Інформація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:Унаочнення даних

Інформа́ція — абстрактне судження, що має різні значення залежно від контексту. Cпроби формального визначення інформації перераховано нижче — їх багато, і вони відмінні в різних областях людської діяльності. На інтуїтивному рівні інформація означає зміст того, про що отримувач довідався.

На початку XXI століття інформація посідає дедалі значніше місце в житті людини як члена суспільства. Засоби масової інформації поширюють її, інформаційні технології переймаються її обробкою. Висувається ідея інформаційного суспільства, до якого, можливо, прямує людство. Основою такого суспільства було б виробництво й споживання не товарів і послуг, а інформації.

Сам термін «інформація» байдужий до істинності вмісту. Інформація може бути правдивою, хибною або відвертою брехнею. Від даних інформація відрізняється доступністю отримувачу. Наприклад, нерозшифрований рукопис Войнича, можливо, містить якийсь зміст, а отже, потенційно може стати інформацією, але до розшифрування він — лише набір символів і картинок, дані, над якими можуть працювати дешифрувальники.

Інформація може бути товаром, тобто купуватися й продаватися як будь-який інший товар. Розвідувальні служби здійснюють збір інформації про потенційного або наявного супротивника.

Етимологія[править]

Слово «інформація» походить від латинського слова «informatio», яке має декілька значеньШаблон:Fact:

  • роз'яснення; виклад фактів, подій; витлумачення;
  • представлення, поняття;
  • ознайомлення, просвіта.

Саме слово «informatio» складається з префікса «in-» («в-, на-, при-») і дієслова «form» («надаю форму, створюю»), пов'язаного з іменником «forma» («форма»)Шаблон:Fact.

В англійській мові слово «information» (в написанні «informacioun») вперше з'явилось у 1387 роціШаблон:Fact. Сучасного написання це слово набуло у XVI стШаблон:Fact. У східнослов'янські мови слово «інформація» прийшло із Польщі у XVII стШаблон:Fact.

З середини XX століття «інформація» стала загальнонауковим твердженням, але досі у науковій сфері воно залишається вкрай дискусійнимШаблон:Fact. Загальноприйнятого визначення інформації не існує, і воно використовується головним чином на інтуїтивному рівніШаблон:Fact.

Виникнення та становлення поняття[править]

Твердження інформація, відносно нове. Старогрецькі мислителі багато розмірковували про форму і про знання, але не про спосіб існування знання та про його передачуШаблон:Fact. Аналогічно, емпірики Нового часу вважали, що ми отримуємо відомості про світ через відчуття, але ще не намагалися знайти кількісну характеристику для цих відомостейШаблон:Fact. Термін «інформація» міцно увійшов у науку, й, відповідно, в мас-медіа після створення Клодом Шенноном математичної теорії інформаціїШаблон:Fact. Шеннон розглядав канали зв'язку й передачу повідомлень у нихШаблон:Fact. У каналах зв'язку може існувати шум, тому вихідний сигнал не зовсім подібний вхідному.Шаблон:Fact Абстрагувавшись від семантичного вмісту повідомлення, тобто від того, що це повідомлення означає, Шеннон зосередився на ймовірності того, що сигнал на виході збігатиметься з сигналом на входіШаблон:Fact. Обидва сигнали представляються як послідовність символів із певного алфавітуШаблон:Fact. Такий підхід дозволив дати кількісну характеристику якості передачі сигналу, яку стали називати кількістю інформаціїШаблон:Fact.

Математична теорія інформації разом із теорією керування, основоположником якої був Норберт Вінер, утворили нову галузь науки, що отримала назву кібернетикиШаблон:Fact. (Зненацька) стало зрозуміло, що людина оточена інформацією, вона отримує її від органів чуття, аналізує, виділяє у ній зміст і застосовує при вироблені рішень та діяльностіШаблон:Fact. Незабаром стало відомо, наприклад, що спадкова інформація кодована в клітинах організмів у вигляді послідовності нуклеотидів ДНК, що середній роман містить приблизно півмегабайта інформації, а середній фільм «важить» два гігиШаблон:Fact.

Зацікавились аналізом поняття «інформація» і філософиШаблон:Fact. Тоді як кібернетика є загалом математичною теорією, семіотика, зокрема її розділ семантика, зосереджена на розумінні отриманої інформації, на змісті сигналу чи повідомленняШаблон:Fact. Згодом термін кібернетика дещо втратив поширеність, поступившись терміну інформатика, яка охоплює вивчення й застосування комп'ютерної обробки інформаціїШаблон:Fact.

Радянські філософи спочатку зустріли появу нової галузі науки вороже, й на початку 1950-х був короткий період коли її ганили в пресі як буржуазну лженаукуШаблон:Fact, але згодом стало зрозуміло. що наука й людство розвиватимуться саме в цьому напрямку, що існують власні дослідження, і що, загалом, нічого ідеалістичного чи буржуазного в ній немаєШаблон:Fact. Тож поняття «інформація» можна вписати в рамки ленінської теорії свідомості як відображення, й підкреслити, що вона є одним з атрибутів матерії, який відзеркалює її структуру[1].

Визначення[править]

Складність однозначного визначення судження інформація, пов'язана з тим, що цей термін використовується в багатьох областях людської діяльності, тобто є багатограннимШаблон:Fact. Спеціалістів із теорії зв'язку цікавить насамперед передача інформації від джерела до отримувача без спотворень, філософа — розуміння змісту, фахівця з комп'ютерної науки — процеси запису, зчитування, зберігання й обробки, диктора на радіо — доведення повідомлення до відома широкого кола слухачів, а пліткарку — розповідь сусідкам про те, що пані з третього поверху гуляє зі своїм начальником тощо. Залежно від галузі використання, термін «інформація» одержав велике число різних визначень, зокрема:

  • погляд на інформацію з точки зору її споживачів охоплює такі поняття (буденно-інтуїтивні означення):
    • нові відомості, які прийняті, зрозумілі і оцінені користувачем як корисні. Іншими словами, інформація — це знання, які отримує споживач (суб'єкт) у результаті сприйняття і переробки певних відомостейШаблон:Fact.
    • відомості або повідомлення про щось (побутове)Шаблон:Немає АД;
    • роз'яснення, викладШаблон:Немає АД;
    • оригінальність, новизнаШаблон:Немає АД;
    • результат інтелектуальної (аналітико-синтетичної чи евристичної) діяльності певної людини щодо подання відомостей, повідомлень, сигналів, кодів, образів тощо (Цимбалюк Віталій Степанович)Шаблон:Немає АД
    • документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі (Закон України «Про інформацію»)[2].
  • кібернетичні
    • відображення заміни дискретного значення енергетичного процесу в контурі керування пристрою керування іншим дискретним значенням, зокрема — тим самим (В. П. КамшаШаблон:ХтоШаблон:Немає АД).
    • розпізнаний кібернетичною системою сигнал або комплекс сигналів (образ), який зменшує кількість варіантів вибору нею чергової дії командиШаблон:Немає АД;
    • комунікація та зв'язок, в процесі якого усувається невизначеність (інформаційна ентропія) (теорія зв'язку, Клод ШеннонШаблон:Fact);
    • позначення змісту, отриманого із зовнішнього світу у ході нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів (Норберт ВінерШаблон:Fact);
    • ймовірність вибору (Аківа та Ісаак Яглом)Шаблон:Fact;
  • фізико-філософські
    • міра неоднорідності розподілу матерії та енергії у просторі та у часі, міра змін, якими супроводжуються всі процеси, що протікають у світі (Віктор Михайлович Глушков)Шаблон:Fact;
    • заперечення ентропії, міра хаосу в системі (термодинаміка, Леон Бріллюен)Шаблон:Fact;
    • передача різноманітності (Вільям Росс Ешбі)Шаблон:Fact;
    • міра складності структур (Абраам Моль)Шаблон:Fact;
    • відображена різноманітність (Аркадій Дмитрович Урсул)Шаблон:Fact;
    • властивості матеріальних об'єктів породжувати та зберігати певний стан, який в різних матеріально-енергетичних формах може передаватись між об'єктамиШаблон:Fact;
    • фундаментальний генералізаційно-єдиний безпочатково-нескінченний законопроцес автоосциляційного, резонансно-сотового, частотно-квантового та хвильового відношення, взаємодії, взаємоперетворення та взаємозбереження (у просторі та часі) енергії, руху, маси та антимаси на основі матеріалізації та дематеріалізації в мікро- та макроструктурах Всесвіту (інформаціологія, Іван Йосипович Юзвішин)Шаблон:Немає АД;
    • універсальна субстанція, що пронизує усі сфери людської діяльності, слугує провідником знань та думок, інструментом спілкування, взаєморозуміння та співробітництва, утвердження стереотипів мислення та поведінки (ЮНЕСКО)Шаблон:Немає АД;
    • реальність, що формує матерію (Аксель Іванович Берг)[3];
    • програма, алгоритм розвитку систем (Володимир Іванович Корогодін)[4];
    • міра упорядкування систем (Леон Бріллюен)[5];
    • ступінь свободи матеріальних об'єктів (Олексій Андрійович Борисенко)[6];

Всі зазначені підходи до визначення інформації є різними гранями єдиного складного і багатопланового природного явища, яким є інформаційна реальність. З урахуванням сказаного, інформацію можна вважати природною реальністю, що несе в собі характерні ознаки предметів та явищ природи, які проявляються у просторі та часі (Леонід Григорович Мельник)[7].

Існують також й інші, переважно несумісні між собою визначення судження «інформація». Але практично всі погляди на сутність інформації групуються навколо двох концепцій — атрибутивної та функціональноїШаблон:Fact. Атрибутивна концепція інформації наголошує на тому, що інформація є атрибутом (невід'ємною властивістю) об'єктівШаблон:Fact. Функціонально-кібернетична концепція вважає, що головним у інформації є та функція, яку вона виконуєШаблон:Fact. Особливо цікавою є функція, яку відіграє інформація, закладена, наприклад, у ДНК в розвитку біологічних організмів та інших систем, в яких можлива самоорганізаціяШаблон:Fact.

Семіотика[править]

Докладніше: Семіотика та Семантика

Сeміотика вивчає передачу інформації за допомогою знаків та сигналівШаблон:Fact. Предметом її розділу семантики є значення, зміст інформації, розуміння того, що передається за допомогою знаківШаблон:Fact. Американський семіотик Майкл Бакленд запропонував класифікацію інформації залежно від застосування: «інформація як процес», «інформація як знання» та «інформація як річ»[8].

Пол Бейнон-Дейвіс[9][10] пояснює багатогранну концепцію інформації через знаково-сигнальну систему. Самі знаки можна розглядати на чотирьох взаємопов'язаних рівнях: прагматики, семантики, синтаксису та емпірики. Ці чотири рівні служать містками між соціальним світом з одного боку й фізичним чи технічним з іншого.

Прагматика стосується мети повідомлення. Вона будує місток між знаком та контекстом, у якому використовується цей знак. Вона зосереджує увагу на намірі особи, що передає інформацію і підкреслює її поведінку при спілкуванні. Іншими словами це зв'язок між мовою та дією. Семантика стосується значення, переданого повідомленням, тобто його змісту. Вона вивчає значення знаків, тобто встановлює асоціацію між знаками й діями. Її можна розглядати як науку про місток між символами та тими поняттями, які вони виражають. Синтаксис зосереджений на усталених формах передачі повідомлення. Його поле дослідження — форми, логіка та граматика знакової системи. Тут мова йде тільки про форми, а не про зміст знаків та символів.

Зазвичай передача повідомлення відбувається в умовах певної соціальної ситуації. Ця ситуація задає контекст передачі наміру (прагматика) та форму повідомлення. Намір в комунікативній ситуації виражається повідомленнями, що містять набори взаємозв'язаних знаків мови, зрозумілих для всіх сторін спілкування. Взаємне розуміння, означає знання мови на рівні встановлених форм (синтаксису) та встановленого значення цих форм (семантики). Та зі сторін, котрі є джерелом повідомлення, кодує його в знаках мови й передає цей код крізь канали зв'язку (емпірика). Обраний канал зв'язку має характерні для себе властивості, що визначають підсумок спілкування, наприклад швидкість передачі сигналів або відстань, на якій таке спілкування можливе.

Властивості інформації[править]

Цінність інформації визначається корисністю та здатністю її забезпечити суб'єкта необхідними умовами для досягнення ним поставленої мети.

Достовірність — здатність інформації об'єктивно відбивати процеси та явища, що відбуваються в навколишньому світі. Як правило, такою вважається насамперед інформація, яка несе у собі безпомилкові та істинні дані. Під безпомилковістю слід розуміти дані які не мають, прихованих або випадкових помилок. Випадкові помилки в даних обумовлені, як правило, ненавмисним спотвореннями змісту людиною чи збоями технічних засобів при переробці даних в інформаційній системі. Тоді як під істинними слід розуміти дані, зміст яких неможливо оскаржити або заперечити.

Актуальність — здатність інформації відповідати вимогам сьогодення (поточного часу або певного часового періоду).

Фізичні властивості[править]

  • Здатність ідентифікації властивостей предметів і явищ — інформація — це те, що визначає властивості предметів і явищ в просторі та часі
  • Зв'язок з енергією — інформація створюється різницею енергетичних потенціалів, закріплених пам'яттю.
  • Нематеріальність інформації — інформація не має двох головних властивостей матеріальних об'єктів — заряду і маси. Вона не є матерією, але формує матеріальні сутності — об'єктивні реальності: предмети і явища природи.

Часові властивості[править]

Часові властивості визначають здатність даних передавати динаміку зміни ситуації (динамічність). При цьому можна розглядати або час запізнення появи в даних відповідних ознак об'єктів, або розходження наявних ознак об'єкта і тих же ознак, що передаються даними. Відповідно можна виділити:

  • Актуальність — властивість даних, що характеризує поточну ситуацію;
  • Оперативність — властивість даних, яка полягає в тому, що час їхнього збору та переробки відповідає динаміці зміни ситуації;
  • Ідентичність — властивість даних відповідати стану об'єкта.

Властивість недоступності[править]

При розгляді захищеності даних можна виділити технічні аспекти захисту даних від несанкціонованого доступу та соціально-психологічні аспекти класифікації даних за мірою їхньої конфіденційності та секретності (властивість конфіденційності)[11].

Інші властивості інформації[править]

Суспільна природа — джерелом інформації є пізнавальна діяльність людей, суспільства.

Мовна природа — інформація виражається за допомогою мови — знакової системи будь-якої природи, яка служить засобом спілкування, мислення, висловлювання думки. Мова може бути природною, що використовується у повсякденному житті та служить формою висловлення думок і засобом спілкування між людьми, а також штучною, створеною людьми з певною метою (наприклад, мова математичної символіки, інформаційно-пошукова, алгоритмічна та ін. мови).

Невідривність від мови носія

Дискретність — одиницями інформації як засобами висловлювання є слова, речення, уривки тексту, а у плані змісту — поняття, висловлювання, описання фактів, гіпотези, теорії, закони тощо.

Незалежність від творців

Старіння — головною причиною старіння інформації є не сам час, а поява нової інформації, з надходженням якої попередня інформація виявляється невірною, перестає адекватно передавати явища та закономірності матеріального світу, людського спілкування та мислення.

Розсіювання — існування у багатьох джерелах.

Види інформації[править]

Інформацію можна поділити на види за кількома ознаками:

За способом сприйняття[править]

Для людини інформація поділяється на види залежно від типу рецепторів, що сприймають її.

  • Зорова — сприймається органами зору. Ми бачимо все довкола.
  • Слухова — сприймається органами слуху. Ми чуємо звуки довкола нас.
  • Тактильна — сприймається дотиковими рецепторами.
  • Нюхова — сприймається нюховими рецепторами. Ми відчуваємо аромати довкола.
  • Смакова — сприймається смаковими рецепторами. Ми відчуваємо смак.

За формою подання[править]

За формою подання інформація поділяється на такі види:

  • Текстова — що передається у вигляді символів, призначених позначати лексеми мови;
  • Числова — у вигляді цифр і знаків, що позначають математичні дії;
  • Графічна — у вигляді зображень, подій, предметів, графіків;
  • Звукова — усна або у вигляді запису передачі лексем мови акустичним шляхом.

За призначенням[править]

  • Масова — містить тривіальні відомості і оперує набором понять, зрозумілим більшій частині соціуму
  • Спеціальна — містить специфічний набір понять, при використанні відбувається передача відомостей, які можуть бути не зрозумілі основній масі соціуму, але необхідні і зрозумілі в рамках вузької соціальної групи, де використовується дана інформація
  • Особиста — набір відомостей про яку-небудь особистість, що визначає соціальний стан і типи соціальних взаємодій всередині популяції.

Поширення інформації[править]

Поширення інформації — це доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб.

Під поширенням інформації розуміють:

Повідомлення інформації лише особі, якої вона стосується, не є її поширенням. Також не є поширенням інформації викладення відомостей у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу особою, на думку якої порушено її право.

Поширення інформації може відбуватися у двох формах — фактичного твердження чи оціночного судження. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири)[12][13][14].

Інформаційні потреби[править]

Шаблон:Falseredirect Інформаційні потреби є одним з різновидів нематеріальних потреб людини. Виникає через брак інформації для здійснення людської діяльності і є характерною особливістю, притаманною людині, що відрізняє її від решти живих організмів, які хоч і відчувають потребу в інформації, але винятково для задоволення відносно простих вітальних потреб. Інформаційні потреби людини значно складніші. Процес задоволення інформаційних потреб має ту принципову відмінність порівняно з іншими, що у цьому разі об'єкт споживання — інформація — не тільки не знищується, а, навпаки, на її основі формуються нові інформаційні масиви, призначені для споживання[15].

Право на інформацію[править]

Змістом права на інформацію є можливість кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб. Основу правового регулювання права на інформацію в Україні становить Конституція України. Конституційні гарантії права на інформацію закріплено у статтях 32, 34, 40 та 50.

Це право, як і більшість прав людини, не є абсолютним, тобто у деяких випадках його здійснення може бути обмеженим. Перелік цих випадків наводиться у статті 34 Конституції України.

Примітки[править]

  1. … сучасне вчення про семантику інформації можна розглядати як конкретизацію ленінської тези про властивість відображення, притаманну всій матерії. Філософський словник /За ред. В. І. Шинкарука. — 2. вид. І доп. — К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. — 800 с.
  2. zakon.rada.gov.ua Закон України «Про інформацію»
  3. Берг, А.И. (1970). Кибернетика — путь решения проблем управления (in російською). Москва: Будущее науки: Знание. pp. 103–128. 
  4. Корогодін, В.І. (1983). Определение понятия информация и возможности его использования в биологии (in російською). Биофизика. pp. 171–178. 
  5. Бриллюэн, Л. (1960). Наука и теория информации. Москва: ГИФМЛ. 
  6. Борисенко, А.А. (2006). Природа информации (in російською). Сумы: СумГУ. 
  7. Мельник, Л.Г. (2003). Фундаментальные основы развития (in російською). Сумы: Университетская книга. 
  8. Buckland, Michael K. (June 1991). "Information as thing". Journal of the American Society for Information Science 42 (5): 351–360. doi:10.1002/(SICI)1097-4571(199106)42:5<351::AID-ASI5>3.0.CO;2-3. 
  9. Beynon-Davies, P. (2002). Information Systems: an introduction to informatics in Organisations. Basingstoke, UK: Palgrave. ISBN 0-333-96390-3. 
  10. Beynon-Davies, P. (2009). Business Information Systems. Basingstoke: Palgrave. ISBN 978-0-230-20368-6. 
  11. Пономаренко В. С., Журавльова І. В., Туманов В. В. Основи захисту інформації. Навчальний посібник. — Харків: Вид. ХДЕУ, 2003. — 176 с.
  12. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи: Верховний Суд; Постанова від 27.02.2009 № 1
  13. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Сердюка Валерія Анатолійовича про офіційне тлумачення положення частини першої статті 7 Цивільного кодексу Української РСР (справа про поширення відомостей): Конституційний Суд; Рішення від 10.04.2003 № 8-рп/2003
  14. Про інформацію: Верховна Рада України; Закон від 02.10.1992 № 2657-XII
  15. Коновал Людмила Володимирівна. Інформаційна потреба: сутність та дефініції // Доповідь на міжнародній науковій конференції «Місце і роль бібліотек у формуванні національного інформаційного простору»

Див. також[править]

Шаблон:Дві колонки

Джерела[править]

Шаблон:Вікіцитати1 Шаблон:Sister Категорія:Посилання на категорію Вікісховища відрізняється від властивості Вікіданих

  • Великий тлумачний словник сучасної української мовиШаблон:Недоступне посилання
  • Телекомунікаційні системи передавання інформації. Методи кодування: навч. посіб. [для студентів напрямів «Телекомунікації», «Інформ. мережі зв'язку»] / Р. А. Бурачок, М. М. Климаш, Б. В. Коваль ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2015. — 476 с. : іл. — Режим доступу: . — Бібліогр.: с. 461—463 (52 назви). — ISBN 978-617-607-843-2.
  • Камша В. П., Камша Л. С., Камша Ю. В.  Про кібернетику другого етапу НТР // Складні системи і процеси. 2010. № 1 (17). С. 25—41.
  • Комунікативні стратегії: навч. посіб. / О. Ю. Бобало ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2015. — 344 с. : іл. — (Серія «Інформація. Комунікація. Документація» ; вип. 7). — Бібліогр.: с. 335—341 (91 назва). — ISBN 978-617-607-858-6.
  • Теорія інформації та кодування / В. С. Василенко, О. Я. Матов; НАН України, Ін-т пробл. реєстрації інформації. — Київ : ІПРІ НАН України, 2014. — 439 c.
  • Цимбалюк В. С. Інформаційне право (основи теорії і практики). — К. : «Освіта України», 2010.
  • Партико З. В. Теорія масової інформації та комунікації. Львів: Афіша, 2008. 292 с.
  • Партыко З. В. Современная парадигма науки об информации — информологии // Научно-техническая информация. Сер. 2. 2009. № 11. С. 1—9.

Література[править]

  • В. Бебик. Інформація // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — с. 300 — ISBN 978-966-611-818-2.

Посилання[править]

Шаблон:Інформаційна ера

Категорія:Надпопулярні статті