Бельгія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:Картка Країна

Бе́льгія (нід. België Шаблон:МФА2, фр. Belgique, Шаблон:МФА2 нім. Belgien), офіційна назва: Королі́вство Бе́льгія — суверенна держава у Західній Європі. На півночі омивається Північним морем, на суходолі межує на півночі з Нідерландами, на сході — з Німеччиною і Люксембургом, на півдні — з Францією. Площа країни — 30 528 км² (139 місце у світі), населення — трохи більше 11,4 млн. осіб. За густотою населення (367 ос. на 1 км²) Бельгія посідає одне з перших місць у світі. Столиця та найбільше місто — Брюссель (нід. Brussel, фр. Bruxelles), населення якого становить 1,2 млн осіб. Серед інших великих міст слід виділити Антверпен, Левен, Мехелен, Гент, Брюгге та Льєж.

Населення Бельгії складається з двох груп: фламандців (бл. 5 млн ос., 1958), що населяють північні та центральні провінції Бельгії (Західна і Східна Фландрія, Фламандський Брабант, Антверпен, Лімбург) та розмовляють нідерландською, і валлонців (бл. 4 млн ос.), що живуть у південних провінціях (Ено, Намюр, Льєж, Люксембург) і своїми говірками близькі до північних французів. Крім того, у Бельгії живуть італійці (бл. 161,5 тис. ос., 1954), французи (бл. 55,3 тис. ос., 1954), нідерландці (понад 49,7 тис. ос., 1954). Невелика німецькомовна громада Бельгії проживає на сході країни у провінції Льєж.

Історично Бельгія була частиною області, відомої як Нижні країни, край дещо більший за нинішню групу країн Бенелюксу, яка також включала частини Північної Франції та Західної Німеччини. Її назва походить від латинського слова Belgica, на честь римської провінції Gallia Belgica. З кінця середньовіччя до 17 століття територія Бельгії була космополітичним центром процвітання комерції та культури. У період з 16 по початку 19 століття, Бельгія слугувала полем битви між багатьма європейськими державами, заслуживши цим прізвисько "Поле битви Європи", репутацію, підкріплену обома світовими війнами. Країна виникла у 1830 році після Бельгійської революції, в результаті якої Бельгія відділилася від Нідерландів.

У Бельгії мешкають дві основні мовні групи чи спільноти: голландськомовне, переважно фламандська громада, яка становить близько 59 відсотків населення, і франкомовна громада, яка становить близько 40 відсотків усіх бельгійців. Невеличка німецькомовна громада, котра налічує близько одного відсотка, існує в Східних кантонах. Регіон столиці Брюсселя офіційно є двомовним (французька та голландська), хоча французька мова є домінантною. Мовне різноманіття Бельгії та пов'язані з цим політичні конфлікти відбиваються на її політичній історії та складній системі врядування, що складається з шести різних урядів.

Бельгія брала участь у промисловій революції[1][2] і протягом 20 століття володіла низкою колоній в Африці.[3] Друга половина 20 століття ознаменувалася зростанням напруги між голландськомовними та франкомовними громадянами, що живилася різницями у мові та культурі та нерівним економічним розвитком Фландрії та Валлонії. Цей постійний антагонізм призвів до декількох далекосяжних реформ, в результаті яких у період з 1970 по 1993 роки відбувся перехід від унітарного до федеративного устрою. Незважаючи на реформи, напруженість між групами збереглася, якщо не зросла; є значний сепаратизм, особливо серед фламандців; існують суперечливі закони про мову, наприклад, муніципалітети з мовними пільгами;[4] і формування коаліційного уряду після федеральних виборів у червні 2010 рок зайняло 18 місяців у, що є світовим рекордом.[5] Рівень безробіття у Валлонії більше ніж удвічі вищий, ніж у Фландрії, яка процвітала після війни.[6]

Бельгія є однією з шести країн-засновників Європейського Союзу, а її столиця, Брюссель — місто, що в якому знаходиться Європейська Комісія, Рада Європейського Союзу та Європейська рада, а також має одне з двох міст, де знаходиться Європейський Парламент (інше — Страсбург). Бельгія також є членом-засновником Єврозони, НАТО, ОЕСР та СОТ, а також частиною тристороннього Союзу Бенелюксу та Шенгенської зони. У Брюсселі знаходиться кілька офіційних інституцій ЄС, а також штаб-квартира багатьох великих міжнародних організацій, таких як НАТО.

Бельгія — країна з розвиненою економікою і високим рівнем доходу. Крана має дуже високий рівень життя, якість життя[7], хорошу систему охорони здоров'я[8], та освіти[9], і класифікується як "дуже високий" в Індексі людського розвитку.[10] Бельгія також належить до однієї з найбезпечніших або наймиролюбніших країн світу.[11]

Географія[править]

Лісовий пейзаж Арденн

Докладніше: Географія Бельгії

Географічне положення — знаходиться у Західній Європі, на узбережжі Північного моря. На південному заході межує з Францією, на сході з Люксембурґом і Німеччиною, на північному сході з Нідерландами; на північному заході міститься Північне море. На північному заході прибережні рівнини, у центральній частині — пагорби; пагорби й ліси на південному сході; Арденський ліс; річка Шельда (Схелде).

Поверхня переважно низовинна, з поступовим підвищенням на південний схід. Прибережна смуга Північного моря найбільш понижена, вкрита піщаними дюнами і відгороджена дамбами, що захищають від повеней райони польдерів — низовинних угідь. На півночі і північному заході Бельгії — пласка Фландрська низовина, яка на сході переходить у невисоке (до 80 м) плато Кемпен. У середній частині Бельгії переважають хвилясті плато (80—180 м). На південному сході — стародавній (герцинський) масив Арденни (г. Ботранж, 674 м). З корисних копалин промислове значення мають: поклади кам'яного вугілля (запаси понад 6 млрд т в районах МонсШарлеруаЛьєж і Кемпен), фосфоритів, каолінів, будматеріалів.

Клімат Бельгії помірно теплий, морський. Звичайні температури січня +3, +4°, липня + 18, +19°. Переважають західні вітри; значна хмарність. Опадів 750—800 мм на рік (в Арденнах — до 1500 мм).

У Бельгії дуже густа сітка річок. На півдні Бельгії протікає Маас та його притока Самбр, Урт. Річки середньої, і північної Бельгії — Шельда (Схелде) з притоками Лісом (Леє), Дендером, на Пн. Зх.—р. Ейзер. Ґрунти на півночі Бельгії переважно бурі лісові, у Кемпені й Арденнах підзолисті. Ліси, головним чином дубові й букові, займають 19,7 % площі Бельгії.

Шаблон:Див. також

Історія[править]

Докладніше: Історія Бельгії

Стародавні часи[править]

У стародавні часи на території Бельгії жило кельтське плем'я белгів. У 57 до н. е. територію Бельгії завоював Юлій Цезар і включив її до складу Римської імперії, також описав кельтів у своїх "Записках про Галльську війну" У 3 ст. до Бельгії вторглись германські племена франків і фризів. Белги були частково винищені франками, а частково злилися з ними. У ранньому середньовіччі Бельгія перебувала у складі франкської держави. За Верденським договором 843 територію теперішньої Бельгії було поділено по річці Шельді на дві частини: західна відійшла до Франції, східна — до Лотарингії.

У 13—14 століттях територія Бельгії була ареною запеклої боротьби між Англією і Францією. У середині 15 століття стала володінням бургундських герцогів.

14771516 територія теперішньої Бельгії, або Південні Нідерланди, належала разом з рештою Нідерландів імперії Габсбургів, а 15161713 — Іспанії. Після війни за Іспанську спадщину, за Утрехтським миром 1713, територія була приєднана до Австрії і знову включена до складу імперії Габсбургів як Австрійські Нідерланди.

18 століття[править]

Наприкінці 18 століття у Австрійських Нідерландах розвинулись металургійна, кам'яновугільна, шерстяна, шовкова, скляна та інші галузі промисловості, зміцніла буржуазія як політична сила.

1789 внаслідок буржуазної революції австрійці були вигнані. 11 січня 1790 проголошена незалежна держава — Сполучені Штати Бельгії, але 1791 Австрія відновила свою владу над Бельгією.

1795 французький термідоріанський конвент проголосив приєднання Бельгії до Франції. У колишніх Австрійських Нідерландах були ліквідовані пережитки феодальних відносин, зменшено вплив католицької церкви на економічне і політичне життя країни.

19 століття[править]

Епізод Бельгійської революції Після падіння імперії Наполеона колишні Австрійські Нідерланди рішенням Віденського конгресу 1814—1815 було злучено з Нідерландами в єдине королівство — Сполучені Нідерланди під владою нідерландського короля Вільгельма І.

Внаслідок революції 1830 та десятиденної кампанії 1831 за підтримки Франції Бельгія здобула незалежність.

Наприкінці 19 століття, завдяки наявності природних багатств і вільних капіталів, подальшому посиленню експлуатації населення метрополії і колонії Бельгійського Конго1885), Бельгія швидко перетворюється в індустріальну країну.

1885 — у Бельгії утворилася робітнича партія; у 1886, 1889, 1890 рр. відбулися великі страйки вуглекопів, що супроводилися сутичками робітників з поліцією й урядовим військом; у загальних політичних страйках 1893, 1902 і 1913 взяло участь близько 1 млн робітників.

20 століття[править]

Під час Першої світової війни Бельгія була окупована. 4 серпня 1914 року німецькі війська порушили договір про нейтралітет і зайняли майже всю територію країни.

У 1-й третині ХХ століття у Бельгії запровадили загальне виборче право для чоловіків, 8-годинний робочий день, підвищили пенсії.

Світова економічна криза 1929—1933 охопила всі галузі бельгійської економіки; кількість безробітних зросла до 300 тисяч осіб.

У роки Другої світової війни Бельгія була окупована військами гітлерівської Німеччини.

1948 — Бельгія увійшла до Західного союзу, а 1949 — до Північно-Атлантичного союзу.

1955 Бельгія підписала Паризькі угоди, а 1957 — договір про т. з. Спільний європейський ринок, який у Римі підписали ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди і Люкскмбург.

Перших заходів до регіональної автономії було вжито 1971, 1974 й 1980, коли було створено регіональні асамблеї для Фландрії, Валлонії й Брюсселя. 1992 було оголошено про введення федеративного ладу.

Політика[править]

120px
Фламандська громада
(нідерландськомовна)
120px
Французька громада
(французькомовна)
120px
Німецькомовна громада
120px
Фландрія
120px
Валлонія

120px
Брюссельський столичний регіон

Бельгія — конституційна монархія. Глава держави — король, який затверджує закони, має право розпускати парламент, призначає міністрів та суддів всіх інстанцій. Законодавча влада у країні належить парламентові, що складається з палати представників і сенату. Члени парламенту (за винятком частини сенаторів, яких обирають ради провінцій і сам сенат) обираються громадянами Бельгії віком від 18 років. Обраними до палати представників можуть бути особи, які досягли 25 років, а до сенату — 40 років. У Бельгії діє пропорційна виборча система. Згідно з конституцією 1831, виконавча влада належить королю, фактично вона здійснюється урядом. Місцевими справами за конституцією Бельгії відають виборні провінціальні та комунальні ради і призначувані королем губернатори, комісари та бургомістри.

Голова держави — король Філіп I з 21 липня 2013.

Участь у міжнародних організаціях: Бельгія бере участь у багатьох міжнародних організаціях, зокрема СОТ, ООН, ЄКА, ЄМС, ЄІБ, ЄС, МБРР, МВФ, МФКК, НАТО, ОБСЄ, ОЕСР. Шаблон:Докладніше

Політична криза 2007—2011[править]

Після останніх федеральних виборів, які пройшли 10 червня 2007 р., ліберальній та соціально-християнській партіям так і не вдалося створити національний (федеральний) уряд країни. За всю свою політичну історію Бельгія вперше переживала таку складну ситуацію.Філіп I Через 6 місяців після виборів нарешті досягнута домовленість, і у грудні 2007 р. створено Перехідний уряд, який очолив колишній прем'єр-міністр Гі Вергофстадт.

20 березня 2008 р., через 9 місяців перемовин, прем'єр-міністром обрано Іва Летерма і сформовано новий уряд.

15 липня 2008 І. Летерм подає у відставку (дарма що Король Бельгії Альберт ІІ не дав свою згоду на це), і країна знову поринає у невизначеність. Політична криза триває: повноваження чинного уряду продовжуються лише за умови значних обмежень, дати розгляду гарячих питань відтягуються, у тому числі щодо проведення дострокових виборів у 2009 р. спільно з черговими регіональними та парламентськими. Ів Летерм пропонує відставку уряду двічі, 19 та 22 грудня 2008 р., і під час другої доповіді Король Альберт ІІ нарешті дає згоду.

30 грудня 2008 р. Прем'єр-міністром Бельгії став Герман Ван Ромпей. Склад Кабінету міністрів залишився у цілому без змін, окрім трьох осіб: віце-прем'єр-міністром, міністром внутрішніх справ призначено Гвідо Де Падта, міністром юстиції — Стефана Деклерка, міністром державної служби та державних підприємств став Стівен Ванакере.

Детальніше у статті Політична криза в Бельгії (2007-2011).

Економіка[править]

Шаблон:Докладніше

Бельгія — високорозвинена індустріальна країна. Основні галузі економіки: інжиніринг і металургія, моторобудівна, харчова, хімічна, текстильна, вугільна, нафтова та скляна промисловість.

Грошова одиниця — євро

Експорт: залізо, сталь, текстиль, нафтохімікати, пластмаси, діаманти, транспортні засоби;

Див. також[править]

Адміністративний устрій[править]

Бельгія поділяється на 3 регіони: Брюссельський столичний (власне Брюссель і 18 приміських громад), Валлонія, Фландрія, які діляться на 10 провінцій (по 5 у Фландрії й Валлонії), а провінції — на громади.

Демографія[править]

Докладніше: Населення Бельгії
  • 1990 — 9,895 млн.
  • 2002 — 10,2 млн. (за відомостями перепису)

Культура[править]

Шаблон:Докладніше Офіційні мови — нідерландська, французька й німецька. На півночі, у Фландрії, розмовляють здебільшого нідерландською (55 % населення країни); на півдні, у Валлонії — французькою (32 %); 11 % бельгійців двомовні; на самому сході Валлонії — німецька (0,6 %). У Брюссельському регіоні розмовляють французькою й нідерландською мовами. У Фландрії за офіційну мову править тільки нідерландська, у Валлонії — французька (на землях Німецькомовної громади ще й німецька), а в Брюсселі за офіційні вважають французьку та нідерландську мови.

Релігія[править]

Конституція Бельгії гарантує свободу віросповідання. Більшість віруючих (близько 75 % населення) — католики. Офіційно визнані також іслам (250 тис. осіб), протестантство (близько 70 тис. осіб), юдаїзм (35 тис. осіб), англіканство (40 тис. осіб), православ'я (20 тис. осіб). Протестанти живуть в основному в Брабанті та Генті. Єврейська громада зосереджена в Брюсселі та Антверпені.

Інше[править]

Державний прапор Королівства Бельгії складається з чорної, жовтої й червоної доземних смуг. Чорний колір символізує силу, жовтий означає зрілість, повноту сили, що їх досягають мудрістю. Червоний — символ перемоги, досягнутої внаслідок виявленої хоробрості, мужності й жертовності. Прапор схвалено 1831 року.

Державний герб Королівства Бельгії зображено як чорного щита, приладнаного на схрещених скіпетрах, на тлі щита зображено лева — символ влади. Щит увінчано князівською короною — символом монархічного ладу Бельгії. Внизу на червоній стрічці напис: «У єднанні — сила».

Гімн Бельгії (французька мова):

Ô Belgique, ô mère chérie,
À toi nos cœurs, à toi nos bras,
À toi notre sang, ô Patrie !
Nous le jurons tous, tu vivras !
Tu vivras toujours grande et belle: Et ton invincible unité
Aura pour devise immortelle :
Le Roi, la Loi, la Liberté !
Aura pour devise immortelle :
Le Roi, la Loi, la Liberté !
Le Roi, la Loi, la Liberté !
Le Roi, la Loi, la Liberté !

Національне свято — 21 липня.

Див. також[править]

Література[править]

Примітки[править]

  1. Fitzmaurice, John (1996). "New Order? International models of peace and reconciliation—Diversity and civil society" (in англійською). Democratic Dialogue Northern Ireland's first think tank, Belfast, Northern Ireland, UK. Archived from the original on 13 травня 2011. Retrieved 12 серпня 2007.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  2. "Belgium country profile" (in англійською). EUbusiness, Richmond, UK. 27 серпня 2006. Archived from the original on 7 жовтня 2009. Retrieved 12 серпня 2007.  Check date values in: |access-date=, |date=, |archive-date= (help)
  3. Karl, Farah; Stoneking, James (1999). "Chapter 27. The Age of Imperialism (Section 2. The Partition of Africa)" (PDF). World History II. Appomattox Regional Governor's School (History Department), Petersburg, Virginia, USA. Archived from the original (PDF) on 25 September 2007. Retrieved 16 August 2007. 
  4. Buoyant Brussels. "Bilingual island in Flanders". UCL (in англійською). Archived from the original on 24 травня 2016. Retrieved 5 червня 2016.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  5. "Belgian government sworn in, ending 18-month crisis". Expatica (in англійською). 6 December 2011. Archived from the original on 2 лютого 2014. Retrieved 8 грудня 2011.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  6. "Subscribe to read". Financial Times (in англійсокою). Archived from the original on 9 серпня 2017. Retrieved 19 червня 2017.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  7. "Quality of Life Index by Country 2017 Mid-Year". www.numbeo.com. Archived from the original on 23 січня 2018. Retrieved 28 December 2017.  Check date values in: |archive-date= (help)
  8. "Health index" (PDF). World Health Organization. Archived (PDF) from the original on 5 серпня 2011.  Check date values in: |archive-date= (help)
  9. "Education index | Human Development Reports". hdr.undp.org. Archived from the original on 4 січня 2018. Retrieved 28 December 2017.  Check date values in: |archive-date= (help)
  10. "Human Development Report 2016" (PDF). undp.org. Archived (PDF) from the original on 27 березня 2017.  Check date values in: |archive-date= (help)
  11. "Global Peace Index 2017" (PDF). reliefweb.int. Archived (PDF) from the original on 28 грудня 2017.  Check date values in: |archive-date= (help)

Посилання[править]

Шаблон:Інші проекти

Шаблон:Розташування2

Шаблон:Бельгія в темах Шаблон:Navboxes Шаблон:Нормативний контроль

Категорія:Країни ЄС Категорія:Країни НАТО Категорія:Надпопулярні статті Категорія:Конституційні монархії Категорія:Країни з офіційною багатомовністю Категорія:Королівства Категорія:Германомовні країни і території Категорія:Бенілюкс Категорія:Франкомовні країни Категорія:Держави-члени ООН Категорія:Федеративні держави