Антонов Олег Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:Карткавідомий_?відома?Ошибка скрипта: Модуля «CategoryForProfession» не существует.Категорія:Персоналії за алфавітомКатегорія:Вікіпедія:P1791:відсутня Шаблон:Ifempty Оле́г Костянти́нович Анто́нов (Шаблон:ДН, с. Троїці (нині Подольського району Московської області) — Шаблон:ДС, Київ) — радянський літакобудівельник російського походження, один із провідних авіаконструкторів СРСР. Доктор технічних наук, академік АН УРСР і АН СРСР, Герой Соціалістичної Праці. Депутат Верховної Ради СРСР 5—11 скликань. Член ЦК КПУ в 1966—1984 роках.

Життєпис[править]

Народився в родині інженера-будівельника. З молодих років захоплювався авіабудуванням, займався у шкільному гуртку любителів авіації. Почав він, як і численні авіаконструктори, з конструювання планерів. Перший його планер «Голуб», зроблений з фанери і водопровідних труб у 1924 p., було відзначено грамотою за оригінальну і гарну конструкцію. Це зміцнило бажання будувати нові літальні апарати.

1924 року під час навчання в Саратовському індустріальному технікумі збудував свій перший планер. 1925-го вступив на машинобудівний факультет Ленінградського Політехнічного Інституту, який закінчив 1930. Олег Костянтинович згадував, що, навчаючись у Ленінградському політехнічному інституті, «пік планери як млинці». Проекти молодого конструктора, що з'являлися один за одним, вирізнялися сміливістю та оригінальністю, завойовували загальне визнання.

Після закінчення інституту О. К. Антонов одержує направлення до Москви для організації Центрального бюро планерних конструкцій та налагоджування їх серійного виробництва. Тут він побудував планери, що зіграли видатну роль у становленні планеризму. У 1933 р. 27-річний О. К. Антонов — головний конструктор планерного заводу в Тушино (Москва). Тут він створив літальні апарати, на яких було встановлено численні світові рекорди. На випущених заводом планерах, що надходили у всі аероклуби СРСР, проходили підготовку майбутні авіатори і ставилися численні аеродинамічні експерименти.

Є одним з основоположників радянського планеризму. Створив близько 30 типів планерів, у тому числі і серійні. У 19381940-их працював провідним інженером в ДКБ (дослідно-конструкторське бюро) О. С. Яковлєва, у 19401941 — на заводі «Червоний льотчик» над легким літаком зв'язку, у 19431946 — 1-й заступник головного конструктора ДКБ Яковлєва. У 19451946 — начальник філіалу цього ДКБ у Новосибірську. Член ВКП(б) з 1945 року.

З 1946 — головний конструктор ДКБ (1952 перенесено в Київ), що було організоване на базі цієї філії. У 19621984 — генеральний конструктор ДКБ Міністерства авіаційної промисловості СРСР у місті Києві.

У роки війни планери О. К. Антонова отримали несподіване широке застосування. Як зазначає Ігор Шаров у своїй книжці, більш як 600 транспортно-десантних планерів А-7 регулярно доставляли солдатів, техніку, бойове спорядження на різних ділянках фронту, широко використовувались для допомоги партизанам. Олега Костянтиновича було нагороджено медаллю «Партизану Вітчизняної війни» першого ступеня. До безмоторних апаратів О. К. Антонов зберіг прихильність на все життя. Завдяки їм, за словами Б. Є. Патона, «він став великим конструктором великої авіації». Він будував планери і дельтаплани майже до кінця свого життя. Однак головною його справою стали літаки.

У післявоєнні роки під керівництвом Антонова розроблено транспортні літаки Ан-8, Ан-12, Ан-22, Ан-26, Ан-32, Ан-72, Ан-124, багатоцільові літаки Ан-2, Ан-14, Ан-28, що здатні базуватися на непідготованих смугах довжиною до 550 метрів, пасажирські літаки Ан-10, Ан-24, цільнометалеві планери А-10, А-11, А-13, А-15, мотопланер Ан-13, ракетний планер А-17, безпілотний літальний апарат і дельтаплани серії «Славутич». Під керівництвом Антонова розроблено систему автоматизованого проектування транспортних літаків, запроваджено клеєзварні з'єднання і композиційні матеріали, розвинено методи авіабудівельної економіки.

Жив у Києві. Похований на Байковому кладовищі в Києві (ділянка № 7).

Галерея літаків[править]

Праці[править]

  • На крыльях из дерева и полотна. — М., 1962.
  • Для всех и для себя. — М., 1965.
  • Десять раз сначала. — М., 1969.
  • Планеры и самолёты. — Киев, 1990 та інші.

Громадсько-політична діяльність[править]

У листопаді 1965 року підписав відкритий лист до ЦК КПРС (так званий лист 78-ми) з протестом проти політичних репресій щодо представників творчої інтелігенції УРСР та дискримінації української літератури[1].

Відзнаки і нагороди[править]

З 1967 — академік Академії наук Української РСР, з 1981 року академік Академії наук СРСР, доктор технічних наук (1960), професор (1978), заслужений діяч науки і техніки Української РСР.

Нагороджений трьома орденами Леніна (12 липня 1957, 5 лютого 1966, 3 квітня 1975), орденами Жовтневої Революції (26 квітня 1971), Вітчизняної війни 1-го ступеня (2 липня 1945), Трудового Червоного Прапора (2 листопада 1944), медалями (в тому числі — медаллю «Партизану Вітчизняної війни» 1-го ступеня).

Удостоєний Золотої медалі імені А. Н. Туполєва Академії наук СРСР (1979).

Премії[править]

Різне[править]

Створив близько 50 конструкцій навчальних, транспортних і спортивних планерів (наприклад, Рот Фронт-1).

В 1939 на планері «Рот-Фронт-7» (РФ-7) конструкції Антонова Ольга Василівна Клепікова встановила абсолютний міжнародний рекорд по дальності польоту на планері (749,203 км).

Сконструював літак АН-2, який широко застосовується в народному господарстві країни; створив ряд транспортних і пасажирських турбогвинтових літаків, в тому числі літак АН-10.

У роки ІІ світової війни планери Антонова отримали несподівано широке застосування. Як зазначає Ігор Шаров, понад 600 транспортно-десантних планерів А-7 регулярно доставляли солдатів, техніку, бойове спорядження на різних ділянках фронту, широко використовувались для допомоги партизанам. Конструктора було нагороджено медаллю «Партизану Вітчизняної війни» першого ступеня.

До безмоторних апаратів Антонов зберіг прихильність на все життя. Завдяки їм, за словами Патона, «він став великим конструктором великої авіації». Він будував планери і дельтаплани майже до кінця свого життя. Однак головною його справою стали літаки. Особисто Антоновим і під його керівництвом виконано понад 50 конструкторських розробок, спроектовано і побудовано десятки літаків різноманітного класу і призначення.

У серпні 1947 р. здійснено перший зліт знаменитого первістка і довгожителя Антонова — Ан-2. З 1949 р. Ан-2 будується серійно. Іншого такого прикладу світова практика не знає. Задуманий як сільськогосподарський, Ан-2 швидко став багатоцільовим, отримав 16 модифікацій і набув 40 професій, зв'язав з промисловими центрами віддалені гірські селища, райони тундри і тайги, стоянки буровиків, полярників, добре зарекомендував себе в небі Туреччини, Куби, Монголії, північноафриканських країн. Зараз Ан-2 випускають за ліцензією польські літакобудівники.

1958 розробив конструкції суцільнометалевих спортивних планерів А-11 і А-13.

Особисте життя, нащадки[править]

Антонов Олег Костянтинович він був тричі одружений, батько чотирьох дітей, встиг стати дідусем.

Першою його дружиною була Олена Сергіївна Кочеткова, яка разом з Антоновим проектувала планери, були навіть планери її конструкції. 1936  у них народився син Ролан, який помер у віці 54 років.

З другою дружиною Єлизаветою Аветівною Шахатуні Антонов познайомився 1937 року, через рік вони одружилися. Антонов тоді почав самостійну роботу над літаком ОКА-38, Є. А. Шахатуні розраховувала міцність літаків в ДКБ Лавочкіна. А з 1940 вони стали працювати разом. Під час війни створювали десантні планери, пізніше працювали в ДКБ Яковлєва. Дочка Ганна Антонова народилася 1948-го в Новосибірську. Закінчила Московський фізико-технічний інститут, кандидат технічних наук, професор кафедри вищої математики Національного авіаційного університету в Києві. Донька Ганни — Вєта закінчила факультет міжнародних відносин Київського держуніверситету, живе і працює у Франції.

Третя його дружина Ельвіра Павлівна Антонова — інженер-програміст. Їх донька Олена після МАІ працювала в ДКБ Ілюшина, син Андрій — художник-дизайнер.

Вшанування пам'яті[править]

Анотаційна дошка на вулиці Антонова в Києві Меморіальна дошка, Київ, вулиця Огарьова, 1

Див. також[править]

Примітки[править]

Джерела[править]

Література[править]

Шаблон:Бібліоінформація


Шаблон:Герої Соціалістичної Праці

Шаблон:ВП-портали


Категорія:Радянські конструктори Категорія:Українські конструктори Категорія:Піонери авіації Категорія:Депутати Верховної Ради СРСР 6-го скликання Категорія:Дійсні члени НАН України Категорія:Академіки АН СРСР Категорія:Академіки АН УРСР Категорія:Науковці, іменем яких названі премії НАН України Категорія:Члени КПРС Категорія:Уродженці Московської області Категорія:Померли в Києві Категорія:Поховані на Байковому кладовищі Категорія:Науковці, на честь яких названо астероїд Категорія:Машинобудівники Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці Категорія:Випускники Санкт-Петербурзького політехнічного університету Категорія:Українські авіаконструктори Категорія:Люди на марках Категорія:Люди на монетах України Категорія:Доктори технічних наук СРСР Категорія:Депутати Верховної Ради СРСР 7-го скликання Категорія:Депутати Верховної Ради СРСР 8-го скликання Категорія:Депутати Верховної Ради СРСР 9-го скликання Категорія:Депутати Верховної Ради СРСР 10-го скликання Категорія:Депутати Верховної Ради СРСР 11-го скликання