Береза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску
bgcolor=Шаблон:Taxobox color|Береза
Файл:Dolmar birke.jpg
bgcolor=Шаблон:Taxobox color| Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Шаблон:Taxobox ordo: Букоцвіті (Fagales)
Родина: Березові (Betulaceae)
Рід: Береза (Betula)
Лінней Карл
Види
Біля 40 видів (див. текст)
Посилання
Шаблон:Nowrap [[Commons:Category:{{#property:P373}}|{{#property:P373}}]]
Шаблон:Nowrap Betula
Шаблон:Nowrap {{#property:P830}}
Шаблон:Nowrap {{#property:P961}}
Шаблон:Nowrap {{#property:P815}}
Шаблон:Nowrap {{#property:P627}}
Шаблон:Nowrap 3504
Шаблон:Nowrap {{#property:P962}}
Шаблон:Nowrap {{#property:P1391}}
Шаблон:Nowrap {{#property:P842}}

Шаблон:Taxobox regnumcat

  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Hatnote

Береза (Bétula) — рід листопадних дерев та кущів родини Березові (Betulaceae) з гладенькою білою корою, при основі стовбура кора чорно-сіра, глибокотріщинувата. Квітки одностатеві, рослина однодомна. Загальна кількість видів — близько 120 по всій Північній півкулі від субтропіків до тундри, з них в колишньому СРСР дикі 40 і введено в культуру близько 25. Найпоширеніша деревна листяна порода.

Дерева до 30 (45) м заввишки і чагарники аж до сланких. Граничний вік більшості видів беріз не перевищує 100-120 років, у Б. жовтої - 150 років, окремі дерева досягають 300 років. Більшість беріз абсолютно морозостійкі, за винятком гімалайсько-китайських, деяких японських і американської чорної берези, більш вимогливих до тепла.

Назва

Існує кілька версій походження латинської родової назви: або від кельтського betu («береза»); або від лат. batula («бити», «сікти»)Шаблон:Сумнівно[1].

Українське слово береза походить від Шаблон:Lang-x-slav, яке виникло з Шаблон:Lang-x-ie (звідки також лит. berzas, латис. bērzs, ос. barz, Шаблон:Lang-inc), від кореня *bhereg «світитися, біліти». Від цього ж кореня походять: Шаблон:Lang-ang, англ. birch, нім. Birke, нід. berk, норв. bjørk, швед. björk. Споріднене зі словами берест (лат. Ulmus), берест (кора берези)[2].

У слов'янських мовах: біл. бяро́за, рос. берёза, болг. бре́за, Шаблон:Lang-sh, словен. brė́za, чеськ. bříza, пол. brzoza, Шаблон:Lang-hsb, Шаблон:Lang-dsb[3]. Повнішу інформацію про назви роду іншими мовами дивіться на сторінці Betula проекту Віківиди.

Гетеротипні синоніми[4]:

Види

Рослини цього роду відрізняються високим плеоморфізмом; різні автори по-різному розглядають ранг деяких таксонів, що належать до роду. Зазвичай кількість видів оцінюється приблизно в сто[5] або дещо більше ста[6].

В Україні відомі близько 10 видів берези — дніпровська, низька, Клокова, Котулі, Литвинова, дрібнолускова, темна, повисла, пухнаста[7]. Два останні найбільш поширені в природних умовах.

Згідно з даними сайту Королівських ботанічних садів в К'ю рід налічує 113 видів і гібридів,[5] найбільш відомі з них:

  • Шаблон:Не перекладено (Шаблон:Не перекладено). Вид з Північної Америки з блискучою червонувато-коричневою або майже чорною корою.
  • Береза карликова (Betula nana). Чагарник висотою зазвичай не більше 1 м з дрібними округлим листям; росте в Європі на болотах, у заболочених сосниках.
  • Береза низька (Betula humilis). Чагарник висотою до 2 м з еліптичними листям; росте в Європі на берегах водойм, на болотах.
  • Шаблон:Bt-ukrlat. Вид, поширений в Європі та Сибіру; зустрічається також у північній Африці. Кора від білосніжно-білої до сірувато-білої. Висота зазвичай 10-15 м, іноді до 30 м. Молоді пагони голі, бородавчасті (на відміну від Берези пухнастої, у якої молоді пагони опушені і без бородавок).
  • Шаблон:Не перекладено (Шаблон:Не перекладено). Вид з Гімалаїв висотою до 18 м зі світлою гладкою корою.
  • Шаблон:Bt-ukrlat. У Європі нерідко росте поряд з березою повислою. Вище описано як розрізняти ці види. Є номенклатурним типом.
  • Береза чорна (Betula nigra). Вид зі східної частини Північної Америки. У молодих дерев кора біла і гладка, у старіших — темна, зморшкувата. Імовірно, предковий вид.[8]
  • Шаблон:Не перекладено (Шаблон:Не перекладено). Зустрічається на Камчатці, Сахаліні, по берегах Охотського моря. Названа кам'яною за надзвичайно тверду, щільну і важку деревину, яка тоне у воді.
  • Шаблон:Bt-ukrlat. Поширена в Кременецьких горах. Росте на вапнякових скелях, вапняково-піщаних ґрунтах. Локальні популяції нечисленні (близько 20 дерев), зменшуються.

Всі види:

Практичне використання

Лікарська, харчова, медоносна, деревинна, смолоносна, танідоносна, фарбувальна, кормова, ефіроолійна, декоративна, фітомеліоративна рослина.

У медицині

У науковій медицині використовують бруньки — Gemmae Betulae, листки — Folium Betulae, березовий дьоготь — Ріх Betulae i активоване вугілля — Cabro activatus.

Березові бруньки й листки використовують як сечогінний і жовчогінний засіб. Бруньки рекомендують при пролежнях, подразненнях і ерозіях шкіри, а зовні — при ревматизмі, як ранозагоювальний засіб, внутрішньо — при застуді, хворобах і спазмах шлунка, при туберкульозі, гастриті, гострих і хронічних екземах. Бруньки берези містять ефірні олії, сапонін, глюкозу, смолу, бетулоретинову кислоту, а листки — антоціани, кумарини, флаваноли, сапоніни, ефірні олії, смолу, каротин, вітамін С.

Березовий дьоготь, який одержують шляхом перегонки з березової кори — бересту, застосовують як ранозагоювальний засіб і для лікування хвороб шкіри, опіків, корости, лишаїв. З нього добувають також березову ефірну олію, яку використовують як глистогінний засіб. Таблетки активованого вугілля вживають при отруєннях, бактеріальних токсикозах і метеоризмі.

У народній медицині бруньки і листки використовують як сечогінний, жовчогінний, відхаркувальний засіб, при болючих менструаціях, запаленні нирок і сечового міхура, шлункових хворобах, хворобах серця, як кровоочисний засіб.

Зовнішньо листки застосовують для ванн при радикуліті, свіжими листками обкладають болючі місця при ревматизмі, настоєм бруньок або листків заливають рани, при цинзі натирають бруньками ясна, прикладають листки до пухлин і ударених місць; настоєм листків змазують уражені місця при хворобах шкіри, миють голову при випаданні волосся. Берест прикладають до фурункулів. Берест (кору берези) використовують для накладання пов'язок при переломах кісток.

У ветеринарії березовим дьогтем лікують різні паразитарні хвороби шкіри, гнійні рани, опіки.

У харчуванні

Файл:Ruovesi Forest.jpg
Березовий ліс

Рано навесні шляхом підсочки з берези одержують солодкий сік, який містить цукри, окис кальцію, вітаміни, яблучну кислоту, дубильні речовини. З нього готують чудовий прохолодний напій, який вважається корисним при золотусі, цинзі, каменях у нирках і сечовому міхурі, подагрі, хворобах суглобів, екземах, лишаях, фурункулах. Сік є також стимулюючим, сечогінним і глистогінним засобом.

У Сибіру, на Уралі і Далекому Сході їдять молоді клейкі листочки берези - їх додають в салати.[9]

Усі види беріз — високопродуктивні весняні пилконоси. За хімічним складом пилок берези найцінніший для корму бджіл, бо містить високий відсоток жиру. На березі бджоли збирають у червні падь. З молодих листочків бджоли збирають клей. Березовий сік застосовують для підгодівлі бджіл навесні.


У промисловості

Берестовий дьоготь може служити замінником паливних і мастильних матеріалів. Дрова з берези високоякісні, горять без тріску й диму. Листки берези придатні для приготування фарбувального екстракту, яким фарбують шерстяні й бавовняні тканини в жовтий, коричнево-чорний, жовто-зелений і золотистий кольори. Листки багаті на каротин і вітамін С (до 180 мг %) і разом з тонкими гілками є кормом для тварин.

Ефірна олія, яку добувають з бруньок берези, застосовується в парфумерії. Як декоративна рослина береза бородавчаста застосовується в зеленому будівництві, для створення насаджень у парках, на вулицях, для алей і березових гаїв. Має декоративні форми. У лісостепових і степових районах береза є однією з важливих порід при створенні лісомеліоративних насаджень, разом з сосною її використовують для залісення піщаних ґрунтів.

Збирання, переробка та зберігання

Березові бруньки збирають взимку і рано навесні (січень — березень). Для цього на вирубках головного користування чи при рубках догляду зрізують гілки, зв'язують їх у пучки і сушать у добре провітрюваних приміщеннях протягом трьох-чотирьох тижнів. Не рекомендується сушити в сушарках, бо при цьому втрачаються смоли й ефірні олії. Після сушіння гілки обмолочують, на решетах відділяють бруньки від домішок. Сировину пакують у мішки вагою по 25 і 50 кг. Зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні протягом двох років.

Листки збирають у травні, сушать у затінку і пакують у ящики, вистелені папером. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Для промислової заготівлі придатні всі види берези. Потребує бережливого використання і охорони.

Береза в культурі та етнографії

Береза вважається одним із символів Росії[10] і Фінляндії[11].

Її ім'я носить місяць в українській (березень) та чеських мовах (чеськ. Březen).

Береза в українській культурі

Шаблон:Col-begin Шаблон:Col-break

Ой хвалилася да березонька (веснянка)

Ой хвалилася да березонька:
—Що на мені кора да біленька,
Що на мені листя да широкеє,
Що на мені гілля да високеє.
Ой одозветься зелений дубочок:
—Ой не хвалися, да березонько:
Не ти свою кору да білила,
Не ти сеє листя да широчила,
Не ти сеє гілля да височила.
Вибілило кору да яснеє сонце,
Широчив листя да буйний вітер,
Височив гілля да дрібен дощик.[12]

Шаблон:Col-break

Ой, у полі береза стояла (українська народна пісня)

Ой у полі береза стояла,
На березі зозуля кувала.

Питається зозуля березу
Чом береза біла, не зелена.

Як же ж мені зеленою бути,
Піді мною стояли рекрути.

Піді мною стояли татари,
Шабельками гілля обтинали.

З під пагіння
З-під коріння воду добували.

Вороного коня напували,
За ляшками кулі сі пускали.

Бо ті ляшки зрадливії люди,
Ізрадили коня вороного.
І ще зрадять хлопця молодого.[13]

Шаблон:Col-end

Українські прислів'я, приказки, загадки і жарти про березу

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Береза

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Береза

Шаблон:Sister-

  1. Лантратова А. С. Деревья и кустарники Карелии. — Петрозаводск: Карелия, 1991. — ISBN 5-7545-0369-5
  2. Шаблон:ЕСУМ1
  3. По Этимологическому словарю Фасмера, 1, 154
  4. World Checklist of Selected Plant Families. The Board of Trustees of the Royal Botanic Gardens, Kew. Published on the Internet; http://www.kew.org/wcsp/ accessed 11 November 2006; 19:30 GMT
  5. а б World Checklist of Betula. The Board of Trustees of the Royal Botanic Gardens, Kew.
  6. Флора Восточной Европы, т. 11. / Под ред. Н. Н. Цвелёва. М.—СПб: Тов-во научных изданий КМК. 2004. — с. 65.
  7. Шаблон:Кобів
  8. Энциклопедия декоративных садовых растений
  9. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.137
  10. «Почему мы так любим белую березу?» // Ежедневный познавательный журнал «ШколаЖизни.ру», 20.12.2007 Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  11. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  12. Сайт «Про Україну»
  13. Українські Пісні
  14. «ТОП-5 львівських анекдотів». «Відкритий Львів» — OpenLviv.Net 07/05/2012

Література

Посилання

Шаблон:Навігація

Категорія:Березові Категорія:Флора Євразії Категорія:Флора Північної Америки Категорія:Лікарські рослини Категорія:Пилконоси Категорія:Анемофіли Категорія:Роди квіткових Категорія:Харчові рослини Категорія:Дикі їстівні рослини України