Республіканська партія України
Гриньов Володимир Борисович 1 329 758 4,17 Партія демократичного відродження України
Юхновський Ігор Рафаїлович 554 719 1,74 Самовисування
Табурянський Леопольд Іванович 182 713 0,57 Народна партія
Проти всіх/недійсні 1 327 788 4,07
Всього 31 891 742 100
Зареєстровані виборці/явка 37 885 555 84,18

Незаконні вибори[править]

2 листопада 2014 року на тимчасово окупованій території Донбасу відбулися антиконституційні незаконні Загальні вибори в Донецькій народній республіці (2014).

Див. також[править]

Примітки[править]

  1. "Вибори Президента України 1999. Сайт ЦВК". Archived from the original on 1 вересень 2014. Retrieved 21 січень 2019.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)

Посилання[править]

Ошибка скрипта: Модуля «Portal» не существует.

Шаблон:Вибори в Україні Шаблон:Україна в темах