Бодянський Осип Максимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:КарткаКатегорія:Персоналії за алфавітом Категорія:Письменники за алфавітом Шаблон:IfemptyПримітки Йо́сип (О́сип) Макси́мович Бодя́нський (псевд. О. Бода-Варвинець, Ісько Материнка, І.Мастак та ін.) (Шаблон:ДН, за іншими даними — 3(15) листопада 1808, Варва, Лохвицький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія (нині Чернігівська область, Україна) — Шаблон:ДС, Москва, Російська імперія) — український філолог-славіст, історик, фольклорист, перекладач, видавець, письменник, член-кореспондент Петербурзької Академії наук (1854).

Біографія[править]

Після закінчення Переяслівської духовної семінарії (1825—1831, Переяслав) та університету (Москва, 1834) перебував 1837—1842 у науковому відрядженні в західних країнах. 1842 року Бодянський став професором кафедри слов'янської літератури. 1845 обраний секретарем Московського товариства історії та старожитностей російських, в якому редагував (1846—1848; 1858—1877) періодичні видання «Чтения Московского общества истории и древностей российских». Бодянський належав до ліберального крила слов'янофілів. Був у близьких взаєминах з багатьма видатними діячами науки й культури.

Творча діяльність[править]

Автор численних наукових праць з історії, літератури, фольклору, мовознавства слов'янських країн. Ввів до наукового обігу пам'ятку Пересопницьке Євангеліє.

Цінні історичні розвідки Бодянського «Про погляди відносно походження Русі» (1835), «Про час виникнення слов'янських письмен» (1845) та ін. Перша літературна критична праця присвячена творчості Г. Квітки-Основ'яненка (1834). В «Розгляді різних думок про стародавню мову північних і південних русів» (1835)[1] відстоював самобутність української мови.

Окремим виданням опублікована магістерська дисертація «Про народну поезію слов'янських племен» (1837). Переклав російською мовою окремі праці Павла Шафарика, українського історика Дениса Зубрицького. Серед поетичних творів відомі «Наські українські казки» (1835) і поезії 1843—1844. В «Чтениях» вміщував матеріали з історії України і Росії, народні пісні. За його редакцією видано «Літопис Самовидця». Бодянський був ініціатором видання «Пісні Угорської і Галицької Русі» Я. Головацького, а також «Історія Русів».

У 1847 у «Чтениях в Императорском Обществе» оприлюднив латинський текст конституції Пилипа Орлика. Він спирався на копію, яка зберігалася в паперах генерального хорунжого Миколи Ханенка[2].

У працях «Розгляд різних поглядів про давню мову північних і південних русів» (1835, російською мовою), «Г.[осподину] возводителю к общеславянскому коренному звуку» (1843), літературно-критичній розвідці про твори Григорія Квітки-Основ'яненка (1834) Бодянський обґрунтував давність і самобутність української мови, досліджував її історію, фонетику, граматику, стилістику, обстоював фонетичний принцип українського правопису, нормалізацію української літературної мови на основі полтавського діалекту, відзначав милозвучність української мови.

Започаткував порівняльне вивчення української та інших слов'янських мов. Автор праць з історії слов'янських мов: «Про народну поезію слов'янських племен» (1837), «Про час виникнення слов'янських письмен» (1895). Переклав російською мовою ряд праць П. Шафарика та інших слов'янських учених. Зібрані Бодянським українські народні пісні опубліковані 1978 у книзі «Українські народні пісні в записах Осипа та Федора Бодянських».

Архів Бодянського зберігається в Інституті літератури імені Тараса Шевченка Національної Академії наук України, а також у сховищах Москви та Санкт-Петербурга.

Стосунки з Тарасом Шевченком[править]

З Тарасом Шевченком познайомився у лютому 1844, хоча один про одного вони знали й раніше. Потім вони зустрічалися 1844, 1845, 1858, 1859, листувалися (збереглося два листи Бодянського і шість листів Шевченка). Протягом життя Бодянський пропагував твори Шевченка серед слов'ян, 1844 надіслав до Чехії В. Ганці, П.-Й. Шафарикові і Національному музею «Тризну», «Гамалію» та «Чигиринський Кобзар» і «Гайдамаки», до Хорватії «Тризну» і «Гамалію» С. Вразу.

Задумавши серію офортів «Живописна Україна», Тарас Шевченко в пошуках історичних сюжетів мав намір звернутися до П. Буткова. Про це він написав у листі до О. Бодянського 29 червня 1844.

Обговорював з Шевченком заплановане видання «Живописной Украины», зацікавив Шевченка історією чехів та Шафариком, якому український поет присвятив поему «Єретик». Видаючи 1843 перекладену російською мовою працю Шафарика «Слов'янське народописання», до перелічених чеським ученим прізвищ українських письменників Бодянський додав ім'я Шевченка. Бодянський підтримував поета в роки заслання, надсилав йому листи, книжки; Шевченко відіслав Бодянському з Новопетровського укріплення автопортрет (не зберігся), вірш «Як маю я журитися». Плануючи видання всеслов'янського альманаху, Бодянський переписав для нього 15 творів Шевченка. 9 травня 1861 Бодянський був серед тих, хто прощався з Шевченком у церкві Тихона-чудотворця у Москві.

Твори[править]

Вшанування[править]

Файл:Осип Бодянський.JPG
Центр Варви. Пам'ятник Бодянському, що тут народився
  • У смт Варва встановлено пам'ятник Бодянському, що тут народився.
  • 12 листопада 2018 року на державному рівні в Україні відзначається пам’ятна дата – 210 років з дня народження Бодянського (1808-1877), філолога, історика, фольклориста, перекладача, видавця.[3]

Література[править]

Примітки[править]

Шаблон:Нормативний контроль Шаблон:Sister Шаблон:PD-письменник


Категорія:Випускники Московського університету Категорія:Уродженці Полтавської губернії Категорія:Перекладачі Категорія:Мистецтвознавці Категорія:Знайомі Тараса Шевченка Категорія:Українські історики Категорія:Українські письменники Категорія:Українські філологи Категорія:Українські славісти Категорія:Померли в Москві Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці Категорія:Поховані в Новодівочому монастирі