Гетьман Вадим Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(перенаправлено с «Вадим Гетьман»)
Перейти к навигации Перейти к поиску
Шаблон:If1
Гетьман Вадим Петрович
Шаблон:Wikidata
Гетьман Вадим Петрович

Час на посаді:
березень 1992 — грудень 1992
ПопередникМатвієнко Володимир Павлович
НаступникЮщенко Віктор Андрійович

Народився{{wikidata/p569||{{{дата смерт
Шаблон:Wikidata/p19
ПомерШаблон:Wikidata/p570
Шаблон:Wikidata/p20
ГромадянствоШаблон:USSRУкраїна Україна
ОсвітаКиївський фінансово-економічний інститут
Особистий підпис150px
Нагороди

Шаблон:Ряд2 Шаблон:Ряд2

Шаблон:Ряд2
Гетьман Вадим Петрович на сайті Верховної Ради

15px [{{localurl:Ошибка скрипта: Модуля «Wikidata/Interproject» не существует.}}?uselang=uk Роботи] у Вікіджерелах

15px [{{localurl:Ошибка скрипта: Модуля «Wikidata/Interproject» не существует.}}?uselang=uk Висловлювання] у Вікіцитатах

15px [{{localurl:Commons:Category:{{#property:P373}}}}?uselang=uk Медіафайли] у Вікісховищі

Категорія:Персоналії за алфавітом

Ге́тьман Вади́м Петро́вич (Шаблон:ДН, с. Снітин, Лубенський район, Полтавська область, Українська СРР, СРСР — Шаблон:ДС, Київ, Україна) — український політик та фінансист. Вбитий у 1998 році.

Життєпис[править]

Народився в родині сільських вчителів. Батько Петро Трохимович і мати Ніна Леонтіївна працювали у місцевій школі. Його батьки, вчителі-філологи, працювали в селі Снітин Лубенського району Полтавської області. Вони прищепили своєму синові любов до рідної української мови, влучному слову, чіткості висловлювань, а головне — синівську любов до України.

У 1956 році закінчив Київський фінансово-економічний інститут. Його, як відмінника Київського фінансово-економічного інституту, направили працювати в Запорізьку обласну контору Сільгоспбанка СРСР. Вже тоді він вражав своїх колег знаннями з економіки, широкою ерудицією, баченням перспективи. Після чого працював у різних фінансових і планових органах Запорізької області. Більша частина життя Вадима Гетьмана була пов'язана із Запоріжжям. Тут він починав працювати також в якості молодого фахівця в облфінвідділу. Був головою обласної планової комісії облвиконкому, депутатом Запорізької обласної ради[1].

1975 року — перший заступник голови Державного комітету УРСР з цін.

1987 року — голова правління Агропромислового банку УРСР (з 1990-го — банк «Україна»). На цій посаді перебував до березня 1992-го.

Березень 1992 року — обраний головою правління Національного банку України.

1990 року — став народним депутатом.

1994 року — удруге обраний народним депутатом.

1997 року — присудження премій «Парламентарій 1996 року», «Фінансист 1997 року».

22 квітня 1998 року — вбитий у під'їзді власного будинку.

11 липня 2005 року — Вадиму Гетьманові посмертно присвоєно звання «Героя України».

Діяльність фінансиста[править]

Працював у банківських, фінансових та планових структурах Запорізького обласного виконавчого комітету.

З 1975 по 1987 роки — перший заступник голови Держкомітету України з цін.

З 1987 року очолив Український республіканський «Агропромбанк», з 1990 року — Акціонерний комерційний агропромисловий банк «Україна».

У 1992 році — голова правління НБУ. З 1993 року — голова біржового комітету УМВБ.

Діяльність політика[править]

З 1992 року — член Координаційної Ради з питань економічних реформ в Україні.

Народний депутат України 1-го і 2-го скликань. Заступник голови постійного Комітету ВРУ з питань фінансів та банківської діяльності. Керівник депутатської групи «Незалежні».

У вересні 1996 року висувався на посаду заступника голови Верховної Ради України. Брав активну участь у розробці та прийнятті Конституції України.

Вбивство[править]

22 квітня 1998 року Вадим Гетьман був застрелений у ліфті київського будинку, де він мешкав. Підозрюваного у цьому вбивстві було затримано лише у 2002 році. Ним виявився 29-річний на момент злочину Сергій Кулєв, член так званої «Банди Кушніра», донбаського злочинного угруповання. Після довгого процесу у квітні 2003 року Луганський апеляційний суд засудив Сергія Кулєва до пожиттєвого ув'язнення з конфіскацією майна. У серпні 2005 року Сергій Кулєв направив до Верховного Суду України листа з проханням про помилування. Він і дотепер перебуває у в'язниці.

Звання[править]

Нагороди[править]

Увічнення пам'яті[править]

Файл:Doshka Vadym Hetman.jpg
Меморіальна дошка Вадиму Гетьману на Подолі

Невдовзі після загибелі на знак пам'яті про Вадима Гетьмана було встановлено камінь перед входом до будівлі Національного банку України на вулиці Інститутській в Києві.

12 липня 2005 на фасаді будинку № 13 за вулицею Суворова, у якому жив і був убитий Вадим Гетьман, було встановлено меморіальну дошку на його честь.

У 2005 році іменем Вадима Гетьмана було названо Київський національний економічний університет, який є спадкоємцем інституту, де він навчався у 1950-х роках.

19 квітня 2006 року іменем Вадима Гетьмана названа Індустріальна вулиця міста Києва.

Іменем Вадима Гетьмана названо кубок вітрильної регати.

Кабінет Міністрів України 19 квітня 2006 р. заснував академічну стипендію імені Вадима Гетьмана для студентів вищих економічних навчальних закладів денної форми навчання (починаючи з другого курсу).[5]

Примітки[править]

Джерела[править]

Посилання[править]

Шаблон:Sister Категорія:Посилання на категорію Вікісховища відрізняється від властивості Вікіданих

Попередник: Голови Національного банку України Наступник:
Володимир Матвієнко Віктор Ющенко

Шаблон:Голови НБУ Шаблон:Герої України Шаблон:Бібліоінформація

Категорія:Уродженці Лубенського району Категорія:Політики України Категорія:Українські банкіри Категорія:Народні депутати України 1-го скликання Категорія:Народні депутати України 2-го скликання Категорія:Випускники Київського національного економічного університету Категорія:Померли в Києві Категорія:Померли від вогнепальної зброї Категорія:Українські вбиті політики Категорія:Поховані на Байковому кладовищі Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці Категорія:Жертви політичних убивств в Україні