Буенос-Айрес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску
  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Hatnote
Шаблон:Картка/рядки
Шаблон:IfemptyШаблон:If1Шаблон:Checkwd

Категорія:Населені пункти за алфавітом

[[Зображення:Seal of the Buenos Aires City (2003 - 2006).svg|Шаблон:Ifempty|Герб]] [[Зображення:Шаблон:Ifempty|Шаблон:Ifempty|Прапор]]
Шаблон:Ifempty Шаблон:Ifempty
Шаблон:Картка/рядкиШаблон:Картка/рШаблон:Картка/рШаблон:Картка/рядки

Шаблон:If1 Шаблон:Картка/р Шаблон:Картка/р

Шаблон:Карта розташування

Буе́нос-А́йрес (ісп. Buenos Aires — Добрі Вітри, читається як Аудіо [ˈbwenoˈsaiɾes]опис файлу) — столиця Аргентини, адміністративний, культурний і економічний центр країни й одне з найбільших міст Південної Америки. Утворює одну з найбільших агломерацій у світі — Великий Буенос-Айрес[5].

Історія[править]

Затвердження конституції. 1854 рік Травнева площа 1867 року Відкриття залізниці. 1873 рік Спорудження метро. 1912 рік Вулиця 9 липня. 1937 рік Буенос-Айрес заснований в 1536 (за іншими даними в 1535) році іспанським конкістадором Педро Мендосою[6] на південному березі Ла-Плати і включав велике поселення, яке надалі використовувалося як опорний пункт для пересування переселенців вглиб країни, і зручну гавань, яка давала можливість подорожувати по Атлантиці. Місто отримало назву Реаль-де-Нуестра-Сеньйора-Санта-Марія-дель-Буен-Айре (ісп. Real de Nuestra Señora Santa María del Buen Aire) на честь Богоматері Бонаріа, покровительки моряків.

При нападі індіанців в 1541 р. місто було спалене[6] і покинуте. В 1580 р. воно було відновлене Хуаном де Гараєм під назвою Сьюдад-де-ла-Сантісіма-Тринідад (ісп. Ciudad de la Santísima Trinidad — місто пресвятої Трійці). Для порту було залишено стару назву — Пуерто-де-Буенос-Айрес (ісп. Puerto de Buenos Aires).

Злиття морського порту і містечка, що стояло неподалеку, стало причиною об'єднання їх назв в одну довгу фразу «Місто Пресвятої Трійці і порт Богоматері Святої Марії хороших вітрів» (ісп. «Cuidad de la Santísima Trinidad y Puerto de Nuestra Señora de Santa María del Buen Aire»). На початку XIX в. назву було скорочено до Буенос-Айрес («хороші вітри»). Сучасні жителі Аргентини ще більш скоротили назву — в наші дні його неофіційно називають Байрес (ісп. «Bs. As.»).

Від часів свого заснування місто неодноразово намагалися захопити. 1582 року це намагався зробити англійський корсар. 1587 року Буенос-Айрес хотів узяти англієць Томас Кавендіш. 1658 року на місто напали за наказом Людовіка XIV, короля Франції. 1699 року місто намагалася захопити банда піратів.

Буенос-Айрес отримав статус столиці іспанської колонії Ріо-де-Ла-Плата 1776 року, завдяки чому розпочався період його процвітання та притоку мігрантів з країн Європи[7].

1806 року місто було окуповане англійцями, але невдовзі відбите назад.

1810 року у місті розпочалася Травнева революція і Буенос-Айрес став одним з найважливіших стратегічних центрів боротьби з Іспанією за незалежність американських колоній. На той час у місті проживало 40 тисяч мешканців і воно мало важливе геополітичне значення[8][9].

1825 року початок Аргентино-бразильської війни змусив уряд Аргентини зорганізувати владу в країні, створити військо і посаду президента. 1826 року Буенос-Айрес став столицею Об'єднаних провінцій Ріо-де-ла-Плати[10].

1836 року у місті налічувалося 62 000 жителів, а 1852 року населення досягло 85 тисяч.

У вересні 1852 року у Буенос-Айресі спалахнула революція, яка вимагала його незалежності. Мети не було досягнуто і Буенос-Айрес разом з рештою провінцій увійшов до Аргентинської конфедерації[6].

14 липня 1863 року у Буенос-Айресі розпочав роботу міський трамвай, який проіснував до 19 лютого 1963 року.

1873 року у місті було збудовано залізницю, яка поєднала його з містечком Флорес.

1854 року було створено муніципалітет.

1871 року у місті спалахнула епідемія жовтої лихоманки, яка значно скоротила його населення. Після цього у місті було збудовано водопровід і кілька парків для покращення санітарних умов[11].

У 1880 р. він став центром Федеративної Республіки Аргентина.

1897 року було відкрито новий порт міста, який задовольнив зростанню обсягів продукції, яка проходила через нього.

1910 року у місті з розмахом святкувалося сторіччя незалежності Аргентини, завдяки чому було значно покращено інфраструктуру міста. 1913 року у Буенос-Айресі відкрилося перше у Латинській Америці метро.

У XX в. Буенос-Айрес неодноразово ставав лідером в класових війнах Аргентинської Республіки. У 1919 р. спокійне життя Буенос-Айреса було кілька разів порушене хвилюваннями серед робочого класу.

1895 року населення міста досягло 649 000 мешканців. З 1895 по 1914 роки до міста прибула велика хвиля мігрантів, завдяки чому 1914 року його населення становило 1 575 000 мешканців. Також зростало його культурне і економічне значення[12][13].

У 1930 р. до влади в столиці прийшли військові, які підтримували проникнення в столицю іноземного капіталу і утворення нової буржуазії. У Буенос-Айресі з'явилися перші міські нетрі.

1936 року було збудовано Обеліск на вулиці 9 Липня — один із символів міста.

Закінчення Другої світової війни ознаменувалося обранням на посаду президента Х. Д. Перона. У цей час в Аргентині посилилася внутрішня міграція, завдяки чому населення Буенос-Айреса знову зросло. Місто перетворилося на центр міської агломерації Великий Буенос-Айрес[14].

У 1950-х рр. в місті відбулося декілька страйків. 1955 року відбулося бомбардування Травневої площі, в результаті чого загинули 308 осіб і були поранені більше 700[15][16]. Для столиці і країни в цілому розпочалися десятиліття під управлінням військових, що привело до економічної кризи. Лише з середини 1990-х рр. місто знову почало розвиватися інтенсивними темпами.

1986 року було запропоновано перенести столицю Аргентини з Буенос-Айреса до агломерації В'єдма — Кармен-де-Патагонес, але ця пропозиція не була реалізована.

17 березня 1992 року біля посольства Ізраїлю було здійснено теракт, через який загинули 29 осіб[17]. 18 липня 1994 року теракт повторився на цьому ж місці, забравши 85 життів і поранивши понад 300 осіб[18].

У грудні 2001 року Аргентина переживала глибоку кризу, яка супроводжувалася маршами протесту і заворушеннями у Буенос-Айресі та інших містах[19].

30 грудня 2004 року у місті відбулася велика пожежа, у якій загинуло 193 особи і були поранені 1432[20].

2010 року у місті з розмахом святкувалося двохсотріччя незалежності Аргентини.

Природні умови[править]

Сніг у Буенос-Айресі 1918 року Столиця знаходиться в південно-східній частині Аргентини, на рівнинній місцевості, в субтропічному природному поясі. Природна рослинність околиць міста представлена типовими для лугових степів і саван породами дерев і трав.

Буенос-Айрес розташований на відстані 275 км від Атлантичного океану в добре захищеній бухті затоки Ла-Плата. Середня температура повітря в липні становить +10 °C, а в січні +24 °C, впродовж року 17,6 °C. Кількість опадів на території міста становить — 1146 мм в рік[21][22].

У Буенос-Айресі переважають такі вітри[21]:

  • памперо з південного заходу, дуже холодний та сухий, переважає влітку
  • південно-східний судестада, переважає у квітні і жовтні, прохолодний і дуже вологий, часто приносить опади, які провокують підтоплення[23]

Снігопади не характерні для міста. Останній сніг випадав 9 липня 2007 року. Від початку систематичних метеорологічних спостережень у 1870 році у місті було зареєстровано ще лише один снігопад 1918 року і мокрий сніг 1912, 1928 і 1967 року[24].

Шаблон:Клімат міста

Економіка[править]

Центральний банк На 2008 рік ВВП міста становив 400,5 млрд. песо[25]. Основним сектором економіки міста є сфера послуг, яка представляє 78% ВВП Буенос-Айреса і 56% країни. Однією з галузей, які розвиваються найбільш динамічно, є будівництво.

Також у місті знаходиться найбільший[26] і один із найважливіших портів Аргентини. Через нього проходить 70% аргентинського імпорту і 40% зовнішньої торгівлі.

Буенос-Айрес є важливим фінансовим центром. 53% депозитів країни. 90% фінансових установ Аргентини мають центральний офіс у Буенос-Айресі.

Виробництво представляє 14,2% ВВП міста. Найбільше зростання спостерігається у фармацевтиці, хімічній і швейній промисловості. 60% доходів промисловості міста сконцентровані у галузях харчової промисловості, виробництва тютюну, медикаментів, паперу.

Останніми роками великого значення набуває туризм. З 2002 по 2004 роки на 10,7% зросла кількість готелів, а число зайнятих у готельному бізнесі — на 42,9%.

Швидко розвивається сектор інформаційних технологій. У Буенос-Айресі знаходиться 70% аргентинських розробників програмного забезпечення, які щороку приносять у державний бюджет 340 млн доларів.

Населення, мова, віросповідання[править]

Файл:20060128 - Calle Florida.jpg
Багатонаціональний народ на вулицях Буенос-Айреса

Еклектична архітектура міста Чисельність населення столиці Аргентини разом з передмістями перевищує 12,8 млн чоловік, що становить майже третину населення країни в цілому і половину її міського населення. Місто є дуже багатонаціональним. Основну частину населення складають вихідці з Іспанії й Італії[27]. Близько 30% — метиси і представники інших народностей, серед яких виділяються общини: арабів, євреїв, англійців, вірмен, японців, китайців і корейців, також велика кількість переселенців із сусідніх країн, в першу чергу з Болівії[28] і Парагваю[29].

Рік перепису Населення Буенос-Айреса[14]
1580 64
1779 24 205
1801 40 000
1855 90 076
1869 177 787
1875 230 000
1895 663 854
1904 950 891
1914 1 575 814
1936 2 415 142
1947 2 981 043
1960 2 966 634
1970 2 972 453
1980 2 922 829
1991 2 965 403
2001 2 776 138
2010 2 891 082

Державна мова — іспанська, але частина населення використовує італійську, португальську, англійську, німецьку і французьку.

Серед віруючого населення міста більшість є прихильниками католицизму, незначна частина жителів столиці сповідають іслам та юдаїзм.

Українська громада Буенос-Айреса[править]

Початок української громади Буенос-Айреса відноситься до часу, коли перші українські поселенці почали прибувати з Галичини, що перебувала під владою Австро-Угорщини, починаючи з 1897 р. Вони оселювались переважно у північній Аргентині (суч. провінція Місьйонес). Переселенці проходили через порт Буенос-Айреса та готелі для імігрантів. На сьогодні зберігся хронологічно-останній готель для іммігрантів (1911 р.) - найстаріша збережена пам’ятка Буенос-Айреса пов’язана з українцями. Частина українських емігрантів воліла залишитися в столиці Буенос-Айресі чи його околицях. Першим місцем компактного проживання українських емігрантів у місті була дільниця  Док-Суд (Південний Док) поза федеральним містом. Вона розташована на південь від Ла-Бока. Варто зауважити, що не всі українці, з’являлися в ранній період в Буенос-Айресі як емігранти. У місті концертувала, а потім і одружилася відома українська оперна співачка Соломія Крушельницька. У місті зупинявся під час своєї подорожі в Південну Америку митрополит Андрій Шептицький. В самому місті українці довгий час не мали ані церкви, ані громадської організації. В лютим 1924 р. засновано першу українську організацію в провінції Буенос-Айрес – «Молоду Громаду» в Беріссо. А на початку серпня 1924 р. відкрито першу «Просвіту» в Буенос-Айресі. 19 лютого 1926 р. засновано «Просвіту» в Док-Суді. В 1928 р. усі три організації об’єдналися, при чому Центральною стала «Просвіта» в Буенос-Айресі, а інші організації її філіями. В 1930 р. перша «Просвіта» в Аргентині, яка була сформувана ще в 1910 р. в Місьйонесі, а конкретніше в місті Апостолес, стала філією центральної «Просвіти» в Буенос-Айресі. Так столиця Аргентини стала офіційним центром української спільноти в країні. В передвоєнний етап деякі українські організації набули власні домівки, які існують і по сьогодні – зокрема «Просвіта» вул. Солер (Soler), 5039 (будинок закуплено 1947 р., а «Просвіту» тут буде посвячено 19 грудня 1959 р.), а також «Відродження» по вул. Маза (Maza), 150 (з 5 травня 1942 р.). В період перед другою світовою війною українська громада не мала своїх церков і служила по католицьким та іншим православним церквам. 

Місцем національної пам’яті українців є також цвинтар на передмісті Буенос-Айресу – Ланус. Тут, зокрема, знаходиться гробівець Г. Мацейка. В місті в залах, які винаймали українці проводилися українські патріотичні та культурні заходи[30]

Післявоєнний час приніс важливі зміни в життя української діаспори в Аргентині та Буенос-Айресі. Українські емігранти передвоєнної хвилі почали осідати на стале, а також відбулася додаткова іміграція інтелігенції та духовних осіб. Внаслідок цього в 1955 р. кількість українців, які мешкали в великому Буенос-Айресі досягнула близько 30 тисяч. Наплив нової активної еміграції призвів до створення низки нових організацій та органів преси в столиці Аргентини. В цей час до Аргентини емігрували і ОУНівці. При цьому представники ОУН(б) обрали за точку гуртування «Просвіту», а члени ОУН (м) – «Відродження».

Важливе значення мала закупівля в 1948 р. отцями василіанами будинку по вул. Курапалігуе (Curapaligue), 760. Тут було влаштовано першу в Буенос-Айресі греко-католицьку каплицю. Зведення греко-католицького собору Покрови Богородиці (1960 по 1969 рр.) – це кульмінація зусиль українців греко-католиків Аргентини. Важливе значення в житті української греко-католицької громади мало започаткування з 1944 р. регулярної прощі до м. Лухан (Lujan пров. Буенос-Айрес), до базиліки Божої матері Луханської. У 1978 р. закінчено побудову православної церкви Покрова по вул. Тарія, (Tarija), 4063. Українці Буенос-Айреса проводили численні культурні заходи, відмічали національні свята, вийшли на радіомовлення, займалися підприємницькими ініціативами. Усі ці заходи залишили численні місця історичної пам’яті – конкретні будинки в суч. місті.

Другим символом українського Буенос-Айреса поруч з Собором Покрови став пам’ятник Тарасу Шевченку. Він відкритий 05.12. 1971 р. в районі Палермо в парку Третього лютого. За кошти, які залишилися після спорудження пам’ятника Шевченка в Буенос-Айресі українська громада купила ділянку цвинтаря Cementerio Esteban Echeverra, на якій з середини 1970-х рр. почали ховати українців. На цьому цвинтарі також зведено українську каплицю (1989 р.), яка вписана до реєстру пам’яток Аргентини.  Будинок культурного товариства "Просвіта" в м. Буенос-Айрес, 2017 р. 28 липня 1973 р. зусиллями товариства «Відродження» в передмісті Буенос-Айреса Мунро відкрита та посвячена Вулиця Україна. Вулиця починалася біля Народного дому цього товариства[31].

5 грудня 1991 р. Аргентина першою серед країн Латинської Америки визнала незалежність України і знову ж першою в регіоні 6 січня 1992 р. встановила з нею дипломатичні взаємини. На вул. Лафінур (Lafinur), 3057. у 1993 р. відкрилося українське посольство в Буенос-Айресі. З 11 січня 2016 р. і на поточний момент українське посольство розміщується на вул. Оллерос (Olleros), 2169.  З 1993 р. аргентинська столиця та Київ стали містами-побратимами. Набуття Україною Незалежності призвело до нової хвилі еміграції українців до Аргентини. Після появи можливості виїжджати аз кордон та суттєвих економічних негараздів в нашій державі значна частина українців в пошуках кращої долі поїхала за океан. Таким чином фактично повторилася ситуація з кінця ХІХ ст. Дана хвиля еміграції як і тоді була переважно заробітчанською. І як і тоді, аргентинський уряд заохочуючи еміграцію планував вирішити питання заселення віддалених та малозаселених провінцій, зокрема Вогняної землі. Проте більшість українців що емігрували до Аргентини після 1991 р. осіли в Буенос-Айресі. Рівень їх національної свідомості дуже різний, а ступінь інтеграції з старою українською еміграцією дозволяє бажати кращого.

Наразі у місті Буенос-Айрес та його околицях мешкає близько 100 тис. вихідців з України, тобто приблизно третина усіх українців в Аргентині. Це місто також є основним напрямком сучасної еміграції з України в Аргентину. У місті діє український греко-католицький Кафедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці, друкуються українські газети («Голос», «Наш клич», «Українське слово»), існує осередок Пласту, при філіях Українського культурного товариства «Просвіта» та Українського товариства «Відродження», а також греко-католицькій церкві в Буенос-Айресі діють суботні школи, де вивчається українська мова і низка українознавчих дисциплін. Українські громадські організації Аргентини, зокрема в Буенос-Айресі спрямовують великі зусилля на протидію швидким процесам асиміляції, які розвиваються в українців в Аргентині[32]

У Буенос-Айресі мешкав Енріке Мартінес Кодо — аргентинський журналіст, розвідник, історик Української Повстанської Армії.

У Буенос-Айресі померли:

Освіта[править]

Статистика
Навчальні заклади[33]
Рівень Загалом Державні Приватні
 Дошкільні 683 204 479
 Початкові 890 454 436
 Середні 484 145 339
 Вищі 261 51 210
Кількість учнів[33]
Рівень Загалом Державні Приватні
 Дошкільні 101 358 45 961 55 397
 Початкові 263 719 149 549 114 170
 Середні 195 294 104 011 91 283
 Вищі 96 200 34 567 61 633

Факультет економіки Університету Буенос-Айреса Коледж Санта-Фелісітас Місто Буенос-Айрес має найнижчий рівень неграмотності в Аргентині, який становить 0,45% серед осіб, які досягли віку 10 років.[34]

Згідно з даними 2006 року,[33] 96,5% дітей відвідують дошкільні навчальні заклади, 98,6% — початкові і 87,0% середні.

У Буенос-Айресі знаходиться велика кількість освітніх закладів усіх рівнів, більшість з яких є приватними. Водночас кількість учнів у приватних установах менша, ніж у державних.

Значна кількість учнів закладів освіти Буенос-Айреса проживають не у самому місті, а в прилеглих містечках. На 2005 рік їх кількість становила 4,5% серед дошкільнят, 11,8% у початкових школах і 19,5% у середніх школах.[33]

У місті функціонують 22 багатомовні школи, де викладання ведеться англійською, французькою, італійською, німецькою.

У місті знаходиться велика кількість університетів, зокрема один з найпрестижніших в Латинській Америці — Університет Буенос-Айреса.[35]. Також тут знаходиться центральне відділення Національного технологічного університету — найбільшого вишу технічного профілю в Аргентині і Національна консерваторія Аргентини. Також у місті знаходиться багато приватних університетів:

  • Університет Сальвадора
  • Південний університет
  • Університет підприємництва і гуманітарних наук
  • Університет Палермо
  • Університет Торкуато ді Телья
  • Університет кіно
  • Католицький університет Сальти
  • Університет Флореса
  • Університет CEMA
  • Університет Фавалоро
  • Інститут федеральної поліції Аргентини
  • Університет аргентинського соціального музею

Культура[править]

<div class="thumb tnone" style="margin-left: auto; margin-right:auto; width:100%; max-width:Ошибка выражения: неопознанный символ пунктуации «[»px;">

Буенос-Айрес є одним з найкрасивіших міст Південної Америки, завдяки чому його часто називають латиноамериканським Парижем. Його планування відзначається простотою й представлене головною площею і мережею геометрично розташованих вулиць. В архітектурі міста поєднуються стилі арт деко, ар нуво і неоготики. Основними архітектурними пам'ятками Буенос-Айреса є ратуша (1724—1754 рр.) і церкви Шаблон:Нп (1716—1732 рр.) і Шаблон:Нп (1710—1734 рр.). У числі найкрасивіших вулиць столиці можна назвати центральні Травневий проспект (1889 р.), вулицю 9 липня (1930 р.) і вулицю генерала Паса (1937—1941 рр.). За проектом архітектора В. Меано будувалися Палац конгресу і театру Колумба (1908 рік). У 1958 р. до списку архітектурних визначних пам'яток Буенос-Айреса увійшли будівлі Шаблон:Нп і етнографічного музею, а 1942 року — Кафедральний собор. Будівлі Південноамериканського і Лондонського банків, створені в 1966—1967 рр., також привертають увагу.

Буенос-Айрес є найбільшим культурним центром країни. У місті є Шаблон:Нп, консерваторія (1893 р., заснована композитором Альберто Вільямсом), Національна бібліотека та багато інших науково-дослідних установ, серед яких виділяються Музей сучасного мистецтва, Національний історичний, Аргентинський музей природничих наук, Національний музей образотворчого мистецтва. В районі Реколета розташована знаменита книгарня «El Ateneo Grand Splendid», що розмістилася в приміщенні колишнього театру.

Вважається, що широко відомий танець танго, веде своє походження з околиць Буенос-Айреса, де він набув широкого поширення серед небагатих верств населення. У 1910 р. танго набуло популярності у столиці Франції і поступово поширилося по всьому світу. 11 грудня щорічно святкується в місті як «День танго». Буенос-Айрес є містом барвистих фестивалів, національних свят і спортивних заходів.

Спорт[править]

Спортом номер один і гордістю всіх містян, безперечно, є футбол. Протистояння клубів Рівер Плейт і Бока Хуніорс двічі на рік збирають повні стадіони. Окрім того, у місті є ще декілька професійних футбольних клубів, які грають у першому дивізіоні (Велес Сарсфілд, Сан-Лоренсо де Альмагро, Аргентинос Хуніорс, Уракан і Олл Бойз) і другому дивізіоні (Ферро Карріль Оесте, Нуева Чикаго, Атланта і Барракас Сентраль).

У 1950 і 1990 роках в місті проходили Чемпіонати світу з баскетболу, а в 1978 році Аргентина отримала право на проведення Чемпіонату Світу з футболу, фінальний матч якого проходив в Буенос-Айресі. 25 червня у фінальному поєдинку турніру збірна Аргентини з рахунком 3:1 переграла команду Голландії, і вперше у своїй історії стала найкращою на планеті.

У період з 1953 р. по 1998 р., в місті було проведено 20 етапів автоперегонів класу Формула 1. Гран-прі Аргентини проводилися на автодромі імені Оскара Гальвеса. 1998 р. даний етап гран-прі був викреслений з календаря чемпіонатів Формули 1 у зв'язку з фінансовими труднощами господарів траси, проте, практично щовихідного на цьому автодромі проходять заїзди менш визначних гоночних турнірів, як національних, так і міжнародних. Також у місті популярні такі види спорту, як великий теніс, хокей на траві і регбі.

<div class="thumb tnone" style="margin-left: auto; margin-right:auto; width:100%; max-width:Ошибка выражения: неопознанный символ пунктуации «[»px;">

Стадіон Монументаль Рівер Плейт, де проходив фінал чемпіонату світу 1978 року

Комунікації[править]

Зв'язок[править]

У місті розвинені сучасні комунікаційні технології. У місті працює декілька стільникових операторів. Вартість швидкісного Інтернету ADSL, що має найбільше розповсюдження серед можливих підключень інтернет-користувачів столиці Аргентини, за світовими мірками порівняно невисока. Основний інтернет-бум обрушився на місто в 2000 році, і з року в рік кількість користувачів глобальної мережі росте. У центральній частині Буенос-Айреса в наш часШаблон:Коли функціонує близько 200 точок бездротового доступу до мережі Інтернет за технологією Wi-Fi.

Транспорт[править]

У місті діє розгалужена система громадського транспорту, яка представлена такими його видами:

Аеродром Хорхе Ньюбері Станція Ретіро Буенос-Айрес має такі шляхи сполучення:

  • аеропорти:
    • 2 комерційних: Міжнародний аеропорт Міністро Пістаріні і вантажний аеропорт Aeroparque Jorge Newbery
    • 5 військових
    • 2 приватних[36]
  • порт, який за сезон приймає близько 100 тисяч туристів
  • залізниця, представлена 5 лініями:
  • автошляхи

Райони Буенос-Айреса[править]

<div class="thumb tnone" style="margin-left: auto; margin-right:auto; width:100%; max-width:Ошибка выражения: неопознанный символ пунктуации «[»px;">

Буенос-Айресі офіційно поділяється на 48 районів[4], більшість з яких збігаються у межах з історичними парафіями міста:

  • Сан-Тельмо (ісп. San Telmo)
  • Велес Сарсфілд (ісп. Vélez Sársfield)
  • Версаль (ісп. Versalles)
  • Вілья Креспо (ісп. Villa Crespo)
  • Вілья дель Парке (ісп. Villa del Parque)
  • Вілья Девото (ісп. Villa Devoto)
  • Вілья Хенераль Мітре (ісп. Villa Gral. Mitre)
  • Вілья Лугано (ісп. Villa Lugano)
  • Вілья Луро (ісп. Villa Luro)
  • Вілья Ортусар (ісп. Villa Ortúzar)
  • Вілья Пуеррейдон (ісп. Villa Pueyrredón)
  • Вілья Реаль (ісп. Villa Real)
  • Вілья Ріачуело (ісп. Villa Riachuelo)
  • Вілья Санта Ріта (ісп. Villa Santa Rita)
  • Вілья Солдаті (ісп. Villa Soldati)
  • Вілья Уркіса (ісп. Villa Urquiza)

Комуни Буенос-Айреса Крім того, місто неофіційно поділяється на більш ніж 110 районів. 2005 року влада Буенос-Айреса також ухвалила додатковий поділ міста на 15 комун[37]:

  1. Ретіро, Сан-Ніколас, Пуерто-Мадеро, Сан-Тельмо, Монсеррат і Констітусьйон
  2. Реколета
  3. Сан-Крістобаль і Бальванера
  4. Ла-Бока, Барракас, Парке Патрісьйос і Нуева Помпея
  5. Альмагро і Боедо
  6. Кабажіто
  7. Флорес і Парке Чакабуко
  8. Вілья Солдаті, Вілья Ріачуело і Вілья Лугано
  9. Парке Авельянеда, Ліньєрс і Матадерос
  10. Вілья Реаль, Монте Кастро, Версаль, Флореста, Велес Сарсфілд і Вілья Луро
  11. Вілья Хенераль Мітре, Вілья Девото, Вілья дель Парке і Вілья Санта Ріта
  12. Коглан, Сааведра, Вілья Уркіса і Вілья Пуейрредон
  13. Бельграно, Нуньєс і Колехьялес
  14. Палермо
  15. Чакаріта, Вілья Креспо, Патерналь, Вілья Ортусар, Агрономія і Парке Час

Міста-побратими[править]

Буенос-Айрес має велику кількість міст-побратимів.[38]

Див. також[править]

Примітки[править]

  1. http://www.censo2010.indec.gov.ar/preliminares/cuadro_totalpais.asp
  2. "Архівована копія". Archived from the original on 24 червень 2012. Retrieved 10 січень 2011.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  3. "Архівована копія". Archived from the original on 14 вересень 2011. Retrieved 16 квітень 2011.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  4. а б "Архівована копія". Archived from the original on 3 березень 2014. Retrieved 16 квітень 2011.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  5. "Архівована копія" (PDF). Archived from the original (PDF) on 9 серпень 2006. Retrieved 9 серпень 2006.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  6. а б в "Архівована копія". Archived from the original on 8 травень 2014. Retrieved 24 листопад 2010.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  7. http://books.google.com/books?id=3T0JgfcN89EC&pg=PA28&dq=Buenos+Aires+%22muy+noble+y+muy+leal%22+1716&hl=es&ei=seXaTIi0MIT68AaHq4jrCQ&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=5&ved=0CDwQ6AEwBA#v=onepage&q&f=false
  8. http://books.google.com/books?id=v2VQAAAAMAAJ&pg=PA46&dq=40000+habitantes+%22Buenos+Aires%22+1810&hl=es&ei=0AHcTIysBIP88Ab6zMiKCQ&sa=X&oi=book_result&ct=book-preview-link&resnum=1&ved=0CDEQuwUwAA#v=onepage&q=40000%20habitantes%20%22Buenos%20Aires%22%201810&f=false
  9. http://books.google.com/books?id=FXfe1-2WWP0C&pg=PA24&dq=40000+habitantes+%22Buenos+Aires%22+1810&hl=es&ei=0AHcTIysBIP88Ab6zMiKCQ&sa=X&oi=book_result&ct=book-preview-link&resnum=8&ved=0CE8QuwUwBw#v=onepage&q&f=false
  10. "Архівована копія". Archived from the original on 28 грудень 2010. Retrieved 10 січень 2011.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  11. http://www.revistapersona.com.ar/Persona34/34DHowlin.htm
  12. "Архівована копія". Archived from the original on 10 серпень 2012. Retrieved 10 січень 2011.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  13. http://www.elbarriopueyrredon.com.ar/ediciones%2010/mayo/noticias_bicentenario_ciudad.shtmlШаблон:Недоступне посилання
  14. а б "Архівована копія". Archived from the original on 13 лютий 2012. Retrieved 10 січень 2011.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  15. "Архівована копія". Archived from the original on 4 березень 2016. Retrieved 10 січень 2011.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  16. "Архівована копія". Archived from the original on 18 червня 2010. Retrieved 10 січня 2011.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  17. http://www.perfil.com/contenidos/2008/03/17/noticia_0003.html
  18. "Архівована копія". Archived from the original on 18 серпень 2012. Retrieved 10 січень 2011.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  19. http://www.clarin.com/diario/2001/12/21/p-02615.htm
  20. http://www.clarin.com/diario/2009/08/19/um/sentencia.doc
  21. а б "Архівована копія" (PDF). Archived from the original (PDF) on 17 серпень 2012. Retrieved 10 січень 2011.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  22. http://www.climate-charts.com/Locations/a/AG87585.php
  23. http://www.portalplanetasedna.com.ar/clima7.htm
  24. http://www.smn.gov.ar/?mod=clima&id=23
  25. "Архівована копія". Archived from the original (PDF) on 17 серпень 2012. Retrieved 10 січень 2011.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  26. "Архівована копія". Archived from the original on 19 червень 2008. Retrieved 10 січень 2011.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  27. http://www.asteriscos.tv/dossier-3.html
  28. http://www.pagina12.com.ar/diario/elpais/1-65381-2006-04-09.html
  29. http://www.oni.escuelas.edu.ar/olimpi98/BajarondelosBarcos/Colectividades/Paraguay/parapri.htm
  30. Парнікоза, Іван (18.07.2017). "Прогулянка Буенос-Айресом для українця. Частина 1. Початки". http://h.ua (in українська). http://h.ua. Retrieved 18.07.2017.  Check date values in: |access-date=, |date= (help)
  31. Парнікоза, Іван (10.09.17). "Прогулянка Буенос-Айресом для українця. Частина 2. Під покровом Богородиці". http://h.ua/ (in українська). http://h.ua/. Retrieved 10.09.17.  Check date values in: |access-date=, |date= (help)
  32. Парнікоза, Іван (10.10.2017). "Прогулянка Буенос-Айресом для українця. Частина 3: Сучасна діаспора". http://h.ua/ (in українська). http://h.ua/. Retrieved 10.10.2017.  Check date values in: |access-date=, |date= (help)
  33. а б в г Anuario Estadísitco de la Ciudad de Buenos Aires Шаблон:Webarchive - Gobierno de la Ciudad de Buenos Aires.
  34. "INDEC, Перепис 2001". Archived from the original on 22 травня 2006. Retrieved 22 травень 2006.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  35. "Universidades argentinas, lejos en los rankings"
  36. "Архівована копія". Archived from the original on 20 січень 2012. Retrieved 10 січень 2011.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  37. "Архівована копія". Archived from the original on 6 липень 2009. Retrieved 16 квітень 2011.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  38. "Список міст-побратимів" (PDF). Archived from the original (PDF) on 27 червень 2006. Retrieved 27 червень 2006.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  39. Relación de ciudades hermanadas con Latinoamérica Шаблон:Webarchive Accedido el 17 de agosto de 2007.
  40. Documento de declaración de hermanamiento entre las capitales latinoamericanas Шаблон:Webarchive. Municipalidad de Madrid, URL último acceso el 18/11/2007.
  41. "Ley Nº 682" (PDF). Archived from the original (PDF) on 26 лютий 2008. Retrieved 26 лютий 2008.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  42. Buenos Aires y Barranquilla serán ciudades hermanasШаблон:Недоступне посилання
  43. Шаблон:DMPN

Посилання[править]

Шаблон:Вікіпосилання

Шаблон:Аргентина Шаблон:Столиці Південної Америки Шаблон:20 найбільших міст Аргентини за населенням Шаблон:Аргентина в темах Шаблон:Міста Південної Америки з населенням понад 500 тисяч осіб Шаблон:Ac

Категорія:Міста-мільйонники Аргентини *