Берлін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску
  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Hatnote

Шаблон:Infobox Settlement

Берлі́н (нім. Berlin, МФА[bɛɐ̯ˈliːn]Шаблон:IPA audio linkКатегорія:Статті з транскрипцією) — столиця Федеративної Республіки Німеччина, окрема федеральна земля. Населення — 3,5 мільйони осіб, найбільше місто країни, друге за населенням місто ЄС після Лондона. Неодноразово був головним містом німецьких державних утворень, зокрема Маркграфства Бранденбург, Королівства Пруссія, Німецької імперії, Східної Німеччини. З часу возз'єднання Німеччини в 1990-му році — загальнонімецька столиця. Важливий політичний, інформаційний, культурний та науковий центр Європи. Великий транспортний вузол, одне з найвідвідуваніших міст континенту. Численні університети, дослідницькі лабораторії, театри й музеї заслужили міжнародне визнання. Місто — важливий осередок діячів мистецтва з усього світу.

Географія[править]

Координати Берлінської ратуші — 52° 31′ 6″ півн. ш., 13° 24′ 30″ сх. д. Місто простягнулося зі сходу на захід приблизно на 45 км, із півночі на південь — на 38 км. Місто займає площу 892 км². Берлін і знаходиться на сході країни приблизно за 70 км на захід від кордону з Польщею і оточений федеральною землею Бранденбург.

Ландшафт Берліна сформувався під час останнього льодовикового періоду. 20 000 років тому землі міста були покриті шаром Скандинавського материкового льоду товщиною 100 метрів. Під час розтавання льодовика 18000 років тому сформувалися улоговини його стоку, що визначили річкову систему Берліна.

Історичний центр міста лежить в найтоншому місці того льодовикового стоку, що перетворився на річку Шпрее, яка тече зі сходу на захід. У західному районі Шпандау вона впадає до Гафелю, що протікає в північно-південному напрямку. Розширення річища Гафеля утворюють Тегельське озеро та озеро Ванзее.

Клімат[править]

Місто розміщене в помірному кліматичному поясі. Середньорічна температура дорівнює 8,9 °, а середньорічна кількість опадів — 581 мм. Найтеплішими місяцями є липень і серпень, коли середня температура сягає 18,5 ° і 17,7 ° відповідно. У січні й лютому в Берліні найхолодніше, в середньому в першому місяці року −0,6 ° і −0,3 ° в другому. Найдужче дощить у червні, коли випадає 70 мм, найменше — у травні, 31 мм опадів. Шаблон:Клімат міста

Адміністративний поділ міста[править]

Зараз Берлін поділяється на 12 районів, що діляться на дрібніші дільниці — «квартали» (нім. Ortsteile), разом таких кварталів 95. Ці квартали ніяк не впливають на адміністративний поділ, проте мають велике значення в повсякденному житті, бо прив'язані до історичних районів міста. Раніше їх у Західному Берліні було 12, а в Східному — 11. За реформою адміністративного поділу від 10 червня 1998 до 1 січня 2001 кількість районів скоротилася від 23 до сучасних 12.

Файл:Berlin-ukr.svg
Дванадцять районів міста
Район Населення
30.06.2016
Площа,
км²
1 Мітте 368 122 39,47
2 Фрідріксгайн-Кройцберг 281 096 20,16
3 Панков 394 816 103,01
4 Шарлоттенбург-Вільмерсдорф 334 351 64,72
5 Шпандау 238 278 91,91
6 Штегліц-Целендорф 302 535 102,50
7 Темпельгоф-Шенеберг 345 024 53,09
8 Нойкельн 328 045 44,93
9 Трептов-Кепенік 257 782 168,42
10 Марцан-Геллерсдорф 261 954 61,74
11 Ліхтенберг 280 721 52,29
12 Райнікендорф 260 253 89,46

Прилеглі міста й громади[править]

Файл:Werder.jpg
Гафель у передмісті Берліна

Берлін із усіх боків оточений федеральною землею Бранденбург і межує з її вісьмома районами і одним «містом окружного значення» (нім. kreisfreie Stadt) з 7-ма містами та 20-ма сільськими громадами (за Сонцем, починаючи з північного сходу):

  • Район Барнім (нім. Barnim): Wandlitz, Panketal, Ahrensfelde
  • Район Меркіш-Одерлянд (нім. Märkisch-Oderland): Hoppegarten, Neuenhagen bei Berlin
  • Район Одер-Шпрее (нім. Oder-Spree): Schöneiche bei Berlin, Woltersdorf, Erkner (місто), Gosen-Neu Zittau
  • Район Даме-Шпреевальд (нім. Dahme-Spreewald): Königs Wusterhausen (місто), Zeuthen, Eichwalde, Schulzendorf, Schönefeld
  • Район Тельтов-Флемінґ (нім. Teltow-Fläming): Бланкенфельде-Малов, Гросберен
  • Район Потсдам-Міттельмарк (нім. Potsdam-Mittelmark): Teltow (місто), Kleinmachnow, Stahnsdorf
  • Місто Потсдам (нім. Potsdam)
  • Район Гафельланд (нім. Havelland): Dallgow-Döberitz, Falkensee (місто), Schönwalde-Glien
  • Район Обергафель (нім. Oberhavel): Hennigsdorf (місто), Hohen Neuendorf (місто), Mühlenbecker Land, Glienicke/Nordbahn

Історія[править]

Докладніше: Історія Берліна

Заснування й середні віки[править]

Файл:Berlin Dusableau 1737.jpg
План Берліна, складений Аврамом Гвібертом Дузабльо 1737 року

Фігурка ведмедя — сучасний символ Берліна На місці сучасного Берліна близько 1200 року розміщувалися два торгові парні поселення — Кельн і Берлін. Точна дата надання їм міських прав невідома. Міські права Кельна вперше згадуються в 1237 році, міські права Берліна, який спочатку містився на північному березі річки Шпрее, — в 1244 році. Обидва міста заснували спільну ратушу в 1307.

Назва міста, очевидно, походить з якоїсь західнослов'янської мови: її порівнюють з полабським коренем berl-/birl- («болото, багно»)[1]. Але оскільки початкове Ber- звучить близько до нім. Bär («ведмідь»), то ця тварина стала символом Берліна, ведмідь зображений на його гербі.

У 1415-му році курфюрст Фридрих I заснував Маркграфство Бранденбург і керував ним до 1440-го року. Члени династії Гогенцоллернів правили в Берліні до 1918-го, спочатку як маркграфи Бранденбургу, з 1701 року як королі Пруссії й з 1871 року як кайзери Німецької імперії. Містяни не завжди вітали зміни влади. 1448-го року в місті повставали проти будівництва замку курфюрстом Фрідріхом II Залізним — так зване «Берлінське обурення» (нім. Berliner Unwillen). Однак, цей протест не увінчався успіхом, а мешканців лише позбавили багатьох політичних та економічних свобод. У 1451-му Берлін став резиденцією бранденбурдзьких маркграфів, а отже втратив статус вільного міста.

Промислове місто (верстати, електротовари, папір, поліграфія). Населення — 3 102 500 (1990). Берлінський мур поділяв місто в 19611989 рр.; у жовтні 1990 року Берлін став столицею об'єднаної Німеччини; Західний і Східний Берлін, об'єднавшись, стали 16-ю землею Німеччини.

Берлін є одним з найвпливовіших політичних центрів Європейського Союзу, а завдяки своїй культурній спадщині і однією з найвідвідуваніших столиць континенту.

Ранній Новий час[править]

Тридцятирічна війна 1618—1648 мала для Берліна руйнівні наслідки: третина будівель пошкоджена, населення зменшилося вдвічі. Фридрих Вільгельм, відомий як Великий Курфюрст, приймає в 1640 державну справу від свого батька. Ним була розпочата політика імміграції та релігійної толерантності. У наступному році він заснував такі передмістя Берліна, як Фридрихсвердер, Доротеенштадт і Фридрихштадт.

1671 року 50 єврейських родин переселили з Австрії до Берліна. У Потсдамському Едикті 1685 року Фридрих Вільгельм запросив до Бранденбургу гугенотів. Зголосилося понад 15 тисяч французів, із яких 6 тисяч осіли в Берліні. На 1700 рік французи складали вже 20 відсотків мешканців Берліна, і вони мали значний культурний вплив. Окрім того, чимало переселенців прибуло з Богемії, Польщі, Зальцбургу.

XVIII — початок XX століття[править]

Файл:Berlin Stadtschloss.jpg
Міський палац, знищений 1950 року

В 1701 році в результаті коронації Фридриха I Берлін набув статусу столиці Пруссії.

9 жовтня 1760 в ході Семирічної війни (1756—1763 роки) Берлін був захоплений російськими військами, очолюваними графом З. Г. Чернишовим. Росіяни захопили 4,5 тисяч солдат полоненими, численні військові трофеї, зокрема символічні ключі від міста, що досі знаходяться у Санкт-Петербурзі. Після чотирьох днів окупації російські війська однак змушені були відступити через підхід більших сил німців.

У листопаді 1806 року після поразки німецьких військ при Єні й Ауерштеді, Берлін був захоплений наполеонівськими військами. Після поразки Наполеона в Росії, 1813 року Берлін знову був захоплений російськими військами.

В 1871 у Берлін був проголошений столицею новоутвореної Німецької імперії. Після закінчення Першої світової війни у 1918 році в Берліні була проголошена Веймарська республіка. В 1920 році прийняли закон про заснування Шаблон:Нп, що об'єднав кілька передмість, після чого чисельність населення Берліна перевищила 4 мільйони осіб.

В 1933 році з приходом до влади націонал-соціалістів Берлін став столицею Третього Рейху. В 1936 у в Берліні пройшли всесвітні літні Олімпійські ігри. Під керівництвом Альберта Шпеєра був розроблений генеральний план забудови Берліна як майбутньої столиці «Тисячолітнього рейху», що не був однак здійсненим через війну.

Повоєнний час[править]

Файл:Potsdamer Platz 1945.jpg
Потсдамська площа в 1945 році
Файл:Occupied Berlin.svg
Зони окупації Берліна

З наближенням поразки Німеччини у Другій світовій війні 2 травня 1945 Берлін був взятий військами Червоної армії. В результаті бомбардувань і вуличних боїв місто зазнало значних руйнувань, окупантами були вчинені масові зґвалтування жінок. Берлін був розділений на чотири сектори, що управлялися західними союзниками (США, Велика Британія і Франція) та Радянським Союзом.

Протистояння західних союзників і Радянського Союзу призвело до поділу Німеччини на ФРН та НДР, при цьому Східний Берлін став столицею НДР, тоді як ФРН, до складу якої входив і Західний Берлін, розмістила свою столицю в Бонні. У 1953 році в Східному Берліні відбулося масовий антиурядовий виступ, придушений радянськими окупаційними військами.

У 1961 році з ініціативи соціалістичної НДР в Берліні було споруджено Берлінський мур, що розділив місто на дві частини. Перехід громадян з однієї території на іншу допускався тільки через прикордонні контрольно-пропускні пункти, тоді як спроби нелегального перетину кордону зі Сходу на Захід каралися ув'язненням, а спроби втечі — розстрілом. Чотиристороння угода 1971 року вивела Західний Берлін зі складу ФРН, а також врегулювала питання транзиту між ФРН та Західним Берліном територією НДР.

Лише у листопаді 1989 року уряд НДР зняв заборону на перетин кордону між частинами міста, а після об'єднання Німеччини 1990 року Берлінський мур був знесений. З 1991 року Берлін був затверджений як столиця об'єднаної Німеччини.

Особи, пов'язані з містом Берлін[править]

Українці в Берліні[править]

Проживали[править]

Померли[править]

Поховані[править]

Економіка[править]

Міжнародний конгрес-центр і радіовежа Штаб-квартира фармацевтичної компанії «Bayer Schering Pharma» в районі Берліна Веддінг Штаб-квартира залізничної компанії «Deutsche Bahn AG» на Потсдамській площі в районі Берліна Тіргартен Видавничий концерн Axel Springer AG

Історичний огляд[править]

Економічне значення Берліна зростало одночасно зі зміцненням його ролі як політичного центру Німецької імперії. У минулому він слугував як транзитний пункт на місці схрещення торгових шляхів з Рейнської області і з південних районів до Балтійського моря. У період капіталістичного розвитку Берлін став осередком банківського капіталу (більше ½ банківських активів Німеччини), промисловості і торгівлі, потужних монополістичних німецьких та іноземних об'єднань. Берлін перетворився не тільки на провідний економічний центр Німеччини, але й на один з найбільших промислових центрів світу. Економічний розвиток викликав швидке зростання населення і глибокі зміни в його соціальній структурі. 1939 року в Берліні налічувалося 2,5 млн найманих робітників, на місто припадало 7,2 % усіх зайнятих у німецькій промисловості. Берлін виробляв 8,7 % промислової продукції Німеччини (за вартістю).

Провідними галузями промисловості були: електротехнічна індустрія, машинобудування, металообробка, поліграфія, швейна і харчова промисловість. Широким рядом підприємств була представлена металообробка, в Берліні зосередилася половина електротехнічної промисловості Німеччини (найбільші підприємства AEG, Siemens, Osram, Telefunken та інші), значна частина машинобудування (в тому числі чверть верстатобудування країни — BORSIG, локомотивобудування — Berliner Maschinenbau), а також оптико-механічної промисловості, швейної промисловості, поліграфічної та видавничої справи країни.

Після завершення Другої світової війни промисловість Берліна втратила близько 1/4 своїх виробничих потужностей, виведена з ладу значна частина транспорту і енергетичного господарства. Житловий фонд центрального Берліна і його культурні установи зруйновані більш ніж на 3/4.

Сучасність[править]

Берлін — великий економічний і фінансовий центр не тільки Німеччини, але й всього ЄС. Розвинена головним чином радіоелектронна промисловість, машинобудування, транспортне будівництво, місто є важливим центром торгівлі, місцем проведення міжнародних торгових ярмарків, виставок. Серед, так званих, секторів росту — творчі галузі і культурна індустрія, в тому числі туризм, біотехнології, медичні технології, фармацевтика і засоби масової інформації та комунікаційні технології.

2009 року валовий внутрішній продукт Берліна становив €90,1 млрд[2], у порівнянні із 2008 роком номінальний ВВП зріс на 1,7 %[3]. У порівнянні з регіональними ВВП (за паритетом купівельної спроможності) на душу населення в ЄС Берлін 2007 року мав індекс 97,8, тоді як індекс Бранденбурга становив 82,2, а Німеччини загалом — 115,8[4]. На сучасному етапі у Берліні реєструється вищий за середній рівень безробіття — 13,6 % у травні 2010 року, в той час як в середньому по країні він становить 7,7 %. Близько 17 % населення отримують допомогу в рамках Соціального кодексу II[5].

Близько 80 % компаній в Берліні працюють у третинному секторі економіки, тобто секторі послуг. 30 німецький компаній із індексом DAX мають свої штаб-квартири в Берліні, серед них Siemens AG, Deutsche Bahn AG тощо. Двадцять найбільших компаній в Берліні за кількістю співробітників станом на липень 2010 року[6]:

  1. 17.499 — Deutsche Bahn AG
  2. 13.000 — Vivantes Netzwerk für Gesundheit GmbH
  3. 12.513 — Siemens AG
  4. 10.983 — Berliner Verkehrsbetriebe (BVG)
  5. 10.292 — Charité Universitätsmedizin
  6.  7.277 — Kaiser's Tengelmann
  7.  7.000 — Deutsche Telekom AG
  8.  6.530 — Landesbank Berlin Holding AG
  9.  6.500 — Deutsche Post DHL
  10.  6.000 — Daimler AG
  11.  6.000 — Unternehmensgruppe Gegenbauer
  12.  5.605 — Berlinwasser Holding AG
  13.  5.600 — Metro AG
  14.  5.600 — Dussmann
  15.  5.600 — Vattenfall Europe
  16.  5.286 — Berliner Stadtreinigungsbetriebe (BSR)
  17.  5.000 — Edeka-Gruppe
  18.  5.000 — Bayer Schering Pharma AG
  19.  4.510 — Wisag Service Holding GmbH
  20.  3.950 — Securitas Gruppe

Транспорт[править]

Головний залізничний вокзал — найбільший в Європі, діє з 2006 року

Докладніше: Транспорт Берліна

Берлін має складну і різноманітну транспортну інфраструктуру. У Берліні 5 334 кілометрів доріг, з яких 66 кілометрів є магістралями, та 979 мостів. У місті 2004 року зареєстровано 1 мільйон 428 тисяч автомобілів, у тому числі 6 800 таксі. Місцевий громадський транспорт обслуговується компаніями BVG і Deutsche Bahn AG і має 1626 кілометрів автобусних маршрутів, 187 кілометрів трамвайних ліній, 150 кілометрів ліній метрополітену і 328 кілометрів міської залізниці.

Берлін має два аеропорти міжнародний аеропорт Тегель (Flughafen Berlin-Tegel), і аеропорт Шенефельд (Flughafen Berlin-Schönefeld), якими скористалося 14.7 мільйонів пасажирів 2004 року. Аеропорт Берліна Темпельгоф був закритий 30 жовтня 2008 року, незважаючи на численні протести. Планується новий великий міжнародний аеропорт Flughafen Berlin-Schönefeld. До Чемпіонату світу з футболу 2006 відкрито новий залізничний вокзал, найбільший у Європі[7].

Берлін також має внутрішній порт. Магдебурзький водний міст з'єднує цей порт з Рейном.

Освіта і наука[править]

Гумбольдтський університет Берліна та пам'ятник Александру фон Гумбольдту Вільний університет Берліна

Положення Берліна як столиці Пруссії, потім — Німецької імперії визначило його ранг наукового центру країни. Ця передумова відпала для Західного Берліна після 1945 року. У Східному Берліні таке становище відновилося після створення НДР і оголошення його столицею нової держави — відновлені практично всі наукові установи: Академія наук НДР у Берліні, дійсними членами якої продовжували залишатися західні вчені, а також чотири великих університети: Гумбольдтський університет Берліна, Берлінський технічний університет, Берлінський університет мистецтв.

Завдяки інтенсивній державній політиці підтримки науки в Західному Берліні відкрито Вільний університет, створено Товариство Макса Планка, головним завданням якого стала розробка стратегічних напрямів науки і впровадження рекомендацій для підготовки наукових кадрів, а також цілий ряд наукових центрів: з економічних досліджень, урбаністики, ядерних досліджень (Інститут імені Отто Гана) і інші.

Після об'єднання країни Берлін знову став одним з провідних наукових центрів Європи. Загальна кількість берлінських студентів становить приблизно 140 тисяч осіб. Нині діють 17 вищих шкіл і 4 великих університети:

Культура[править]

Берлінале 2007 Щорічний Берлінський марафон

У порівнянні з іншими європейськими столицями, Берлін має дуже велику кількість пам'ятників, музеїв та інших культурних установ. Щороку тисячі прихильників кіномистецтва притягує Берлінський міжнародний кінофестиваль, відомий також як Берлінале, починаючи від 1951 року він відбувається в лютому. Частиною берлінської культури можна вважати й берлінський діалект німецької мови, поширений у Берліні.

Спортивні клуби[править]

Назва клубу Вид спорту Заснований Ліга Майданчик Голов. тренер
Герта[8] Футбол 1892 2 Бундесліга Олімпійський стадіон Маркус Баббель
Уніон[9] Футбол 1966 2 Бундесліга Alte Försterei Уве Нойхаус
Берлін Атлетик[10] Футбол 1907 Регіоналліга Постштадіон Дітмар Демут
ALBA[11] Баскетбол 1991 Бундесліга O2 World Л. Павіцевич
Айсберен Берлін[12] Хокей 1954 DEL O2 World Дон Джексон
Füchse Berlin[13] Гандбол 1891 HBL Спорткомплекс імені Макса Шмелінга Д. Сігурдссон
SCC Berlin[14] Волейбол 1911 DVL[15] Sporthalle Charlottenburg А. Урнаут
Köpenicker SC[16] Волейбол 1991 DVL[17] Sporthalle Hämmerlingstraße Юрген Треппнер

Театри[править]

Театральне життя в Берліні не переривалося ніколи, незалежно від політичних подій, воєн, воно слугувало сполучною ланкою в житті розділеного міста. Серед театрів: Німецька державна опера, Німецька опера, Берлінська комічна опера, Театр імені Шиллера, Театр на Курфюрстендам, Театр на Потсдамській площі, Берлінський ансамбль, Берлінський драматичний театр, Фридрихштадт-палас, театр «Метрополь», Німецький театер, Народний театр (Volksbühne), Театр шоу (Schaubühne), Ренеса́нс-Театер та навіть Театр імені Горького, безліч вар'єте та кабаре, тощо. Всесвітньою популярністю користується Берлінський філармонічний оркестр, яким диригували свого часу Вільгельм Фуртвенглер і Герберт фон Караян.

Музеї[править]

Музей Боде на Музейному острові Пергамський вівтар у Пергамському музеї

Історія берлінських музеїв тісно переплетена з історією Німеччини і її поділом на дві частини. Колишні зібрання прусських королів під час Другої світової війни частково евакуювали, частково сховали від бомбардувань, а після війни виявилося, що частина колекції перебуває у Східному Берліні, а частина — Західному. Хоча музеї постраждали під час бомбардувань, основні колекції збережені. Особливість берлінських державних музеїв полягає в тому, що кожного четверга з 16:00 до 20:00 вхід до музеїв вільний.

В сучасному Берліні декілька музейних центрів. Значна кількість берлінських музеїв знаходиться на, так званому, Музейному острові — північній частині острова Шпреєінзель, який розміщений на північ від університету та Унтер-ден-Лінден. Тут розміщені Музей Боде, Стара національна галерея та Пергамський музей. На Музейному острові зберігалися культурні цінності довоєнного Берліна. Культурфорум на Заході — багатюще зібрання європейського живопису та інших творів мистецтва. Інші музейні центри — Єгипетський музей і Музеї Далем (етнологічний музей, музей мистецтва Індії тощо) в Далем-Дорфі.

Бюст Нефертіті, Єгипетський музей

Стара національна галерея розміщена в будівлі, що схожа на давньоримський храм. Тут представлені найрізноманітніші художні течії — реалізм, імпресіонізм, дадаїзм, експресіонізм. На сходах встановлена бронзова «Танцівниця» Георга Кольбе, в залі, присвяченій групі «Міст», експонуються полотна Карла Шмідта-Ротлуфа, Ернста Людвига Кірхнера, Отто Мюллера. У залі дадаїстів виставлені колажі Ганни Гох.

Найвідоміші берлінські музеї

Бібліотеки Берліна[править]

Стара бібліотека і площа Бебеля.

Парки[править]

Парк Великий Тіргартен і центральна Колона Перемоги Головна візуальна вісь Ботанічного саду Берліна

У Берліні нараховується понад 2 500 скверів, парків та місць відпочинку. Їхня загальна площа становить близько 5 500 гектарів. Парки, ліси, річки, озера і канали займають близько 30 % міської площі. На заході і південному сході міста ростуть лісові масиви.

У центрі міста розміщений парк Великий Тіргартен — найстаріший і найбільший в місті, площею 210 га. У минулому Тіргартен був ділянкою лісу перед міською брамою, міська знать використовувала його для прогулянок на конях і полювання. Поступово місто розрослося навколо парку, нині він розтягнувся від станції «Берлінський зоопарк» до станції Бранденбурзькі ворота і знаходиться у безпосередній близькості до урядових будівель і парламенту. На перетині доріг Східно-західної осі і вулиці 17 червня розташована берлінська колона Перемоги висотою 69 м, побудована в 1864—1873 роках і увінчана 8-метровою фігурою богині Вікторії, до статуї якої ведуть 285 сходинок. З їх висоти відкривається панорама Берліна. Інший великий парк Берліна — Трептов-парк, створений у 1876—1882 роках першим берлінським директором садового будівництва Йоганном Генріхом Густавом Мейєром. 1896 року у Трептов-парку проходила виставка ремесел.

Серед паркових насаджень особливо виділяється Ботанічний сад Берліна. Він розташований на південному заході міста і користується великою популярністю серед берлінців як місце відпочинку. Крім того, в Берліні діють два зоопарки: Берлінський зоологічний сад і зоопарк Фридрихсфельде. Заснований 1844 року, Берлінський зоопарк є найстарішим в Німеччині, а його колекція найбільша за кількістю представлених видів тварин (14 000 тварин і 1 500 видів). Другий зоопарк виник в НДР 1954 року і є найбільшим за площею зоопарком Європи, що займає 160 гектарів.

Планування міста і архітектура[править]

Файл:BERLIN VIA DRONE by STUDIO K.webm
Міський пейзаж Берліна з висоти пташиного польоту

Sony Center на Потсдамській площі Руїни Церкви кайзера Вільгельма

Берлін зберіг окремі риси середньовічної забудови. У 18-19 століттях створені правильні за обрисами площі, наприклад, Площа жандармів (Gendarmenmarkt), широкі вулиці (Унтер-ден-Лінден), парадні ансамблі та забудови у стилі бароко.

Ейфорія будівництва та зростання настала на самому початку 20 століття. Виставка під назвою «Загальні принципи містобудування», проведена 1910 року, показала зразок європейського міста, до якого прагнув Берлін. Після Другої світової війни в обох частинах міста відновлені історичні пам'ятники і житлові масиви, до яких додалися нові райони: Ліхтенберг і Марцано в східній частині міста, Меркішес Фіртель на півночі Західного Берліна. Зі старовинних споруд в Берліні збереглися церква святої Марії (Marienkirche), Берлінський собор, Оперний театр, Бранденбурзькі ворота, Червона ратуша, Рейхстаг (перебудований 1999 року), Палац Бельвю.

На площі Брайтшайда (Breitscheidplatz) збережені і законсервовані руїни Меморіальної церкви кайзера Вільгельма як пам'ятник-нагадування про війну. У східній частині Берліна в Трептов-парку відкрито Меморіал полеглим радянським воїнам в Тіргартені, що загинули в боях за Берлін, із мавзолеєм, на якому стоїть статуя Воїна-визволителя (скульптор Євген Вучетич). Серед післявоєнних новобудов квартал Ганза, побудований міжнародним колективом архітекторів, житловий квартал поблизу Олімпійського стадіону (архітектор Ле Корбюзьє), алея Карла Маркса, Будинок радіомовлення, Держрада, Міжнародний конгрес-центр, Палац республіки в східній частині міста, промислова виставка «Інтербау», Берлінська філармонія, Шаблон:Нп (архітектор Людвіг Міс ван дер Рое).

Архітектурні пам'ятки
Пам'ятні дошки

Міста-побратими[править]

Галерея[править]

<div class="thumb tnone" style="margin-left: auto; margin-right:auto; width:100%; max-width:Ошибка выражения: неопознанный символ пунктуации «[»px;">

Див. також[править]

Примітки[править]

  1. Berger, Dieter (1999). Geographische Namen in Deutschland. Bibliographisches Institut. ISBN 978-3-411-06252-2. 
  2. "Exporteinbruch stürzt deutsche Wirtschaft in die Krise". Reuters (in German). Retrieved 19 August 2008. 
  3. Konjunkturdaten Шаблон:Webarchive, Berlin.de, Abgerufen am 9. Juni 2010
  4. Eurostat: Regional GDP per inhabitant 2007. Abgerufen am 15. Mai 2010, Євростат
  5. Arbeitslosigkeit in Berlin geht zurück. In: Berliner Morgenpost', abgerufen am 1. Juni 2010.
  6. IHK Berlin: Top 100 Arbeitgeber in Berlin. Stand: Juli 2010 (PDF-Datei; 1,6 MB Шаблон:Webarchive, abgerufen am 23. September 2010).
  7. Шаблон:Citeweb
  8. Hertha BSC, www.herthabsc.de/. Retrieved 1 July 2008.
  9. Union Berlin, www.fc-union-berlin.de/. Retrieved 3 April 2010.
  10. Офіційний сайт Берлін Атлетик Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  11. ALBA Berlin, www.albaberlin.de. Retrieved 1 July 2008.
  12. Eisbären Berlin Шаблон:Webarchive, www.eisbaeren.de. Retrieved 1 July 2008.
  13. Füchse Berlin Шаблон:Webarchive, www.fuechse-berlin.de. Retrieved 1 July 2008.
  14. SCC Berlin Шаблон:Webarchive, www.scc-berlin.de. Retrieved 1 July 2008.
  15. [1] Шаблон:Webarchive Retrieved 21 May 2010
  16. [2], www.k-sc.de. Retrieved 10 May 2010.
  17. [3] Шаблон:Webarchive Retrieved 21 May 2010
  18. "Miasta partnerskie Warszawy". um.warszawa.pl. Biuro Promocji Miasta. 2005-05-04. Archived from the original on 2008-12-06. Retrieved 2008-08-29. 

Джерела[править]

  • Факти про Німеччину / ред. Жанет Шаян, Сабіне Гіле; пер. Володимир Шелест. — Франкфурт-на-Майні: Зоцієтетс-Ферлаґ, 2010. ISBN 978-3-7973-1211-2

Посилання[править]

Шаблон:Вікіцитати1

Шаблон:Navboxes Шаблон:Authority control

Категорія:Міста-мільйонники Німеччини Категорія:Населені пункти, засновані 1237 Категорія:Незалежні міста Німеччини