Єхиднові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти к навигации Перейти к поиску
bgcolor=Шаблон:Taxobox color|Єхиднові
Час існування: міоцен — сучасність
Єхидна австралійська
bgcolor=Шаблон:Taxobox color| Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Першозвірі (Prototheria)
Шаблон:Taxobox ordo: Однопрохідні (Monotremata)
Родина: Єхиднові (Tachyglossidae)
(Gill, 1872)
Роди
Синоніми
Echidnidae (Burnett, 1830)
Посилання
Шаблон:Nowrap Tachyglossidae
Шаблон:Nowrap Tachyglossidae
Шаблон:Nowrap {{#property:P830}}
Шаблон:Nowrap {{#property:P961}}
Шаблон:Nowrap 552308
Шаблон:Nowrap {{#property:P627}}
Шаблон:Nowrap 9259
Шаблон:Nowrap {{#property:P962}}
Шаблон:Nowrap {{#property:P1391}}
Шаблон:Nowrap {{#property:P842}}

Шаблон:Taxobox regnumcat

Єхиднові[1] (Tachyglossidae) — родина ссавців ряду Однопрохідних. Також відомі під їхнім австралійським ім'ям «колючий мурахоїд». Разом з качкодзьобом є єдиними нині живучими тваринами ряду Однопрохідних. В теперішній час існує три види єхидн, що об'єднані в два роди родини Єхиднові.

Загальні дані

Єхиднові покриті грубою шерстю та голками. Максимальна довжина їхнього тіла становить приблизно 30 сантиметрів. Їхні щелепи витягнуті у вузький «дзьоб». Кінцівки єхидни короткі та вельми сильні, з великими кігтями, завдяки чому ці тварини є потужними копачами. Єхиднові не мають зубів, в них дуже маленький рот, тому харчуються вони злизуючи своїм довгим клейким язиком термітів, мурах, та інших невеликих безхребетних, котрих розчавлюють, притискаючи в роті язиком до піднебіння.

Файл:Long-beakedEchidna.jpg
Проєхидна Брейна (Zaglossus bruijni)

Поведінка та спосіб життя

Єхиднові більшу частину року (поза шлюбним сезоном, що настає в середині зими, звичайно в липні та серпні) проживають одинаками. Вони є територіальними тваринами, але сусідні території можуть дещо накладатись. Єхидна весь час повільно простує своєю територією у пошуках здобичі, не маючи постійного лігва. Незважаючи на своє товсте та незграбне тіло, вона плаває на подив добре, і в змозі долати досить великі водойми.

Ці тварини мають досить гострий зір, і швидко помічають найменші рухи навколо них. У випадку занепокоєння або якоїсь загрози, єхидна швидко ховається у щільному чагарнику, або в земляних чи скельних ущелинах. При відсутності таких природних притулків єхидна напрочуд швидко закопується у землю, доки зовні не залишаться лише кілька голок з самої верхньої ділянки спини. Або, якщо місцевість рівна та відкрита, а ґрунт твердий, просто скручуються в кулю.

Файл:Echinda burningwell.jpg
Коротконоса єхидна (Tachyglossus aculeatus) з о. Тасманія

Небагато хижаків можуть впоратись з таким захистом: досвідчені собаки дінго, лисиці, іноді кішки та свині можуть вбити дорослу єхидну, заставши її на ділянці твердого рівного ґрунту і атакуючи в черево (куля, у яку звертається єхидна, не є суцільною). Також, за деякими відомостями, на молодих єхиден полюють австралійські варани. Самиця єхидни відкладає одне яйце з м'якою шкарлупою через 22 доби після парування, і розміщує його в своїй сумці. «Насиджування» займає десять діб; дитинча після цього харчується молоком, яке виділяється порами шкіри на двох молочних полях (однопрохідні ссавці не мають сосків) і лишається в сумці матері від 45 до 55 днів, коли в нього починають рости голки. Після цього мати риє дитячу нору, де лишає дитинча, повертаючись кожні 4-5 днів, щоб нагодувати його молоком. Таким чином молода єхидна годується до досягнення семимісячного віку. Коротконоса єхидна на монеті вартістю 5 австралійських центів

Систематика

Сучасні єхидни об'єднані в родину Єхиднові та підрозділяються на два роди:

  • рід Zaglossus (проєхидна) включає два сучасні види, а також два види, відомі за викопними рештками.
  • рід Tachyglossus (єхидна) включає єдиний сучасний вид, і в ньому, на теперішній час, вимерлих видів не знайдено.

Рід Zaglossus — Проєхидна

Обидва види цього роду є ендеміками Нової Гвінеї. Обидва вони рідкісні, не в останню чергу тому, що аборигени цього острова полюють на них заради їжі. Ці єхидни харчуються у листовій підстилці в лісах, полюючи на хробаків та комах.

  • Вид Zaglossus bruijni відомий з високогірних лісів Нової Гвінеї.
  • Вид Шаблон:Нп відкритий нещодавно, і мешкає у високогірних лісах та на гірських рівнинах. Види Zaglossus robustus та Zaglossus hacketti є вимерлими, відомими за викопними рештками.

Рід Tachyglossus — Єхидна

Єхидна мешкає на південному сході Нової Гвінеї та майже на всій території Австралії: від Австралійських Альп, де взимку випадає сніг, до пустель середини континенту; всюди, де можна знайти її основну їжу — мурах та термітів. Розмір цього виду дещо менший, ніж видів роду Zaglossus, а довжина шерсті більша: у підвиду, що мешкає в регіоні з найхолоднішими зимами (на о. Тасманія) шерсть часом навіть довша за голки.

Ця єхидна є довгоживучим видом та видом, що легко адаптується до найрізноманітніших умов. В горах взимку вона впадає в сплячку, а в пустелі в спекотний денний час ховається в ущелинах скель, і виходить на полювання тільки вночі (в інших частинах ареалу це денний вид). При цьому в пустелі в прохолодну погоду коротконоса єхидна може бути активною і вдень.

Рід Megalibgwilia

Містить два викопні види: Megalibgwilia ramsayi та Megalibgwilia robusta.

Різне

Завезені в Австралію хижі ссавці та втрата звичних місць життя, призвела до скорочення чисельності та території розповсюдження коротконосої єхидни. Коротконоса єхидна зображена на багатьох австралійських поштових марках, а також на монеті в 5 австралійських центів.

Примітки

Джерела

Категорія:Єхиднові Категорія:Родини ссавців