Індуктивність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску

Шаблон:Електродинаміка Файл:Inductor.jpg Файл:Toroidal inductor.jpg Індуктивність (англ. Inductance) — фізична величина, що характеризує здатність провідника накопичувати енергію магнітного поля, коли в ньому протікає електричний струм.

Позначається здебільшого латинською літерою <math>L</math>, у системі СІ вимірюється в Генрі.

Дорівнює відношенню магнітного потоку <math>\Phi</math> через контур, визначений електричним колом, до величини струму <math>I</math> в колі, тобто

<math> L = \Phi / I </math>.

Енергія магнітного поля, створеного електричним струмом у колі, визначається формулою

<math> E = \frac{1}{2}LI^2 </math>.

Індуктивність залежить від форми контура.

Коефіцієнти індуктивності[править]

У випадку кількох контурів зі струмом, як, наприклад, у випадку трансформатора, струм у кожному з кіл впливає на потік магнітного поля через інші контури.

<math> \Phi_i = \sum_{j} L_{ij} I_j \,</math>.

Коефіцієнти <math> L_{ij} </math> називаються коефіцієнтами індукції. Діагональні елементи <math> L_{ii} </math> суть індуктивності i-тих контурів, а недіагональні елементи <math> L_{ij} </math>, де <math> i \neq j </math> мають назву коефіцієнтів взаємної індукції. Коефіцієнти взаємної індукції симетричні відносно перестановки індексів

<math> L_{ij} = L_{ji} \,</math>.

Це твердження носить назву теореми взаємності.

Див. також[править]

Література[править]

Шаблон:Stub-meta Шаблон:Електротехніка

Категорія:Електромагнетизм Категорія:Магнетизм Категорія:Фізичні величини Категорія:Теоретичні основи електротехніки