Азовське море

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску
  1. ПЕРЕНАПРАВЛЕННЯ Шаблон:Hatnote

Шаблон:Море

Азо́вське, або Озі́вське[1][2][3], мо́ре (рос. Азовское море, крим. Azaq deñizi) — внутрішнє море басейну Атлантичного океану, розташоване між 45°16' і 47°17' пн. ш. та 33°36' і 39°21' сх. д. та сполучене з Чорним морем Керченською протокою (Босфор Кіммерійський у давнину, завширшки 4,2 км) між Україною та Росією. Площа водного дзеркала 39 тисяч км², об'єм 320 км3[4], середня глибина 8 м, максимальна 13,5 м[5], середня солоність 13,8, найбільша у затоці Сиваш — до 25 ‰, середня температура води +11 °C; рибальство: хамса, лящ, оселедець, кілька судаків,бички, осетрові. Азовське море — наймілкіше у світі. Береги Азовського моря низовинні. Берегова лінія хоч і має плавні вигини, але порізана численними затоками.

Назва[править]

У давнину Азовське море називалося у греків Меотійське озеро (грец. Μαιῶτις), у римлян — Меотійське болото (лат. Palus Maeotis), у скіфів Каргалук, у меотів — Темеринда (означає матір морів); у арабів — Нітшлах або Бараль-Азов, в турків — Бар'ял-Ассак або Бахр-Ассак (Темно-синє море; у сучасному турецькому Azakdenizi), в генуезців та венеціанців — Mare delle Zabacche (Mare Тапе). Історична українська назва — Озовське (Озівське) море. Також слов'яни називали море Сурозьким або Синім[6].

Сучасна назва Азовське море, за однією з версій, походить від арабської назви Бахр-ель-Азов' (темно-синє море). У слов'ян уперше вона згадується у 1389 році літописцем Піменом. Інша версія походження назви — від міста Азов[7][8] На Русі море стало відомим в 11 ст., називали його Синім морем. Після утворення Тмутараканського князівства море стали називати Руським морем. З падінням князівства море перейменовується багато разів (Самакуш, Салакар, Майутіс тощо). На початку XIII ст. затверджується назва Саксинське море. Татаро-монгольські завойовники поповнили колекцію імен Азова: Балик-денгіз (рибне море) і Чабак-денгіз (Лящеве море). За деякими даними Чабак-денгіз в результаті трансформації: чабак — дзибах — забак — азак — азів — утворилась сучасна назва моря (що сумнівно). За іншими даними азак — тюркський прикметник, що означає <низький>, за іншими даними, <азак> (тюркське <гирло річки>), яке трансформувалося в Азау, а потім в Азов. Крім вищезгаданих назв море отримувало ще і такі: Барель-Азов (<Темно-синя річка>); Фракійське море (під фракійцямі вважали Геную та Венецію); Сурожзьке море (Сурожем називався сучасний м. Судак в Криму); Каффське море (Каффа — італійська колонія на місці сучасного м. Феодосія в Криму); Кіммерійське море (від кіммерійців); Акденіз (турецьке, що означає Біле море). Найдостовірніша версія: сучасна назва моря походить від назви міста Азов. За етимологією слова" Азов" існує ряд гіпотез: за іменем половецького князя Азума (Азуфа) вбитого при узятті міста в 1067 р.; за назвою племені осов (асси), що у свою чергу походить нібито від авестійського, що означає <швидкий>; зіставляють назву і з тюркським словом азан — <нижній>, і черкеським узев — <горловина>. Тюркська назва м. Азов — Аузак. Але ще в I ст н. е. Пліній, перераховуючи в своїх працях скіфські племена згадує плем'я асоки, схоже із словом азів. Прийнято вважати, що сучасна назва Азовського моря прийшла в сучасну топонімію на початку XVII ст завдяки літопису Пімена. Причому на початку воно закріпилося лише за його частиною (Таганрогзька затока) і лише під час Азовських походів Петра I назва Азовське море закріпилося за всім водоймищем.

Історія вивчення[править]

У історії вивчення Азовського моря виділяють три етапи:

  1. Древній (географічний) — з часів Геродота до початку XIX ст.
  2. Геолого-географічний — XIX ст. — 40-ві роки XX ст.
  3. Комплексний — середина XX ст. — наш час.

Першу карту Понта Євксинського та Меотиди склав Клавдій Птолемей, він же визначив географічні координати для міст, гирл річок, мисів та заток Азовського моря.

У 1068 році руський князь Гліб Святославович, що правив у той час в Тмутарокані, виміряв по льоду відстань між Керчю і Таманню. Як свідчить напис на Тмутароканському камені, відстань від Тмутарокані до Корчіва (стародавня назва Керчі) становило приблизно 20 км (за 939 років ця відстань збільшилася на 3 км)

З XII–XIV ст. Генуя та венеціанці почали складати портолани (лоції і морські карти Чорного і Азовського моря).

Азовські походи 1695—1696 та 1736—1737 р.р.[править]

Файл:Capture of Azov 1696.png
Взяття Азова 1696, живопис Роберт Кер Портер.
Докладніше: Азовські походи

Азовське море часто був місцем військових конфліктів між Росією, і основною силою в регіоні, Туреччиною. Під час Російсько-турецької війни (1686–1700), було дві кампанії в 1695—1696, з метою захопити турецьку фортецю Азов, яку захищав гарнізон 7,000.

Теорія потопу[править]

Файл:Black-sea-hist.png
Чорне море в наш час (блакитний колір) і на початку VI тис. до н. е.. відповідно до гіпотези Райана-Пітмена

1997 року, Вільям Райан та Волтер Пітман з Колумбійського університету, опубліковали теорію про те, що вилив великої маси води через Босфор відбувся в стародавні часи. Вони стверджують, що Чорне та Каспійське моря були величезними прісноводними озерами до 5600 року до н. е. Археологи все ще сперечаються щодо цієї теорії.[9]

Географія[править]

Загальні відомості[править]

Файл:Mariupol 2007 (17).jpg
Азовське море поблизу Маріуполя

Крайні точки Азовського моря лежать між 45°12′30″ і 47°17′30″ півн. широти і між 33°38′ (Сиваш) і 39°18′ схід. довготи.

Найбільша його довжина — 343 км, найбільша ширина — 231 км; довжина берегової лінії — 1 472 км; площа поверхні — 37 605 км² (у цю площу не входять острови і коси, що займають 107,9 км²).

За морфологічними ознаками воно відноситься до плоских морів і є мілководним водоймищем з невисокими береговими схилами[10].

За віддаленістю від океану Азовське море є найконтинентальнішим морем планети.

Клімат[править]

Акваторія моря лежить у перехідній зоні від морської до континентальної області помірного кліматичного поясу[11]. Увесь рік панують помірні повітряні маси. Переважає західний перенос. Значні сезонні коливання температури повітря. Зволоження недостатнє. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, в холодну пору року часті шторми[12].

Батиметрія Азовського моря[править]

Підводний рельєф моря порівняно простий. У міру віддалення від берега глибини повільно і плавно наростають, досягаючи в центральній частині моря 14,4 м. Основна площа дна характеризується глибинами 5-13 м. Область найбільших глибин знаходиться в центрі моря. Розташування ізобат близьке до симетричного, порушується невеликою витягнутістю їх на північному сході в бік Таганрозької затоки. Ізобата 5 м розташовується приблизно за 2 км від берега, віддаляючись від нього біля Таганрозької затоки і в самій затоці біля гирла Дону. У Таганрозькій затоці глибини збільшуються від гирла Дону (2-3 м) у напрямку до відкритої частини моря, досягаючи на кордоні затоки з морем 8-9 м. У рельєфі дна Азовського моря наявні системи підводних пагорбів, які витягнуті уздовж східного (банка Железінська) та західного (банки Морська і Арабатська) узбережжів, глибини над якими зменшуються від 8-9 до 3-5 м. Для підводного берегового схилу північного узбережжя характерне широке мілководдя (20-30 км) з глибинами 6-7 м, для південного узбережжя — крутий підводний схил до глибин 11-12 м.

Морські береги переважно плоскі та піщані, лише на південному березі зустрічаються пагорби вулканічного походження, які місцями переходять в круті передні гори.

Файл:Sea of Azov.jpg
Коса на Азовському узбережжі

Гідрологія[править]

Гідрологічний режим Азовського моря визначається його ізольованістю, мілководністю, відносно великим припливом річкових вод, обміном води з солонішим Чорним морем та напрямом панівних вітрів над морем. В Азовському морі основною течією є колова течія, спрямована проти стрілки годинника, місцями у прибережній смузі виникають часткові коловороти. Сумарний стік прісних вод в Азовське море становить пересічно 40,7 км³ за рік, річний об'єм води і атмосферних опадів — 15,5 км³, з Чорного моря надходить щороку 41 км³. Таким чином, загально-річний дебіт води становить 97,2 км³. З Азовського моря в Чорне море витікає через Керченську протоку 66,2 км³ і витрачається на випаровування 31 км³. Площа водозбору басейну Азовського моря становить 586 000 км².

Внаслідок мілководності та невеликих розмірів Азовського моря відбувається відносно швидке нагрівання і охолодження всієї маси води, а також перемішування її на всю глибину, що зумовлює вирівнювання температури і солоності. Відносно великий приплив річкових вод знижує солоність східної частини Азовського моря (у Таганрозькій затоці солоність 2—3%), а обмін вод з Чорним морем і Сивашем збільшує її на півдні і заході Азовського моря (біля Керченської протоки солоність до 17,5%). Середня солоність Азовського моря 11%. Влітку води Азовського моря нагріваються до 25—28° в середній частині і до 30—31° біля берегів. Вміст кисню в усій товщі води достатній. Взимку температури води Азовського моря нижчі від нуля. Біля берегів море замерзає з грудня до березня, в дуже холодні зими замерзає на всій площі.

Середньомісячні багаторічні значення температури води на прибережних гідрометеостанціях Азовського моря[13]
Пункт Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру
Таганрог style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|0,1 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|0,1 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|1,2 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|9,6 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|18,1 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|22,4 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|24,8 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|23,6 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|18,4 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|11,1 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|4,6 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|0,9
Маріуполь style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|0,1 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|0,0 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|1,1 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|8,4 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|17,3 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|22,0 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|24,5 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|23,6 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|19,1 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|12,4 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|6,1 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|1,5
Бердянськ style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|0,0 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|0,0 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|1,3 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|8,4 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|17,0 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|22,3 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|24,6 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|23,7 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|19,0 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|12,5 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|6,4 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|1,7
Єйськ style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|0,2 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|0,2 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|1,7 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|9,5 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|17,6 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|22,4 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|24,9 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|23,7 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|18,6 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|11,9 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|5,5 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|1,7
Должанська style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|0,2 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|0,1 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|2,0 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|9,6 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|17,2 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|22,0 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|24,4 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|23,4 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|18,6 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|11,9 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|5,5 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|1,7
Генічеськ style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|0,2 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|0,2 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|2,3 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|9,5 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|17,2 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|21,9 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|23,5 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|23,5 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|19,2 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|12,7 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|6,9 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|2,0
Приморсько-Ахтарськ style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|0,3 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|0,6 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|3,1 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|11,1 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|18,1 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|22,5 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|23,4 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|23,4 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|18,5 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|11,9 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|5,9 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|1,7
Мисове style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|1,1 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|0,7 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|2,3 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|7,7 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|15,5 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|21,1 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|24,1 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|24,1 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|20,2 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|14,4 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|9,1 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|3,9
Темрюк style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|1,1 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|1,2 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|3,5 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|10,2 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|17,1 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|22,3 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|24,2 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|24,2 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|19,6 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|13,5 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|7,8 style="text-align: center;Шаблон:Температура водойми/рядок"|3,2

Солоність[править]

Гідрохімічні особливості Азовського моря формуються в першу чергу під впливом значного припливу річкових вод (до 12 % об'єму води) і утрудненого водообміну з Чорним морем.

Солоність моря до зарегулювання Дону була в три рази менше середньої солоності океану. Величина її на поверхні змінювалася від 1 ‰ (проміле) в гирлі Дона до 10,5 ‰ в центральній частині моря та 11,5 ‰ в Керченської протоки. Після створення Цимлянського гідровузла солоність моря почала підвищуватися (до 13 ‰ в центральній частині). Середні сезонні коливання величин солоності рідко досягають 1 %.

Вода містить дуже мало солі. З цієї причини море легко замерзає, і тому до появи криголамів воно було несудноплавне з грудня до середини квітня.

Протягом XX століття практично всі більш-менш великі річки, що впадають в Азовське море були перегороджені греблями для створення водосховищ. Це спричинило значне скорочення скидання прісної води і мулу в море.

Файл:Green algae.jpg
Зелені водорості (та інших види планктону) відповідальні за колір води Азовського моря.

Флора та фауна[править]

Акваторія моря відноситься до чорноморського екорегіону бореальної північноатлантичної зоогеографічної провінції[14]. У зоогеографічному відношенні донна фауна відноситься до середземноморської провінції, перехідної зони між бореальною та субтропічною зонами[15].

Прозорість води Азовського моря дуже мала. Бурхливий розвиток фіто- і зоопланктону в теплу пору року знижує прозорість і викликає явище «цвітіння» моря. Фауна Азовського моря відзначається відносною бідністю видового складу (до 350 видів) і винятково великим кількісним розвитком, за яким Азовське море перевищує всі морські водойми світу. Найрозвиненіший фітопланктон та бентос. Фітопланктон складається (у% ): з діатомових — 55, перідінієвих − 41,2, і синьо-зелених ціанобактерій — 2,2. Серед біомаси бентосу молюски займають домінантне положення. Їх скелетні залишки представлені карбонатом кальцію, мають значну питому вагу у формуванні сучасного донного осаду і акумулятивних надводних тіл.

Файл:Sturgeon.jpg
Осетрові є одними з основних та найцінніших промислових риб Азовського моря.[16]

Іхтіофауна Азовського моря останнім часом включає 103 видів і підвидів риб, що належать до 76 родів, і представлені прохідніми, напівпрохідними, морськими та прісноводними видами.

Прохідні види риб мешкають в морі до настання статевої зрілості, а в річку заходять лише на нерест. Період розмноження в річках та/або на займищах зазвичай не перевищує 1-2 місяця. Серед азовських прохідних риб є найцінніші промислові види, такі як білуга, севрюга, оселедець, рибець та шемая.

Напівпрохідні види для розмноження заходять з моря в річки. Однак в річках вони можуть затримуватися на триваліший час, ніж прохідні (до року). Що стосується молоді, то вона скочується з нерестовищ дуже повільно та часто залишається в річці на зимівлю. До напівпрохідних риб належать масові види, такі як судак, лящ, тараня, чехоня та деякі інші.

Морські види розмножуються і мешкають в солоних водах. Серед них виділяють види, що постійно мешкають в Азовському морі. Це — пеленгас, камбала-калкан, глоса, тюлька, сопач чорноморський, колючка триголкова, трубкорот та всі види бичків. І, нарешті, є велика група морських риб, що заходять в Азовське море з Чорного моря, в тому числі здійснюють регулярні міграції. До них належать: азовська хамса, чорноморська хамса, чорноморський оселедець, барабуля, сингіль, гостроніс, лобань, калкан чорноморський, ставрида, скумбрія тощо.

Прісноводні види зазвичай постійно мешкають в одному районі водоймища та великих міграцій не здійснюють. Ці види населяють зазвичай опріснені акваторії моря. Тут трапляються такі риби, як стерлядь, сріблястий карась, щука, в'язь, верховодка тощо

Морські ссавці в Азовському морі представлені одним видом — фоцена звичайна (інші назви — азовка, азовський дельфін, пихтун, чушка). Фоцена звичайна веде стадний спосіб життя. До складу груп входять від двох до десяти особин. Чисельність популяції завжди була невелика, сучасні дані відсутні. Азовка — найдрібніша тварина з групи китоподібних. А представники місцевої азово-чорноморської популяції дрібніші, ніж дельфіни з інших частин ареалу. Самиці трохи крупніші за самців: 90—150 см. Відомі максимальні розміри самців досягали 167 см, а самиць — 180 см. Середня вага азовок становить 30,2 кг. Тривалість життя — 25—30 років.

За кількістю рослинних та тваринних організмів Азовському морю немає рівних у світі. За рибопродуктивністю, тобто кількості риби на одиницю площі, Азовське море в 6,5 разів перевершує Каспійське, в 40 разів — Чорне і в 160 разів Середземне море.

Забруднення[править]

За середніми рівнями показників спостерігався підвищений вміст органічних речовин (1,5 ГДКм за БСК5), амонійного (1,2 ГДКм) та нітритного (1,5 ГДКм) азоту, заліза загального (13,7 ГДКм), нафтопродуктів (1,9 ГДКм). Найвищий вміст органічних речовин (1,8 ГДКм за БСК5), азоту амонійного (3,4 ГДКм), заліза загального (78,4 ГДКм, високий рівень забруднення), нафтопродуктів (4,5 ГДКм) відзначені у районі 250 м від скиду ВАТ МК «Азовсталь». Максимальний вміст нітритного азоту (3,1 ГДКм) спостерігався у районі вугільної гавані ДП ММТП.

Транспортне значення[править]

Азовське море має велике транспортне значення. Особливо зросла транспортна роль Азовського моря у зв'язку з побудовою Волго-Донського каналу. До великих портів (Маріуполь, Ростов-на-Дону, Керч, Таганрог, Бердянськ та інші) прокладено морські канали.

Див. також: Потайний водний шлях Запорозьких козаків

Географічні об'єкти[править]

Файл:Morza Azowskie.JPG
Азовське море. Пляж з детриту. Керченський півострів.

Характерну рису північного, західного та східного берегів Азовського моря становлять миси та намивні піщано-ракушнякові коси: Шаблон:3 стовпці

Південний берег майже на всьому протязі має різко виявлений обрив, у деяких місцях над рівнем моря підіймаються загострені стрімчаки. На сході від Керченської протоки протягом 100 км берег Азовського моря — це низовинна дельта Кубані.

Ерозія берегової лінії на території Азовського моря в останні 10 років стала дуже помітна. Деякі ділянки пляжей щезли повністю, а інші значно зменшилися. Подібну участь не оминула і острів Малий Дзьондзик, який розділився на дві частини[17].

Файл:Чорні піски.JPG
Чорні піски Азовського моря. 2014 р.

Річки[править]

В Азовське море впадають річки: Шаблон:3 стовпці

окремі річки, впадаючи в Азовське море, утворюють широкі лимани:

Іноді лимани відокремлюються від моря піщаними пересипами (озеро Молочне).

Затоки[править]

Найбільша затока Азовського моря — Таганрозька — лиман Дону.

Відкриті затоки Азовського моря:

Порти[править]

Українські порти: Бердянськ, Маріуполь, Генічеськ, Керч.

Російські порти: Таганрог, Азов, Ростов-на-Дону (на р. Дон), Єйський морський порт.

Газові родовища[править]

У 1998 році роботами НПО «Чорноморнафтогаз» на Південному шельфі Азовського моря було відкрите Північно-Казантипське газове родовище.

Див. також[править]

Примітки[править]

  1. "Правописний словник" (PDF) (in українською). shron.chtyvo.org.ua. Archived from the original (PDF) on 29 березень 2017. Retrieved 22 лютого 2017.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  2. "Енциклопедія українознавства. Загальна частина (ЕУ-I). — Мюнхен, Нью-Йорк, 1949. — Т. 1. — С. 89-93." (in українською). litopys.org.ua. Retrieved 22 лютого 2017.  Check date values in: |access-date= (help)
  3. "Основи землезнання України" (PDF) (in українською). old.geography.lnu.edu.ua. Retrieved 22 лютого 2017.  Check date values in: |access-date= (help)
  4. "Природа Азовского моря.". Archived from the original on 8 березень 2012. Retrieved 10 січень 2012.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  5. "Азовское море заметно мелеет.". Archived from the original on 8 березень 2012. Retrieved 10 січень 2012.  Check date values in: |access-date=, |archive-date= (help)
  6. М. Т. Янко. Топонімічний словник-довідник української РСР, К., «Радянська школа», 1973, стор. 13
  7. БСЭ, т. 1, стор. 534
  8. Фасмер, т. 1, стор. 63
  9. Ryan, W (1997). "An abrupt drowning of the Black Sea shelf" (PDF). Marine Geology 138: 119. doi:10.1016/S0025-3227 (97) 00007-8 Check |doi= value (help). 
  10. (Страхів, 1963)
  11. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  12. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  13. Гидрометеорология и гидрохимия морей. Т. V. Азовское морей СССР. СПб: Гидрометиздат, 1991. С.56
  14. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
  15. Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.
  16. Kostianoy, p. 76
  17. Бердянский остров Малый Дзендзик размыло на две части, // Индустриалка, 18 квітня 2018 Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info

Література[править]

  • Воровка В. П. Як приборкати Азовське море // Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2018, № 12, с. 10-14.
  • Вортман Д. Я. Сурозьке море // Шаблон:ЕІУ
  • Маркова О. Є. Азовське море // Шаблон:ЕІУ
  • 6. Чорне й Озівське море
  • Шаблон:Книга
  • Моллюски Азовского моря: монография / В. В. Анистатенко, И. А. Халиман, О. Ю. Анистатенко. — К. : Наукова думка, 2011. — 172 с. — (Проект «Наукова книга»).
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Barnes S. L., 1973: Mesoscale objective map analysis using weighted time series obser-vations. NOAA Technical Memorandum ERL NSSL-62, 60pp.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Levitus S., T. Boyer, 1994: NOAA ATLAS NESDIS 4. World Ocean Atlas 1994. Vol. 4. Temperature. U.S. Gov. Printing Office, Washington D.C. 118 pp.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Антонов Л. Записки по гидрографии. Том 51. — Л. 1926. с. 195—223.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Гидрометеорологические условия шельфовой зоны морей СССР. Том 3. Азовское море. — Л:, 1986. 218 с.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Гидрометеорологический справочник Азовского моря. — Л.: Гидрометеоиздат. 1962. 853 с.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Гидрометеорология и гидрохимия морей СССР. Том 5. Азовское море. — СПб.: Гидрометеоиздат, 1991. 237 с.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Данилевский Н. Я. Описание рыболовства на Черном и Азовском морях. Исследования о сост. рыбол. и пр.. 1871. Т. VIII.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Закономерности океанографических и биологических процессов в Азовском море. Ред. Г. Г. Матишов. — Апатиты: Издательство КНЦ РАН, 2000. 436 с.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info 3енкевич Л. А. Фауна и биологическая продуктивность моря, Том 2. — М., 1947.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Истошин Ю. В. Океанография. — Л., 1956.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Книпович Н. М. Очерк работ Азовско-Черноморской научно-промысловой экспедиции в 1925 г. — М. 1926. с. 75-106.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Комплексный мониторинг среды и биоты Азовского бассейна. Том 6. Ред. Г. Г. Матишов. — Апатиты: Издательство КНЦ РАН, 2004. 369с.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Мамыкина В. А., Хрусталев Ю. П. Береговая зона Азовского моря. — Ростов-на-Дону: Изд-во РГУ, 1980. 172 с.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Матишов Г. Г., Абраменко М. И., Гаргопа Ю. М., Буфетова М. В. Новейшие экологические феномены в Азовском море (вторая половина ХХ века). — Апатиты: Издательство КНЦ РАН, 2003. 441 с.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Матишов Г. Г., Гаргопа Ю. М. и др. Закономерности экосистемных процессов в Азовском море. — М.: Наука, 2006. 304 с.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Морской гидрометеорологический ежегодник 1958 г. Азовское море, часть 2. Наблюдения в открытой части моря. — Ростов-на-Дону, 1976. 32 с.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Морской гидрометеорологический ежегодник 1958 г. Азовское море, часть 1. Прибрежные наблюдения. — Севастополь, 1977. 138 с.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Современное развитие эстуарных экосистем на примере Азовского моря. Ред. Г. Г. Матишов. — Апатиты: Издательство КНЦ РАН, 1999. 366 с.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Среда, биота и моделирование экологических процессов в Азовском море. Ред. Г. Г. Матишов. — Апатиты: Издательство КНЦ РАН, 2001. 415 с.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Шпиндлер И. Б., Врангель Ф. Ф. Материалы по гидрологии Черного и Азовского морей по экспедициям 1890—1891 — СПб, 1899. 70 с.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Экосистемные исследования Азовского моря и побережья. Том 4. Ред. Г. Г. Матишов. — Апатиты: Издательство КНЦ РАН, 2002. 450 с.
  • Обнаружена петля в шаблонах: Шаблон:Ref-info Экосистемные исследования среды и биоты Азовского бассейна и Керченского пролива. Том 7. Ред. Г. Г. Матишов. — Апатиты: Издательство КНЦ РАН, 2005. 390 с.

Посилання[править]

Шаблон:Sister Категорія:Посилання на категорію Вікісховища відрізняється від властивості Вікіданих

Шаблон:Коси Азовського моря Шаблон:Моря Шаблон:Україна в темах Шаблон:ВП-портали

Категорія:Моря Середземномор'я Категорія:Моря Атлантичного океану Категорія:Моря Європи Категорія:Географія Херсонської області Категорія:Приазов'я Категорія:Територіальні суперечки України