Анодний захист

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Ано́дний за́хист (англ. anode protection; нім. Anodenschutz) — електрохімічний захист металу, здатного пасивуватися анодною поляризацією, здійснюваною з допомогою зовнішнього джерела електричного струму або з'єднанням з катодним протектором[1].

Реалізується приєднання апаратури, яка виготовлена із нержавіючих і вуглецевих сталей, титану, цирконію тощо й працює в сильно агресивних середовищах, до позитивного полюса зовнішнього джерела постійного струму або до металу з більш позитивним потенціалом (катодний протектор), що дає змогу перетворити апаратуру в анод і тим самим захистити її від корозійного руйнування. Матеріалом катода, окрім платини, використовують хромонікелеві сталі (для кислот), кременистий чавун (для розчинів неорганічних солей, сірчаної кислоти), нікель (для лужних середовищ), а як катодний протектор — вуглеграфіт, діоксид марганцю, магнетит, діоксид свинцю.

Див. також

Примітки

  1. ДСТУ 3830-98 Корозія металів і сплавів. Терміни та визначення основних понять.

Література

  • Категорія:МГЕ
  • Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л.М.Литвиненка НАН України, Донецький національний університет - Донецьк:»Вебер», 2008. – 758 с. ISBN 978-966-335-206-0

Категорія:Хімічна термінологія


Категорія:Електрохімія Категорія:Антикорозійний захист