Бернард Шоу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:КарткаКатегорія:Персоналії за алфавітом Категорія:Письменники за алфавітом Шаблон:IfemptyОшибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Джордж Бернард Шоу (англ. George Bernard Shaw) (26 липня 1856 — 2 листопада 1950) — ірландський драматург і публіцист, родом з Дубліна, лауреат Нобелівської премії з літератури 1925 року, помер в Ейот-Сент-Лоренс, Англія.

Саме Б. Шоу разом із Г. Ібсеном і А. Чеховим був «батьком» гостросоціальної, інтелектуальної драми, «драми ідей». На новій основі традиції ібсенівського театру, Б. Шоу створив неповторно своєрідну драматургічну систему.

На українській сцені вперше ставив п'єси Шоу Лесь Курбас у «Молодому театрі» («Кандіда», 1918) й Театрі ім. Т. Шевченка («Учень диявола», 1922); пізніше в Театрі ім. І. Франка поставили «Святу Йоанну» (1924) й «Учень диявола» (1948).

Життєпис

Ранні роки

Місце народження Шоу (світлина 2012 року). На табличці написано "Бернард Шоу, автор багатьох п'єс, народився в цьому будинку 26 липня 1856 року". Джордж Бернард Шоу народився 26 липня 1856 року на вулиці Аппер-Синдж, 3Шаблон:Refn у дрібнобуржуазному районі Дубліна ПортобеллоШаблон:Sfn. Був наймолодшою дитиною (і єдиним сином) у сім'ї Джорджа Карра Шоу (1814–1885) і Люсінди Елізабет Шоу (дівоче прізвище Ґарлі;1830–1913). Мав двох старших сестер: Люсінду Френсіс (1853–1920) та Елінор Аґнес (1855–1876). Сім'я Шоу Шаблон:Нп та належала до Шаблон:НпШаблон:Refn. Джордж Карр Шоу був алкоголіком-невдахоюШаблон:Sfn. Родичі знайшли йому синекуру на державній службі. На початку 1850-х років він вийшов на пенсію і підробляв торгівлею зерномШаблон:Sfn. 1852 року Джордж Карр одружився з Бессі Ґарлі. На думку Майкла Голройда, біографа Шоу, вона вийшла заміж, щоб позбутися деспотичної двоюрідної бабусіШаблон:Sfn. Якщо, як припускає Голройд та інші дослідники, Джордж Карр мав корисливі мотиви, то він розчарувався, оскільки Бессі успадкувала лише невелику частину родинного статкуШаблон:Sfn. Вона стала зневажати свого нікчемного і часто п'яного чоловіка, з яким, за словами сина, прожила "збідніло-аристократичне" життяШаблон:Sfn.

До моменту народження сина Бессі зблизилася з Джорджем Джоном Лі, яскравою особистістю, добре відомою в дублінських музичних колах. Упродовж життя письменника не покидала нав'язлива ідея, що Лі міг бути його біологічним батькомШаблон:Sfn. Думки дослідників творчості Шоу щодо цього розходятьсяШаблон:SfnШаблон:SfnШаблон:SfnШаблон:Sfn. Мати не була суворою зі сином, хоча він пізніше згадував, що її байдужість та відсутність ласки глибоко його зачіпалиШаблон:Sfn. Майбутній письменник знайшов утіху в музиці, що наповнювала дім. Лі був диригентом і вчителем співів, Бессі мала прекрасний мецо-сопрано і на неї сильно вплинув неортодоксальний метод вокалізації, що проповідував Лі. Музика постійно звучала в домі Шоу, й там часто збиралися співаки та музикантиШаблон:Sfn.

1862 року Лі з сім'єю Шоу почали співмешкати у будинку №1 по вулиці Гетч-Стріт у багатому районі Дубліна. У них також був заміський котедж на Шаблон:Нп з виглядом на затоку Кілліні Бей Шаблон:Sfn. Убогіші райони Дубліна бентежили і засмучували Бернарда Шоу, що був чутливим хлопчиком, і тому він краще почувався в котеджі. Учні Джорджа Лі часто давали юному Шоу книжки, а він прочитував їх запоємШаблон:Sfn. Завдяки цьому, він не лише здобув ґрунтовні музичні знання хорових і оперних творів, а й познайомився з різноманітною літературоюШаблон:Sfn.

Середню освіту юнак здобув у Дубліні. Між 1865 і 1871 роками він змінив чотири школи, ненавидів їх всіШаблон:SfnШаблон:Refn. Шкільний досвід розчарував його у формальній освіті: «Школи та вчителі», писав він згодом, були «тюрмами та наглядачами, де тримають дітей, аби батьки позбулись тягаря турбот і відповідальності»Шаблон:Sfn. У жовтні 1871 року він покинув школу і в п'ятнадцять років почав працювати молодшим клерком у дублінській земельній конторі. Там він старанно працював і його швидко підвищили до головного касираШаблон:Sfn. У цей час хлопня знали як "Джорджа Шоу", а з 1876 року він опустив "Джордж" і підписувався "Бернард Шоу"Шаблон:Refn.

У червні 1873 року, коли Бернардові було 16, Лі вирушив з Дубліна до Лондона і більше не повернувся. Два тижні по тому Бессі вирушила за ним, забравши з собою обох дочокШаблон:SfnШаблон:Refn. Поведінку своєї матері Шоу пояснював тим, що без фінансової підтримки Лі їхнє спільне господарство не змогло б існувати даліШаблон:Sfn. Бернард залишився разом з батьком у Дубліні, а відсутність музики у домі замістив самостійним опануванням гри на фортепіаноШаблон:Sfn.

Лондон

На початку 1876 року Шоу дізнався від матері, що Агнес помирає від туберкульозу. Він звільнив ся з посади агента з нерухомості і в березні вирушив до Англії на похорон Агнес, де були також мати і Люсі. Він ніколи більше не жив у Ірландії і не їздив туди впродовж двадцяти дев'яти роківШаблон:Sfn.

Спочатку Шоу відмовлявся шукати канцелярську роботу в Лондоні. Мати дозволила йому жити безкоштовно у своєму будинку в Південному Кенсінґтоні, та він все ж потребував заробітку. Він вже залишив підліткову мрію стати художником, але ще не думав про роботу професійним письменником. Однак Лі знайшов йому підробіток - літературного негра - від імені Лі вести музичну колонку в сатиричному тижневику The HornetШаблон:Sfn. Стосунки Лі з Бессі погіршилися після їхнього переїзду до ЛондонаШаблон:Refn. Проте Шоу й далі підтримував зв'язок з Лі, що знайшов був йому роботу репетиційним піаністом і співаком на замінуШаблон:SfnШаблон:Refn.

Зрештою Шоу довелось найнятись на офісну роботу. У цей час майбутній письменник одержав читацький квиток до читальної зали Британського музею (предтечу Британської бібліотеки) й проводив там більшість робочих днів: читав і писавШаблон:Sfn. Його перша спроба писати драму припадає на 1878 рік. Це була сатирична п'єса на релігійну тему, написана білим віршем. Цей твір він покинув незавершеним, як і перший роман. Перший його завершений роман, "Недосвідченість" (1879), був занадто похмурим, щоб зацікавити видавців, і його не публікували аж до 1930-х роківШаблон:Sfn. Недовго (в 1879—1880 роках) він працював у новоствореній Edison Telephone Company і в Дубліні його швидко підвищили. Втім, коли фірма Едісона об'єдналася з конкурентом Bell Telephone Company, то Шоу вирішив не переходити на роботу в нову організаціюШаблон:Sfn. Після цього він вирішив займатися письменництвом професійноШаблон:Sfn.

Протягом наступних чотирьох років Шоу отримував незначний дохід від написання, і його утримувала матиШаблон:Sfn. 1881 року, заради економії і все більше через принцип, він став вегетаріанцемШаблон:Sfn. Він відростив бороду, щоб приховати на обличчі шрам від віспиШаблон:SfnШаблон:Refn. Один за одним він написав ще два романи: "Ірраціональний зв'язок" (1880) і "Кохання серед артистів" (1881), але жоден з них не знайшов видавця; їх опубліковано частинами кілька років по тому в соціалістичному журналі Our CornerШаблон:SfnШаблон:Refn.

1880 року Шоу почав відвідувати збори товариства Zetetical, метою якого був - "пошук істини в усіх питаннях, що зачіпають інтереси людства"Шаблон:Sfn. Тут він зустрів Сідні Вебба, молодшого державного службовця, який, як і Шоу, займався самоосвітою. Попри відмінність стилю і темпераменту, вони швидко визнали потрібні якості один в одному і розвинули дружбу на все життя. Шоу пізніше згадував: "Ти знав усе, чого я не знав, а я знав усе, чого ти не знав ... ми мали все, щоб вчитися один у одного і досить мізків, щоб зробити це"Шаблон:Sfn.

Вільям Арчер, колега і благодійник Шоу

Черговою спробою Шоу писати драму була одноактова п'єса французькою "Un Petit Drame", написана 1884 року, але не опублікована за його життяШаблон:Sfn. Того самого року критик Вільям Арчер запропонував співпрацю, з сюжетами Арчера і діалогами ШоуШаблон:Sfn. Проект застопорився, але Шоу повернувся до плану як основи п'єси "Вдівцеві будинки" 1892 року,Шаблон:Sfn і зв'язок з Арчером виявився дуже важливим для кар'єри письменникаШаблон:Sfn.

Політичне пробудження: марксизм, соціалізм, Фабіанське товариство

5 вересня 1882 Шоу взяв участь у зустрічі у Memorial Hall (Фаррінгдон), яку скликав політичний економіст Генрі ДжорджШаблон:Sfn. Потім Шоу прочитав книгу Джорджа "Прогрес і бідність", яка пробудила в ньому інтерес до економікиШаблон:Sfn. Він почав відвідувати засідання Соціал-демократичної Федерації (СДФ), де відкрив для себе твори Карла Маркса, а потім провів більшу частину 1883 року читаючи Капітал. Його не вразив засновник СДФ Генрі Гайндман, якого письменник знайшов самовладним, норовистим і без лідерських якостей. Шоу сумнівався в здатності СДФ залучити робочий клас до ефективного радикального руху й не вступив у цю організацію — він волів, за його словами, працювати з інтелектуально рівними собіШаблон:Sfn.

Після прочитання тракту "Чому багато бідних?", виданого нещодавно створеним Товариством ФабіанаШаблон:Refn, Шоу відвідав наступне розрекламоване засідання організації 16 травня 1884 рокуШаблон:Sfn. У вересні увійшов до його складу,Шаблон:Sfn і до кінця року підготував товариству його перший маніфест, опублікований як Фабіанський трактат № 2Шаблон:Sfn. У січні 1885 року вступив до виконавчого комітету товариства і пізніше того самого року залучив до нього Вебба, а також блискучу ораторку Анні БезантШаблон:Sfn.

Шаблон:Quote box

З 1885 по 1889 рік що два тижні Шоу брав участь у засіданнях Британської економічної асоціації. Це був, за спостереженням Голройда, "період найбільшого наближення Шоу до університетської освіти." Цей досвід змінив його політичні ідеї; він відійшов від марксизму і став апостолом градуалізмуШаблон:Sfn. Коли у 1886—1887 роках фабіанці обговорювали, чи варто прийняти анархізм, за який виступали Шарлотта Вілсон, Безант та інші, Шоу приєднався до більшості, яка відкинула цей підхідШаблон:Sfn. Після того, як 13 листопада 1887 року влада жорстоко розігнала мітинг на Трафальгар-сквер, скликаний Безантом ("кривава неділя"), Шоу переконався в безперспективності намагань кинути виклик владіШаблон:Sfn. Після цього він багато в чому погодився з принципом "проникнення", прихильником якого був Вебб: згідно з яким соціалізм найлегше встановити шляхом проникнення людей та ідей в наявні політичні партіїШаблон:Sfn.

Протягом 1880-х років Фабіанське товариство залишалося невеликим, його заклик до поміркованості часто залишався непочутим серед різкіших голосівШаблон:Sfn. Його авторитет піднявся 1889 року публікацією "Фабіанських есе про соціалізм" під редакцією Шоу, який також написав два есе. Другий з них, "Перехід", деталізує аргументи на користь поступовості та проникнення, стверджуючи, що "необхідність обережних і поступових змін має бути очевидною для всіх"Шаблон:Sfn. 1890 року Шоу написав трактат № 13, "Що таке соціалізм"Шаблон:Sfn, - перегляд більш раннього трактату, в якому Шарлотта Вілсон визначила соціалізм в анархістських термінахШаблон:Sfn. У своїй новій версії Шоу запевняв читачів, що "соціалізм можна досягнути абсолютно конституційним чином за допомогою демократичних інституцій"Шаблон:Sfn.

Прозаїк і критик

Середина 1880-х років стала поворотним моментом у житті Шоу, як особистому, так і професійному: він втратив невинність, мав два опублікованих романи і почав кар'єру як критикШаблон:Sfn. Він зберігав цнотливість аж до свого двадцять дев'ятого дня народження, коли його нерішучість вдалося подолати Джейн (Дженні) Паттерсон, вдові на кілька років старшій за ньогоШаблон:Sfn. Їхній роман тривав, не завжди гладко, упродовж восьми років. Інтимне життя Шоу викликало багато спекуляцій і суперечок серед його біографів, але є консенсус, що стосунки з Паттерсон - одні з небагатьох його не платонічних романтичних зв'язківШаблон:Refn.

Два опублікованих романи, жоден з яких не був комерційно успішним, були двома останніми зусиллями в цьому жанрі: "Професія Кешія Байрона", написаний у 1882—1883 роках, і "Нетовариський соціаліст", початий і закінчений 1883 року. Останній опублікували як серіал 1884 року в журналі ToDay, хоча він з'явився у вигляді книги 1887 року. "Професія Кешія Байрона" вийшов 1886 року, як у журналі, так і окремою книгоюШаблон:Sfn.

В 1884 і 1885 роках, завдяки впливу Арчера, Шоу був зайнятий написанням книги і музичної критики для лондонських газет. Коли Арчер 1886 року пішов у відставку з посади арт-критика The World, то забезпечив передачу свого місця ШоуШаблон:Sfn. У світі сучасного мистецтва Шоу найбільше захоплювався постатями Вільяма Морріса і Джона Раскіна, і він прагнув слідувати їхнім заповітам у своїй критиціШаблон:Sfn. Їхня особлива увага до питань моралі знайшла підтримку Шоу, який відкидав ідею мистецтва заради мистецтва, і наполягав на тому, що все велике мистецтво повинне бути дидактичнимШаблон:Sfn.

З-поміж різних видів діяльності оглядача Шоу в 1880-х і 1890-х роках, найбільше він прославився як музичний критикШаблон:Sfn. Після деякого часу на посаді заступника у 1888 році він став музичним критиком The Star в лютому 1889 року, пишучи під псевдонімом Корно ді БассеттоШаблон:SfnШаблон:Refn. У травні 1890 року він повернувся у The World, де вів щотижневу колонку під псевдонімом "G.B.S" упродовж понад чотирьох років. У версії Музичного словника Гроува за 2016 рік Роберт Андерсон пише: "вибрані твори Шоу про музику посідають окреме місце завдяки їхній чудовій англійській мові та компульсивній читабельності"Шаблон:Sfn. У серпні 1894 року Шоу перестав бути штатним музичним критиком, але публікував окремі статті на цю тему протягом усієї своєї кар'єри, останній 1950 рокуШаблон:Sfn.

З 1895 по 1898 рік Шоу був театральним критиком для Saturday Review, редактором якого був його друг Френк Гарріс. Як і в The World, він підписувався "G.B.S". Він виступав проти штучних умовностей і лицемірства у вікторіанському театрі і закликав створювати п'єси реальних ідей і справжніх героїв. До цього часу він вже почав не на жарт кар'єру драматурга: "я зопалу взявся за справу; і замість того, щоб дати їй розвалитися, я підготував докази"Шаблон:Sfn.

Драматург і політик: 1890-ті роки

Після використання сюжету перерваної 1884 року співпраці з Арчером, щоб завершити п'єсу Вдівцеві будинки (її поставили двічі Лондоні в грудні 1892 року), Шоу продовжив писати п'єси. Спочатку він просувався повільно; Зальотник з'явився 1893 року, але опублікований 1898 року, постановки довелося чекати до 1905 року. Аналогічно, Професія пані Ворен (1893) була написана за п'ять років до публікації і за дев'ять років до виходу на сценуШаблон:Refn.

Шоу в 1894 році, коли з'явилась зброя та людина Першим касовим успіхом Шоу була постановка Зброя та людина (1894), насмішливо-руританська комедія, в якій автор висміює романтизацію кохання, військової честі та суспільного становищаШаблон:Sfn. Преса знайшла п'єсу занадто довгою і звинуватила Шоу в посередностіШаблон:Sfn, знущанні над героїзмом і патріотизмомШаблон:Sfn, безсердечній розумностіШаблон:Sfn і копіюванні стилю Вільяма Швенка ГілбертаШаблон:SfnШаблон:Refn. Громадськість дотримувалася іншого погляду і керівництво театру влаштували додаткові вранішні покази, щоб задовольнити попитШаблон:Sfn. Спектакль проходив з квітня по липень, гастролював по провінції й був поставлений у Нью-ЙоркуШаблон:Sfn. Серед акторів лондонської постановки була Флоренс Фарр, з якою Шоу мав романтичні стосунки між 1890 і 1894 роками, що сильно обурювало Дженні ПаттерсонШаблон:Sfn.

Успіх Зброї та людини не відразу вдалося повторити. Кандіда, в якій ідеться про молоду жінку, яка робить звичайний романтичний вибір через незвичайні причини, не отримала жодної постановки у Саут-Шилдсі в 1895 роціШаблон:Sfn. 1897 року невелика п'єса про Наполеона під назвою Обранець долі мала єдину постановку в КройдоніШаблон:Sfn. У 1890-х роках п'єси Шоу були краще відомі на папері, ніж на сцені Вест-енда; його найбільший успіх десятиліття - історична мелодрама учень диявола, яку поставив Річард Менсфілд у Нью-Йорку в 1897 році, принесла авторові понад 2,000 фунтів роялтіШаблон:Sfn.

У січні 1893 року як делегат від Фабіанського товариства Шоу взяв участь у Бредфордській конференції, яка привела до створення Незалежної робочої партіїШаблон:Sfn. Він скептично ставився до нової партіїШаблон:Sfn і не вірив у можливість того, що вона зможе перетягнути захоплення робочого класу зі спорту на політикиШаблон:Sfn. Він переконав конференцію прийняти резолюції про скасування непрямих податків та оподаткування нетрудових доходів "до вимирання"Шаблон:Sfn. У Лондоні Шоу зробив те, що Маргарет Коул у своїй Фабіанській історії назвала "гранд філіппіком" проти міноритарного ліберального уряду, який прийшов до влади в 1892 році. До Наметів своїх, о Ізраїле влаштував рознос уряду за ігнорування соціальних проблем і зосередження винятково на ірландському гомрулі, питанні, яке за словами Шоу не має стосунку до соціалізмуШаблон:SfnШаблон:SfnШаблон:Refn. 1894 року Фабіанське товариство отримало істотний спадок від симпатика, Генрі Гант Гатчінсон—Голройд згадує про £10,000. Вебб, який був головою опікунської ради призначеним для контролю за спадщиною, запропонував використати більшу частину з нього, щоб заснувати школу економіки і політики. Шоу заперечував; він думав, що така авантюра суперечить призначенню спадку. Зрештою його переконали підтримати пропозицію, і Лондонська школа економіки та політичних наук (ЛШЕ) відкрилась влітку 1895 рокуШаблон:Sfn.

До кінця 1890-х років Шоу послабив політичну діяльність, щоб зробити собі ім'я драматургієюШаблон:Sfn. 1897 року його переконали зайняти безальтернативну вакансію "vestryman" (голова общинної ради) в лондонському районі Сент-Панкрас. Принаймні спочатку Шоу серйозно взявся за свої муніципальні обов'язкиШаблон:Refn. Коли Лондонський уряд зазнав реформи 1899 року і ризниця Сент-Панкрас стала Столичним боро Сент-Панкрас, його обрали до складу новоствореної міської радиШаблон:Sfn.

1898 року внаслідок перевтоми здоров'я Шоу різко погіршилося. За ним доглядала Шарлотта Пейн-Таунсенд, багата англо-ірландка, з якою його познайомив Вебб. Минулого року вона запропонувала Шоу одружитисяШаблон:Sfn. Він відмовився, але, коли вона наполягла, щоб доглядати за ним у сільському будинку, то Шоу, стурбований тим, що це може викликати скандал, погодився на шлюбШаблон:Sfn. Церемонія відбулася 1 червня 1898 року в Шаблон:Нп в Ковент-ГарденіШаблон:Sfn. Обом нареченим було по сорок одному року. На думку біографа та критика Сент-Джона Ірвайна, "їхнє спільне життя було цілком вдалим"Шаблон:Sfn. Шлюб не приніс дітей, оскільки вважають, що в ньому ніколи не було сексу. Шоу любив стверджувати, що відсутність статевого кохання була цілковито ініціатива Шарлотти, але ця думка не настільки поширенаШаблон:SfnШаблон:SfnШаблон:SfnШаблон:SfnШаблон:Sfn. У перші тижні шлюбу Шоу був сильно зайнятий написанням свого марксистського аналізу циклу опер Вагнера Перстень Нібелунга, опублікованого наприкінці 1898 року під назвою Шаблон:НпШаблон:Sfn. У 1906 році подружжя Шоу знайшло заміський будинок в Шаблон:Нп (Гартфордшир); вони перейменували будинок на "Куточок Шоу" і жили там решту свого життя. Вони продовжували утримувати лондонську квартиру в Шаблон:Нп, а пізніше у Шаблон:НпШаблон:Sfn.

Успіх сценічних постановок: 1900—1914

Протягом першого десятиліття ХХ століття Шоу забезпечив собі стійку репутацію драматурга. 1904 року Джон Юджин Ведренн і Ґарлі Гренвілл-Баркер заснували компанію в театрі Роял-корт на Шаблон:Нп (Челсі) для постановок сучасної драми. Упродовж наступних п'яти років вони поставили чотирнадцять п'єс ШоуШаблон:SfnШаблон:Refn. Перша, Інший острів Джона Булла, комедія про англійця в Ірландії, привабила провідних політиків, зокрема Едварда VII, який сміявся так сильно, що зламав стілецьШаблон:Sfn. Виставу прибрали з дублінського Театру Аббатства, боячись, що це образить глядачівШаблон:Sfn, хоча її показали в листопаді 1907 року в Королівському театрі того самого містаШаблон:Sfn. Шоу пізніше написав, що Вільям Батлер Єйтс, який замовив п'єсу, "отримав набагато більше, ніж він очікував ... Це не відповідало усьому духові нео-гельського руху, спрямованого на створення нової Ірландії згідно зі своїм власним ідеалом, тоді як моя п'єса - це дуже безкомпромісне висвітлення справжньої старої Ірландії"Шаблон:SfnШаблон:Refn. Втім, Шоу і Єйтс були близькими друзями; Єйтс і леді Грегорі безуспішно намагалися переконати Шоу зайняти вакантне місце співдиректора Театру Аббатства після смерті Джона Сінга в 1909 роціШаблон:Sfn. Шоу захоплювався іншими діячами ірландського літературного відродження, зокрема Джорджем РасселломШаблон:Sfn і Джеймсом ДжойсомШаблон:Sfn, і був близьким другом Шона О'Кейсі, якого прочитання п'єси Інший острів Джона Булла надихнуло на те, щоб стати драматургомШаблон:Sfn.

"Людина й надлюдина", завершена 1902 року, мала успіх у театрі Роял-Корт в 1905 році і в нью-йоркській постановці того самого року Роберта Лорейна. Серед інших робіт Шоу, представлених Ведренном і Гренвілл-Баркером була Майор Барбара (1905), що зображує контрастну мораль виробників зброї і Армії СпасінняШаблон:Sfn; Лікарева дилема (1906), переважно серйозна п'єса про професійну етикуШаблон:Sfn; а також Цезар і Клеопатра, контрудар Шоу по шекспірівській Антоній і Клеопатра, показана в Нью-Йорку в 1906 році і наступного року в ЛондоніШаблон:Sfn.

Тепер процвітаючий і авторитетний, Шоу експериментував з нетрадиційними театральними формами, які його біограф Стенлі Вайнтрауб назвав "дискусійною драмою" і "серйозним фарсом"Шаблон:Sfn. До цих п'єс належать Одруження (прем'єра 1908), Викриття Бланко Поснета (1909), Нерівний шлюб (1910), а також Перша п'єса Фанні (1911). Лорд-камергер (офіційний театральний цензор в Англії) заборонив Викриття Бланко Поснета через релігійні мотиви. Натомість п'єсу поставили в Дубліні й вона збирала вщерть повні зали Театру АббатстваШаблон:Sfn Перша п'єса Фанні- комедія про суфражисток, з-поміж п'єс Шоу йшла найдовше під час першого показу — 622 виступівШаблон:Sfn

Андрокл і лев (1912), менш єретичне дослідження істинних і хибних релігійних поглядів, ніж Про постріл Бланко, йшла впродовж восьми тижнів у вересні і жовтні 1913 рокуШаблон:Sfn. За нею була одна з найуспішніших п'єс Шоу Пігмаліон, написана в 1912 році і поставлена у Відні наступного року, і в Берліні невдовзі після цьогоШаблон:Sfn. Шоу прокоментував: "це звичай англійської преси, коли виходить моя вистава, повідомляти світові, що це не вистава — вона нудна, блюзнірська, непопулярна і фінансово невдала. ... Звідси виникла нагальна потреба з боку менеджерів у Відні та Берліні, що вони повинні представити мої спектаклі першими"Шаблон:Sfn. Британська постановка відкрилась у квітні 1914 року, в головних ролях сер Герберт Трі і місіс Патрік Кемпбелл, відповідно професор фонетики і квіткарка кокні. До цього були романтичні зв'язки між Шоу і Кемпбелл, які викликали серйозну заклопотаність Шарлотти Шоу, але до моменту лондонської прем'єри вони закінчилисяШаблон:Sfn. П'єса збирала вщерть заповнені зали до липня, коли Трі наполіг на канікулах і сезон закрили. Потім його колега по виставі гастролювала з нею по СШАШаблон:SfnШаблон:SfnШаблон:Refn.

Фабіанські роки: 1900—1913

Шоу в 1914 році у 57 років 1899 року, коли розпочалась англо-Бурська війна, Шоу побажав, щоб Фабіанці зайняли нейтральну позицію, оскільки він розглядав це, подібно до гомрула, як "несоціалістичне" питання. Інші, зокрема майбутній прем'єр-міністр Рамсей Макдональд, хотіли беззастережної опозиції, і вийшли з товариства, коли воно дослухалося ШоуШаблон:Sfn. У фабіанському воєнному маніфесті Фабіанізм та імперія (1900) Шоу заявив, що "поки Федерація світу не стане доконаним фактом, ми повинні прийняти найвідповідальніші наявні імперські Федерації як її замінники"Шаблон:Sfn.

З початком нового століття Шоу став все більш розчаровуватися в обмеженості впливу фабіанців на національну політикуШаблон:Sfn. Тож, хоча Шоу й був призначений делегатом від фабіанців, але він не був присутній на Лондонській конференції в меморіальному залі (Фаррінгдон-стріт) в лютому 1900 року, на якій створено Шаблон:Нп, що став попередником сучасної Лейбористської партіїШаблон:Sfn. До 1903 року, коли його термін на посаді голови ради боро закінчився, він втратив свій колишній ентузіазм, пишучи: "після шести років роботи на посаді голови ради боро я переконався, що ради боро потрібно скасувати"Шаблон:Sfn. Втім, у 1904 році він взяв участь у виборах до Ради Лондонського графства. Після ексцентричної кампанії, яку Голройд охарактеризував як "[зробити] абсолютно все можливе, щоб не пройти", він зазнав належної поразки. Це був останній набіг Шоу на виборчу політикуШаблон:Sfn. На національному рівні, внаслідок загальних виборів 1906 року, в Парламенті утворилась велика ліберальна більшість, а лейбористи провели 29 своїх членів. Шоу розглядати цей результат зі скептицизмом; він був невисокої думки про нового прем'єр-міністра сера Генрі Кемпбелла-Баннермана, і йому здавались члени Лейбористської партії непослідовними: "прошу вибачення у Всесвіту за мій зв'язок з такою організацією"Шаблон:Sfn.

У роки після виборів 1906 Шоу відчував, що фабіанцям потрібен новий лідер, і бачив на цій посаді свого товариша-письменника Герберта Уеллса, який приєднався до товариства в лютому 1903 рокуШаблон:Sfn. Ідеї Уеллса про реформу, особливо його пропозиція щодо ближчого співробітництва з Незалежною лейбористською партією, налаштувала проти нього "стару ватагу" товариства, на чолі якої був ШоуШаблон:Sfn. За словами Коула, Уеллс "мав мінімальну здатність доносити [свої ідеї] на публічних зібраннях, в порівнянні з тренованою і практичною віртуозністю Шоу"Шаблон:Sfn. На думку Шоу, "стара ватага не знищила містера Уеллса, а він знищив себе сам"Шаблон:Sfn. Уеллс вийшов з товариства у вересні 1908 рокуШаблон:Sfn; Шоу залишився членом, але полишив виконавчий комітет у квітні 1911 року. Пізніше він себе запитував, чи не треба було старій ватазі дати шлях Уеллсу за кілька років до того: "тільки Бог знає чи товариство вчинило правильно"Шаблон:SfnШаблон:Sfn. Шоу залишився фабіанцем, хоча вже й не такий активний через вікШаблон:Sfn.

У 1912 році Шоу вклав £1000 як одну п'яту частку в новому видавничому підприємстві Вебба, соціалістичному тижневику під назвою New Statesman, який з'явився в квітні 1913 року. Він став директором-засновником, публіцистом і в належний час дописувачем, переважно анонімнимШаблон:Sfn. Невдовзі він був не в ладах з головним редактором журналу Кліффордом Шарпом, який до 1916 року відкидав його дописи — за словами Шоу: "єдина газета в світі, яка відмовляється друкувати щось від мене"Шаблон:Sfn.

Перша світова війна

Шаблон:Quote box

Після того, як у серпні 1914 року розпочалась Перша світова війна, Шоу написав трактат Здоровий глузд про війну, у якому стверджував, що народи, які воюють, однаково винніШаблон:Sfn. Такий погляд був підданий анафемі в атмосфері палкого патріотизму і образив багатьох друзів Шоу; Ірвайн зазначає, що "Поява Шоу на якомусь публічному заході викликала негайний відхід багатьох присутніх"Шаблон:Sfn.

Попри химерну репутацію Шоу, британська влада оцінила його пропагандистські навички і на початку 1917 року фельдмаршал Гейґ запросив його відвідати поле битви на Західному фронті. Репортаж Шоу на 10000 слів, який наголошував на людських аспектах солдатського життя, добре прийняли, і його голос став не таким самотнім. У квітні 1917 року він поділив національний консенсус, привітавши вступ США у Першу світову війну: "a first class moral asset to the common cause against junkerism"Шаблон:Sfn.

Прем'єра трьох коротких п'єс Шоу відбулася під час війни. Інка перусалемський, написана 1915 року, мала проблеми з цензурою через бурлескний показ не лише супротивника, але й британського військового командування; її поставлено 1916 року в Бірмінгемському репертуарному театріШаблон:Sfn. О'Флаерті, кавалер ордена Вікторії сатирично показує ставлення уряду до ірландських призовників. Її заборонено у Великій Британії і представлено на базі Королівського літного корпусу в Бельгії в 1917 році. Огасес виконує свій обов'язок, добродушний фарс, отримав ліцензію; його показ розпочався в театрі Роял-корт у січні 1917 рокуШаблон:Sfn.

Ірландія

Центр Дубліна в руїнах після Великоднього повстання, квітень 1916 Шоу вже давно підтримував принцип ірландського самоврядування в рамках Британської імперії (яка, на його думку, має стати Британською Співдружністю)Шаблон:Sfn. У квітні 1916 року він хльостко написав у Нью-Йорк Таймс про войовничий ірландський націоналізм: "У вмінні нічому не навчитися і нічого не забути ці мої товариші-патріоти залишили Бурбонів позаду"Шаблон:Sfn. Повна незалежність, він стверджував, була б недоцільною; альянс з більшою силою (бажано Англією) був необхіднимШаблон:Sfn. Дублінське Великоднє повстання того ж місяця застало його зненацька. Після його придушення британськими військами він висловив жах через страти лідерів повстанців, але продовжував вірити в якусь форму англо-ірландського союзу. У праці Як вирішити ірландське питання (1917) він уявляв собі федеративний устрій, з національним та імперським парламентами. Голройд відзначив, що до того часу сепаратистська партія Шинн Фейн вже набирала популярності і Шоу та інші помірковані схеми були забутіШаблон:Sfn.

У післявоєнний період Шоу розчарувався у примусових заходах британського уряду щодо ІрландіїШаблон:Sfn і приєднався до своїх товаришів-письменників Хлера Беллока та Гілберта Честертон у публічному осуді цих дійШаблон:Sfn. Англо-ірландський договір у грудні 1921 року призвів до розділу Ірландії між північчю та півднем, що не могло радувати ШоуШаблон:Sfn. 1922 року громадянська війна спалахнула на півдні між фракціями, які були за договір та проти нього, перша з яких створила Ірландську Вільну державуШаблон:Sfn. Шоу відвідав Дублін у серпні й зустрівся з Майклом Коллінзом, тодішнім керівником Тимчасового уряду Вільної державиШаблон:Sfn. Письменник був дуже вражений Коллінзом і дуже засмутився, три дні по тому, ірландський лідер потрапив у засідку і загинув від рук сил, які були проти договоруШаблон:Sfn. У листі до сестри Коллінза Шоу пише: "Я зустрів Майкла вперше і востаннє минулої суботи, і я дуже радий, що це зробив. Я радію згадуючи про нього і не буду псувати пам'ять про нього, пускаючи соплі через його героїчну смерть"Шаблон:Sfn. Шоу все життя залишився британським підданим, але взяв подвійну британсько-ірландську національність у 1934 роціШаблон:Sfn.

1920-х років

Обертова хатина в саду Куточка Шоу (Айот Сент-Лоренс), де Шоу написав більшу частину своїх творів після 1906 року Перша велика робота після війни, Дім, де розбиваються серця, написана у 1916—1917 роках і поставлена в 1920 році. На Бродвеї показ розпочався в листопаді, і був холодно зустрінутий; за словами "Таймс": "містер Шоу з цієї нагоди має більше, ніж зазвичай, сказати, і займає вдвічі довше звичайного, щоб сказати це"Шаблон:Sfn. Після лондонської прем'єри в жовтні 1921 року "Таймс" погодилася з американськими критиками: "як зазвичай з містером Шоу, спектакль на годину довший, ніж має бути", хоча він і містить багато розваг і деякі корисні міркування"Шаблон:Sfn. Ірвайн у The Observer вважав, що вистава геніальна, але зіграна з важкістю, за винятком Едіт Еванс в ролі Леді АттервордШаблон:Sfn.

Наймасштабнішою театральною роботою Шоу була Назад до Мафусаїла, написана в 1918—1920 роках і поставлена в 1922 році. Вайнтрауб описує її як "спробу Шоу відбитися від 'бездонної ями абсолютно гнітючого песимізму'"Шаблон:Sfn. Цей цикл з п'яти взаємопов'язаних п'єс змальовує еволюцію і наслідки довголіття, від Едемського саду до 31,920 року н.еШаблон:Sfn. Критики знайшли ці п'ять п'єс разюче нерівними за якістю та винахідливістюШаблон:SfnШаблон:SfnШаблон:Sfn. Початковий показ тривав недовго і відтоді роботу оживляють нечастоШаблон:SfnШаблон:Sfn. Шоу відчував, що виплеснув залишок своїх творчих сил на цей величезний проміжок "Метабіологічного П'ятикнижжя". Тепер йому було шістдесят сім і він не очікував, що знову буде писати п'єсиШаблон:Sfn.

Це настрій був недовгим. 1920 року папа Бенедикт XV проголосив Жанну д'Арк святою; Шоу вже давно вважав Жанну цікавим історичним персонажем і його погляд на неї метався між "недоумкуватим генієм" і кимось з "винятковою розумністю"Шаблон:Sfn. Він подумував писати п'єсу про неї в 1913 році, а канонізація спонукала його повернутися до цієї темиШаблон:Sfn. Він написав "Святу Йоанну" в середніх місяцях 1923 року, в прем'єра п'єси на Бродвеї відбулась у грудні. Її захоплено прийняли тамШаблон:Sfn, а також на її прем'єрі в Лондоні в березні наступного рокуШаблон:Sfn. За словами Вайнтрауба: "навіть Нобелівський комітет не міг більше не помічати Шоу після Святої Жанни". 1925 року Шоу отримав Нобелівську премію з літератури з таким обґрунтуванням: "За творчість, відзначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометну сатиру, що часто поєднується з винятковою поетичною красою"Шаблон:Sfn. Він прийняв нагороду, але відхилив грошовий приз до неї на тій підставі, що "мої читачі і мої глядачі дають мені більше ніж достатньо грошей для моїх потреб"Шаблон:SfnШаблон:Refn.

Після Святої Йоанни пройшло п'ять років перш ніж Шоу написав свою наступну п'єсу. Починаючи з 1924 року він упродовж чотирьох років писав роботу, яку охарактеризував як свій "Магнум опус", політичний трактат під назвою Керівництво розумної жінки для соціалізму і капіталізмуШаблон:Sfn. Книга вийшла друком 1928 року і добре продаваласяШаблон:SfnШаблон:Refn. Наприкінці десятиліття Шоу написав свій останній Фабіанський трактат, коментар щодо Ліги Націй. Він описав Лігу як "школу нового міжнародного діяча, як проти старої дипломатії закордонних справ", але вважав, що вона ще не стала "Федерацією миру"Шаблон:Sfn.

Шоу повернувся до театру з п'єсою, яку він охарактеризував як "політичну феєрію", Візок з яблуками, написаною наприкінці 1928 року. На думку Ірвайна, вона була несподівано популярною, взявши консервативну, монархістську, антидемократичну лінію, яка апелювала до тогочасної аудиторії. Прем'єра відбулась у Варшаві в червні 1928 року, а перша британська постановка двома місяцями пізніше на інаугуральному Шаблон:Нп, організатором якого був Шаблон:НпШаблон:Sfn. Іншим видатним митцем, найтісніше пов'язаним з фестивалем, був Едвард Елгар, якого з Шоу пов'язувала глибока дружба зі взаємною повагоюШаблон:Sfn. Він описав Візок з яблуками Елгару як "a scandalous Aristophanic burlesque of democratic politics, with a brief but shocking sex interlude"Шаблон:Sfn.

Упродовж 1920-х років Шоу почав втрачати віру в те, що суспільство можна змінити за допомогою фабіанського градуалізму і ставав все сильнішим прибічником диктаторських методів. 1922 року він вітав прихід до влади в Італії Беніто Муссоліні, зауваживши, що серед "недисциплінованості, плутанини і парламентського тупика" Мусоліні був "достойним типом тирана"Шаблон:Sfn. Шоу був готовий змиритися з деякою надмірністю диктатури; Вайнтрауб у своєму біографічному нарисі для Oxford Dictionary of National Biography пише, що минув довгий час перш ніж "фліртування Шоу з міжвоєнними диктаторськими режимами" ослабло, а Беатріс Вебб вважає, що він був "одержимий" МуссолініШаблон:Sfn.

1930-ті роки

Шаблон:Quote box

Шоу почав захоплюватися Радянським Союзом на початку 1920-х років, коли він назвав Леніна "одним дуже цікавим державним діячем у Європі"Шаблон:Sfn. Відмовившись від кількох можливостей відвідати СРСР, 1931 року він приєднався до команди на чолі з Ненсі АсторШаблон:Sfn. Ретельно зрежисована поїздка завершилася тривалою зустріччю зі Сталіним, якого Шоу пізніше назвав "грузинським джентльменом" без ніякої злоби в ньомуШаблон:Sfn. На обіді, влаштованому на його честь, Шоу сказав присутнім: "я бачив усі 'жахи' і я був дуже задоволений ними"Шаблон:Sfn. У березні 1933 року Шоу був одним з підписантів листа на адресу Гардіан, у якому був протест проти нібито введення в оману щодо радянських досягнень: "No lie is too fantastic, no slander is too stale ... for employment by the more reckless elements of the British press."Шаблон:Sfn.

Захоплення Шоу Муссоліні і Сталіним демонструє його зростаюче переконання в тому, що диктатура є єдиним життєздатним політичним укладом. Коли нацистська партія прийшла до влади в Німеччині в січні 1933, Шоу охарактеризував Гітлера як "дуже чудову людину, дуже здібну людину"Шаблон:Sfn, і заявляв, що пишається тим, що він єдиний письменник в Англії, який бездоганно ввічливий і справедливий до Гітлера"Шаблон:SfnШаблон:Refn. Його основним захопленням був Сталін, режим якого він відстоював некритично протягом десятиліттяШаблон:Sfn. Шоу сприйняв Пакт Молотова — Ріббентропа 1939 року як Тріумф Сталіна, який, за його словами, тепер мав Гітлера під нігтемШаблон:Sfn.

Першою п'єсою Шоу за десятиліття була Гірко, але правда, написана 1931 року, прем'єра якої відбулась у Бостоні в лютому 1932 року. Прийняли її не дуже добре. Брукс Аткінсон з The New York Times вважаючи, що Шоу "піддався імпульсові писати не маючи суб'єкту", назвав п'єсу "галасливою і байдуже стомливою розмовою". Кореспондент The New York Herald Tribune сказав, що більша частина п'єси була "розповіддю, неймовірно довгими лекціями" і що хоча аудиторія насолоджувалася виставою, але вона її збила з пантеликуШаблон:Sfn.

Протягом десятиліття Шоу широко і часто подорожував. Більшість його поїздок були разом з Шарлоттою; вона любила подорожі на океанських лайнерах, а він знайшов спокій, щоб писати впродовж тривалих періодів у моріШаблон:Sfn. На Шоу чекав захоплений прийом у Південній Африці в 1932 році, попри всі його гучні висловлювання про расовий розкол країниШаблон:Sfn. У грудні 1932 року подружжя вирушило у навколосвітній круїз. У березні 1933 року вони приїхали в Сан-Франциско, це був перший візит Шоу до США. Раніше він відмовлявся їхати в "цю жахливу країну, це нецивілізоване місце", "не придатне щоб ним управляти;... неліберальне, забобонне, грубе, жорстоке, анархічне і свавільне"Шаблон:Sfn. Він відвідав Голлівуд, яким його не вразив, і Нью-Йорк, де він читав лекції перед забитою вщерть залою в Метрополітен-ОпераШаблон:Sfn. Через нав'язливу увагу преси Шоу був радий, коли його корабель відплив з Нью-Йоркської гаваніШаблон:Sfn. Нова Зеландія, яку він і Шарлотта відвідали наступного року, здалася йому "найкращою країною, в якій я був"; він закликав її громадян бути більш впевненим у собі й послабити свою залежність від торгівлі з АнглієюШаблон:Sfn. Він використовував тижні в морі для завершення двох п'єс: Дурень з несподіваних островів і Шестеро з Кале, а також почати роботу над третьою МільйонеркаШаблон:Sfn.

Попри своє презирливе ставлення до Голлівуду і його естетичних цінностей, Шоу був ентузіастом кіно і в середині десятиліття написав сценарії для можливих кіноверсій вистав Пігмаліон і Свята ЖаннаШаблон:SfnШаблон:Sfn. Останню ніколи не було екранізовано, а на першу Шоу довірив права невідомому Габріелеві Паскалю, який став її продюсером на Pinewood Studios у 1938 році. Шоу був упевнений, що Голлівуд не має нічого спільного з кіно, але був неспроможний завадити картині виграти один Оскар; він описав свою нагороду за "найкраще написаний сценарій" як образу, що вона прийшла з такого джерелаШаблон:SfnШаблон:Refn. Він став першою особою, яку нагородили і Нобелівською премією і ОскаромШаблон:Sfn. У праці 1993 року, присвяченій Оскарам, Ентоні Голден зауважує, що про Пігмаліон невдовзі почали говорити як про твір, який "підняв кіновиробництво з неграмотності до грамотності"Шаблон:Sfn.

Останніми п'єсами Шоу в 1930-х роках були Нове закінчення "Цимбеліна" (1936), Женева (1936) і У золоті дні доброго короля Карла (1939). Перша з них, фентезійна переробка Шекспіра, не справила особливого враження, зате друга, сатира на європейських диктаторів, привабила більше уваги, переважно несхвальноїШаблон:Sfn. Особливо пародія на Гітлера під іменем "Герр Баттлер", яку вважали м'якою, майже прихильноюШаблон:SfnШаблон:Sfn. Третя вистава, історична розмовна п'єса вперше поставлена в Малверні, короткий час йшла в Лондоні в травні 1940 рокуШаблон:Sfn. Джеймс Егейт писав, що вона contained nothing to which even the most conservative audiences could take exception, and though it was long and lacking in dramatic action only "witless and idle" theatregoers would objectШаблон:Sfn. Після їхнього першого показу жодну з трьох п'єс ніколи за життя Шоу не повторювали в театрах Вест-ЕндаШаблон:Sfn.

Наприкінці десятиліття Шоу почав страждати від слабкого здоров'я. Шарлотта була все більш недієздатною через хворобу Педжета, а в нього розвинулася злоякісна анемія. Його лікування, включаючи ін'єкції концентрованої печінки тварин, було успішним, але це порушення його вегетаріанських переконань засмутило його і викликало засудження з боку войовничих вегетаріанцівШаблон:Sfn.

Друга світова війна і останні роки

Попри те, що роботи Шоу починаючи з Візок з яблуками не дістали широкої підтримки, але його ранні п'єси були відроджені на Вест-Енді упродовж Другої світової війни, в головних ролях такі актори як Едіт Еванс, Джон Гілгуд, Дебора Керр і Роберт ДонатШаблон:Sfn. 1944 року дев'ять п'єс Шоу поставлено в Лондоні, включаючи Зброя та людина з Ральфом Річардсоном, Лоуренсом Олів'є, Сібіл Торндайк і Маргарет Лейтон у головних ролях. Дві трупи гастролювали з його п'єсами по всій БританіїШаблон:Sfn. Відродження популярності Шоу не спонукало його писати нову п'єсу і він зосередився на плідній журналістиціШаблон:Sfn. Другий фільм Шоу, який зняв Паскаль, майор Барбара (1941), був менш успішним і художньо і комерційно, ніж Пігмаліон, почасти тому, що Паскаль наполягав на власній режисурі, до якої не мав здібностейШаблон:Sfn

Шаблон:Quote box

Після початку війни 3 вересня 1939 року і швидкого завоювання Польщі, Шоу був звинувачений в пораженстві, коли в статті Новий державний діяч він оголосив завершення війни і вимагав мирної конференціїШаблон:Sfn. Однак, коли він переконався, що мирний договір був неможливий, то публічно закликав нейтральні Сполучені Штати приєднатися до боротьбиШаблон:Sfn. Бомбардування Лондона в 1940—1941 роках змусили подружжя Шоу, яким було за вісімдесят, постійно жити в Айот Сент-Лоренс. Навіть там вони не були застраховані від нальотів ворожої авіації, і залишались іноді з Ненсі Астор в її заміському будинку КлівденШаблон:Sfn. 1943 року найважчі бомбардування Лондона залишилися позаду й Шоу повернулися у Вайтголл Корт, де легше було організувати медичну допомогу для Шарлотти. Її стан погіршився і вона померла у вересніШаблон:Sfn.

Останній політичний трактат Шоу Everybody's Political What's What вийшов друком 1944 року. Голройд описує його як "безладну оповідь ... у якій повторено ідеї, які він дав краще в іншому місці і потім повторюється"Шаблон:Sfn. Книга продавалася добре, 85000 екземплярів до кінця рокуШаблон:Sfn. Після самогубства Гітлера в травні 1945 року Шоу схвалив офіційне співчуття, запропоноване ірландським прем'єр-міністром Еймоном де Валерою, в німецькому посольстві в ДублініШаблон:Sfn. Шоу не схвалював повоєнний Нюрнберзький процес над переможеними німецькими Лідерами, як акт власної правоти: "Ми всі - потенційні злочинці"Шаблон:Sfn.

Паскаль отримав третю можливість зняти фільм за роботою Шоу Цезар і Клеопатра (1945). Його кошторис утричі перевищив початковий бюджет і фільм став "найбільшою фінансовою невдачею в історії британського кіно"Шаблон:Sfn. Британські критики сприйняли фільм стримано, але американські коментарі були дружелюбнішими. Шоу подумав, що блиск фільму звів нанівець драму і він вважав його "поганою імітацією Сесіля Б. де Мілля"Шаблон:Sfn.

Сад у Куточку Шоу 1946 року, в рік свого дев'яностоліття, Шоу прийняв свободу Дубліна і став першим Почесним громадянином району Сент-Панкрас (Лондон)Шаблон:Sfn. Того самого року уряд спитав Шоу неофіційно, чи прийме він Орден Заслуг. Той відмовився, вважаючи, що заслугу митця може визначити лише посмертний вирок історіїШаблон:SfnШаблон:Refn. 1946 року побачив світ Злочин у вигляді позбавлення волі, у передмові Шоу написав за 20 років до того для вивчення умов утримання у в'язницях. Працю широко хвалили; рецензент в The American Journal of Public Health вважав, що її має прочитати кожен студент американської системи кримінального правосуддяШаблон:Sfn.

Шоу продовжував писати після дев'яноста. Його останніми виставами були Мільярди Байанта (1947), його остання повнометражна робота; Небилиці (1948) збірка з шести коротких п'єс, у яких переглянув деякі з його попередніх тем, таких як еволюція; комічна п'єса для ляльок Шекс проти Шо (1949), десятихвилинна п'єса, в якій Шекспір і Шоу обмінюються образами;Шаблон:Sfn і Чому вона не побажала (1950), яку Шоу описав як "маленьку комедію", написана за один тиждень до його дев'яносто четвертого дня народженняШаблон:Sfn

Протягом своїх останніх років Шоу насолоджувався доглядом за садом у Куточку Шоу. Він помер у дев'яносто чотири роки від ниркової недостатності, спричиненої травмами, яких зазнав при падінні під час обрізки деревШаблон:Sfn. Письменника кремували 6 листопада 1950 року в крематорії Голдерс-Грін. Його попіл, змішаний з Шарлоттиним, розкидали вздовж пішохідних доріжок і навколо пам'ятника "Святій Жанні" в їхньому садуШаблон:SfnШаблон:Sfn.

Роботи

П'єси

1934 року Шоу опублікував зібрання своїх п'єс, до якого увійшло сорок дві роботиШаблон:Sfn. Упродовж решти шістнадцяти років свого життя він написав ще дванадцять, переважно одноактних, п'єс. Беручи до уваги ще вісім попередніх п'єс, які він не включив у зібрання, загальна їх кількість становить шістдесят двіШаблон:Refn.

Ранні роботи

Шаблон:Quote box

Перші з трьох повнометражних п'єс Шоу мають справу з соціальними питаннями. Пізніше він згрупував їх як "неприємні п'єси"Шаблон:Sfn. Вдівцеві будинки (1892) описує власників нетрів і вводить у творчість Шоу першу з нових жінок, які періодично повторюються в пізніших п'єсахШаблон:Sfn. Зальотник (1893) розвиває тему нової жінки, звертається до Ібсена і містить елементи особистих стосунків Шоу, персонаж Джулії ґрунтується на Дженні ПаттерсонШаблон:Sfn. У своєму дослідженні 2003 року Джудіт Еванс описує Професію пані Ворен (1893), як "безсумнівно найскладнішу" з трьох неприємних п'єс, взявши професію пані Ворен — повію і, пізніше, власницю борделю, як метафору проституйованого суспільстваШаблон:Sfn.

Після першої трилогії Шоу була друга, опублікована як "Приємні п'єси"Шаблон:Sfn. Зброя і людина (1894) приховує під виглядом знущально-руританського комічного роману фабіанську притчу про контраст непрактичного ідеалізму з прагматичним соціалізмомШаблон:Sfn. Центральна тема п'єси Кандіда (1894) - жіночий вибір між двома чоловіками; показує контраст між перспективами і устремліннями християнського соціаліста і поетичного ідеалістаШаблон:Sfn. Третя з приємної групи Поживемо - побачимо (1896) зображує соціальну мобільність і розрив між поколіннями, особливо в тому, як вони оцінюють соціальні відносини загалом і секс зокремаШаблон:Sfn.

"Три п'єси для пуритан", до яких належать Учень диявола (1896), Цезар і Клеопатра (1898) і Навернення капітана Брасбаванда (1899) зосереджені на питанні імперії та імперіалізму, головній темі політичного дискурсу 1890-х роківШаблон:Sfn. Їх дія розгортається, відповідно, в Америці 1770-х років, стародавньому Єгипті та Марокко 1890-х роківШаблон:Sfn. "Овід"- адаптація популярного роману Етель Войнич, залишилась незавершеною і непоставленоюШаблон:Sfn. Обранець долі (1895) - це короткий піднімач портьєри про НаполеонаШаблон:Sfn

1900—1909

Шаблон:Quote box

Основні п'єси Шоу першого десятиліття ХХ століття торкаються окремих соціальних, політичних та етичних питань. "Людина і надлюдина" (1902) стоїть осібно від інших за своєю темою та її розкриттям, даючи інтерпретацію Творчої еволюції Бергсона в поєднанні драми й відповідного друкованого текстуШаблон:Sfn. Чудовий Бешвілл (1901) - драматизація роману Шоу Професія Кашела Байрона у вигляді білого вірша, у якій автор акцентує увагу на імперських відносинах між Великою Британією та АфрикоюШаблон:Sfn. Інший острів Джона Булла (1904) комічно зображує сформовані відносини між Британією та Ірландією, була популярною у той час, але потім випала з загального репертуаруШаблон:Sfn. Майор Барбара (1905) ставить етичні питання в незвичайний спосіб, не виправдавши очікувань, що в зображенні виробника зброї з одного боку і армії порятунку з іншого високий моральний рівень має завжди бути притаманний останньомуШаблон:Sfn. Лікарева дилема (1906) - п'єса про медичну етику і моральний вибір у розподілі дефіцитних ліків. Сам Шоу її охарактеризував як трагедіюШаблон:Sfn. Шоу мав репутацію зображувача персонажів, які не схожі на реальну людину з плоті і кровіШаблон:Sfn. Арчер перед ним поставив завдання показати на сцені смерть, і він це зробив у передсмертній сцені антигерояШаблон:SfnШаблон:Sfn.

Одруження (1908) та Нерівний шлюб (1909) (останню Джудіт Еванс бачить як доповнення до першої) — обидві Шоу назвав своїм "disquisitionary" vein, з акцентом на обговоренні ідей, а не на драматичному дійстві і яскравих характеристикахШаблон:Sfn. Упродовж десяти років Шоу написав сім коротких п'єс; всі вони комедії, починаючи від нарочито абсурдної Пристрасть, отрута і заціпеніння (1905) і закінчуючи сатиричною Газетні вирізки (1909)Шаблон:Sfn.

1910—1919

Шаблон:Quote box

За десятиліття з 1910 по після закінчення Першої світової війни Шоу написав чотири повнометражних п'єси, третя та четверта з яких належать до числа робіт, які найчастіше ставлять на сценіШаблон:Sfn. Перша п'єса Фанні (1911) продовжує попередні дослідження середнього класу британського суспільства з фабіанської точки зору, з додатковими елементами мелодрами і післямовою, в якій театральні критики обговорюють цю п'єсуШаблон:Sfn. Андрокл і лев (1912), яку Шоу почав писати як виставу для дітей, стала дослідженням про природу релігії і як здійснити християнські заповіді на практиціШаблон:Sfn. "Пігмаліон" (1912) - це шовіанське вивченні мови і мовлення та їх значення в суспільстві і в особистих стосунках. Щоб виправити враження, яке залишилося від оригінальних виконавців, ніби п'єса зображує романтичні стосунки між двома головними персонажами, Шоу переписав кінцівку, щоб було зрозуміло, що героїня вийшла заміж за іншого, другорядного персонажаШаблон:SfnШаблон:Refn. Єдина повнометражна п'єса Шоу за роки війни Дім, де розбиваються серця (1917), яка за його словами, зображує як "культурна, лінива Європа перед війною" дрейфує до катастрофиШаблон:Sfn. Шоу назвав Шекспіра (Король Лір) і Чехова (Вишневий сад) важливими чинниками, що вплинули на п'єсу. Крім того, критики знаходили елементи, які запозичені з Конгріва (Так влаштований світ) та Ібсена (Будівничий Сольнес)Шаблон:SfnШаблон:Sfn.

Короткі п'єси варіюються від м'якої історичної драми в Смаглява леді сонетів і Великої Катерини (1910 і 1913) до дослідження полігамії в "Охоплених пристрастю" (Overruled); три сатиричні твори про війну (Інка Перусалемський, О'Флаерті, кавалер ордена Вікторії і Огасес виконує свій обов'язок, 1915-16); п'єса, яку Шоу назвав "повною маячнею" (Лікування музикою, 1914) і короткий нарис про "Більшовицьку імператрицю" (Ганна Жанська, 1917)Шаблон:Sfn.

1920—1950

Шаблон:Quote box Свята Йоанна (1923) заслужила широку похвалу як для Шоу так і для Сібіл Торндайк, під яку він написав головну роль і яка її виконувала у Великій БританіїШаблон:Sfn. На думку коментатора Ніколаса Грена, шовіанська Жанна, "осмислений містик, протестантка і націоналістка, яка випередила свій час", належить до числа провідних класичних жіночих ролей 20-го століттяШаблон:Sfn. Візок з яблуками (1929) став останнім гучним успіхом ШоуШаблон:Sfn. Він дав цій п'єсі та її наступниці Гірко, але правда (1931) підзаголовок "політична феєрія", хоча ці два твори сильно відрізняються один від одного за своєю темою; перша представляє політику держави (з короткою королівською любовною сценою як інтермедією), а друга, за словами Джудіт Еванс, "торкається суспільних звичаїв людини і є туманною"Шаблон:Sfn. П'єси Шоу 1930-х років були написані в тіні загострення національних і міжнародних політичних подій. Знову ж таки, На мілині (1933) і Простак з неочікуваних островів (1934), після політичної комедії зі зрозумілим сюжетом йшла інтроспективна драма. Перша п'єса зображує прем'єр-міністра, який розглядає, але, зрештою, відкидає встановлення диктатури; друга торкається полігамії і євгеніки і закінчується Судний ДеньШаблон:Sfn.

Мільйонерка (1934) - фарсове зображення комерційних і соціальних стосунків успішної бізнес-леді. Женева (1936) - пасквіль про безпомічність Ліги Націй у порівнянні з диктаторами Європи. Вайнтрауб описав У золоті дні доброго короля Карла (1939) як теплу, дискурсивну високу комедію. У ній автор також зображує авторитаризм, але менш сатирично, ніж у ЖеневіШаблон:Sfn. Як і в попередніх десятиліттях, коротші п'єси зазвичай є комедіями, деякі з них історичні а інші зачіпають різні політичні та соціальні проблеми, які стояли перед автором. Ірвайн пише про пізній період творчості Шоу, що, хоча вона була все ще "дивовижно енергійною і життєрадісною", але показала безсумнівні ознаки віку автора. "Проте, найкращі його роботи в цей період були сповнені мудрості і краси розуму, часто показаних через людей похилого віку, які keep their wits about them"Шаблон:Sfn.

Музичні та драматургічні огляди

Музика

Збірка музичної критики Шоу, опублікована в трьох томах, займає понад 2700 сторінокШаблон:Sfn. Вона охоплює британську музичну сцену від 1876 до 1950 року, але основна частина колекції припадає на його шість років роботи музичним критиком у The Star і The World наприкінці 1880-х - на початку 1890-х років. На його думку музична критика повинна бути цікавою всім, а не лише музичній еліті, і він писав для неспеціалістів, уникаючи технічного жаргону—"месопотамських слів, наприклад, 'домінанта ре мажор'"Шаблон:Refn. Він вів свою колонку з лютим фанатизмом, пропагуючи музику Вагнера і відкидаючи Брамса, а також британських композиторів, таких як Стенфорд і Паррі, яких він бачив як брамсівцівШаблон:SfnШаблон:Sfn. Письменник агітував проти панівної моди на виконання ораторій Генделя з величезним аматорським хором і роздутою оркестровкою, закликаючи до "хору з двадцяти здібних артистів"Шаблон:Sfn. Він виступав проти оперних постановок нереально зрежисованих, або виконуваних мовами, якими аудиторія не володієШаблон:Sfn.

Драма

На думку шоу, театри Лондона 1890-х років представляли забагато старих вистав і замало нових робіт. Він агітував проти "мелодрам, сентиментальності, стереотипів і заїжджених переконань"Шаблон:Sfn. Як музичний критик він часто був у змозі зосередитися на аналізі нових творів, але щодо театру він часто був зобов'язаний переходити на обговорення сучасних постановок відомих старих п'єс. Досліджуючи роботи Шоу як театрального критика E. J. West пише, що Шоу "безперервно порівнював артистів за інтерпретацією та технікою". Шоу написав понад 150 статей як театральний критик для The Saturday Review, у яких він оцінив більш як 212 виставШаблон:Sfn. Він відстоював п'єси Ібсена, коли багато відвідувачів театру розцінювали їх як обурливі, і його книга 1891 року Квінтесенція ібсенізму залишалася класикою впродовж ХХ століттяШаблон:Sfn. Серед сучасних драматургів, які писали для сцени Вест-енду, він ставив Оскара Уайльда над іншими: "... наш єдиний витончений драматург. Він грає з усім: з розумом, з філософією, з драмою, з акторами і глядачами, з усім театром"Шаблон:Sfn. Збірка критичних праць Шоу вийшла 1932 року під назвою Наші театри в дев'яностихШаблон:Sfn.

Шоу зберігав провокативне і часто самосуперечливе ставлення до Шекспіра (він наполягав на написанні "Shakespear")Шаблон:Sfn. Багато хто вважав, що йому важко ставитися серйозно до цієї теми; Дафф Купер зазначив, що, нападаючи на Шекспіра, "саме Шоу здається безглуздим пігмеєм, який погрожує кулаком горі"Шаблон:Sfn. Втім, Шоу знав Шекспіра, і в статті, в якій він написав, "за винятком Гомера, немає жодного визначного письменника, навіть сера Вальтера Скотта, якого я зневажаю так, як я зневажаю Шекспіра, коли я міряю свій розум проти його", він також сказав: "але я зобов'язаний додати, що мені шкода людей, які не можуть насолоджуватися Шекспіром. Він пережив тисячі здібніших мислителів, і переживе ще тисячу"Шаблон:Sfn. Шоу мав ще дві постійні мішені для своїх різкіших коментарів про Шекспіра: нерозбірливі "Шаблон:Нп", а також актори і режисери, які бездушно представляли вирізані в занадто ускладнених постановкахШаблон:SfnШаблон:Refn. Він постійно постійно повертався до Шекспіра і написав три п'єси на шекспірівські теми: Смаглява леді сонетів, Нове закінчення "Цимбеліна" і Шекс проти ШоШаблон:Sfn. У аналізі шекспірівської критики Шоу за 2001 рік Роберт Пірс приходить до висновку, що Шоу, якому не властива була академічність, побачив п'єси Шекспіра, як і весь театр, з практичної точки зору автора: "Шоу допомагає нам позбутися романтичного зображення Шекспіра як титанічного генія, чиє мистецтво не можна проаналізувати або пов'язати з банальними міркуваннями театральних умов, прибутків та збитків, або з конкретною постановкою і складом акторів."Шаблон:Sfn.

Політичні та соціальні праці

Свої політичні й соціальні коментарі Шоу виразив у різних фабіанських трактатах, есе, двох повнометражних книгах, численних газетних і журнальних статтях і передмовах до своїх п'єс. Більшість фабіанських трактатів Шоу були опубліковані анонімно, представляючи голос товариства, а не авторський, хоча секретар товариства Едвард Піз пізніше підтвердив авторство ШоуШаблон:Sfn. Згідно з Голройдом, заняттям перших фабіанців, переважно під впливом Шоу, було "змінити історію, переписавши її"Шаблон:Sfn. Талант Шоу як памфлетиста відразу ж стали використовувати у продукування маніфестів товариства, після чого, каже Голройд, він ніколи більше не був таким лаконічнимШаблон:Sfn.

Шоу в 1905 році Після початку двадцятого століття Шоу все ширше просуває свої ідеї за допомогою п'єс. Ранній критик, пишучи 1904 року, зауважив, що драми Шоу "приємні засоби" прозелітизування свого соціалізму, додавши, що "погляди містера Шоу слід шукати особливо в його передмовах до своїх п'єс"Шаблон:Sfn. Після послаблення його зв'язків з фабіанським рухом в 1911 році, твори Шоу стали більш особистими і часто провокаційними; його відповіддю на фурор після виходу Здорового глузду про війну в 1914 році стала підготовка продовження під назвою Більш здоровий глузд про війну. У ньому він засудив пацифістську лінію, якої дотримувалися Рамсей Макдональд та інші соціалістичні лідери, і проголосив про свою готовність швидше постріляти всіх пацифістів, ніж піддатися їхній владі та впливовіШаблон:Sfn. За порадою Беатрис Вебб, ця книга не була надрукованаШаблон:Sfn.

Керівництво розумної жінки, головний політичний трактат Шоу 1920-х років, викликав і захоплення і критику. Макдональд вважав його найбільш важливою книгою у світі після Біблії;Шаблон:Sfn. Гарольд Ласкі вважав, що аргументи автора застаріли і не стосуються особистих свободШаблон:SfnШаблон:Refn. У багатьох наступних заявах Шоу можна побачити, що він став більше загравати з диктаторськими методами. У репортажі New York Times від 10 грудня 1933 року процитовано нещодавню лекцію Фабіанського товариства, в якій Шоу хвалив Гітлера, Муссоліні і Сталіна: "[В]они намагаються щось зробити, [і] беруть на озброєння методи, з допомогою яких можна щось зробити"Шаблон:Sfn. Наприкінці Другої світової війни у праці Everybody's Political What's What, Шоу звинувачує союзників' у "зловживанні" своєю перемогою 1918 року, яке й привело Гітлера до влади, і сподівається, що після поразки фюрер уникне розплати й "насолоджуватиметься комфортною пенсією в Ірландії або іншій нейтральній країні"Шаблон:Sfn. Ці настрої, на думку ірландського філософа-поета Томаса Дадді, "rendered much of the Shavian outlook passé and contemptible"Шаблон:Sfn.

"Творча еволюція", шовіанська версія нової науки євгеніки, займала все більше місця в політичних працях письменника після 1900 року. Він представив свої теорії в Керівництві революціонера (1903), додатку до "Людина і надлюдина", і розвинув їх далі протягом 1920-х років у Назад до Мафусаїла. 1946 року в статті в журналі Life зазначено, що Шоу був "завжди схильний дивитися на людей більше як біолог, ніж як митець"Шаблон:Sfn. До 1933 року в передмові до На мілині він писав, що "Якщо ми хочемо досягнути певного типу цивілізації і культури, то ми повинні знищити тих людей, які не вписуються в нього"Шаблон:Sfn; думки критиків про те, чи це було задумано як іронія, розділилисьШаблон:SfnШаблон:Refn. У свою статтю в американському журналі Liberty у вересні 1938 року Шоу включив твердження: "Є багато людей у світі, яких потрібно ліквідувати"Шаблон:Sfn. Багато коментаторів припустили, що такі коментарі були задумані як жарт, хоча й з найбільш невідповідним смакомШаблон:Sfn. У іншому випадку, журнал Life прийшов до висновку: "Ці дурниці можна віднести до його більш безневинних неправильних припущень"Шаблон:SfnШаблон:Refn.

Художня проза

Художня проза Шоу була значною мірою обмежена п'ятьма невдалими романами, написаними від 1879 до 1885 року. Недосвідченість (1879) - напів-автобіографічне зображення вікторіанської епохи у Великій Британії, за словами Вайнтрауба "власний Девід Копперфільд" ШоуШаблон:Sfn. Ірраціональний зв'язок (1880) критика традиційного шлюбу, в якій Вайнтрауб бачить характеристики млявими, "навряд чи перевищують анімовані теорії"Шаблон:Sfn. Шоу був задоволений своїм третім романом Кохання серед артистів (1881), відчуваючи, що він став поворотним моментом у його становленні як мислителя, хоча й той не мав більше успіху, ніж його попередникиШаблон:Sfn. Професія Кешія Байрона (1882) - це, за словами Вайнтрауба, обвинувальний акт суспільству, який передує першій повноформатній п'єсі Шоу Професія пані ВорренШаблон:Sfn. Шоу пізніше пояснив, що задумував Нетовариський соціаліст як першу частину монументального зображення краху капіталізму. Гарет Гріффітс у дослідженні політичної думки Шоу, бачить роман як цікавий запис умов, у яких перебувало суспільство в цілому і зароджуваний соціалістичний рух 1880-х років зокремаШаблон:Sfn.

Наступною роботою Шоу в галузі художньої літератури, яка мала хоч якесь значення, був його роман 1932 року Шаблон:Нп, написаний під час візиту до Південної Африки в 1932 році. Ця дівчина, розумна, допитлива і звернена в християнство ілюзорним місіонерським навчанням, вирушає на пошуки Бога, на шлях, який після багатьох пригод і зустрічей робить її нерелігійноюШаблон:Sfn. Сюжет книги образив деяких християн, а в Ірландії її заборонила Рада цензорівШаблон:Sfn.

Листи і щоденники

Упродовж всього свого життя Шоу був плідним кореспондентом. Його листи, під редакцією Дена Г. Лоуренса, вийшли друком у період між 1965 і 1988 рокамиШаблон:Sfn. Якось Шоу оцінив, що його листи зайняли б двадцять томів; Лоуренс зазначив, що, невідредаговані, вони могли б заповнити набагато більшеШаблон:Sfn. Шоу написав понад чверть мільйона листів, з яких збереглося близько десяти відсотків; чотири томи Лоренса містять 2,653 листиШаблон:Sfn. Серед багатьох постійних кореспондентів Шоу були його друг дитинства Шаблон:Нп, його театральні колеги (та amitiés amoureuses) Шаблон:Нп і Шаблон:Нп; письменники, зокрема, Шаблон:Нп, Герберт Уеллс і Гілберт Кіт Честертон; боксер Шаблон:Нп; Шаблон:Нп і мистецтвознавець Шаблон:НпШаблон:SfnШаблон:Refn 2007 року вийшов 316-сторінковий том, що складається цілком з листів Шоу в "The Times"Шаблон:Sfn.

Щоденники Шоу 1885—1897 років під редакцію Вайнтрауба опубліковано 1986 року у двох томах. Загальна кількість сторінок становить 1241. Переглянувши їх, дослідник творчості письменника Фред Кроуфорд, писав: "хоча основний інтерес для шовіаністів становить матеріал, який доповнює те, що ми вже знаємо про життя і творчість Шоу, але щоденники мають цінність як історичний та соціологічний документ життя Англії наприкінці вікторіанської епохи." Після 1897 року через великий обсяг інших робіт, над якими працював письменник, він відмовився від ведення щоденникаШаблон:Sfn.

Змішані та автобіографічні

У своїй публіцистиці, памфлетах, а іноді довших працях Шоу писав на багато різних тем. Його коло інтересів і досліджень включало вівісекцію, вегетаріанство, релігію, мову, кіно-і фотозйомкуШаблон:Refn. Про все це він говорив і писав багато. Зібрання його творів на ці та інші теми вийшли переважно після його смерті, разом з томами вибраних афоризмів, "wit and wisdom" і загальною журналістикоюШаблон:Sfn.

Попри безліч книг, написаних про нього (станом на 1939 рік Голройд нарахував 80)Шаблон:Sfn автобіографічний доробок Шоу, окрім щоденників, був відносно невеликим. Він давав інтерв'ю газетам, наприклад "GBS Confesses" виданню Дейлі мейл 1904 рокуШаблон:Sfn, а також скетчі горе-біографам, чиї роботи зрештою письменник відкинувШаблон:Sfn. 1939 року Шоу звернувся до цих матеріалів, щоб підготувати Shaw Gives Himself Away, уривки, які, за рік до своєї смерті, він переглянув і перевидав під назвою Sixteen Self Sketches (їх було сімнадцять). Він дав зрозуміти своїм видавцям, що ця тонка книга в жодному разі не була повною автобіографіюШаблон:Sfn.

Погляди Бернарда Шоу

Нетривала підтримка комуни

Прочитавши «Капітал» Маркса, Шоу спочатку прийняв ідеї соціалізму. Він вважав себе пропагандистом соціалізму, а вже потім письменником, драматургом, громадським діячем. У 1884 р. він вступив до Фабіанського товариства, мета якого полягала в перетворенні суспільства з капіталістичного в соціалістичне. У товаристві Шоу виступав з лекціями, у яких виявився його унікальний ораторський талант. Беручи участь у мітингах, він відточував свою ораторську майстерність, дар сатирика й уміння поглянути на звичні речі під незвичним кутом зору.

Свої найзначніші праці за 30-річний період громадської діяльності Шоу опублікував у збірці «Нариси фабіанського соціалізму». У статтях цієї збірки він, окрім іншого, виступав на підтримку соціалізму і проти анархізму. Громадська діяльність Шоу не обмежувалася полемічними виступами, політичними памфлетами й літературою — він працював також у місцевому управлінні того району, у якому жив, потім — муніципальним радником. На цих посадах він діяв у комітетах охорони здоров'я, водопровідному, житлового будівництва. Захопившись такого роду діяльністю, Шоу навіть висунув у 1924 р. свою кандидатуру до лондонської Ради графства від прогресивної партії. Проте, відмовившись від звичайних методів передвиборної боротьби, не бажаючи йти на компроміси з опонентами й не прагнучи сподобатися рядовому виборцю, він в діалогах з ними виявив небажання миритися з їхніми переконаннями, висміював їхні забобони і знання. Отже, у результаті, відштовхнув від себе всіх — католиків, лібералів, консерваторів, звичайних виборців і, зрозуміло, не пройшов до парламенту.

Бернард Шоу у 30-х роках виступав за вбивство людини, якщо вона є паразитом у суспільстві і нічого не здатна зробити для суспільства корисного. Він послуговувався ідеями Карла Маркса та Фрідріха Енгельса. Спочатку його ідеї сходились із послідовниками Гітлера, але пізніше він відмовився від підтримки Гітлера, оскільки вважав, що паразити суспільства є не тільки серед євреїв.[1] Бернард Шоу виступав за застосування гуманного газу, як спосіб позбавлення від «паразитів» суспільства. Пізніше, як відомо, цей газ буде винайдений і широко застосований у концентраційних таборах нацистської Німеччини.

Яскрава ілюстрація поглядів Б.Шоу з його щоденників: «Маючи справу з особами, яких неможливо приручити, які за своєю сутністю не здатні стримати своїх насильницьких чи власницьких потягів і не мають застережень щодо пожертвування іншими задля власної зручності; карати таких осіб було би сміховинно. Ми можемо так само намагатися карати шматок черепиці за те, що вона впала з даху і вдарила по голові священика. Але вбивати їх цілком виправдано і дуже потрібно».[2]

Бернард Шоу заперечував факт Голодомору й репресій проти української інтелігенції. Коли у Шоу, який відвідував СРСР з 21 по 31 липня 1933 p., європейські журналісти запитали про голод, він із властивим собі цинізмом відповів, що ніколи і ніде не їв так смачно, як у СРСР[3].

Євгеніка

Шоу — визначний прихильник євгеніки, неодноразово виступав на відповідних тематичних зібраннях і був широковідомим активістом цього руху у Великій Британії. Завдяки опублікованій ним праці з євгеніки його було запрошено до Німеччини часів Третього Рейху[4]

В інтерв'ю з кінохроніки, від 5 березня 1931, він промовив:

...ви всі повинні знати про тих хто не приносить жодної користі в цьому світі, котрі приносять більш клопоту аніж користі. Просто затримати їх і запитати: сер чи мадам, тепер будьте люб'язні, виправдайте своє існування. Якщо ви не можете цього зробити, якщо ви не маєте соціальної значимості в суспільстві, коли не виробляєте принаймні стільки скільки споживаєте або, можливо, більше, то, очевидно, ми не можемо зберегти ваше життя і ваше життя нам не корисне[5].

Особисте життя

У травні 1898 р. мільйонерка й соціалістка 40-річна Шарлотта Пейн-Таузенд відпочивала в Європі. Отримала телеграму від приятеля з Лондона. Той повідомляв, що на рік старший за неї містер Джордж Бернард Шоу от-от віддасть Богові душу в своїй квартирі на Фіцрой-сквер, 29. Шарлотта познайомилася з цим ірландцем два роки тому. Він одразу її причарував. Він каламбурив без упину. Шукав сякого-такого стола, аби прилаштуватися й записувати думки для чергового памфлету. Якби Джорджеві не нагадували про їжу, він міг померти просто за письмовим столом.

Через два дні Шарлотта була в Лондоні. Одразу побігла до Шоу. У його тісній, наче комірчина, кімнаті поміщалися лише стіл, дерев'яне крісло-гойдалка та друкарська машинка. Книжки, газети, рукописи, брудні тарілки з недоїденою вівсянкою, чашки з-під какао, яблучні недогризки захаращували підвіконня, підлогу, стіл. Зверху все це було вкрите шаром сажі в палець завтовшки, яка летіла з розчахнутого вікна. Послугами прибиральниці він не користувався. Боявся, що та може викинути щось зайве.

Шарлотта запропонувала переїхати до неї. Хотіла сама доглядати за письменником, аби він видужав. Той погодився. Вирішили, що ліпше їм буде побратися, адже інакше б по місту пішли погані чутки. Шлюб узяли 1 червня 1898 р. За 45 років подружнього життя вони жодного разу не кохалися — так домовилися ще до весілля, бо обоє вважали секс огидною справою. Тим часом увесь Лондон гудів: Джордж Шоу, цей невдаха-письменник і баламут-соціаліст, урвав дружину, сума посагу якої сягала шестизначної цифри. Чиновник, що оформляв шлюб, сплутав нареченого — у дуже потертому сюртуку і на милицях — із жебраком, який прийшов подивитися на церемонію[6].

Перелік творів

Рік написання Назва Рік видання
1878 Паперові ноги Не виданоШаблон:Sfn
1878 «Моя люба Дорота…» 1906
1879 Недосвідченість 1930
1880 Ірраціональний зв'язок 1905
1881 Кохання серед артистів 1900
1882 Професія Кешія Байрона 1901
1883 Нетовариський соціаліст 1887
1884 Маніфест 1884Шаблон:Sfn
1884 Un Petit Drame 1959
1884–92 Будівлі вдовця 1893
1885 «Чудесна помста» 1906
1885 До економних поміщиків і капіталістів 1885Шаблон:Sfn
1887 Правильна радикальна програма 1887Шаблон:Sfn
1887–88 Незакінчена новела 1958
1889 Фабіанські риси в соціалізмі 1889
1890 Що таке соціалізм 1890Шаблон:Sfn
1890 Ібсен 1970
1891 Квінтесенція ібсенізму 1891
1892 Фабіанський електронний маніфест 1892Шаблон:Sfn
1892 Фабіанська спільнота: що це таке 1892
1892 «Голосуй! Голосуй! Голосуй!» 1892Шаблон:Sfn
1893 Неможливість анархізму 1892Шаблон:Sfn
1893 Серцеїд 1898
1893 Професія місіс Уорен 1898
1893–94 Зброя та людина 1898
1894 План трудової компанії 1894Шаблон:Sfn
1894 Кандіда 1898
1895 Людина долі 1898
1895 Здоровий глузд мистецтва 1895
1895–96 Ти не можеш розповісти 1898
1896 Учень диявола 1901
1898 Досконалий вагнеріанець 1898
1898 Цезар і Клеопатра 1901
1899 Звернення капітана Брасбаунда 1901
1900 Фабіанізм і імперія: маніфест 1900
1900 Жінки як радники 1900Шаблон:Sfn
1901 Соціалізм для мільйонерів 1901Шаблон:Sfn
1901 Чудовий Бешвіль 1901
1901–02 Людина й надлюдина 1903
1904 Інший острів Джона Буля 1907
1904 Як він брехав її чоловіку 1907
1904 Сенс муніципальної торгівлі 1908
1905 Майор Барбара (play) 1907
1905 Пристрасть, отрута, і заціпеніння 1905
1906 Лікар перед дилемою 1911
1907 Антракт у будинку розваг 1927
1907–08 Одруження 1911
1909 Про постріл Бланко 1911
1909 Проблиск реальності (play) 1926
1909 Чарівний підкидьок 1926
1909 Нерівний шлюб 1914
1910 Смаглява леді сонетів 1914
1910–11 Перша п'єса Фанні 1914;
1912 Андрокл і лев 1916
1912 Анульовано! 1916
1912 Пігмаліон 1916
1913 Обов'язок краси 1932
1913 Катерина Велика: Кому досі вклоняється слава 1919
1915 О'флахерти В. С. 1919
1916 Августус виконує свою частину діла 1919
1916–17 Дім розбитих сердець 1919
1917 Ганна Жанська, більшовицька імператриця 1919
1918–20 Назад до Метнуселаху 1921; rev. 1930, 1945
1919 Настанови Конференції миру 1919
1923 Свята Іоанна 1924
1928 Візок з яблуками 1930
1929 Ліга націй 1929Шаблон:Sfn
1931–34 Мільйонерка 1936
1932 Пригоди чорної дівчинки в її пошукові Бога 1932
1932 Логічне обґрунтовування вчинків влади Росії 1964[7]Шаблон:Sfn
1933 Майбутнє політичної науки Америки 1933
1933 На каменях 1934
1934 Шестеро з Кале 1936
1936 Артур і ацетон (playlet) 1936
1936 Женева 1939; rev. 1939, 1940, 1946, 1947
1936–47 Життєрадісні мільярди 1949
1938–39 У золоті дні доброго короля Карла 1939; rev. 1947
1948 Небилиці 1951
1949 Шекс проти Шо 1950
1950 Чом би їй це не зробити 1960

Коментарі


Примітки

  1. Документальний фільм «The Soviet History» режисера Едвінса Шноре
  2. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  3. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  4. Baker, Stuart (2002). «Ethics, Economics, and Government». Bernard Shaw's remarkable religion: a faith that fits the facts. Gainesville, Florida: University Press of Florida. pp. 169—170. ISBN 0-8130-2432-3
  5. «George Bernard Shaw reopens capital punishment controversy». Paramount British Pictures. 5 March 1931
  6. Бернард Шоу на своє весілля пришкандибав на милицях
  7. Abebooks

Див. також

Джерела та посилання

Шаблон:Wikiquote Шаблон:Sister Ошибка скрипта: Модуля «Portal» не существует.

Книги

Шаблон:Refbegin

  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Шаблон:Cite encyclopedia
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied

Шаблон:Refend

Праці Шоу

Шаблон:Refbegin

  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied

Шаблон:Refend

Журнали

Шаблон:Refbegin

  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription

Шаблон:Refend

Газети

Шаблон:Refbegin

  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied

Шаблон:Refend

Онлайн

Шаблон:Refbegin

  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:ODNBsub
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Subscription
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:ODNBsub
  • Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied

Шаблон:Refend

Шаблон:Нормативний контроль Шаблон:Нобелівська премія з літератури Шаблон:Премія «Оскар» за найкращий адаптований сценарій Шаблон:ВП-портали


Категорія:Джордж Бернард Шоу Категорія:Уродженці Дубліна Категорія:Ірландські письменники Категорія:Ірландські драматурги Категорія:Ірландські прозаїки Категорія:Ірландські сатирики Категорія:Англійські письменники Категорія:Англійські драматурги Категорія:Англійські прозаїки Категорія:Англійські сатирики Категорія:Письменники XIX століття Категорія:Письменники XX століття Категорія:Поети XIX століття Категорія:Поети XX століття Категорія:Автори фентезі Ірландії Категорія:Наукові фантасти Ірландії Категорія:Англомовні письменники-фантасти Категорія:Британські наукові фантасти Категорія:Британські автори фентезі Категорія:Вегетаріанці Категорія:Соціалісти Категорія:Ревізіоністи Голодоморів Категорія:Автори відомих щоденників Категорія:Містики Категорія:Люди на марках