Амосов Микола Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Категорія:Персоналії за алфавітомШаблон:Ifempty Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission deniedШаблон:Картка

Амо́сов Мико́ла Миха́йлович (Шаблон:OldStyleDate, с. Ольхово (сучасна Вологодська область, затоплено Рибінською ГЕС), Російська імперія — Шаблон:Дс, Київ, Україна) — радянський та український лікар, учений в галузі медицини та біокібернетики, громадський діяч, академік Національної академії наук України (1969) та Академії медичних наук України (1993), лауреат Ленінської премії (1961), Державної премії УРСР (1978, 1988) і Державної премії України в галузі науки і техніки (1997). Директор Інституту серцево-судинної хірургії (19831988). Доктор медичних наук (1953), Герой України.

М. М. Амосов — автор понад 400 наукових робіт, включаючи 19 монографій. Ряд монографій перевидано в США, Японії, Німеччині, Болгарії. У створеному ним інституті підготовлено 40 докторів і понад 150 кандидатів наук, багато хто з них очолює великі наукові центри.

Микола Михайлович широко відомий як письменник. Його повісті «Думки та серце», «Записки з майбутнього», «ППГ-2266», «Книга про щастя та нещастя» неодноразово видавалися у нас в країні та за кордоном.

Депутат Верховної Ради СРСР 6—9-го скликань. Він був удостоєний багатьох високих урядових нагород СРСР і України. У 2003 році Інституту серцево-судинної хірургії Академії медичних наук України присвоєно ім'я академіка Миколи Михайловича Амосова.

У 2008 році він був визнаний другим після Ярослава Мудрого великим українцем за результатами опитування громадської думки «Великі українці»[1].

Біографія

Народився в сім'ї селян. Мати була повитухою, працювала в селі неподалік від міста Череповець. Батько пішов на війну 1914 року, а коли повернувся, то незабаром покинув сім'ю. З 12 до 18 років навчався в Череповці у школі, потім — там само — в механічному технікумі.

З 1932 року працював у Архангельську, начальником зміни робітників на електростанції при лісопильному заводі. У 1934 році розпочав навчання в Заочному індустріальному інституті. 1935 року поступив в Шаблон:Не перекладено, який закінчив з відзнакою у 1939 році. Паралельно з медициною продовжував навчання в заочному інституті. Темою для диплому обрав проект великого аероплана з паровою турбіною.

У 1940 році отримав диплом інженера «із відзнакою». Після закінчення інституту і до початку Другої світової війни працював хірургом лікарні в Череповці. Працював у комісії з мобілізації, а через деякий час призначений головним хірургом у Польовий пересувний госпіталь. Після того працював хірургом у Москві.

У 1952 році переїхав до України в Київ, де прожив 49 років. У березні 1953 року захистив докторську дисертацію з медицини на тему «Резекції легень при туберкульозі». У 1955 р. М. Амосов створив та очолив першу в країні кафедру грудної хірургії для вдосконалення лікарів. В 1958 р. починає співпрацювати з Інститутом кібернетики в галузі фізіологічних досліджень серця. 1963 рік — уперше у СРСР зробив протез мітрального клапана.

Клініку серцевої хірургії, яку очолював Амосов, в 1983 році реорганізували в Київський науково-дослідний інститут серцевої хірургії. Щороку в інституті проводиться близько 3000 операцій на серці, в тому числі близько 2000 зі штучним кровообігом.

З часом наукові дослідження М. Амосова, за його власними словами, сформувались у такі напрямки:

  1. Регулюючі системи організму — від хімії крові, через ендокринну і нервову системи до кори мозку.
  2. Механізми розуму і штучний інтелект.
  3. Психологія і моделі особистості.
  4. Соціологія і моделі суспільства.
  5. Глобальні проблеми людства.

У 1962 році обраний членом-кореспондентом Академії Медичних Наук СРСР. В тому ж році отримав Ленінську премію, обраний депутатом Верховної Ради СРСР. З 1969 року — академік Академії Наук УРСР. Надгробок Миколи Амосова на Байковому кладовищі в Києві 12 грудня 2002 року помер від інфаркту. Похований на Байковому кладовищі в Києві (ділянка № 52а). 12 грудня 2003 року встановлений надгробний пам'ятник. Автори — скульптори Олександр Дяченко, Костянтин Чудовський.[2]

Факти з життя

У 1960-х — початку 1970-х років Микола Михайлович, захворівши на туберкульоз, лікувався в Старокримському санаторії. Повністю вилікувавшись від недуги, організував у санаторії пульмонологічне хірургічне відділення. Неодноразово приїжджаючи на два-три місяці в Старий Крим до своїх родичів, Амосов привозив з собою своїх учнів і навчав їх лікувати хворих на туберкульоз. Сам неодноразово робив операції, як у санаторії, так і в Старокримській міській лікарні[3].

Зі спогадів І. К. Мельникова, який працював у той час лікарем:

Був Амосов дуже простою людиною — без будь-якого апломбу і зарозумілості. Коли я працював лікарем і не знав ще в обличчя Амосова, одного разу, вийшовши з корпусу з медичними журналами, наказав йому, який скромно стояв біля корпусу, віднести ці журнали в адміністрацію санаторію. Амосов мовчки взяв ці журнали і так само мовчки відніс їх за призначенням. На наступний день на нараді у головлікаря, де був присутній і я, і Амосов, Микола Михайлович, ніби між іншим, зауважив: «А мене, професора, тут вже зробили кур'єром …»

Про широту інтересів Амосова свідчить такий приклад: у своїх перших книгах він цитує неопубліковані на той момент вірші Бориса Чичибабіна: у «Думках і серце» (1964) — «Махорку» (опублікована у зб. «Гармонія» у 1965), в «Записках з майбутнього» (1965) — «Червоні помідори» (опубліковані вперше за 24 роки — у зб. «Дзвін» у 1989).

Сім'я

Дружина — Денисенко Лідія, закінчила Київський медичний інститут, працювала хірургом, фізіотерапевтом. Дочка — Катерина Миколаївна (нар. 1956), доктор медичних наук, член-кореспондент Української медичної академії. Онука — Анна.

Книги

M. Амосов — автор понад 400 наукових публікацій та 19 монографій[4][5].

  • 1964 — «Мысли и сердце»
  • 1965 — «Записки из будущего»
  • 1975 — «ППГ 2266 (Записки полевого хирурга)»
  • 1977 — «Раздумья о здоровье»
  • 1979 — «Здоровье и счастье ребенка»
  • 1983 — «Книга о счастье и несчастьях»
  • 1996 — «Преодоление старости»
  • 1997 — «Моя система здоровья»
  • 1998 — «Голоса времен»
  • 2000 — «Размышления»
  • 2002 — «Энциклопедия Амосова»
  • 2003 — «Мое мировоззрение»

Пам'ять

Меморіальна дошка на честь Амосова у Києві У 2000 році він увійшов у першу десятку особистостей, які визначили вигляд країни у ХХ столітті.

У 2003 році:

На його честь названо астероїд, відкритий 8 жовтня 1969 року.

2013-й рік за рішенням ЮНЕСКО оголошено роком Миколи Амосова[7].  

Верховна Рада України постановила оголосити 2013 рік роком Миколи Амосова у галузі медицини та відзначити на державному рівні 100-річчя з дня його народження[8]

Його ім'я перебуває поряд із Гіппократом, Миколою Пироговим, Робертом Кохом, Зиґмундом Фрейдом, Володимиром Бехтєрєвим, які входять до списку ста великих лікарів людства. 

Реверс срібної монети 5 гривень, Національний банк України, 2013

26 листопада 2013 року — Національний банк України у серії «Видатні особистості України» випустив срібну ювілейну монету «Микола Амосов» номіналом 5 гривень, з посвятою «легенді світової науки, видатному вченому в галузі медицини та біокібернетики, громадському діячеві, академіку Національної академії наук та Академії медичних наук України, засновнику і директорові Інституту серцево-судинної хірургії — Миколі Михайловичу Амосову. Микола Амосов врятував тисячі людей завдяки великій любові до них, почуттю відповідальності за їх життя».[9]

6 грудня 2013 року у день 100-річчя із дня народження М. М. Амосова, у м. Старий Крим на території районної лікарні ім. М. М. Амосова відкриті пам'ятник роботи Івана Кавалерідзе та кімната-музей видатного кардіохірурга[10][11].

Документальний фільм Таймураза Золоєва «Микола Амосов», Міністерство охорони здоров'я України, Науковий токсикологічний центр імені академіка Л. І. Медведя, 2013 — переможець XII Київського міжнародного фестивалю документальних фільмів у номінації «Документальні кінопортрети. Ретроспектива»[12].

Документальний фільм «Амосов: Сторіччя». Режисер — Сергій Лисенко, оператор — Андрій Лисецький, генеральний продюсер — Катерина Амосова. Компанія — «Generator Films», 2013[13].

У 2015 році на честь Миколи Амосова[14] перейменували одну з вулиць у Броварах.[15]

У м. Вінниця 28 грудня 2015 року перейменовано вул. Медведєва на вул. Миколи Амосова[16] (цікавий факт, що парадний вхід до Вінницького національного медичного університету імені Миколи Пирогова — вулиця Пирогова 56, а в'їзд до двору університету — з вулиці Амосова).

У м. Харків 2 лютого 2016 року вул. Корчагінців перейменовано на вул. Амосова[17]

У м. Костопіль 17 листопада 2016 року вул. Лобача перейменовано на вул. Миколи Амосова[18]

Див. також

Примітки

  1. Яворівський В. Пояснительная записка к проекту Постановления Верховного Совета Украины о праздновании 100-летия со дня рождения Николая Амосова [1]
  2. http://photo.ukrinform.ua/ukr/current/photo.php?id=42714 photo.ukrinform.ua
  3. Потієнко Анатолій. Старий Крим: місто музеїв, місто-музей.— Сімферополь: Видавництво «Салта» ЛТД, 2009. — ISBN 978-966-16-2312-4.
  4. Список публикацій на Google Citations
  5. Перелік книжок в світовіх бібліотеках за версією (VIAF)
  6. www.interesniy.kiev.uaШаблон:Недоступне посиланняОбнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info
  7. Резолюція № 36С/15 36-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО (25 жовтня — 10 листопада 2011 р., м. Париж)
  8. Верховна Рада України, Постанова від 06.09.2012 № 5214-VI «Про відзначення 100-річчя з дня народження Миколи Амосова»
  9. Пам'ятні монети України — Микола Амосов // Офіційне інтернет-представництво Національного банку України — Переглянуто 18.12.2013
  10. В Старому Криму відкрили пам'ятник Миколі Амосову// Офіційний веб-сайт Міністерства охорони здоров'я України — 09.12.2013 Шаблон:Webarchive — Переглянуто 18.12.2013
  11. Микола Семена У Криму відкрили унікальний пам'ятник Амосову //Газета «День», — 6 грудня, 2013 — 20:38 — Переглянуто 18.12.2013
  12. Фрагменти фільму Таймураза Золоєва «Микола Амосов» на YouTubeОшибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied
  13. «Амосов: Сторіччя» на сайті телеканалу «Інтер»
  14. Пропозиції щодо перейменування вулиць у Броварах винесено на громадське обговорення. Маєш право знати. 26.06.2015
  15. Рішення від 25.12.2015 № 52-04-07 «Про перейменування вулиць та провулків м. Бровари» [2] Шаблон:Webarchive, [3]. Броварська міська рада. 28.12.2015
  16. Вінницька міська рада ухвалила перейменування 135 вулиць та провулків // Офіційний веб-сайт УІНП
  17. Про перейменування об’єктів топоніміки міста Харкова // Офіційний сайт Харківської міської ради
  18. Ошибка Lua: не удаётся создать процесс: proc_open(/var/log/nginx/wikiinfo_lua.error.log): failed to open stream: Permission denied

Микола Амосов був атеїстом.

Джерела

Посилання

Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Герої України Шаблон:Портали

Категорія:Випускники Архангельського медичного інституту Категорія:Хірурги СРСР Категорія:Народні депутати СРСР від України Категорія:Українські медики Категорія:Українські кардіохірурги Категорія:Українські кібернетики Категорія:Дійсні члени НАН України Категорія:Персоналії:Череповець Категорія:Науковці, іменем яких названі премії НАН України Категорія:Науковці, на честь яких названо астероїд Категорія:Письменники-фантасти, на честь яких названо астероїд Категорія:Почесні громадяни Києва Категорія:Росіяни України Категорія:Російськомовні письменники XX сторіччя Категорія:Люди, на честь яких названі вулиці Категорія:Кавалери Ордена «Хрест Грюнвальда» Категорія:Люди на марках Категорія:Письменники-лікарі Категорія:Люди на монетах України Категорія:Депутати Верховної Ради СРСР 6-го скликання Категорія:Депутати Верховної Ради СРСР 7-го скликання Категорія:Депутати Верховної Ради СРСР 8-го скликання Категорія:Депутати Верховної Ради СРСР 9-го скликання Категорія:Наукові династії