Баку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску
  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Hatnote
Шаблон:Картка/рядки
Шаблон:IfemptyШаблон:If1Шаблон:Checkwd

Категорія:Населені пункти за алфавітомОшибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied

[[Зображення:Coat of arms of Baku.svg|Шаблон:Ifempty|Герб]] [[Зображення:Шаблон:Ifempty|Шаблон:Ifempty|Прапор]]
Шаблон:Ifempty Шаблон:Ifempty
Шаблон:Картка/рядкиШаблон:Картка/рШаблон:Картка/рШаблон:Картка/рядки

Шаблон:If1 Шаблон:Картка/р Шаблон:Картка/р

Шаблон:Карта розташування

Баку́ (азерб. Bakı, МФАШаблон:Ref-az: [bɑˈcɯ]) — столиця Азербайджанської Республіки, найбільший промисловий, економічний, і науково-технічний центр Закавказзя, а також найбільший порт на Каспійському морі і найбільше місто на Кавказі.

Площа міста становить 2130 км².[1] Баку розташований на південному березі Апшеронського півострова. Місто за своєю давниною, величиною території та чисельністю населення є одним із старовинних і найбільших міст Сходу. З населенням Апшеронського півострова населення агломерації становить 2 545,6 тис. жителів.[1][2] Баку удостоєний в 2010 році програмою ООН з довкілля (UNEP), звання одного з головних міст по проведенню Всесвітнього дня довкілля. Подібні міста в Європі обираються щорічно. У 2010 році, разом із столицею Азербайджану, цих титулів удостоєні також Генуя (Італія) і Женева (Швейцарія).[3]

Етимологія

За загальновідомою версією назва Баку походить від розм. перс. باد كوبه‎ — «Бадкубе»«удар вітру», що найімовірніше пов'язано з пануючими там сильними вітрами[4], і послужило зародженню вкоріненого епітета «Баку - місто вітрів». Однак фахівці відзначають, що ця перська форма назви дуже пізня і засвідчена лише з XVII століття.

Географія

Місто розташоване в південній частині Апшеронського півострова, на березі Каспійського моря.

Найбільші міста однієї довготи або широти
Північ: Самара Казань
Захід:
Нью-Йорк
Мадрид
Неаполь
50px Схід:
Ташкент
Пекін
Південь: Манама

Клімат

Клімат Баку — м'який континентальний і напівпустельний (Класифікація кліматів Кеппена: BSk) з жарким сухим літом, прохолодною зимою і рідкими опадами. У деякі роки випадає багато снігу, а невеликі скупчення снігу трапляються практично щозими. Опади влітку бувають рідко. Середня річна кількість опадів становить близько 210 мм. Шаблон:Клімат міста

Історія

Стародавній світ

Файл:Woman statue from Baku.JPG
Глиняна статуетка, знайдена в Ічері-Шехер. I тыс. до н. е..

Мабуть, ще на початку нашої ери сучасний Апшеронський півострів знаходився на дні моря, так як через трансгресію Каспію рівень моря був набагато вище, і низовина нижньої течії Кури перебувала під водою (на що вказують античні карти).[5] Відомості про Баку з'являються в ранньому середньовіччі.

Причиною виникнення міста на Апшеронському півострові послужили фізико-географічні умови міста Баку, розташування його в центрі перетину міграційних і торгових шляхів, простягнутих з півночі на південь, із заходу на схід («Великий шовковий шлях»), кліматичні умови та паливне і енергетичне багатство, що з найдавніших часів виходить на поверхню землі, і зветься «нафта».[2]

Середньовіччя

Перша письмова згадка — VI століття. В багатьох історичних джерелах місто згадувалося завдяки наявності нафти. Баку також було одним з торгових центрів регіону, куди приїжджали слов'янські, хазарські, китайські, сирійські, вірменські, іранські купці.

З другої половини IX століття Баку потрапив під володіння Ширваншахів і став одним з основних міст Ширвану. Населення займалося ремеслами, торгівлею, рибальством, садівництвом і нафтовидобутком. У 1191 році ширваншах Ахситан I тимчасово переніс столицю держави з Шемахи в Баку. У XII столітті місто було оточене кріпосною стіною і ровом.

В період нашестя монголів у XIII столітті місто занепало. Але вже в наступному столітті економічне життя Баку знову пожвавилося. Каспійське море в деяких джерелах навіть згадувалося як Бакинське море. З Баку вивозилися різні товари в Золоту Орду, російські князівства, Іран і Середню Азію. У Баку досі збереглися історико-архітектурні пам'ятники — Бухарський і Мултанський (Індійський) карвансараї, що свідчить про торгові зв'язки Баку з вказаними регіонами. В період правління ширваншаха Халіллулаха I (14171462) в Баку проводилися істотні будівельні роботи. Комплекс палацу Ширваншахів (який входить до світової спадщини ЮНЕСКО) був створений в цей період. З 1501 року Баку стало частиною Севфевідської держави.

Баку як торговий центр став привертати увагу Росії. Петро I направив експедицію на Південний Кавказ. 26 липня 1723 року російські війська зайняли Баку, але пізніше в результаті укладеного договору між Росією та Іраном в 1735 році росіяни покинули місто. З російськими військами пішла значна кількість вірменського населення.

Нафта Баку

У часи високого Середньовіччя (з VIII до XIII ст.) спостерігаємо численні письмові згадки бакинської нафти в працях арабських учених (Баладзорі, Масуді, Істахрі-Абу, Абу-Дулаф, Бекран та ін.), які описували самовилив нафти на поверхню та ранній колодязний видобуток на Апшеронському півострові. Так, Масуді у своєму трактаті «Середня книга» (перша половина Х ст.) відзначає, що « ...в Баку було два головних джерела: з одного добувалася жовта і біла нафта, а з іншого – чорна і синя. Прибуток з кожного джерела становив понад тисячу дирхемів на рік». Масуді та Істахрі, котрі відвідали район Баку в Х ст., зазначали, що нафта й газ використовувалися для нагрівання води, приготування їжі, обпалення вапна, у військових та медичних цілях.

У X – XIII ст. в селі Балахани добувалася «легка нафта», а в Сурахани – «важка». Географ XIII століття Ібн Бекран пише, що нафту в Баку очищали, щоб позбутися від її поганого запаху і зробити нафту більш придатною для лікування. У 1264 р. під час подорожі через Баку до Персії венеційський купець і мандрівник Марко Поло став свідком видобутку нафти, що просочується на поверхню. На берегах Каспійського моря на території сучасного Азербайджану він бачив як збирали цю нафту. Марко Поло писав у своїй «Книзі про різноманітність світу» про великі ставки, заповнені нафтою, якими, як він писав, можна було б заповнити сто суден. Він також відзначав, що нафту застосовували для освітлення будинків і лікування шкірних захворювань. Він також згадує про спорудження нафтових колодязів і черпання з них нафти.

Новий час

Файл:Baku gub coa n655.png
Герб Бакинської губернії.

В середині XVIII століття було створено Бакинське ханство. Баку було знов захоплене росіянами в 1796 році, але через рік Катерина II відкликала війська.

14 травня 1805 правитель Баку Гусейн Кулі визнав російське підданство, проте, коли в 1806 році російська армія на чолі з Павлом Циціановим підійшла до Баку, Циціанов був убитий за наказом правителя. Незабаром російська армія почала акцію відплати і в кінці того ж року захопила Баку, а Гусейн Кулі втік до Персії.

Незважаючи на владу Російської імперії, Баку став одним з промислових і культурних центрів Кавказу. Промислове видобування нафти сприяло розвитку міста. У 1847 році на Бібі-Ейбатському родовищі вперше в світі механічним шляхом була пробурена нафтова свердловина. В Баку почався приплив іноземного капіталу, відкрилися офіси Ротшильдів, братів Нобелів та інших. Крім нафтової промисловості розвивалося ткацьке виробництво, відкривалися механічні заводи, тютюнові фабрики, млини, обробні підприємства тощо.

8 травня 1883 року була відкрита залізниця Баку-Тбілісі. У 1899 році відкрили конку, був заснований паровий флот у Бакинському порту. До міста з'їхалося багато мігрантів — росіян, євреїв, німців, вірмен, іранських азербайджанців тощо.

З нафтовим бумом розцвіло культурне життя, відкрилися театри, була побудована будівля опери. Баку стало відоме як «Париж Кавказу»[6]. Толерантність місцевих жителів викликало багато позитивних відгуків. Дослідник Том Рейсс відзначав, що Баку було єдиним місцем у Російській імперії, де євреї могли себе відчувати в безпеці[7].

1873 року в Баку діяло 80 нафтопереробних заводів. Їхній дим так забруднював повітря, що міська влада ввела заборону будівництва нових підприємств у межах міста. За 2 км від Баку було відведено спеціальний район для промислових виробництв, який дістав назву „Чорне місто”.

Радянський період

Файл:Красная армия в Баку, май 1920 г..jpg
Червона армія в Баку, травень 1920.

За радянських часів Баку стало столицею Азербайджанської РСР і перетворилося на один з адміністративних, промислових, наукових і культурних центрів СРСР.

В середині квітня 1920 року частини 11-ї Армії РСЧА, розбивши залишки військ Денікіна, підійшли до північних кордонів Азербайджану. 27 квітня радянські війська перейшли азербайджанський кордон і, не зустрівши опору, 28 квітня увійшли в Баку.[8]

У радянський час Баку стало столицею Азербайджанської Радянської Соціалістичної Республіки і перетворилося на один з найбільших адміністративних, промислових, наукових і культурних центрів СРСР. У роки Німецько-радянської війни 19411945 років Баку був основним стратегічним центром забезпечення паливом військової авіації та бронетехніки, що було одним з найважливіших чинників перемоги СРСР. У той же час Німеччина будувала плани з метою захоплення бакинської нафти, але завдяки поразці Вермахту в битві за Кавказ Баку не був захоплений. У післявоєнні роки Баку також залишався значущим нафтоносним регіоном СРСР. Однак політична та економічна криза в 80-х роках породила нові реалії в житті радянського Азербайджану і Баку, що призвело до серії страшних трагедій і розколу в суспільстві.

Чорний січень

Докладніше: Чорний січень
Файл:RedArmy Paratroops Baku 1990.jpg
Підрозділи радянської армії в Баку. Зима 1990

З початком вірмено-азербайджанського конфлікту в 19881989 роках в Баку прибула велика кількість азербайджанських біженців з Вірменії. У 19891990 роках в місті відбулися безпрецедентні заворушення, що переросли у вірменські погроми в Баку[9][10]. До січня 1990 року в місті залишалося лише близько 27 тисяч жителів-вірмен, переважно немолодих[11]. Погроми відбувалися 13-15 січня 1990 року, коли вигнані з Вірменії азербайджанські біженці стали нападати на місцевих жителів вірменської національності[12][13][14][15]. За час погромів було убито 48 жителів міста вірменської національності.[16][17][18][19] Більше 100 тисяч жителів було вимушено покинути місто[20]. При цьому розквартирований в місті 12-тисячний контингент внутрішніх військ і частини радянської армії не втручалися в те, що відбувається, обмежуючись тільки охороною урядових об'єктів.[21][22][23][24] Після введення додаткових частин Радянської Армії, які зустріли озброєний опір, в період з 20 січня по 11 лютого 1990 року було убито близько 40 військовослужбовців і 140 місцевих жителів, включаючи жінок, дітей і людей похилого віку.[25][26][27][28] Метою військової операції був розгром антикомуністичного Народного Фронту Азербайджану і збереження влади Компартії.[16]

З 1995 по 1998 роки у Баку виходила незалежна газета «Компас».

Наші дні

Оговтавшись від економічної і соціальної криз важких пострадянських років кінця 20-го сторіччя, Баку переживає нині своє нове народження як найбільший економічний і культурний центр Закавказзя.

Регіональний план розвитку Баку охопить період до 2030 року.

Держкомітету з містобудування та архітектури Джахангір Годжаєв:

Підготовлений в період Радянського Союзу план не відповідає вимогам вільної економіки, і тому за підтримки Світового Банку готується план розвитку Баку. Це буде основою для створення нового генерального плану. Це буде більш довгостроковий документ, що визначає також параметри розвитку всього Баку і оточуючих його селищ і Абшеронського півострова в загальному. Під час підготовки плану буде використана світова практика, прийняті до уваги параметри розвитку міста Сумгайит і Абшеронського району. Поряд з цим проводяться роботи з планування центральної частини міста Баку.

У травні 2012 року в Баку пройшов 57-й конкурс пісні Євробачення.

У вересні-жовтні 2012 року в Баку відбулися матчі Чемпіонату світу з футболу серед дівчат віком до 17 років.

Населення

Національний склад Баку
Рік Азербайджанці % Росіяни % Вірмени % Євреї % Інші % Населення
1886[29] 37,530 43.3 21,390 24.7 24,490 28.3 391 0.5 2,810 3.2 86,611
1897[30] 40,341 36 37,399 33.4 19,099 17.1 3,369 3 11,696 10.5 111,904
1926[31] 118,737 26.2 167,373 36.9 76,656 16.9 19,589 4.3 70,978 15.7 453,333
1939[32] 215,482 27.4 343,064 43.6 118,650 15.1 31,050 3.9 79,377 10.1 787,623
1959[33] 211,372 32.9 223,242 34.7 137,111 21.3 24,057 3.7 56,725 8.7 652,507
1970[34] 586,052 46.3 351,090 27.7 207,464 16.4 29,716 2.3 88,193 6.9 1,262,515
1979[35] 530,556 52.4 229,873 22.7 167,226 16.5 22,916 2.3 62,865 6.2 1,013,436
1999[36] 1,574,252 88 119,371 6.7 378 0.02 5,164 0.3 89,689 5 1,788,854
2009[37] 1,848,107 90.3 108,525 5.3 104 0 6,056 0.6 83,023 4.1 2,045,815

Освіта


Міжнародні відносини

Міста-побратими

Наразі, Баку має двадцять сім міст-побратимів.[38]

Місто Країна Рік
Амман Файл:Flag of Jordan.svg Йорданія З 1965
Анкара Файл:Flag of Turkey.svg Туреччина З 1974
Басра Файл:Flag of Iraq.svg Ірак З 1981
Бордо Файл:Flag of France.svg Франція З 1987
Вунгтау Файл:Flag of Vietnam.svg В'єтнам З 1992
Вашингтон Файл:Flag of the United States.svg США З 1993
Гонолулу Файл:Flag of the United States.svg США З 1993
Дакар Файл:Flag of Senegal.svg Сенегал З 1994
Джидда Файл:Flag of Saudi Arabia.svg Саудівська Аравія З 1995
Ізмір Файл:Flag of Turkey.svg Туреччина З 1995
Москва Файл:Flag of Russia.svg Росія З 1995
Київ Файл:Flag of Ukraine.svg Україна З 1995
Конья Файл:Flag of Turkey.svg Туреччина З 1996
Лондон Файл:Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство З 1996
Майнц Файл:Flag of Germany.svg Німеччина З 1997
Неаполь Файл:Flag of Italy.svg Італія З 1997
Санкт-Петербург Файл:Flag of Russia.svg Росія З 1998
Сараєво Файл:Flag of Bosnia and Herzegovina.svg Боснія і Герцеговина З 1998
Стамбул Файл:Flag of Turkey.svg Туреччина З 1998
Тебриз Файл:Flag of Iran.svg Іран З 1998
Х'юстон Файл:Flag of the United States.svg США З 2001
Балаково Файл:Flag of Russia.svg Росія З 2002

Міста-партнери

Міста, з якими Баку має зв'язки на різних рівнях.[38]

Місто Країна Рік
Абердин Файл:Flag of Scotland.svg Шотландія З 2002
Мінськ Файл:Flag of Belarus.svg Білорусь З 2002
Ставангер Файл:Flag of Norway.svg Норвегія З 2002
Тбілісі Файл:Flag of Georgia.svg Грузія З 2002

Дипломатичні та консульські представництва

Докладніше: Список дипломатичних місій в Азербайджані

У місті знаходяться 50 посольств і 4 представництва.

Членство в місті Баку

Місто є членом наступних міжнародних організацій:[38]

  • Всесвітньої Федерації Міст-побратимів
  • Всесвітньої Організації Міст спадщини (ЮНЕСКО)
  • Всесвітньої Організації Міст Енергетики
  • Міжнародного інституту «Євроград»
  • Союзу Столиць Країн Чорноморської Економічної Співдружності

Визначні пам'ятки

Шаблон:Seealso

Пам'ятники

Фотогалерея

Баку в літературі

  • Арабський трактат XIII ст.:
„Баку – це місто в області Ширвана

на березі моря. Всю ніч земля його горить,

як вогонь: ставлять на неї котел,

і вода на землі його закипає.

Його товари: нафта чорна, біла, зелена і сіль”.

Кінематограф

Особистості

Див. також

Посилання

Шаблон:Sister Категорія:Посилання на категорію Вікісховища відрізняється від властивості Вікіданих

Джерела

  1. а б в Державний статистичний комітет Азербайджану. Територія, чисельність населення регіонів країни на початок 2011 року. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  2. а б Історія Міста Баку́ Шаблон:Webarchive Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  3. Баку отримав звання головного міста по проведенню Всесвітнього дня довкілля: Суспільство, 24 травня 2010 Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  4. «БСЭ», ст. Баку Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  5. С. Н. Муравьев. Птолемеева карта Кавказької Албанії та рівень Каспію, ВДИ, 1983, № 1, стор.117
  6. Лев Нуссимбаум — Эссад Бей — Курбан Саид. История загадки Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  7. Tom Reiss.The Orientalist. Random House, 2005. P.9
  8. Michael P. Croissant. The Armenia-Azerbaijan conflict: causes and implications. Greenwood Publishing Group, 1998. ISBN 0-275-96241-5, 9780275962418, стр 18 Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  9. «Pogrom» / Washington Post, Washington, D.C. (21 січня 1990)
  10. Yurchenko, Boris, "A crowd of Armenians and Russians who fled violence in the Azerbaijani capital of Baku register Thursday for relief at an emergency center in Moscow, " Free Press, Detroit (26 січня 1990)
  11. Whitney, Craig R., "When empires fall, not everyone ends up with a state of his own, " New York Times National (14 квітня 1991)
  12. Труд № 020 за 01.02.2001. 10 баллов по шкале Политбюро Шаблон:Webarchive Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  13. Schrader, Esther, "Armenians Who Fled Baku Tell of Atrocities, " Los Angeles Times, Los Angeles (18 січня 1990)
  14. Kenny, Timothy, «30 Die in Soviet Ethnic Riots»/ USA Today (15 січня 1990)
  15. А. Головков Проникающее ранение / Журнал «ОГОНЕК», 6, 1990
  16. а б Human Rights Watch. «Playing the „Communal Card“: Communal Violence and Human Rights» Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  17. И. Афанасьев «Заложники неизвестности» / «Учительская газета», Москва, 5, 1990
  18. JTA, "Jews among Azerbaijani casualties, " Washington Jewish Week, Washington, D.C. (18 січня 1990)
  19. Feldmenn, Linda, "Soviet Rein in Azeri Nationalists, " Christian Science Monitor (29 січня 1990)
  20. Buckley, William F., Jr., "The U.S. incorrectly signals the Soviets that using force in Azerbaijan is okay, " Free Press, Detroit (23 січня 1990)
  21. Gumbel, Peter, «Use of Force Is Risky Gorbachev Gamble»/ Wall Street Journal Bowling Green (22 січня 1990)
  22. Keller, Bill, «MOSCOW, Jan. 28 — It now seems clear that the main reason that the Soviet military stormed Baku on the morning of Jan. 20 was to prevent the Communist government of the Azerbaijan republic from falling…,»/ New York Times National (29 січня 1990)
  23. Keller, Bill, «Force as a Last Resort: Armed Power Salvages Moscow's Fading Authority»/ New York Times National (29 січня 1990)
  24. «Warring Nationalists agreed to a truce along a Caucasus battlefield» Wall Street Journal, Bowling Green (26 січня 1990)
  25. «Azerbaijani Militants vowed a 'real guerrilla war' against Soviet forces»/ Wall Street Journal, Bowling Green (24 січня 1990)
  26. «Soviet troops clashed with Azerbaijanis blockading Baku's harbor»/ Wall Street Journal, Bowling Green (25 січня 1990)
  27. «A Soviet military commander said it might be possible to lift a curfew imposed after violent ethnic clashes in Azerbaijan, and expressed hope that troops could begin pulling out in about two weeks.»/ Wall Street Journal, Bowling Green (2 лютого 1990)
  28. Wolf, Charles Jr., «Drawing a line from Tiananmen to Baku»/ Washington Times, Washington, D.C. (23 березня 1990)
  29. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Свод статистических данных о населении Закавказского края, извлечённых из посемейных списков 1886 года, г. Тифлис, 1893
  30. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. — г. Баку
  31. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Всесоюзная перепись населения 1926 года, т. 14, Закавказская СФСР, г. Москва, 1929
  32. Soviet 1939 census
  33. Soviet 1959 census
  34. Soviet 1970 census
  35. Soviet 1979 census
  36. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Ethnic composition of Azerbaijan 1999
  37. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Ethnic composition of Azerbaijan 2009
  38. а б в Міжнародні зв'язки. Виконавча влада міста Баку. Шаблон:Webarchive Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info


Шаблон:Баку в темах Шаблон:Міста Азербайджану Шаблон:Адміністративний поділ Азербайджану Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied Шаблон:Столиці Азії Шаблон:Azerbaijan-geo-stub

Категорія:Міста Азербайджану Категорія:Міста-мільйонники Азії Категорія:Столиці країн Азії Категорія:Міста-мільйонники Європи Категорія:Міста Шовкового шляху