Великий князь київський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Княжий знак-тризуб Великого князя Київського Володимира Святославича. Вели́кий кня́зь Ки́ївський — у ІХ — ХІІІ століттях титул правителя міста Києва і Київського князівства, найвищий титул правителя Київської Русі. Носіями титулу були представники династії Рюриковичів. Першим історичним київським князем, якого знають руські та іноземні джерела Х ст., був Святослав Ігорович. Першим легендарним київським князем вважається засновник міста Кий. Із подальших правителів Києва до нас більш-менш достовірно дійшли тільки два імені. Це Аскольд, що його Ян Длугош називає нащадком Кия, а Візантійський імператор Василій I Македонянин використовує слово каган — титул, що дорівнює імператорському, та Дір, про якого Аль-Масуді пише, що він був «перший між слов'янськими королями». На жаль, хронологічно визначити часові рамки княжінь цих правителів наразі неможливо.

Князі київські[править]

Легендарні Київські князі
Князь Правління Примітки
Кий, Щек, Хорив VI ст. — VII ст. легендарні
Олег VIII ст. гіпотетичний
Бравлин VIII ст. легендарний

Великі князі Київські[править]

Правитель Титул Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління
125px
Аскольд
Князь Київський 125px ?-882 860 882 Напівлегендарний варязький київський князь. Засновник Київського князівства в Наддніпрянщині.
125px
Олег Віщий
Князь Київський 125px ?-912 882 912 Регент, опікун князя Ігоря I. Вся політика Олега була орієнтована на захист економічних інтересів. Вершиною його політики вважають похід на Константинополь і угоду з Візантійською імперією 911 року.
125px
Ігор І Старий
Князь Київський 125px 878-945 913 945 Основоположник київської династії князів, що їх пізніше назвали Рюриковичами.
125px
Ольга Свята
Велика

Княгиня Київська

125px 910-969 945 962 Регент, хрестилась у візантійського імператора Костянтина VII Багрянородного, але їй не вдалось принести християнство в Київ.
125px
Святослав I Хоробрий
Великий князь Київський 125px 935-972 962 972 Проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію держави, об'єднавши всі руські князівства під владою Києва.
125px
Ярополк I Святославич
Великий князь Київський 125px 955-978 972 978 Онук і вихованець княгині Ольги. Після смерті батька вів міжусобну війну з братами — деревлянським князем Олегом і новгородським князем Володимиром.

25px Християнські правителі Київської Русі 25px[править]

Християнство Володимир I Великий офіційно прийняв у 988 році.

Правитель Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління
125px
Володимир I Великий
125px 960-1015 979 1015 Захопив київський престол після міжусобної боротьби з братом (977-979). 988 року прийняв хрещення під іменем Василь, розпочав христянізацію Київської Русі, встановивши Київську митрополію Константинопольського патріархату. Приєднав до своєї держави землі в'ятичів, ятвягів, радимичів, білих хорватів.
125px
Борис-Роман Володимирович
125px 990-1015 1015 1015 Один із перших руських святих.
125px
Гліб-Давид Володимирович
125px 991-1015 1015 1015 Один із перших руських святих.
125px
Святополк I Окаянний
125px 980-1019 1015 1019 Після смерті Володимира Великого, Святополк утік із в’язниці до свого тестя у Польщу, не встигнувши навіть взяти з собою дружину. Спираючись на підтримку Болеслава I Хороброго, вів боротьбу за київський престол, під час якої загинули його брати Борис, Гліб та Святослав. Після оволодіння Києвом мусив вести боротьбу зі своїм братом — тоді новгородським князем Ярославом.
125px
Ярослав I Мудрий
125px 983-1054 1019 1054 Видатний державний діяч і полководець. У період його князювання спостерігалося піднесення Давньоруської держави. Було розширено територію Київської Русі, укріплено кордони, встановлено контакти з багатьма європейськими країнами. Князь приділяв велике значення внутрішньому устрою держави: поширював християнство, засновував монастирі, будував храми та собори, розбудовував столицю, створив школу і бібліотеку при Софіївському соборі.
125px
Ізяслав I Ярославич
125px 1024-1078 1054 1068 Після смерті 1054 року Ярослава Мудрого Ізяслав посів київський престол, проте не зумів утримати в своїх руках спадщину батька і мусив розділити її з братами. Мав проблеми з киянами і печерськими монахами.
125px
Всеслав Чародій
125px 1029-1101 1068 1069 Князь полоцький, єдиний представник полоцької гілки Рюриковичів на київському великокнязівському престолі.
125px
Ізяслав I Ярославич
125px 1024-1078 1069 1073 Після поразки від половців у битві на Альті 1068 року і відмови князя видати киянам зброю у Києві спалахнуло повстання проти Ізяслава, і йому довелося втекти з міста. Наступного року Ізяслав повернувся з польськими військами й придушив повстання. Брати знову вигнали Ізяслава з Києва 1073 року, і він звернувся до Королівства Польського, куди прибув з «достатком великим». Польський король Болеслав II Сміливий, однак, не тільки не надав родичеві допомоги, але й відібрав більшість багатств, маючи намір скористатися ними у війні з чехами, і вигнав Ізяслава з країни, а з його суперниками, Святославом та Всеволодом, уклав союз.
125px
Святослав II Ярославич
125px 1027-1076 1073 1076 Четвертий син Ярослава Мудрого. Засновник чернігівської князівської династії. Фундатор будівництва Печерської церкви в Києві.
125px
Ізяслав I Ярославич
125px 1024-1078 1077 1078 Влітку 1077 за допомогою польських військ повернув собі Київ, але загинув у битві на Нежатиній Ниві під Черніговом, де спільні війська Ярославовичів розбили бунтівних племінників.
125px
Всеволод I Ярославич
125px 1030-1093 1078 1093 Фундатор будівництва Михайлівського собору Видубицького монастиря, Янчиного монастиря, монастирської церкви Андрія.
125px
Святополк II Ізяславич
125px 1050-1113 1093 1113 У 1093 році двічі зазнав поразки від хана Боняка. У 1095 році разом із Володимиром Мономахом завдав поразки половцям, а в наступному році вів війну з чернігівським князем Олегом Святославичем, який відмовився приїхати до Києва на з'їзд князів. Святополк був учасником Витичівського з'їзду 1100, Золотчанського з'їзду 1101 і Долобського з'їзду 1103. Разом із Володимиром Мономахом Святополк удвох із сином своїм Ярославом брав участь у переможних боях з половцями (1110 і 1111), у яких здобуто половецькі міста Шарукань і Сугрів.
125px
Володимир II Мономах
125px 1053-1125 1113 1125 Видав закон, за яким зменшив рези (відсотки) за позички і тимчасово трохи полегшив становище закупів, скасував холопство за борги. Ініціатор Любецького з'їзду 1097 року, де була проведена радикальна реформа порядку спадкоємства (прийнято засаду прямого родового успадкування замість складної системи сеньйорату та зміни уділів) та Витечівського з'їзду 1100 року. Відновив великокнязівську владу на більшій частині давньоруських земель і тимчасово затримав процес остаточного роздроблення Давньоруської держави.
125px
Мстислав I Великий
125px 1076-1132 1125 1132 Святий православної церкви, останній князь, що утримував єдність Київської держави. Засновник кам'яної церкви св. Федора в Києві (1129).

Князі удільного періоду[править]

З 1132 року Київські князі втрачають владу над усіма землями Русі, проте Київський стіл все одно залишається старшим, і за нього точиться столітня боротьба між різними родами Рюриковичів.

   Формальні князі, в Києві не сиділи
Правитель Герб Роки життя Правив від Правив до Характеристика правління
125px
Ярополк II Володимирович
125px 1082-1139 1132 1139 Дбав про єдність Київської держави і вів боротьбу з чернігівськими князями — Ольговичами, які намагалися з допомогою половців захопити київський престол.
125px
В'ячеслав І Володимирович
125px 1083-1154 1139 1139 Після смерті 1139 року Ярополка II, як старший син Володимира Мономаха став Великим князем. Його прогнав із Києва Всеволод Ольгович. Пізніше В'ячеслав правив вже зі своїм племінником Ізяславом.
125px
Всеволод II Ольгович
125px 1094-1146 1139 1146 На початку київого княжіння довелося відстоювати престол як від Мономашичів, серед яких особливо активним був Ізяслав Мстиславич, так і від рідні – Ольговичів, що вимагали від нього володінь.
125px
Ігор II Ольгович
125px ?-1147 1146 1146 Володів уділами з центрами у Юр'єві, Городці-Остерському та Рогачеві. 1146 року був змушений прийняти чернецтво у Київському Федорівському монастирі. 1147 року убитий киянами в помсту ненависному роду Ольговичів. У православній церкві вшановується святим в лику благовірного.
125px
Ізяслав II Мстиславич
125px 1097-1154 1146 1149 В 1147 році вивів давньоукраїнську церкву з прямого підпорядкування Константинополю.
125px
Юрій Довгорукий
125px 1090-1157 1149 1151 1149 року, користуючись з міжусобиць між князями, пішов у похід на південь і разом з половцями, біля Переяслава на Дніпрі, розбивши війська київського князя Ізяслава II, оволодів Києвом. 1150 року мусив його покинути.
125px
Ізяслав II Мстиславич
125px 1097-1154 1151 1154 Знову став Великим князем київським, і правив до смерті.
125px
Ростислав I Мстиславич
125px 1108-1167 1154 1154 У 1149-1150 роках підтримував брата Ізяслава у його боротьбі з Юрієм Довгоруким за київський престол. У період його князювання відбувся остаточний розпад Київської держави на ряд окремих князівств і утворено окреме єпископство у Смоленську. Вів оборонні війни проти половців, в боротьбі з якими використовував чорних клобуків, торків та інші тюркські племена.
125px
Ізяслав III Давидович
125px ?-1161 1154 1155 Вів постійну боротьбу за київський престол.
125px
Юрій Довгорукий
125px 1090-1157 1155 1157 Щоб закріпитись на півдні, роздавав своїм синам удільні князівства. Не був улюбленим серед киян; під час пиру у київського боярина Петрила був отруєний. Після смерті Юрія повсталі кияни ліквідували встановлену ним владу.
125px
Ізяслав III Давидович
125px ?-1161 1157 1158 Вів постійну боротьбу за київський престол.
125px
Ростислав I Мстиславич
125px 1108-1167 1159 1167 Витримав кількамісячну облогу Ізяславом Давидовичом у Білгороді. Після загибелі Ізяслава від рук торків під Києвом остаточно утвердився у на князівському престолі і правив до смерті.
125px
Мстислав II Ізяславич
125px 1125-1170 1167 1170 Заручившись підтримкою інших князів, киян та чорних клобуків зумів утвердитись у Києві після смерті Ростислава Мстиславича, хоча й не був старшим князем у роді.1168 року спільно з іншими князями розгромив половецькі кочовища над Ореллю і Снопородом. У березні 1169 року утік з Київ при наближені військ посланих князем Андрієм Боголюбським.
125px
Гліб Юрійович
125px ?-1171 1170 1171 Поставлений княжити у Києві сином Андрія Боголюбського Мстиславом. Імовірно, був отруєний киянами, як і його батько.
125px
Володимир Мстиславич
125px 1130-1171 1171 1171 1171 року, після смерті Гліба Юрійовича, був покликаний на Велике князювання до Києва. Андрій Боголюбський зажадав від Володимира покинути Київ. Володимир помер після менш ніж трьох місяців княжіння, не дочекавшись насильницького вигнання з Великого столу.
125px
Михайло Юрійович
125px 1145-1176 1171 1171 Був єдиним Юрійовичем, який у боротьбі за Київ 1169 року підтримав Мстислава II проти суздальського князя Андрія Боголюбського. Коли Андрій вторгся до Південної Русі, він розірвав зв'язок з Мстиславом та присягнув на вірність своєму братові. За це отримав від Андрія Боголюбського назад Торчеськ.
125px
Роман І Ростиславич
125px ?-1180 1171 1173 Андрій Боголюбський 1171 року посадив Романа на Київське князівство, але через два роки, розгніваний відмовою Романа видати київських бояр, заподозренних у вбивстві князя Гліба Юрійовича, змусив його перейти з Києва до Смоленська.
125px
Всеволод III Велике Гніздо
125px 1154-1212 1173 1173 У 1173 році за розпорядженням старшого брата — Михайла Юрійовича разом з Ярополком Ростиславовичем сів у Києві і незабаром був полонений смоленскими Ростиславичами. Викуплений з полону Михайлом.
125px
Рюрик Ростиславич
125px ?-1214 1173 1173 Таємно в'їхав в Київ з братами, захопив в полон Всеволода Юрійовича, і сам став великим князем.

Втік з міста у Білгородку при наблеженні дружини Андрія Юрійовича

125px
Ярослав II Ізяславич
125px 1132-1180 1173 1174 У 1173-1174 роках при допомозі Ростиславичів короткотривало сидів на великокняжому престолі у Києві, але наклав велику контрибуцію на населення, за що був вигнаний звідти. За його правління було засноване Луцьке єпископство.
125px
Роман Ростиславич
125px ?-1180 1174 1176 Після смерті Андрія Боголюбского Роман знову сів у Києві, але 1177 року Святослав Всеволодович знову змусив його відступити до Смоленська.
125px
Святослав III Всеволодович
125px 1116-1180 1176 1194 Вдалося загальмувати розпад Київської держави і добитись стабілізації під кінець XII століття. Князював до смерті у 1194 р. в співправительстві з Рюриком Ростиславичем.
125px
Рюрик Ростиславич
125px ?-1214 1194 1201 Зайняв Київ по смерті Святослава Всеволодовича, був вибитий військом, зібраним Романом Мстиславичем
125px
Інгвар Ярославич
125px ?-1220 1201 1202 У 1201-1204 роках точились боротьба галицько-волинських князів за Київський престол. За підтримки князя Романа Великого, Інгвар став Великим князем Київським втримував престол з невеликими перервами). Таким чином Київ був під зверхністю галицького князя аж до смерті князя Романа 1205 року.
125px
Рюрик Ростиславич
125px ?-1214 1203 1204 Захопив і жорстоко розграбував Київ у 1203 р. Згодом насильно пострижений у ченці разом з дружиною Анною і донькою Предславою. У 1205 році, після загибелі Романа Великого, покинув монастир і повернувся до політичної діяльності.
125px
Роман Великий
125px 1152-1205 1204 1204 Засновник Галицько-Волинського князівства і патріарх тамтешнього правлячого роду. Вважався сучасниками наймогутнішим з усіх руських князів кінця XII - початку XIII століття.
125px
Ростислав II Рюрикович
125px 1172-1218 1204 1205 1204 року посаджений на київський стіл галицько-волинським князем Романом Великим замість Ростиславового батька Рюрика, постриженого в чернецтво. Після смерті Романа в 1205 році усунений з престолу батьком, що вийшов із монастиря.
125px
Рюрик Ростиславич
125px ?-1214 1205 1206 У 1205 році, після загибелі Романа Великого, покинув монастир і повернувся до політичної діяльності. Втік у Овруч при підході військ Всеволода Чермного
125px
Всеволод Чермний
125px ?-1215 1206 1207 У серпні 1206 року за сприяння Володимира Ігоровича забрав Київ у Рюрика Ростиславича. Тієї самої осені Рюрик за підтримки своєї рідні вигнав звідти Всеволода Святославича. Тоді Ольговичі (до клану яких належав Всеволод Святославич) зібрали велике військо. Не чекаючи на його прихід, Рюрик вернувся до свого домена Овруча.
125px
Рюрик Ростиславич
125px ?-1214 1207 1210 У 1207 раптово зібрав армію та вибив Всеволода Чермного з Києва.
125px
Всеволод Чермний
125px ?-1215 1210 1212 Вокняжився у Києві, вигнавши Рюрика. Після його смерті хотів позбавити смоленських князів їхніх уділів у Київській землі, але його вигнав Мстислав Удатний
125px
Інгвар Ярославич
125px ?-1220 1212 1212 1212 року, спільно з Мстиславом Старим, ходив на Київ проти Всеволода Чермного і здобув його, ставши знову на великокняжий престол. Проте, після битви під Білгородом (неподалік Києва), коли князі остаточно вибороли Київ, добровільно віддав столицю Мстиславу, а сам пішов княжити до Луцька.
125px
Мстислав III Старий
125px 1156-1223 1212 1223 Був одним з організаторів наради руських князів у Києві перед першим походом проти монголів на допомогу половцям. Він очолив у поході київську групу військ. Після поразки русько-половецьких сил на річці Калка Мстислав тривалий час опирався монголам у таборі. Він склав зброю в обмін на обіцянку противника помилувати його воякам життя, але був обманутий. Київського князя було страчено разом із його родичами та боярами.
125px
Володимир Рюрикович
125px 1187-1239 1223 1234 1223 року очолював смоленський полк у битві з монголами на Калці. Після загибелі в тій битві Мстислава Старого Володимир став Київським князем. Був слабким і непослідовним політиком, за нього Київ дещо занепав.
125px
Ізяслав IV Мстиславич
125px ?-1239 1235 1236 В 1233 році разом з Данилом Галицьким відправився воювати проти угорців, але на самому початку походу відступився від союзника і, замість того, щоб допомагати Данилу, спустошив його ж волость. У 1235 році Володимир і Данило виступили проти Ізяслава і половців, але у Торчеська були розбиті. Данило втік, а Володимир потрапив у полон. Ізяслав сів у Києві, а союзник його - Михайло Всеволодович - в Галичі.
125px
Ярослав III Всеволодович
125px 1191-1246 1236 1238 У роки навали хана Батия на суздальську землю (12371238) Ярослав Всеволодович, його син Олександр і молодші брати Ярослава опору не чинили, тому не були знищені татаро-монголами. 1243 року їздив до Батия, який його затвердив Великим князем усієї Руси, включно з Києвом. Проте Михайло Всеволодович, що княжив тоді у Києві, відмовився виконувати накази монголо-татар.
125px
Михайло Всеволодович
125px 1179-1246 1238 1239 У 30-х роках XIII століття вів боротьбу з Данилом I Галицьким, Володимиром IV і Ярославом III за Галич і Київ. У 1235 році, при підтримці угорського короля Бели IV захопив Галич, а в березні 1238 року на короткий час зайняв київський престол (у Галичині залишив свого сина Ростислава). В 1239 (за інщими даними, в 1238) році під час монгольської навали виїхав до Угорського королівства, згодом — до Королівства Польського, де намагався отримати допомогу (зокрема від Римського Папи Інокентія IV) в боротьбі з ординцями. В цей період володіння були захоплені і поділені між князями.
125px
Ростислав III Мстиславович
125px 1189-1240 1239 1239 Під час монгольського походу на Чернігівське князівство після появи монголів на лівому березі Дніпра навпроти Києва ранньою весною 1240 Михайло Всеволодович Київський поїхав до Угорського королівства, після чого Ростислав приїхав в Київ із Смоленська, але був вигнаний Данилом Галицьким, який посадив в Києві свого намісника Дмитра.
125px
Данило Галицький
125px 1201-1264 1239 1241 Належав до старшої на Русі гілки роду Мономаховичів, династії Романовичів, мав титул Короля Русі від Папи Римського. В 1239 році зайняв Київ, де не було князя, посадив там свого намісника — воєводу Дмитра.
125px
Михайло Всеволодович
125px 1179-1246 1241 1243 В 1241 році повернувся до зруйнованого Києва та Чернігова. Як тодішній володар Києва, після зруйнування столиці татарами 1240 року, зайнявся обсадою спустошеної Київської Митрополії. У 1246 році виїхав за наказом Батия в Орду, де мав одержати ярлик на Чернігівське князівство, де за наказом хана був страчений.
Ярослав Всеволодович 1243 1246 вдруге
Олександр Невський 1249 1263 Титулярний князь Київський, ніколи не був у місті
Ярослав Ярославич 1263 1271 Титулярний князь Київський
Лев Данилович 1271 1301 Князь Галицький, можливо певний час контролював Київ

Київські князі XIV—XV століття[править]

Київські князі
Князь Роки правління Примітки
Іван-Володимир Іванович 1301—перша чверть XIV ст. васал Золотої Орди, історичність під сумніовм
Станіслав перша чверть XIV ст.—1321 васал Золотої Орди, історичність під сумнівом
Федір-Гліб Іванович 13311362 васал Золотої Орди, звістки про цього князя досить сумнівні
Володимир Ольгердович 13621394 Перший Київський князь із династії Гедиміновичів
Скиргайло Ольгердович 13951397 отруєний боярами
Іван Ольгимонтович Гольшанський 13971401 намісник Вітовта
Андрій Іванович Гольшанський 14011410 намісник Вітовта
Михайло Іванович Гольшанський 14221432 намісник Вітовта
Михайло Семенович Болобан 14331435
Свидригайло Ольгердович 14321440 "Великий князь Руський"
Олелько Володимирович 14431454 Князь Київський
Семен Олелькович 14541471 Князь Київський та намісник Волинський

Руйнування Києва[править]

Див. також[править]

Примітки[править]

  1. Сфрагістичний щорічник. Київ 2011, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України ст. 196, 197

Джерела та література[править]

Категорія:Русь Категорія:Київська Русь Категорія:Рюриковичі * Князь Київський Великий князь київський Категорія:Списки руських князів