Історія Греції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:Історія Греції

Ця стаття подає стислий огляд історії Греції від доісторичного періоду. Подіям нової та новітньої добі присвячена стаття Історія сучасної Греції

Історія Греції традиційно включає в себе вивчення грецького народу, областей, якими історично керували греки, і територій, які входять до складу сучасної Грецької республіки. Греція — країна зі славетним історичним минулим, вважається колискою сучасної європейської, так званої, західної цивілізації.

Перші протогрецькі племени прибули у материкову Грецію в період з кінця третього до першої половини другого тисячоліття до н. е., коли попередні догрецькі племена розвивали сільське господарство вже з 7-го тисячоліття до н. е.

На піку свого розвитку поширення грецької цивілізації сягнуло від Еллади до Єгипту та навіть до гір Гіндукуш, що у сучасному Пакистані. Відтоді грецькі меншини компактно проживають на колишніх грецьких територіях. Це, наприклад, Туреччина, Італія, Лівія, Левант і т. д. Грецькі емігранти асимілювалися у різних громадах у всьому світі. Втім сьогодні більшість етнічних греків світу мешкають на території сучасної Грецької республіки, незалежної з 1821 року, та на Кіпрі.

Бертран Рассел в «Історії західної філософії» відзначає:

«У всій історії немає нічого більш дивного й нічого складнішого для пояснення, ніж раптове виникнення цивілізації в Греції»

Доісторична Греція

Докладніше: Доісторична Греція

Про заселеність Греції у доісторичну добу свідчать археологічні розкопки, в ході яких були відкриті палеолітичні стоянки людини на території від Егейської Македонії до Еліди, датовані середнім палеолітом — близько 100-40 тисяч років тому. Залишки архантропів віком близько 360 тисяч років знайдені у Петралонській печері на півострові Халкідіки[1]. Відомі також рештки неандертальців, які жили 40 тисяч років тому на території Пелопоннесу[2]. Цікавим в історії Греції є розрив у знахідках решток людини, який припадає на верхній палеоліт і мезоліт[3].

Неоліт Греції має анатолійське походження і представлений культурами Сескло, Неа-Нікомедія та Діміні (південний варіант Вінча), для яких були характерними укріплені поселення на пагорбах, поява мегарону, так звана, чорна та синя кераміка поряд із поліхромною керамікою з малюнками у два кольори, звичайно чорним та червоним. Однією з найдавніших неолітичних стоянок у Греції вважається печера Франхті (грец. Σπήλαιο Φράγχθι), датована 7 тисячоліттям до н. е., що свідчить про наявність у її мешканців розвиненого мореплавства[4]. У 5-4 тисячоліттях вироблялися локальні варіанти неолітичної культури материкової Греції, островів Егейського моря і особливо Криту. На материку і островах відзначені пересування племен. У цей період населення Греції мало постійні зв'язки із північною частиною Балканського півострова, узбережжям Малої Азії та Сирією.

Стародавня Греція

Докладніше: Стародавня Греція

Егейська культура

Докладніше: Егейська культура

До 2000 р. до н. е. зароджується найдавніша з відомих в Егейському світі культура — крито-мікенська. Пам'ятки її виявлені на острові Крит, також на місці міста-держави Мікени на півострові Пелопоннес і на островах Егейського моря. Від цієї високорозвиненої культури залишилися пам'ятки архітектури, фресковий живопис та писемність. Творці її — давній індоєвропейський народ Східного Середземномор'я — пеласги, пізніше частково витіснені протогрецькими племенами, з яких найсильнішими були ахейці та іонійці, що до середини 2 тисячоліття заселили весь південь Балканського півострова, острова Егейського моря та узбережжя Малої Азії.

На місці досить невеликих поселень з'явилися укріплені палаци, через що цю культуру називають також «культурою палаців», адже палаци відігравали як суспільну, так і релігійну роль, були одночасно центрами торгівлі (Мікени, Тиринф, Афіни). Вершиною суспільної піраміди став король, звичайно з великим візирем, незліченною військовою знаттю і чиновниками (у Пілосі були виявлені королівські архіви), нижче стояли вільні люди — ремісники і селяни, що вважалися народом (демосом), на нижній сходинці суспільства знаходились раби.

У 12 століття до н. е. з півночі прийшли дорійці, що зайняли середню і південну Грецію. Дорійська навала, зруйнувавши культурні центри, привела до занепаду культури в Давній Греції на тривалий час. Греки стали забувати свою стародавню лінійну писемність, створену ще в крито-мікенський період, зникає високорозвинене ремесло, припиняється торгівля, звужується географічний кругозір. Подальша епоха, що охоплює 11—8 століття до н. е., умовно називається «гомерівським періодом», оскільки її події описуються в епічних поемах «Іліада» та «Одіссея», автором яких прийнято вважати Гомера.

Класичний період

Докладніше: Класична Греція

Парфенон — найславетніша пам'ятка доби Класичної Греції

6—5 століття до н. е. стали періодом бурхливого економічного та культурного розвитку Стародавньої Греції. Будівництво храмів та інших суспільних будівель, будівництво кораблів, розвиток гончарного і керамічного виробництва стимулювали зростання торгівлі й обміну між общинами. Військові укріплення перетворилися на торгово-ремісничі центри, общини об'єднувалися, виникли нові державні утворення — міста-держави, або